Главная
Коллекция "Otherreferats"
Спорт и туризм
Особливості організації стандартних економічних турів у масовому туризмі
Особливості організації стандартних економічних турів у масовому туризмі
Задоволення потреб та попиту в туризмі як процес виробництва, продажу та споживання товарів і послуг. Поняття про організацію турів. Туризм як галузь економіки України. Технологія процесів виробництва та реалізації туристичних послуг туристичними фірмами.
| Рубрика | Спорт и туризм |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.12.2011 |
| Размер файла | 82,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
В туристичних цілях широко використовуються вертольоти й інші літальні апарати: дирижаблі, повітряні кулі, параплани, дельтаплани тощо.
Залежно від умов комфорту, харчування й інших факторів місця в літаках підрозділяються на наступні класи:
перший клас (F);
бізнес-клас (3);
економічний клас (Y);
інші види.
Туристичні авіаційні подорожі реалізуються на регулярній, сезонній чи разовій основі.
В межах національних перевезень або окремих авіакомпаній встановлені різні пільги для туристів:
сезонні;
корпоративні;
для пасажирів з дітьми;
групові;
для щойно одружених і т.д.
Особливою популярністю у туристів користуються пільгові карти ІАРА (Міжнародна Асоціація пасажирів авіаліній), ETN (Європейська мережа туризму) й ін.
Власникам таких карт забезпечені пільги на авіаквитки деяких авіакомпаній (DELTA, SAS), пільги з оплати готелю (від 10 до 40%) у 4000 кращих готелів світу, пільги з оплати автомобіля, взятого напрокат (до 30%), поновлення загублених перевізних документів, надання залів VIP в аеропортах, страхування і т.д.
Деякі авіакомпанії з метою залучення туристів надають пільги в залежності від нальоту годин (балів) на літаках даної компанії.
Перевезення туристів на внутрішніх водяних артеріях проводяться спеціалізованими річковими (у ряді випадків ріка - море) комфортабельними теплоходами місткістю 250, 300 і 400 пасажирів. Каюти підрозділяються на одномісні, двомісні, 3-4-місцеві й сімейні.
Теплоходи даного класу обладнані всіма атрибутами комфорту й відпочинку: м'якими зручними меблями в каютах, кондиціонерами, холодильниками, міні-барами; до послуг пасажирів солярії, ресторани, бари, сауни, музичні салони, відео-кінозали.
На морських міжнародних лініях працюють багатопалубні висококомфортабельні круїзні судна, місткістю від 96 до 788 пасажирів.
До перерахованих вище атрибутів комфорту тут варто додати обладнані бізнес-класи для семінарів і симпозіумів, басейни, ліфти, спортивні комплекси, можливість прийому на борт туристів з автомобілем, телефонізацію, комплекси побутових послуг і т.д.
Водяні туристичні подорожі й екскурсії здійснюються також на інших транспортних засобах: річкових "трамваях", яхтах, підводних човнах, вітрильниках, катамаранах, човнах, байдарках, плотах й ін.
У залізничному туристичному сполученні використовуються спеціалізовані туристські склади, що працюють як за графіком, так і в спеціальному режимі руху. Як правило, вони складаються з 12 пасажирських вагонів, 2-3 вагонів ресторанів, вагона-клубу тощо.
Реалізація залізничних туристичних подорожей пов'язана з будівництвом пунктів тривалого відстою потягів і їхнього постачання засобами життєзабезпечення. Звичайно залізничні туристичні подорожі плануються у режимі кільцевого маршруту.
У ряді міст України та за кордоном як екскурсійний туристичний транспорт використовується трамвай і його ретро-варіанти: тролейбус, карета, диліжанс й ін Дмитрук О. Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2004..
Перераховані вище транспортні засоби (літаки, судна, залізничні вагони й ін.), як правило, не є власністю туристичних компаній і використовуються на основі фрахту, оренди, лізингу й ін.
Наймасовіший туристський транспорт - автобус у більшості випадків є власністю великих туристичних компаній, об'єднань, концернів, асоціацій.
Володіючи високим маневруванням та мобільністю, туристичні автобуси поза конкуренцією на коротких і середніх (до 200 км) маршрутах.
