Крім прямолінійного, застосовуються різні види інших поглажувань. Усі вони допомагають краще впливати на організм. Зиґзаґоподібне поглажування має різні техніки виконання, але найбільше часто масажисти проводять даний прийом подушечками чотирьох пальців. Дане поглажування можна виконувати як однієї, так і двома руками. Проводиться воно у швидкому темпі, кисть руки при цьому плавно повертається і змінює напрямок. Рухом кисті зверху вниз на ділянці виробляються зиґзаґи. У повільному темпі зиґзаґоподібне поглажування проводиться одною рукою з обтяженням.

Щипцеподібне поглажування виконується двома (вказівними і великим) або трьома (великими, середніми і вказівним) пальцями. При виконанні прийому ділянка шкіри захоплюється цими пальцями і ледве стискується.

Хрестоподібне поглажування виконується кінцевими фалангами пальців, долонями або основами долонь. Для виконання даного прийому масажист вибирає потрібну ділянку (не дуже великий) і починає рух по діагоналі. При цьому права рука рухається праворуч ліворуч, а ліва рука - ліворуч праворуч. Руки не зіштовхуються, а кисть лівої руки проходить під кистю правої руки. Зручніше за все даний прийом виконувати кінцевими фалангами двох або чотирьох пальців. Обтяження масажист проводить за своїм розсудом.

Вилкоподібне поглажування виконується кінцевими фалангами вказівного і середнього пальців, що широко розведені в сторони й утворять букву V. Дане поглажування найкраще проводити одною рукою, рухаючись в подовжньому прямолінійному напрямку знизу нагору, а потім зверху вниз. Подібне поглажування виконується і двома руками.

Колоподібне поглажування масажист проводить небагато розставленими в сторони пальцями рук. Поглажування виконується подушечками чотирьох пальців, а великий палець при цьому відіграє роль опори. Колоподібне поглажування проводиться звичайно у швидкому і середньому темпі. Якщо прийом виконується долонею, то темп масування може бути середнім, якщо погладжують великим пальцем, то темп краще вибрати повільний. У цьому випадку поглажування буде не поверхневим, а більш глибоким.

Граблеподібне поглажування виконується подушечками чотирьох пальців, сильно розведеними в сторони. Прийом проводиться найчастіше обома руками, рідше однієї.

Гребнеподібне поглажування виконується фалангами зігнутих пальців. Вони можуть бути щільно притиснутими або ледве розведені в сторони. Кисть руки дещо піднята. Гребнепордібне поглажування можна проводити в прямолінійному подовжньому або поперечному напрямку. Масаж іноді виконується з обтяженням.

Дані прийоми добре допоможуть розслабитися і підготувати тіло до наступних, більш інтенсивних прийомів. Варто пам'ятати, що масування особливе обережно варто виконувати в зоні легень: прийоми не повинні завдавати болю, викликати різких приступів кашлю. Якщо подібне відбулося, то потрібно перервати сеанс на кілька хвилин. У тому випадку, якщо приступи кашлю і болі не відновилися, можна продовжувати масування. У противному випадку сеанс краще перенести на інший час.

Розтирання найкраще застосовувати відразу після поглажування, тому що цей прийом створює більш сильний вплив на шкіру, збільшуючи її еластичність, а також на м'язи і тканини. Розтирання підсилює лімфо- і кровообіг, рух міжтканинної рідини. Напруженість м'язів при цьому стає менше, знижується нервова збудливість. Розтирання є перехідним прийомом між підготовчим поглажуванням і основним розминанням.

При плевриті, бронхіті, пневмонії й емфіземі легень застосовуються наступні види розтирання: поперечне, подовжнє, прямолінійне, зиґзаґоподібне, спіралевидне, колоподібне, S-подібне, щипцеподібне, вилкоподібне, граблеоподібне, гребнеподібне, пиляння, штрихування. Кожний з цих прийомів розділяється на кілька підвидів і має різні техніки виконання.

Розминання є одним з основних прийомів, використовуваних у масажі. На нього приділяється найбільша кількість часу. Прийом має кілька видів, що розрізняються по техніці виконання. При лікуванні легеневих захворювань проводяться наступні види розминання: ординарний, подвійний ординарний, подвійний кільцевий, подвійний кільцевий комбінований, колоподібне і подвійний гриф. Крім цього, використовують накочування, розтягання, натиснення, зрушування, проминання. Прийоми виконуються кінцевими фалангами чотирьох пальців, кінцевими фалангами великих пальців, підставою долоні і пальцями, стиснутими в куркуля.

Розминання більш ефективно, ніж багато інших прийомів, через те, що пальці рук роблять більш сильний вплив на шкіру, м'язи і тканини. Рука масажиста захоплює масажовану ділянку, відтягує її, стискає і розгортає.

Ударні прийоми також можна використовувати при гострому бронхіті, плевриті, пневмонії й емфіземі легень. Вони виконуються на верхній зоні спини.

Ударні прийоми викликають скорочення м'язових волокон, що проходять по всій довжині м'яза. Завдяки цьому збільшується приплив крові до масованої ділянки і підвищується тонус м'язів. До проведення ударних прийомів м'яза необхідно добре розслабити.

Ударні прийоми бувають різних видів. При легеневих захворюваннях використовують в основному поплескування, рублення, поколачування і пунктування.

