Професійна взаємодія у соціальній роботі

- виявлення факторів і причин виникнення небезпечних і шкідливих умов праці;

- віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими, особливо шкідливими, важкими умовами праці;

- установлення санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища та напруженості виробничого процесу на робочому місці;

- підтвердження у працюючого пільгового пенсійного забезпечення за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці. Роботодавець підприємства відповідає за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць.

Атестаційна комісія із залученням, при необхідності, фахівців інших організацій, проводить постійно атестацію робочих місць у терміни, передбачені колективним договором, не рідше одного разу на п'ять років.

Атестаційна комісія:

а) організує вивчення нормативно-правової документації з питань атестації робочих місць;

б) залучає у встановленому порядку організації до атестації робочих місць, що мають на це право;

в) здійснює контроль і організує керівництво за роботами при атестації робочих місць;

г) складає плани розміщення обладнання, визначає межі робочих зон і відповідний їм номер спільно з санітарно-епідеміологічною службою;

д) визначає небезпечні і шкідливі виробничі фактори і визначає значення цих факторів;

е) розробляє заходи щодо поліпшення умов праці та оздоровленню працюючих;

ж) визначає "Карту умов праці" на атестоване робоче місце. Працівникам сповіщають про результати атестації робочого місця.

Висновок

На даний час внас вдержаві соціалиний працівник є посередник між суспільством, соціальною групою, сім'єю та індивідом. Досить очевидним стає вплив на специфіку діяльності соціального працівника масовості та якості змін у самій людині: всеохоплююча грамотність, поінформованість, соціально-побутова забезпеченість. Переосмислення основного змісту і напрямів соціальної політики призвело до необхідності визначення суті і напрямів соціальної роботи в реалізації цієї політики.

Сутність і традиції становлення і розвитку професіоналізму в соціальній роботі визначаються багатьма чинниками як економічного, соціального, так і психологічного, етичного, культурологічного та іншого характеру. Професіоналізм відображає радикальні зміни ролі соціальної роботи в суспільстві, що сприймається як реакція на негативні зміни, явища в країні. Професія в соціальній сфері - це готовність до виконання соціально-доцільної діяльності, яка покращує соціальний світ людини і максимально мобілізує потенційні можливості кожної особистості для розв'язання складних проблем, адекватної реакції на зміни в суспільстві та особистому житті. Зміст професійної діяльності соціального працівника зумовлюється функціями, які він виконує згідно із законами, законодавчими актами і, звичайно, відповідно до розподілу праці в сфері соціального захисту населення, соціальної сфери суспільства в широкому її трактуванні. Професійна діяльність соціального працівника складається із взаємопов'язаних і взаємно доповнюваних особистісних, функціональних і матеріалізованих (речових) компонентів. Проаналізувавши сферу діяльності соціального працівника, необхідно підкреслити, що вона, зумовлюється його спеціалізацією.

Список літератури

1. Батищева Г.О., Зайцева З.Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю (методичні рекомендації). - К.: А.Л.Д., 1996. - 100 с.

2. Киевские Ведомости. - 1999, 21 июня.

3. Молода сім'я України 90-х, - К.: А.Л.Д., 1996. - 104 с.

4. Ткаченко М., Король І., Ткаченко Л. Формування громадської думки в галузі прав дітей з психіатричними діагнозами. - К.: Арктур-А,

1999. - 72 с.

5. Соціальна політика і соціальна робота. - 1997, №2,3.

6. Гуслякова Л. Г., Холостова Е. И. Основы теории социальной работы. -М.: Институт социальной работы, 1997.

7. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р.

8. Лукашевич М. П., Мигович 1.1. Теорія і методи соціальної роботи. -- К.: МАУП, 2002.

9. Медведева Г. П. Этика социальной работы: Учеб. пособие. -- М.: ВЛАДОС, 1999.

10. Нойфельд И. Методы социальной работы // Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт. -- М. -- Тула, 1993.

11. Єдина державна система показників обліку умов і безпеки праці : Держ. комітет по нагляду за охороною праці від 31 березня 1994 р. // Законодавство України про охорону праці (в 3-х томах). -- Т. 2. -- К.: Основа, 1995. -- С. 33--52.

12. Положення про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств : постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 1993 р. // Законодавство України про охорону праці (в 3-х томах). -- Т. 1. -- К.: Основа, 1995. -- С. 208--212.

13. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці // Безпека життєдіяльності: нормативні документи для навчальних закладів / М.В. Васильчук, Ю.В. Бадюк. - К.: Основа, 2010. - 1024 с. -- С. 261--286.

14. Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій // Безпека життєдіяльності: нормативні документи для навчальних закладів / М.В. Васильчук, Ю.В. Бадюк. - К.: Основа, 2010. - 1024 с. -- С. 37--45.

15. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві // Безпека життєдіяльності: нормативні документи для навчальних закладів / М.В. Васильчук, Ю.В. Бадюк. - К.: Основа, 2010. - 1024 с. -- С. 153--234.

16. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру // Безпека життєдіяльності: нормативні документи для навчальних закладів / М.В. Васильчук, Ю.В. Бадюк. - К.: Основа, 2010. - 1024 с. -- С. 134--152.

17. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності : Закон України // Охорона праці. -- 1999. -- № 11.

Размещено на Allbest.ru