Висококомфортабельні туристські автобуси використовуються також на довгих маршрутах (наприклад: Київ-Мінськ-Варшава-Берлін-Париж). При цьому відпочинок туристів у нічний час забезпечується, як правило, в готелях чи мотелях (при дорозі).
3.2 Система класифікації готелів
Ринок готельних послуг - це сукупність економічних відносин, які утворюються у процесі виробництва, реалізації і організації споживання цих послуг. Вони мають свою специфіку. Більшість з них у нематеріальній сфері економіки існують незалежно одна від одної. Разом же у готельному господарстві ці послуги становлять своєрідні послуги "гостинності". Сама назва визначає головну функцію готельного господарства - прийом гостей: як вітчизняних, так і іноземних громадян.
Готельні послуги поділяються на дві групи:
1) основні;
2) додаткові (платні й безплатні).
Зважаючи на те, що готель передусім є типом тимчасового житла, де проживають туристи, які прибули до населеного пункту або місцевості, і який забезпечує їх можливістю харчування та різними видами послуг, можна виділити проживання як основну послугу. Вона включає такі складові: бронювання та інші види замовлення місць, підготовка номерів до заселення та підтримання їх у належному стані, прийом і розміщення гостей (оформлення, реєстрація та облік, розрахунки), збереження майна гостя, виїзд.
На друге місце можна поставити організацію харчування, послуги побутового характеру, яких існує велика кількість відповідно до потреб гостя, послуги культурного, спортивного характеру, зв'язку та інформації тощо. Поділ послуг залежить від того, які потреби гостя вони задовольняють. Усі ці послуги можуть бути надані в сучасному готелі, але їх обсяги і асортимент не будуть однаковими у різних підприємствах, різною буде й організація їх надання, тобто обслуговування.
Серед факторів, що впливають на асортимент послуг і організацію їх надання у кожному конкретному готелі, можна назвати: місце розташування, сезонність, зазначений рівень комфорту (класність) і призначення готелю.
Залежно від типу готелю кількість і якість послуг значно відрізняється. Це, в першу чергу, пов'язане з потребами споживачів даного сегменту ринку, їх платоспроможністю. Наприклад, готелі ділового призначення повинні знаходитися поблизу адміністративних, громадських, промислових центрів: у них повинні бути створені умови для організації праці мешканців, проведення ними нарад. Головні додаткові послуги у деяких готелях - це послуги служб зв'язку (телефон, факс, тайп), служб фінансового забезпечення (відділення банків, обміну валют), послуги торговельних організацій. У розташуванні готелів туристичного типу враховують характер і якість туристичних маршрутів, способів руху, характеру об'єктів туристичної привабливості. Таким чином, головними додатковими послугами у туристичних готелях є послуга підприємств громадського харчування, довідково-інформаційного і екскурсійно-туристичного характеру, організація культурно-розважальних заходів Дмитрук О. Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2004..
У світовій практиці готельний фонд групують за різними ознаками. Засновниками наукового підходу до класифікації готелів стали доктор В. Хунцикер (засновник науково-дослідного центру з вивчення туризму у м. Берні) і доктор К. Крапф (засновник науково-дослідного центру з туризму у м. Сенгален). Основними класифікаційними ознаками, що впливають на тип готелю, були визначені такі:
1) тривалість перебування;
2) мета перебування;
3) місце розташування;
4) вид транспорту, який використовується туристом;
5) кількість обслуговуваних туристів;
6) клас готелю;
7) місткість готелю;
8) режим експлуатації (сезон, рік);
9) форма власності.
Згідно з цими факторами автори виділяють такі види готелів:
1. За тривалістю перебування:
а) сімейні;
б) для тимчасового проживання.
2. Залежно від мети перебування:
а) курортні;
б) курортно-лікувальні;
в) бальнеологічні;
г) спортивні:
д) для ділових людей;
є) спеціальні представницькі.
3. Залежно від місця розташування:
а) міські;
б) гірські;
в) сільські.
4. Залежно від виду транспорту:
а) пристанційні;
б) пристановища;
в) мотелі;
г) ротелі;
д) флайтелі.
5. Залежно від кількості обслуговуваних туристів:
а) для групових туристів;
б) для індивідуальних туристів.
6. Залежно від класу готелю:
а) люкс;
б) перша категорія;
в) друга категорія;
г) третя категорія.
