Закон трьох стадій Конта

Разом з тим соціологія Конта, часто всупереч його власним деклараціям, значною мірою пройнята духом лібералізму. Це відноситься до тієї її частині, яка заснована на «об'єктивному» методі, ставить своїм головним завданням пізнання природних незмінних законів і подальшу опору на них в соціальній практиці. Саме ця сторона контовской теоретичної системи головним чином розвивалася згодом в історії соціологічної думки. Ідея про те, що соціальна реальність розвивається по своїх власних законах, що вона, як і природа, не піддається довільному маніпулюванню і примушенню, і, отже, щоб ефективно впливати на неї, необхідно підкорятися цим, заздалегідь вивченим законам, спиратися на них, - ця ідея лежить в основі лібералізму. Адже, за словами одного з апостолів сучасного лібералізму, нобелівського лауреата Ф. Хайека, головна теза лібералізму зводиться до того, що «при пристрої своїх справ ми повинні якомога більше використовувати стихійні сили суспільства і якомога менше удаватися до примушення.» [12; с. 33]. Саме на цій основоположній ідеї базується «об'єктивна» соціологія Конта.

Але на цій ідеї він не зупиняється. У його «суб'єктивній» соціології намір використовувати соціальні закони і стихійні тенденції, що мимоволі розвиваються, переростає в намір замінити ці закони і тенденції цілеспрямованою діяльністю, управлінням, проектуванням якоїсь групи людей, що розуміють і виражають суспільне благо. Природні закони, будучи «пізнаними», як би перестають діяти і стають керованими, а людина, що «пізнала» їх, стає деміургом. «Суб'єктивний» чинник виходить на перший план, підпорядкування законам змінялося безмежним свавіллям, а наука перетворюється на проектування, причому орієнтоване не на реальність, а на ідеал. Так відбувається у Конта перетворення соціології з науки в утопію.

Соціологія для Конта була синтетичним світоглядом, що включав, крім науки, багато інших компонентів, зокрема утопічне проектування. Внаслідок цього слово «соціологія» на деякий час було грунтовно дискредитована. В середині і другій половині XIX в. багато соціальних учених сприймали його як соціальну утопію фанатичних позитивістів; його використання було тоді рівнозначне використанню таких слів, як «позитивізм» або «соціократія». Для позначення ж своїх досліджень і власне науки про суспільство вони вважали за краще користуватися іншими термінами, зокрема, більш нейтральним терміном «соціальна наука». Лише згодом, перш за все завдяки працям Р. Спенсера, а потім і інших учених, слово «соціологія» було реабілітоване. Воно почало позначати не тільки соціальну доктрину Конта, але взагалі науку про соціальні явища, незалежно від соціальних ідеалів дослідника. Одночасне його значення звузилося, оскільки з соціології виключали (або, в усякому разі, прагнули виключати) її позанаукові компоненти.

Висновок

Отже О. Конт став засновником не лише нової науки, але й справжнього соціологічного підходу до аналізу соціальних явищ і процесів. З появою праць О. Конта соціальна теорія набуває інституціонального статусу, одержує права громадянства в науковому світі.

О. Конт не був новатором у науці в революційному значенні. Він - «науковий реформатор», сумлінний систематик. Вчений узагальнив різноманітні ідеї свого часу і здійснив першу спробу створення системи соціології, поставивши завдання створити нову науку про суспільство, ввівши термін «соціологія», який був каталізатором для пошуків нових методів для науки. І йому це вдалося.

Основний зміст соціологічних поглядів О. Конта можна звести до наступного:

- при вивченні соціального життя слід не покладатися на здогадки, а опиратися на спостереження, порівняльні методи;

- вивчення соціальних явищ не можу бути абсолютним, а завжди є відносним, в залежності від нашої організації і нашого становища в соціальній сфері;

- наука соціологія повинна давати відповідь не лише на питання як відбувається явище, вміти передбачати і розв'язати проблеми, що виникають;

- все існує лише в тій мірі, в якій це буде доведено наукою; це можливо лише у тому випадку, якщо будуть вивчатися реальні факти суспільного життя;

- існує взаємозв'язок соціальних елементів, частин і підрозділів суспільства (людей, груп, спільнот та ін.)

