Трансформація соціальної сфери українського села в умовах сучасної аграрної реформи

Соціальна структура сучасного українського суспільства характеризується великою рухомістю, змінами, фактично формується заново. Основою соціальної стабільності в сучасному світі є потужний і стабільний середній клас - головна складова сучасного суспільства. В Україні процес формування середнього класу, який би відповідав за майновим статусом та рівнем особистих доходів критеріям розвинутих країн, перебуває поки що на початковому етапі. Проте, виходячи з особливостей перехідного періоду та трансформаційних процесів, не варто обмежувати чисельність та структуру середнього класу лише прошарком населення, яке повністю відповідає загальновизнаним його критеріям у розвинутих демократичних країнах. З урахуванням зазначених обставин належність до середнього класу в сучасній Україні за такими ознаками є: власність (передусім на нерухомість - житло, землю, засоби виробництва), середні доходи, професійно-освітня підготовка та соціальний статус, ідентифікація себе як представника середнього класу.

На підставі результатів багаторічних соціологічних досліджень, аналізу статистичних даних та самоідентифікації сільських респондентів можна запропонувати концептуальну модель соціальної структури сільського населення, що трансформується. Сучасну соціальну структуру українського села можна представити як сукупність наступних соціальних шарів: субеліту, середній клас, який поділяється на верхній, базовий та нижній середні шари, а також нижній шар. Найбільш чисельним, на наше переконання, є середній клас українського селянства головним чином через власність на землю, житло та іншу нерухомість. Разом з тим, середній клас у пострадянському селі по суті лише зароджується, тому не всі критерії, за якими у загальновизнаному розумінні характеризується середній клас, можна повною мірою застосувати до соціальної структури села. Враховуючи притаманний сільському соціуму соціальний консерватизм і виходячи з соціально-економічного та політичного стану українського суспільства взагалі, можна передбачити, що процес стабілізації соціальної структури постреформенного села буде тривати ще не одне десятиріччя.

Одним з важливих елементів Концепції трансформації соціальної сфери українського села в умовах сучасної аграрної реформи є характеристика стану та перспектив соціальної мобільності сільського населення. Ми пропонуємо наступну схему соціальної мобільності сільського соціуму на тлі сучасних трансформаційних процесів в Україні. Соціальна мобільність сільського населення відбувається в специфічному соціальному просторі - сільському життєвому середовищі. Ми вважаємо за доцільне виділити чотири сфери (напрями), у яких відбуваються соціальні переміщення: економічна, соціальна, культурно-психологічна і політична.

Визначальною, на наш погляд, є мобільність в економічній сфері, спричинена аграрною реформою в Україні, переходом до ринкових умов економічного життя. Головним механізмом мобільних процесів в економічній сфері стало зростання економічних стимулів до соціальної дії. Характерною рисою мобільності у економічній сфері стала нестабільність як матеріального, так і професійного статусів, котрі на селі традиційно досить сильно пов'язані між собою. Така нестабільність проявлялась переважно як вертикальна мобільність для більшості селян.

У соціальній сфері провідною тенденцією є формування середнього класу власників землі та майна. Мобільності у соціальній сфері також притаманні переважно вертикальні вектори. Що стосується векторів соціальної мобільності у культурно-психологічній сфері, то тут, на нашу думку, переважає горизонтальна спрямованість. Йдеться, перш за все, про соціальну адаптацію різних груп сільського населення до ринкових умов життєдіяльності, пошук культурно-духовної ідентичності. Як правило, це не пов'язано безпосередньо зі зміною соціального статусу, носить переважно характер індивідуальної мобільності в межах соціальних груп і проявляється у формі соціальної дії. Механізмом узгодження тут виступає соціалізація особи, покликана стабілізувати соціальні зв'язки і знизити небезпеку ресоціалізації значної частини сільського соціуму. Матеріальне та соціальне становище сільських індивідів опосередковано впливає на процеси мобільності у політичній сфері. Можна констатувати, що під впливом соціально-політичної ситуації в країні, діяльністю політичних партій і рухів, адміністративних органів, засобів масової інформації на селі вже присутні політично активні соціальні групи. А оскільки активна політична діяльність дає можливість зробити не тільки політичну, а й соціальну кар'єру, змінити свій соціальний статус , мобільність у цій сфері носить переважно вертикальну спрямованість.

