Наука і соціокультурна сфера в інформаційному світі: тенденції, наслідки та застереження

Наслідком дії трансгуманістичних технологій є масова поява «удосконалених людей», з новими, не властивими іншим, покращеними фізичними і розумовими можливостями, що створює нову, безпрецедентну реальність у людській спільноті та глобальній СКС. А поява і поглиблення диференціації за результатами трансформації людської природи призведе до посилення й світоглядних диференціацій. Про високий рівень ризику маніпуляцій з використанням нейротехнологій або знань про наявні нейродані людей, свідчить поява спеціальності нейроетик, завданням якого є контроль за використанням нейротехнологій і можливими порушеннями прав людини.

Значна кількість етичних і безпекових питань стосується синтетичної біології, адже набір нових інженерних підходів у біології, зокрема творення штучних біосистем з нуля, надає можливість практично наблизитись до питання природи життя і перейти від процесів реплікації до творення. Однак на відміну від комп'ютерних систем живі організми діють не ізольовано, а в складних екосистемах, відповідно до природних принципів, які постійно змінюються Machine metaphors: Ethical and philosophical challenges in synthetic biology . Комбінація дослідницьких підходів і спектр їх застосування роблять синтетичну біологію потенційно руйнівною технологією. Все більш важливими стають питання про те, чи можна такі нові організми назвати «живими», чи є спосіб їх створення етичним, хто і коли отримує права на них, чи враховані ризики передачі цих організмів у природне середовище. Проблема подвійного використання технологій піднімає питання біозахисту і біобезпеки у разі зловживання синтетичною біологією Newson A.J. Synthetic biology: ethics, exceptionalism and expectations. .

Згадуючи про принципово нові перспективи, які виникають в результаті розшифрованого людського геному, вітчизняні науковці [35] вказують на потенційні ризики, пов'язані з конфіденційністю та адекватністю використання унікальної, персональної інформації, а також на ризики випадків дискримінації людей на цій основі. Особиста генетична інформація може зацікавити не тільки спеціалістів, відповідальних за нерозповсюдження персональних даних, а й сторонніх осіб (представників страхових компаній, роботодавців, військових), і при її тривалому зберіганні може бути використана не за призначенням. Показово, що на НДР з етичних проблем проекту людського геному щорічно виділялось не більше 5 % річного бюджету цього проєкту, а сам проєкт, попри масштабність, завершився раніше, ніж почала обговорюватись проблема і була сформована нормативно-правова база з регулювання генетичної інформації [35].

Отже, питання етики і безпеки новітніх НДР, а також технологій, які створено на їхній основі, піднімаються через відсутність інформації про наслідки виходу радикальних інновацій у світ. Тому деякі наукові статті з проблем генетичної інженерії чи синтетичної біології завершуються зверненнями авторів до колег і урядових структур із застереженнями щодо посилення контролю за проведенням цих НДР і застосуванням, зокрема корпораціями, створених на їхній основі технологій заради захисту та збереження людської індивідуальної ідентичності (тілесної і психічної цінності та цілісності), свободи вибору (вільного вибору та дій) як основних, безальтернативних природних прав людини.

Нової актуальності набуває тенденція взаємовідносин між офіційною та аматорською наукою. Так, науково-технічний прогрес, розширюючи доступність широкого загалу до наукової інформації та нових цифрових технологій, збільшив можливості виконання окремих НДР або їхніх етапів без професійної підготовки. Це так звані «гаражні» або «кухонні» розробки. Виконання таких робіт у хімії (з новими сполуками), біології (з мікроорганізмами, патогенами, біоматеріалами) та інших галузях викликає занепокоєння у фахівців. Розвиток біохакінгу (аматорські НДР з використанням хакерських підходів, які пропагують суспільну відкритість результатів) набуває нових світових масштабів і водночас піднімає питання щодо дотримання авторами цих робіт необхідних стандартів, особливо експериментальної фази.