Масажист виконує поплескування долонями рук. Прийом можна робити однієї або двома руками. В останньому випадку поплескування проводиться поперемінно або синхронно. Рублення виконується ребром долоні, пальці при цьому випрямлені, розведені і розслаблені. Удар наноситься ребром долоні і мізинцем, інші пальці в момент удару стуляються, а потім знову розводяться. Якщо не розводити пальці в сторони, а виконувати прийом стиснутими пальцями, то удар буде сильним і болісним. Цього варто уникати. Рублення найчастіше виробляється одною рукою в поперечному напрямку. Найкраще рухатися по верхній частині спини ліворуч праворуч, наносячи рубаючі удари.

Поколачування має кілька видів виконання, і усі вони застосовуються при масажі у випадку захворювання органів дихання. Прийом можна виконувати ліктьовим краєм кулака і тильною стороною зігнутих пальців так, щоб подушечки вказівного і середнього пальця торкалися долоні. Даний прийом також сприяє кращому вентилюванню легень.

Пунктування проводиться кінцевими фалангами пальців. Кисть руки при цьому як би нависає над масованою ділянкою. Прийом виконується у швидкому темпі легкими дотиками до масованої ділянки. Рухи здійснюються однієї або двома руками. Прийом дуже легкий, не викликає ніяких болючих відчуттів. Їм можна завершити серію ударних прийомів і переходити до наступного виду масування.

Вібрація являє собою масажний прийом, при якому вплив на масовану ділянка відбувається у вигляді коливань, що передаються з різною швидкістю й амплітудою. У вібрації багато загального з ударними прийомами, але є деякі специфічні відмінності.

Розрізняють переривчасту і непереривчасту вібрацію. Кожний з цих видів має кілька підвидів. Так, переривчаста вібрація буває пунктирною, палочковою і точковою. До непереривчастої вібрації відноситься струшування, струс і підштовхування. Непереривчаста вібрація виконується долонею або пальцями і з захопленням тканин.

Даний прийом потрібно проводити у швидкому темпі, рухаючи в поперечному або подовжньому напрямку.

Зсув нагадує поглажування, але при виконанні даного прийому відбувається більш сильний вплив на масажну ділянку через більшу швидкість переміщення рук масажиста і більш енергійного виконання. Даний прийом створює вплив не тільки на шкіру, але і на підшкірну клітковину, сполучну тканину і поверхневий шар м'язів. При виконанні цього прийому швидше відбувається кровопостачання хворих ділянок. Рухи за формою виконання розрізняють активні, пасивні і з опором. Руху мають багато різновидів. При плевриті, пневмонії, гострому бронхіті, емфіземі легень застосовують в основному зсув і вижимання.

3.4 Фізіотерапія при плевриті

Важливим методом лікування при плевриті, є фізіотерапія. Вона незамінна в період реабілітації, відновлення після недуг, профілактики.

У комплексному лікуванні різних захворювань фізіотерапевтичні методи у зв'язку з їх перевагами та ефективністю займають особливе місце:

- вони не мають побічних реакцій, а навпаки часто використовуються для боротьби з ускладненнями фармакотерапії;

- своєчасне та кваліфіковане призначення фізіотерапевтичних методів дає змогу знизити дозу ліків і зменшити їх побічну дію;

- фізичним методам лікування притаманна післядія: викликана позитивна реакція зберігається протягом тривалого часу після закінчення лікування;

- порівняно з іншими методами лікування фізіотерапевтичні загальнодоступні, безболісні.

У фізіотерапії виділяють електролікування, світлолікування, водолікування, теплове лікування, лікування із застосуванням механічних впливів. Самостійним розділом фізіотерапії є курортологія. Кожен з них включає низку лікувальних методів, заснованих на використанні того чи іншого фізичного чинника. Показання для застосування фізіотерапії грунтуються на тому, що фізіотерапевтичні процедури покращують периферичний, регіональне і центральне кровообіг, надають болезаспокійливу дію, покращують трофіку тканин, нормалізують нейрогуморальну регуляцію і порушені імунні процеси. Фізіотерапія зазвичай протипоказана при гарячкових станах, загостренні запальних процесів, виснаженні організму, інфекційних хворобах у гострій стадії, активному туберкульозному процесі, злоякісних новоутвореннях і підозрі на їх наявність, системних захворюваннях крові, схильності до кровотеч і кровоточивості. Лікувальне і профілактичне використання фізичних факторів здійснюється в фізіотерапевтичних кабінетах і відділеннях лікарень, поліклінік та інших лікувально-профілактичних установ, а при необхідності в лікарняних палатах і вдома.

Плеврит не є самостійним захворюванням, а являє собою патологічний стан, ускладнює перебіг тих чи інших процесів в легенях, в грудній клітці, середостінні, діафрагми. У зв'язку з цим застосування фізичних факторів при цій патології зводиться до лікування основного захворювання. У гострому періоді сухого плевриту при виключенні специфічного процесу домісити прогрівання променями інфрачервоного і видимого спектру щодня від 10 до 25 хв.Опромінення інфрачервоним випромінюванням, Ультрафіолетове опромінення області грудної клітини; аплікації парафіну температури 50-60 ° С щодня або через день по 15-30 хв, на курс лікування 15-20 процедур, при затихання запального процесу - електрофорез кальцію або йоду (при наявності плевральних спайок) при локалізації так званого активного електрода відповідно до місця розташування плевриту (Вплив на область легенів), надалі (не раніше 1 міс після одужання) - водні процедури з метою загартовування (обливання, обтирання, душ), а також лікувальну гімнастику, масаж області грудної клітини. Показано кліматичне лікування переважно на Південному березі Криму.

