Гендер і соціальна стратифікація

«Інші характеристики -- раса, релігія, утворення, багатство, мова, етикет -- також можуть стати базисом для соціальних класів. Багато хто з цих характеристик взаємозалежні. В основі диференціації можуть лежати і розходження, що залежать від генетичних факторів і не піддані соціальній зміні -- колір шкіри, фізичні якості чи риси обличчя. Вони стають підставою для стратифікації, якщо визнаються соціально значимими. Утіленням такого роду соціально закріпленої диференціації є поділ суспільства на основі расових ознак».

Висновок

Такі різні форми стратифікації в архаїчних і сучасних суспільствах. Спектр цих форм, безсумнівно, набагато ширше. Ми розглянули лише самі основні. Не стратифікованих суспільств у дійсності взагалі не існує.

«Родина, церква, секта, політична партія, фракція, ділова організація, зграя розбійників, профспілка, наукове суспільство - коротше кажучи, будь-яка організована соціальна група розширюється через свою сталість і організованість. Навіть групи ревних зрівнювачів і постійний провал усіх їхніх спроб створити не стратифіковану групу свідчать про небезпеку і неминучість стратифікації в будь-якій організованій групі.

Це зауваження може показатися трохи дивним для багатьох людей, хто під впливом пишномовної фразеології може повірити, що принаймні суспільства самих зрівнювачів не стратифіковані. Ця думка, як і багато схожих, помилкова. Спроби знищити соціальний феодалізм були вдалими в змісті зм'якшення деяких розходжень і в зміні конкретних форм стратифікації. Їм ніколи не вдавалося знищити саму стратифікацію. Регулярність, з яких зазнавали невдачі всі ці спроби, ще раз доводять природний характер стратифікації. Християнство починало свою історію зі спроби створити суспільство рівних, але незабаром воно вже мало складну ієрархію, а наприкінці свого шляху звело величезну піраміду з численними рангами і титулами, починаючи з усемогутнього папи і кінчаючи єретиком, що знаходиться поза законом. Інститут чернецтва був організований св. Франциском Ассизским на принципах абсолютної рівності; пройшло сім років, і рівність випарувалася. Без винятку всі спроби самих ревних зрівнювачів в історії людства мали ту ж долю. Провал російського комунізму - це тільки ще один додатковий приклад у довгому ряді схожих експериментів, здійснюваних у більшому чи меншому масштабі іноді мирно, як у багатьох релігійних сектах, а іноді насильно, як у соціальних революціях минулого і сьогодення. І якщо на якусь мить деякі форми стратифікації руйнуються, то вони виникають знову в старому чи модифікованому виді і часто створюються руками самих зрівнювачів. Феодалізм і олігархія продовжують існувати в науці і мистецтві, політиці і менеджменті, банді злочинців і демократії зрівнювачів - словом, усюди.

Саме тому вивчення стратифікації є однієї з найбільш важливих областей соціальної антропології. Згідно Оксфордскому словнику соціології, можна виділити три основні задачі таких досліджень: «Перша мета полягає в тому, щоб установити, якою мірою класові чи статусні системи домінують на рівні суспільства, затверджуючи способи соціальної дії.

Друге завдання полягає в аналізі класових і статусних структур і факторів, що визначають процес формування класів і статусів.

І останнє, соціальна стратифікація документально підтверджує нерівність умов, можливостей і доходів, а також способів, за допомогою яких групи підтримують класові чи статусні границі. Інакше кажучи, вона порушує питання про соціальну замкнутість (clousure) і вивчає стратегії, за допомогою яких одні групи підтримують свої привілеї, а інші прагнуть одержати доступ до них.

Висновки

Під час цієї дипломної роботи можно зробити висновок, що поставлену мету виконано. Створена цілісна концепція дослідження гендеру та соціальної стратифікація, розроблений аналіз верств населення, зокрема приділена увага молодшим поколінням, дітям. Так як вони наше майбутнє.

