Різновид оздоровчої фізичної культури в системі фізичного виховання різних груп населення

- визначити вікові потреби організму в харчуванні і руховій активності з урахуванням вікових змін обміну речовин, фізіологічних функцій і необхідною спрямованістю в харчуванні. (При виконанні цієї вимоги можна значно збільшити творче довголіття, попередити розвиток атеросклерозу, ожиріння, цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, порушення жирового обміну, і т.п.);

- забезпечити індивідуальне харчування (норми і раціон харчування необхідно складати для конкретної людини з повним знанням індивідуальних особливостей). Необхідно враховувати стать, вік, масу тіла. Складові схильності до ожиріння, енергозатрати на виробничу діяльність.

Реалізація основних принципів раціонального харчування.

Для реалізації першого принципу необхідно визначити рівень добових енергозатрат даної людини. Калорійність харчування не повинна перевищувати добові енергозатрати.

Енергетичні затрати людини залежать від статі, віку і рухової активності, пов'язаної з професійною діяльністю і способом проведення вільного від роботи часу (спорт, танці, прогулянки, хобі і т.п.).

В зв'язку з цим рекомендують врахувати професійної праці. В залежності від енергетичної вартості професійної праці виділяють п'ять груп робітників: 1). Переважно розумової праці; 2). Зайняті легкою фізичною працею; 3). Середньої по тяжкості праці; 4). Важкої фізичної праці; 5). Зайняті особливо важкою фізичною працею (табл. 2.1.)

Таблиця 2.1. Рекомендований рівень калорійності їжі для дорослого працездатного населення, мДж*добу^-1 (ккал*добу^-1)

Групи, інтенсивності праці	Вікова група, років	Чоловіки	Жінки
1	18-29	10,3 (2450)	8,4 (2000)
	30-39	9,6 (2300)	8,0 (1900)
	40-59	8,8 (2100)	7,5 (1800)
2	18-29	11,7 (2800)	9,2 (2200)
	30-39	11,2 (2650)	9,0 (2150)
	40-59	10,5 (2500)	8,8 (2100)
3	18-29	13,8 (3300)	10,9 (2600)
	30-39	13,0 (3150)	10,7 (2250)
	40-59	12,3 (2950)	10,5 (2500)
4	18-29	16,1 (3850)	12,8 (3050)
	30-39	15,0 (3600)	12,4 (2950)
	40-59	14,2 (3400)	11,9 (2850)
5	18-29	17,2 і більше (4200 і більше)	-
	30-39	16,5 і більше (3950 і більше)	-
	40-59	15,7 і більше (3750 і більше)	-

Основний склад їжі. Вуглеводи - з'єднання вуглецю, водню і кисню, які входять в склад продуктів харчування, які розглядаються і зберігаються в м'язах у вигляді глікогену. Всі вуглеводи зберігають однакову кількість енергії (4 ккал на 1г). Існують прості і складні вуглеводи. Прості вуглеводи швидко засвоюються і попадають в кров, підвищуючи в ній вміст цукру і примушуючи підшлункову залозу виробляти більшу кількість інсуліну. Люди, які страждають діабетом, повинні уникати їх вживання.

Складні вуглеводи розщеплюються не так швидко і через це підвищують вміст цукру повільніше, забезпечуючи організм енергією більш тривалий час. Складні вуглеводи в більшій кількості містяться в хлібі, злакових, в продуктах багатих крохмалем (картопля, бобові), а також в овочах і фруктах. Вживаючи складні вуглеводи, організм одержує достатню кількість харчових елементів і необхідну кількість калорій. Через це, раціон харчування, який включає продукти, багаті складовими вуглеводами, дозволяє достатньо швидко зменшити масу тіла.

Білки - основний будівельний матеріал клітин і тканин. На відміну від вуглеводів, білки не накопичуються в організмі і їх запас необхідно щоденно поповняти.

Організму людини повністю достатньо 0,8 г білка на 1 кг маси тіла. При цьому не обов'язково одержувати цю кількість із джерел тваринного походження: співставлення бобових і злакових забезпечує організм необхідною кількістю білків, а також значною кількістю складних вуглеводів і клітковини при незначному вмісту жирів.