Різні соціальні групи та індивіди неоднаково пристосовуються до різкої зміни соціальних умов і соціального середовища. В дисертації розглядаються типи та рівні соціальної адаптації. За методикою російських соціологів, у 1994 - 2001 роках ми проводили дослідження серед сільських жителів дев'яти областей Центрального, Південного і Західного регіонів України.. Відчутна тенденція до зміни у співвідношеннях між різними групами сільського населення щодо психологічних особливостей адаптації до ринку. Найбільш помітно збільшується склад “потенційних” та “вимушених риночників”, які намагаються пристосуватися до ринкових умов, за рахунок так званих “консерваторів”, які не сприймають нові умови життєдіяльності. Серед чоловіків у віці до 25 років удвічі більше "активних" і в 1,5 раза більше "потенційних" риночників, ніж в цілому по вибірці. Навпаки, серед жінок в 1,4 раза більше "консерваторів" і в 1,7 раза більше "вимушених" риночників.

Не викликає сумніву, що існуючий комплекс соціальних гарантій, які може надати держава, не відповідає сучасним вимогам соціального захисту особистості. У 1998-1999 рр. в усіх регіонах України проводилося соціологічне дослідження стану та перспектив соціального захисту сільського населення, в якому брав участь здобувач. Як видно з результатів дослідження, економічні негаразди торкнулися абсолютної більшості сільського населення. За самооцінками, у трьох чвертей (76%) респондентів за останні 5-6 років матеріальний стан погіршився або значно погіршився. Це стосується практично всіх верств селян, проте для кожної соціальної групи масштаби і рівень погіршення матеріального добробуту мають свою специфіку. Далеко не всі з них потребують соціальної допомоги. Але більшість виступає реальним або потенційним об'єктом системи соціального захисту населення. Лише чверть сільських респондентів змогли пристосуватися до примх і несподіванок ринку. При цьому кожен одинадцятий (9%) покращив свій матеріальний стан, а кожен сьомий (15%) не відчув ніяких змін. Відчуття матеріального добробуту чи нестатку є суб'єктивним. Воно співставляється як з минулим становищем ("як було") або з уявою про майбутній стан ("як буде"), так і з добробутом оточуючих ("як усі").

Будучи для двох третин респондентів основним джерелом існування, зарплата, на думку 94% опитаних, не забезпечує прожитковий мінімум. Проте лише кожен сьомий намагається поєднати зайнятість на основному місці роботи з вторинною. Основним видом вторинної зайнятості виступає самозайнятість (53%), включаючи виробництво сільськогосподарської продукції на продаж.

Покращення економічної ситуації в Україні, відновлення роботи підприємств і установ, стабільна виплата заробітної плати, її зростання у відповідності із кількісними та якісними результатами праці дозволить зменшити соціальну напругу в суспільстві, дасть можливість працюючим самим розв'язувати проблеми свого соціального захисту. На жаль, соціальний оптимізм сільського населення вже підірваний роками непослідовних реформ. Абсолютна більшість людей не вірять у те, що найближчим часом їх життя покращиться.

Аграрна реформа, перехід від одержавленої колективної власності до майже суцільної приватної власності на землю, створення нових організаційних структур суттєво, а іноді й принципово змінили форми і методи соціального управління на селі. В 90-х роках помітно змінилася структура організації влади на селі. В цілому ж сільська владна еліта демонструє загальновідомі риси бюрократії (за М. Вебером), хоча й має свою специфіку.

Найбільш помітною керівною фігурою є голова кооперативу чи спілки, керівник товариства чи агрофірми. За даними наших досліджень, керівниками сільгосппідприємств ставали, як правило, уродженці села (97%), ті, хто деякий час працював заступниками голів (38%), при цьому у своєму господарстві - половина. Третина (32%) працювали в цьому ж господарстві агрономами, 17% - інженерами, 8% - керівниками середньої ланки, 5% - економістами господарств. Протягом десятиріччя ми аналізували зміни, що відбувалися у службовій та професійній кар'єрі випускників Уманського аграрного університету. Серед респондентів третина стала головними та провідними спеціалістами, 12% - головами кооперативів, агрофірм, асоціацій, товариств, 10% працювали в інших державних та сільськогосподарських органах на керівних посадах. Незважаючи на високі оцінки якості підготовки спеціалістів для АПК, експерти відмітили недостатні знання випускників сільськогосподарських вузів з питань роботи з людьми, розв'язання соціальних проблем. Це важливо в сучасних умовах, коли матеріальні можливості для активної соціальної політики обмежені.

Сучасний керівник, який працює в сільськогосподарському виробництві, повинен володіти не лише адміністративними методами, а й змінювати трудову поведінку людей з урахуванням економічних стимулів, активно використовувати соціально-психологічні методи керівництва трудовим колективом, зокрема турбуватися про сприятливий морально-психологічний клімат, формування позитивних ціннісних орієнтацій, турбуватися про свій авторитет як особистості, тобто про свій престиж серед працівників. Слід мати на увазі, що, вживаючи термін "управління трудовим колективом", ми розглядаємо три взаємозв'язані складові: управління власністю, управління виробництвом та управління соціальною сферою. Кожна з цих складових має свої особливості, і в кожній з них по-різному проявляється співвідношення влади та самоврядування.

Сільське середовище в останнє десятиріччя стало місцем загострення соціальних суперечностей. Соціальний конфлікт розвивається як навколо села та його подальшої долі, так і в середині сільського соціуму. Причин для соціальних конфліктів на селі більш ніж достатньо як на макро-, так і на мікрорівнях. По-перше, це питання про власність на землю. По-друге, відсутність реальної державної підтримки сільського господарства. По-третє, швидке соціальне розшарування на селі. По-четверте, спроби скористатися правом на земельний та майновий пай породжує конфлікти щодо якості земельного наділу, його розташування, способів використання. По-п'яте, в ряді місць вже помітні протиріччя між самими фермерами та орендарями, а також приватними власниками та членами реформованих колективних господарств. По-шосте, затримка заробітної платні, погіршення умов праці стимулюють звичайні трудові конфлікти між керівництвом сільськогосподарських підприємств і працівниками. По-сьоме, в умовах фактичного розвалу галузі типовим явищем стало розкрадання суспільного майна, пияцтво, порушення трудової дисципліни. По-восьме, несприятливий морально-психологічний клімат в трудових колективах, некомпетентність та низька управлінська культура керівників, невідповідність формальної та неформальної структур трудових колективів, конфліктність окремих працівників тощо.

В дисертації розглянуті конкретні прояви соціальних конфліктів у сільських трудових колективах та стратегії розв'язання конфліктних ситуацій.

У висновках підведені підсумки дослідження проблеми трансформації соціальної сфери українського села в умовах сучасної аграрної реформи.

Ми вважаємо, що концепція трансформації соціальної сфери українського села, повинна розроблятися на альтернативній основі як на макро-, так і на мікрорівні. По-перше, сценарій розвитку соціальної сфери сучасного українського села в умовах аграрної реформи повинен являти собою не “дерево намірів”, а ієрархію цінностей, що перешкоджають руйнуванню соціальної сфери села як через нав'язування ринкових принципів (реальних чи уявних), так і дій самого ринку. По-друге, загальна концепція розвитку соціальної сфери села не виключає регіональні особливості, що ґрунтуються на історичних традиціях регіонів, ментальності сільського населення, демографічній ситуації, структурі сільської поселенської мережі, співвідношення міського і сільського населення, структурі господарської діяльності тощо. По-третє, сценарій розвитку соціальної сфери села повинен бути достатньо гнучкий з точки зору чуттєвості до зворотних зв'язків, здатним до корекції як з боку управлінських структур, так і самих суб'єктів аграрного реформування. По-четверте, на стан соціальної сфери села, що трансформується, впливатимуть загальносуспільні трансформації економіки, культури, освіти, охорони здоров'я тощо. Вони, на наше переконання, повинні бути адаптовані до особливостей сільського соціуму. По-п'яте, у визначенні пріоритетів трансформації соціальної сфери сучасного українського села може доцільно використати й світовий досвід модернізації суспільства, але переважно як орієнтир, певний зразок розвитку, не калькуючи закордонні моделі на український ґрунт.

