Соціальні проблеми сім'ї

1) попередити розпад сім'ї;

2) відновити життєдіяльність сім'ї на нормальному рівні в нових умовах.

Саме ці проблеми складають зміст реабілітації неблагополучної сім'ї. Виходячи із розуміння сім'ї як системи, можна виділити такі напрямки реабілітації:

- компенсація втрати (роботи, місця проживання, здоров'я) або функцій померлого члена сім'ї, або того, хто вийшов з родини (розлучився чоловік, одружився син, переїхала на навчання дочка тощо);

- допомога сім'ї у реалізації її прав і виконанні функцій доти, поки вона не відновить свій потенціал.

На основі цих напрямків можна зробити висновок, що соціально-педагогічна робота з такою сім'єю повинна бути екстренною, тривалою і профілактичною у реабілітації сім'ї. Основою для подолання втрати і пов'язаного з ним горя є спрямування особистості на її активне подолання, тобто контролювання думок, емоцій, поведінки через терплячість і витриманість протягом тривалого часу, самостійну роботу та разом з іншими людьми над подібною проблемою, спілкування з тими, хто вже пройшов через подібне, з авторитетною людиною за її згоди. Оскільки розвиток і виховання людини можливий лише в діяльності і спілкуванні, а механізмом -- зовнішні та внутрішні протиріччя, то соціально-педагогічна робота з реабілітації сім'ї після втрати повинна мати за мету захист прав сім'ї та її членів через:

1) створення протиріч, долаючи які, сім'я і окрема особистість прискорюють процес прийняття втрати і подолання її наслідків;

2) створення умов для нормальної життєдіяльності сім'ї.

Формами реабілітації соціально-педагогічної роботи з сім'єю, яка понесла втрату члена чи стосунків, і є внаслідок цього неблагополучною, є такі:

1) за кількістю сімей: групові, індивідуальні;

2) за ступенем самостійності сімей: групи взаємопідтримки, працюючи з консультантом;

3) за місцем проведення: стаціонарні, виїзні;

4) за тривалістю: постійно діючі, пульсуючі, одноразові;

5) за характером спілкування: безпосередні, опосередковані;

6) за умовами здійснення: екстрені, звичайні;

7) за змістом діяльності: навчальні, комунікативні;

8) за характером змістовного наповнення: інформаційні, практичні, інформаційно-практичні;

9) за метою: ліквідація чи компенсація втрати, профілактика вторинних стресорів;

10) за складністю побудови: прості, складні.

Методи соціально-педагогічної роботи у реабілітації неблагополучної сім'ї можна виділити на основі знання етапів подолання втрати. До них належать:

на 1 етапі: навіювання, вимоги, приклад (у бесіді, розуміючому слуханні);

на 2 етапі: приклад, заохочення, переключення, інформування, створення виховних ситуацій;

на 3 етапі: реконструкція характеру, переконання, приклад, заохочення, вимоги, аналіз; консультування;

на 4 етапі: перенавчання, консультування, вправи, самоаналіз, самооцінка.

Виявлення методів, які застосовуються на різних етапах подолання втрати дозволило зробити висновок про те, що допомога у подоланні неблагополуччя повинна поступово зменшуватися, змінювати свій зміст, тобто бути субсидіарною. В екстреній ситуації застосовується допомога, яка спрямована па подолання розгубленості, коли людина некритично ставиться до подій та впливів навколишнього, а тривала реабілітація вимагає спільних зусиль педагога і вихованців, з поступовим зменшенням допомоги і збільшенням активності людини, застосуванням заохочень.

Соціально-педагогічна робота з сім'ями хворих на алкоголізм і наркоманію

Особливість пияцтва та алкоголізму як адиктивної поведінки в тому, що ці явища виступають каталізатором, що спричиняє прояв інших видів соціальних відхилень: злочинності, адміністративних порушень, соціального паразитизму, самогубств, аморальної поведінки. Певна частина злочинів відбувається з метою отримання засобів для одержання спиртних напоїв. З іншого боку, особи, які знаходяться у стані сп'яніння, нерідко самі стають жертвами злочинців. Аморальна поведінка, пов'язана з анти-суспільними вчинками людей, які втрачають людську гідність, є незмінним супутником сп'яніння та захворювання на алкоголізм.

