Рекреаційно-туристичні ресурси Одеської області

З двох сторін півкруглої частини будівлі поставлені чотири бюсти: Пушкіна, Грибоєдова, Гоголя та Глінки (поезія, драма, комедія та музика).

Якщо дивитися на Оперу зі сторони, видно не три, а два пояси. Просто нижній і середній яруси об'єднані однаковою кладкою і тому здаються співпадаючими.

Зал в стилі рококо, розрахований на 1665 осіб, також багато прикрашений ліпниною. Ще "Новоросійський телеграф" писав, що "Глядацький зал вражає багатством та красою оздоблення лож. В усьому залі знизу до стелі включно переважають бархат, сатін, позолота. При чудовому електричному освітленні все це блищить, горить, сяє..."

Електрика в ті часи - диво. Для того, щоб в день прем'єри театру в залі загорілися лампочки, в районі вулиці Старопортофранкової була зведена електровня - перша в Російській імперії центральна електровня перемінного току. До речі, саме від гасових рожків, якими освітлювався театр-попередник, і розпочалася пожежа.

Цікавий факт: коли в 1967 р. під час реставрації залу робітники промивали кислотою стару позолоту, в 80% випадків вона позеленіла. Отже, це було не справжнє золото, а сурогат. Під час реставрації всю "біжутерію" замінили на справжні "ювелірні вироби").

Оформлення бенуара майже лаконічне, але вже бельетаж набирає обертів у розкішності. Далі - легка, граційна галерея, і нарешті ось він - центральний плафон стелі, прикрашений ліпниною. Чотири картини віденського художника Лефлера зображають сцени з творів В.Шекспіра: "Сон літньої ночі", "Гамлет", "Зимова казка" і "Як вам це сподобається".

В центрі - люстра. Її попередниця важила півтори тони. Нова мала вагу - 2200 кг Це точна копія люстри, що прикрашала зал в 1887 році. А "зайва вага" взялася від того, що виготовлена люстра з більш надійних сплавів та матеріалів.

4.2.2 Музеї Одеси

Археологічний музей - є найстаршим не тільки в Одесі, але й в Україні, був заснований у 1825 році (рис. 4.2.2.1). У 1843 році для музею був побудований одноповерховий будинок, що у 1883 році по проекту архітектора Ф. Гонсіоровського було перебудовано в стилі грецької класики. Зараз у музеї зберігається понад 160 тисяч експонатів, що є найбільшими зборами джерел по древній історії Північного Причорномор'я. Крім того, тут зберігаються колекції пам'ятників Древнього Єгипту, Древньої Греції і Рима, монети і медалі. Кращі зразки античної скульптури виставлені у вестибулі будинку. У перших двох залах демонструються матеріали, що охоплюють величезний період часу: від появи людини - до другого тисячоріччя до н.е. Свідченням розквіту античної цивілізації є розписні колони, теракоти, скульптура, написи, предмети художнього ремесла, який розташовує музей. Культура скіфських племен, що жили в цей же час у степах Причорномор'я, представлена матеріалами з поселень і поховань, предметами озброєння, бронзовими казанами й іншим начинням, прикрасами. У музеї також представлені експонати, що характеризують тісний зв'язок причорноморських племен із грецькими колоністами - скульптурні погруддя, стели з мармуру, кераміка. Багато пам'ятників грецьких міст і поселенні, представлені в залах музею, в основному минулому завезені з острова Родосу, з Коринфа, Милета, Навкратиса й інших міст Греції. Період ІX - XІ в. відбитий у матеріалах з поселень і міст Київської Русі, Бєлгорода, Каф-Теодозії, острова Березань. У "Золотій коморі" музею експонуються справжні речі з дорогоцінних металів, найдавніші з них відносяться до початку другого тисячоріччя до н.е. З 50 тисяч монет, що зберігаються в музеї, на огляд виставлені найбільш рідкі з золота і срібла. Кілька років назад у музеї проведена велика реконструкція, фінансування якої було здійснено міжнародним фондом Левентиса (Кіпр).

