Організація загальношкільних змагань на прикладі "Малих олімпійських ігор"

Якщо два або більше учасників змагань показали однаковий результат, їм присуджується одне місце, а наступні місця в цьому випадку не розігруються. При однаковому результаті кількох учасників змагань, які претендують на перше місце, їм надається право на три додаткових кидки.

Суддівська бригада під час штовхання ядра складається зі старшого судді, судді при учасниках, двох суддів - вимірювачів, секретаря, помічника секретаря. Вага ядра для юнаків - 5 кілограмів, для дівчат - 4 кілограми.

Як і в усіх інших видах спорту, кожному учасникові надають три спроби. Штовхати ядро можна з місця і стрибка. Результат зараховують, якщо ядро приземлилося в секторі, а учасник після поштовху ( до сигналу старшого судді ) не вийшов за межі кола й не торкнувся якою - небудь частиною тіла сегмента або землі за ним. Для визначення результату нульову позначку рулетки прикладають до основи кілочка, а другий її кінець - до найближчої точки внутрішнього краю сегмента. При однакових результатах у двох або більше учасників судді діють так само, як і при метанні м'яча.

Для визначення переможців із стройового огляду та масового виконання гімнастичних вправ створюють спеціальне жюрі з 3 - 5 осіб, до складу якого обов'язково вводять керівника початкової військової підготовки. В період підготовки до свята членам жюрі пояснюють, на що слід звернути особливу увагу. Наприклад, при виставленні оцінки за стройовий огляд треба враховувати якість поворотів на місці і під час руху, виконання стройового кроку, ходіння в ногу, шикування в шеренги і колони, вибір стройової пісні, емблеми, девізу, стан спортивного одягу.

А при виконанні гімнастичних вправ беруть до уваги насамперед синхронність у рухах, поставу, чіткість та якість виконання окремих елементів.

2.2 Зимові "Малі олімпійські ігри"

До програми зимових олімпійських ігор, крім спортивних змагань з лижних гонок, які становлять основу свята, потрібно ввести рухливі ігри на лижах, ковзанах, санках, футбол та регбі на снігу, веселі естафети, атракціони, а на закінчення свята - святковий карнавал на льоду.

2.2.1 Підгонка та оформлення місць змагань, ігор, атракціонів

Підготовка лижні.

Щоб змагання з лижних гонок пройшли організовано, ретельно готують лижню. Її прокладають, як правило, напередодні змагань по слабкопересічній місцевості з невеликими схилами, покритими негустим лісом або чагарником.

Ширина лижні становить 2,5 - 3 метри, а на спусках і поворотах - 5 метрів. Щоб лижня була добре вторована, нею проходять (під час розмітки) 10 -1 лижників. А щоб під час бігу краще відштовхнутись палицями, поруч з основною лижнею з обох боків прокладають узбіччя ( 4 - 6 лижників однією лижею проходять по основній лижні, а другою поруч).

Малюнок 1.

Лижню прокладають у формі витягнутої розімкнутої петлі ( мал. 1). Для кожної вікової групу обладнують окрему трасу. Таким чином, чотири петлі розмічають прапорцями різного кольору з розрахунку 40 - 60 прапорців на 1 кілометр дистанції. Їх розставляють на відстані 1,5 метра із внутрішнього боку лижні. Запропонована форма дистанції зручна тим, що при цьому полегшується її підготовка, підвищується оперативність у проведенні змагань.

У тих місцях, де можна збитись з лижні або зрізати дистанцію, ставлять контролерів. Їх інформують, як одягатися для виконання своїх обов'язків, як надати першу допомогу в разі обмороження та інших нещасних випадків. Для цього шкільний лікар видає контролерам індивідуальні пакети, в яких повинні бути вата, жирний крем, трохи спирту, зеленка, бинт.

Старт і фініш обладнують поруч - на відстані 25 метрів один від одного - на рівному майданчику. Бажано, щоб вони були якомога ближче до приміщення, де в разі необхідності можна зігрітись або зробити дрібний ремонт лижного інвентарю. В приміщення мають бути молоток, обценьки, кусачки, викрутка, шило, ножиці, шматочки ремінців і гуми, шурупи, цвяхи, дріт, нитки.

Майданчик , де розташовані старт і фініш, обладнують транспарантами "Старт" і "Фініш".

2.2.2 Організація суддівства з лижних гонок

Для обслуговування спортивних змагань призначають суддівську колегію, кількісний склад якої залежить від числа учасників. Якщо участь беруть 100 -150 лижників, суддівська колегія така: головний суддя, стартер, суддя при учасниках, секретар, три судді - хронометристи, старший суддя по дистанції, лікар або медсестра, контролери й патрулі ( залежно від складності дистанції ).