7. Залежно від місткості готелю:
а) невеликі (малі);
б) середні;
в) великі.
8. Залежно від режиму експлуатації:
а) цілорічні;
б) двосезонні (які працюють влітку і взимку);
в) односезонні (літні або зимові).
9. Залежно від форми власності:
а) приватні;
б) акціонерні товариства.
З розвитком туризму з'являються нові види готельних підприємств, а тому запропонована вищеназваними авторами класифікація готелів (1984 р.) потребує деяких змін і доповнень. Слід зазначити ще одну групу готелів, що містить широку типологію туристичних об'єктів розміщення - це так звані туристичні готелі. До них належать:
1. Туристичний готель - основне підприємство прийому і обслуговування туристів, які подорожують з пізнавальною метою.
2. Мотель-кемпінг для обслуговування автотуристів, зі змішаними принципами експлуатації, що містять елементи як мотельного, так і кемпінгового характеру, можуть бути як транзитними, так і діловими.
3. Мінімотель - для обслуговування автомототуристів, місткість 50-100 місць.
4. Туристична база - основне туристичне підприємство для пішохідних форм туризму і відпочинку (місткістю 250-100 місць).
5. Туристичний пансіонат - підприємство цілорічного функціонування для спортивно-оздоровчих форм туризму і відпочинку.
6. Кемпінг для обслуговування автотуристів, сезонної експлуатації.
7. Туристичний притулок - об'єкт для короткочасного перебування туристів на маршрутах.
8. Обладнана стоянка для ночівлі й відпочинку автотуристів.
9. Приміський туристично-оздоровчий комплекс у зоні великих міст.
10. Пункт обслуговування самодіяльних туристів у районах масових туристичних потоків Дмитрук О. Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2004..
3.3 Харчування та обслуговування
Однією з основних послуг у технології туристичного обслуговування є харчування.
Метою роботи підприємства харчування є задоволення потреб людини в їжі. Процес споживання їжі інколи збігається з процесом спілкування людей, виховання, розваги.
Туристична індустрія харчування містить у собі: ресторани, кафе, бари (гриль-бари, пивні бари, фітобари, коктейль-бари й ін.), їдальні, фабрики-кухні, фабрики заготівельні, буфети, шашличні, продовольчі магазини та кіоски кулінарії і т.п.
Дані підприємства знаходяться як у власності туристичних фірм, так і на правах оренди. Більшість з них є "вбудованими" у туристично-готельний блок (готель) і є їхньою частиною, - рідше дані підприємства працюють в автономному (самостійному) режимі.
За формою обслуговування підприємства підрозділяються на обслуговування за допомогою офіціантів і самообслуговування.
За режимом харчування туристів дані підприємства надають послуги у вигляді повного пансіону, напівпансіону, спеціального харчування, харчування для дітей та ін. У ряді готелів в номерах передбачаються кухні, міні-бари, а послуга харчування може бути реалізована як у номері (за викликом, замовленням), так і на підприємстві харчування.
За асортиментом харчування туристів дана послуга підрозділяється на комплексне харчування, харчування на вибір, харчування за попереднім замовленням, у тому числі з обслуговуванням урочистих актів, прийомів, ювілеїв, банкетів тощо.
Крім того, підприємства харчування спеціалізуються на національних стравах (європейська, корейська, китайська, грузинська, єврейська й ін. кухні).
Класифікація підрозділів підприємств харчування будується за трьома ознаками: належність до певного виду діяльності, форма участі в основній діяльності, роль у виробництві кулінарної продукції.
Підприємства класифікуються також за кількістю посадкових місць, режиму роботи (цілодобовий, з обмеженням за часом).
Залежно від ступеня технічної оснащеності, якості й обсягу наданих послуг, місця розташування, ціни, архітектурно-художнього оформлення приміщень, асортименту, ступеня автоматизації та інших показників підприємства індустрії харчування підрозділяються на категорії.
Категорія - визначальна ознака підприємства харчування, що характеризує рівень якості обслуговування. Категорії позначаються символом * (зірка). Вища категорія туристичного підприємства - 5 зірок, нижча одна зірка. Підприємства, що не пройшли сертифікацію за встановленими вимогами, зберігають стару класифікацію: вища, перша і друга категорії.