При ексудативному плевриті на тлі лікування основного захворювання, а при необхідності - пунктирування і промивання плевральної порожнини проводять аплікації парафіну температури 50-55 ° С через день по 20-30хв, на курс лікування 20 процедур, грязьові аплікації температури 39-40 ° С (Загальні та місцеві аплікації), які призначають при зменшення ексудації для профілактики значних плевральних нашарувань, електрофорез кальцію (Вплив на область легенів), загальне ультрафіолетове опромінення від 1/4 - 1/2 до 3-4 біодоз з збільшенням на 1/4 біодози, на курс лікування 15-20 процедур (Ультрафіолетове загальне індивідуальне опромінення) - кліматолікування в умовах середньогір'я або берег Криму, а також у місцевих санаторіях в лісовій і степовій зонах.

3.5 Нетрадиційні засоби і методи фізичної реабілітації при плевриті

Нетрадиційна медицина, також звана альтернативною медициною або неконвенціональної медициною, - умовне поняття, що об'єднує способи діагностики, попередження і лікування хвороб людини, які з тих чи інших причин не отримали загального визнання у лікарів. У цьому розділі розміщені організації Миколаєва, які допоможуть вам в лікуванні методами нетрадиційної медицини: фітотерапія, лікування травами, гомеопатія, апітерапія, лікування медом, рецепти, поради, методи лікування.

Рекомендуює повноцінне харчування з достатньою кількістю білків та вітамінів. При ексудативному плевриті обмежують вживання рідини та солі. Розсмоктуванню ексудату сприяють продукти, багаті на солі кальцію (сир, молоко, салат, абрикоси, петрушка, морква, суниці, чорниці, малина, смородина чорна, гарбузи).

До раціону включають виноград, інжир, журавлиновий сік з медом, відвар шипшини. Корисно вівсяне "молоко". 4 столові ложки зерна вівса залитиі 1 л води, варити до розварювання, процідити. Пити з медом замість води тривалий час.

Для запобігання гнійному плевриту рекомендують пити ячмінний відвар. Очищений ячмінь довго кип'ятити у воді, процідити. Якщо висока температура тіла, корисно пити сік гарбуза, огірка або кавуна.

У коренеплоді редьки зрізати верхівку, видалити частину м'якуша, залити олією, закрити зрізаною верхівкою та пекти у духовці. З'їдати по одному коренеплоду за день протягом тижня. Лікування має бути комплексним, з урахуванням особливостей клініки, загального стану дитини.

При сухому плевриті пом'якшує кашель, зменшує біль, діє протизапально така суміш:

Корені солодки голої - 10 г ;

Листки підбілу звичайного - 20 г ;

Листки подорожника великого - 20 г ;

Трава чебрецю звичайного - 10 г ;

Кореневище з коренями синюхи блакитної - 10 г ;

Трава материнки звичайної - 20 г;

Трава споришу звичайного - 10 г.

Столову ложку суміші залити 300 мл води, настояти 30 хв, повільно довести до кипіння, кип'ятити 5 хв на малому вогні у закритій посудині, настояти до охолодження. Приймати по 1/4 -- 1/2 склянки 3 рази на день за

15 хв перед їдою та 4-й раз перед сном.

При плевриті, що супроводжується сухим кашлем, рекомендують таку суміш:

Квітки бузини чорної -- 50 г ;

Листки алтеї звичайної -- 50 г;

Трава споришу звичайного -- 50 г .

Столову ложку суміші залити 300 мл води, повільно довести до кипіння,

кип'ятити 5 хв на малому вогні, настояти 30 хв. Приймати по 1 чайній -- 1

столовій ложці кілька разів на день перед їдою. Маленьким дітям при сухому плевриті готують такий відвар. Беруть по 1 столовій ложці листків ожини сизої, трави суниць лісових та 1 очищене кисле яблуко. Суміш заливають 400 мл окроггу, кип'ятять 5 хв на малому вогні, проціджують П'ють по 30 -- 50 мл 4 рази на день. Для поліпшення загального стану, збільшення життєвої ємкості легенів

дітям старшого віку призначають по 10 -- 20 крапель з водою настоянки кореня аралії маньчжурської (1:5) на 70% спирті етиловому.

При плевриті та запаленні легенів використовують насіння кропиви

дводомної: 15 г залити 300 мл води, кип'ятити 10 хв на малому вогні, процідити. Приймати по 20 -- 50 мл 4 рази на день. Потовчене насіння кропиви в суміші з медом розмазати по тарілці і дати дитині для злизування. Для зменшення болю запалені ділянки ззовні обкладають свіжим сиром 2--3 рази на день. Сир пом'якшити, намазати на лляне полотно тонким шаром. Для зменшення болю рекомендують розтирати грудну клітку сумішшю олій: соснова (2,5 мл), евкаліптова (2,5 мл), лавандова (2,5 мл), шавлієва (2,5 мл) та камфорна (30 мл). Для розтирання беруть 10 -- 20 крапель суміші на 1 процедуру. Під час гарячки призначають заспокійливі обгортання тулуба температури 22 -- 25 °С та одночасно збуджувальні обгортання литок температури 20 -- 22 °С. Лікування серозного плевриту слід спрямувати на ліквідацію ексудату. При ексудативному (випітному) плевриті як сечогінний засіб використовують відвар трави хвощу польового: 2 чайні ложки залити 200 мл окропу, кип'ятити 10 хв на малому вогні, настояти 2 год. Давати по 1 --4 столові ложки 3 -- 5 разів на день (доза для дітей віком до 5 років). Дітям старшого віку як кровоочисний та сечогінний засіб рекомендують відвар трави дроку красильного: 1 столову ложку залити 300 мл окропу, уварити на малому вогні до 1/3 від початкового об'єму. Приймати по 1 --2 столові ложки через 2 год до збільшення діурезу. Повторюють через 1--2 доби.