Роботою суддівської бригади керує головний суддя. Перед першим стартом він приймає рапорт старшого судді по дистанції про стан траси, розподіляє обов'язки між суддями, перевіряє обладнання місць старту й фінішу, справність секундомірів. Під вас змагань головний суддя весь час перебуває в районі старту й фініш, стежить за чіткістю роботи суддів, за тим, як учасники дотримуються правил змагання.

Старший суддя по дистанції відповідає за точність вимірювання дистанції, якість лижні, розмітку. За два - три дні до змагань він разом із своєю бригадою робить контрольне вимірювання дистанції. Напередодні або рано - вранці в день спортивних змагань впорядковує лижню, ставить прапорці, показники ( дистанції поворотів, спусків, підйомів тощо ), обладнує місце старту і фінішу. Перед початком змагань розставляє по дистанції контролерів, нагадує їм їхні обов'язки.

Патрулі також допомагають тим, хто через травму або погане самопочуття зійшов з дистанції й не може самостійно дістатися до місця, де йому нададуть медичну допомогу. Крім того, патрулі стежать за порядком на дистанції. Контролерами і патрулями , як правило бувають учні.

За 10 сек. Перед стартом стартер говорить наступному учасникові: "Приготуватись!" Учень стає біля лінії старту. За командою: "Увага!" набуває стартового положення, за командою: "Марш!" біжить.

Стартер дає старт за годинником й секундоміром. Перший старт - в точно визначений час. Подаючи команду: "Марш!", стартер одночасно натискує головку секундоміра. Наступні старти дають за секундоміром після того, як стрілка відрахує час встановленого інтервалу ( 0,5 або 1 хвилину). Перед початком лижної гонки стартер звіряє свій годинний з годинником суддів на фініші, щоб потім правильно визначати результати.

На фініші старший суддя дає сигнал прапорцем в ту мить, коли учасник перетинає лінію фінішу, й гучно вимовляє: "Є!" За цим сигналом суддя на фініші фіксує за годинником час, а секретар занотовує результат. Одночасно інші судді на фініші записують по порядку особисті номери учасників. Цим займаються двоє: один називає номер учасника ще на підході до фінішу, другий записує цей номер, коли старший суддя, фіксуючи фініш, сигналізує прапорцем і вимовляє: "Є!" Для організації і проведення рухливих ігор, змагань з міні - футболу на снігу, перетягування каната, веселих естафет та атракціонів у паузі між стартами та в перерві між змаганнями призначають спеціальних осіб, які пройшли спеціальний інструктаж.

Для скорочення часу на проведення змагань старт можна давати парний кожні 30 секунд. Першими стартують краще підготовлені учні.

ІІІ. Організація спортивних ігор та змагань в молодших класах

3.1 Рухливі ігри

Складовою частиною майже кожної з рухливих ігор мають бути стрибки, метання, вправи з рівноваги тощо. У спортивних іграх закріплюються та вдосконалюються найрізноманітніші навички учнів, розвиваються спритність, швидкість, сила, витривалість. Чітко й лаконічно пояснивши зміст і правила гри, учасникам дають змогу обрати ведучого. Гру починають за будь яким умовним сигналом. Учням, які порушують правила або помиляються, роблять відповідні зауваження під час гри. Якщо помилки грубі, гру припиняють і роблять додаткові пояснення. Особливу увагу приділяють учасникам, які грають неактивно, бояться виконувати складні вправи.

Гра закінчується, коли мине певний час або її завдання буде вичерпане. Після цього відзначають найактивніших, найспритніших і тих, хто на цей раз грав краще, ніж раніше. Це викликає почуття впевненості в своїх силах, задоволення.

Відомі ігри можна періодично повторювати, ускладнювати їх. Регулюючи навантаження у грі, можна застосовувати такі прийоми: зменшувати або збільшувати тривалість гри, кількість повторень, розміри майданчика і довжину дистанції, вагу предметів, кількість і складність перешкод, вводити короткочасні паузи для відпочинку.

"Естафета з чехардою".

Гравців ділять на дві команди. Кожна з них стає в колону по одному на відстані 2 - 3 метра одна від одної. Перед гравцями, що стоять першими, креслять стартову лінію, від якої починають розбіг.

Перед кожною колоною на відстані 8 - 12 кроків од стартової лінії креслять невеликі прямокутники ( по одному на кожну команду).