Рис. 4.2.2.1 Археологічний музей

Колекція вітчизняного образотворчого мистецтва Одеського художнього музею - одна з найбільш значній і багатопланових в Україні. Вона охоплює усі види образотворчого мистецтва: живопис, графіку, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво і містить у собі добутку російських і українських майстрів іконопису від XVІ століття до сучасності, нараховуючи більш 10 тисяч оригінальних робіт. Музей був відкритий у 1899 році з ініціативи Одеського суспільства образотворчих мистецтв і розташовувався в колишньому палаці графа Потоцького (рис. 4.2.2.2.). Початок музейним зборам поклали картини, передані Петербурзькою Академією мистецтв. Музей розташований у центрі Одеси, над морем, у палаці, що є пам'ятником архітектури початку XІ століття і має штучний підземний грот, відкритий для відвідувань. Грот утворився в той час, коли сам будинок будували і добували з-під землі черепашник. Поза всяким сумнівом, він створювався одночасно з будинком. Експозиція розміщена в 26 залах на двох поверхах. Вона побудована в історико-хронологічній послідовності з дотриманням монографічного принципу показу добутків кожного автора.

Рис. 4.2.2.2 Музей образотворчого мистецтва

4.2.3 Собори та церкви Одеси

Преображенський собор по проекті архітектора Фрапполлі, будівництво якого закінчилося 25 травня 1808 року, став одним з найважливіших пам'ятників історії і культури міста. У 30-х роках собор був знесений. І завдяки пожертвуванням жителів міста в даний час Преображенський собор відновлюється.

Рис. 4.2.3.1 Успенський

Рис. 4.2.3.2 Свято-Троїцька церква кафедральний собор

Однієї з головних святинь Одеської єпархії є Успенський кафедральний собор (рис. 4.2.3.1), що був побудований у 1869 році й у тому ж році освячений архієпископом Херсонським і Одеським Дмитром. Двоповерховий храм побудований по проекті архітектора Л. Ц. Оттона. Головна святиня Успенський кафедрального собору - чудотворний образ Касперовської Божої Матері, що уберігала місто від ворогів під час воєн.

Свято-Троїцька церква (рис. 4.2.3.2) була побудована на пожертвування жителів Одеси й освячена в 1808 році. Подвір'я стало одним з перших духовних центрів православних греків, що проживають у Росії. У Троїцькому храмі подвір'я Божественну літургію робили представники Олександрійської, Антіохійскої, Росіянці, Болгарської і Елладської Помісних Православних Церков.

Рис. 4.2.2.3 Успенський чоловічий монастир

На одній з центральних магістралей міста - вул. Ришельевської, у 2002 році відкрився Арабський культурний центр, що є унікальним в історії містобудування Одеси й України в цілому. Автор проекту - архітектор Дмитро Повстанюк уміло застосував принципи східного зодчества, створюючи ексклюзивні інтер'єри й екстер'єри спорудження.

Головна святиня Одеської єпархії - Успенський чоловічий монастир (рис. 4.2.3.3), виникнення якого пов'язане з ім'ям видатного церковного діяча митрополита Гаврила, митрополита Київського і Галицького. У 1820 році він клопотав про пристрій у районі Великого фонтана на місці архієрейського подвір'я чоловічого монастиря. В даний час в Успенському соборі дбайливо зберігаються шановані святині: ковчег з мощами апостола Андрія Первозванного, ковчег з частками мощів святих догідників Божих, ікона Божої Матері "Млекопитательница" і образ, іменований "Явище Божої Матері Преподобному Сергию Радонежському".

Під час екскурсії можна додатково оглянути: Синагогу, Католицький храм, Св. Петра, Римо-католицький Костьол Успення Пресвятої Богородиці в Одесі.

4.2.4 Палаци Одеси

Південна Пальмира, Чорноморський Вавилон. Маленький Париж, Столиця Півдня, - яких тільки епітетів не застосовували стосовно до Одеси. І не спроста. Міста практично ще не було, але приїжджі, що спостерігали забивання перших портових паль, уже пророкували йому блискуче майбутнє, як би пророчили народження щасливого "золотого міста".