Вирішення та попередження проблем, пов'язаних як із особистою безпекою виконавців таких робіт, їхнім оточенням, так і з можливістю використання їхніх результатів сторонніми особами, вбачається у співпраці між спільнотами біохакекрів та формальною наукою, комерційними компаніями, органами державної влади. Наприклад, у США з аматорською біологічною спільнотою налагоджують співпрацю як офіційні державні структури (Національний інститут охорони здоров'я США, центри з контролю та профілактики захворювань, спеціальні служби), так і приватні дослідницькі університети. Офіційні структури, включаючи аматорів до комітетів з біо-безпеки при університетах чи медичних центрах, допомагають їм зрозуміти і дотримуватись стандартів безпеки. Вітаючи співпрацю з аматорами, науковці-професіонали зазначають, що біохакери є прикладом зростаючого руху «громадської науки», яка бере активну участь у наукових експериментах і може допомогти стимулювати суспільну підтримку офіційної науки, надавати їй свіжі ідеї. Кваліфіковані вчені також вважають, що наука є справою професійною, але буде жаль, якщо справами любителів цікавитимуться тільки правоохоронні органи Garage biology. Amateur scientists who experiment at home should be welcomed by the professionals. .

Отже, в інформаційну епоху знання стають домінуючою продуктивною силою, техніко-технологічні та соціокультурні трансформації відбуваються стрімко і подекуди не завжди помітно, а окремі соціально-економічні наслідки постають жорстко і безальтернативно. Так, зміни на ринку праці, які відбуваються в результаті зникнення «вчорашніх» індустріальних професій, вимагають від багатьох, незалежно від віку, зміни кваліфікації та світогляду. Коли людину замінює техніко-технологічна компонента (комп'ютерні програми, технології зі штучним інтелектом, штучні нейронні мережі тощо), яка має переваги над її аналітичними здібностями, це створює для неї соціально-економічні та морально-психологічні незручності. А швидкість змін на ринку праці іноді робить об'єктивну реальність не завжди зрозумілою для індивіда, і через різницю між його культурними звичаями, досвідом і вимогами зростають ризики виникнення когнітивних дисонансних зв'язків.

Ще однією новою тенденцією в умовах розширення інформаційно-цифрового світу під впливом інформаційно-комунікаційних технологій є глобальний перехід до передачі інформації через візуальний контент (епоха візуалізації). Однак масовий перехід від текстової до візуальної комунікації призвів до втрати частиною суспільства індивідуальних навичок оброблення інформації. В роботі з інформацією відбувся не завжди помітний перехід від процесу аналітичного оброблення даних (сприйняття, аналіз, висновки) до сприйняття інформації без перевірки, а подекуди без осмислення. Масовим негативним явищем став факт подання значної частини інформації без обґрунтувань, без посилань на джерела, без доказів, а лише як умовного конструкту для споживання. Можна спостерігати феномен втрати навичок до самостійних, критичних і обґрунтованих висновків, до пошуку доказів надійності інформації. Крім цього, постає питання щодо професійних та етичних якостей тих, хто контролює і використовує інформаційно-комунікаційні та когнітивні технології, а також щодо ризиків їх використання не за призначенням.

Попри досягнення теоретичних і прикладних НДР з людинознавства, які виконуються у природничих, соціальних і гуманітарних науках, людина лишається не пізнаним об'єктом. Загалом, через складну біосоціальність людини, питання, скільки в ній біологічного, а скільки соціального і чи відбувається її моральна еволюція, досі є відкритим. Водночас історія засвідчує, що значна кількість цивілізаційних проблем походить саме від морально-психологічних чинників, а рушіями багатьох змін є не тільки об'єктивні чинники чи форми соціально-економічної організації, а й суб'єктивні.

Людина з її поглядами, потребами та мотивами, з когнітивним потенціалом та упередженнями, з різноманітним духовним світом та якостями лишається головною дійовою особою. Під дією суспільно-політичних і соціально-економічних обставин окремі чинники, обумовлені негативними особистими якостями людини, нерідко переростають у потужні поведінкові рушії, набувають розвитку і стійкості перед етичними вимогами. Саме ці чинники унеможливлюють побудову меритократичної форми правління, сприяють формуванню авторитарних політичних режимів, гальмують «соціальні ліфти», породжують такі явища, як корупція чи бюрократія. У нездорових суспільствах життя і статус людини залежать не від її освіти, талантів і чеснот, а від здатності бути лояльною і конкурентною у лояльності. Той, хто виграє конкурс лояльності, потрапляє у соціальний ліфт незалежно від здібностей. Ці суспільства на словах проголошують пріоритет освіти і талантів, а на практиці лояльність відсуває на задній план чесноти, роблячи їх непотрібними, неконкурентними [36].