В них стають перші номери кожної команди ( вихідне положення - зігнувшись в упорі на одну ногу, схилити голову на груди ). За сигналом керівника гравці, які стоять попереду в колонах, біжать уперед, стрибають, опираючись руками на спину гравців, що сидять у прямокутниках, і займають їхні місця. Гравці, через яких стрибали, біжать у зворотному напрямку, торкаються долоні наступних гравців, після чого стають позаду своїх команд. Наступні гравці повторюють гру спочатку і т.д. Гра припиняється, коли всі гравці закінчать стрибки. Перемагає команда, яка закінчила гру першою і без штрафних очок. Гравцеві, через якого стрибають не дозволяється змінювати позу під час гри: не можна вибігати з прямокутника доти, поки гравець, який стрибав, не торкнеться після стрибка ногами підлоги; не можна вибігати за лінію старту, поки гравець, який повертається, не торкнеться долоні наступного учасника.

"Піонербол".

На волейбольному майданчику натягують сітку або мотузок на висоті близько 2 метрів. Гравців ділять на 2 команди і видають по м'ячу. За сигналом керівника гравці повинні перекинути або передати м'яч на сторону суперника через сітку. Це треба виконати якнайшвидше, щоб команда суперників на встигла передати свій м'яч. Команда на боці якої опинилося два м'ячі, програє очко. Штрафні очки нараховуються командам і тоді, коли м'яч пройшов під сіткою або, перелетівши над нею, впав за межами майданчика, а також коли не кинули, а відбили волейбольним пасом. Гра триває доти, поки не наберуть визначеної заздалегідь кількості очок. Виграє команда, яка дістала менше штрафних очок. М'яч вважається на майданчику незалежно від того, тримає його в руках гравець, чи лежить він на землі; якщо м'ячі стикаються в повітрі, м'яч вважається спірним.

"М'яч ловцеві".

У протилежних ( по діагоналі) кутках майданчика ( можна волейбольного) креслять по невеликому трикутнику і паралельно його стороні, оберну тій до центра майданчика, на відстані 2- 3 метра проводять лінію захисників. Дві команди ( по 10 гравців у кожній ) розташовуються на майданчику у довільному порядку. Кожна команда виділяє одного ловця, який стає в трикутних, і двох захисників. Вони займають позиції в коридорі, який утворено стороною трикутника і лінією захисників. Керівник стає в центрі майданчика, підкидає вгору баскетбольний м'яч. Гравці намагаються його впіймати. Потім, перекидаючи м'яч одне одному, наближаються до гравця своєї команди і передають йому м'яч. Гравці другої команди, а особливо їхні захисники, намагаються перехопити м'яч і передати гравцеві своєї команди або перекинути своєму ловцеві, який стоїть у другому трикутнику на своїй половині майданчика. Перемагає та команда, ловець якої впіймав більшу кількість м'ячів за певний проміжок часу ( 5 -7 хвилин). Ловець повинен перекидати м'яч не вище за підняті вгору руки захисників; захисникам і ловцеві забороняється виходити за межі відведеної ділянки.

3.2 Ігри на місцевості

"Відкрита схованка"

На ділянці пересіченої місцевості площею приблизно 1 квадратний кілометр сховайте 15 - 20 предметів або конвертів з листами. Складіть план ділянки, дотримуючись масштабу: 1 сантиметр - 100 метрів, або 1 см - 50 метрів. На ньому позначте місця розташування схованок. Учні, користуючись планом, повинні відшукати сховані речі. Перемагає той, хто знайшов більше речей.

"Хто краще проповзе?"

Вибирають ділянку з густою травою і невисокими кущами. Встановлюють прапор на відстані 100 - 150 метрів від того місця, де перебуває група. Гравці за командою лягають на траву і повзуть до прапора. Вони намагається, щоб їх не помітив керівник, який стоїть біля прапора. Якщо ж керівник помітив гравця, той повинен підвестися і стояти на місці до закінчення гри.

Через якийсь час керівник дає сигнал, і всі підводяться. Той, хто доповзе ближче до керівника, виграє. Гравці повинні підповзати до прапора з різних боків, на заважаючи один одному.

"Через дорогу"

Грають на лісовій галявині. Одна команда ( 12 - 15 гравців ) охороняє відрізок дороги - близько 500 метрів завдовжки, інша розташовується в лісі і повинна непомітно перейти дорогу.