Улюблениця Катерини ІІ, Одеса зводилася по проектах найкращих європейських архітекторів. Найдорожчі і високоякісні матеріали були привезені в Одесу морем. Архітектори всієї Європи реалізовували свої мрії в проектах забудови міста. Саме тому в Одесі безліч унікальних Палаців, що мають кожний свою історію, не менш цікаву, ніж історії життя їх авторів.

Одним із самих цікавих палаців Одеси є палац генерала - фельдмаршала Російської імперії Воронцова Михайла Семеновича.

Будинок був побудований на високому стрімчаку, на місці турецької міцності Ени Дунья стилі італійського відродження по проекту Боффо.

Невід'ємною частиною палацевого ансамблю є колонада, поставлена високим східчастим цоколем на самому краї обриву. Десять пар колон утворюють легку дугу, надзвичайно ефектну з боку моря. Місце обране настільки вдало, що колонаду видно з різних частин міста.

Недалеко від Палацу Воронцових розташувався Шахський палац. Зведений над крутим обривом, він удало стилізований під середньовічний британський замок: неприступні вежі, стрілчасті арки.

Назва "Шахський" і властивий цьому імені особливий східний колорит палац отримав в 1909 році. Тоді в Персії відбулася революція, у результаті іранського шаха Мохамеда Алі скинули з трону, і він біг в Одесу. Опальному шахові і здали в оренду красивий палац на приморській кручі.

Ще один утвір архітектора Боффо - Палац графів Толстих.

Архітектурний комплекс, якого включає будинку самої графської садиби і будинок картинної галереї.

У 1896-1897 роках була побудована картинна галерея, спроектована віденськими зодчими Ф. Фельнером і Г. Гельмером. Картинна галерея являє собою 2-х поверховий корпус з фасадом стилю барокко з багатою обробкою ліпними прикрасами. Висока якість і професіоналізм можна визначити по фасаду. Завдяки винятковій майстерній підробці бетону під різні породи каменю і додання їм різних фактурних властивостей, фасад ошатний і величний.

Знаменитих палацах Одеси - Палац Новикова. Будинок був побудований у 1876 році за проектом відомого одеського архітектора Ф. Гонсиоровського для одного з найбільших представників промислово-комерційної еліти того часу - Олександра Яковича Новикова, онука знаменитого одеського купця першої гільдії Іллі Новикова, власника заснованої в 1806 році канатної фабрики.

Палац органічно вписався в загальне планування вулиці і по праву ввійшов у число тих творінь архітектури, що і створюють неповторний вигляд міста.

В даний час у будинку, що є пам'ятником архітектури другої половини XІ століття, знаходиться Одеський історико-краєзнавчий музей.

ВИСНОВКИ

Весь комплекс рекреаційних ресурсів можна розділити на три групи: природні (клімат, водні ресурси, мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинницький і тваринний світ, природні парки і заповідники, живописні ландшафти, унікальні природні об'єкти та інші); культурно-історичні (музеї, виставки, театри, археологічні, історичні, архітектурні пам'ятки, етнографічні особливості рекреаційної території, фольклор, центри прикладного мистецтва та інші); соціально-економічні (економіко-географічне положення, сучасна і перспективна територіальна організація господарства, рівень обслуговування населення, трудові ресурси, особливості розселення, рівень розвитку транспортної мережі тощо).

До рекреаційних ресурсів пред'являють наступні вимоги: 1) виконання лікувально-оздоровчих функцій; 2) споживання природних цінностей (огляд пейзажів і визначних пам'яток природи, у тому числі заповідних територій); 3) споживання культурних цінностей (огляд пам'ятників історії, культури, архітектури, відвідування музеїв, виставок, театрів тощо); 4) заняття спортом (пішохідні, водні, лижні, велосипедні, авто- і мотоподорожі, прогулянки, плавання, спортивні ігри і т.п.); 5) аматорські заняття (збирання грибів і ягід, рибальство, полювання та ін.).

Рекреаційні ресурси в тій чи іншій мірі визначають формування низки функціональних ланцюгів територіального рекреаційного комплексу, які виступають як регіональні рекреаційні системи. Питоме навантаження на ландшафти визначається кількістю людей на одиницю площини за конкретний відрізок часу (як правило за рік, добу, день, годину). Розрізняють оптимальне навантаження, яке не призводе до порушень; граничне та деструкційне (необоротне, згубне). Найсуттєвішими перешкодами є наступні: негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку, відсутність належної реклами; транспортні труднощі, пов'язані з приїздом в Україну та пересуванням по її території, низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг, недосконалість нормативно - правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування.

Головна особливість економіко-географічного розташування Одеської області - її приморське і прикордонне положення. Широкий вихід до Азовсько-Чорноморському басейну і до великих річкових магістралей - Дунаю, Дністру, Дону, Дніпру - визначає її переваги і транспортні можливості. Одеська область має багаторічну історію та значну кількість визначних історико-культурних міць. Нами був розроблений маршрут, який включав більшість об`єктів самого міста Одеси. Нами був складений маршрут по м. Одеса, який включає екскурсію найбільшими вулицями міста, відвідання театру Опери, екскурсія по найбільших музеях міста (археологічний, музей образотворчого мистецтва), екскурсія в собори та храми (Преображенський собор, Свято-троїцька церква, Успенський чоловічий монастир) та палаців м. Одеси (одним із цікавих палаців є палац Воронова та графів Толстих).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бовман Б. // Пропозиції щодо ролі туристичних відділів та управлінь облдержадміністрацій у маркетингу та розвитку туризму. - Львів, 2000. - 37 c.

Бондаренко В.Д., Кучерявый В.А., Шудря Ю.В. Ведение хозяйства в рекреационных лесах (на примере зеленых зон городов Тернопольской области): Практ. реком. - Львов: ЛЛТИ, 1986. - 39 с.

Высоцкий П.Н. Учение о влиянии леса на изменение среды его произрастания и на окружающее пространство: Курс лесоведения. Ч. II. - М.; Л.: Гослебумиздат, 1950. -104 с.

Генсирук С.А., Нижник М.С., Возняк Р.Р. Рекреационное использование лесов. - К.: Урожай, 1987. - 248 с.

Гінсірук С.А. Регіональне природокористування: Навч. посібник. - К., 1990.

Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. та ін. Конспект лекцій з курсу "Екологія і охорона природи". К., 1990.

Історiя мicт i ciл Української РСР. Одеська область, 1969.

Курортно-рекреаційні зони Криму. // Довідник 2000. - Одеса, 2000. - 235 с.

Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001. - 500 с.

Кучерявый В.А. Зеленая зона города. - К.: Наукова думка, 1981. -248 с.

Липа О.Л. Визначні сади і парки України та їх охорона. -- Київ: Вид-во Київського університету, 1960. -- 174с.

Лісове господарство України. - К.: Держкомлісгосп України, 2003. - 24 с.

Лісове господарство України: проблеми та перспективи. - К.: Міжвідомча аналіт.-консультат. рада з питань розвитку продукт, сил і вироби, відносин, 2003. - 178 с.

Марчак А.В. Ліс і довкілля. - Вінниця, ВДСТІ, 1998, - 199 с.

Мацола В.І. Рекреаційно - туристичний комплекс України. - Львів, 1997. - 259 c.

Машинский Л.О. Город и природа. - М.: Стройиздат, 1973. - 227 с.

Молчанов А.А. Влияние леса на окружающую среду. - М.: Наука, 1973.-360 с.

Молчанов А.А. Воздействие антропогенных факторов на лес. - М.: Наука, 1978.-139 с.

Родічкін І.Д. Лісопарки України. - К.: Будівельник, 1968. - 188 с.

Українська радянська енциклопедія, 1-ше вид. Т.2, С.141-142; Т.16, С. 133-136 (статті: Північна Буковина, Чернівецька область).

Шеляг-Сосонко Ю.Р та ін. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. - К.: Хімджест, 2003. - 248 с.