На наш погляд, в разі реалізації соціально-економічної програми уряду, вже існуючих законодавчих та нормативних актів щодо соціальної сфери села, соціальних результатів здійснення аграрної реформи українське село ХХІ століття матиме нові якісні характеристики, що відповідатимуть сучасним вимогам аграрного сектора цивілізованих країн світу, а саме: повинно зміцнитися сільське життєве середовище, яке за якісними характеристиками не повинно суттєво поступатися міському; при збереженні на тривалу перспективу специфічних особливостей, притаманних сільськогосподарській праці, її умови, технічне забезпечення, застосування сучасних технологій, рівень оплати праці та зайнятості сільського населення повинні привести до значного підвищення продуктивності та ефективності сільськогосподарського виробництва; пільгові програми Уряду, місцевих органів самоврядування повинні призвести до стабілізації, а потім і помітного покращення демографічної ситуації на селі ; ми вважаємо, що реалізація права і можливості селян на справжнє володіння, користування та управління власністю, у тому числі на землю, майно, засоби виробництва, житло тощо, призведе до зміцнення класу власників на селі, які за рівнем доходів, освітньо-кваліфікаційним та професійним рівнем, умовами праці та побуту відповідатимуть загальновизнаним критеріям середнього класу. Наявність середнього класу сприятиме соціально-економічній стабілізації в українському селі; раціональне використання природних ресурсів, оптимізація втручання сільськогосподарського робітника в природні процеси, нові сучасні технології призведуть, за нашим переконанням, до гармонізації соціоекосистеми “природа-людина-сільськогосподарське виробництво”, ознаками цього буду реабілітація природно-ландшафтної карти України, підвищення родючості грунтів, відновлення екологічної безпеки повітряного та водного басейнів.

Кінцева мета економічних і соціальних перетворень на селі - формування нових соціальних відносин, що складатимуться між працюючими власниками, котрі стануть не лише об'єктом, а й активним суб'єктом аграрного реформування.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ

Шатохін А.М. Соціологія села. - К.: Наук. світ, 2000. - 271 с.

Шатохін А.М. Аграрна реформа в Україні: проблема власності // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. Т.1 / За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2001. - 831 с. - С.72-73.

Здоровцов А.И., Замаховская М.Е., Зуев В.Н., Шатохин А.Н. На основе социологических исследований // Вестник высшей школы. - 1986. - №8. - С. 49-53.

Шатохин А.Н. Студенты о качестве занятий по общественным дисциплинам (на материалах социологических исследований) // Вопросы общественных наук: Республ.межведомств. науч. сб. Вып. 80. - К.: ИО Вища школа, 1989. - С. 27-33.

Шатохин А.Н., Бернат Я. Отношение советских и польских студентов к перестройке и реформе // Философская и социологическая мысль. - 1990. - №2. - С. 62-63.

Шатохін А. Огляд соціологічної літератури з проблем аграрного реформування та соціального розвитку села // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2000. - №3. - С. 145-152.

Шатохін А.М. Ставлення до праці та мотиви трудової діяльності селян: світло і тінь колгоспного ладу // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ: Наук.-практ. зб. - 2000. - №5. - С. 164-170.

Шатохін А.М. Соціальна характеристика та особливості сільськогосподарської праці // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ: Наук.-практ. зб. - 2000. - №6. - С. 133-138.

Шатохін А. Українське село: п'ятнадцять років після Чорнобиля // Чорнобиль і соціум (Вип. шостий). - Ін-т соціології НАНУ, 2000. - С. 185-195.

Шатохін А.М. Соціальна мобільність в суспільстві, що реформується // Грані. - 2001. - №1. - С. 57-65.

Шатохін А.М. Динамика статево-вікової структури українського села в 90-ті роки // Грані. - 2001. - №2. - С. 95-101.

Шатохін А. Аграрне реформування: соціальний захист сільського населення // Віче. - 2001. - №2. - С. 109-120.

Шатохін А. Соціальна сфера сучасного українського села // Вісник Української Академії державного управління при Президентові УкраЇни. - 2001. - №4. - С. 391-395.

Шатохін А.М. Соціально-демографічна криза українського села та шляхи її подолання: регіональний аспект // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: метолологія, теорія, методи”. - 2001. - №511. - С. 113-120.

Шатохін А.М. Соціальна інфраструктура сучасного українського села // Мультиверсум. Філософ. альманах. - Вип. 20. - К.: Укр. центр духов. культури, 2001. - С. 238-244.

Шатохін А.М. Динамика міграційних процесів в Україні // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Вип. 10-11. - Одеса: Юридична літ-ра, 2001. - С. 596-600.

Шатохін А.М. Аграрна реформа в Україні: соціально-політичні виміри // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Т.14 (53). - Симферополь, 2001. - С. 99-104.

Шатохін А. Українське село: поселенська мережа в регіональному аспекті // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2002. - №1. - С. 180-189.

Шатохін А.М. Проблема власності на землю: історико-філософський аспект // Мультиверсум. Філософ. альманах. - Вип. 34. - К.: Укр. центр дух. культури, 2003. - С. 219-228.

Шатохін А.М. Розвиток фермерства в Україні: підприємництво в умовах агроризику // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2003. - № 17-18. - С. 83-87.

Шатохін А.М. Соціальні конфлікти в українському селі в умовах нового етапу аграрної реформи // Нова парадигма. - Вип. 35. - Запоріжжя, 2004. - С. 200-205.

Шатохін А.М. Аграрна реформа в Україні очима сільської молоді // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. Випуск 21. - Запоріжжя: ЗДІА, 2005. - С. 217-224.

Шатохін А.М. Зміни у соціальній структурі українського села у перехідний період // Економіка АПК. - 2001. - №6. - С. 106-112.

Шатохин А.Н. Использование методов социологических исследований в изучении эфективности идейно - воспитательной работы среди сельськой молодёжи // Социальные проблемы совремeнного села.-К., 1988.-С. 49 - 51.

Шатохин А.Н. Мотивы и степень удовлетворенности сельськой молодёжи участием в трудовой деятельности (на материалах социологических исследований Черкасской области) // Философские и методологические проблемы научного обеспечения АПК.- М.: 1989. - С. 107-109.

Шатохин А.Н. Оценка членами колхоза морально-психологического климата в трудовом коллективе // Социологические исследования и социальные технологии.- Кировоград, 1989.- С.52-54.

Шатохин А.Н., Здоровцов А.И. Нравственная обстановка и проблема авторитета в трудовом коллективе // Социальные резервы трудового коллектива: проблемы реализации в условиях перестройки.Ч.ІІ - Феодосия, 1990.-С. 115-118.

Шатохин А.Н. Колхоз в условиях перехода к рыночным отношениям // Социальные проблемы села в условиях перехода к рыночной экономике.- Уфа, 1992. - С. 19-21.

Шатохін А.М. Соціологія села: проблеми визначення об'єкта та предмета науки // Проблеми розвитку соціологічної теорії: Матеріали першої Всеукр. соціолог. конференції. - К., 2001. - С. 371-374.

Шатохін А.М., Шатохіна М.А. Сільський і міський побут: деякі підсумки 90-х років // Соціологія міста: наукові проблеми та соціальні технології: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С.226-230.

Шатохін А.М., Здоровцов О.І. Соціально-психологичні особливості колективної та індивідуальної сільськогосподарської праці // Український селянин: Праці наук.-дослід. Ін-ту селянства. - 2001. - Вип. 3. - С. 360-363.

Шатохін А.М. Трансформація соціальної структури сучасного українського села за умов аграрного реформування // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наук. доповіді і повідомлення ІІ Всеукр. соціолог. конференції. - К., 2002. - С. 302-306.

Шатохін А.М. Сільська інтелігенція і бюрократія: пріоритети в умовах аграрної реформи // Інтелігенція і влада: Зб. наук. праць. Вип. 1(2) 2002. Част. 1. - Одеса: Астропринт., 2002. - С. 288-294.

Шатохін А.М. Вплив аграрної реформи на трансформацію влади в пострадянському селі // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наук. доповіді і повідомлення ІІІ Всеукр. соціолог. конференції. - К., 2003. - С. 148-151.

Шатохін А.М. Проведення аграрної реформи П. Столипіна в Україні: досвід формування господарів на землі // Україна - Росія: історія і сучасність: Матеріали міжнарод. наук.-практ.конференції. - Умань, 2003. - С. 48-49.

Шатохін А.М. Діяльність Уманської державної аграрної академії по залученню студентів до реалізації аграрної реформи // Сільська молодь: проблеми і перспективи: Матеріали доповідей і виступів учасників Всеукр. конференції. - К.: Знання України, 2003. - С. 60-67.

Шатохін А.М. Трансформація соціальної сфери села в контексті транзитного стану українського суспільства // Проблеми розвитку соціологічної теорії: Соціальні процеси в Україні: Четверта Всеукр. соціолог. конференція. - К., 2004. - С.158-161.

Здоровцов О.І., Шатохін А.М. Сільськогосподарське виробництво як соціоекосистема: сучасний стан і перспективи // Український селянин: Зб. наук. праць. Вип. 8. Спец.: Матеріали У Всеукр. симпозіуму з питань агарної історії. - Черкаси, 2004. - С. 319-322.

Szatochin A.N. Spoleczna aktywnosc mlodziezy w aspekcie socjologicznym. //Wybrane problemy z badan wykladocow nauk spolecznych. -Bydgoszcz, 1989.-S.184-189.

АНОТАЦІЇ

Шатохін А.М. Трансформація соціальної сфери українського села в умовах сучасної аграрної реформи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини. - Інститут соціології НАН України. - Київ, 2006.

У дисертації проаналізовані основні концепції модернізації та трансформації суспільства, особливості трансформаційних процесів на пострадянському просторі, стратегія і тактика аграрної реформи в Україні. Вперше запропонована Концепція трансформації соціальної сфери українського села в умовах сучасної аграрної реформи. Досліджено стан та перспективи модернізації сільського життєвого середовища, вивчені нові солідарності та нові нерівності в соціальній структурі села, що виникли внаслідок аграрної реформи.

Ключові слова: трансформація суспільства, аграрна реформа, соціальна сфера села, сільське життєве середовище, сільська поселенська мережа, соціальна інфраструктура села, соціальна структура села, соціалізація сільського населення.

Шатохин А.Н. Трансформация социальной сферы украинского села в условиях современной аграрной реформы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора социологических наук по специальности 22.00.03 - социальные структуры и социальные отношения. - Институт социологии НАН Украины. - Киев, 2006.

В диссертации проанализированы основные концепции модернизации и трансформации общества, особенности трансформационных процессов на постсоветском пространстве, стратегия и тактика аграрной реформы в Украине. Особенностью трансформационных процессов на постсоветском пространстве является переход от достаточно экономически, социально и культурно развитой социальной системы тоталитарного типа к обществу, основанному на принципах рыночной экономики, политической демократии и активной социальной политики. Обоснован вывод о том, что при всей важности ориентации на идеальную модель социального устройства необходимо учитывать социально-экономические возможности, национальные, исторические и культурные особенности конкретного социума.

Впервые предложена Концепция трансформации социальной сферы украинского села в условиях современной аграрной реформы, обоснованы методологические принципы трансформации социальной сферы села, определены основные факторы, влияющие на трансформационные процессы, содержание и основные направления трансформации социальной сферы села. Концепция позволяет осуществить социальную диагностику состояния социальной сферы села на рубеже тысячелетий, обозначить проблемные позиции, которые затрудняют либо препятствуют достижению провозглашенной цели - модернизации украинского сельского социума в соответствии с требованиями современного мирового развития, предложить некий прогноз относительно перспектив и ожидаемых результатов трансформационных процессов.

Исследованы состояние и перспективы модернизации поселенческой структуры села, влияние депопуляции сельского населения на перспективы трансформационных процессов в украинском селе, определены пути модернизации социальной инфраструктуры села как материальной основы сельской жизненной среды, раскрыты направления рыночной трансформации сельскохозяйственного труда и становления предпринимательства на селе, обосновано содержание инвайронментализма как концептуальной базы развития социоэкосистемы “природа-сельскохозяйственный труд-общество”.

Доказано, что, по мнению подавляющего большинства крестьян, определяющим является не форма собственности, а способ хозяйствования. Масштабная приватизация и ликвидация коллективных сельскохозяйственных предприятий привели к деградации села и его социальной сферы. Передача объектов социальной инфраструктуры на баланс сельских и поселковых советов привела к фактическому разрушению материальной основы сельской жизненной среды.

Изучены новые солидарности и новые неравенства в социальной структуре села, возникшие в результате аграрной реформы, в частности, тенденции структурных и институционных изменений в реформирующемся сельском социуме; векторы социальной мобильности сельского населения в контексте транзитного состояния украинского общества; социальные проблемы адаптации крестьянства к рыночным условиям и его защиты от последствий трансформационных процессов; перспективы трансформации власти в реформирующемся украинском селе.

Социальная структура украинского села определена как структура переходного периода, окончательное формирование которой будет зависеть от результатов аграрной реформы. Доказано, что в украинском селе идёт процесс формирования среднего класса, ведущим критерием которого является собственность на землю, имущество, жильё, транспортные средства, сельскохозяйственный инвентарь, скот и т.п. Однако характеристики среднего класса украинского села ещё не в полной мере отвечают общецивилизационным критериям. Впервые на примерах украинского сельского социума проанализированы проблемы социальной адаптации крестьянства к рыночным условиям и обоснован вывод о том, что в украинском селе преобладает вынужденная (разрушительная) адаптация с утратою значительной массой сельских жителей прежних социальных статусов, а непоследовательность в проведении аграрной реформы, пренебрежение интересами и потребностями крестьян, разрушение социальной сферы могут привести к обострению социальных конфликтов в сельском социуме.

Ключевые слова: трансформация общества, аграрная реформа, социальная сфера села, сельская жизненная среда, сельская поселенческая сеть, социальная инфраструктура села, социальная структура села, социализация сельского населения.

Shatokhin A. M. Transformation of a rural social sphere in the conditions of a present-day agrarian reform. - Manuscript.

Dissertation for doctor's degree of Sociology Sciences on speciality 22.00.03 - social structures and social relations. - Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2006.

Main conceptions of modernization and transformation of the society, peculiarities of transformation processes in post-Soviet area, strategy and tactics of the agrarian reform in Ukraint are analysed in the dissertation. The Concept of the transformation of a social sphere of Ukrainian rural areas in the conditions of a present-day agrarian reform is suggested for the first time. The present state and prospects of modernization of rural environment are investigated, new solidarities and new discrepancies in a social countryside structure, which resulted from the agrarian reform, are studied.

Key words: transformation of the society, agrarian reform, social sphere of a village, rural settlements, rural settlement network,, rural social infrastructure, social structure of a village, sоcialization of rural population.

Размещено на Allbest.ru