Дистанційна форма навчання в системі вищої освіти: аналіз думки студентів та напрями вдосконалення державної політики

По-друге, під час аналізу відповідей частки незадоволених досвідом використання е-навчання для отримання фаху слід також звернути увагу на той факт, що майже кожен респондент (32%) не лише не має досвіду використання дистанційної форми навчання, але й не має бажання його набувати. Умовне поєднання негативно налаштованих до дистанційної освіти осіб у межах однієї класифікаційної групи свідчить про факт існування достатньо відчутної за рівнем своєї значущості частки (48%). Виникає ситуація, за якою майже кожна друга особа має достатньо вагомі, з її точки зору, причини для заперечення перспектив використання дистанційної форми навчання для набуття фаху. Цілком очевидно, що наявність упередженого ставлення до е-навчання не сприятиме підвищенню ефективності його використання відповідною категорією осіб. Швидше за все, після закінчення дії карантинних заходів частка осіб, які скептично ставляться до дистанційної форми навчання, дещо збільшиться. Підтвердження або спростування цього нашого припущення потребує проведення додаткового дослідження. Отже, вважаємо за необхідне звернути увагу на факт існування певних ризиків для подальшого розвитку дистанційної форми навчання на рівні одного з самостійних механізмів отримання фахових знань та його популяризації серед абітурієнтів.

Беручи до уваги вищенаведене, можемо сформулювати такі основні узагальнення.

1. Використовуючи дистанційну форму навчання, держава здатна, з одного боку, забезпечити безперервний розвиток трудового потенціалу людини та суспільства (трудовий потенціал соціального об'єкту (людини, організації тощо) традиційно розглядається на рівні одного з джерел розвитку економічної підсистеми суспільства), а з іншого - запобігти руйнуванню соціальної та духовної системи суспільства (освіта є одним із механізмів розвитку системи ціннісних орієнтацій суспільства та інструментом удосконалення системи державного управління). Практична реалізація кожного з цих напрямів має неабияку значущість для захисту «державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз» [27]. Отже, дослідження проблематики розвитку дистанційної форми навчання в системі вищої освіти, як і забезпечення її якості, є не лише фокусом уваги педагогічної наукової думки, а й одним із важливих завдань протистояння держави і суспільства глобальним викликам та забезпечення національної безпеки.

2. З огляду на той факт, що використання суб'єктом навчальної комунікації дистанційної форми навчання потребує дещо меншого обсягу свого ресурсного забезпечення за умови її порівняння з очною (денною, вечірньою) формою здобуття освіти, можемо стверджувати про неабиякий її потенціал у розвитку особистості та суспільства, особливо в період загострення тих чи інших глобальних ризиків. За умови певного абстрагування, дистанційна освіта може бути розглянута на рівні своєрідного запобіжника, з одного боку, від руйнування системи вищої освіти, а з іншого - як механізм забезпечення ретрансляції теоретичних знань та практичного досвіду в умовах надзвичайних ситуацій. Безумовно, дія такого механізму є обмеженою як за своїм часом (дистанційна освіта не може розглядатись на рівні повноцінної альтернативної моделі-замінника по відношенню до традиційних форм освіти, наприклад, за умови довготривалого періоду часу її використання), так і за своїми можливостями (дистанційна форма освіти має свої об'єктивні обмеження, наприклад, ті обмеження, які обумовлені необхідністю формування у студентів практичних навичок у межах реальних умов виконання професійної діяльності).

3. На сучасному етапі розвитку ІКТ дистанційна форма навчання забезпечує найбільший рівень своєї ефективності за умови її використання на рівні одного з інструментів у межах традиційних форм навчання. Іншими словами, популяризація е - навчання на рівні самостійного механізму прийому / передачі знань у системі фахової підготовки повинна здійснюватися не через модель пропозиції абітурієнту засвоїти освітню програму в виключно дистанційно, а через модель імплементації дистанційної форми освітньої комунікації в традиційні форми навчання. Пропонуємо передбачити норму, у межах якої серед обов'язкових умов акредитації освітньої програми буде така, яка передбачає обов'язкову наявність, наприклад, у межах циклу вибіркових дисциплін, освітніх компонент з викладанням за допомогою ІКТ. Встановлення своєрідної квоти для дисциплін з дистанційною формою організації навчального процесу, наприклад, на рівні не менше 10% від загального обсягу часу навчальної програми або не менше 40% від обсягу часу вибіркових дисциплін, з одного боку, надасть потужний поштовх для розвитку е-навчання та його популяризації в системі вищої освіти, а з іншого - забезпечить якість діяльності ЗВО. Таке наше припущення ґрунтується на результатах метааналізу Департаменту освіти США щодо умов ефективності використання ІКТ у навчальному процесі [28].

4. За результатами аналізу відповідей респондентів на запитання анкети «Відношення до дистанційної освіти та оцінювання її якості», а також у контексті узагальнення висловленої під час експертного інтерв'ю думки студентів, можемо сформулювати такі основні висновки:

1) у дистанційної освіти наявні перспективи з часом стати більш популярною серед абітурієнтів: дистанційна форма навчання має значний потенціал для конкурування з традиційними формами навчання (суспільство готово сприймати е- навчання на рівні механізму отримання фахових знань); наявність достатньої частки осіб із скептичним ставленням до популярності дистанційної форми серед абітурієнтів, а також очікувано негативна оцінка результатів використання е-навчання за результатами організації навчального процесу в умовах виконання ЗВО карантинних заходів свідчить про факт перебування вектору ставлення суспільства до відповідної форми навчання в стадії свого остаточного оформлення (знаходження процесу формування ставлення суспільства до перспектив розвитку дистанційної форми в точці своєї біфуркації);

2) ефективність використання дистанційної форми навчання на кожному з рівнів вищої освіти, а також в системі підвищення кваліфікації та масових інформаційних курсів з нефахової проблематики така: ієрархія розміщення форм навчання в залежно від рівня ефективності використання дистанційної форми в межах кожної з них має такий вигляд (перелік подано за вектором зменшення рівня очікуваної ефективності): перша група - другий (магістерський рівень) та науковий рівні вищої освіти, а також масові інформаційні курси з нефахової проблематики; друга група - освітньо-науковий рівень вищої освіти (підготовка кандидатів наук та докторів філософії), а також короткострокові курси з підвищення кваліфікації; третя група - початковий (професійно-технічна освіта) та перший (бакалаврський рівень) рівні вищої освіти;

3) перспективи використання е-навчання на рівні самостійної форми в системі підготовки фахівців з вищою освітою наступні: суспільство в цілому готово сприйняти дистанційну форму навчання на рівні самостійного механізму отримання фаху в системі вищої освіти, але водночас існує достатня частина його представників, яка вважає, що е-навчання не має перспектив для подальшого свого розвитку та не може визначатись на рівні самостійного інструменту прийому / передачі університетських знань; інтегрування дистанційної форми навчання в існуючу систему взаємодії між суб'єктами та об'єктами навчальної комунікації повинно розпочинатись з рівня окремих освітніх програм та, як правило, у якості допоміжного інструменту в межах традиційних форм навчання;

4) наявність у студентів досвіду використання дистанційної форми навчання для здобуття професійного фаху визначається так: до введення в дію Наказу Міністерства освіти і науки України № 406 від 16.03.2020 «Про організаційні заходи для запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» досвід використання е-навчання на рівні механізму здобуття фахової освіти мала достатньо обмежена частка осіб (дистанційна форма навчання не користується популярністю серед студентів), але водночас переважна більшість з тих, хто таки спробував використати дистанційну форму навчання, залишились задоволеними її результатами; у більшості представників суспільства існує упереджене ставлення до використання дистанційної форми освіти для здобуття фаху, але водночас достатня частина з них навіть не має бажання спробувати використати е-навчання на рівні інструменту отримання знань.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Беручи до уваги сформульовані вище узагальнення, вважаємо за можливе сформулювати такі основні висновки.