Висновки і перспективи подальших досліджень

Людська цивілізація входить у принципово новий, складно прогнозований етап науково-технологічних, техніко-економічних і соціокультурних трансформацій. Швидкими темпами змінюються головні умови і правила співіснування людини зі світом технологій, природним середовищем, а екологічні та безпекові проблеми все більше набувають екзистенціального характеру.

На цьому етапі інтереси суспільства як соціокультурної системи, а також кожного окремого індивіда все більше і по-новому будуть перетинатись із результатами та інтересами науково-технічного прогресу по лінії трансгуманістичної концепції. Вплив НТР на людину виходить із категорії соціально-економічних або соціокультурних наслідків, адже втручання техніки і технологій в життя індивіда вже відбувається на рівні їх фізичного поєднання. Удосконалення людини з використанням нових технологій набуло реальності, практичності та розширило горизонти наукових пошуків. Наука не тільки змінила умови життя і уявлення людини про світ, вона розпочала фундаментальні трансформації людської природи та підійшла впритул до понять філософської антропології, зокрема до фундаментального питання: що таке людина? Розпочався активний перехід до нової глобальної реальності з її новими фізичними, соціокультурними, економічними, юридичними наслідками. Безальтернативний і прямий вплив на людину конвергентних технологій, зокрема з метою її штучного покращення, випереджає процес досліджень безпеки цього процесу і породжує нові запитання та перестороги. Зі збільшенням масштабів розділення людей за їхньою новою природою, зокрема нейропотенціалом, загострюється не тільки питання соціокультурних чи соціально-економічних наслідків, а й питання особистої гідності, свободи,безпеки.

Розширюючи горизонти людських знань, виступаючи соціокультурним феноменом і головним рушієм цивілізаційних змін, наука з властивим їй прискоренням фундаментально змінила людину, сукупність її поглядів, цінностей, індивідуальну і колективну свідомість. Світогляд людини індустріальної та цифрової епохи кардинально відрізняється. Ментальний розрив між сучасною глобальною ІТ-спільнотою і людьми, які мають умовно базові знання про інформаційно-цифровий світ, і особливо тими, хто лишився в індустріальному чи доіндустріальному світі, наростає та створює нові форми нерівності. Ці зміни, що відбуваються і на регіональному, і на глобальному рівні, призводять до: 1) повного нерозуміння більшістю сутності сучасних і майбутніх наукових проривів; 2) соціально-економічної, соціально-біологічної та інших форм залежності від світу технологій.

Зміни соціокультурної сфери під дією науково-технічного прогресу посилюватимуться, попри зниження інноваційної культури або погіршення ставлення людини до науки і наукової діяльності як до джерел підвищення загального добробуту. Але нові трансформації принесуть нові ризики й самій науці. В загальному інформаційному просторі вже тривалий час домінує, прямо або опосередковано, економічно орієнтований контент. Інформаційні потоки активно витісняють як з особистої, так і з колективної свідомості уявлення про наукову картину світу, науковий світогляд, наукові орієнтири. Поступова втрата інтересу суспільства до науки поглибить дисбаланс між її функціями, коли виробнича (технологічна) функція значно переважатиме пізнавальну, світоглядну, соціокультурну.

Подальші дослідження будуть присвячені розробленню концептуальних підходів до зменшення темпів розвитку негативних тенденцій, які походять від крайніх форм побудови трансгуманістичної реальності, а також заходів, спрямованих на гармонійне співіснування соціокультурної та науково-технологічної сфер. При цьому важливо усвідомлювати, що незважаючи на появу перших форм «штучного життя», людина з її фізичним, когнітивним та особливо духовним потенціалом має залишатись головною особою на авансцені «нової» цивілізації. Необхідно розуміти, що попри усі успіхи науки і технологій, побудова інформаційного світу має враховувати наявні міжнародні конвенції з прав і свобод людини.

Список літератури

1. Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 8. Київ: Фенікс, 2011. 658 с.

2. Сорокин П.А. Социальная и культурная динамика. Москва: Академический проект, 2017. 964 с.

3. Parsons T. The Social System. Glencoe IL. The Free Press, 1951. 575 p.

4. Мертон Р.К. Социальная теория и социальная структура. Москва: АСТ, Хранитель, 2006. 873 с.

5. Луман Н. Социальные системы. Санкт-Петербург: Наука, 2007. 648 с.

6. Кун Т. Структура научных революций. Москва: АСТ, 2003. 605 с.