Команда охоронців може рухатися тільки дорогою або просікою і не має права заглиблюватися в ліс. Гравці цієї команди можуть пересуватися разом або розсипатися поодинці, перебратися через неї так, щоб не побачили охоронці.

Гра триває 20 - 30 хвилин. Потім команди міняються місцями. Перемагає команда, яка матиме менше помічених учасників.

3.3 Ігри взимку

"Естафета з передачею лижних палиць"

Команди із 3 - 4 чоловік шикуються біля стартової лінії в колону по одному. Гравці, за винятком тих, що стоять першими в колонах, не мають лижних палиць. За сигналом перші номери починають рухатися перемінним двокроковим ходом до контрольних прапорців, розташованих на відстані 30 - 50 метрів від старту. Встромивши біля прапорців палиці в сніг, учні повертаються назад ковзним кроком. Як тільки вони перетнуть лінію старту, до прапорців ковзним кроком прямують другі номери. Узявши палиці, вони повертаються перемінним ходом і передають їх наступним гравцям і т.д. Яка команда швидше виконає це завдання, та й переможе.

"Удвох згори"

Гравців ділять на групи і розбивають на пари. Один учень надіває лижі, а другий стає на його лижі за спиною. Вони спускаються з гори. Зійшовши на схил, вони міняються місцями. За кожний успішний спуск команді зараховують 1 очко.

Цю гру можна проводити і так. Взятися за руки чи під руки й спускатися стоячи або низько присівши. Можна спускатися один за одним: другий кладе руки на плечі першому, а одну лижу ставить між його лижами.

"Поки не покатаються всі"

Дистанція для гри може мати вигляд петлі. Довжина її, в залежності від кількості гравців, 100 - 400 метрів. Дистанція ділиться на етапи із загальним стартом і фінішем. Кожний етап відмічають прапорцем.

У грі беруть участь дві або три команди. Вони розставляють своїх гравців так, щоб на старті стояли із санчатами по два гравці від кожної команди. В кінці першого етапу і на всіх наступних біля прапорців стоїть по одному гравцю від кожної команди. Кінець останнього етапу є одночасно фінішем.

Перед початком естафети учні ( по двоє від кожної команди ) шикуються на старті. Один сідає на санчата, а другий береться за мотузку. За командою: "Марш!" гравці рушають в дорогу.

Добігши до першого етапу, санчата зупиняють. Гравець, що їхав на них, встає і береться за мотузок, а той, хто ждав на етапі, сідає на санчата, щоб їхати до другого етапу, і т.д.

Так санчата, не збавляючи швидкості, повинні об'їхати все коло і фінішувати. В цій грі - естафеті виграє команда, яка першою пройде всі етапи.

3.4 "Веселі старти"

Ці змагання не дивлячись на роки, проводилися, проводяться й будуть проводитися в наших школа, для учнів молодших класів. І це закономірно. Адже діти цього віку відчувають гостру потребу в рухах. Рухливі ігри - один з найдоступніших засобів задоволення цієї потреби. Вони, як правило, супроводжуються емоційним хвилюванням, приносять естетичне задоволення, радість. У процесі гри діти оволодівають технікою нових рухів, удосконалюють спритність, швидкість, силу, витривалість та інші фізичні якості. Правильно організовані рухливі ігри ефективно впливають на оздоровлення дитячого організму, мають велике виховне значення. Досвід показує, що такі змагання сприяють залученню школярів до систематичних занять фізичними вправами, допомагають засвоїти навчальну програму з фізичної культури в школі.

Доцільно проводити "Веселі старти" під час осінніх та весняних канікул. Звичайно до програми змагань входять рухливі ігри, естафети, стройовий огляд класів - команд, комплекси довільних гімнастичних вправ для масового виконання, спортивна вікторина, показові виступи провідних спортсменів, акробатичні піраміди.

Свята вводяться у річний план спортивно - масової роботи . Для проведення свята при раді колективу фізичної культури школи створюють штаб, до складу якого входять: організатор позакласної та позашкільної роботи, вчитель фізкультури, керівник початкової військової підготовки, вчителі - предметними, шкільний лікар, шкільний психолог, член батьківського комітету.

Персональний склад членів штабу затверджується наказом директора школи. На першому ж засідання штабу складають, обговорюють і затверджують план підготовки спортивного свята, в якому вказують терміни виконання заходів та відповідальних осіб.