Жири - найбільш калорійна їжа (1 г жирів має 9ккал). Вони швидко і легко накопичуються в організмі. Вміст жирів в енергозабезпечення організму не повинен перевищувати 30%. Дін Орніш, котрий розробив програму реабілітації хворих, які страждають захворюваннями серця, рекомендує, щоб вміст жирів складав не більше 10%.

Мал.. 2.2. Піраміда здорової їжі

Не дивлячись не однакову енергетичну цінність, тваринні і рослинні жири здійснюють різну дію на організм людини. Негативно впливають не стільки жири, які вміщають холестерин (який сприяє розвитку атеросклерозу), скільки такі жири, котрі стимулюють його виробництво печінкою - насичені.

Особливо корисні для здоров'я моно перенасичені жири (рідинні, рослинні масла, оливкове, соняшникове, кукурудзяне), які є джерелом вітаміну Е - актиоксидента, котрий протидіє вільним радикалам і сповільнює процес старіння.

Співвідношення вуглеводів, жирів і білків в здоровій їжі повинно складати в процентах 60:30:10. Образно це ілюструє так звана “піраміда здорового харчування” (мал.2.2.), запропонована американськими спеціалістами. В ній об'єми різних продуктів представлені в пропорціях різних продуктів (Пафоренбаргер Ольсен, 1999).

Висновок. Відповідно до вікової класифікації дорослих людей виділяють чотири періоди: зрілий, похилий, старий вік і довгожителі.

Кожний віковій період характеризується значними змінами в організмі. З віком фізичні можливості організму людини поступово спадають, понижується працездатність, швидко настає втома, збільшується період відновлення організму, погіршується пам'ять та розумова діяльність і т.п. Завдяки регулярним заняттям фізкультурою і спортом можна ці негативні процеси віднести на подальший термін, пригальмувати їхню негативну дію.

Також для здоров'я провідне місце займає раціональне харчування: потрапляння з їжею необхідної кількості білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, органічних та мінеральних речовин, які забезпечують нормальну роботу всіх органів і систем організму.

Розділ ІІІ. Лікарсько-педагогічний контроль на заняттях оздоровчої спрямованості з людьми зрілого та похилого віку

Лікарсько-педагогічний контроль в умовах занять оздоровчими формами фізичної культури - основна ланка в системі управління фізичним здоров'ям людей, котрі займаються, так як дає інформацію про стан здоров'я людини, його фізичної працездатності і підготовленості, забезпечує зворотній зв'язок на основі інформації про зміни в різних системах організму під впливом різних засобів фізичної культури, визначає раціонально керовані дії (засоби, форми і методи фізичної культури).

Лікарсько-педагогічний контроль на заняттях оздоровчого напрямку має 3 види: первинний (попередній) оперативний (терміновий0, текучий (періодичний0.

Методи визначення фізичного стану:

1. поглиблені лабораторні дослідження (велоергометрія, степергометрія, тестування на бігучій доріжці);

2. експрес-методи (прискорені);

- анкетні;

- прогнозування рівня фізичного стану по морфофункціональним показникам, вимірювання в спокої;

- ізольовано рухові тести;

- комплексні тести;

Оцінка рівня фізичного стану проводиться:

- з діагностичною метою;

- для визначення раціональних рівнів фізичних навантажень, оптимального рухового режиму;

- з метою оцінки ефективності оздоровчих міроприємств (якщо рівень зростає - це позитивний ефект, не змінюється - ефект відсутній; знижується - негативний ефект);

- для підвищення мотивації до занять фізичною культурою.

Результати первинного лікарсько-педагогічного контролю служать основою для визначення раціональних параметрів оздоровчих занять: направленості, інтенсивності, об'єму. Розроблені таблиці, номограми, які полегшують їх визначення.

По результатам тестування встановлюють рівень фізичного стану. Як правило, виділяють 5 рівнів фізичного стану: низький, нижче середнього, середній, вище середнього, високий.

Низький і нижче середнього рівні фізичного стану характеризуються сукупністю і високою виваженістю факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, а саме: надлишкова маса тіла ( як правило більше 30%), артеріальний тиск крові - на верхні границі норми або перевищує її, фізична працездатність знижена в порівнянні з нормальною більш ніж на 40%, рухові якості - більш ніж на 30%. Стан здоров'я знаходиться на грані норми і патології.

При середньому рівні фізичного стану показники фізичної працездатності і підготовленості відповідають середньовіковим значенням. Функціональні показники не відхиляються від нормативів. Ризик розвитку серцево-судинних захворювань мінімальний, у окремих людей - явний.