При плевриті використовують настій трави гадючника в'язолистого: 2 столові ложки залити 400 мл окропу, настояти 2 год. Приймати по 30 -- 50 мл 4 рази на день перед їдою як протизапальний та сечогінний засіб. При водянці плевральної порожнини рекомендують порошок насіння моркви з медом (1:1). Вживати по 1/2--1 чайній ложці 3 -- 4 рази на день. Якщо випітний плеврит з'явився у хворих з органічними ураженнями серця, використовують настій листків наперстянки пурпурової (0,1 --0,4 г на 200 мл окропу). Призначають порошок листків дітям віком до 1 року по 0,005 -- 0,01 г, від 2 до З років -- по 0,02 -- 0,03 г, від б до 15 років -- по 0,03 -- 0,06 г. Передозування неприпустиме. Наперстянку давати тільки після консультації та під наглядом лікаря. При вологому плевриті кілька разів на день ставлять зігрівальні компреси. Якщо невисока температура тіла, ставлять парові компреси на передню стінку грудної клітки, змінюючи їх після охолодження.

При випітному плевриті корисно прийняти постільну парову ванну.

Для лікування гнійного плевриту призначають комбіновану настоянку (1:5) на 40 % спирті етиловому суміші бруньок тополі чорної, берези бородавчастої та осики звичайної, взятих порівну. Приймати по 10 -- 30 крапель 3 рази на день з водою. Справляє антимікробний, протизапальний вплив, знижує температуру тіла.

Готують відвар суміші бруньок. Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип'ятити 10 хв на малому вогні, настояти 4 год. Приймати по 1 --2 чайні ложки 4 рази на день за 30 хв перед їдою. Препарати дають до поліпшення стану хворого, нормалізації температури тіла.

Хворим, що перебувають у тяжкому стані, дають настоянку кореня ехінацеї пурпурової (аптечний препарат) як антибактеріальний, протизапальний засіб і такий, що посилює опірність організму. Приймати по 10-- 15 крапель через 2 год (але не більше 80 крапель на добу). Дітям молодшого віку дають по 1 краплі на кожен рік життя з водою 3 -- 4 рази на день. Сприяє зменшенню запалення і прогресуванню процесу при гнійному плевриті відвар кореневища з коренями марени красильної: 1 чайну ложку залити 300 мл окропу, кип'ятити 10 хв на малому вогні. Приймати до 1/2 склянки 3 рази на день (залежно від віку дитини).

Для зменшення запалення, посилення імунітету використовують такий засіб. Свіжі листки подорожника великого подрібнити на м'ясорубці, змішати з медом (1:1). Приймати по 1 чайній -- 1 десертній ложці вранці натще та ввечері перед сном.

У народній медицині пропонують взяти 100 г ячмінного борошна та по 50г трави буркуну лікарського і коробочок маку снотворного. Суміш подрібнити. 40 г суміші залити 500 мл води, кип'ятити 10 хв на малому вогні. Відваром просочити тканину й накласти на грудну клітку. Зменшується запалення, тамується біль. Для компресів беруть суміш оцту з подрібненими листками капусти та насінням подорожника великого. Суміш накласти на вовняну тканину,

попередньо змочену маслиновою олією.

При гнійному плевриті роблять збуджувальні обгортання тулуба температури 25 -- 27 °С та литок температури 22 -- 25 °С. Прогноз при сухому плевриті сприятливий. Слід обмежити рухи грудної клітки, укладаючи дитину в ліжку на уражений бік. Проте тривале перебування у такій позі (довше 4 год) не рекомендується.

У хворих на сухий плеврит, який розвинувся на тлі пневмонії, слід лікувати основне захворювання.

Перебіг ексудативного плевриту тяжчий, ніж сухого. Хворі на ексудативний плеврит потребують особливого догляду. Обов'язково дотримувати постільного режиму. Накопичення рідини у плевральній порожнині зумовлює задишку. Дитині надають зручного положення у ліжку, піднімають підголівник або підкладають кілька подушок під голову та спину. Якщо є така потреба, то дають подихати киснем, відчиняють кватирку. Коли висока температура тіла, на голову кладуть міхур з льодом, обгорнутий бавовняною тканиною. Належить стежити, аби випорожнення були регулярними. У період розсмоктування ексудату, щоб запобігти утворенню спайок, хворим призначають лікувальну фізкультуру. У разі збільшення кількості випітної рідини активні рухи протипоказані. Під час розсмоктування ексудату проводять лікувальну фізкультуру.

Висновки до розділу 3

Таким чином , фізичну реабілітацію хворих плевритом потрібно проводити якомога раніше, безпосередньо після нормалізації температури і зменшення ексудату. У разі загострення процесу (підвищення температури тіла, збільшення ексудату, погіршення загального стану хворого) лікувальну гімнастику слід тимчасово припинити до стихання запальної реакції.

Оцінка адаптації хворого до фізичних навантажень. При призначенні ЛФК разом із визначенням реакції зовнішнього дихання виникає необхідність визначати індивідуальні особливості адаптації серцево-судинної системи до фізичного навантаження.

