Транзитний потенціал України

2. сезонність перевезень. Ця проблема є природною специфікою річкового транспорту, оскільки взимку частина річок є недоступними для суден. Це зменшує прибутковий період компанії та змушує її підвищувати рентабельність діяльності в теплу пору року;

3. недостатність гарантованих проектованих глибин на ділянці Дніпродзержинськ -- Запоріжжя через відпрацьованість Запорізького водосховища. Недостатність глибини ускладнює питання доставки вантажів через цю ділянку, змушує або розбивати вантаж малими партіями та використовувати судна, що потребують меншої глибини, або частково транспортувати вантаж сушею;

4. обміління каналу Прірва, через що виникають проблеми з перевезенням вантажів з гирла Дніпра до Дунаю територією України. Неможливість переходу до русла Дунаю через територію України змушує використовувати для цього території інших країн, що потребує додаткових видатків та підвищує мінімальну вартість вантажу, який прибутково провозити руслом Дунаю.( Регіональна економіка - Качан Є.П.)

Недоліки в експлуатації річкових суден, їх технічний стан погіршують екологію річок, вода яких використовується для поливу в сільському господарстві і як питна у містах.

Повітряний транспорт

Авіаперевезення мають великі фіксовані витрати, особливо це стосується українських авіакомпаній, оскільки фізична зношеність робить затрати на обслуговування літаків ще вищими. Це зумовлює досить високу межу безпеки компанії, а за наявності великої кількості конкурентів лише великі компанії можуть досягти цієї межі безпеки.

Фізичне зношення літаків збільшує фіксовані витрати на їх обслуговування. Щодо морального застаріння, то для людей, які обирають літаки поміж інших видів транспорту, комфорт та сервіс мають не останнє значення. Погіршився стан аеродромної сітки внаслідок зношення основних засобів.

Трубопровідний транспорт

Одна з головних проблем розвитку трубопровідного транспорту -- його реконструкція. З усіх газопроводів України (34,1 тис. км) близько 31 % використовується від 23 до 48 років, 45 % з них має недосконале антикорозійне покриття.

Більшість нафтопроводів (3927 км) перебуває в експлуатації вже 25--30 років. Довжина нафтопродуктопроводів становить 3,3 тис. км (на 19 млн т), з них 2,4 тис. не працюють, бо НПЗ завантажені на 25 % (12,8 млн т).

Міський пасажирський транспорт

Протягом останніх шести років випуск трамвайних вагонів і тролейбусів на маршрути скоротився в середньому в 1,5 рази. Значно погіршилися регулярність руху та культура обслуговування пасажирів. Зменшилася в середньому на 26 % насиченість транспортної мережі трамвайними вагонами і тролейбусами, що зумовило значну їх перевантаженість. Це сталося внаслідок скорочення парку рухомого складу, припинення його оновлення. За цей самий період містами України було закуплено лише 1440 трамвайних вагонів і тролейбусів, що становить 27 % від мінімальної потреби.

Суттєво знизились рівень комфортності, якість пасажирських перевезень та їх безпека. Наповнення салонів автобусів загального користування досягло 6 чоловік на квадратний метр, що майже вдвічі перевищує світовий рівень. Підвищення аварійності при зменшенні обсягів перевезень пояснюється різким ростом чисельності перевізників, більшість яких не має досвіду організації перевезень, необхідної професійної підготовки щодо безпеки обслуговування, відповідної технічної бази.

Отже, приведені приклади тільки найважливіших проблем транспортної системи України, що очікують свого невідкладного рішення свідчить про їхню масштабність і важливість для загального розвитку економіки України. Їхня реалізація вимагає великих інвестицій і непростих організаційних рішень.

3.2 Перспективи вдосконалення транспортної системи України

Актуальною проблемою транспортного комплексу України є незадовільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі пріоритетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається налагодження виробництва спеціалізованих технічних засобів -- контейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів.

У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом на основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів.

Залізничний транспорт

Перспективи розвитку залізничного транспорту пов'язані з удосконаленням технічних засобів транспорту, електрифікацією залізниць, продовженням будівництва нових залізниць, підвищенням їхнього вантажообігу, активним його інтегруванням в європейську транспортну систему.