Усі пропоновані вимоги до підприємств харчування підрозділяються, аналогічно класифікації готелів, на загальні (сукупні) і додаткові, диференційовані по кожній категорії.
Загальні вимоги до підприємств харчування містять у собі наступний регламент.
Планування території, що прилягає до підприємства, повинне забезпечувати зручний прохід і під'їзд відвідувачів на автотранспорті. Сходи, що ведуть до входу, повинні мати спеціальні пандуси для пересування дитячих та інвалідних колясок. Вхід повинен бути обладнаний козирком для захисту від атмосферних опадів.
Територія повинна бути ретельно прибрана. Основні маршрути проходження відвідувачів до підприємства повинні бути покриті асфальтом, декоративними плитами (бетон, камінь) чи іншими матеріалами, які відповідають оформленню території туристичного комплексу, що перешкоджають утворенню калюж, бруду, вибоїн.
Біля входу в підприємство повинні бути розміщені урни для сміття, оформлені відповідно до архітектурного задуму туристичного комплексу і його території, а також телефони-автомати. Тут рекомендується розміщувати рекламу, декоративні композиції з зелених насаджень, скульптури й інші елементи садово-паркового оформлення.
На території, що прилягає до підприємства харчування і яка доступна для відвідувачів, не допускається:
проведення вантажно-розвантажувальних робіт;
складування тари, будівельних матеріалів, розміщення контейнерів зі сміттям;
спалювання сміття, відходів, порожньої тари.
Вхід у підприємство повинен забезпечувати одночасний рух двох зустрічних потоків відвідувачів на вхід і на вихід. Стулки дверей повинні відкриватися без надмірних зусиль і автоматично закриватися за відвідувачем, не змушуючи його прискорювати рух.
Приміщення для відвідувачів підприємств харчування повинні задовольняти загальні санітарно-гігієнічні, протипожежні і технічні вимоги до громадських приміщень, забезпечувати безпечні і комфортні умови за такими параметрами, як температура і вологість. Обов'язковою і безумовною вимогою є відсутність сторонніх запахів, особливо з кухні й туалетів.
Інтер'єри приміщень для відвідувачів не повинні бути перевантажені елементами декоративного оформлення, що ускладнюють прибирання приміщення і погіршують санітарно-гігієнічні умови. Всі матеріали, використовувані в оформленні інтер'єра приміщень для відвідувачів, повинні пройти контроль на відповідність вимогам санітарно-гігієнічної і пожежної безпеки.
Усі приміщення повинні бути обладнані вказівниками (піктограмами), що допомагають орієнтуватися відвідувачам.
У вестибулі на видному місці повинна бути вивішена копія сертифіката даного підприємства харчування, що свідчить про присвоєння йому певної категорії з відповідною кількістю зірок.
Устаткування приміщень для відвідувачів повинно передбачати можливість відвідування підприємства харчування інвалідами й відвідувачами з дітьми, якщо готель (туристичний комплекс, база, кемпінг), при якому воно розташовано, передбачає можливість проживання інвалідів і туристів з дітьми відповідного віку або дане туристське підприємство харчування обслуговує відвідувачів, що не проживають у готелі.
Приміщення для відвідувачів не повинні використовуватися для переміщення всередині підприємства тари, сировини, продуктів, складування господарського інвентарю, будівельних матеріалів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт і т. д Туристичні ресурси України: Зб. наук. статей / Федерація профспілок України; Український ін-т туризму / О.І. Лугова (науч.ред.). -- К., 1996..
Освітлення приміщень для відвідувачів повинно відповідати вимогам діючої нормативно-технічної документації.
Ресторани, кафе і бари, що використовують для сервірування столів скатертини й індивідуальні серветки, повинні мати в достатній кількості не менше двох різновидів комплектів столової білизни: білі скатертини й серветки для обслуговування банкетів, ювілеїв, прийомів та інших урочистих заходів і кольорові скатертини та серветки, що відповідають оформленню інтер'єра підприємства. Комплект кольорової білизни може бути замінений на білу білизну для повсякденного обслуговування, якщо це відповідає стилю підприємства. Не допускається використання столової білизни з явними слідами забруднення й ушкодження, що залишаються після прання і лагодження.