Лікувальна гімнастика - основна, найдоступніша і найпоширеніша форма фізичної реабілітації. Вона передбачає розв'язання спеціальних, конкретних лікувальних завдань. Для цього спеціальні фізичні вправи підбирають відповідно до завдань лікування, стану хворих, особливостей хвороби. Залежно від типу лікувального закладу (лікарня, поліклініка, санаторій, фізкультурний диспансер тощо), характеру захворювань, заняття будують за тим чи іншим методом (гімнастичним, спортивним, ігровим або комбінацією з них). Заняття можуть бути індивідуальні, малогрупові, групові.

Важливим методом лікування при плевриті, є фізіотерапія. Вона незамінна в період реабілітації, відновлення після недуг, профілактики. У комплексному лікуванні різних захворювань фізіотерапевтичні методи у зв'язку з їх перевагами та ефективністю займають особливе місце:

- вони не мають побічних реакцій, а навпаки часто використовуються для боротьби з ускладненнями фармакотерапії;

- своєчасне та кваліфіковане призначення фізіотерапевтичних методів дає змогу знизити дозу ліків і зменшити їх побічну дію;

- фізичним методам лікування притаманна післядія: викликана позитивна реакція зберігається протягом тривалого часу після закінчення лікування;

- порівняно з іншими методами лікування фізіотерапевтичні

загальнодоступні, безболісні.

У фізіотерапії виділяють електролікування, світлолікування, водолікування, теплове лікування, лікування із застосуванням механічних впливів. Самостійним розділом фізіотерапії є курортологія.

Лікувальний масаж при плевриті, що використовуються при лікуванні таких захворювань, як гострий бронхіт, пневмонія, емфізема легень, плеврит. Масування проводиться після того, як минає гостра стадія хвороби. При даних захворюваннях застосовуються поглажування, розтирання, розминання, ударні прийоми, потряхування. Усі вони мають багато різновидів у техніку свого виконання. Найбільш підходящі прийоми для проведення сеансу підбирає масажист.

При плевриті, бронхіті, пневмонії й емфіземі легень застосовуються наступні види розтирання: поперечне, подовжнє, прямолінійне, зиґзаґоподібне, спіралевидне, колоподібне, S-подібне, щипцеподібне, вилкоподібне, граблеоподібне, гребнеподібне, пиляння, штрихування. Кожний з цих прийомів розділяється на кілька підвидів і має різні техніки виконання.

Нетрадиційна медицина, також звана альтернативною медициною або неконвенціональної медициною, - умовне поняття, що об'єднує способи діагностики, попередження і лікування хвороб людини, які з тих чи інших причин не отримали загального визнання у лікарів. У цьому розділі розміщені організації Миколаєва, які допоможуть вам в лікуванні методами нетрадиційної медицини: фітотерапія, лікування травами, гомеопатія, апітерапія, лікування медом, рецепти, поради, методи лікування.

Висновки

1. Таким чином, плеврит - запалення листків плеври. В результаті скупчення ексудату (рідини) в порожнині плеври і зміни співвідношення еластичних сил в середині грудної клітки остання набуває інспіраторного положення, а грудна клітка з хворого боку набрякає. Інспіраторне положення грудної клітки, обмеження її екскурсії, відтиснення діафрагми ексудатом в легенях утруднює процес дихання, знижується життєва ємність легень, а це призводить до поверхневого дихання і виникнення задишки.

2. Під час видужання іде зворотний розвиток ексудату, він розсмоктується, утворюється плевральне зрощення - шварти і спайки. Поширені плевральні зрощення спричиняють розлади функції дихальної системи і кровообігу, що позначається на загальному стані організму і супроводжується зниженням працездатності хворих. Наслідком поширеного спайкового процесу в деяких випадках у хворого може розвинутись сколіоз, середстіння притягується на хворий бік, западає відповідна половина грудної клітки, звужується міжребер'я. Фізична реабілітація є обов'язковою складовою частиною комплексного лікування хворих на ексудативний плеврит.

3. Лікувальну фізкультуру призначають, коли гострий запальний процес затихає, температура тіла знижується до субфебрильної або нормальної, зменшується кількість ексудату, з'являється шум від тертя плеври при ауксультації легень. Під час занять хворий може відчувати легкий біль у ділянці грудної клітки. Вплив фізичних вправ визначається їх інтенсивністю і часом застосування. Невеликі і помірні м'язові напруги стимулюють головні функції. Рухи стимулюють діяльність нервової системи, удосконалюють функції внутрішніх органів, дихальної систем. Фізичну реабілітацію хворих ексудативним плевритом потрібно проводити якомога раніше, безпосередньо після нормалізації температури і зменшення ексудату.

Завданням фізичної реабілітації поліпшити крово- і лімфообіг у легенях і плеврі, зміцнити організм.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Систематичне застосування лікувальних фізичних вправ набагато підвищує ефективність медикаментозних лікувальних засобів, скорочує термін лікування, зменшує перебування хворого на лікарняному ліжку, скорочує розрив між клінічним і функціональним одужанням.

2. Фізичні вправи стимулюють діяльність нервової системи, удосконалюють функції внутрішніх органів, серцево-судинної, дихальної систем, органів травлення, поліпшують обмін речовин.

3. Вплив фізичних вправ визначається їх інтенсивністю і часом застосування. Невеликі і помірні м'язові напруги стимулюють головні функції. Рухи стимулюють діяльність нервової системи, удосконалюють функції внутрішніх органів, серцево-судинної, дихальної систем, органів травлення, поліпшують обмін речовин.

4. Вивчення передового досвіду свідчить, що фізичну реабілітацію хворих ексудативним плевритом потрібно проводити якомога раніше, безпосередньо після нормалізації температури і зменшення ексудату.

