Методологічні засади формування соціальної статистики та її використання в управлінні

Обстеження різних категорій населення з питань базової захищеності на мікрорівні дозволяють встановити джерела небезпеки з точки зору рівня захищеності прав громадян стосовно доходу та рівня життя, здоров'я і доступу до відповідного медичного обслуговування, зайнятості, умов праці, освіти і професійних вмінь, демократичних прав і свобод, оцінити політику соціально-економічного захисту та потреби населення в стратегії і підтримці, передбачених базовою захищеністю.

При формуванні системи показників в рамках обстеження базової захищеності населення, автором визначено три важливих аспекти, кожний з яких включає в себе такі критерії:

Відносний. Якими є основні джерела соціальної та економічної незахищеності для окремих осіб та груп населення? Наскільки захищеними почувають себе люди з різною освітою (кваліфікацією, підготовкою)? Відносно яких аспектів вони почувають себе незахищеними?

Нормативно-моральний. Яким є чи міг би бути неупереджений принцип соціальної справедливості, надаючи базову захищеність особі або групі осіб?

Нормативно-інституційний. Якими мають бути стратегії, інституції та механізми, щоб забезпечити, за певних умов, гарантію доходу і базову захищеність різних груп населення?

Спираючись на визначені критерії та враховуючи рекомендації МОП у рамках реалізації Концепції соціально-економічної захищеності, за участі автора розроблено програмно-методологічні засади дослідження базової захищеності населення України. Система показників для оцінки рівня базової захищеності адаптована до національних соціально-економічних умов та існуючого нормативно-законодавчого поля.

Вибіркові обстеження з питань базової захищеності населення України, які проводилися органами державної статистики за підтримки МОП та Програми розвитку ООН у 2000, 2002-2006 рр., стали важливим етапом у створенні системи соціального моніторингу як складової механізму інформаційного забезпечення соціальної політики держави. При формуванні сукупності респондентів у моніторингу базової захищеності населення застосовується стратифікована багатоступенева вибірка; стратифікація здійснюється за категоріями населення: особи, що працюють у промисловості, сільському господарстві, невиробничій сфері, сфері послуг, офіційно зареєстровані безробітні, непрацюючі пенсіонери, студенти вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

З метою вивчення суб'єктивної думки населення щодо основних аспектів соціальної безпеки питання анкети, яка використовувалася для опитування, згруповані за 9 блоками: базова захищеність, захищеність доходу, захищеність професійних навичок, безпека ринку праці, гарантії зайнятості, захищеність професії, безпека умов праці, гарантії волевиявлення, соціальна справедливість та належність до середнього класу. Інструментарієм передбачено також виявлення думки респондентів щодо розуміння ними соціальної справедливості, довіри до владних структур, до державних та недержавних установ, які повинні захищати соціально-економічні права людини.

Вибіркове обстеження надає надзвичайно багатий матеріал про соціально-економічне становище населення і його соціальне самопочуття, що суттєво доповнює систему статистичних показників, які регулярно досліджуються органами державної статистики. В табл. 2 наведено результати обстеження 2006 року стосовно достатності доходу населення України для задоволення першочергових потреб. Як свідчать дані, переважна більшість опитаних зазначила, що їхнього доходу не вистачає для задоволення першочергових потреб, зокрема, для медичного обслуговування, придбання одягу, оплати навчання, відпочинку. При цьому відхилення у відповідях між різними соціально-демографічними групами респондентів незначні. Понад 2/3 респондентів оцінюють власний соціально-економічний статус в суспільстві за двома категоріями: бідний - 31,2% і небагатий - 45,6%.

Проведений аналіз результатів п'яти раундів вибіркового обстеження за програмою “Базова захищеність населення України” засвідчив, що суттєвого покращання суб'єктивних оцінок рівня соціально-економічної захищеності населення не відбулося. Феномени бідності, безробіття, економічної та соціальної нестабільності, неплатежів вкрай загострили увесь комплекс соціальних проблем, похитнули довіру громадян до державних установ і політичних інститутів.

Таблиця 2. Достатність доходу респондентів для задоволення потреб, %

Дуже незначна частина респондентів - лише 12% опитаних - задоволена своїм статусом у суспільстві. На думку більшості респондентів їм не вистачає: стабільності в державі та суспільстві, захисту від зниження рівня життя, впевненості в тому, що ситуація в Україні поліпшиться. Незважаючи на оптимістичні прогнози щодо майбутніх доходів своїх сімей, соціально захищеними вважають себе лише 1,8% респондентів, 45,0% - малозахищеними, 22,5% - частково захищеними, 18,9% - зовсім незахищеними.