Висновки
Закон вартості передбачає формування у окремої туристичної фірми чи тур-агентства індивідуальних затрат праці і ресурсів, і відповідно формування індивідуальної вартості й індивідуальної ціни на туристичний продукт. Але ринок признає не ці індивідуальні вартості і ціни, а суспільні і ринкові, в основі яких лежать суспільно необхідні затрати праці.
Закон вартості в умовах туристичного ринку виступає як своєрідна "невидима рука", яка спрямовує туроператорів і турагентів до своєї цілі - отриманню особистої вигоди, забезпеченню власного інтересу.
Дії споживачів туристичного продукту визначаються дією закону попиту і пропозиції. Цей закон встановлює пряму закономірність між ціною і пропозицією і зворотну залежність між ціною і попитом. Суть його полягає в тому, що підвищення ринкової ціни на туристичний продукт, при інших рівних умовах, зменшує обсяг попиту, а зниження ринкової ціни збільшує величину попиту на туристичний продукт. В той же час обсяг пропозиції туристичних товарів і послуг збільшується при підвищенні ціни і зменшується при її зниженні.
Перше твердження особливо вірно в сучасних умовах, коли ціни піднялися на весь спектр товарів, але на перше місце висуваються витрати на продукти харчування і товари першої необхідності, а витрати на туризм і відповідно попит опускається у населення майже на останню позицію. Друге твердження вірне, так як виробників туристичного продукту приваблює надприбуток, який отримують деякі фірми, які працюють, наприклад, на унікальних туристичних ринках (пригодницький туризм, сходження на вершини вулканів, підводний туризм тощо).
Продукти туристичної індустрії реалізуються у вигляді послуг. Послуга туризму, як і послуга взагалі, є дією відповідної споживчої вартості, що проявляється у корисному ефекті, який задовольняє ту чи іншу людську потребу. При цьому послуга може бути надана або у вигляді товару, або у вигляді функціонування саме живої праці. Визначені два способи виробництва послуг обумовлюють і два види послуг: матеріальні (виробничі), опосередковані якимось продуктом, і нематеріальні (невиробничі), не пов'язані з матеріальними продуктами, виробництво яких невід'ємне від їх споживання.
Звідси випливає, що тур представляє собою комплекс різноманітних послуг (розміщення, харчування, транспортні послуги, побутові, туристичні, екскурсійні тощо), які об'єднані на основі головної мети подорожування і надаються на визначеному маршруті й у визначений час.
Окрім послуг, туристи можуть купувати товари туристичного призначення. Сукупність послуг і товарів туристичного призначення формують поняття "туристичний продукт", складовими якого є:
тури, об'єднані за цілеспрямованістю (пізнавальні, оздоровчі, наукові тощо);
туристично-екскурсійні послуги різноманітних видів (розміщення, харчування, транспортні послуги і т.д.);
товари туристично-сувенірного призначення (карти, сувеніри, проспекти тощо).
У туризму є два напрямки спрямування: його можна імпортувати в країну й експортувати з неї.
Витрати туристів з інших країн - це вкладення в економіку даної приймаючої країни. Так, наприклад, туристи з Іспанії, що подорожують по Україні, отримують свої доходи переважно у своїй країні проживання. Витрачаючи кошти в Україні, вони вкладають їх в економіку нашої країни. Таким чином, витрати іноземців у країні в туристичних діях представляють для України туристичний експорт. Інакше кажучи, вивіз з країни туристських вражень, який супроводжується одночасним ввезенням туристом грошей у дану країну, називається туристичним експортом.
Туристичний імпорт - це ввезення в країну туристських вражень, яке супроводжується одночасним вивезенням туристом грошей з даної країни.
Список використаних джерел:
1. Закон України “Про туризм” від 18.11.2003 № 1282-ІУ.
2. Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2004.
3. Дмитрук О.Ю. Урбанізація та екологічний туризм: теорія і практика конструктивно-географічного дослідження / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2002.
5. Мельниченко С.В., Ведмідь Н.І. Менеджмент підприємства туристичної індустрії: Навч. - метод. посіб. - К.: КНТЕУ, 2005.
6. Сокол Т.Г. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посібник / Федерація професійних спілок України; Інститут туризму. - К., 2002.
7. Ткаченко Т. І, Гаврилюк С.П. Економіка готельного господарства і туризму: Навч. посіб. - К.: КНТЕУ, 2005.