7. Фейерабенд П. Наука в свободном обществе. Москва: АСТ, 2010. 378 с.

8. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. Москва: Прогресс, 1986. 542 с.

9. Лейман И.И. Наука как социальный институт. Ленинград: Наука, 1971. 179 с.

10. Добров Г.М. Наука о науке: начала науковедения. 3-е изд. доп. и перераб. Киев: Наук. думка, 1989. 301 с.

11. Габриэлян Г.Г. Наука и ее роль в обществе. Ереван: Айпетрат, 1956. 339 с.

12. Келле В.Ж. Структура общественного сознания. Москва: Знание, 1964. 48 с.

13. Мечников И.И. Этюды оптимизма. Москва: Наука, 1964. 328 с.

14. Potter VR. Bioethics, the Science of Survival. Perspectives in Biology and Medicine. 1970. № 14 (1). P. 127--153.

15. Амосов Н.М. Алгоритмы разума. Киев: Наук. думка, 1979. 224 с.

16. Кундієв Ю. Біоетика -- веління часу. Вісник Національної академії наук України. 2001. № 11. С. 11--16.

17. Локтєв В., Трахтенберг І. Біоетика і псевдонаука. Вісник Національної академії наук України. 2010. № 10. С. 47--53.

18. Кайку М. Майбутнє розуму. Наукові спроби осягнути, вдосконалити і підсилити інтелект. Львів: Літопис, 2017. 408 с.

19. Агацци Э. Моральное измерение науки и техники. Москва: Моск. филос. фонд, 1998. 343 с.

20. Попович М.В. Наука як частина культури. Вісник Національної академії наук України. 2007. № 6. С. 49--54.

21. Кримський С. Наука як феномен цивілізації. Вісник Національної академії наук України. 2003. № 3. С. 7--20.

22. Кисельов М.М., Гардашук Т.В., Грабовський С.І. Етика науки: виклики сучасності. Ніжин: ПП Лисенко М. М., 2014. 248 с.

23. Свідзинський А.В. Синергетична концепція культури. Львів: Афіша, 2013. 744 с.

24. Сидоренко Л.І. Проблеми етики науки в постнекласичному дискурсі. Філософські проблеми гуманітарних наук. 2010, № 19. С. 121--125.

25. Бернал Д. Наука в истории общества. Москва: Издательство иностранной литературы. 1956. 735 с.

26. Шредингер Э. Наука и гуманизм. Ижевск: Регулярная и хаотическая динамика, 2001. 64 с.

27. Пригожин И. Наука, разум и страсть. Знание -- сила. 1997. № 9. С. 44--56.

28. Холден Д.Б., Рассел Б. Дедал и Икар (Будущее науки). Ленинград: Петроград, 1926. 96 с.

29. Ролз Дж. Теория справедливости. Москва: ЛКИ, 2010. 536 с.

30. Mead C.A. Interview by Shirley K. Cohen. California Institute of Technology Archives. 1996.

31. Roco M.C., Bainbridge WS. Converging Technologies for Improving Human Performance: Nanotechnology, Biotechnology, Information Technology and Cognitive Science. Dordrecht: Springer Science+Business Media, 2003. 468 p.

32. Yuste R., Goering S. Four-ethical-priorities-for-neurotechnologies-and-Ai. Nature. 2017. Vol. 551. P. 159--163.

33. Drew L. The ethics of brain-computer interfaces. Nature. 2019. Vol. 571. P 19-21.

34. Fleming N. How neuroscience is breaking out of the lab. Nature. 2018. Vol. 563. P. 29-31.

35. Рудзський С., Гульчій О. Геном людини: етичні та соціальні аспекти одного відкриття. Світогляд. 2006. № 1. С. 59-62.

36. Архімандрит Кирило (Говорун). Українська публічна теологія. Київ: Дух і літера, 2017. 144 с.

References

1. (2011). Selected scientific works of Academician V.I. Vernadsky. Kyiv: Phoenix, vol. 8 [in Ukrainian].