По-перше, дистанційна форма навчання, особливо в умовах загострення ризиків розвитку глобальних викликів, повинна розглядатись не лише через призму механізмів комунікації між суб'єктами та об'єктами навчальної комунікації, а зокрема й у контексті інструментарію забезпечення національної безпеки. Унеможливлення використання ЗВО традиційних форм навчання, наприклад, унаслідок впливу об'єктивних факторів, обумовлює актуалізацію використання потенціалів е-навчання. За таких умов е-навчання стає основним, можливо, навіть єдиним з доступних, інструментом розвитку людського капіталу країни, а відповідно й національного багатства.

По-друге, дистанційна освіта, як і будь який інший працюючий за допомогою ІКТ елемент системи, має менший рівень уразливості від впливу наслідків глобальної економічної або суспільно-політичної кризи. Обслуговування віртуального продукту традиційно вважається менш затратним, а, отже, в умовах обмеження обсягів фінансування, наприклад, як результат загострення соціально-економічних та суспільно-політичних ризиків, е-навчання не лише не втратить своєї ліквідності, а за певних умов ще й забезпечить свій розвиток, наприклад, за рахунок пропозиції відносно дешевих масових дистанційних курсів. Іншими словами, втрата населенням унаслідок економічної або суспільно-політичної кризи частини своїх доходів не стане причиною зменшення рівня можливості отримати якісну вищу освіту.

По-третє, з метою популяризації дистанційної форми навчання серед потенційно зацікавлених у її використані осіб пропонуємо розглянути можливість залучення ЗВО до системи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів відповідно до їх галузевого спрямування. Використання потенціалів ЗВО в системі розвитку трудового потенціалу фахівців можливе через механізм пропозиції та забезпечення функціонування короткострокових курсів з підвищення кваліфікації та масових інформаційних курсів з нефахової проблематики. Такий механізм також сприятиме узгодженню можливостей ЗВО із запитами (потребами) ринку праці, що врешті решт позитивно вплине на якість вищої освіти.

По-четверте, запровадження дистанційної форми навчання в систему вищої освіти доцільно розпочинати з другого (магістерський рівень) та наукового (підготовка докторів наук) рівнів вищої освіти. За результатами аналізу думки студентів (респондентів), саме на цих рівнях вищої освіти е-навчання може забезпечити максимально можливий позитивний ефект від свого використання. З метою максимізації позитивного ефекту від використання дистантної форми навчання для отримання фаху ЗВО повинен передбачити проведення додаткового тестування зацікавлених у відповідній освітній програмі осіб. Фокусом уваги такого тестування повинна стати психологічна здатність (готовність) особи до використання ІКТ у навчальній комунікації на рівні основного та єдиного з доступних інструментів прийому / передачі знань. Однією з можливих умов прийняття абітурієнта на освітню програму, навчання за якою передбачає використання виключно дистанційної форми навчання, повинна стати вимога щодо наявності в зацікавленої особи успішного попередньо отриманого досвіду за результатами використання е-навчання. Наявність такого досвіду стане свідченням про здатність абітурієнта своєчасно та ефективно засвоювати навчальний матеріал у межах е-середовища. Отримання такого досвіду абітурієнтом може бути здійснено за результатами навчання на масових інформаційних курсах з нефахової проблематики, наприклад, ще під час навчання у випускному класі загальноосвітнього навчального закладу.

По-п'яте, з метою популяризації дистанційної форми навчання на рівні самостійного механізму здобуття фаху (створенні позитивного іміджу е-навчання серед абітурієнтів та працедавців), а також у контексті заходів із забезпечення рівня національної безпеки через підвищення потенціалів освіти до протистояння глобальним викликам, держава повинна:

- зосередити свої зусилля на підтримці, перш за все, тих з освітніх програм, які реалізуються за допомогою дистанційної форми навчання на другому та науковому рівнях вищої освіти, а також на рівні масових інформаційних курсів з нефахової проблематики. Пропонуємо розглянути можливість прийняття державної програми з підтримки розвитку дистанційної форми навчання. Для формування змісту відповідної програми пропонуємо залучити: Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України (на рівні суб'єкта з організації методологічної експертизи проєкту та консультанта з методичних питань його реалізації); Національну академію державного управління при Президентові України (на рівні розробника змісту програми та основного тестувальника-апробанта); Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» та Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (на рівні суб'єктів з технічного та методичного супроводження пілотного проєкту);

- на інституціональному рівні закріпити обов'язкові до виконання, принаймні державними ЗВО, норм щодо: наявності серед переліку запропонованих ЗВО до вибору абітурієнтами таких з освітніх програм, викладання за якими здійснюється з використанням виключно дистанційної форми навчання; наявності в межах кожної з освітніх програм, незалежно від передбаченої форми навчання, тих навчальних компонент, викладання за якими відбувається виключно з використанням ІКТ; наявності у кожної освітньої програми електронного варіанту. Крім того, держава повинна визначити перелік спеціальностей, викладання за якими з використанням дистанційної форми не є бажаним (доцільним).

Вищенаведені висновки не вичерпують проблематики вдосконалення державної політики щодо підвищення рівня ефективності використання ЗВО дистанційної форми навчання, а лише сприяють розвитку теоретико-методологічного та інформаційного підґрунтя для її подальшого розвитку. Серед найбільш перспективних напрямів в організації подальших наукових пошуків, відповідно до обраного в межах цієї публікації предмету безпосередньої уваги, є ті з них, зміст яких зосереджено на з'ясуванні ефективності кожного інструменту дистанційної форми навчання. Крім того, цікавим напрямом в організації наукових досліджень відповідно до змісту цієї публікації спрямування, може стати проведення опитування студентів після набуття ними досвіду використання дистанційної форми навчання в межах виконання ЗВО карантинних заходів (змушене використання дистанційної освіти на рівні основного механізму навчальної комунікації) за питаннями вже використаної ними анкети. Порівняльний аналіз відповідей респондентів дозволить, з одного боку, з'ясувати тенденції зміни вподобань студентів щодо тих чи інших аспектів розвитку дистанційної освіти, а з іншого - скорегувати зміст та практику реалізації державної політики щодо популяризації та використання ІКТ у системі підготовки фахівців з вищою освітою.

дистанційний навчання соціологічний опитування

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. В.Р. Сіденко "Нові глобальні виклики та їх вплив на формування суспільних цінностей", Український соціум, №1(48), с. 7-21, 2014.

2. Кабінет Міністрів України, Постанова від 11.03.2020 № 211. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19". [Електронний ресурс]. Доступно:

3. https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zapobigannya-poshim110320rennyu-na-teritoriyi-ukrayini- koronavirusu-covid-19

4. Міністерство освіти і науки України, Наказ від 16.03.2020 № 406 "Про організаційні заходи для запобігання поширенню коронавірусу COV1D-19" [Електронний ресурс]. Доступно: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-organizacijni-zahodi-dlya-zapobigannya-poshirennyu-koronavirusu-s- ovid-19

5. В.Г. Кремень, Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. К.: Грамота, 2005.

6. Національна академія педагогічних наук України, Пріоритетні напрями наукових досліджень НАПН України на 2018-2022 рр. [Електронний ресурс]. Доступно: http://naps.gov.ua/ua/press/announcements/1315/.

7. В. Ю. Биков, "Інновації в організації досліджень та розробок у галузі інформаційно - комунікаційних технологій в освіті у світлі викликів XXI сторіччя", Актуальні проблеми психології, том. VIII: Психологічна теорія і технологія навчання, вип. 10, с. 55-74, 2019.

8. В. Ю. Биков, О.О. Гриценчук та Ю.О. Жук, "Дистанційне навчання в країнах Європи та США і перспективи для України. Інформаційне забезпечення навчально -виховного процесу: інноваційні засоби і технології", кол. монографія. Академія педагогічних наук України, Інститут засобів навчання, К. : Атіка, 2005.

9. А. М. Гуржій, Р.С. Гуревич, М.Е. Кадемія та В.О. Уманець,"Інформаційно -комунікаційні технології в професійно-технічній освіті", монографія, Винниця : Нілан лтд., 2016.

10. Л. В. Кравцова, Т.В. Зайцева та Н.Г. Камінська, "Аналіз ефективності системи дистанційного навчання в процесі перевірки компетенцій", Інформаційні технології в освіті, вип. 32, с. 74-85, 2017.

11. В. М. Кухаренко, С.М. Березенська та К.Л. Бугайчук, "Теорія та практика змішаного навчання", монографія, Харків: «Міськдрук», НТУ «ХПІ», 2016.

12. О. Г. Романовський, О. В. Квасник, В. М. Мороз, Н. В. Підбуцька, С.М. Резнік, А.І. Черкашин та В.В. Шаполова, "Фактори розвитку та напрями вдосконалення дистанційної форми навчання в системі вищої освіти України", Інформаційні технології і засоби навчання, том 74, № 6, 2019. [Електронний ресурс]. Доступно: https://joumal.iitta.goY.ua/index.php/itlt/article/view/3185

13. Л.А. Штефан та О.П. Борзенко, "Особливості організації дистанційного навчання студентської молоді в Канаді : ретроспективний аналіз", монографія, Х.: ХНАДУ, 2015.

14. S. Ashtari and A. Eydgahi, "Student perceptions of cloud applications effectiveness in higher education", Journal of Computational Science, vol. 23, p. 173-180, 2017.

15. G. Bulman and R.W. Fairlie, "Technology and Education: Computers, Software, and the Internet", Handbook of the Economics of Education, vol. 5, p. 239-280, 2016.

16. C. Englund, A. D. Olofsson and L. Price "Teaching with technology in higher education: understanding conceptual change and development in practice", Higher Education Research & Development, vol. 36, iss. 1, p. 73-87, 2017.

17. B.Crisp, "From distance to online education: two decades of remaining responsive by one university social work programme", Social Work Education, vol. 37, p. 718-730, 2017.

18. M. Simonson, S. Zvacek and S. Smaldino, Teaching and Learning at a Distance: Foundations of Distance Education. Charlotte: Information Age Publishing, 2014.

19. Ю.К. Бабанский, В.И. Журавлев и др., Введение в научное исследование по педагогике : учеб. пособие для студ. пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1988.

20. TeachThought, "The Definition Of Blended Learning", Categories: Learning [Електронний ресурс]. Доступно : https ://www.teachthought. com/learning/the -definition-of-blended-learning/

21. В.М. Мороз, В.П. Садковий, В.М. Бабаєв та С.А. Мороз, "Онлайн опитування студентів у системі забезпечення якості вищої освіти" Інформаційні технології та засоби навчання, №6, 2018. [Електронний ресурс]. Доступно: https://journal.ьtta.gov.ua/mdex.php/itlt/article/view/2415

22. J. Guenther, Overview of Remote Education Systems qualitative results. Kent Town: Ninti One Limited, 2015.

23. С.А. Мороз та В.М. Мороз, "Напрями вдосконалення механізмів державного управління системою вищої освіти та її якістю: обґрунтування можливості використання латвійського досвіду", Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія, №4, с. 45-61, 2018.

24. С.А. Мороз, "Досвід Китаю у забезпеченні розвитку галузі освіти як підґрунтя для вдосконалення механізмів державного управління якістю вищої освіти України", Інвестиції: практика та досвід, №9, с. 70-77, 2019.

25. Т.О. Лукіна, Технологія розробки анкет для моніторингових досліджень освітніх проблем: методичні рекомендації. Миколаїв: ОІППО, 2012.

26. S. Sudman, N. Bradburn, N. Schwarz, Thinking About Answers: The Application of Cognitive Processes to Survey Methodology. San Francisco: Jossey-Bass, 2010.

27. О. Шапошнікова, "Дистанційна форма навчання як альтернатива у сфері освітніх послуг", Новий Колегіум, №4, с. 30- 34, 2014.

28. Закон України від 21.06.2018, № 2469-VIII "Про національну безпеку України", Офіційний вісник України. №55, с. 51, 2018.

29. TeachThought, "The Definition Of Blended Learning", Categories: Learning [Електронний ресурс]. Доступно : https ://www.teachthought. com/learning/the -definition-of-blended-learning/

REFERENCES (TRANSLATED AND TRANSLITERATED)

1. V.R. Sidenko, New Global Challenges and Their Impact on the Formation of Public Values, ", Ukrainskyi sotsium, no.1 (48), pp. 7-21. 2014. (in Ukrainian)

2. Cabinet of Ministers of Ukraine, Resolution of 21.03.2020 No. 211. "On Prevention of COVID-19 Coronavirus Spread in Ukraine." [Online]. Available: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zapobigannya- poshim110320rennyu-na-teritoriyi-ukrayini-koronavirusu-covid-19 (in Ukrainian)

3. Ministry of Education and Science of Ukraine, Order dated 16.03.2020 No. 406 "On Organizational Measures to Prevent COVID-19 Coronavirus" [Online]. Available: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro- organizacijni-zahodi-dlya-zapobigannya-poshirennyu-koronavirusu-s-ovid-19 (in Ukrainian)

4. V. H. Kremen, Education and Science in Ukraine - Innovative Aspects. Strategy. Realization. Results. K.: Hramota, 2005 (in Ukrainian)

5. Priority directions of scientific researches of National Academy of Educational Sciences of Ukraine for 2018-2022. 2018. [Online]. Available: http://naps.gov.ua/ua/press/announcements/1315/ (in Ukrainian)

6. V.Yu. Bykov, Innovations in the organization of research and development in the field of information and communication technologies in education in the light of the challenges of the XXI century, Aktualni problemy psykholohii, tom. VIII: Psykholohichna teoriia i tekhnolohiia navchannia, vyp. 10, pp. 55-74, 2019 (in English)

7. V.Yu. Bikov, O.O. Gritsenchuk, Yu.O. Zhuk, "Distance learning in Europe and the USA and prospects for Ukraine. Information support of the educational process: innovative tools and technologies", col. monograph. Akademiia pedahohichnykh nauk Ukrainy, Instytut zasobiv navchannia, K.: Atika, 2005 (in Ukrainian)

8. A.M. Hurzhii, R.S. Hurevych, M.E. Kademiia, V.O. Umanets, "Information and Communication Technologies in Vocational Education", monograph,, Vynnytsia : Nilan ltd. 2016 (in Ukrainian)

9. L.V.Kravtsova, T.V. Zaitseva, N.H. Kaminska, Analysis of the Effectiveness of the Distance Learning System in the Competency Testing, Informatsiini tekhnolohii v osviti, vyp. 32, pp. 74-85, 2017 (in Ukrainian)

10. V.M. Kukharenko, S.M. Berezenska, K.L. Buhaichuk, "Theory and Practice of Blended Learning", monograph, Kharkiv: "Miskdruk", NTU "KhPI". 2016. (in Ukrainian)

11. O.H. Romanovskyi, O.V. Kvasnyk, V.M. Moroz, N.V. Pidbutska, S.M. Reznik, A.I. Cherkashyn, V.V. Shapolova, Development Factors and Directions for Improving Distance Learning in the Higher Education System of Ukraine, Information Technologies and Learning Tools, vol. 74, no. 6 [Online]. Available: https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/3185. 2019. (in Ukrainian)

12. L.A. Shtefan, O.P. Borzenko, " Features of Organizing Distance Learning for Student Youth in Canada: A Retrospective Analysis", monohrafiia, Kh.: KhNADU. 2015. (in Ukrainian)

13. S. Ashtari, & A. Eydgahi, Student perceptions of cloud applications effectiveness in higher education, Journal of Computational Science, vol. 23, pp. 173-180. 2017. (in English)

14. G. Bulman, & R.W. Fairlie, Technology and Education: Computers, Software, and the Internet, Handbook of the Economics of Education, vol. 5, pp. 239-280, 2016. (in English)

15. C. Englund, A. D. Olofsson, & L. Price, Teaching with technology in higher education: understanding conceptual change and development in practice, Higher Education Research & Development, vol. 36, iss. 1, pp. 73-87. 2017. (in English)

16. B.Crisp, From distance to online education: two decades of remaining responsive by one university social work programme, Social Work Education, vol. 37, pp. 718-730, 2017 (in English)

17. M.Simonson, S. Zvacek, & S.Smaldino, "Teaching and Learning at a Distance: Foundations of Distance Education". Charlotte: Information Age Publishing, 2014. (in English)

18. Yu.K. Babanskyi, V.Y. Zhuravlev, "Introduction to scientific research in pedagogy: textbook. student allowance", M.: Prosveshchenye, 1988 (in Ukrainian)

19. TeachThought, "The Definition Of Blended Learning", Categories: Learning [Online]. Available: https://www.teachthought.com/learning/the-definition-of-blended-learning/ (in English)

20. V.M. Moroz, V.P. Sadkovyj, V.M. Babaiev, S.A. Moroz, Online Student Surveys in Higher Education Quality Assurance. Informatsijni tekhnolohii ta zasoby navchannia. no 6. [Online]. Available: https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/2415, 2018. (in Ukrainian)

21. J. Guenther, "Overview of Remote Education Systems qualitative results", Kent Town: Ninti One Limited. 2015. (in English)

22. S.A. Moroz, V.M. Moroz, Areas of improvement of the mechanisms of public administration of the higher education system and its quality: substantiation of the possibility of using the Latvian experience, Teoriia i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy: filosofiia, psyk holohiia, pedahohika, sotsiolohiia, no4, pp. 45-61. 2018 (in Ukrainian)

23. S.A. Moroz, China's experience in securing the development of the education industry as a basis for improving the mechanisms of public administration of the quality of higher education in Ukraine, Investytsii: praktyka ta dosvid, no9, pp. 70-77, 2019 (in Ukrainian)

24. T.O. Lukina, "Questionnaire development technology for monitoring studies of educational problems: guidelines", Mykolaiv: OIPPO, 32 p. 2012 (in Ukrainian)

25. S.Sudman, N. Bradburn, & N.Schwarz, "Thinking About Answers: The Application of Cognitive Processes to Survey Methodology". San Francisco: Jossey-Bass. 2010 (in English)

26. O. Shaposhnikova, Distance learning as an alternative in the field of educational services, Novyi Kolehium, no.4, pp. 30- 34, 2014 (in Ukrainian)

27. Law of Ukraine of 21.06.2018, No. 2469-VHI "On National Security of Ukraine", Official Bulletin of Ukraine. no.55, p. 51, 2018 (in Ukrainian)

28. TeachThought, The Definition Of Blended Learning, Categories: Learning [Online]. Available: https://www.teachthought.com/learning/the-definition-of-blended-learning/ (in English).

Размещено на Allbest.ru