За результатами статистичного оцінювання доведено важливість використання результатів обстеження при визначенні пріоритетних напрямів соціально-економічної політики та захищеності населення, пошуку шляхів сталого безпечного розвитку. Соціальні стратегії необхідно націлити на:

запобігання загроз соціальній безпеці;

підвищення рівня та якості життя населення;

формування середнього класу як гаранта суспільної стабільності.

В контексті вдосконалення статистичної методології, обстеження соціально-економічної захищеності населення, які проводять органи державної статистики, стають базою для відпрацювання інноваційних підходів до створення соціального моніторингу і модернізації соціальної статистики.

У розділі 4 “Допоміжні соціальні рахунки та їх використання в управлінні” представлено концептуально-методологічні засади формування допоміжних соціальних рахунків як принципово нового напряму розвитку української статистики; аналітичні можливості таких рахунків розкрито на прикладі рахунку охорони здоров'я - першого з рахунків, формування якого розпочато в Україні.

Доведено, що перспективним напрямом модернізації соціальної статистики є систематизація та формування агрегованої інформації у вигляді допоміжних національних рахунків галузей соціальної сфери. До системи допоміжних соціальних рахунків, що визначені міжнародними організаціями як стандарти, відносяться рахунки: охорони здоров'я, освіти, науки та досліджень, туризму, екології, соціального захисту, житла.

За європейською методологією допоміжні соціальні рахунки систематизують, зводять у таблиці стандартного формату інформацію про фінансові ресурси, що залучаються у відповідну галузь соціальної сфери, їх розподіл та кінцеве використання. З урахуванням міжнародного досвіду формування та використання допоміжних соціальних рахунків, автором систематизовано аналітичні параметри, які в комплексі забезпечать можливість оцінювання як загальної суми витрат, так і політики в сфері охорони здоров'я.

Визначальним параметром соціального рахунку є “джерела фінансування”. На рахунку фіксуються усі ресурси, які залучаються на забезпечення діяльності відповідної галузі соціальної сфери із усіх джерел фінансування; вказуються розпорядники коштів, постачальники (провайдери) і види наданих товарів і послуг (функції). З іншого боку, агрегуються витрати суспільства на соціальні послуги в цілому, за певними групами споживачів цих послуг (за віком, статтю, типом поселення, рівнем освіти, добробуту, професією) і за регіонами. Отже, система соціальних рахунків дозволяє простежити за тим, як використовуються ресурси соціальних галузей, вивчити моделі розподілу ресурсів, оцінити ефективність поточного використання ресурсів. Це потужний інструмент соціальної статистики, який допоможе суб'єктам соціальної політики своєчасно виявляти і розв'язувати суперечності процесу соціального розвитку.

Автором розкрито аналітичні можливості допоміжних соціальних рахунків на прикладі національного рахунку охорони здоров'я (НРОЗ). Рахунок містить інформацію про джерела фінансування охорони здоров'я, розпорядників коштів, розподіл коштів за провайдерами, які надають медичні послуги, та за напрямами використання коштів на певні види медичних послуг (за функціями). Подано інформацію НРОЗ щодо загальних витрат на охорону здоров'я в Україні у 2005 р. та розподіл витрат за джерелами фінансування, провайдерами і функціями.

Основними розпорядниками коштів в Україні є адміністратори бюджету (центральні та регіональні /місцеві органи влади) та приватний сектор, представлений домогосподарствами. Міністерство охорони здоров'я як найбільший адміністратор центрального бюджету контролює 54% державного фінансування або 16% усіх суспільних витрат. Частка домогосподарств у загальному обсязі витрат на охорону здоров'я є значною і становить 37,8%, частка донорів - лише 0,3%.

Аналіз розподілу витрат на охорону здоров'я за функціями свідчить, що в Україні дуже мало витрачається на амбулаторні послуги (15,8% від загальних поточних витрат на охорону здоров'я). Левова частка витрат на ліки та медичні товари тягарем лягають на домогосподарства.

Поточне державне фінансування не забезпечує необхідного захисту людей від ризиків. Це вимагає залучення додаткових ресурсів за рахунок інших провайдерів, наприклад, ресурсів лікарняних закладів тривалого перебування хворих, представлених, в основному, санаторіями, на які припадає 6,9% поточних витрат. Усі виявлені аспекти необхідно врахувати при реформуванні системи фінансування охорони здоров'я.

Гнучкість структури НРОЗ дозволяє також аналізувати дані за цільовими групами населення або заходами, пов'язаними із конкретними програмами та захворюваннями (для України, наприклад, актуальними є питання фінансування програм щодо репродуктивного здоров'я населення та попередження ВІЛ/СНІД).

У процесі розробки НРОЗ в Україні виникли проблеми з інформаційним забезпеченням в частині побудови стандартних таблиць. Для подальшого вдосконалення інформаційної бази НРОЗ автором запропоновано низку рекомендацій щодо удосконалення функціональної бюджетної класифікації, запровадження в рамках обстеження умов життя домогосподарств спеціального модуля для отримання додаткової інформації з певною періодичністю, проведення спостережень для збору інформації щодо надходження та витрат коштів із системи добровільного медичного страхування.

Висновки

У дисертації теоретично обґрунтовано концептуально-методологічні засади та запропоновано нове вирішення актуальної науково-практичної проблеми щодо формування соціальної статистики як інформаційно-аналітичної бази соціального управління, створення сучасних інструментів підтримки ефективних управлінських рішень в соціальній сфері. За результатами проведеного дослідження сформульовано такі висновки концептуального, методологічного та науково-прикладного характеру.

1. Ефективне управління соціальними процесами вимагає побудови сучасної, гнучкої та прозорої статистичної системи, здатної оперативно, об'єктивно та цілісно відображати тенденції розвитку суспільства. Якісно нові завдання, пов'язані з процесами системної трансформації суспільства, зумовили посилення вимог до статистичної інформації та необхідність удосконалення державної статистики.

Соціальна статистика - одна з інформаційних баз цілеспрямованого регулювання соціальних відносин в суспільстві. Система державного управління, спрямованого на забезпечення соціальної стабільності та соціального прогресу, ставить перед статистикою завдання по створенню адекватних інструментів підтримки управлінських рішень в соціальній сфері.

2. Об'єктами дослідження соціальної статистики є, з одного боку, населення, його різні соціально-демографічні групи і окремі особи як споживачі товарів, послуг та інформації, з іншого, - структури, що надають населенню послуги, організують певний соціальний процес (заклади охорони здоров'я, освіти, культури тощо).

Багатоаспектність, неоднорідність та багатовимірність об'єктів соціальної статистики, динамічність соціальних процесів і взаємозв'язок їх з іншими процесами суспільного життя потребують досить гнучких методологічних підходів до систематизації та впорядкування своїх об'єктів, формування системи показників, визначення джерел інформації, обґрунтування методів збирання, узагальнення й аналізу статистичних даних, використання результатів аналізу в системі соціального управління як на національному, так і на субнаціональному (регіональному, районному) рівнях. Крім того, включення соціальних показників в різні підсистеми соціально-економічної статистики диктує необхідність застосування принципів комплексного підходу при вивченні соціальної сфери, формування агрегованої системи взаємозв'язаних показників соціальної статистики.

3. В контексті зусиль щодо удосконалення інформаційної бази соціальної статистики нагальним завданням є гармонізація даних, отриманих з різних джерел, якими є: переписи населення та вибіркові обстеження домогосподарств (населення); державні статистичні спостереження та вибіркові обстеження підприємств; різні види адміністративного обліку. Максимально широке залучення даних з усіх джерел шляхом їх використання на взаємодоповнюючій основі - головна передумова здійснення робіт у соціальній статистиці. При цьому на інформацію з усіх джерел (по можливості) необхідно поширювати загальні визначення, концепції і класифікації, наближати її до міжнародних стандартів.

4. В умовах переходу до соціально-орієнтованої ринкової економіки зростає складність прийняття управлінських рішень і забезпечення дієвого контролю за їх виконанням. Відповідно зростає потреба органів державного та регіонального управління в оперативній і достовірній інформації про стан і тенденції соціально-економічних процесів, про реакцію на управлінські рішення різних верств населення. Таку функцію має виконувати моніторинг. Соціальний моніторинг - це державна система безперервного спостереження за станом соціально-економічної сфери з метою своєчасного виявлення і системного аналізу змін, які в ній відбуваються, для попередження негативних тенденцій, що ведуть до соціальної напруги, а також для прогнозування найважливіших процесів у цій сфері. Досвід розвинених держав свідчить, що здійснення соціального моніторингу є необхідною передумовою оцінки ефективності і коригування соціальної політики.

Відповідно до викладеного трактування в якості завдань моніторингу виступає не тільки спостереження, а й накопичення фактів як необхідний етап здобуття інформації про перебіг соціальних процесів. Розроблені методологічні підходи до організації соціального моніторингу ґрунтуються на його головних цілях, принципах, завданнях та вимогах щодо сукупності показників, які формують інформаційно-аналітичну базу. Впровадження і практичне використання результатів моніторингу дозволить виявити стан, існуючі проблеми і тенденції в соціальному розвитку, розробити необхідні на даному етапі напрями соціального реагування, застосувати науково-обґрунтований підхід і сучасний інструментарій для вивчення соціального стану, визначення проблем та перспектив соціального розвитку в умовах ринкової трансформації.

5. Одним з напрямів соціального моніторингу є здійснення Державним комітетом статистики України щорічних розрахунків інтегральних регіональних індексів людського розвитку за методикою, адаптованою до національних умов, передусім до національної статистичної бази. Використання методики розрахунку інтегрального регіонального індексу людського розвитку забезпечує обґрунтованість порівнянь соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни, що дозволяє виконувати методологічно коректні зіставлення як за інтегральним індексом, так і за його складовими - індексами окремих аспектів людського розвитку, визначати найбільш проблемні регіони.

Кінцевим результатом розрахунку регіональних індексів людського розвитку має бути розробка та контроль виконання цільових програм та конкретних адресних заходів, спрямованих на подолання негативних явищ та забезпечення подальшого розвитку людського потенціалу як в окремих регіонах, так і в Україні в цілому. З метою забезпечення адекватності регіональних індексів людського розвитку реальним процесам, автором доведена необхідність внесення змін в систему показників інтегрального регіонального індексу.

6. Розвиток суспільства вимагає змін складу та структури соціальних індикаторів. Зокрема, одні з них призвані надавати кількісну характеристику широкого кола суспільних структур, життєдіяльності людей, їх взаємовідносин з державою і правом, а на інші покладається оцінка ефективності соціальної політики щодо поліпшення соціального стану в країні. Для здійснення такої оцінки друга група має включати два типи індикаторів: 1) що відображають стратегічні цілі (статус); 2) що описують дії суспільства в процесі досягнення стратегічних цілей (реакція). Впровадження у практичну діяльність органів статистики системи соціальних індикаторів “контекст-статус-реакція” підвищить рівень стратегічного аналізу і ефективність управлінських рішень, спрямованих на покращання рівня та якості життя населення. З іншого боку, такий підхід дає змогу виявити брак інформації для формування політики в соціальній сфері.

7. Важливою функцією соціальної статистики є забезпечення “зворотного зв'язку” - надання органам державної влади інформації про результати і наслідки поточної соціальної політики, про реагування населення на неї - про його дії, думки, оцінки. Тим самим забезпечується можливість оперативно і своєчасно коригувати соціальні програми, диференціювати соціальну політику з урахуванням регіональної специфіки.

Опрацювання міжнародних концептуальних підходів до оцінки стану захищеності соціально-економічних прав громадян зумовило необхідність розробки нового напряму соціальної статистики - статистики соціально-економічної захищеності населення.

Адаптована до національних соціально-економічних умов та існуючого нормативно-законодавчого поля методологія статистичного оцінювання стану та тенденцій соціально-економічної захищеності дала можливість сформувати відповідну систему індикаторів і здійснити оцінку захищеності різних категорій населення України.

8. Оцінка респондентами економічного становища, наслідків соціально-економічних реформ і перспектив подолання економічних труднощів є насамперед індикатором задоволення соціальних інтересів і потреб людини. Негативні оцінки наслідків економічної діяльності, невпевненість людей у позитивних змінах свідчать про наявність загроз соціальній безпеці, які викликають соціальні деформації та диспропорції у функціонуванні і розвитку людини, суспільства, держави. Відстежити соціальні загрози, визначити тенденції їх впливу на розвиток людини, а також оцінити ступінь соціальної захищеності через реалізацію соціальних потреб, інтересів, прав, гарантій і свобод людини та можливостей їх реалізації вкрай необхідно для формування якісних і ефективних управлінських рішень на державному та регіональному рівнях, для гарантування безпечної життєдіяльності людини та її розвитку.

Соціальний моніторинг, запроваджений за результатами обстежень базової захищеності населення України, має велике значення не лише для формування, а й для оперативного коригування державної політики відповідно до поточних і прогнозних оцінок динаміки найважливіших соціальних показників. Водночас забезпечення комплексності та об'єктивності результатів проведеного дослідження вимагає, на думку автора, створення уніфікованої методичної бази оцінювання соціальних процесів, яка б надавала можливість комплексно використовувати соціологічну і статистичну інформацію.

9. Зі зростанням рівня життя населення і задоволення його первинних потреб посилюється соціальна орієнтація економік більшості країн світу і висуваються нові цінності для розвитку суспільства: прагнення до політичної та економічної свободи, набуття знань і професійної кваліфікації, охорони здоров'я, соціального захисту населення, розвитку науки, збереження довкілля тощо. Відповідно до визначених пріоритетів соціального розвитку розробляються допоміжні соціальні рахунки, частина їх рекомендована статистичними підрозділами міжнародних організацій у якості стандартних інструментів оцінювання. З огляду на новітню політику міжнародної статистичної спільноти, побудову допоміжних соціальних рахунків для України визначено як новий напрям в розробці макроекономічного інструментарію всебічного оцінювання діяльності галузей соціальної сфери з використанням вартісних показників.

З метою забезпечення узгодженості підходів до формування агрегованої інформації у вигляді допоміжних соціальних рахунків та виходячи з європейських принципів побудови таких рахунків, адаптовано концептуально-методичні підходи, сформульовано принципи і завдання статистики стосовно побудови окремих допоміжних соціальних рахунків: охорони здоров'я, туризму, освіти, соціального захисту, житла тощо. Система соціальних рахунків має стати базою для проведення моніторингу ринкових реформ і оцінювання державної політики, що проводиться у галузях соціальної сфери з точки зору її стратегії і тактики, що є дуже важливим в умовах становлення України як соціальної держави.

10. Національні рахунки охорони здоров'я (НРОЗ), побудова яких розпочалася в Україні, - це стандартний набір таблиць, у яких представлені джерела надходжень і різні аспекти національних витрат на охорону здоров'я. НРОЗ охоплюють усі джерела надходження коштів (державні, приватні та донорські) і показують рух фінансових потоків від одного учасника системи охорони здоров'я до іншого.

Основні методологічні рамки НРОЗ визначаються стандартними класифікаціями рахунків охорони здоров'я з урахуванням потреб конкретної країни. Така гнучкість дає можливість НРОЗ враховувати та порівнювати між собою витрати різних за побудовою систем охорони здоров'я, що характерно для країн з різними рівнями розвитку та доходу, де постачальники медичних послуг можуть одержувати фінансування з одного або різних джерел. Передумови адаптації стандартних класифікацій рахунків охорони здоров'я до національних особливостей, у першу чергу, пов'язані з уже діючими в країнах системами державних класифікацій. Зокрема, Україна є прикладом держави, де для успішної адаптації стандартних класифікацій рахунків охорони здоров'я були забезпечені надійні передумови - впровадження в національну практику нових, гармонізованих з міжнародними державних класифікацій у галузях статистики та бюджетного фінансування.

11. В дослідженні розкрито аналітичні можливості національного рахунку охорони здоров'я шляхом оцінки національних витрат на охорону здоров'я. Здійснення розрахунків НРОЗ на регулярній основі з використанням відповідних класифікацій, побудованих відповідно до міжнародних стандартів, буде сприяти не тільки комплексній оцінці фінансування охорони здоров'я в країні, а й можливості здійснення порівняльного міжкраїнового аналізу.

12. В контексті удосконалення інформаційної системи та забезпечення якісної інформації для наступних раундів НРОЗ запропоновано:

- запровадити в рамках обстеження умов життя домогосподарств спеціальний модуль щодо розподілу витрат домогосподарств за постачальниками медичних послуг (провайдерами) та функціями охорони здоров'я з певною періодичністю для отримання відповідної інформації і запровадження системи експертних оцінок;

- розглянути можливість запровадження державного статистичного спостереження (адміністративних даних) для збору інформації щодо надходження та витрат коштів із системи добровільного медичного страхування (медичних кас);

- модифікувати функціональну бюджетну класифікацію в Україні, яка базується на Урядовій фінансовій статистиці (GFS), запропонованій Міжнародним Валютним Фондом. Впровадження, зміна чи модифікація певних функціональних кодів дозволить Казначейству України та Державному комітету статистики постійно продукувати дані про витрати на охорону здоров'я, дезагреговані на рівні провайдерів та функцій.

Отримані в дисертації результати не вичерпують всієї багатоаспектної проблематики соціальної статистики, але вони дають відповіді на найбільш актуальні її питання. Проведене дослідження є підґрунтям для подальшого удосконалення методологічних засад соціальної статистики та підвищення якості статистичної інформації.

Опубліковані праці за темою дисертації

1. Калачова І.В. Інформаційне забезпечення соціального управління: Монографія. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2006. - 352 с. - 18,48 д.а.

2. Соціальна захищеність населення України: Монографія /О.Ф. Новикова, О.Г. Осауленко, І.В. Калачова та ін. - Донецьк; Київ: ІЕП НАН України, Держкомстат України, 2001. - 360 с. - 20,9 д.а. (Особисто здобувачу належить - 1,3 д.а. Розділ 1 глави ІІ “Соціальний портрет опитуваних”, розділ 2 глави ІІ “Базова захищеність”).

3. Людський розвиток регіонів України: методика оцінки та сучасний стан: Монографія / Е.М. Лібанова, Н.С. Власенко, О.С. Власюк, І.В. Калачова, В.С. Шишкін та ін. - Видано за сприяння ПРООН в Україні, К.: Вид-во “СПД Савчина”, 2002. - 125 с. (Особисто здобувачу належить - 0,7 д.а. Підрозділ 3.1.4. “Система показників, що характеризують людський розвиток регіонів”, підрозділ 3.1.5. “Характеристика регіонального людського розвитку в 1999-2000 роках”).

4. Спостереження та вимірювання соціальної захищеності населення України: проблеми становлення: Монографія / О.Г. Осауленко, О.Ф. Новикова, О.І. Амоша, Н.С. Власенко, І.В. Калачова та ін. - Донецьк; Київ: ІЕП НАН України, Держкомстат України, 2003. - 440 с. - 23,1 д.а. (Особисто здобувачу належить - 0,7 д.а. Розділ 2 глави І “Механізм формування соціального моніторингу та його використання в соціальному управлінні”, у співавторстві з О.Ф. Новіковою підготовлені розділи 9, 11 глави ІІ “Середній клас”, “Порівняння інтегрального показника соціально-економічної захищеності за 2000 і 2002 рр.”).

5. Інформаційне забезпечення державного та регіонального соціального управління: Монографія / О.Г. Осауленко, О.Ф. Новікова, Н.С. Власенко, І.В. Калачова та ін. - Київ; Донецьк: ІЕП НАН України; Держкомстат України, 2004. - 656 с. - 38,1 д.а. (Особисто здобувачу належить - 3,0 д.а. Підрозділ 2 розділу ІІ “Методичні засади розрахунку вибіркової сукупності соціологічного обстеження “Базова захищеність населення України”, підрозділ 3 розділу ІІ “Інформаційне забезпечення формування соціальної безпеки держави та соціальної захищеності населення”).

6. Правова статистика: Навч. посіб. / І.В. Калачова, Г.Г. Трофімова - К.: КНЕУ, 2005. - 300 с. - 25,1 д.а. (Особисто здобувачу належить - 3 д.а. Розділи 2 і 3 “Організація статистичного спостереження у правоохоронних органах”, “Система показників правової статистики”).

7. Геллер І.В., Калачова І.В., Шляхи побудови державної статистики ринку житла // Статистика України. - 1998. - № 3. - С. 15-17. - 0,3 д.а. (Особисто здобувачу належить - 0,2 д.а., проаналізовано існуючу інформаційну базу щодо первинного і вторинного ринку житла).

8. Калачова І.В., Статистика послуг: концептуальні основи реформування // Статистика України. - 2001. - № 4. - С. 24-28 - 0,5 д.а.

