Аберантний стан суспільної свідомості українського соціуму

Описана стадія стану суспільної свідомості є напруженою, але все ж вона не сягає найвищої точки. Кульмінаційним моментом напруженості суспільної свідомості є її катастрофічна стадія. Її швидке наростання розпочалося з моменту виступу протестувальників на Євромайдані. Як зазначалося, наш моніторинг проводився в липні 2014 р. і зафіксував стан суспільної свідомості на цей період часу. У міру наростання відкритого збройного конфлікту і загострення відносин з Росією кризова суспільна свідомість входила в шоковий стан і перетворювалася на катастрофічну. У суспільній свідомості стався сплеск почуттів та емоцій “тривожного ряду”: загрози, тривоги, небезпеки, страхи, паніка, жах, які є індикаторами катастрофічної свідомості.

Події розгорталися стрімко і сприймалися як лихо, що раптово звалилося ззовні. Такий емоційний стан мас людей визначають як соціальний шок. “Соціальний шок - раптове потрясіння, що порушує нормальний розвиток соціальних процесів, що приводить людей у сум'яття” [17]. Величезна кількість людей протягом короткого часу зазнала емоційного удару, втратила соціальні орієнтації в процесі суспільних комунікацій. Особливо сильні тривоги і страхи виникають від несподіваних лих, які обрушуються на суспільство, на його окремі соціальні групи і регіони. У цих умовах люди майже поголовно втрачають соціальні опори, їх охоплює розгубленість, почуття безвиході, глухого кута. Вони готові повірити в можливість найнесподіваніших і навіть нереалістичних сценаріїв у розвитку суспільства, подій у своєму населеному пункті, потрясінь у своєму житті й житті близьких. В анкеті респондентам було запропоновано визначитися з таким судженням щодо свого особистого і життя суспільства: “Нині все так хитко, і здається, що може відбутися все, що завгодно”. З цим твердженням згодні 88% опитаних і лише 7,5% не згодні. Це означає, що у кожного дев'ятого з десяти респондентів почуття соціальної тривожності досягло найвищих показників.

Серед загроз, що підстерігають суспільство, респонденти на перші позиції висувають ті, що пов'язані із зовнішніми і внутрішніми відкритими конфліктами. Так, якщо у 2012 р.побоювались масових вуличних безпорядків 17% опитаних, то у 2014 р. таких було 33%, тобто удвічі більше. Небезпеку щодо можливих міжнаціональних конфліктів переживали відповідно 11% і 35%. Як бачимо, за цією позицією побоювання зросли утричі. Розпаду України як держави у 2012 р. побоювались 12% респондентів, а у 2014 р. - майже в чотири рази більше (46%).

Населення відчуває зростання напруженості в усіх сферах суспільства - в економіці, у фінансовій, соціальній, політичній сферах. Так, у 2012 р. політичну ситуацію в країні оцінювали як напружену 58,5% опитаних, а ще 17% - як критичну, вибуховонебезпечну. Тобто рівень політичної напруженості був дуже високий, оскільки більше половини населення вважало, що політична обстановка в країні напружена. У 2014 р. він не тільки зріс, а й набув нової якості. Тепер вже більше половини населення (55%) вважає, що ситуація в країні критична, вибуховонебез- печна, а 41% - напружена.

Водночас рівень катастрофічності суспільної свідомості істотно відрізняється в різних регіонах країни. На Донбасі політичну обстановку оцінюють як напружену, критичну і вибуховонебезпечну - 99% респондентів. В інших регіонах цей показник теж є високим, але все ж нижчим, ніж на Донбасі: на Заході країни, наприклад - 90%. Від початку АТО на Південному Сході країни сотні тисяч людей опинилися в ситуації, коли вони цілодобово відчували страх за своє життя і життя тих, хто перебуває поруч з ними: дітей, батьків, сестер і братів. Люди, оселі яких виявилися в зоні бойових дій, де ведеться обстріл з “градів”, перебувають без їжі, води, медикаментів, електрики і зв'язку, відчувають потужний емоційний удар, який вводить їх у стан жаху.

На пропозицію анкети моніторингу вказати респондентам, у яких складних ситуаціях довелося їм побувати протягом останніх 12 місяців, багато респондентів з Луганської та Донецької областей, крім запропонованих варіантів відповідей, дописали свої, в яких передають свої відчуття і настрої. Наводимо приклади деяких записів: “Ось вже місяць як нас бомблять. Кожну секунду в мене важка ситуація - як врятуватися? хто допоможе? куди бігти?”; “Жити в страху за своє життя і життя своїх близьких, дітей”; “Бомбардування, безсонні ночі”; “Страх за сім'ю під час бомбардування”; “Війна і загибель людей”; “Бути вбитим, це страшно, ніде такого не було”; “Кожен день живеш під кулями і снарядами, які пролітають у тебе над головою”.

Катастрофічна свідомість як безпосередня реакція на поточні соціальні потрясіння глибоко травмує, а в окремих випадках і паралізує свідомість особистості. Якщо П.Штомпка вважає травматичною подією навіть давно програну війну, то, безсумнівно, шокуючою подією для особистості є життя в тому регіоні, де йде війна. Для людини, що тижнями, а то й місяцями перебуває в районі бойових дій, всі проблеми зводяться до того, як вижити, уціліти і знайти кошти до фізичного існування: їжу, воду і дах.

Про психічний стан такої особистості свідчить такий факт. На запитання нашої анкети: “Які фактори забруднення навколишнього середовища у місцевості, Вашого проживання викликають у Вас серйозне занепокоєння?” респондент довільно написав: “Яка може бути екологія, якщо все довкола горить і вибухає від бомбардувань”. Зрозуміло, що ступінь травмування свідомості особистості, що перебуває в подібній ситуації, у багато разів вища, ніж пам'ять про програну війну.

Втім, не тільки ті люди, які перебувають безпосередньо в зоні бойових дій, а й більшість громадян країни в період військового конфлікту розглядає всі події крізь призму війни. Одні відчувають страх за близьких, які перебувають на передовій, інші відчувають тривогу за долю колег, сусідів, знайомих, що перебувають у зонах конфлікту, треті сподіваються на одужання поранених родичів, четверті тривожаться, як би військові операції не перемістилися в їхню місцевість. Таким чином, безліч людей перебуває під впливом збройного конфлікту, відчуває глибоке емоційне потрясіння і переживає тривогу, стурбованість, страх.

При цьому економічні, фінансові, соціальні тривоги, які визначали соціально-тривожну стадію суспільної свідомості в попередні роки, нікуди не зникли. Навпаки, на тлі інфляції, підвищення цін на всі види товарів і продукти харчування, зростання вартості комунальних послуг, тарифів на транспорт, загрози холоду в квартирах взимку зростає і страх збідніння, втрати досягнутого рівня життя, стандартів споживання, побутового комфорту. Всі ці чинники у сукупності ввергають людину у стан високої загальної тривожності. Відповідаючи на запитання, чи відчувають опитувані спокій у даний момент, у 2012 р. 30,5% з них заявили, що вони не відчувають спокою. У 2014 р. таку відповідь дали вже 46% респондентів, а на Донбасі таких виявилося 50%.

Зрозуміло, що суспільне життя навіть у надзвичайних умовах відкритого конфлікту є набагато складнішим і не звужується лише до деструктивних, сумних подій. Але оскільки ми аналізуємо явища кризового і катастрофічного стану суспільства, то свою увагу зосереджуємо на тих суспільних явищах, що породжують страхи, ризики, жахи, шок. У зв'язку з цим викликає занепокоєння те, що в суспільній свідомості утверджується культ сили, який породжує морально-психологічну атмосферу насильства і підпорядкування. Чимало озброєних груп, які не належать до державних структур, без зрозумілих суспільству прав і повноважень, що страхають людей вузькими прорізами “балаклав”, стали прикметою часу. Вони стають інструментами вирішення будь-яких питань: економічних, фінансових, політичних, ідеологічних та інших.

Соціальна агресія, насильство, ненависть до інших, ксенофобія, брутальність мають на меті посіяти страх у суспільстві, залякати людей. Спочатку це робиться вибірково, кумулятивно стосовно окремих людей. Потім кількість і масштаби мішеней збільшуються. Вибірково чіпляються без слідства і суду ярлики, які таврують людей. Стигматизація використовується як спосіб залякування, психологічного тиску на особистість. У суспільну свідомість цілеспрямовано вкидаються теми про зрадників, в ній формується галерея портретів ворога.

Багата на відтінки суспільна свідомість, багатоманітність поглядів на світ і суспільство спрощується, зводиться до чорно-білої гами. Посилюються фанатизм, прямолінійність мислення, нетерпимість до іншої думки. В оцінках слів і справ панує крайній радикалізм, взірцем чеснот стає незаперечна догма. Формується атмосфера, у якій кожний має продемонструвати свою ідеологічну, політичну та етнічну благонадійність. За цими індикаторами йде поділ на “своїх” і “чужих”, на “ми” і “вони”. Вся енергія суб'єктів суспільної агресії спрямовується на “чужих”.

Відтворюються найгірші моделі охлократичної поведінки. Наслідком таких масових дій стає наростання страху в усьому суспільстві. Адже тиражовані ЗМІ приклади розправи з тими, хто не поділяє думки суб'єкта агресії, породжують страх, що нависає над кожним. Обстановка ще більше загострюється, коли публічно принижуються у грубій формі не тільки пересічні громадяни, а й державні діячі найвищого рангу, депутати, керівники ЗМІ та інші відомі люди (обливання зеленкою, фарбою, вкидання в сміттєві баки, примусові марші і “прогони” на колінах політичних опонентів тощо) без будь-якої реакції прокуратури та інших правоохоронних органів.

Інакодумство, яке подається як загроза національній безпеці, як зрада, починає переслідуватись. У будь-який час людина може опинитись у ситуації, коли буде звинувачена групами людей без законних повноважень або натовпом у співпраці з ворогом, у поширенні “неправильних”, підбурюючих думок. В умовах жорсткого публічного контролю за поведінкою громадян одним із способів виживання стає конформізм, аполітичність, пристосуванська участь у масових ритуалах, церемоніях і видовищах. Подібні тенденції загрожують суспільству, крім усього іншого, інтелектуальною і моральною деградацією.

Нагнітання атмосфери страху йде паралельно із “закручуванням гайок” по лінії правових актів. Спрощується процедура затримання підозрюваних, збільшується кількість часу, коли людина може перебувати під арештом без рішення суду, спрощуються умови застосування зброї міліцією і т.д. З прийняттям відповідного закону також відкрилась перспектива люстрації для цілого мільйона співгромадян [!§]. Якщо до тих, хто потрапляє у цю категорію, додати мінімум два-три мільйони членів їхніх сімей, то масштаби ще однієї площини суспільних страхів суттєво розширюються. Згадані та інші суспільні чинники нагнітання соціального страху накладаються один на одного і створюють синергетичний ефект катастрофічної стадії суспільної свідомості.

Про суттєве погіршення загальних настроїв у суспільстві свідчать відповіді на запитання “Що Ви можете сказати про свій настрій останнім часом?”. У 2012 р. відчували напруження, роздратованість 29% населення, а ще 8% - страх. Ці настрої відповідали кризовій стадії суспільної свідомості. Коли ж у 2014 р. напруження суспільної свідомості сягнуло катастрофічної стадії, то роздратованість охопила 41% населення. Страх і тугу відчували 18%. На Донбасі ці показники ще гірші: напруженість, роздратованість відчуває половина населення (50%), а страх - майже третина (29%). Можна було б продовжувати наводити приклади показників, які свідчать, що суспільна свідомість українського соціуму влітку 2014 р. перебуває на катастрофічній стадії. Але, на нашу думку, вже наведених даних вистачає для того, аби переконатись у тому, що суспільна свідомість перебуває зараз саме на цій стадії.

Таким чином, аналіз суспільної свідомості українського суспільства засвідчив, що вона перебуває у аберант- ному стані, який обтяжений тим, що розколота і розщеплена суспільна свідомість увійшла у катастрофічну стадію. В людській історії багато суспільств переживали періоди глибоких системних криз, соціальних катастроф і відповідних їм станів суспільної свідомості. В свідомості одних з них у кульмінаційні моменти були присутні уявлення про шляхи подолання деструкцій - такі суспільства називають “суспільствами надій”, в інших були відсутні подібні уявлення - їх визначають як “суспільства катастроф” [19, с. 37]. У даний час суспільна свідомість в Україні на катастрофічній стадії і має песимістичний відтінок. їй притаманні практично всі риси свідомості суспільства катастроф.

Така свідомість негативно впливає як на масову, групову свідомість, так і на свідомість окремої особистості. Чим довший час суспільна свідомість перебуватиме у цьому аберантному стані, тим серйозніші негативні наслідки для всього соціуму можна очікувати. Сьогодні наше суспільство перебуває в очікуванні визначеності й стабільності. Воно чекає від політичних, економічних, фінансових еліт пропозицій позитивних, конструктивних суспільних проектів, здатних вивести суспільство з глибокої і передчасної кризи. Інакше катастрофічна стадія суспільної свідомості може підштовхнути до повного і незворотного руйнування соціуму.

Література

Попова І. Буденна свідомість у перехідному суспільстві: симптоми кризи / І.Попова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - № 1. - С. 5-21.

Головаха Е.И. Социальное безумие / Е.И.Головаха, Н.В.Панина. - К. : Абрис, 1994. - 168 с.

Александер Дж. Смыслы социальной жизни: культурсоци- ологии / Александер Джефри. - М. : Праксин, 2013. - 640 с.

Штомпка П. Социальное изменение как травма (Статья первая) / П.Штомпка // Социологические исследования. - 2001. - № 1. - С. 6-16.

Шубкин В.Н. Катастрофическое сознание в современном мире в конце XX века / Шубкин В.Н., Шляпентох В.Э., Ядов В.А. ; под ред. В.Э.Шляпентоха. - М. : МОНФ, 1999. - 347 с.

Smelser N. The rational and the ambivalent in the social sciences: 1997 - presidential address / M.Smelser / // American Sociological Review. - 1998. - Vol. 63. - No. 1.

Hegel G.W.F. Samtliche Werke. Neue Kritische Ausgabe. / G.W.F.Hegel; Hrsg. Von J.Hoffmeister. - Vol. V. - S. 359.

Джеймс У. Воля к вере / Джеймс У. -- М. : Республика, 1997. - 431 с.

Блейлер Э. Аффективность, внушение, паранойя / Блей- лер Э. - М. : ВИНИТИ, 2001. - 208 с.

История теоретической социологии : в 4-х т. -- М. : Канон, 2002. - Т.1.

Бек У. Общество риска: На пути к другому модерну / Бек У. - М. : Прогресс-Традиция, 2000. - 383 с.

Шульга М. Феномен громадянської депривації / М.Шульга // Українське суспільство 1992-2013. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг. - К. : Ін-т соціології НАН України, 2013. - С. 77-83.

Яворская СА. Кризис культуры и кризисное сознание в системе социокультурной динамики : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. истор. наук / С.А.Яворская. - Саранск, 2006. - 19 с.

Лапин НИ. Тяжкие годины России (Перелом истории, кризис, ценности, перспективы) / Н.И.Лапин // Мир России. - 1992. - Т. 1. - №1.

Ядов ВА. Структура и побудительные импульсы тревожного сознания // Шубкин В. Н. Катастрофическое сознание в современном мире в конце XX века / Шубкин В. Н., Шляпен- тох В. Э., Ядов В. А. ; под ред. В.Э.Шляпентоха. - М. : МОНФ, 1999. - С. 158.

Айерман Рон. Социальная теория и травма / Айерман Рон // Социологическое обозрение. - 2013. - Т. 12. - № 1. - С. 121-138.

Толковый словарь обществоведческих терминов / под ред. Н.Е.Яценко. - СПб. : Лань, 1999 [Электронный ресурс]. - Режим доступу : http://www.slovarnik.ru/html_tsot/s/social5n3y- qok.html

Под люстрацию подпадает около миллиона чиновников и правоохранителей - А.Яценюк [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.unian.net/politics/985922-pod-lyustratsiyu- podpadaet-okolo-milliona-chinovnikov-i-pravoohraniteley- yatsenyuk.html).

Зубкова ЕЮ. Общественные настроения в послевоенной России. 1945-1953 гг. : автореф. дисс. на соискание ученой степени доктора истор. наук / Е.Ю.Зубкова. - М., 2000. - 40 с.

Размещено на Allbest.ru