3.4.1 Розподіл обов'язків серед членів штабу

Начальник штабу ( ці функції виконує організатор позакласної роботи, а функції його заступника - вчитель фізичної культури ) здійснює загальне керівництво. Вчитель фізкультури відповідає за навчально - тренувальні заняття ( контролює методичну роботу по добору ігор, естафет та довільних гімнастичних вправ для масового виконання, займається підготовкою громадських інструкторів, юних суддів, забезпечує спортивну базу. Керівник початкової військової підготовки готує учнів до стройового огляду. Представники шкільного активу ( старшокласники ) пропагують свято серед учнів ( проводять бесіди, збори, випускають шкільні стіннівки, виступають по шкільному радіо ), контролюю хід підготовки шкільних спортивних майданчиків до свята. Шкільний лікар або медична сестра здійснює медичний контроль за учасниками спортивного свята, забезпечує медичне обслуговування. Кілька членів штабу відповідають за художнє оформлення місць змагань.

Приблизно за 20 днів до свята організатори складають положення про нього та план - сценарій, які після затвердження директором школи доводять до відома шкільного колективу. Один примірник цих документів вивішують в учительській, а другий - у фізкультурно - спортивному куточку. Крім того, на загальних зборах учасників свята знайомлять з часом, порядком проведення та умовами змагання. Заздалегідь проводять інструктаж з тими, хто буде обслуговувати змагання ( судді, члени жюрі).

До суддівства ігор і естафет, крім вчителя фізкультури, залучають юних суддів, вчителів - предметників, класних керівників, ветеранів спорту, батьків учнів, шефів, учнів - старшокласників. Суддівська бригада, як правило, складається з головного судді, суддів на старті й фініші, на дистанції, по підготовці інвентарю та обладнання.

Для оцінювання стройового огляду, масового виконання гімнастичних вправ, спортивної вікторини, атракціонів створюють жюрі. До його складу, крім керівника початкової військової підготовки, входять вчителі - предметними, батьки, кращі учні - спортсмени. Обов'язки між членами жюрі розподіляють так: голова жюрі, секретар - секундометрист, відповідальні за дотримання правил змагань ( не менше двох осіб ), за конкурс болільників, за спортивну вікторину, коментатор. Коментатора готують спеціально із числа спортсменів - старшокласників або вчителів. До його обов'язків входить представляти глядачам і учасникам команди - їхніх керівників, членів жюрі і почесних гостей, суддівську бригаду, повідомляти результати змагань, інформувати про допущені помилки або порушення правил, коментувати хід змагань, розповідати про спортивні традиції школи, класу.

Рада шкільного колективу фізкультури в період підготовки до свята проводять інструктаж з членами жюрі, наголошуючи, на що слід звернути увагу під час оцінювання тієї чи іншої складової частини свята. Наприклад, у масовому виконанні довільних гімнастичних вправ передусім береться до уваги синхронність рухів, постава, чіткість та якість виконання елементів, зовнішній вигляд учасників. Оцінюючи стройовий огляд класу, враховують вправність учнів під час шикування і поворотів на місці, стройовий крок, ходьбу в ногу , рівняння в шеренгах, виконання стройових пісень, а також загальну дисципліну, зовнішній вигляд, девіз та емблему класу.

Рухливі ігри та естафети ( 4 - 5 для кожного класу ), що включають біг, стрибки, метання, елементи гімнастики, спортивних ігор до програми "Веселих стартів", добирають із урахуванням шкільної програми з фізичної культури. Вони повинні бути простими, доступними, різноманітними за змістом і формою, відповідати віку та фізичній підготовленості дітей.

Команди комплектують із учнів одного віку ( краще якщо буде команда - клас ), і змагання проводять серед паралельних класів.

До змагань кожний клас готується окремо. Перед цим діти ознайомлюються із комплексом рухливих ігор та естафет, із комплексом довільних гімнастичних вправ і вимогами до них та стройового огляду. Тренування й репетиції проводять, як правило, в позаурочний час, широко залучаються для їх проведення активістів - старшокласників. Допомагають також у підготовці до свята і уроки фізкультури. Наприклад, рухливі ігри і естафети часто включають до заключних частин уроку, а до підготовчих ( у вигляді розминки ) - стройові та гімнастичні вправи, передбачені програмою свята. Після налагодження такої роботи по класах проводять одну - дві зведені репетиції з музичним супроводом.

Святкова атмосфера змагань багато в чому залежатиме від художнього оформлення місця, де відбуватимуться основні події. Чимало з того, що знадобиться для проведення спортивного свята, можуть виготовити, обладнати й оформити самі учні ( або за допомогою шефів ).

Своєчасно в школі турбуються й про урочистість нагородження переможців змагань та конкурсів. Крім традиційних грамот і дипломів, переможців та активістів відзначають ще й оригінальними призами, заохоченнями, наприклад, квитками до театру, кіно, екскурсійних поїздок тощо.

Під час змагань працює група кореспондентів - інформаторів і фотокореспондентів. У день свята організовують продаж у шкільному буфеті бутербродів, фруктової та мінеральної води, молока, кефіру, сиру, фруктів, кави, чаю.

Особливо цікаво проходить у школі спортивне свято "Веселі старти", присвячене закінченню. Навчального року. Його проводять наприкінці четвертої чверті. Тривалість свята 2 години. Починається воно виходом і шикуванням команд ( до складу кожної команди входять 10 хлопчиків і 10 дівчаток ). Команди одягнуті в індивідуальну спортивну форму, кожна із своїм оформленням, з'являються на майданчик під звуки спортивного маршу. Очолює колону суддівська бригада, одягнена в білу форму, за нею - учні перших, других, третіх класів.

Висновок до розділу ІІІ

Представлені тут спортивні ігри можуть бути використані під час проведення спортивних свят як для учасників так і для болільників. Робиться це для того, щоб змагання проходили різноманітніше та цікавіше, бо перш за все змагання - це свято, в якому немає учасників та спостерігачів - участь приймають всі, хто має бажання та можливість.

Звичайно серед учнів молодших класів свято організувати водночас і легше і важче. Легше тому, що діти в цьому віці примірніші та слухняніші, а важче - тому, що вони менш фізично підготовлені, вчитель мало знає про можливості та схильності цих учнів, але і в одному і в другому випадку змагання повинні бути святом, а не зобов"язуванням.

Висновок

Деякі батьки вважають, що корисно дітей заставляти робити фізичні вправи. Але ж насправді такий підхід не вірний. Якщо батьки почнуть заставляти дитину, то користі від цього не буде. Саме про це свідчать дослідження американських фізіологів. Фізичні вправи корисні для здоров'я лише в тому випадку, коли виконуються добровільно.

Як показали дослідження, у мишей, яких заставляли бігати в колесі, значно ослаб імунітет. А у мишей, які бігали в по колесу не менше, але по своїй волі, імунітет посилився.

Саме для того потрібно організовувати спортивні змагання , щоб учням було цікаво, щоб у них виникало бажання до фізичних вправ, а в зв'язку з цим і покращувався імунітет.

Навіть не беручи до уваги дослідження американських вчених, із нашого вітчизняного досвіду ми добре знаємо, що люба діяльність, будь то навчання або робота виконується краще, якщо робиться дійсно з бажанням.

І про це ніколи не слід забувати нам як майбутнім педагогам - перш ніж чомусь навчити, потрібно зацікавити.

Список використаної літератури

1. Ф.О.Александров. "Быт и культура", Москва. 1978.

2. М.В. Антропова „Школьная гигиена", Москва, "Медицина", 1970.

3. О.П. Бамбуркін та ін. „Фізичне виховання в сільській школі", „Рідна школа", 1994, №9.

4.М.Д.Большакова, А.Я. Гольдфельд „Руководство для школьных врачей", „Медгиз", 1985.

5. Під редакцією А.Т. Брикуна "Гімнастика", Москва, ""Фізкультура і спорт", 1971

6. В.В.Гориневский, "Физическое образование. Пособие для воспитателей, преподавателей учебных заведений и лиц, занимающихся физическим образованием". Спб., 1913.

7. О.B.Жеребцов. "Физкультура и труд". Москва.1986.

8. В.М. Заціорський "Фізичні якості спортсмена", ФиС, 1966.

9.М.В. Зімкін " Фізіологічна характеристика сили, швидкості, витривалості", ФиС, 1956.

10."Інструктивно - методичні рекомендації щодо організації фізкультурно - оздоровчої роботи в навчально - виховних закладах України", Міністерство освіти України, 2006р

11. В.И. Козлов, Богданов Г.П. „Спортивный час Школьника", М., 1985.

12.Колесов Д.В. „Физическое воспитание и здоровье школьников"

Москва, 1983.

13. И.Н.Саркизов - Серазини "Путь к здоровью, силе и долгой жизни", ФиС, 1957.

14.А.Н.Крестовников, " Очерки по физиологии физических упражнений", ФиС, 1952

15. О.З. Леонов "Старти надій", Київ, "Молодь", 1981

16. П.Ф. Лесгафт, "Руководство к физическому образованию детей школьного возраста"" ч.І, Спб., 1888; ч. ІІ Спб., 1901 .