Високий і вище середнього рівні фізичного стану зустрічаються лише у тренованих людей.

У них відсутній ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Рівень функціональних резервів, фізичної працездатності відповідають або вищі визначених значень. Адаптація до фізичних навантажень задовільна, показники захворюваності - низькі, стан здоров'я - стабільний. Характерно, що люди з високим рівнем фізичного стану навіть в віці старше 50 років не рідко досягають результатів у рухових тестах, які відповідають рівню 30 річних.

Оперативний (терміновий) лікарсько-педагогічний контроль проводиться під час або відразу після занять для оцінки інтенсивності і адекватності навантажень функціональним можливостям організму.

Якщо навантаження перевищує функціональні можливості, виникають специфічні, суб'єктивні ознаки їх неадекватності. Симптоми, які свідчать про порушення діяльності серця під час виконання фізичних вправ:

- біль і почуття давлення за грудиною;

- біль, яка віддає в ліву руку і під ліву лопатку;

- дискомфорт в області шлунку;

- короткочасна втрата свідомості.

При їх появі навантаження слід зменшити, а потім призупинити, прийняти судинно-розширюючи засоби і звернутися до лікаря. Ці явища пов'язані з гіпоксією міокарда, внаслідок порушення кровообігу.

Про різні зміни артеріального тиску крові під час виконання фізичних вправ свідчать наступні симптоми: біль і почуття важкості в височній області, шум у вухах, блювання, головокружіння, носові кровотечі.

Крім того, існують візуальні ознаки неадекватності навантажень:

- різке почервоніння або поблідніння шкірних покровів обличчя;

- поява “холодного” поту ( тобто, поява потовиділення при навантаженні низької інтенсивності, коли організм ще не розігрівся);

- синюшність губ;

до об'єктивних показників неадекватності фізичних навантажень відносяться (Пирогова и др., 1986 р.):

- підвищення систолічного артеріального тиску крові до 220 мм. рт. ст.; діастолічного 120 мм. рт. ст.;

- порушення серцевого ритму (часті екстрасистоли, 1:10; пароксизмальна тахікардія, ранні або групові екстрасистоли);

- виражені порушення внутрішньошлункової і передсерцево-шлункової провідності;

Максимальний пульс розраховують попередньо, до початку занять.

Для оцінки інтенсивності фізичних навантажень в процесі занять фізичними вправами доцільно користуватися залежністю між ЧСС і інтенсивністю навантажень (виражених в % МПК), яка була визначена по R. Shephard (1969 р.) і представлена на номограмі (мал. 3.1.)

Мал. 3.1. Номограма для визначення ЧСС в залежності від інтенсивності фізичного навантаження

Енергетичну вартість циклічних вправ розраховують по формулі (Иващенко, Странко, 1988 рік), ккал * хв.^-1:

де t - тривалість занять, хв.

Якщо під час оздоровчої 30 хвилинки у жінок 50 років ЧСС становило 120 уд. * хв.^-1, то інтенсивність енергетичних затрат:

а загальні енергозатрати протягом 30 хв. - 6,5*30=195 ккал. Оцінка ефективності курсу (циклу) оздоровчих занять проводиться за допомогою засобів і методів текучого лікарсько-педагогічного контролю. Крім цього враховують динаміку суб'єктивних відчуттів, показників захворюваності, а також об'єктивних показників здоров'я. Зазвичай використовують ті ж методи обстеження, що і при первинному контролі, тобто до початку курсу занять, щоб зручніше було порівнювати.

Ефект буває трьох типів6 позитивний, індиферентний (відсутність змін), негативний.

Критерії позитивних змін:

- покращення самопочуття, нормалізація сну, бажання займатися фізичними вправами, зниження втомленості;

- зменшення днів непрацездатності, загострень хронічних захворювань, випадків гострих респіраторних захворювань;

- зміни факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань (нормалізація або зменшення маси тіла, нормалізація або зниження артеріального тиску, нормалізація ліпідного обміну, відмова від шкідливих звичок, підвищення рухової активності);

- зниження ЧСС в спокої після сну і при стандартному навантаженні;

- підвищення рівня фізичного стану з низького до нижче середнього, з нижче середнього - до середнього рівня фізичного стану і т.п.;

- покращення результатів рухових тестів (збільшення дистанції за стандартний час, скорочення часу на подолання стандартної дистанції, зменшення реакції ЧСС при виконанні стандартного навантаження).

Особливе значення в процесі фізкультурно-оздоровчих занять відводиться самоконтролю. Самоконтроль під час самостійних занять використовується з метою оцінки:

- рівня фізичного стану;

- інтенсивності і адекватності використовуваних засобів оздоровлення;

- ефективності оздоровчих занять.

Поряд з позитивними змінами в ряді випадків при надмірному навантаженні можуть спостерігатися ознаки пере тренованості. Найчастіше це відбувається при неконтрольованих самостійних заняттях. Через це не тільки спеціалісти в області фізичної рекреації, але й самі люди які займаються, повинні знати ці ознаки:

- зміни настрою, поява роздрукування або депресії;

- загальна апатія;

- втрата інтересу до занять фізичними вправами;

- стан загальної втоми, відчуття важкості в ногах;

- проблеми зі сном;

- головні болі;

- зниження рухових результатів;

- підвищення ЧСС в спокої;

- збільшення лімфовузлів;

- аменорея у жінок передкліматиричного віку;

- підвищена чутливість простудним захворюванням, алергія;

найбільш типовими причинами пере тренованості в процесі самоконтрольованих занять фізичними вправами є:

- значно швидке збільшення рівня фізичної активності;

- недостатній період відпочинку;

- інтенсивні тренувальні заняття більше трьох разів на тиждень;

- неправильна техніка рухів;

- наявність стресів;

- проблеми з екіпіруванням (наприклад, зношене взуття);

- хворобливі відчуття в суглобах (в колінних - у тих, хто займається ходьбою і бігом підтюпцем, і в плечових - плаванням);

- туго рухливість і хворобливі відчуття в області м'язів;

- запалення сухожиль і зв'язок.

Для профілактики пере тренованості рекомендують:

- використовувати в заняттях навантаження, які по направленості, інтенсивності і об'єму відповідають індивідуальному рівню фізичного стану;

- збільшувати фізичне навантаження не більше ніж на 10% в тиждень;

- раціонально співставляти навантаження і відпочинок протягом дня і тижня, не перевантажувати себе в ті дні, які вільні від занять;

- навчитись правильно оцінювати свої суб'єктивні відчуття.

Висновок. Необхідно пам'ятати, що перед тим, як вирішити займатися спортом чи фізичною культурою, необхідно пройти поглиблений медичний огляд, порадитися із спеціалістами.

Розпочинати потрібно з невеликих навантажень, поступово збільшуючи дистанцію, тривалість і інтенсивність занять. В разі відчуття дискомфорту, перевтоми, болі різного роду, необхідно негайно припинити заняття у подальшому зменшити навантаження, пройти консультацію чи огляд у лікаря. Також потрібно через певні проміжки часу проходити поточні медогляди.

Розділ ІV. Практична частина

Дотримання здорового способу життя, рухова фізична активність, заняття фізичною культурою і спортом у дорослому, а особливо у старшому і похилому віці має досить позитивний вплив на організм людини в цілому, так і на окремі його частини, тобто спостерігається покращення систем організму в даних людей (серцево-судинної, дихальної, травної, нервової) корегується тривалість і якість життя. Цей факт підтверджують різні багаторічні дослідження та спостереження учених різних країн.

На основі вивчення взаємозв'язку між рівнями рухової активності, захворюваністю і смертністю у 100 випускників CШ №128, яким на час дослідження було 15-50 роки, було встановлено, що:

більш активні випускники прожили довше і характеризувалися зниженим ризиком смерті;

позитивний вплив активного способу життя, яке проявляється в збільшенні тривалості життя, починалося з першого кроку і продовжувалося не уклінно зростати зі збільшенням рухової активності;

максимальна користь для здоров'я була досягнута в тих випадках, коли найбільш малорухливі випускники ставали більш активними;

найменший ризик розвитку захворювань і передчасної смерті, а також максимальне збільшення тривалості життя були у найбільш фізично активних випускників, які щоденно витрачали близько 2000 ккал і більше на заняттях масовим спортом.

Крім того, було встановлено, що щоденні заняття масовим спортом, при яких енергетичні затрати складають 2000 ккал в тиждень, збільшують тривалість життя на 2 роки у віці до 60 років, після 60 - на 8 місяців.

Велике значення має відмова від паління у віці 35-54 роки тривалість життя збільшується більш чим на роки, в 55-64 - на 1,8 роки, в 65-74 - на 1,45 роки, в 75-84 - на 9 місяців. Якщо рівень рухової активності збільшується до 1500 ккал тиж^-1 і людина відмовляється від паління, приріст подовження життя в 2 рази більший, ніж при малоактивному способі життя, але відмову від паління.

Найбільший ефект спостерігається при переході до здорового способу життя (відмова від паління, підвищення рухової активності, нормалізація харчування) при одночасні нормалізації функціонального стану серцево-судинної системи.

Моніторинг 7000 дорослих людей протягом 5,5 року показав, що тривалість життя і стан здоров'я тісно зв'язані з наступними здоровими звичками:

- регулярне трьохразове харчування;

- щоденний сніданок;

- регулярна рухова активність середньої тривалості;

- повноцінний сон (7-8 год.).

- відмова від паління;

- підтримка оптимальної ваги тіла;

- не вживання або обмеження вживання алкоголю;

- додаткове споживання вітамінів А, Е, С і бета-каротину;

- зниження чутливості до стресу;

- заняття суспільною діяльністю.

Коли одного із філософів державності спитали, що цінніше - багатство чи слава, - він відповів: “Ні багатство, ні слава не роблять людину щасливою. Здоровий бідний щасливіший хворого короля!” Ці слова точно відображають головну думку: багатство людського життя - здоров'я.

Наукові дослідження показали взаємозв'язок між рівнем рухової активності і захворюваністю, смертністю. Автоматизація і механізація виробництва, широкий розвиток різних засобів зв'язку, транспорту, умов життя привели до значного обмеження рухової активності.

Поступово знижується інтерес до спорту, тривале перебування на робочому місці в одній і тій е позі, відпочинок переважно за читанням або переглядом телепередач обмежують активність дорослої людини. Це призводить до значних порушень діяльності життєвозабезпечуючих систем і передчасному старінні, смерті.

Цікаві результати дослідів, проведених професором І.Муравовим. Вчений вивчив дві групи мишей одного віку. Одну групу не обмежував в рухах, руховий режим другої групи мишей був різко обмежений - їх помістили в маленькі клітки. Результат експерименту виявився вражаючим: тривалість життя тварин, які вели малорухомий спосіб життя, була в 6 разів коротшою, ніж активних мишей. Дослід показав, що у мало рухливих були різко виражені процеси старіння в серці, легенях, печінках. Крім цього, були виявлені різні паталогічні явища.

Ще Аристотель писав: “Ніщо так не зморює і руйнує людину, як тривале фізичне ледарство”. Науковими дослідженнями встановлено, що у осіб, які ведуть “сидячий” спосіб життя, смертність в результаті серцево-судинних захворювань спостерігається в 2-3 рази частіше, ніж у фізично активних людей. Тривале зниження рухової активності призводило до виражених і стійких порушень, які поступово стають незворотніми і викликають найбільш розповсюджені в наш час хвороби, так звані “хвороби цивілізації”: гіпертонічну хворобу, атеросклероз, ішемічну хворобу серця, захворювання судин ніг, порушення постави з ураженням кістково-м'язового апарату; сприяють розвитку інфаркту міокарду. (Аронов, 1985 р.).

В той же час фізичні вправи, регулярні заняття фізкультурою і спортом здійснюють позитивний ефект, який проявляється, перш за все, в економізації і стимуляції функцій організму.

Економізуючий ефект проявляється в зменшенні показників діяльності організму в стані спокою. Так, якщо частота серцевих скорочень у нетренованих більше 80 уд./хв., то у тренованих менше 60 уд./хв. Частота дихання у нетренованих більше 16, у тренованих менше 12 цикл. хв.^-1

Стимулюючий вплив рухової активності проявляється в підвищенні функціональних резервів, працездатності, сили, витривалості. Покращується самопочуття, з'являються відчуття бадьорості, нормалізується сон, апетит.

Характерно, що оздоровчий ефект рухової активності більш виражений похилих людей, ніж у молодих. Про це свідчать результати наукових досліджень.

Вплив місячного фізичного тренування на молодих і похилих людей.

Показник	Вік років	До тренування	Після тренування, % до вихідного рівня
Сила м'язів, кг:
Кисті	20-29 60-69	50,8 38,8	+14,0 +25,3
Спини	20-29 60-69	199,7 95,0	+19,8 +34,7
Працездатність м'язів передпліччя, Дж	20-29 60-69	62,3 44,3	57,9 63,9
Тривалість відновлення	20-29	165,4
Частоти серцевих скорочень, с	60-69	219,0

Під впливом тренування підвищується адаптація організму до негативних факторів зовнішнього середовища (холоду, спеки, радіації).

Наукові дослідження показали, що треновані краще переносять радіацію, ніж нетреновані. В той же час в умовах підвищеної радіації виживаємість і оздоровчий ефект залежить від направленості засобів фізичної культури і їх інтенсивності. Найбільш ефективними в цих умовах являються вправи низької інтенсивності зі значним статистичним компонентом.

При адаптації до фізичних навантажень покращується скоротлива здатність міокарда, зменшується потреба в кисні, підвищується вміст глюкози, білку і активності ферментів, необхідних для інтенсивної і тривалої роботи серця. Це призводить до економізації роботи серця і підвищенню енергетичних ресурсів. Основні фізіологічні показники в стані спокою у тренованих знаходиться на більше “економному” рівні, а максимальні можливості при м'язевій роботі більш високі, ніж у не тренованих. При систематичних фізичними вправами значно змінюються морфофункціональні характеристики дихальної системи: розвиваються дихальні м'язи, збільшується загальна ємність легень, покращується ефективність функцій дихання.

Позитивні зміни спостерігаються в опорно-руховому апараті: удосконалюються кровопостачання і нервова регуляція м'язів, підвищується активність ферментів, які прискорюють аеробні і анаеробні реакції в м'язах покращується функціональна здатність суглобів.

Тренування хворих приходить до більш швидкому виздоровленню або більш легкому перенесенні хвороби, попереджує розвиток ускладнень. Наприклад, після операції на серці складним ускладненням, яке часто супроводжується летальним кінцем, являється пневмонія. Застосування фізичних вправ і масажу з перших днів операції сприяє попередженню цього ускладнення.

Досвід свідчить, що люди. Які займаються фізичними вправами рідше хворіють простудними захворюваннями, у них менше днів непрацезданості, і що особливо важливо, заняття фізичними вправами збільшують фізичну працездатність, знижують появу втоми, підвищують швидкість реакцій, гнучкість, витривалість, тим самим сприяють підготовці високовиробничої праці.

Однак неадекватні навантаження, перевищують функціональні можливості організму, нерідко призводять до негативних наслідків, а в ряді випадків - і до незворотнім змінам. Це відбувається при низьких або ігноруванні основних принципів використання фізичних вправ.

Видатний лікар ХVІІІ ст. Тіссо стверджував, що рух як таке може по своїй дії замінити любий лікарський засіб, а всі лікарські засоби світу не можуть замітити дію руху (Круцевич, 2003).

Висновки

Фізична активність, заняття фізкультурою і спортом у старшому і похилому віці позитивно впливають на організм як в цілому, так і на окремі його системи ( серцево-судинну, дихальну, нервову, м'язову і ін.). Дають можливість добре себе почувати, позбутися деяких недуг, молодше виглядати, підвищити власну працездатність “відтягнути” старість і безпомічність. І як показали досліди у людей, які займають інтенсивною фізичною працею навіть у похилому віці, краще працює мозок, в доброму стані пам'ять.

Провідне місце у доброму самопочутті та здоров'ї у подальшому житті є ведення здорового способу життя. Адже, найбільше залежить стан здоров'я людини, саме від ведення способу життя. Також немаловажною умовою здоров'я є відмова від шкідливих звичок (алкоголю, паління, наркотиків).

Ще для здоров'я та доброго самопочуття має раціональне харчування: потрапляння з їжею, білків, жирів, вітамінів, органічних і неорганічних (мінеральних) речовин, які забезпечують нормальну роботу всіх органів і систем організму.

Завжди слід пам'ятати, що перед тим, як вирішити займатися фізкультурою чи спортом необхідно пройти поглиблений медичний огляд, порадитися з спеціалістами.

Розпочинати потрібно з невеликих навантажень поступово збільшуючи дистанцію, тривалість і інтенсивність занять. В разі відчуття дискомфорту, перевтоми, болів різного роду необхідно негайно припинити заняття, у подальшому зменшити навантаження, пройти консультацію чи огляд у лікаря. Також потрібно через певні проміжки часу проходити поточні медогляди.

Дотримуючись цих всіх вище перелічених умов та принципів, можна до глибокої старості почувати себе молодим, здоровим, бадьорим, життєрадісним і надовго забути дорогу до лікарні.

Список літератури

1. Авдушна А.С. Жизнь без лекарств. М.: Фізкультура и здоровье, 1985. - 71

2. Апанасенко Г.Л. Проблемы управления здоровьем человека //Наука в анатомическом спорте. - 1999 - спец. выпуск. - С. 56-60.

3. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. - К.: Здоров'я, 198. - 248 с.

4. Аронов Д.М. Сердце над защитой. М.: Физкультура и здоровья, 1985. - С. 33-35.

5. Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. -К.: Здоров'я, 1987. - 224с.

6. Вайкбаум Я.С. Дозирования физических нагрузок. - М.: Просвищение, 1991. - 64с.

7. Иващенко Л.Я., Круцевич Т.Ю. Методика физкультурно-оздоровительных занятий. - К.: УГУ ФВС, 1994. - 126с.

8. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. - 2 том. -К.: Олимпийская литература, 2003.- С. 201-252.

9. Макилова В.Н. Физическая культура в пожилом возврасте. - К.: Здоров'я, 1980. - с.-3-9.

10. Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Странко Н.М. Влияния упражнений на работоспособность и здоровье человека. - К.: Здоров'я, 1986. - 152с.

11. Симаков А.Ф. Рецепты для здоров'я. М.: Физкультура и здоровье, 1996.- С. 5-9.

12. Солодовиченко О.Е. Самостоятельные занятия оздоровительной гимнастикой для женщин второго зрелого возраста.: Метод. Рекомендации. - К.: Олимпийская литература, 1996. - 24с.

13. Транквилитати. Золотая осень жизни. М.: Физкультура и здоровье, 1989. - С. 80-92.

14. Фомин Н.А., Филинг В.П. Возрастные основы физического воспитания. М.: Физкультура и спорт, 1972. - 176с.

15. Шенкман С.Б. Физкультура и здоровье. М.: Физкультура и спорт, 1984. - С.48-52.

16. Хараре Д. Учение о трерировке: пер. С. анг. - М.: Физультура и спорт, 1971 . - 328 с.

17. Хартманн Ю., Тюннеманн Х. Современная силовая тренировка. - Берлин: Шпортферлаг, 1988. - 36 с.

18. Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта. - М.: Академия, 200-480 с.

19. Хоули Э.Т., Френкс Б.Д. Оздоровительный фитнене: Пер. с. англ. - К.: Олимпийская литература, 200. - 368 с.

20. Хрипкова А.Г. Вікова фізіологія: Посібник для студентів небіологічних спеціальностей педагогічних інститутів. - К. Вища шк., 1982 . - 272 с.

21. Христинін В.І. Вправи на розслаблення. - К.: здоров'я, 1973. - 40 .

22. Цзен М.В., Пахомав Ю.В. Психотехныческие игры в спорет. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 136 с.

23. Шепард Р.Д. Практическая значимость максимального потребления кислофида // Наука в олимпийском спорте. - 1955. - № 2. - С. 29-44.

24. Шимко А. Ходьба к здоровью, мислям, медалям. Кн. 1. - Вашингтон - К., 1996. - 128 с.

25. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. - Т.1. - Тернопіль: навчальна книга - Богдан, 2002. - 252 с.

26. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання - Тернопіль: Збруч, 200. 184 с.

27. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Пистура С.Н. Теорія фізичного виховання. - Львів: ЛОНМІД, 1996, - 220 с.

28. Шолих М. Круговая тренировка: Пер.с. нем. - М.: Физкультура и спорт, 1966. - 174 с.

29. Шустин В.Н. Моделирование и прогнозирование в система спортивной подготовки // Современна система спортивной подготовки. - М.: СААМ, 1995. - С. 226-237.

30. Эйрес Р. Научно-технические прогнозирование и домосрочное планирование. - М.: Мир, 1971, - 280 с.

31. Энока Р.М. Основы кинезиологии. - К.: Олимпийская литература, 1998, - 400с.

Размещено на Allbest.ru