З метою забезпечення неперервних вантажних і пасажирських перевезень необхідно:

- збудувати швидкісні залізничні лінії;

- реконструювати 12 великих залізничних станцій, ряд мостів і тунелів;

- довести довжину станційних колій до 80--85 % експлуатаційної довжини залізниць; збільшити полігон електричної тяги до 45--50 % експлуатаційної довжини залізниць, довжину других і третіх колій -- до 50--55 %, оснащених автоблокуванням і диспетчерською централізацією -- до 80 % від довжини мережі головних колій;

- поповнити парк локомотивів електровозами й тепловозами нового покоління з максимальною уніфікацією вузлів, автоматизованими системами управління, діагностики й безпеки, а вагонний парк великовантажними вагонами (що дасть змогу збільшити середню вантажопідйомність одного вагона до 85 т); збільшити парк пасажирських і спеціалізованих (до 35--40 %) вантажних вагонів; підвищити потужність верхньої будови колії відповідно до нормативної вантажопідйомності вагонів; автоматизувати роботу сортувальних гірок;

- перейти на електронну централізацію стрілок; створити виробничу базу для будівництва пасажирських вагонів з використанням імпортного устаткування та нових технологій; створити виробничі потужності для випуску вантажних і маневрових електровозів; завершити будівництво заводу з виробництва шляхових машин у Кіровограді.

Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт поступово інтегрується у високорозвинену європейську комунікаційну систему. До цієї системи наш транспорт буде залучено після введення в дію першокласної транс'європейської автостради Київ-Мадрид. З паромною переправою Іллічівськ-Поті, яка є найкоротшим шляхом між Заходом і Сходом, введеною у 1997 році, виникла можливість транспортувати автомобільні вантажі разом з автомобілями країни Закавказзя, а далі переправою Баку - Туркмен - Баші - в країни Центральної і Південної Азії.

Щоб досягти забезпеченості України автошляхами рівня європейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км автошляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості. У міждержавних зв'язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня з бетонним або асфальтобетонним покриттям і багаторядним рухом. Треба організувати вітчизняне автомобілебудування для забезпечення потреби України в автомобілях на 65--70 % (нині -- 10--15 %). Необхідно вдосконалювати систему технічного обслуговування та ремонту автомобілів за рахунок розвитку мережі сервісного обслуговування, створення сучасних засобів діагностики технічного стану, модернізації авторемонтних заводів.

Морський транспорт

У перспективі, при завершенні спорудження нафтового терміналу з прийому нафти з танкерів у порті Південний, роль Одеського портового комплексу (Одеса, Іллічівськ, Південний) в Україні зросте. На морському транспорті буде поглиблюватися спеціалізація, контейнеризація, зросте використання танкерів і ліхтеровозів.

Потреба України (окрім танкерів та метановозів) становить близько 120 нових вантажних транспортних суден вантажопідйомністю більше ніж 1 млн. т і 10-12 пасажирських суден на 5 тис. місць. Маючи власну добре розвинуту суднобудівну промисловість, Україна може щорічно оновлювати свій флот. Поряд з цим потрібна модернізація та реконструкція морських портів. Більш інтенсивне використання паромних переправ Іллічівськ -- Варна, Одеса -- Батумі, через Керченську протоку дозволить розширити можливості торгового флоту України і надання Україною транспортних послуг іншим країнам. Пасажирські перевезення здійснюють 17 морських портів. При організації пасажирських перевезень морським транспортом основним є вдосконалення туристсько-експлуатаційних перевезень, підвищення якості обслуговування пасажирів на внутрішніх транспортних лініях, для чого потрібно поповнити флот швидкісними, комфортабельними суднами, поліпшити взаємодію із залізничним, автомобільним і повітряним транспортом.

Річковий транспорт

Для розвитку річкового транспорту необхідно застосовувати великовантажні судна, збільшувати частку вантажів у пакетованому вигляді, контейнерах, розширювати перевезення в ліхтеровозах, виводити з експлуатації фізично і морально застарілі судна та наповнювати флот суднами нових типів.

Для подальшого розвитку річкового транспорту необхідно збільшити питому вагу спеціалізованих суден типу ріка--море, що сприятиме розширенню зовнішньоекономічних зв'язків, а також великовантажних суден для внутрішніх перевезень масових вантажів; поглибити фарватери ряду рік, зокрема Десни; пом'якшити чинники сезонної нерівномірності перевезень за рахунок продовження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на півдні; вивести з експлуатації фізично і морально застарілі судна із заміною їх новими.

Трубопровідний

У перспективі планується будівництво великих транспортних транс'євроазіатських трубопроводів з Ірану через Північний Кавказ (Росія) в Україну, а також нафтопроводу з Ірану через Азейбарджан до портів Грузії і далі морським транспортом в Україну (Одеса). Для транспортування цієї нафти передбачено створення нафтопроводу Одеса-Броди (Львівська обл.).