5. Отриманi нами данi рекомендуються для використання у практичнiй роботi фахiвцiв з физичної реабилитацiї в лiкувальних установах i у навчальному процесi для студентiв Вузiв фiзичної культури з дисциплiни "Фiзична реабiлiтацiя при захворюванні дихальних шляхів".

ДОДАТКИ

Додаток А

Фізичну реабілітацію хворих ексудативним плевритом потрібно проводити якомога раніше, безпосередньо після нормалізації температури і зменшення ексудату.

Задачі лікувальної фізкультури:

загальнозміцнююча дія на організм хворого;

посилення резорбції ексудату;

запобігання плевральних зрощень;

профілактика деформацій клітини і хребта;

відновлення функції апарату зовнішнього дихання [89 ,5].

Показання. ЛФК при ексудативному плевриті призначають у стадії одужування після стихання запалення плеври, доказом чого служать:

поліпшення загального стану хворого, зменшення задишки, тахікардії і т.д.;

нормальна або субфебрильна температура протягом 2-3 днів;

поява шуму тертя плеври і пов'язана з цим поява болю на висоті вдиху;

нормалізація картини крові;

зменшення ексудату [89 ,5].

У разі загострення процесу (підвищення температури тіла, збільшення ексудату, погіршення загального стану хворого) лікувальну гімнастику слід тимчасово припинити до стихання запальної реакції.

Дослідження багатьох авторів показали, що розташовані в плеврі «люки» відкриваються і закриваються синхронно з дихальними рухами грудної клітки. При цьому в них створюється мікровакуум, що присмоктує плевральну рідину.

Вживання вправ, направлених на збільшення рухливості діафрагми, грудної клітки і легенів, сприяє активній участі плеври в розсмоктуванні ексудату і зворотному розвитку ще неміцно сформованих плевральних спайок, ліквідації ділянок гіповентиляції та їх профілактиці.

Перераховані зміни можуть бути викликані нестачею дихальних рухів, рефлекторно через біль на здоровій стороні, а також в результаті здавлювання легені ексудатом. Глибоке дихання створює умови для нормалізації газообміну [90, 5 ].

Методика лікувальної фізкультури. В умовах стаціонару її умовно можна розділити на 2 періоди: ввідний (1-5 днів) і тренувальний (основний), тривалість якого залежить від тяжкості захворювання.

Ввідна частина

1. Вправи для дрібних і середніх м'язових груп рук і ніг. 2-3 хв. Мета: підготовка організму до виконання вправ основної частини.

2. Дихальні вправи.

Основна частина

1. Вправи для тулуба в поєднанні з глибоким диханням. Тривалість 12-20 хв. Мета: відновлення нормальних функцій нервово-регуляторних механізмів і ліквідація патологічних рефлексів.

2. Дихальні вправи. Мета: боротьба зі спайковим процесом, що розвивається, тренування дихального апарату, зміцнення організму хворого.

3. Ходьба.

Завершальна частина

1. Вправи для дрібних м'язових груп рук і ніг, 2-3 хв. Мета: поступове зниження навантаження.

2. Дихальні вправи. Тривалість процедури - 16-26 хв.

Вправи ЛГ виконують у в. п. лежачи на хворому боку, на здоровому, а якщо кількість ексудату незначна, то також і у в. п. сидячи.

Процедура ЛГ повинна складатися в основному з дихальних вправ, сприяючих розтягуванню плеври, особливо на стороні ураження.

При хорошому стані хворого і задовільній реакції серцево-судинної і дихальної систем додаткове фізичне навантаження можна призначати вже у ввідний період [90, 5].

Під час занять ЛГ у хворих не повинно виникати відчуття болю. Це можуть бути нерізко виражене відчуття болю, відчуття натягнення, тяжкості в ураженій половині грудної клітки.

У ввідний період процедури застосовують головним чином найпростіші гімнастичні вправи для рук і ніг, з постійним збільшенням амплітуди і темпу руху, в поєднанні з дихальними і спеціальними вправами для тулуба. Піднімаючи руку на стороні ураження, хворий повинен робити глибокий вдих, що сприятиме натягненню плеври, розкриттю «люків» і найшвидшому розсмоктуванню ексудату і розпрямленню легені. По мірі зменшення ексудату руку на хворій стороні піднімати можна за допомогою гімнастичної палиці і рекомендувати хворому здійснювати на глибокому вдиху невеликий нахил тулуба в здорову сторону (до появи легкого відчуття болю). Вправи слід виконувати (по 3-4 рази) через кожну годину до повного зникнення ексудату. Таке натягнення плеври сприяє поліпшенню в ній крово- і лімфообігу, що зумовить ліквідацію залишкових явищ запалення, профілактику спайкового процесу і утворення шварт.

Перші 3-5 днів з початку курсу лікування тривалість процедур ЛГ при середньому ступені тяжкості захворювання складає 8-10 хв, потім її збільшують до 12-18 хв.

У тренувальний період процедури можна проводити в зимовий час в кабінеті ЛФК, а влітку на спеціально обладнаних майданчиках.

Процедури ЛГ для хворих на ексудативний плеврит проводять за наступною схемою (Рис 3.1).

Комплекси ЛГ включають гімнастичні, дихальні і спеціальні вправи, виконувані без снарядів, зі снарядами (палиці, медицинболи масою 1-3 кг) і на снарядах (на гімнастичній лавці, стінці) у в. п. сидячи і стоячи.

У цей період необхідно використовувати дихальні вправи з положенням рук на голові або з підніманням їх вгору у фазі вдиху. Нахил тулуба в здорову сторону із затримкою дихання сприяє кращому розпрямленню легені і попередженню патологічних і фізіологічних ателектазів [91 ,5].

Посилення дихання найбільш виражене в нижніх відділах легенів на стороні піднятої або зафіксованої руки при нахилі тулуба вправо або вліво.

(Рис. А ) Комплекс вправ ЛГ для хворих на ексудативний плеврит (ввідний період) [92, 5]

Дихальні вправи слід виконувати ритмічно, з поступовим форсуванням як вдиху, так і видиху.

Додаток Б

Зразковий комплекс вправ ЛГ для хворих на ексудативний плеврит (ввідний період) [25 ,9]

Ввідна частина

1. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Повне і спокійне дихання. 4_5 разів. Ритмічне дихання, вдих через ніс.

2. В. п. - те ж. Підняття руки на ураженій стороні за допомогою іншої руки. 3-4 рази. Дихання не затримувати.

3. В. п. - те ж. Почергове підтягування ніг до живота і грудей. 2-3 рази. Підтягування ноги на видиху.

Основна частина

1. В. п. - лежачи на хворому боку. Підняття руки вгору - вдих, на видиху рукою натискати на бічну поверхню грудної клітки. 3-4 рази. Активізувати дихання на здоровій стороні.

2. В. п. - те ж. Почергове підтягування ніг, зігнутих в колінному і тазостегновому суглобах, до грудної клітки. 2-3 рази. Темп повільний, звертати увагу на ритмічність і правильність дихання.

3. В. п. - лежачи на спині. «Ходьба» лежачи протягом 20-30 с. Темп середній.

4. В. п. - напівсидячи в ліжку. Підняття на глибокому вдиху руки на ураженій стороні за допомогою гімнастичної палиці, на видиху нахил тулуба в здорову сторону. 2-3 рази. По можливості робити максимально глибокий вдих. Сильного відчуття болю не допускати.

Пауза відпочинку - 30-40 с.

5. В. п. - лежачи на спині. Нахили тулуба в сторони. 2-4 рази. Темп повільний. Дихання ритмічне.

6. В. п. - лежачи на спині, руки на бічній поверхні грудної клітки. Дихальна вправа. 3-4 рази. На видиху натискати на бічну поверхню грудної клітки.

Завершальна частина

1. В. п. - лежачи на спині, руки зігнуті в ліктях. Кругові рухи в зап'ястних суглобах. 4-6 разів. Темп середній. Дихання довільне.

2. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Повне і спокійне дихання. 4 рази. Вдих і видих через ніс.

Надалі хворі виконують прості гімнастичні вправи для м'язів рук і ніг і тулуба в поєднанні з ритмічним і глибоким диханням; при хорошій переносимості навантаження - вправи з гімнастичною палицею, метання м'ячів різним способом, вправи з булавами, а також полегшені змішані виси і упори. Крім того, використовують ходьбу зі зміною темпу руху і в поєднанні з дихальними вправами.

Зразковий комплекс вправ для хворих на ексудативний плеврит (основний період) [93 ,5]

Ввідна частина

1. В. п. - сидячи на ліжку, кисті рук на плечах. Після глибокого вдиху на видиху по черзі здійснювати кругові рухи ліктями в одну і другу сторону. 3-5 разів. Стежити за правильним ритмом дихання. Темп середній.

2. В. п. - сидячи на ліжку, руки на поясі. Почергове підтягування ноги до грудей і живота. 3-4 рази. Не допускати значного відчуття болю. Темп середній, дихання довільне.

3. В. п. - стоячи, ноги разом, руки уздовж тулуба. Ходьба з поступовим прискоренням і уповільненням. 60 с. Дихання глибоке, ритмічне.

Основна частина

1. В. п. - те ж. Дихальна вправа. 2-3 рази. Вдих і видих через ніс.



(Рис. Б) Комплекс вправ ЛГ для хворих на ексудативний плеврит (основний період) [94 ,5]

2. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки зігнуті, кисті на потилиці. Повороти тулуба в сторони. 4-5 разів. Темп середній, дихання довільне.

3. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки опущені. Згинання рук з торканням плечей, випрямляння рук у сторони, згинання рук з торканням пальцями плечей, повернутися у в. п. 3-4 рази. Дихання довільне, вдих і видих через ніс, темп середній.

4. В. п. - те ж. Нахили тулуба в сторони. 4-6 разів. Темп середній.

5. В. п. - те ж. На вдиху підняти руки вгору, на видиху опустити з подальшим натисканням на грудну клітку в області діафрагми. 5-6 разів. Темп середній, видих через ніс, тривалий.

6. В. п. - стоячи, руки разом, ноги на поясі. Відведення випрямленої ноги назад з одночасним відведенням ліктів назад, повернутися у в. п. 3-4 рази. Дихання довільне.

7. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, гімнастична палиця за спиною. Нахил тулуба вперед з відведенням палиці догори - видих. Повернутися у в. п. - вдих. 4-6 разів. Видих енергійний.

8. В. п. - стоячи, ноги разом, руки опущені. Перемінне відведення ніг назад на носок з одночасним підніманням протилежної руки вперед. 3-4 рази. Темп середній.

9 В. п. - стоячи, медицинбол перед грудьми. Кидки медицинбола від грудей, збоку, через голову. 2-4 рази кожний вид кидка. Дихання не затримувати.