9. Григорович Н.В., Калачова І.В., Соціально-економічна захищеність населення України // Статистика України. - 2001. - № 3. - С. 37-42. - 0,5.д.а. (Особисто здобувачу належить - 0,3 д.а., проаналізовано результати першого раунду вибіркового соціально-демографічного обстеження “Базова захищеність населення України”).

10. Васєчко О.О., Калачова І.В., Концептуальні підходи до формування статистики виробництва товарів та послуг в рамках системи статистики підприємств // Економіка України. - 2003. - № 2. - С. 23-32. - 0,8 д.а. (Особисто здобувачу належить - 0,25 д.а., запропоновано концептуальні підходи до організації статистичних спостережень підприємств сфери послуг).

11. Калачова І.В. Інформаційне забезпечення соціального управління // Демографія та соціальна економіка. - 2004. - №№ 1-2. - С. 81-93. - 0,84 д.а.

12. Калачова І.В., Регіональні особливості соціально-економічної захищеності населення // Проблеми статистики. Зб. наук. праць НДІ статистики Держкомстату. Вип. 5. - К., 2003. - С. 317-329. - 0,66 д.а.

13. Калачова І.В. Напрями удосконалення системи показників статистики послуг // Проблеми статистики. Зб. наук. праць НТК статистичних досліджень Держкомстату. Вип. 6. - К., 2004. - С. 44-53. - 0,52 д.а.

14. Калачова І.В., Рудич О.А. Використання соціологічних даних при здійсненні соціального моніторингу // Статистика України. - 2006. - № 2. - С. 11-21. - 0,95 д.а. (Особисто здобувачу належить - 0,6 д.а., запропоновано загальну модель організації соціального моніторингу).

15. Калачова І.В. Використання допоміжних соціальних рахунків в управлінні // Науковий вісник Державної академії статистики, обліку та аудиту. - 2006, № 1. - С. 10-22. - 0,6 д.а.

16. Калачова І.В. Особиста небезпека громадян як один із проявів соціального ризику // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социальная политика и человеческое развитие: Сб. науч. тр. - Донецк, 2003. - Т.2. - С. 96-103. - 0,5 д.а.

17. Калачова І.В. Захищеність професійних вмінь працюючих як передумова продуктивної зайнятості // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: економічні науки. - Хмельницький. - 2003. - № 4. - Ч.1. - Т. 2. - С. 101-105. - 0,35 д.а.

18. Калачова І.В. Концептуальні та методологічні аспекти вимірювання гідної праці // Економіка промисловості. - 2006. - № 3. - С. 227-232. - 0,4 д.а.

19. Калачова И.В. Совершенствование диагностики социальных изменений в контексте стратегий развития человеческого потенциала // Экономика промышленности: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Вишневский В.П. (отв. ред.) и др. - Донецк, 2005. - С. 248-254. - 0,5 д.а.

20. Калачова І.В. Соціальний моніторинг з базової захищеності населення України: проблеми та перспективи // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Землянкин А.И. (отв. ред.) и др. - Донецк, 2005. - С. 494-497. - 0,3 д.а.

21. Калачова І.В. Концептуальне та методологічне забезпечення соціально-економічної захищеності населення: адаптація міжнародного досвіду // Социально-экономические аспекты промышленной политики: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. - Донецк, 2005. - С. 361-369. - 0,5 д.а.

22. Калачова І.В. Соціальна політика України в контексті інтеграції до кращих світових соціальних систем // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка та право. - 2006. - № 1. - С. 357-361. - 0,4 д.а.

23. Калачова І.В. Показники людського розвитку як інструмент оцінки ефективності соціально-економічної політики // Социально-экономические аспекты промышленной политики: Сб. науч. тр. - Т.1 / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. - Донецк, 2006. - С. 78-85. - 0,4 д.а.

24. Калачова І.В. Управління соціальними процесами за системою показників “статус-контекст-реакція” // Статистика України. - 2006. - № 3. - С. 66-72. - 0,62 д.а.

25. Калачова І.В. Використання адміністративних даних в соціальній статистиці // Проблеми статистики. Зб. наук. праць НТК статистичних досліджень Держкомстату. Вип. 7. - К., 2006. - С. 19-26. - 0,42 д.а.

26. Калачова І.В. Системи показників для моніторингу соціальних процесів // Науковий вісник Державної академії статистики, обліку та аудиту, 2006, № 10. - С. 10-19. - 0,63 д.а.

27. Калачова І.В. Моніторинг соціальної сфери села як інформаційна база для розробки програм розвитку сільських територій // Вісник Прикарпатського університету. Економіка. 2007. Вип. IV. - C. 139-143. -0,4 д.а.

28. Калачова І.В. Умови і гарантії зайнятості: концептуальні підходи і статистичне оцінювання // Демографія і соціальна економіка. - 2006. - № 2. - С. 151-157. - 0,4 д.а.

29. Калачова І.В. Оцінка параметрів формування середнього класу в системі якісних характеристик людського капіталу // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 10, ч. 1. - Кіровоград: КНТУ, 2006. - С. 268-273. - 0,3 д.а.

30. Калачова І.В. Базова захищеність населення України // Матеріали Національної науково-практичної конференції “Соціально-економічна захищеність населення України. - К. - 2001. - Держкомстат. - С. 100-111. - 0,7 д.а.

31. Sergiy Gerasymenko, Iryna Kalachova. Education statistics of independent Ukraine// 8^th Ukrainian-Polish-Slovak Scientific Seminar “Problems of economical statistics in transition countries”: Programme. - К.: KNEU, 2002. - P. 233-238. - 0,3 д.а. (Особисто здобувачу належить - 0,15 д.а., запропоновано систему індикаторів для оцінки стану та тенденцій розвитку освіти).

32. Sergiy Gerasymenko, Iryna Kalachova. Statistics of Inter-regional comparisons of social development // 9^th Ukrainian-Polish-Slovak Scientific Seminar “International comparisons of socio-economic consequences of transition processes”: Programme. - Krakov, 2003. - P. 97-103. - 0,5 д.а. (Особисто здобувачу належить - 0,2 д.а., запропоновано концептуальні підходи до розрахунку інтегральних індексів).

33. Sergiy Gerasymenko, Iryna Kalachova. Ochrona zdrovia i przyszlosc ludnosci Ukrainy// The Materials XXIV Ogolnopolskiego Seminarium Naukowego zorganizowanego przez Zaklad Teorii Prognoz Katedry Statystyki Akademii Ekonomіcznej w Krakowie. - Zakopane, 2002.- P. 349-357. - 0,4.д.а. (Особисто здобувачу належить - 0,2 д.а., запропоновано систему показників для характеристики стану здоров'я населення).

34. Калачова І.В. Показники людського розвитку для моніторингу оцінки ефективності соціально-економічної політики // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції “Передові наукові розробки - 2006”. Економічні науки. Т. 4. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 70-74. - 0,3 д.а.

35. Калачова І.В. Концептуальні підходи до побудови допоміжних соціальних рахунків // Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи. Зб. доповід. ІІІ наук.-практ. конф. з нагоди Дня працівників статистики. - К., 2005. - С. 87-93. - 0,3 д.а.

36. Калачова І.В. Сателітний рахунок туризму: концепція побудови та інформаційне супроводження // Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи. Зб. доповід. ІV наук.-практ. конф. з нагоди Дня працівників статистики. - К., 2006. - С. 145-151. - 0,3 д.а.

37. Людський розвиток в Україні: 2003 рік (колектив авторів)/ Щорічна науково-аналітична доповідь / За ред. Е.М. Лібанової. - К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004. - 290 с. - 16,86 д.а. (Особисто здобувачу належить - 1,5 д.а. Розділ 6 “Освіта населення України”, підрозділ 3.1 розділу 3 “Регіональна диференціація індексу людського розвитку”).

38. Людський розвиток в Україні: 2004 рік (колектив авторів)/ Щорічна науково-аналітична доповідь / За ред. Е.М. Лібанової. - К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004. - 266 с. - 15,52 д.а. (Особисто здобувачу належить - 0,5 д.а. Підрозділ 1.2 розділу 1 "Людський розвиток регіонів України").

39. Національне дослідження вживання населенням харчових мікронутрієнтів, Україна // В. Кравченко, А. Каракашян, І. Луб'янова, І. Калачова. - К.: “Прем'єр Медіа”, 2004. - 64 с. - 14,5 д.а. (Особисто здобувачу належить - 3,5 д.а., сформульовано основні методологічні принципи проведення вибіркового соціально-медичного обстеження поширеності дефіциту йоду та заліза серед населення.

Размещено на Allbest.ru