В перспективі важливе значення для забезпечення України нафтою будуть мати її поставки з країн Близького і Середнього Сходу. Необхідна модернізація нафтопроводів, що йдуть від Одеси до Херсона і Кременчука з метою збільшення обсягів транспортування нафти по них, а також переобладнання насосних станцій на них для резерву нафти.

В перспективі Україна повинна розширити кількість країн -- постачальників газу. Значна роль у цьому відводиться Ірану, який має величезні поклади газу і зацікавлений у торгівлі з Україною. З метою вирішення цієї проблеми можливе будівництво газопроводів в Україну через Закавказзя і Північний Кавказ. Є й інші варіанти поставок газу з названих регіонів, але уже морським транспортом для перевезення газу у зрідженому (скрапленому) вигляді.

Авіаційний транспорт

У перспективі, в процесі тіснішої інтеграції України в європейські і світові соціально-економічні структури, роль авіатранспорту буде зростати. У цьому плані необхідною є реконструкція міжнародних авіагаваней, розширення рухомого складу (спрацювання парку літаків Ту-134, Ту-154, Як-42 становлять майже 70%) тощо, створення нових міжнародних авіапортів.

Отже, однією з визначальних систем, що забезпечують вантажні і пасажирські перевезення на території України, є транспортна система, до якої в ринкових умовах пред'являються високі вимоги у відношенні якості, регулярності і надійності транспортних зв'язків, схоронності вантажів і безпеки перевезення пасажирів, термінів і вартості доставки. Відповідно до цього стан транспортних комунікацій України повинний відповідати вимогам європейської інтеграції

3.3 Транзитний потенціал України та зв'язок транспорту України з транспортними системами закордонних держав

Україна в системі міжнародних транспортно-комунікаційних зв'язків об'єктивно виходить за межі власних інтересів у зв'язку з її тяжінням до географічного центру Європи. Цей фактор і визначає пріоритети розвитку країни у напрямі більш тісної інтеграції з країнами Європейського Союзу (ЄС) та іншими країнами, зокрема СНД. Слід зазначити, що Україна має спільні кордони з шістьма країнами

Європи та Російською Федерацією. Таким чином територія України є транстериторіальною зоною і характеризується високим коефіцієнтом транзитності. За цим коефіцієнтом Україна посідає перше місце в Європі (коефіцієнт транзитності України - 3,75, Польщі - друге місце - 2,92)'.

Рівень розвитку транспортної інфраструктури характеризує транзитні можливості країни, а їхня реалізація позитивно позначається на рентабельності ряду галузей економіки. Розташування України в центрі Європи сприяє конкурентноздатності її з сусідніми країнами такими як: Румунія, Білорусь, Російська Федерація.

Через територію України щорічно перевозиться понад 60 млн.т. транзитних вантажів (включаючи трубопровідний транспорт для перевозки рідких вантажів: нафта, газ, аміак тощо). Експертна оцінка потенційних можливостей нашої країни становить в межах 220 млн.т. транзитних вантажів і це є стратегічною перспективою для її розвитку.

Новий напрямок розвитку транзитних транспортно-розподільчих функцій України пов'язаний з формуванням Чорноморського економічного співтовариства (ЧЕС) - регіональної інтеграції, яка охоплює 11 причорноморських та сусідніх з ними держав. В перспективі Україна має транзитні можливості транспортувати до Європи енергоносії (нафту, газ) з країн Перської затоки, країн Прикаспійського регіону та газ з Ірану. З цією метою нині уже завершено будівництво першої черги нафтотерміналу порту Південний (Одеська область), потужність перевалки 12 млн.т. нафти в рік, та збудований магістральний нафтопровід Одеса - Броди довжиною 660 км., для сполучення нафтотермінала з експортним нафтопроводом "Дружба" з можливим продовженням його до Польщі (порт Гданськ).

Транзитний потенціал України посилюють поромні переправи. З них дві сьогодні функціонують (Іллічівськ - Варна (Болгарія) і Крим - Кавказ. Третя переправа через Дунай, між Орлівкою (Україна) та Ісакіа (Румунія) буде у скорому майбутньому.

Серед них найбільший вантажопотік Захід-Схід, що з'єднує країни Європи з Російською Федерацією та Закавказьким регіоном. У межах України він розпочинається двома напрямами: Любомль - Ковель - Рівне - Шепетівка - Козятин і Мостиська - Львів - Тернопіль - Жмеринка - Козятин, через Шевченко - Знам'янку -Дніпропетровськ - Синельникове - Донецьк і виходить кількома напрямами до кордону з Росією. Ця магістраль є найкоротшим залізничним шляхом із Центральної та Східної Європи на Північний Кавказ і Закавказзя, а з комбінованими перевезеннями (використанню різних видів транспорту) - також і до Казахстану та Середньої Азії. За цим напрямом транзитні вантажі становлять: нафта і нафтопродукти, різноманітний сортимент металу, хімічні продукти, бавовна тощо.

Значна частина вантажопотоків спрямована до портових комплексів України, зокрема портів: Одеса, Іллічівськ, Південний, які є базою транспортних зв'язків з Північчю і Півднем, що з'єднують Росією та інші країни СНД із Середземномор'ям та Світовим океаном. Магістральні залізниці, які обслуговують цей напрям, поєднані з Одеським транспортним вузлом двома шляхами: Котовськ - Жмеринка і далі на Львів і Київ; Котовськ - Помічна - Знам'янка в північно-східні регіони України.

До Миколаївського та Херсонського водних портів сходяться переважно транзитні та експортні вантажі, переважно хімічні продукти, мінеральні добрива, будівельні матеріали. Подібні вантажі переробляють і дунайські порти - Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, що зв'язують систему водних шляхів з Чорноморським та Середземноморським басейном.

Україна має значний транзитний потенціал приморських її регіонів. Серед них виділяється система транспортних коридорів країн Чорноморського Економічного Союзу. Це кілька залізниць навколо Азово-Чорноморського басейну, яке має радіальні відгалуження до всіх морських і дунайських портів, а також магістральні виходи: Констанца-Бухарест; Одеса - Жмеринка; Батумі (Поті ) - Тбілісі - Баку; Варна - Бугас - Стара Загора - Софія; Едірне - Александрополіс. Вона також охоплює радіально-кільцеву систему магістральних автошляхів, мережу головних аеропортів та авіаліній, морських та річкових портів і трубопроводів.

В межах системи міжнародної транспортної мережі України передбачається вісім транспортних коридорів.

На перспективу передбачається будівництво великих автомагістралей, їх обслуговування сприятиме додатковому створенню до 1 млн. робочих місць, а також зростатиме щорічний прибуток від транзиту вантажів.

У світовій практиці посилюється тенденція доставки транзитних вантажів за принципом "від дверей - до дверей" і "точно в строк". Це підвищує ефективність транзитних перевозок, мінімізує витрати на них.

Отже, реалізація цих принципів передбачає створення системи міжнародних транспортних коридорів, яка включає мережу інформаційно-управлінських центрів. Такі центри забезпечуватимуть раціональну і безперервну доставку вантажів. Вони координують діяльність різних видів транспорту: морського, залізничного, автомобільного, повітряного і працюють, як єдиний транспортний конвеєр. Своєю діяльністю вони сприяють тому, щоб конкуренція на міжнародних ринках транспортних послуг була цілеспрямованою, об'єктивною, не носила хаотично-руйнівного характеру, була надійною в наданні якісних послуг на транзитних міжнародних перевезеннях.

Висновки

Отже, транспорт відіграє дуже важливу роль в народному господарстві, в зовнішньоекономічних зв'язках України , в зв'язках між містом і селом, між окремими районами країни. В сучасному житті без транспорт неможливо уявити виробництво, розподіл обмін та споживання матеріальних благ та послуг населення. Транспорт формує економічні, культурні, рекреаційні та інші зв'язки, а також прискорює соціально-економічний розвиток суспільства. Транспорт впливає на ефективність та ціну продукції, оскільки в процесі виробництва він істотно впливає на її собівартість.

Зменшення транспортної складової у собівартості виробленої продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва. Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів формування територіально-виробничого комплексу локального та районоутворюючого значення. Він сприяє суспільному територіальному поділі праці. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему.

Транспорт - одна з найважливіших інфраструктурних галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби народного господарства та населення в усіх видах перевезень. Стабілізація економіки, її піднесення та структурні перетворення, розвиток зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення залежать певною мірою від ефективного функціонування транспорту.

Формування в Україні національно-економічної системи ринкового типу, намагання в перспективі ввійти в європейську економічну систему висувають перед господарством вимоги реорганізації транспортно-економічних зв'язків, підвищення основних техніко-економічних показників діяльності всіх видів транспорту. Скорочення транспортних витрат і підвищення кількісних та якісних показників перевезень - одна з найважливіших проблем у реорганізації транспортної системи України.