2. Конт вніс серйозний внесок до формування онтологічних парадигм соціологічного знання, тобто ключових уявлень про соціальну реальність. Він доводив парадигмальним тезу, що стала, про те, що соціальна реальність - частина загальної системи всесвіту. Він обгрунтував ідею автономії «соціального існування» по відношенню до індивідуального. Він одним з перших розробляв такі парадигмальные поняття, як «соціальний організм» і «соціальна система». (Правда, він ще не розрізняє суспільство і людство, вважаючи, що це одна і та ж суть, що розвивається однаковим чином.) Конт сформулював еволюціоністську парадигму, доводячи, що всі суспільства в своєму розвитку раніше або пізніше проходять одні і ті ж стадії. Він обгрунтував розділення суспільств на військовий і індустріальний типи, яке згодом продовжили і розвинули інші соціологи. Його ідеї лежать в основі різноманітних теорій індустріалізму і технократії. Він зафіксував висунення на авансцену соціального життя і зростання значення нових соціальних категорій: підприємців, банкірів, інженерів, робочого класу, учених. Він був родоначальником однієї з головних соціологічних традицій-традицій дослідження соціальної солідарності (що позначається також термінами «згода» і «згуртованість»).

У епістемологічному аспекті величезне значення мав тезу Конта про те, що структура і розвиток суспільства підпорядковані дії законів, які необхідно вивчати і на основі яких слід будувати соціальну практику. Його розрізнення соціальної статики і соціальної динаміки в тій або іншій формі збереглося впродовж всієї історії соціології, а також проникло в суміжні науки. Зберігають своє значення і багато з його постулатів, що стосуються методів соціології: спостереження, експерименту, порівняно-історичного методу і тому подібне Навіть його містичний «суб'єктивний» метод зробив відомий вплив на долі соціологічної думки.

У етичному аспекті важливу роль в розвитку соціології зіграло обгрунтування Контом видатної ролі ученого в сучасному суспільстві. Його внесок в професійну етику нової науки полягав, перш за все, в доказі необхідності переважання спостереження над уявою і в гучному заклику не «проклинати» і не «хвалити» соціальні факти, а вивчати їх; тим самим він актуалізував стосовно соціології найважливішу для наукової етики тезу Спінози: «Не сміятися, не плакати, а розуміти». Правда, сам Конт в своїй «суб'єктивній» соціології і «позитивній політиці» часто слідував протилежним принципам. Але він з такою силою обгрунтовував етику неупередженого, вільного від всяких догм, беспредпосылочного дослідження, що позитивізм в соціології завжди зв'язувався саме з такою етикою. Саме вона і стала головною для професії соціолога.

Список використаної літератури

1. Дворецька Г.В. Соціологія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 338 с.

2. Енциклопедичний словарь Брокгауза и Ефрона.

3. Захарченко М.В., Погорілий В.І. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст.). - К.: Либідь, 1993. - 336 с.

4. Н. Черниш. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск 1. Львів: Кальварія, 1996. - 64 с.

5. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Навч. посібник. - К.: «Либідь», 1996. - 360 с.

6. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. посіб. для студентів ВНЗ України. - К.: «Каравела», 2000. - 248 с.

7. Примуш М.В. Загальна соціологія: Навч. посібник. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 592 с.

8. Сірий Є. В. Соціологія: загальна теорія/ Навч. посіб. - К.: Атака, 2004. - 480 с.

9. Современные социологические теории. 5-е изд. - СПб.: Питер, 2002. - 688 с.

10. Социология /Под ред. В.Н. Лавриненко. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 448 с.

11. Социология. Общий курс. - М.: Прометей: Юрайт-М, 2001. - 511 с.

12. Социология: наука об обществе. Под общ. ред. В.П. Андрущенко, Н.И. Горлача. - Х.: 1997. - 687 с.

13. Социология: Общий курс: Учебное пособие для вузов. - М.: ПЕРСЭ; Логос, 2002. - 640 с.

14. Социология: Учебник для вузов /В.Н. Лавриненко, Н.А. Нартов, O.A. Шабанова, Г.С. Лукашова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 407 с.

15. Социология: Учебник для вузов /Под ред. В.И. Добренькова. - М.: Гардарика, 1998. - 244 с.

16. Фролов С.С. Социология. Учебник. Для высших учебных заведений. М.: Наука, 1994. - 256 с.

17. Этапы развития социологической мысли /Общ. ред. П.С. Гуревича. - М.: Издательская группа «Прогресс» - «Политика», 1992. - 608 с.

18. Юрій М.Ф. Соціологія: Підручник. - К.: Кондор, 2007. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru