Організаційний потенціал соціального управління у дискурсі соціологічної аналітики

Це особливо небезпечно в умовах трансформаційних змін, коли будь-яка соціальна система, зокрема, економічна, не має достовірних наукових орієнтирів, що повинні бути в основі прогностичного розрахунку її подальшого розвитку. У цьому зв'язку важливого значення набуває і такий принцип соціального управління, як принцип випереджального розвитку теорії соціального управління стосовно соціально управлінської практики, яка є безпосереднім споживачем наукової продукції, в тому числі і в сфері матеріального виробництва. Оскільки остання перетворилася нині на найбільш наукоємку сферу діяльності, а управління нею - на найбільш розвинену галузь науки управління, яка не витримує науково незабезпеченого втручання. Тому випереджальний розвиток теорії соціального управління має свою організаційну „матерію” прикладання. І справді, теорія соціального управління, що нагромаджує науково-практичну інформацію про життєдіяльність суспільства, має використовуватися саме як принцип управління, тобто як те знання, що має безпосередню продуктивну силу. Причому випереджальний розвиток теорії соціального управління - це початкова потреба ефективного функціонування і розвитку будь-якого суспільства. І якщо наука управління не надає їм достатнього простору, насамперед у сфері організації ефективного управління соціальними об'єктами і процесами, то суспільство не тільки уповільнює свій рух, але й зустрічається у своєму розвитку з різними передбачуваними ситуаціями. Отже, застосування принципу випереджального розвитку теорії соціального управління стосовно соціально-управлінської практики стає нині необхідною умовою нормального функціонування не тільки будь-якого соціально-виробничого об'єкта, але й суспільства в цілому.

Висновки:

1. Організаційна сутність притаманна соціальному управлінню як певному виду процесуальної соціальної діяльності протягом усього відносно замкненого її циклу, що дозволяє кваліфікувати організацію як ключовий чинник і головну якісну ознаку управлінської діяльності. Між цими явищами існує об'єктивний діалектичний зв'язок, оскільки будь-яке управління (в тому числі й соціальне) організується, а будь-яка соціальна організація - управляється.

2. Соціальне управління як свідомий процес, що здійснюється суб'єктами управління різних рівнів, неможливе без організації, оскільки лише у своїй єдності вони забезпечують управлінський вплив на соціальну систему заради досягнення певної мети суспільного розвитку. Звідси й випливає, що організація є сутнісною ознакою соціального управління, оскільки вона у своїй якісній визначеності є відносно самостійною функцією процесу управління і відносно самостійною стадією управлінського циклу. Проте в організації як сутності соціального управління знаходять своє відображення всі функції процесу управління, тобто організація притаманна всім функціям соціального управління, а також усім стадіям управлінського циклу саме тому, що вона є не тільки їх сутнісною властивістю, але й ключовою, тобто родовою їх ознакою.

3. При визначенні змісту організації як сутності соціального управління слід врахувати всі відносини і зв'язки між організацією та управлінням. Однак логіка соціологічного аналізу вимагає насамперед виявлення основного відношення, що визначає характер усіх інших відношень організації стосовно соціального управління. Таким визначальним сутнісним відношенням організації є природна її тотожність з управлінською сутністю. Оскільки протиріччя відносин і зв'язків між управлінням і організацією утворюють цю тотожність, а також не тільки визначають місце організації в управлінському процесі (циклі), але й роблять сутність управління стосовним сутності організації як прояву управлінської діяльності.

4. Джерело суперечності функціональних відношень організації як сутності соціального управління міститься на перетині переходу від організації як сутності однієї з функцій процесу управління, тотожній певній стадії управлінського циклу, до організації як сутності управління взагалі, що об'єктивно притаманне будь-якій стадії управлінського циклу і будь-якій функції процесу управління. При цьому самі функції процесу управління не перебувають в стадіях управлінського циклу у вигляді певних „підстадій”, хоча такий поділ в безпосередній управлінській діяльності звичайно можливий. Сенс такого поділу визначається обсягом, складністю та рівнем об'єкта соціального управління і, відповідно, самого суб'єкта управління. В практиці управління спільною діяльністю людей, зокрема, проявляється межа такого поділу: із сутності організації випливає функція управління, а з функції управління - одна з характеристик організаційної діяльності суб'єкта управління.

5. У загальному контексті організаційний поненціал соціального управління проявляє себе в упорядкуванні спільної діяльності людей, вищою формою якої в історії людської цивілізації є кооперативна організація. Причому ключова роль організації як фундаментального чинника управлінської діяльності диктується самою діалектикою управління як суспільного феномена й завданнями, які висуває перед соціальним управлінням розвиток сучасної постіндустріальної цивілізації. Отже, українському суспільству, що здійснює трансформацію своєї соціальної системи, слід наполегливо прямувати до постіндустріальної цивілізації, організаційно перебудовуючи та впорядковуючи власну систему соціального управління на грунті результатів наукових розвідок організаційно-управлінських явищ, що мають здійснюватися в моніторинговому режимі.

Література

1. Туленков М.В. Теоретико-методологічні основи організаційної взаємодії в соціальному управлінні: моногр. - 2-е вид. / М.В.Туленков. - К.: Каравела, 2016. - 512 с.

2. Туленков М.В. Введение в теорию и практику менеджмента: учеб. пособ. / Н.В. Туленков. - К.: МАУП, 1998. - 136 с.

3. Туленков М. В. Концептуальні засади організації сучасного менеджменту: моногр. / М.В. Туленков - К. - Ніжин: Аспект-Поліграф, 2006. - 312 с.

4. Туленков М.В. Організаційна впорядкованість систем соціального управління (модель соціологічного аналізу) / М.В. Туленков. - К.: ІПК ДСЗУ, 2006. - 102 с.

5. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом / В.Г. Афанасьев. - М.: Политиздат, 1977. - 382 с.

6. Хан С.М. Управленческие отношения социализма / С.М. Хан. -М.: Мысль, 1982. - 208 с.

7. Основы современного социального управления: теория и практика / под ред. В.Н. Иванова. - М.: Экономика, 2000. - 271 с.

8. Карпичев В.С. Организация и самоорганизация социальных систем: словарь / В.С. Карпичев. - М.: Изд-во РАГС, 2001. - 126 с.

9. Путеводитель по методологии Организации, Руководства и Управления: Хрестоматия по работам Г.П. Шедровицкого. - М.: ДЕЛО, 2203. - 160 с.

10. Лукашевич М. П. Менеджмент соціальної роботи: теорія і практика: навч. посіб. / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков. - К.: Каравела, 2007. - 296 с.

11. Теория управления: социально-технологический подход: Энцикл. Словарь / под ред. В. Иванова, В. Патрушева. - М.: Муниципальный мир, 2004. - 672 с.

12. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом (опыт системного исследования) / В.Г.Афанасьев. - М.: Политиздат, 1973. - 390 с.

13. Гвишиани Д.М. Организация и управление /Д.М. Гвишиани. - М.: ИздПво МГТУ им. Н. Баумана, 1998. - 332 с.

14. Управление персоналом: Энцикл. словарь / под ред. А.Я. Кибанова. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 453 с.

Literatura

1. Tulenkov M. V. Teorety'ko-metodologichni osnovy' organizacijnoyi vzayemodiyi v social'nomu upravlinni: monogr. - 2-e vy'd. / M. V.Tulenkov. - K.: Karavela, 2016. - 512 s.

2. Tulenkov M. V. Vvedeny'e v teory'yu y' prakty'ku menedzhmenta: ucheb. posob. / N.V. Tulenkov. - K.: MAUP, 1998. - 136 s.

3. Tulenkov M. V. Konceptual'ni zasady' organizaciyi suchasnogo menedzhmentu: monogr. / M.V. Tulenkov - K. - Nizhy'n: Aspekt-Poligraf, 2006. - 312 s.

4. Tulenkov M. V. Organizacijna vporyadkovanist' sy'stem social'nogo upravlinnya (model' sociologichnogo analizu) / M.V.Tulenkov. - K.: IPK DSZU, 2006. - 102 s.

5. Afanas'ev V. G. Chelovek v upravleny'y' obshhestvom / V.G.Afanas'ev. - M.: Poly'ty'zdat, 1977. - 382 s.

6. Xan S. M. Upravlenchesky'e otnosheny'ya socy'aly'zma / S.M.Xan. -M.: Mbisl', 1982. - 208 s.

7. Osnovbi sovremennogo socy'al'nogo upravleny'ya: teory'ya y' prakty'ka / pod red. V. N. Y'vanova. - M.: Эkonomy'ka, 2000. - 271 s.

8. Karpy'chev V. S. Organy'zacy'ya y' samoorgany'zacy'ya socy'al'nых sy'stem: slovar' / V.S. Karpy'chev. - M.: Y'zd-vo RAGS, 2001. - 126 s.

9. Putevody'tel' po metodology'y' Organy'zacy'y', Rukovodstva y' Upravleny'ya: Xrestomaty'ya po rabotam G. P. Shedrovy'czkogo. - M.: DELO, 2203. - 160 s.

10. Lukashevy'ch M. P. Menedzhment social'noyi roboty': teoriya i prakty'ka: navch. posib. / M.P. Lukashevy'ch, M.V.Tulenkov. - K.: Karavela, 2007. - 296 s.

11. Teory'ya upravleny'ya: socy'al'noDtexnology'chesky'j podxod^ncy'kl. Slovar' / pod red. V.Y'vanova, V. Patrusheva. - M.: Muny'cy'pal'nbij my'r, 2004. - 672 s.

12. Afanas'ev V. G. Nauchnoe upravleny'e obshhestvom (opbit sy'stemnogo y'ssledovany'ya) / V.G.Afanas'ev. - M.: Poly'ty'zdat, 1973. - 390 s.

13. Gvy'shy'any' D. M. Organy'zacy'ya y' upravleny'e /D.M.Gvy'shy'any'. - M.: Y'zdDvo MGTU y'm. N. Baumana, 1998. - 332 s.

14. Upravleny'e personalom: 3ncy'kl. slovar' / pod red. A. Ya. Ky'banova. - M.: Y'NFRA-M, 1998. - 453 s.

Размещено на Allbest.ru