Хоча в нашій державі й розвиваються всі види транспорту, однак провідна роль у транспортно-економічний зв'язках належить залізничному. На нього припадає більше половини вантажообігу, частка якого в загальному вантажообігу за останні роки знизилась внаслідок прискореного розвитку нових видів транспорту. Водночас орієнтація перевезень термінових вантажів і пасажирів переважно на повітряний і автомобільний види транспорту посилює затратність і ускладнює питання підвищення ефективності функціонування всієї транспортної системи, призводить до значного зростання питомих трудових і паливно-енергетичних затрат. Це, у свою чергу, негативно впливає на собівартість перевезень і потребує більш значних капітальних вкладень на розвиток цієї галузі народного господарства.

На даному етапі стан транспортної системи України не можна вважати задовільним. Більшу частину інфраструктурних об'єктів транспорту необхідно визнати застарілими і такими, що не відповідають сучасним вимогам щодо виконання своїх основних функцій. Насамперед, це стосується залізничного та автомобільного транспорту. Автомобільні дороги, зокрема, не відповідають європейським стандартам щодо багатьох показників. Проблеми на морському, річковому та повітряному видах транспорту пов'язані зі значним фізичним і моральним спрацюванням транспортних засобів.

Подальший розвиток усіх видів транспорту України передбачає збільшення загального обсягу перевезення вантажів, пропускної і провізної спроможності залізничних магістралей, будівництво та реконструкцію автомобільних шляхів, під'їзних шляхів з твердим покриттям до сільських населених пунктів, внутрішньогосподарських шляхів з твердим покриттям, спорудження нових та реконструкцію ряду старих залізничних вузлів, станцій, морських та річкових портів, аеропортів, вантажних і пасажирських автопарків, станцій технічного обслуговування, поповнення рухомого складу транспортної системи великовантажними та швидкохідними комфортабельними суднами, літаками та автомобілями, розвиток усіх видів транспорту.

В Україні маються необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, що відповідала б європейським стандартам. До них насамперед відносяться: необхідність корінного технічного переоснащення галузі й істотних організаційних змін у всіх видах транспорту; достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки і технології; наявність кваліфікованого трудового потенціалу і передових науково-технічних розробок; вигідні природно-кліматичні і географічні характеристики території; наявність конкурентоздатних науково-технічних проектів, що пройшли відповідну експертизу і готові до реалізації; зацікавленість закордонних інвесторів у розміщенні капіталів в Україні; стійка тенденція до визнання України світовою співдружністю як європейської держави, з яким бажано мати стабільні ділові відносини на широкій і довгостроковій основі і яке в перспективі буде впливати на ключові проблеми європейської політики; наявність затвердженої концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

транспортний пасажирський перевезення вантажооборот

Література

1. Гілецький Й.Р. Соціально-економічна географія України. Підручник для 9 класу - Львів: ВНТЛ, 1998 - 136 с.

2. Голиков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії. - К.,: Либідь, 1997 - 320 с.

3. Доронцов С.І. Україна: прогноз розвитку продуктивних сил. - К., 1998 - 206 с.

4. Економіка України. Б.Ф.Заблоцький, М.Ф.Кокошно, Т.С.Смовженко. - Львів ЛБК НБУ, 1997 - 580 с.

5. Економічна та соціальна географія / Під ред. Пістуна М.Д. - К., 1995 - 144 с.

6. Економічні райони України: Посібник / Горленко І.О., Тарангул Л.Л. - К., 1999. - 205 с.

7. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів, 1997. - 580 с.

8. Карпінський Б., Макух Б. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції // Економіка України. - № 7 (440), 1998. - с. 17-23.

9. Концепція реформування транспортного сектора України / Ю.М. Цвєтов, Л.М. Соколов, Ю.М. Федюшин т ін. / Збірник наукових праць / - К., 1999. - 67 с.

10. Осоченко І.В. Транспортне співробітництво як ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності в регіоні. // Регіональні перспективи - № 1 (8) - 2000 - с.

11. Гудима Р.Р. Проблемні аспекти розвитку транспортної інфраструктури України / Гудима Р.Р. // Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансово-економічної кризи. Чернівці / МФУ, БДФА та ін. гол. ред. В.В.Прядко - Чернівці, 2009. - c.238 - 239.

12. Регіональна економіка - Качан Є.П.

13. Регіональна економіка - Манів З.О.

14. Економіка України. - К.: Преса України, 2005. - 29-34 с.

15. Економіка України. - К.: Преса України, 2004. - 26-31 с

16. Розміщення продуктивних сил України.: Навч.-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / С.І. Дорогунцев, Ю.П. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2001. - 364 с.

Размещено на Allbest.ru