Методика навчання та вдосконалення тактичних дій в баскетболі

2. Передача в парах двома м'ячами в русі з кидком у корзину; після чого по два штрафних кидки. Якщо перший кидок невлучний, друга спроба виключається. Вправу закінчують, коли один з гравців набирає зумовлену кількість очок, наприклад 10.

3. Передачі м'яча в стрибку зумовлену кількість разів, після чого гравці виконують штрафні кидки до першої невдалої спроби. Вправа закінчується при обумовленій кількості влучних кидків штрафних, наприклад, ЗО влученнях.

4. Передачі м'яча на великій відстані зумовлену кількість разів, після чого гравці виконують по два штрафних кидки; при цьому за перше влучення надається два очка, за друге -- одне. Перемагає той, хто скоріше набере зумовлену кількість очок, наприклад, 25.

Тренування з умовним суперником (макет, стояк)

1. Ведення м'яча 5 с, обведення 2--3 стояків (макетів), після чого -- штрифний кидок. За дві хвилини необхідно влучити 10 разів.

2. Кидок у кошик з-за макету, після чого -- штрафний кидок. Вправу виконують до зумовленої кількості влучень, При певній кількості спроб, наприклад 11 влучень з 14 спроб.

3. Ведення м'яча від лінії штрафного кидка до протилежної штрафної з обведенням 4--5 стояків протягом зумовленого часу, після чого -- штрафний кидок. Вправу виконують до зумовленої кількості влучень, наприклад 10.

Тренування з суперником

1. Ведення м'яча з активною протидією на обмеженому майданчику протягом 10 с --' центральна зона, зона 3-х с, після чого гравець виконує два штрафних кидки. Якщо нападаючий губить м'яч при веденні, він втрачає можливість виконувати штрафні кидки; після кожного штрафного кидка гравці міняються ролями. Коли один з баскетболістів набирає 12 очків, вправу закінчують.

2. Гра 1X1; при результативному кидку з гри або при порушенні правил захисником даються два штрафні кидки. Якщо обидва штрафні були влучними, м'яч, залишається у нападаючого. Попадання з гри і штрафного оцінюють одним очком. Перемагає той, хто скоріше набере зумовлену кількість очок, наприклад 20.

3. Ведення м'яча з активною протидією протягом зумовленого часу, після чого гравець виконує два штрафних кидки. При невдалій спробі вираховуються очки із загального рахунку гри. Перемагає той, хто скоріше набирає зумовлену кількість очків, наприклад 12. Після кожного виконання штрафних кидків гравці міняються ролями.

Тренування з партнером та суперником.

1. Передачі м'яча на обмеженому майданчику з активною протидією (2X1) протягом зумовленого часу, після чого нападаючий, на якого вказує захисник, никонує два штрафні кидки. Якщо обидва кидки влучні, нападаючі залишаються в тому ж амплуа, при невдачі нападаючий стає захисником. Перемагає той, хто скоріше набере 10 очків.

.2. Передача м'яча в русі з активною протидією (2X1) з центральної лінії в корзину, після чого обидва нападаючих виконують по 2 штрафних кидки. Вправу виконують доти, поки один з гравців не набере зумовлену кількість очків; після кожної спроби гравці міняються ролями.

Тренування з партнером і суперниками.

1. Гра 3X3 на обмеженому майданчику без кидка в корзину. Якщо нападаючі не втрачають м'яч протягом зумовленого часу, наприклад, 1 хв, то кожний з-них виконує по 2 штрафних кидки, після чого гравці міняються ролями. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість очків у зумовлений час, на-приклад 10 хв., використавши при цьому меншу кількість спроб.

2. Гра 3X3 на одне кільце. При порушенні правил захисником нападаючий, на якого вказує захисник, виконує 2 штрафних. Якщо обидва кидки результативні, команда продовжує володіти м'ячем. В разі невдалих спроб м'яч переходить до другої команди, а очки вираховуються із загального рахунку гри. Перемагає команда, яка у зумовлений час набирає більшу кількість очків, наприклад за 15 хв.

Наведені вправи для вдосконалення штрафних кидків є орієнтовними, вони де в чому співпадають з вправами, що рекомендовані для вдосконалювання інших технічних прийомів гри, але тут визначена їх специфіка і дана методика використання при тренуванні штрафних кидків на влучність.

Крім наближення умов використання штрафних кидків на тренуваннях до умов гри розроблені методи, що передбачають збільшення інтересу баскетболістів до виконання штрафних кидків за рахунок частої зміни ігрових ситуацій, які передують їх виконанню.

Особливе значення для вдосконалення штрафних кидків має їх виконання в процесі учбово-тренувальних ігор. Проте в практиці бувають випадки, коли виконання штрафних кидків у таких іграх замінюється вкиданням м'яча з-за бокової лінії. Це збільшує час гри лише на 4--5 хв., але виключає можливість виконувати штрафні кидки в умовах гри, що негативно впливає на вдосконалення штрафних кидків та інших техніко-так-тичних дій.

Крім виконання штрафних кидків, в процесі учбово-тренувальних ігор, доцільно застосовувати інші методичні засоби, які б загострювали увагу баскетболістів на штрафних кидках, збільшуючи їх цінність.

До таких засобів належать:

1. Двостороння гра. Якщо гравець реалізував обидва штрафних кидка, команда продовжує володіти м'ячем.

2. В процесі гри у випадку промаху при виконанні штрафних кидків вираховуються очки із загального рахунку команди.

3. Під час гри роблять однохвилннні перерви для того, щоби кожен гравець міг виконати по два штрафних кидки. Очки, набрані за виконання штрафних кидків, додають до загального рахунку гри, після чого гра триває.

4. Двостороння гра. Якщо гравець реалізує перший кидок, він заробляє 2 очка, за другий кидок дають одно очко, у випадку другого невлучного кидка очки за перший анулюють.

5. Гравець, який закинув м'яч з-за 6-метрової лінії, одержує право на 2 штрафних кидки, у випадку, коли він їх не реалізує, анулюють очки за закинутий м'яч з гри.

6. Двостороння гра. При порушенні захисником правил штрафні кидки виконує не потерпілий, а гравець, на якого покаже захисник. При реалізації обох штрафних кидків та ж сама команда продовжує володіти м'ячем.

Такі ж та інші умови виконання штрафних кидків у двосторонній грі підвищують їх цінність, спонукають спортсменів до уважнішого ставлення до тренування влучності їх, підвищують значення штрафних кидків, загострюють при виконанні штрафних кидків психологічну напругу, максимально загострюють увагу спортсменів.

Для підвищення результативності кидків, в тому числі і штрафних, спортсмен повинен індивідуально вдосконалювати техніку їх виконання.і

В основі пропонованої методики вдосконалення кидків лежить послідовне розв'язання окремих педагогічних завдань.

Для зручності навчання та вдосконалення техніки виконання кидка поділяють на окремі частини. Це дозволяє створити велику кількість тренувальних вправ для вдосконалення штрафних кидків, загострює увагу на окремих сторонах техніки, викликає у спортсменів інтерес, до шліфування техніки виконання штрафних кидків у цілому.

Такими елементами, тісно пов'язаними між собою, є:

-- вихідне положення для кидка, що є важливим елементом техніки залежно від способу виконання кидка та індивідуальних якостей спортсмена. При цьому треба зайняти таке положення, яке забезпечить максимальну стійкість при виконанні кидка, дозволить виконати його без зайвих рухів. Оптимальне вихідне положення впливає на результат кидка. Для вдосконалення цього прийому доцільно застосовувати такі вправи, як біг, стрибки, ведення м'яча, взаємодія з партнером та інші, де дія закінчується прийняттям вихідного положення для кидка.

Правильне тримання м'яча дає хороше його відчуття, дозволяє скерувати м'яч у потрібному напрямку з потрібною початковою швидкістю, що позитивно впливає на влучність кидків. Тримання м'яча зумовлюється способом кидка та індивідуальними особливостями відчуття м'яча кінцівками пальців. Доцільно застосовувати такі вправи, як правильне тримання м'яча після передач біля тренувальної стінки, ведення м'яча, підкидання м'яча вгору та інші.

Точні, синхронні рухи руками дуже важливі для влучного кидка, який виконують за рахунок випростовування рук та закінчують рухом кисті. М'яч відривається від кінчиків пальців. Ці рухи треба вдосконалювати у вправах імітаційного характеру після передачі, ведення м'яча, тощо.

При виконанні кидків доцільно надати м'ячу обертання навколо горизонтальної осі в бік, протилежний напрямку польоту. що надає горизонтальної сталості траєкторії польоту, а попа-даючп в щит, м'яч ніби зрізається майже вертикально вниз та влучує в кошик. Вдосконаленню цього елемента сприяють вправи для відчуття скочування м'яча з пальців, передачі з певною траєкторією, коли роблять акцент на випуск м'яча з дистальних фаланг пальців.

Виконання кидка, зокрема, штрафного, вимагає від спортсмена вибрати оптимальну траєкторію польоту м'яча, який повинен влучити у корзину. Для відчуття траєкторії польоту м'яча доцільно рекомендувати передачі м'яча в парах па відстані 4--5 м, кожний раз надаючи м'ячу певну траєкторію, передачі м'яча з закритими очима та контролем за польотом м'яча.

МЕТОДИКА ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАХИСНИХ ДІЙ

Вміло організований захист не тільки закріплює успіх, у нападі, але й впливає на характер дальших дій команди. Команда, що вміє надійно захиститись, сміливо йде на загострення гри, частіше використовуючи кидки з різної відстані, наполегливо бореться за відскок м'яча. Той, хто хоче перемогти, повинен посилити захист -- так диктує сучасна стратегія баскетболу. Ефективність захисних дій команди зумовлена індивідуальними здібностями кожного гравця. Спеціалісти баскетболу відмічають, що сила командного захисту дорівнює силі індивідуальної гри в захисті найслабкішого гравця команди. Стійкість будь-якої схеми визначається ефективністю та майстерністю виконання відповідних індивідуальних дій.

Вміння протидіяти суперникові з м'ячем або без м'яча у будь-якій позиції на майданчику, незалежно від амплуа, -- обов'язкова умова надійної гри в захисті.

Дії в захисті гравець починає з вибору, місця на майданчику і захисної стійки, де вага тіла повинна розподілятися рівномірно на обидві ноги; при цьому одну ногу виставляють вперед. Стійка, коли стопи обидвох ніг розміщені на одній лінії, застосовується, при супроводі нападаючого що пересувається впоперек хмайданчнка. Захисник повинен пересуватися по майданчику спиною до корзини, яку охороняє. Це дозволяє йому добре контролювати дії свого підопічного та бачити весь майданчик.

При пересуванні по майданчику ноги гравця не повинні перехрещуватися, плечі, голова і коліна -- знаходитися в одній вертикальній площині.

Аналізуючії дію захисника і нападаючого приблизно однакового рівня майстерності в конкретних ігрових ситуаціях, бачимо, що частіше програє захисник. Важко передбачити, який хід запропонує нападаючий, тому захисник застосовує прийоми в більшості випадків, з невеликим запізненням. Час між заду-мом і початком дії одного і контразаходом другого і визначає перевагу нападаючого. Тому для посилення захисту слід скоротити цю паузу; реакція захисника на дії нападаючого повинна бути негайною. Для цього необхідно напоооолегливо працювати над вихованням сміливості, рішучості, вдосконаленням фізичної та техніко-тактичної підготовки. Це дозволить захисникові максимально активізувати дії, скеровані на випередження дій нападаючого.

Захисник повинен знати, що легше не дати м'яча нападаючому, ніж потім відібрати його. Свої зусилля захисник повинен спрямувати на те, щоб протидіяти спробам нападаючого отримати м'яч у зоні, вигідній для нападу на корзину.

При виконанні вправ для вдосконалення індивідуальних захисних дій особливої уваги вимагають:

а) вибір позиції та збереження рівноваги, опіка гравця без м'яча в небезпечній зоні;

б) постійний тиск на нападаючого, для чого треба діяти агресивно, не розслаблятися доти, поки не оволодіють м'ячем:

в) увага до того, щоб тримати в полі зору підопічного і гравця з м'ячем.

Напрямок і характер пересування захисника, як правило, залежать від дій нападаючого. Для збереження рівноваги він повинен бути готовий до пересування в різних напрямках різними засобами, часто спиною вперед, при цьому, нерідко змінюючії швидкість на обмеженому майданчику, робити зупинки, уникати зіткнення з іншими гравцями, не перешкоджати їм у захисних діях.

Прагнучи відібрати м'яч у нападаючого, гравець повинен вивчити манеру поведінки підопічного з м'ячем. Відомо, деякі гравці після одержання м'яча зразу ж вдаряють ним по майданчику, після чого передають м'яч партнеру; інші починають ведення правою рукою тощо. Непродуманий азарт, коли захисник кидається вперед всією вагою тіла, призводить до втрати рівноваги, а також дорогоцінного часу для прийняття нової активної позиції, причому тут є реальна можливість порушити правила.

Способи бігу, ривки, зупинки, стрибки, які виконують захисники, аналогічні тим, які використовують нападаючі. Тільки, на відміну від нападаючих, захисники повинні пересуватися на зігнутих ногах, приставним кроком, його особливості полягають у тому, що перший крок виконують ногою, ближчою до напрямку руху. Другий -- приставний крок повинен бути ковзким. Особливої уваги і високого рівня фізичної і техніко-тактичної підготовки вимагає протидія нападаючому, який володіє м'ячем.

При спробі відібрати м'яч у суперника захисник повинен мати впевненість у тому, що оволодіє м'ячем. Помилки захисника при спробі оволодіти м'ячем дають перевагу нападаючому, тому що, передбачаючи опір, партнери готуються до атаки, що до певної міри спричинює зниження їх активності, у захисті.

При протидії нападаючому, який веде м'яч, захисник намагається не дати суперникові просуватися прямолінійно вперед. Захисник повинен в міру можливості відібрати м'яч при веденні за допомогою швидких пересувань та обманних рухів або вибити його за межі майданчика. Якщо відібрати м'яч або зупинити гравця не вдається, захисник повинен притиснути суперника до бічної лінії або кута майданчика і примусити його позбутися м'яча, виконати непідготовлений кидок або невлучну передачу. Вибивати м'яч з рук суперника краще знизу, перебуваючи у стійкому положенні, коли м'яч тільки торкнувся підлоги і летить угору.

Найбільш складною в діях захисника є протидія кидку в корзину, де нападаючий часто застосовує обманні рухи. Тому захисник не повинен відривати ноги від майданчика, поки не переконається, що нападаючий зробив стрибок для кидка.

В момент протидії кидку захиснику доцільно використовувати обманні дії, що в певній мірі змусить нападаючого приділити більше уваги збереженню м'яча, ніж кидку в корзину, що негативно впливає на влучність.

При блокуванні кидка захисник повинен тримати руку зверху, не опускаючи її навіть тоді, коли м'яч відривається від руки нападаючого. При русі руки вниз судді можуть зробити персональне зауваження.

Особливої уваги вимагає підготовка захисника для протидії гравцеві, що виконує функції центрового. Тут необхідно враховувати і морфологічні особливості гравця, розташування його, характер техніко-тактичних дій тощо.

Орієнтовні вправи для вдосконалення індивідуальних захисних дій.

Вправи без суперника для вдосконалення засобів пересування в захисті

1. Пересування від бічної до бічної лінії в паралельній стійці (стопи ніг на одній лінії).

2. Пересування в квадраті у захисній стійці (рис. 50), приставними кроками правим і лівим боком в сторону, вперед, спиною вперед.

3. Пересування з захисній стійці у довільному напрямку з імітацією вибивання м'яча, перехоплення його, протидія кидку у стрибку.

4. Імітація застосування пресингу, пересування всіма способами в захисній стійці ЗО с, відпочинок 10 с, знову пересування ЗО с. і т. д. Вправу повторити 3 -- 4 рази.

5. Гравець дрібоче на місці з максимальною швидкістю, ноги його повинні відриватися від підлоги на найменшу висоту. Через 15 с. бігу спортсмен повинен пересуватися у захисній стійці 15--20 с, після чого знов дріботіти на місці 15 с. і т. д.

Вправи з суперником для вдосконалення засобів пересування на майданчику в захисті

1. Протидія пересуванню нападаючого біля лицьової лінії, що намагається досягти лінії штрафного кидка за мінімальний час. Захисник пересувається приставним кроком, біжить, зокрема, спиною вперед; не порушуючи правил, змушує нападаючого частіше зупинятися та змінювати напрямок руху. Після кожної спроби гравці міняються ролями. Перемагає захисник, який змусив нападаючого витратити більше часу на виконання вправи.

2. Захисник на одній половині майданчику не дає можливості нападаючому наблизитися до кільця. По черзі гравці міняються ролями.

3. На майданчику ближче до лицьової лінії кладеться м'яч. Захисник опікає нападаючого, що пересуваться по майданчику протидіє входу в 3-сскуидну зону.

3. М'яч лежить у центрі кола. За сиигналом нападаючий намагається увійти в коло, щоб оволодіти м'ячем (рис. 51). Захисник, зробивши блоку-юуий оберт, не дає нападаючому увійти в круг, втримуючії його «на спині», рахуючи при цьому час протидії: «раз, два, три». Через 2--3 спроби гравці міняються ролями.

Вдосконалення вибивання і виривання м'яча

1. Гравець у захисній стійці з ногою, виставленою вперед-- убік від опорної ноги нападаючого, що володіє м'ячем. Нападаючий робить рухи м'ячем праворуч, ліворуч, вверх, вниз, створює умови для виривання та вибивання м'яча. Через 1--2 хв. гравці міняються ролями.

2. Гравці знаходяться один навпроти одного на відстані 1 м. Один з гравців підкидає м'яч вверх, другий намагається оволодіти ним у стрибку. Гравець після підкидання стає захисником, намагаючись вибити його або вирвати з рук суперника. Після З--4 спроб гравці міняються ролями.

3. Гравець в активній стійці на відстані 1 м від стінки. Партнер з м'ячем, розташований за його спиною, передає м'яч у стінку справа, зліва або вверх. Гравець повинен оволодіти м'ячем, негайно виконати оберт, а суперник, який виконував передачу, намагається вирвати і вибити м'яч, не порушуючи правил гри.

Протидія суперникові при веденні м'яча

1. Нападаючий веде м'яч на місці з різною висотою відскоку та переведенням його з руки на руку. Захисник намагається оволодіти м'ячем та перейти на ведення, після чого гравці міняються ролями.

2. Нападаючий пересувається з веденням, захисник, відступаючи, обирає момент для оволодіння м'ячем або вибиває його, найкраще знизу, в момент, коли м'яч тільки торкнувся підлоги і летить вгору.

3. Захисник активними діями змушує нападаючого вести м'яч вздовж бічної лінії, в певний момент вибиває його ближчою до суперника рукою.

4. Гравці стоять один протії одного на відстані 1 --1,5м біля бічної лінії в куті майданчика. Завдання для нападаючого -- ввійти в 3-секундну зону, застосовуючії різні види ведення м'яча.

Захисник активними діями намагається оволодіти м'ячем, не даючи змоги провести його біля лицьової лінії, і скеровуючи нападаючого до лінії штрафного кидка.

Орієнтовні вправи для вдосконалення протидії нападаючому на стороні м'яча та на дальній від нього стороні.

1. Протидія нападаючому на стороні м'яча. Захисник займає закриту стійку, перекриваючи можливий шлях м'яча і викликаючи можливість нападаючому одержати м'яч, стоячії на: місці (рис. 52). Коли нападаючий починає пересуватися для одержання м'яча, захисник протидіє, тримає в полі зору гравця з м'ячем та підопічного. Якщо нападаючий робить спробу пройти за спиною захисника під корзину, треба негайно розвернутися, змінюючи напрям пересування, і по можливості запобігти передачі м'яча під корзину.

2. Протидія нападаючому на протилежній від м'яча стороні (рис. 53). У такій ситуації захисники відступає від нападаючого в напрямку корзини, намагаючись бути готовим перекрити шлях м'ячу, утримуючи в полі зору підопічного і м'яч. Захисник повинен блокувати вихід нападаючого в 3-секундну зону, не даючи йому можливості одержати м'яч.

3. Нападаючий і захисник -- біля бічної лінії. Нападаючий починає ведення у напрямку лінії штрафного кидка, захисник супроводжує його, не виявляючи активності. При вході у 3-секундну зону, нападаючий завершує ведення і переходить на кидок однією рукою в русі з обертом перед кільцем. Захисник у стрибку протидіє кидку, намагаючись накрити м'яч.

Нападаючому не дозволяється застосовувати обманні рухи. Після кожної спроби гравці міняються ролями. Перемагає той, хто скоріше 5 разів влучить у корзину.

4. Захисник активно протидіє нападаючому, що зайняв позицію на відстані 3--4 м від корзини на довільній частині майданчика. Завдання захисника -- активно протидіяти кидку в корзину в стрибку. Нападаючий повинен кидати тільки в стрибку як з місця після обманних рухів, так і після одного удару об майданчик, пересуваючись праворуч і ліворуч. Після п'яти кидків гравці міняються ролями. Перемагає той„ хто скоріше досягне 15 влучень.

5. Гра 1X1- Захисник активно протидіє нападаючому, займає позицію на 6-метровій лінії. Нападаючий використовує обманні дії, ведення м'яча і виконує кидок у русі довільним способе. Після п'яти спроб гравці міняються ролями. При порушенні захисником правил спроба, навіть коли кидок нападачого був невлучний, повторюється. Вправу виконують до 12 влучень одного з гравців.

6. Гра ІXI- Захисник активно протидіє нападаючому, який виконує кидки тільки у стрибку. Після невдалого кидка гравці міняються ролями. Вправу виконують до 15 влучень одного з спортсменів.

7. Гра 3X3 на одне кільце, кидки по корзині тільки у стрибку із-за лінії штрафного кидка. Гра проводиться до ЗО очок, набраних однією з команд. можливості одержати м'яч від партнера. Для цього захисник виходить наперед центрового на 3/4 зі сторони м'яча, перебуваючи в постійній готовності відійти назад, якщо центровий одержить м'яч (рис. 55).

Вправа 2X1- Гравець з м'ячем за 6-мстровою лінією допомагає центровому тільки передачею, у грі-участі не бере. Захисник намагається перехопити або вибити м'яч за межі поля. У полі, коли центровий одержує м'яч, захисник активними діями змушує суперника передати м'яч партнеру.

Центровий, одержавши м'яч, повертається обличчям до корзини і довільно кидає по кільцю. Допускаються обманні дії, але виключається ведення м'яча. Захисник намагається блокувати кидок суперника, не порушуючи правил гри.

Оволодівши м'ячем, центровий застосовує обманні дії, ведення, кидає у кільце найбільш раціонально для даної гри і ігрової ситуації. Захисник намагається блокувати або вибити м'яч, всі свої дії скеровуючи на перешкоду для прицільного кидка. Якщо з 10 спроб 8 влучних кидків, нападаючий дістає 5, а захисник незадовільно. У разі зменшення результативності центровий одержує менше балів, а захисник більше. Якщо з 10 спроб центровий реалізує тільки 4 кидки, захисник одержує оцынку відмінно.

Протидія центровому у середній частині зони штрафного кидка

Позиція центрового в районі третього «вусика» області штрафного кидка дає йому великий простір для маневрування, використання в повній мірі своєї технічної підготовки. Така позиція, крім того, полегшує партнерам передачу йому м'яча.

Захисник у такій позииції центрового повнен бути на півтулуба попереду зі сторони м'яча та заважати йому ловити м'яч (рис. 56). Коли центровий одержує м'яч, захисник мусить вмить відступити дещо назад. При спробі блокувати кидок центрового захисник стоїть на підлозі до того моменту, поки суперник не відірветься від підлоги. Якщо захисник вистрибне скоріше центрового або втратить рівновагу, тоді суперник може легко звільнитися від його опіки, тому що в такому разі буде вже тяжко вибити або блокувати м'яч при кидку. В такій ситуації доцільно продумати і вдосконалювати взаємодії захисників, які підстраховують один одного.

Вправа 2X1 Після ловлі м'яча на рівні третього «вусика» центровий після обманних рухів або одного удару в підлогу створює собі умови для кидка в корзину. Захисник протидіє супернику, враховуючи обмеженість дій центрового.

Вправа 2X2. При одержанні м'яча центровим захисник, шо активно протидіяв передаючому м'яч, стрімко наближається до центрового, щоб допомогти партнеру по захисту. Коли центровий змушений передати м'яч назад партнеру, до нього вмить наближається захисник і т. д.

Вправа 3X3. Один з гравців займає місце напроти корзини, другий -- під кутом ЗО--45° на відстані 5--6 м від корзини, і передають один одному м'яч; в умовах протидії вибирають момент для передачі центровому. Захисник, що опікає центрового, постійно в русі, міняє позицію залежно від знаходження м'яач, а захисники протидіють гравцям, коли ті намагаються передати м'яч центровому. В момент, коли їх підопічні не володіють м'ячем, відступають назад у напрямку центрового, чим заважають йому оволодіти м'ячем. При ловлі м'яча центровим вони намагаються створити для нього максимальні труднощі, забрати м'яч, змусити віддати спішниий пас.

Протидія центровому у верхній частині зони штрафного кидка

У такій позиції захиснику необхідно зайняти місце за спиною центрового, дещо зміститися в сторону м'яча (рис. 57). Основне завдання -- не дати центровому можливості вільно пересуватися в напрямку корзини. Коли центровий оволодіє м'ячем і повернеться обличчям до корзини, захисник повинен активно протидіяти кидку або проходу до корзини, намагаючись забрати м'яч у суперника.

а) Вправа 2X1- Гравець після пересування з веденням передає м'яч центровому, застосовуючи різні техніко-тактичні дії, намагається атакувати корзину з довільної відстані, але, якщо кидок виконати неможливо, повертає м'яч партнеру (рис. 58).

б) Вправа 3X3. Гравці взаємодіють між собою, намагаю чись передати м'яч центровому, що застосовує обманні дії, ведення з метою наближення до корзини для виконання прицільного кидка. Захисники намагаються оволодіти м'ячем.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабушкін В.3. Техніко-тактична підготовка баскетболістів. -- Київ: Здоров'я, 1976. -- 79 с.

2. Вуден Д. Совремеиньїй баскетбол / Сокр.» перевод с англ. Е. Р. Яхонтова. М.: Физкультура и спорт, 1977. -- 254 с.

3. Гомельский А.Я. Центровые. -- М.: Физкультура и спорт, 1988. -- 2С6 с.

4. Гомельский А.Я. Управление командой в баскетболе. М.: Физкультура и спорт, 1976. -- 160 с.

5. Корягин В.М., Мухин В.Н., Боженар В.Л., Мозола Р.С. Баскетбол: Учебное пособие для студентов ИФК. Киев: Вища школа. Головное издательство, 1989. -- 232 с.

6. Коузи Б., Паузр Ф. Баскетбол: концепции и аналнз. -- М.: Физкультура и спорт, 1975. -- 272 с.

7. Леонов О.Д. Тактика гри в баскетбол. -- Київ: Здоров'я, 1970. -- 106 с.

8. Линдеберг Ф. Баскетбол: игра и обучение. -- М.: Физкультура и спорт, 1971. -- 279 с.

9. Пинхолстер Г. Знциклопедия баскетбольних упражнений. / Сокр. перевод с англ. Ю.И. Портных, Я.П. Яхонтова. -- М.: Физкультура и спорт, 1975. -- 152 с.

10. Полиевский С.А., Латьішкевич О.А., Романов В.А. Технические средства обучения в спортивних играх. -- Киев: Здоров'я, 1986. -- 173 с.

11. Яхонтов Е.Р. Діяч летит в кольцо. -- М.: Физкультура и спорт. 1984.- 25 с.

12. Андреев В.И. Факторы определяющие эффективность техники дистанционного броска в баскетболе Автореф.дис…..канд.пед.наук.-Омск,1988-21с.

13. Айропетянц Л.Р., Гадик М.А. Спортивные игры Ташкент: 2 Ибн. Син.1881.-90с.

14. Баскетбол. Броски по кольцу: Мастера советуют.//Физкультура в школе - 1990. - №7 -с.15-17.

15. Баскетбол: Учебник для институтов физической культуры // Под. Ред. Ю.М. Портнова. - М.: Физкультура и Спорт, 1988.-350с.

16. Баскетбол: Учебник для вузов физической культуры // Под.ред. Ю.М. Портнова. - М.:Физкультура и Спорт, 1997.-480с.

17. Белов С. Баскетбол. Броски по кольцу // Физкультура в школе.-1990.-№6,7- с.17-18.

18. Бондарь А.И. Учись играть в баскетбол - Минск: Полынья, 1986. - 111с.

19. Вальтин А.И. Мини-баскетбол в школе. - М.: Просвещение,1976.-111с.

20. Вальтин А.И. Методика совершенствования в технике бросков мяча в игре баскетбол/.Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. - Киев, 1984.-24с.

21. Данилов В.А. Повышения эффективности игровых действий в баскетболе.: Атореф.дис…..доктора пед. наук-М.1996.-43с.

22. Джон Р., Вуден. Современный баскетбол. - М.: Физкультура и спорт,1997.-58с.

23. Дъячков В.М. Современствования технического мастерства спортсменов. -М.: Физкультура испорт, 1972.-35с.

24. Зельдович Т., Кершинас С. Подготовка юных баскетболистов. - М.: Физкультура и спорт,1964.-48с.

25. Зинин А.М. Детский баскетбол. - М.: Физкультура и спорт, 1969.-183с.

26. Кудряшов В.А., Мирошникова Р.В. Технические приемы игры в баскетбол. - Волгоград, 1984.-35с.

27. Кудряшов В.А., Рудакос В.И. Баскетбол в школе/ Учебное пособие для учителей школ. Л.,Учпедлит, 1960.-154с.

28. Коузи Б., Пауэр Ф. Анализ и концепции в современном баскетболе. - М.: Физкультура испорт, 1975.-120с.

29. Кузин В.В., Полиевский С.А., Баскетбол. Начальный этап обучения, - М.: Физкультура испорт, 1999.-133с.

30. Линдберг Ф. Баскетбол: Игры и обучение. - М.: Физкультура и спорт, 1971.-278с.

31. Лысенко В.В., Михайлина Т.М., Долгова В.А., Жиленко В.А. Практикум по спортивной метрологии/Учебное пособие - Краснодар: КГАФК, 1997.-179с.

32. Матрунин В.П. Баскетбол на уроках в V-VI классах. // Физкультура в школе- 1990.-№1- с.18-21.

33. Манасанян Ж.А. Эфорективные средства и методы обучения баскетболу детей младшего школьного возраста./ Автореф, дис….конд. пед. наук. - м., 1986.-25с.

34. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. - М.: Физкультура и спорт,1991.-543с.

35. Мирошникова Р.В., Потапова Н.М., Кудряшов В.А. Начальное обучение баскетболу.- Волгоград,1994.-35с.

36. Нестеровский Д.И., Железняк Ю.Д. На уроках баскетбол// Физическая культура в школе. -1991.-№2- с. 27-30.

37. Обучение технике игры в баскетбол/ Метод. рекомендаций для студентов ИФК. сост. Ермаков В.А. - Тула 1992.-25с.

38. Платонов В.Н. Подготовка квалифицированных спортсменов М.:- Физкультура испорт,1986.-286 с.

39. Полянцева Н.В. Тренировка точности выполнения технических приемов у юных баскетболистов 10-12 лет: Атореферат.дис…Конд.пед.наук. - Киев 1990-23с.

40. Суетнов К.В. Обучение школьников игре в баскетбол/ Учебное пособие. - Алма-Ата,1985-92с.

41. Туркунов Б.И. Обучение баскетболу (V-VI классах)// Физкультура в школе. - 1993.-№4.-С.13-20.

42. Программа физического воспитания на основе одного из видов спорта // Физическая культурав школе. - 1985- №5- С.18-23.

43. Ульянов В.А. Баскетбол. Первые шаги. // Физкультура в школе.-1990.-№1- с 37-40.

44. Федосеев В.В. На уроках баскетбола.// Физкультура в школе-1995.-№2-с.26-27.

45. Шерстюк А.А. и др. Баскетбол: основные технические приемы, методика обучения в группахначальной подготовки: Учебное пособие, - Омск, 1991.-60с.

46. Хмелик Н.А. Постарайся попасть в кольцо. - М.: Физкультура и спорт,1985.-70с.

47. Яхонтов Е.Р., Генкин В.А. Баскетбол. - М.: Физкультура и спорт, 1978.-45с.

48. Яхонтов Е.Р. Мини-баскетбол. - М.: Физкультура и спорт, 1987.-35с.

Размещено на Allbest.ru