8. Туристичні ресурси України: Зб. наук. статей / Федерація профспілок України; Український ін-т туризму / О.І. Лугова (науч. ред. ). - К., 1996.
9. Федорченко В. К, Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. - К.: Вища школа, 2002.
10. Шарапова А.О. Фінанси туристичного підприємства: Навч. посібник / Федерація профспілок України; Інститут туризму. - К., 2005.
11. Школа І.М., Ореховська Т.М., Козьменко І.Д., Лощенюк І.Р., Кравчук Р.В. Менеджмент туристичної індустрії: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2005.
12. Шмагина В.В., Харичков С.К. Рекреация и туризм в системе современных приоритетов социально-экономического развития. - О., 2000.
13. Яворевский А.И. Экологический туризм: Конспекты лекций / Российская международная академия туризма. Заочное отделение. - М.: РИБ "Турист", 2001.
14. Якунович Т.Ф. Організація туризму та відпочинку в сільській місцевості // Матеріали до засідання круглого столу Спілки сприяння сільському зеленому туризму в Україні. - Диканька, 1998. - Част. І.
15. Ященко В.А. Актуальні проблеми сільського туризму // Туризм сільський зелений. - 2003.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Основні поняття про організацію турів. Туристично-рекреаційні ресурси України. Державне регулювання розвитку туризму в Україні. Організація туристичних послуг турфірмами та тур-агенствами: транспортне забезпечення, харчування та обслуговування в готелях.
курсовая работа [58,1 K], добавлен 21.01.2011Гастрономічний туризм, як різновид туризму, пов’язаний з ознайомленням і дегустацією національних кулінарних традицій країн світу. Особливості і правила організації програми винних турів, метою яких є дегустація, споживання, покупка вина на виноробництві.
курсовая работа [411,5 K], добавлен 09.05.2011Значення основних сегментів регіонального туристичного ринку і їхні організаційні форми. Методика формування управлінської структури в регіональному туризмі з урахуванням загальнодержавної економічної політики й інтересів споживачів туристичних послуг.
курсовая работа [163,5 K], добавлен 12.01.2011Загальне поняття інновації, їх функції та класифікація. Суть і основні принципи інновацій у туризмі: розвиток інформаційних технологій, глобальні розподільні системи, ділове партнерство. Глобалізація економіки і її вплив на розвиток сучасного туризму.
курсовая работа [43,3 K], добавлен 26.01.2011Екстремальний туризм як форма природокористування. Проблеми та перешкоди, що стоять на шляху розвитку екстремальних курортів. Перспективи організації екстремальних турів. Історія Софії Київської, архітектура храму, особливості розпису та мозаїки.
курсовая работа [47,1 K], добавлен 30.11.2011Історія розвитку гірськолижного туризму. Види гірськолижних курортів. Документація на проведення турів. Найпопулярніші місця гірськолижного відпочинку в Австрії, Україні, Франції, Америці, Італії, Німеччині та Фінляндії. Розвиток гірськолижного туризму.
курсовая работа [468,0 K], добавлен 28.01.2012Туризм як масове явище, що створює умови для відпочинку і реалізує функцію естетичного, культурного та духовного збагачення особистості. Процес розробки маршрутів туроператорами, загальні принципи їх ринкової реалізації та організації споживання.
курсовая работа [306,9 K], добавлен 06.09.2016Рівні і механізми регулювання світової сфери туристичних послуг та їх еволюцію в сучасних умовах. Структурні зрушення, що відбуваються на міжнародному ринку під впливом глобалізації. Місце та роль України на міжнародному ринку туристичних послуг.
автореферат [46,0 K], добавлен 10.04.2009Організація молодіжного туризму в контексті розвитку туризму України в цілому та шляхи їх удосконалення. Висвітлення сучасного стану дитячо-юнацького туризму. Поняття туристської анімації, її спрямованність на задоволення специфічних туристських потреб.
дипломная работа [2,9 M], добавлен 14.12.2010Різновиди релігійного туризму. Аналіз господарської діяльності та оцінка тенденції розвитку туристичних послуг агентства "Трайдент Хіт". Діагностика реалізації турів у сегменті релігійного туризму. Розробка турпродукту "Православні святині Волині".
дипломная работа [3,1 M], добавлен 14.07.2014