Приділено чимало уваги до проблеми гендеру дітей та їх стратифікації, зокрема соціальна роль та виховання. Не дивлячись на розуміння відмінностей між дітьми різної статі в здібностях, інтересах і нахилах, особливостей поведінки, педагогіка й нині залишається безстатевою. Розвиток жіночої суб'єктивності та ідентичності витіснений на периферію, традиційна статево-рольова соціалізація дівчаток і хлопчиків продовжує відтворювати патріархатні стереотипи взаємодії статей у суспільній і приватній сферах. Ці стереотипи та установи все частіше вступають у суперечність з реальними трансформаціями гендерних відносин у сучасному українському суспільстві, стають на заваді розкриттю індивідуальностей, рівноправ'я статей, спільного розвитку демократичних відносин. Не зважаючи на всі спроби виглядати „особистісно зорієнтованою”, така педагогіка може бути тільки імперативною в своєму прагненні відпрацьовувати єдиний гендерний конструкт, підганяючи під нього всіх.

Очевидно, що жорсткі стандарти традиційної культури щодо фемінності й маскулінності, які проводяться суспільством через школу, анахронізмом і стають об'єктивною перешкодою для ефективної соціалізації вихованців.

В умовах недиференційованого підходу до виховання хлопчиків і дівчаток, розмивання кордонів між жіночими і чоловічими соціальними ролями гендерна соціалізація здійснюється стихійно, без належної педагогічної уваги, в результаті чого формування гендерних установок та поведінки серйозно ускладнюється, а в деяких випадках набуває спотвореного, деструктивного характеру.

Недостатній рівень гендерного виховання дітей молодшого шкільного віку переважно зумовлений непідготовленістю педагогів до його повноцінного здійснення, нестачею якісної науково-популярної літератури та формалізмом у гендерній просвіті батьків.

Основним результатом дослідження є конкретизація факторів гендерної соціалізації найближчого оточення дитини - її родини на формування гендерних установок у структурі статевої самосвідомості особистості. Експериментальним шляхом підтверджена необхідність кардинальної оптимізації змісту та засобів гендерного виховання у початковій школі на засадах взаємодії з сім'єю.

У процесі дослідження даної проблеми ми дійшли наступних висновків:

1. Жіночі та чоловічі ролі залежать від багатьох соціально-культурних умов і змінюються від культури до культури; уявлення про мужність-жіночність є неоднаковим для різних епох, в різних економічних і соціальних умовах, національних прошарках населення, культурних традиціях; кордони між сімейними, соціальними і громадськими ролями статей постійно змінюються, що накладає відбиток на уявлення про „я - концепцію” і „я - образи” чоловіка та жінки;

2. Формуюча сила культурних сподівань та очікувань проявляється в уявленнях про те, як повинні поводитися чоловік і жінка, хлопчик і дівчинка; в процесі статевої соціалізації дитини і засвоєння нею гендерних ролей формується індивідуальний статево-рольовий тип поведінки;

3. Психологічна стать дитини активно формується в дитинстві, збагачується й ускладнюється на кожному етапі психосексуального розвитку і завершується цей процес в основному у юнацькому віці; у молодшому шкільному віці формується статево-рольові орієнтації, гендерні установки щодо орієнтації на маскулінні, фемінні та андрогінні цінності, але статево-рольовий тип поведінки залишається ще незавершеним.

4. Зміна культурних стереотипів маскулінності і фемінності; зміни в структурі гендерних ролей та соціокультурних гендерних стереотипів. Вони стають менш жорсткими, менш полярними. Ці зміни поєднуються у рекламі з традиційними гендерними установками.

5. Слабшають культурні заборони у ставленні до еротики, сексу, стосунків між статями; Зміни характеру соціалізації дітей, в т.ч. молодших школярів, переважаюче зростання впливу товариства однолітків порівняно з впливом батьків. Спільне шкільне навчання зменшує статеву сеграцію.

6.Зростання необхідності перегляду системи традиційної шкільної освіти у зв'язку із здійсненням у ній ранньої гендерної стереотипізації на основі сексистських установок, із домінуванням маскулінного стандарту патріархальної культури.

7. До завдань гендерного виховання, спрямованих на розвиток різних сфер жіночої/чоловічої індивідуальності у дітей молодшого шкільного віку (6 (7)-10 років) у процесі гендерної соціалізації відносяться такі:

- допомога в пізнанні дитиною самої себе, в усвідомленні власного типу „Я” хлопчика/дівчинки;

- розвиток здатності і формування готовності встановлювати щирі, шанобливі, партнерські відносини з дорослими, однолітками;

- розвиток комунікальних умінь, навичок щодо реалізації різноманітного статевого репертуару в ігрових ситуаціях і реальній життєдіяльності початкової школи;

- формування уявлень про правила поведінки з незнайомими людьми і навичок особистої безпеки.

8. Для оптимізації процесу формування гендеру у молодшому шкільному віці доцільним є використання просвітницької діяльності з батьками та вчителями початкової школи у таких формах:

- бесіди і лекції для батьків із залученням досвідчених фахівців (сексологів, лікарів, психологів педагогів, науковців), організаторами яких згідно функціональних обов'язків можуть бути практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник;

- консультації для учнів з врахуванням їхніх індивідуальних запитів;

- тренінги;

- вечори запитань і відповідей;

- виставки та добірки науково-популярної літератури у шкільній бібліотеці відповідної тематики;

- диспути, КВК;

- анкетування батьків та вчителів.

9.Для діагностики та корекції гендерного ставлення особистості учня 1-4 класів практичному психологу доцільно використовувати:

- ігрові методики (ігри та вправи);

- проективні методики („Намалюй людину”);

- асоціативні методики („Хто я”);

- методики самооцінки („Східці”);

- методику „Особистісний диференціал”.

Список використаної літератури

1. Хрестоматія феміністських текстів: Переклади. Під ред. Є. Здравомислов і А. Тьомкін. СПб. 2000

2. Шведова Н.А. Просто про складне: гендерна просвіта. МГЦІ. М., 2002.

3. Соціальное конструювання гендеру: феміністська теорія / / Введення в гендерні дослідження. Ч. 1: Навчальний посібник / За ред. І. Жеребкін. Харків: ХЦГІ; СПб.: Алетейя, 2001

4. Уест К., Циммерман Д. Створення гендеру. / Пер з англ. Є. Здравомислов / / Гендерні зошити: Праці Санкт-Петербурзького філіалу Інституту соціології РАН. Вип.1. СПб, 1997.

5. Соціальное конструювання гендеру: феміністська теорія / / Введення в гендерні дослідження. Ч. 1: Навчальний посібник / За ред. І. Жеребкін. Харків: ХЦГІ; СПб.: Алетейя, 2001

6. Е.А. Здравомислова, Ф. Ф. Тьомкіна. Соціальне конструювання гендеру. МЦГІ, 1999

7. Соціальное конструювання гендеру: феміністська теорія / / Введення в гендерні дослідження. Ч. 1: Навчальний посібник / За ред. І. Жеребкін. Харків: ХЦГІ; СПб.: Алетейя, 2001

8. Вороніна О.А. Гендерна експертиза законодавства Російської Федерації про ЗМІ. МЦГІ, 2001.

9. Вороніна О.А. Універсалізм і релятивізм культури в конструюванні гендерної системи. Підручник. Основи гендерних досліджень. МГЦІ. М., 2001.

10. Здравомислова Е.А., Тьомкіна А.А. Соціальне конструювання гендеру / / Можливості використання якісної методології в гендерних дослідженнях. МЦГІ, 2001.

11. Андрушенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.

12. Курс лекцій - К.: Генеза, 1993.

13. Вебер М. Избранные произведения. М. Прогресе. 1990.

14. Гидденс Э. Стратификация и классовая структура. // Социологические исследования. 1992. N9.

15. Радугін А.А., Радугин К.А. Социология. Курс лекций. - М.1995.

16. Основи соціології: матеріали до лекційного курсу // За ред. Климанської Л.Ф. Савки В.Е. - Львів 1997.

17. Спелзер Н. Соціологія. -М.:1994.

18. Социология: Наука об обществе. - Харьков, 1997.

19. Сорокін П. Человек, цивилизация, общество. -- М.: Изд. полит. лит-реч, 1992.

20. Бжиська Ю.А. Статеве виховання як невід'ємна частина морального виховання // Рідна школа. - 2002. - Квітень. - С. 27-31.

21. Бондарчук О.І. Сім'я як осередок соціалізації дитини // Проблеми соціальної захищеності дітей в ринкових умовах. - К.: АЛД, 1998. - С.

22. Бондарчук О.І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001.

23. Говорун Т., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навч.посібник. - Тернопіль: Богдан, 1999. - 384с.

24. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. - К.: Рад. школа, 1990. - 160 с.

25. Говорун Т.В., Шарган О.М. Психологічні аспекти гендерної дискримінації // Психологія. Зб. наук. праць. Вип. ІІІ. - К., 1998. С. 3

26. Гридковець Л.М. Розвиток психосексуальної культури особистості // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. -- №3. -С. 22-24.

27. Гаубас С.В. Актуальні методи статевого виховання школярів у сучасних умовах // Все для вчителя - 1999. -№17-18-С. 105-106.

28. Геник С.М. Усе починається з родини - Ів.-Фр.: Сіверсія, 1998. - 725 с.

29. Говорун Т.В., Шарган О.М. Кохання вашої дитини - вікова ілюзія чи реальність // Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. - К.: Міськ. Центр сексології, 1990. - с. 77-78.

30. Віденко С.В. Психологія сексуальності та сексуальних стосунків. Навчальний посібник - К.: Арістет, 2003. - 312с.

31. Іваненко О.В. Сексуальні зловживання щодо дітей та підлітків в Україні // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - №4. - С. 43-47.

32. Забужко О.І. Польові дослідження з українського сексу. - К.: Згода, 1996. - 102 с.

33. Захарова М.С. Специфіка статево-рольової соціалізації дітей з неповної сім'ї як психологічна проблема // Зб. наук. праць: Філософія, соціологія, психологія; -Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського університету, Вип. 7.-4.1. - С. 106-113.

34. Ковбас Б.І, Костів В.І., Родинна педагогіка: У 3-х т. Т.1. Основи родинних взаємовідносин. Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського ун-ту. 2002 - 288с.

35. Кравець В.П. Гендерна педагогіка. Навчальний посібник. - Тернопіль: Джура, 2003.-416с.

36. Кравець В.П. Діяльність шкільного психолога з дошлюбної підготовки школярів. - Тернопіль, 1997.-163с.

37. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2003. - С.248; 418с.

38. Куликова Л.Ф., Слинько Л.І. Страхове виховання дітей і підлітків. - К.: Наука, 1988.-40с.

39. Лембрик С.П., Орбан-Лембрик Л.Е. Статево-рольова соціалізація: медико-біологічний та соціокультурний аспекти аналізу // Філософія, соціалізація, психологія. - Івано-Франківськ: Видавництво „Плай” Прикарпатського національного університету, 2004 - С. 136 С.134-143.

40. Максимова Н.Ю. Психологічні фактори соц. адаптації „дітей вулиці” // „Діти вулиці”: Метод. Рекомендації по роботі з „дітьми вулиці ”// Упорядник А.Г. - К., УДЦССМ, 1999 - с.67-72.

41. Між статеві стосунки у дзеркалі історичної перспективи // Етнопсихологічні орієнтири сімейного виховання. - Івано-Франківське видавництво „Плай” Прикарпатського ун-ту, 1996 - С. 35-54.

42. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: Навч.посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 140с.

43. Мороз Л.І. Вплив батьків на формування ціннісних орієнтацій у сфері між статевих взаємин. // Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник // За ред. Т.В. Говорун, - К.: Ін-т змісту та методів навчання, 1996.-168с.

44. Морозова О.І. Методика „Blaky Pictures” для дослідження особливостей психосексуального розвитку дітей і дорослих // Практична психологія і соціальна робота. - 2000. №6. - С.11-16.

45. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. К.: Академвидав, 2003.-448с.

46. Палій А. Росте майбутня жінка-мати // статеве виховання дівчинки у сім'ї // Дошкільне виховання. - 1996. - №3. - С. 18-19.

47. Палій А., Левко Р. Намалюй себе... Методика виявлення статево-рольової орієнтації дітей старшого дошкільного віку // Дошкільне виховання - 1996. - №11. - С. 22-23.

48. Постовий В.З., Кравченко Т.М., Міщенко М.В. Гармонія і дисгармонія стосунків батьків і дітей у сучасних родинах // Рідна школа. - 2001. Липень. - С. 33-37.

49. Сечейко О.В. До проблеми сексуального виховання // Рідна школа. - 1999. - №1. С. 25-26.

50. Савіна М.І. Статево-рольова ідентифікація дитини // Соціальний працівник. - 2006. - №23. - С. 2-27.

Размещено на Allbest.ru