17. П.Ф.Лесгафт, "Собрание педагогических сочинений", т.2, 1952 р., ст. 118 - 119).

18.Л.П.Матвеев "Теорія фізичного виховання", ФиС, 1959

19.Наказ МОЗ та МОН України від 21.04.05р. № 242/178 „ Про посилення роботи щодо профілактики захворюваності дітей у навчальних закладах та формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді".

20. И. П. Павлов "Двадцатилетний опыт обьективного изучения высшей нервной деятельности. Изд. 7.М., Медгиз, 1907.

21.А.Е. Покровский "Детские игры и гимнастика в отношении здоров"я и воспитания младенца" , 1893 .

22.А.Е. Покровский "Физическое воспитание у детей разных народов

преимущественно России", 1884 .

23.Чиж Ю.А. „Фізична культура - джерело здоров"я", Київ, „Здоров"я" 1977.

Додаток 1

Позакласна робота з волейболу Заняття в гуртках і секціях з волейболу у позанавчальний час служать важливим доповненням до уроків фізичної культури. Позакласні заняття можуть бути і основною формою вивчення цієї гри в школі. (III-VIII класи). Головними завданнями позакласної роботи з волейболу є: залучення школярів до систематичних занять волейболом, зміцнення їх здоров'я, сприяння правильному фізичному розвитку і загартовуванню організму, виховання у займаються високих морально-вольових якостей, спортивно-технічне вдосконалення школярів на основі різнобічної рухової підготовки та оволодіння ними технікою і тактикою волейболу, підготовка юних інструкторів і суддів з волейболу.

Позакласна робота з волейболу починається з організації секції. У першій половині вересня проводять запис школярів в секцію, розподіл по навчальним групам, вибори старост груп та бюро секції, складають план роботи і розклад занять. У секцію приймають учнів III-X класів, які мають дозвіл батьків і пройшли попередній медичний огляд. Надалі медичні огляди займаються проводять один раз на рік, а також перед змаганнями або після перенесеного захворювання.

Чисельність комплектованих навчальних груп наступна: дитяча навчальна група (III-IV класи)-по 25 чоловік, підліткове (V-VI класи)-до 20 чоловік, молодша юнацька (VII-VIII класи)-до 18 людей, старша юнацька (IX- Х класи)-до 15 чоловік.

Допускається комплектування змішаної дитячої групи (хлопчики і дівчатка), решта навчальні групи комплектуються окремо для хлопчиків і дівчаток. Кількість занять на тиждень і їх тривалість різні: в дитячій групі - 2 заняття по 45-60 хв, в підліткової -2 заняття по 90 хв, в юнацьких групах-3 заняття по 90 хв. Під час канікул бажано збільшення кількості занять на тиждень.

При організації секції вчитель може зіткнутися з великою кількістю дітей, охочих займатися волейболом, тому що інтерес до волейболу у дітей з'являється рано. У цьому випадку можливе проведення конкурсного відбору за нормативами, що дозволяє перевірити не стільки рухову підготовленість школярів, скільки здатності новачка надалі освоювати волейбол. Однак навіть після конкурсного відбору в секцію вчитель може зіткнутися з відсівом займаються. У кожному окремому випадку вчителю необхідно з'ясувати справжні причини, що спонукали дитину залишити секцію. Цьому допоможуть вивчення займаються і спостереження за їх поведінкою в процесі занять. Якщо у школяра не вистачає здібностей займатися волейболом, йому можна порадити займатися іншим видом спорту або в секції загальної фізичної підготовки.

Особливу доброзичливість і увагу при прийомі в секцію треба проявляти до слабо успішним школярам. Таких учнів необхідно зарахувати в секцію, тому що зміцнення їх здоров'я і поліпшення фізичної підготовленості сприятимуть підвищенню успішності.

За результатами конкурсного відбору та з урахуванням умов, що дозволяють забезпечити успішну роботу секції (наявність спортивної бази та інвентарю, тренерів-громадських), комплектують можливу кількість навчальних груп. Загальне керівництво роботою секції покладається на вчителя фізкультури, який залучає для проведення занять інструкторів-громадських, спортивний актив шефствують організацій, батьків та випускників школи.

Роботу секції волейболу проводять на основі програми, що містить теоретичний і практичний матеріал, суддівську і інструкторську практику. Основною формою секційних занять є урок.

Теоретичні заняття проводять у вигляді 15-20-хвилинних бесід, зазвичай до початку уроку. Їх приблизна тематика така: фізична культура і спорт в СРСР; історія розвитку волейболу в нашій країні; короткі відомості про будову і функції організму; вплив фізичних вправ на організм людини; гігієна, лікарський контроль, попередження травм та надання першої допомоги; основи техніки і тактики гри; правила гри, організація та проведення занять, обладнання та інвентар; розбір проведених ігор.

На практичних заняттях вивчають техніку і тактику гри, а також вдосконалюють фізичну підготовку школярів. У зміст практичних занять входять: стройові вправи, вправи для різних м'язових груп, з предметами і опором, на гімнастичних снарядах і акробатичні вправи; спеціальні вправи для розвитку швидкості, стрибучості і орієнтування; елементи легкої атлетики, спортивних і рухливих ігор; плавання, лижі, ковзани.

Техніко-тактична підготовка включає: стійки і переміщення; передачі м'яча двома руками (верхня і нижня); передача м'яча однією рукою з випадом і в падінні; передача м'яча, що відскочив від сітки; подача м'яча (нижні прямі і бічні, верхні прямі і бокові) ; прямий нападаючий удар; блокування (одиночне і групове), страховка, розстановка гравців при своїй подачі і подачі супротивника; тактика подач і нападаючих ударів; тактика гри в захисті; знайомство з тактикою гри кращих команд країни.

На фізичну, технічну і тактичну підготовку в заняттях відводять різну кількість часу. Якщо протягом перших двох років навчання на фізичну підготовку планують більше часу (слабка фізична підготовка дітей цього віку є гальмом при навчанні техніці), то на наступних етапах навчання більше часу відводять на технічну підготовку, а в період, що передує змаганням, на тактичну підготовку.

Необхідно відзначити, що волейбол, органічно поєднуючи в собі біг, стрибки і метання, є хорошим засобом фізичної підготовки, тому треба намагатися будувати заняття так, щоб вивчення техніки і тактики гри забезпечило необхідну для гри фізичну підготовку займаються і разом із заняттями з інших видів спорту сприяло здачі норм комплексу ГТО. На заняттях секції та внутрішкольиих змаганнях учні набувають навичок інструктора й судді. Кожен школяр, який займається в секції, повинен навчитися правильно виконувати вправи, вміти розповісти про них і знати послідовність їх застосування, а також проводити змагання в класі і піонерському загоні, в таборі і за місцем проживання.

Спортивні змагання займають істотне місце в підготовці юних волейболістів і значно підвищують ефективність тренувальних занять. Крім змагань з волейболу, необхідно ввести в практику роботи з дітьми змагання з фізичної підготовки і техніці гри, які потрібні для контролю за рівнем фізичної і технічної підготовки, для підвищення інтересу дітей до занять і наближення тренувальних занять до гри. Особливе значення мають змагання з техніки гри. Змагання з волейболу, як і всю позакласну роботу, вчитель планує на весь навчальний рік.

Самостійна робота учнів-це найчастіше виконання домашніх завдань. Вони носять найчастіше індивідуальний характер і спрямовані на усунення недоліків фізичної підготовки, на вдосконалення техніки і тактики ігрових прийомів, на вивчення необхідного матеріалу по рекомендованої літературі, на участь в організації та проведенні змагань.

Крім поліпшення фізичної та технічної підготовки учнів, такі завдання розвивають активність і самостійність учнів.Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у FacebookОсобливості методики проведення занять з волейболу з дітьми До навчання грі у волейбол слід приступати з 11 - 12-річного віку. Для цього віку характерний бурхливий розвиток організму дітей, збільшення росту, маси і сили м'язів. Кістково-м'язовий апарат в цьому віці досягає щодо високого розвитку, кисті рук набувають необхідну для волейболу міцність і пружність. У дівчаток цей період співпадає з початком статевого дозрівання.

Їх організм зазнає морфологічні та функціональні зміни, збільшується розмір таза і відбувається значна прибавка ваги. Для хлопчиків цього віку характерне збільшення сили м'язів кінцівок (абсолютної і відносної). Спостерігається і збільшення сили серцевого м'яза, зростає ударний об'єм серця, зменшується частота пульсу.

Дитячий організм має здатність швидко налаштовуватися на майбутню роботу, що пов'язано з великою рухливістю нервових процесів. Змінюється психіка дітей, з'являється «почуття дорослості», прагнення долучитися до життя дорослих, переймати їх манери, наслідувати їм в рухах. Тому-то в роботі з дітьми особливо важливий точний показ вправи, який би з'явився гідним прикладом для наслідування.