Завершальна частина

1. В. п. - стоячи, ноги разом, руки вздовж тулуба. Ходьба протягом 1 хв. Темп повільний.

2. В. п. - сидячи на стільці. Надування гумових іграшок. Не допускати відчуття болю при натуженні, тахікардії, задишці.

Комплекс вправ слід виконувати не менше 3-4 разів на добу, окремі вправи, сприяючі розсмоктуванню ексудату, натягненню плеври, розпрямленню ураженої легені і посиленню її вентиляції, збільшенню рухливості діафрагми, особливо на хворій стороні - до 10 разів на добу.

Методика. ЛГ при сухому плевриті застосовують у період зниження температури тіла до нормальної або субфебрильної і при ослабленні больового синдрому з метою профілактики плевральних спайок, розвитку правильного механізму дихання і загального зміцнення і оздоровлення організму хворого, підвищення тренованості до фізичних навантажень. З урахуванням локалізації процесу в плеврі спочатку застосовують вправи з рухом верхніх кінцівок, особливо на стороні ураження, вправи для тулуба сидячи на гімнастичній лавці [55, 9].

Загальне навантаження на організм хворого дещо більше, ніж при ексудативному плевриті, тривалість процедури - 20-25 хв.

Після ліквідації основних явищ сухого плевриту призначають теренкур, веслування, спортивні ігри, в зимову пору року при безвітряній погоді - лижі і ковзани.

Після виписки зі стаціонару хворим, які перенесли як ексудативний, так і сухий плеврит, слід рекомендувати регулярні заняття фізкультурою вдома, особливо тими видами, які сприяють зміцненню дихального апарату. В зимову пору року - це катання на ковзанах і ходьба на лижах, в літню - спортивні ігри, веслування, плавання, туризм. Об'єм фізичного навантаження визначають залежно від віку, фізичного розвитку і загального стану хворого, а також умов праці і побуту.

Плеврит часто зумовлюється охолодженням організму, тому з метою профілактики проводять курс гартування.

Перший етап (1 міс.) - часткове обтирання, другий (1 міс.) - обтирання половини тіла. Потім переходять на обтирання всього тіла [96 ,5].

Дуже корисні повітряні ванни в русі тривалістю від 5 до 30 хв.

Обов'язковими умовами досягнення позитивних результатів в лікуванні плевритів є строга поступовість у збільшенні навантажень, а також регулярність у вживанні ЛГ, елементів фізичної культури і гартувальних дій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Амосов Н. М., Бендет Я. А. Физическая активность и сердце. - К.: Здоров'я, 1984.- 255 с.

Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. - М.: Медицина, 1999. - 446 с.

Аулик И.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте. - М.: Медицина, 1990. - 192 с.

Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. - К: Здоровье, 1987. - 224 с.

Березовский Б. А., Ломинога С. И. Лечебная физкультура при заболеваниях органов дыхания - К.: Здоров'я, 1999. - 104 с.

Боголюбов В. М., Матей М. Сауна. Использование сауны в лечебных и профилактических целях. - AL: Медицина,2000..- 212с.

Большая медицинская энциклопедия. - 3-е изд. - В 29 тт. - М.: Сов. энциклопедия, 1998-2001.

Бреслав И. С., Глебовский В. Д. Регуляция дыхания.-Л.; Наука, 1998.- 280 с.

Брехман И. И. Валеология - наука о здоровье. - М.: ФиС, 1990. - 208 с.

Грабенцова Т.А., Свешников Е.К., Доценко Я.Н. и др. Дифференцированные физиотерапевтические методы лечения хронических бронхитов и пневмоний. - Ялта, 1993. - 20 с.

Грейда Б. П., Завацький B.I. Лікувальна фізична культура. - Луцьк, 1993. - 90 с.

Журавская Н.С., Иванова Е.М. Принципы восстановительного лечения болезней органов дыхания // Вопросы курортологии физиотерапии и лечебной физической 'культуры. -2000. - № 6. - С. 16-19.

Клапчук В. В., Дзяка Г. В. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина. - К.: Здоров'я, 1995. - 370 с.

Кокосов А. Н., Стрельцова Э. В. Лечебная физическая культура в реабилитации заболеваний легких и сердца. - Л.: Медицина, 1991.- 168 с.

Малая медицинская энциклопедия. - Т. 3. - М.: Сов. энциклопедия, 1996. - 1183 с.

Молотков В. Н., Сулеева Л. К. Врачебно-трудовая экспертиза и реабилитация больных хроническими неспецифическими заболеваниями легких. - К.: Здоров'я, 1993. - 256 с.

Мошков В. Н. Лечебная физкультура в клинике внутренних болезней. - М.: Медицина, 1997.- 226 с.

Муравов И. В. Оздоровительные эффекты физической культуры и спорта. - К.: Здоров'я, 1989. - 272 с.

Палеев Н. Р., Царьков Л. Н., Ворохов А. И. Хронические неспецифические заболевания легких.- М.: Медицина, 1995.- 240с.

Пирогова Е.А. Совершенствование физического состояния человека. - К.: Здоров'я, 1999. - 168 с.

Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Стропко Н.П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. - К.: Здоров'я, 1986. - 251 с.

Реабілітація хворих засобами лікувальної фізкультури. - Луцьк: Видавництво «Волинська обласна друкарня», 2003. - 310 с.

Ткачев Ф. Т. Профилактико-восстановительная гимнастика.- К.: Здоров'я, 1997. - 104 с.

Фарфель В. С. Управление движениями в спорте. - М.: Физкультура и спорт, 1997. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru