Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах - функціонує в Карпатському біосферному заповіднику як інформаційний еколого-освітній та історико-культурний осередок. Це єдиний в Україні такий музейний комплекс.

Музейна експозиція складається з двох відділів - “Природа Карпат” та “Природокористування в Українських Карпатах”. У першому відділі можна ознайомитися з історією Карпатських гір, їх геологією, геоморфологією, основними типами ландшафтів, рослинним і тваринним світом. Його окрасою є дві діорами - “Карстова печера” і “Буковий праліс”. Перша у деталях імітує інтер'єр карстової печери з сталактитами і сталагмітами. Діорама “Буковий праліс” представляє фрагмент первісних незайманих лісів, що збереглися на вапнякових скелях Угольки - одного з масивів Карпатського біосферного заповідника, де дерева досягають велетенських розмірів, а їх вік - 300-500 років.

У другій частині експозиції розкривається тема природокористування в Українських Карпатах від початку колонізації, що розпочалася в пізньому палеоліті, близько 20 тис.років тому, і до наших днів.

Загалом, увесь музейний комплекс поєднує природу і культуру, сиву давнину і погляд у завтра, а відвідання його наповнює новим змістом наше розуміння величі первозданної природи і самої людини як її частини.[20,110]

Географічний Центр Європи

Географічний Центр Європи розташований на території етнічної Гуцульщини, що обумовлює демографічний та культурний аспект регіону. Серед місцевого населення домінують українські горяни - гуцули. Загалом тут проживають представники понад 30 націй і народностей, зокрема угорці, румуни, італійці, євреї, росіяни тощо. Це сприяє поширенню різноманітних релігійних течій, серед яких переважають православ'я, греко- та римо- католицизм, а також окремі протестантські напрямки. З давніх часів регіону належала виключна роль в історичному розвитку центральної та східної Європи. Тут перехрещувалися торгові шляхи з Галичини та Буковини до Угорщини і Румунії, Словаччини і Чехії, інших країн.

Традиційними формами природокористування на Гуцульщині є заготівля і переробка лісу, землеробство та гірське скотарство. На їх основі сформувалися унікальні народні промисли, які не мають аналогів у світі. Самобутня культура гуцулів, їх унікальні звичаї, традиції та обряди стали візитною карткою всіх Українських Карпат. До найбільших та найцікавіших об'єктів природно-заповідного фонду України належить Карпатський біосферний заповідник. Створений Постановою Уряду України в 1968 році. З 1993 року входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. В 1997 році Радою Європи нагороджений Європейським дипломом. Загальна площа заповідника 57,8 тис. га. На його території охороняються найбільші в Європі промислові екосистеми, понад тисяча видів вищих судинних рослин, 64 види ссавців, 173 види птахів та десятки тисяч інших живих організмів. Карпатський біосферний заповідник є відомим науковим та еколого-освітнім центром Карпатського регіону, служить природною лабораторією для багатьох вітчизняних та зарубіжних установ. У заповіднику розгорнута широка мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні музей екології гір.[16,96]

2.3 Використання природно-антропогенних ресурсів Закарпаття

За даними ЮНЕСКО зникнення 60 тисяч видів рослин до 2050 року може викликати поступове зникнення життя на Землі. У цьому контексті час вимагає певних конкретних дій на кожній ділянці земної поверхні. Час вимагає від людей економіку, право, суспільне життя, добробут розглядати через призму раціонального використання і розподілу природних ресурсів. Що ж можна зробити нині, аби донести до кожного важливість проблеми збереження заповідного довкілля?

Потрібно :

- у кожному населеному пункті області силами школярів і студентів створити і вести своєрідний літопис природи, який не тільки фіксує наявність певних об'єктів, але і описує їх місцезнаходження, стан, історію, народні перекази, цінність, перспективи збереження. Виявлені цінні об'єкти природи заносяться до своєрідного списку територій, які потребують вивчення та охорони;

- започаткувати спеціальні екскурсійно-тренінгові маршрути для школярів (особливо міських), де у живій природній екосистемі можна побачити явища, які вивчаються з біології, екології, безпеки життєдіяльності, географії;

- продовжити і розширити роботу тривалих пізнавально-навчальних заходів - комплексних біологічних експедицій, польових практик, шкільних лісництв, експедицій-таборів «Ойкос», еколого-краєзнавчої подорожі «Сплав річкою Тисою», операції «Ріки мого дитинства», «До чистих джерел», які успішно проводяться Закарпатським обласним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді;

- навчальну практику старшокласників спеціалізованих шкіл та студентів вузів проводити у місцях, де можливе вивчення і закріплення вивченого, наприклад, екологоосвітніх центрах, які вже існують на Закарпатті;

- запровадити обов'язкове відвідання школярами та студентами: відділу природи краєзнавчих музеїв (загальне ознайомлення), музею екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах (вивчення історії формування Карпатських гір, їх геології, геоморфології, основних типів ландшафтів, рослинного і тваринного світу), місця пам'ятного геодезичного знака Центру Європи біля села Ділове (ознайомлення з природоохоронними технологіями, розробленими Карпатським біосферним заповідником та методами визначення кордонів та центрів Європи);

- за прикладом міжнародного волонтерського молодіжного табору з вивчення та збереження унікальної фортифікаційної споруди ХІІ -ХІІІ століття - Невицького замку - створити міжнародні молодіжні волонтерські екологічні експедиції, які б допомагали місцевим природоохоронцям у важливих екологічних акціях;

- для кращого ознайомлення з унікальними об'єктами природи нашого міста розробити мережу екологоосвітніх маршрутів, наприклад, «До найстаріших дерев міста над Ужем», «Історія природокористування на території сучасного Ужгорода», «Історія Підградського парку - найдавнішої пам'ятки паркової культури Закарпаття», «Парк Плотені» і «Сад Лаудона», «Живе викопне дерево мезозою - гінкго білоба в Ужгороді», «Платани на вулицях Мукачева» та проводити по них екскурсії силами школярів спеціалізованих навчальних закладів для школярів та гостей області;

- розширити мережу екологічних стежок та еколого-пізнавальних маршрутів Закарпаття, адже майже у кожному населеному пункті краю є унікальні природні об'єкти, про які можна розповісти більшому колу людей, особливо шкільній молоді (починаючи з зовсім нескладних ознайомчих і закінчуючи вже існуючими, що мають важливе наукове значення) Приклад: успішна розробка екологічної стежки до «Меморіального парку «Красне поле» під Хустом не тільки суттєво впливають на формування світогляду молоді, але й заохочують до активних дій з вивчення природних особливостей, історії, народних традицій рідного краю, а також сприяють усвідомленому вибору здорового способу життя.[12,85]

ВИСНОВОК

Природно-заповідний фонд має особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, слугує збереженню природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтриманню загального екологічного балансу і забезпеченню фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Природне довкілля є не лише природним середовищем проживання людини, а й природним капіталом, що надає людині безліч ресурсів та послуг. Людська цивілізація переходить від ери, в якій обмежуючим фактором розвитку був капітал, створений людиною, до ери, в якій таким дефіцитним чинником стає природний капітал. Логіка ефективних управлінських дій за таких умов вимагає максимального підвищення продуктивності використання природного капіталу та постійного нарощування інвестицій у збільшення його відновлювальної частини. Ядром відновлювального природного капіталу будь-якої нації є її природно-заповідний фонд.

Питання охорони природного довкілля, зокрема природно-заповідного фонду, треба також розглядати як один із пріоритетів європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Закарпаття - є екологічною перлиною у серці Європи. Тут височіють дерев'яні церкви і замки середньовіччя, тут збереглася мова і традиції предків, тут зростають реліктові види рослин, тут букові праліси можуть розповісти не одну легенду Карпат. Важливим є те, що міжнародна наукова спільнота визнає все це не меншою цінністю ніж всесвітньовідомі Єллоустонський національний парк, Ніагарський водоспад і Галапагоські острови. Для звичайної людини нині ці заповідні території є своєрідним проявом вічної і величної краси незайманої Природи. Тільки тут людина відсуває на другий план високі технології сьогодення, їй відкриваються вічні істини, забувається суєтність та метушня буднів, зрозумілими стають істинні цінності - краса, вічність, здоров'я, життя, Земля.

Природоохоронні території Закарпаття мають важливе значення як наукова природна лабораторія нашої держави, яка підтримує екологічну рівновагу у центрі Європи, але й виховує свідоме ставлення людей до рідкісних рослин та унікальних рослинних угруповань. Вони є тими модельними територіями сталого розвитку, про які йдеться у відомій програмі ЮНЕСКО «Людина і біосфера», це та своєрідна, виокремлена територія для примирення людини і природи, яка покликана навчити нас активно екологізувати всі соціально-економічні процеси, пов'язані з нашим існуванням і зберегти унікальну природну спадщину краю. У цьому напрямку екологам Закарпаття вдалося налагодити конструктивну співпрацю з понад 30-ма природоохоронними та науково-дослідними установами та організаціями з 12 країн світу. Серед них - Швейцарська наукова фундація, Швейцарський федеральний інститут лісових, снігових та ландшафтних досліджень, Світовий фонд природи, Нідерландське королівське товариство охорони природи, Глобальний екологічний фонд. Важливо і те, що на базі заповідних екологічних установ Закарпаття регулярно проводяться міжнародні наукові конференції. Широко практикується співробітництво з громадськістю (створення громадських благодійних фондів екологічного та туристичного розвитку, наприклад «Ужанська долина», еколого-просвітницька робота з молоддю та дітьми. Можливо, все це стане ще однією цеглинкою у побудові суспільства з новим світоглядом, яке усвідомлюватиме рівноправність всього живого та його взаємозалежність. У цьому контексті наука про природу нині постає у вигляді збірника правил, побудованих на основі тих Законів природи, що існували завжди, ще до того, як були відкриті.

По території Закарпаття пролягає багато різноманітних туристичних маршрутів гірських, водних, пішохідних, велосипедних, автомобільних. У регіоні не тільки унікальні природні можливості, а й надзвичайна культурно-історична спадщина. Велика перспектива розвитку в області молодіжного, сімейного туризму (спортивний, экотуризм, пригодницький, релігійний, конференц-туризм, тематичний, індивідуальний пізнавальний). Закарпатська область визнана найбільш перспективною рекреаційною зоною Європи, тут можливе круглорічне обслуговування туристів. Туризм у Закарпаття має особливе значення, тому що він об'єднує сучасну інфраструктуру з унікальними історичними й культурними аспектами. Закарпаття володіє всім необхідним для розвитку сучасної туристичної індустрії. Оскільки жодна галузь світового господарства не працює так інтенсивно й стабільно, як туризм, у всіх розвинених країнах надається виняткове значення зміцненню її матеріально-технічної бази й розширенню інфраструктури. Підняття якості надаваних рекреаційно-туристичних послуг до світового рівня і їхня диверсифікованість зацікавить іноземних туристів, підвищить їх відвідуваність у регіоні, забезпечуючи в перспективі вихід на світовий ринок рекреаційно-туристичних послуг, розвиваючи в'їзний туризм, як один із пріоритетних напрямків турбізнесу.[15]

Як загальний підсумок вище переліченого, хочеться відмітити, що Закарпаття - це дійсно неповторний куточок України. Характеристика його потужного туристично-ресурсного потенціалу стала справжнім відкриттям, яке ще раз підтвердило важливість розвитку в області туристичної галузі на основі її наявних туристичних ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Барановская Г.И. Туристу о Закарпатье: путеводитель / Г.И. Барановская. - Ужгород: Карпаты, 1989. - 128 с.

2. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. - К.: Київ, ун-т, 2001. - 395 с.

3. Борейко В. История заповедного дела в Украине. - К., 1995. - 181 с.

4. Генсирук А. С, Нижник М. С, Возняк Р. Р. Рекреационное использование лесов. - К.: Урожай, 1987.

5. Гетьман В. І. Основні завдання і проблеми розвитку еко-туризму в національних природних парках і біосферних заповідниках України / Гори і люди (у контексті сталого розвитку): Матеріали міжнар. конф. 14-18 жовтня. - Рахів, 2002. - С. 304-313.

6. Гетьман В. І. Платні рекреаційні послуги установ природно-заповідного фонду України: законодавчі норми та економічні можливості // УГЖ. - 2002. - № 1. - С 58-64.

7. Гетьман В. І. Туризм і збереження довкілля Українських Карпат // Географія та основи економіки в школі. - 2000. - №3. - С 48-52.

8. Долишний М. И., Нудельман М.С., Ткаченко К.К. и др. Карпатский рекреационный комплекс. - К.: Наукова думка, 1984. - 184 с.

9. Забелина Н. Национальный парк. - М.: Мысль, 1987.

10. Заповідники і національні природні парки України. - К.: Вища школа, 1999.

11. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2 кн. - Л.: Світ, 1994.

12. Кукурудза М.М. Менеджмент національних парків: Навч. посіб. - Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. -127 с.

13. Маценко Г. О. Книга рекордів України. Природа навколо нас. - Тернопіль: Навчальна книга "Богдан", 2000.

14. Мироненко Н. С, Твердохлебов И. Т. Рекреационная география. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - 207 с.

15. Національні природні парки: проблеми становлення та розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Яремча, 2000.

16. Недашкивская Н.Ю. Рекреационная система Украинских Карпат. - К.: Вища школа, 1983. - 117 с.

17. Огульчанский А. Я., Иванченко А. В., Федоренко Н. Я. Заповедники Приазовья: Путеводитель. - Днепропетровск: Преминь, 1978. - 64 с.

18. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довідник. - К., 1998. - 240 с.

19. Природные национальные парки Украины / П. Т. Яценко, Е. М. Гребенюк, Л. А. Тасенкевич и др.; ответ, ред. С. М. Стойко. - Л.: Вища школа, 1988.

20. Реймерс Н. Ф., Штилъмарк Ф. Р. Особо охраняемые природные территории. - М.: Наука, 1978.

21. Рекреационные ресурсы и охрана природы Украинских Карпат. - Л., 1976.

22. Рутинсъкий М.Й. Врахування ландшафтного різноманіття у функціональному зонуванні національних природних парків України / Ландшафти і сучасність: 36. наук, праць. - Київ; Вінниця: Гіпаніс, 2000. - С 98-102.

23. Сухан Ю.В. Закарпаття / Юрій Васильович Сухан. - Ужгород, 1988.

24. Фодор С. С, Терлецъкий В. К., Гладун Я. Д. Екзоти Карпат. - Ужгород: Карпати, 1982.

25. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Н.В. Фоменко. - Івано- Франківськ, 2001.

26. Царик Л. П., Чернюк Г. В. Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки й аналізу. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2001.

27. Ядловський Я. Туризм із європейським сервісом: [Закарпатський туристичний шлях (ЗТШ)] //Урядовий кур'єр. - 2007. - 24 травня. -

Размещено на Allbest.ru