2. Sorokin P.A. (2017). Social and cultural dynamics. Moscow: Academic project [in Russian].

3. Parsons T. (1951). The Social System. Glencoe IL: The Free Press.

4. Merton R.K. (2006). Social Theory and Social Structure. Trans. from English. Moscow: AST, Khranitel [in Russian].

5. Luhmann N. (2007). Social Systems. Trans. from English. St. Petersburg: Nauka [in Russian].

6. Kuhn T.S. (2003). The Structure of Scientific Revolutions. Trans. from English. Moscow: AST [in Russian].

7. Feyerabend P. (2010). Science in a Free Society. Trans. from English. Moscow: AST [in Russian].

8. Feyerabend P. (1986). Selected works on the methodology of science. Trans. from English. Moscow: Progress [in Russian].

9. Leiman I.I. (1971). Science as a social institution. Leningrad: Nauka [in Russian].

10. Dobrov G.M. (1989). Science about science: the essentials of science studies. 3rd ed., suppl. and revised. Kyiv: Naukova dumka [in Russian].

11. Gabrielyan G.G. (1956). Science and its role in society. Yerevan: Haypetrat [in Russian].

12. Kelle V.Zh. (1964). The structure of social consciousness. Moscow: Znanie [in Russian].

13. Mechnikov I.I. (1964). Etudes of optimism. Moscow: Nauka [in Russian].

14. Potter V.R. (1970). Bioethics, the Science of Survival. Perspectives in Biology and Medicine, 14(1), 127-153.

15. Amosov N.M. (1979). Mind algorithms. Kiev: Naukova dumka [in Russian].

16. Kundiev Y. (2001). Bioethics -- the dictates oftime. Visnyk ofthe National Academy of Sciences of Ukraine, 11, 11-16 [in Ukrainian].

17. Loktev V., Trachtenberg I. (2010). Bioethics and pseudoscience. Visnyk of the National Academy of Sciences of Ukraine, 10, 47-53 [in Ukrainian].

18. Kaku M. (2017). The Future of the Mind: The Scientific Quest to Understand, Enhance, and Empower the Mind. Trans. from English. Lviv: Litopys [in Ukrainian].

19. Agazzi E. (1998). The Ethical Dimensions of the Techno-Scientific Enterprise. Trans. from English. Moscow Philosophic Foundation [in Russian].

20. Popovych M.V. (2007). Science as a part of culture. Visnyk ofthe National Academy of Sciences of Ukraine, 6, 49-54 [in Ukrainian].

21. Krymsky S. (2003). Science as a civilization phenomenon. Visnyk ofthe National Academy of Sciences of Ukraine, 3, 7-20 [in Ukrainian].

22. Kiselyov M.M., Gardashuk T.V., Grabovsky S.I. (2014). Ethics of science: challenges of modernity. Nizhyn: Lysenko M.M. [in Ukrainian].

23. Svidzynsky A.V (2013). Synergetic concept of culture. Lviv: Alisha [in Ukrainian].

24. Sydorenko L.I. (2010). Problems of ethics of science in post-classical discourse. Philosophical problems of the humanities, 19, 121-125 [in Ukrainian].

25. Bernal J. (1956). Science in History. Trans. from English. Moscow: Foreign Languages Publishing House [in Russian].

26. Schrodinger, E. (2001). Science and Humanism. Trans. from English. Izhevsk: Regular and chaotic dynamics [in Russian].

27. Prigozhin I. (1997). Science, Reason and Passion. Knowledge is power, 9, 44-56 [in Russian].

28. Holden D., Russell B. (1926). Dedalus and Icarus. Leningrad: Petrograd [in Russian].

29. Rawls J. (2010). A Theory of Justice. Trans. from English. Moscow: LKI [in Russian].

30. Mead C.A. (1996) Interview by Shirley K. Cohen. California Institute of Technology Archives.

31. Roco M.C., Bainbridge W.S. (2003). Converging Technologies for Improving Human Performance: Nanotechnology, Biotechnology, Information Technology and Cognitive Science. Dordrecht: Springer Science+Business Media.

32. Yuste R., Goering S. (2017). Four-ethical-priorities-for-neurotechnologies-and-Ai. Nature, 551, 159-163.

33. Drew L. (2019). The ethics of brain-computer interfaces. Nature, 571, 19-21.

34. Fleming, N. (2018). How neuroscience is breaking out of the lab. Nature, 563, 29-31.

35. Rudzsky S., Gulchiy O. (2006). The human genome: ethical and social aspects of one discovery. Svitohlyad, 1, 59-62 [in Ukrainian].

36. Archimandrite Kyrylo (Govorun) (2017). Ukrainian public theology. Kyiv: Dukh i litera [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru