Львівська область знаходиться на крайньому заході України. Вона утворена 4 грудня 1939 р. В 1959 р. до її складу приєднано територію Дрогобицької області. На заході Львівської області проходить державний кордон України з Республікою Польща. Крім того, регіон межує з Тернопільською, Івано-Франківською, Волинською, Рівненською та Закарпатською областями України. В адміністративному відношенні Львівська область поділяється на 20 районів й має 43 міста (в т. ч.7 міст обласного підпорядкування), 34 селища міського типу й понад 1850 сільських населених пунктів.

Площа території області становить 21,8 тис. км². Форма території області є компактною, дещо видовженою в напрямі південний захід - північний схід, вздовж якого максимально простягається на 220 км. В природно-географічному плані область розташована в центральній частині Європи на порівняно значній відстані від світового океану. Положення області на т. з. Балтійсько-Чорноморській осі, вздовж якої проходить умовна межа між Західною та Східною Європою, стало причиною бурхливих процесів взаємодії між західною та східною формами європейської культури, що спостерігаються на її території уже протягом тривалого історичного періоду.

Природні умови області різноманітні. Основна частина її території входить у зону лісостепу, лише на півночі розташовані зона лісів, а на півдні - гори Карпати. Клімат області помірно-континентальний. Зима відносно м'яка з відлигами, волога весна, тепле літо, тепла суха осінь. Природні умови та ресурси області сприятливі для розвитку народного господарства.

Щодо особливостей рельєфу, то Львівська область знаходиться на стику Східноєвропейської рівнини та гірської системи Карпат. Близько 80% території області рівнинна, зайнята розчленованою Волино-Подільською височиною, що поділяється на Волинське та Подільське плато. На території області, у північно-західній частині Подільського плато, яка має назву Гологори, знаходиться найвища точка Східноєвропейської рівнини - гора Камула (473 м над рівнем моря) Сучасна південна межа області збігається з Верховинським хребтом Українських Карпат. Тут знаходиться найвища точка на території області - гора Пікуй (1405 м).

Територією Львівської області проходить т. з. Великий Європейський вододіл, який розмежовує басейни Балтики та Чорного моря. Тут беруть свій початок ряд важливих водних артерій Центрально-Східної Європи - Дністер, Західний Буг та Сян (обидві останні - притоки Вісли).

Чисельність населення області - близько 2,61 млн. осіб. Частка міського населення становить 61 %. У статевій структурі населення переважають жінки - 52 %. Область належить до найбільш густозаселених у країні. Середня густота населення становить понад 120 чол. /км², середня густота сільського населення - понад 50 чол. /км². Найвищу густоту населення мають прилегла до Львова місцевість й прикарпатські райони, розташовані у межиріччі Дністра та Стрия. Найнижча густота населення спостерігається у гірських районах, а також у північно-східних районах області. Центр області - м. Львів, у якому проживає близько 800 тис. мешканців (без населених пунктів підпорядкованих міській раді). Інші великі міста регіону - Дрогобич (понад 80 тис.), Стрий (70 тис.), Червоноград (75 тис.), Самбір (41 тис.), Борислав (41 тис.).

Для області є характерним високий рівень загальної релігійності населення. Специфічною є конфесійна структура релігійних організацій. Як і в інших складових Галичини, в Львівській області домінує Українська греко-католицька церква (УГКЦ), до якої належать понад 56% усіх релігійних організацій області. Друге й третє місця за кількістю релігійних громад займають православні церкви - УКЦ КП (близько 15 %) та УАПЦ (13 %). Римо-Католицькій церкві належить близько 5 % релігійних організацій.

За національним складом населення район загалом є однорідним. Понад 90% населення області становлять українці. Проте в регіоні проживають більше 250 тис. осіб інших національностей. Найчисельнішою меншиною є росіяни (близько 200 тис.) Абсолютна більшість росіян проживає у великих містах області. Половина всіх росіян (понад 100 тис. осіб) мешкає у Львові. Крім того, у області живуть поляки (Львів, Самбір, Мостиський район), євреї (Львів). Сільська місцевість є майже суцільно українською.

Львівська область має одну з найбільш розвинутих в держав транспортних мереж. Через її територію проходять важливі залізничні автомобільні, трубопровідні та електричні магістралі, що з'єднують Україну з країнами Центральної Європи. Найважливіші залізничні магістралі: Київ - Львів - Прага (Будапешт), Варшава - Перемишль - Львів - Бухарест. Найважливіші залізничні вузли - Львів та Стрий. Головні автомагістралі: Львів - Рівне - Київ, Львів - Тернопіль - Вінниця - Київ, Львів - Івано-Франківськ - Чернівці, Львів - Ужгород.

Львівській області належить ключова роль в соціально-економічному житті західного регіону України. Головними економічними центрами області є Львів, Дрогобич, Стрий, Борислав, Новий Розділ, Червоноград, Сокаль. Для економіки області характерна складна галузева та територіальна структура. Найважливіші галузі промисловості - машинобудування, легка та харчова промисловість, хімічна, лісова та деревообробна, виробництво будівельних матеріалів. Галузями спеціалізації сільського господарства є вирощування зернових культур, картоплі, овочів, цукрових буряків, льону. Розвинуте м'ясо-молочне скотарство, свинарство і птахівництво.

Область відома, як один з найкращих в Україні місць рекреації та туризму. Зоною рекреації та туризму є південь області, територія Українських Карпат та Прикарпаття, де розміщені відомі курорти Трускавець, Моршин, Східниця. Найбільшими центрами пізнавального туризму є Львів та інші старовинні міста з історико-архітектурними пам'ятками: Жовква, Дорогобич, Городок, Самбір, Золочів.

До найважливіших об'єктів туризму належать Львівський державний історико-архітектурний заповідник, Державний музей-заповідник "Олеський замок”, Державний історико-культурний заповідник "Тустань" (залишки наскельної фортеці ІХ-ХІV ст., Державний історико-культурний заповідник "Нагуєвичі”, філія Львівського історичного заповідника у Жовкві, монастирський комплекс у Крехові, давньоруські городища Х-ХІІІ ст. у Звенигородці та Сільському; Олеський замок ХІІІ-ХVІІ ст.; найдавніші архітектурні пам'ятки Львова - Високий замок, Миколаївська церква, Вірменський собор, пам'ятки в стилі готики, бароко - костьоли кармеліток босих 1644 р. та ін. В області є: 5 театрів, створено 14 державних музеїв, більшість яких - у місті Львові.

Львівська область на сьогодні займає одне з чільних місць по Україні серед регіонів, які мають санаторно-курортні заклади, саме тут оздоровлено 247418 осіб, що складає 8% від загальної кількості таких по Україні. Показники туристичної діяльності регіону характеризуються більшою кількістю туроператорів в Україні після Києва, АР КРИМ. Їх кількість в 2004 році досягла 160 організацій. В області обслуговано 4,5% усіх туристів по Україні, що ставить Львівську область на третє місце по всій Україні після м. Києва та АР Крим. В структурі цих туристів виокремлено 32020 туристів в'їзного туризму, 28616 туристів виїзного туризму та 67927 внутрішніх туристів. 56% усіх туристів у Львівській області складають туристи внутрішнього туризму, 23% - в'їзний (іноземний) туризм, 21% - виїзний. Це зумовлено тим, що ціни на внутрішній туризм не такі високі, як за кордон, при цьому слід врахувати, що цей район не є густонаселеним.

Львівська область посідає 4 місце за кількістю обслугованих екскурсантів після АР Крим, м. Севастополя та м. Києва. До державного бюджету України від екскурсійного туризму Львівської області надійшло 6,2% усіх таких надходжень. При цьому слід зазначити, що за статистичними відомостями порівняно з 2003 роком в 2004 році кількість готелів в регіоні зменшилася на 4%, що складає 3 шт. Станом на кінець 2004 року їх в Львівській області нараховувалося 82 проти 85 в 2003 році.

Отже, відповідно до статистичних даних туризм в Львівській області розвинений, що зумовлено природно-рекреаційним потенціалом регіону, розгалуженістю туристичних напрямків, забезпеченістю засобами розміщення.

Розвиток туризму за межами Львова, в менших населених пунктах і сільській місцевості, є більш складним завданням. Однак, це шанс для віддалених територій, де сільське господарство не дає достатніх прибутків для місцевого населення. Агротуризм може стати додатковим джерелом заробітку. Розвиток туристичної інфраструктури, наприклад, наметових таборів, недорогих готелів і пансіонатів, може збільшити приплив українських і іноземних туристів до регіону, що збагатить його економіку, і підвищить доходи населення.

Регіональна влада у співпраці з органами місцевого самоврядування має в своїх руках багато інструментів для підтримки зусиль приватних підприємців, які вирішать інвестувати у туристичний сектор. Операційні цілі визначать шляхи надання такої підтримки. Вони також допоможуть вжити заходів для покращення екологічної ситуації і захисту цінної екосистеми регіону.

Львівщина залишається регіоном нереалізованих економічних можливостей з потенціалом лідера як у політичному, культурному, так і в економічному (інвестиційна привабливому для Заходу) плані.

В площині розвитку Львівщину вирізняють такі позитивні моменти:

по-перше, наявність певних якісних елементів громадянського суспільства та їх відносний розвиток поряд із послабленням адміністративного тиску в економічному та політичному житті, використання якого викликає активну протидію громадян;

по-друге, найвищий рівень свободи слова в Україні;

по-третє, одні з найшвидших у країні темпів приватизації;

по-четверте, відносний демократизм та відкритість місцевої влади включно з виконавчими органами.

До кола негативних моментів слід зарахувати невикористання економічного потенціалу області, переважання імпорту над експортом, слабкий рівень розвитку туристичної галузі і надто повільне покращення інвестиційного клімату, критичний стан у царині збереження пам'яток архітектури, певний тиск силових органів, напруженість між податковою адміністрацією і суб'єктами підприємництва та низький рівень співпраці між владою і громадськими організаціями.

Отже, за умови виконання та дотримання державних програм з розвитку туризму в Україні та її регіонах, підтримки місцевими органами влади інвестиційних та відновлювальних заходів в туристичній діяльності туризм у Львівській області буде тримати за собою одне з чільних місць серед регіонів України.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про туризм" № 324/95-ВР від 15.09.95 // Відомості Верховної Ради України, 1995. - № 83. - с.56.

2. Гаврилов П.С., Соловей М.П. Короткий історичний нарис, географічне положення, лікувальні фактори // Курорти західних областей України / За ред. проф. Т.Т. Глухенького. - К.: Держ. медичне видавництво УРСР, 1959. - с.53.

3. Географічна енциклопедія України. В 3-х т. /Редкол.: …О.М. Маринич (відп. ред. ) та ін. - К.: Вид-во "Українська енциклопедія ” ім. М.П. Бажана, 1993.

4. Дані Головного управління статистики у Львівській області. - Львів, 2004.

5. Економіка Львівщини у 2002 році: аналіз і тенденції. - Львів, 2003.

6. Євдокименко В.І. Регіональна політика розвитку туризму. - Чернівці: Прут, 1996. - 288 с.

7. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів: Світ, 1990. - 360 с.

8. Історія міст і сіл Української РСР: Львівська область. - К.: Радянська енциклопедія, 1968.

9. Квартальнов В.А. Туризм. - М.: Фінанси и статистика, 2000. - 320 с.

10. Квасниця І.Ю., Глічов І.О., Федик І.І. Історико-природничі нариси з краєзнавства: Львівська область. - Львів: Укрсервіс - ТОВ, 1994. - с.85.

11. Крачило Н.П. Основи туризмоведения. - К: Вища школа, 1980. - 482 с.

12. Курилова В.И. Туризм. - М.: Просвітництво, 1988. - 341 с.

13. Львівська економіка. // "Високий замок". - 4 лютого 2003 р.

14. Львівщина. Фотоальбом. - Львів: "Чорлі", 1996. - 392 с.

15. Львівщина-2002: цифри, факти. - Львів, 2003.

16. Михасюк І.Р., Янків М.Д., Залога З.М., Сажинець С.П. Регіональна політика. - Львів: Українські технології, 1998. - 234 с.

17. Природа Львівської області / За ред. проф. К.І. Геренчука. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1972. - с.74.

18. Скоробогатова Т.Н. Проблеми и перспективи розвитку туризму в Україні. - К.: "ФИС", №3, 1997.

19. Статистичний щорічник України за 2004 рік. Державний комітет статистики України. - К.: Техніка, 2000. - 670 с.

20. Стойко С.М. Карпатам зеленіти вічно. - Ужгород: Видавництво "Карпати", 1977. - с.25-27.

21. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів. Ужгород, 1999. - Т.1.

22. Туризм в Україні: Статистичний бюлетень за 2004 рік. - К.: Державна туристична адміністрація України, 2005. - 47 с.

23. Туризм Львівщини: проблеми та перспективи розвитку. // Урядовий кур'єр. - 1999. - №64.

24. Україна: Путівник /Упоряди.О. Зінкевич. - К.: Смолоскип, 1995. - 480 с. - с.327.

25. Факти Львова // "Львівська газета", 30 грудня 2002 р.

Размещено на Allbest.ru