Під наркоманією розуміється вживання наркотиків чи схожих з ними речовин без медичних вказівок. Виникає потяг до наркотиків, явища абстиненції (наркотичного голоду), що веде до тяжких душевних та фізичних страждань, бажання частіше їх приймати та збільшувати дози. Все це свідчить про захворювання наркоманією, яка робить хворого рабом своєї звички. Незворотніми наслідками є інвалідність, розумова неповноцінність та висока смертність. Головна небезпека наркоманії -- не стільки в спричиненні фізіологічної шкоди особі, яка вживає наркотики, скільки в наступній деградації особистості, яка виникає в 10-20 разів швидше, ніж при алкоголізмі. Наркомани перестають цікавитись своєю роботою, а то й зовсім кидають її, ослаблюють зв'язки з друзями, виникають ускладнення в сім'ї, розвиваються егоїстичні риси характеру, лицемірство, брехливість - головне «я» та придбання наркотиків. Це ще більш прискорює деградацію особистості, появу психозів, серед наркоманів високий процент самогубств, не кажучи вже про нещасні випадки, пов'язані із передозуванням наркотиків [13, 120-125].

На основі вивчення проблем об'єкта реабілітації складається план реабілітації з ним, який включає:

1) проблеми діяльності (самообслуговування, адаптацію до навколишнього середовища, пересування, продуктивність дій, комунікацію, психологічний стан тощо);

2) оцінки діяльності (первинну, контрольну, підсумкову).

Цей план погоджується з іншими фахівцями, об'єктом реабілітації, з яким може бути навіть підписаний контракт про виконання плану, що дисциплінує [11, 58].

Педагог здійснює:

1) соціальну терапію (очну і дистанційну, індивідуальну і групову);

2) співпрацю з працівниками різних соціальних інституцій і залучає їх до надання допомоги особистості, що сприяє подоланню кризових ситуацій та проблем клієнта на основі самоусвідомлення особистістю відношення до себе, оточуючих та навколишнього середовища;

3) корекційно - реабілітаційну роботу, яка спрямована на зміну та вдосконалення особистих якостей людини, особливостей життєдіяльності та створення умов для розвитку потенційних можливостей осіб з функціональними обмеженнями, активне залучення їх до участі у суспільному житті. При цьому соціальний педагог повинен прогнозувати наслідки своїх дій і прогнозувати і планувати життєвий шлях об'єкта реабілітації, налагоджувати зв'язки з усіма можливими суб'єктами корекційно-реабілітаційної допомоги [13, 42].

Методи роботи з такими сім'ями: інформування, переконання, працетерапія, покарання, вправи, навіювання, представництво інтересів членів сім'ї, приклад, вимоги, контракт, педагогічні ситуації, реконструкція характеру, переключення, перенавчання, соціальна реклама.

Напрямки роботи: програми антинаркотичної освіти, організація виховної роботи антинаркотичної спрямованості («рівний -- рівному»), контроль, правова просвіта, формування позитивного мислення, реабілітація алкоголіків, попередження і боротьба з насильством у сім'ї, вивчення умов життя сім'ї і сприяння їх покращанню як засіб усунення причин алкоголізму, тимчасове вилучення і реабілітація дитини з сім'ї, формування ціннісного ставлення до здоров'я, життя, сім'ї, допомога дитині і дружині в самореалізації та адаптації до умов життя, попередження сімейного алкоголізму, суїцидів, девіантної поведінки членів сім'ї, формування саморегуляції, вольових якостей, організація змістовного дозвілля, спілкування і відпочинку сімей.

Форми роботи: групи взаємо підтримки, самодопомоги, відеолекторії, лекторії на замовлення, бесіди, походи, трудові десанти, педагогічні десанти в установи, підприємства, організації, розповсюдження брошур, буклетів, тренінги, семінари, телефони «Довіри», заняття в клубах для лікування алкоголіків і членів їх сімей, консультпункти, дитячі консультативні центри, інформаційні центри, тематичні концерти, виступи агітбригад, тематичні рубрики в пресі, передачі на радіо, ТБ, підготовка конференцій, залучення членів сім'ї до розробки антиалкогольних програм, фасилітаторство, спеціалізовані телефонні лінії для алкоголіків і членів їх сімей, інформаційні компанії [4, 60-78].

Напрямки роботи соціального педагога з різними типами неблагополучних сімей різноманітні і дуже важкі. Але кожна окрема сім'я потребує особистого підходу від соціального працівника, тому що кожен випадок є унікальним. Соціально - педагогічна робота має бути водночас комплексна і спрямована на особливо вразливі риси проблемної сім'ї.

2.3 Соціальна реабілітація дітей - вихованців проблемних сімей

У загальних рисах принципи роботи з підлітками із проблемних сімей можна сформулювати таким чином:

- створення атмосфери довіри у взаєминах: педагог (класний керівник) - підліток;

- підключення до реабілітації підлітка всіх суб'єктів виховного процесу;

- підтримка та супровід проблемного підлітка;

- тісна взаємодія педагога (класного керівника) з проблемною сім'єю;

- постійний зв'язок із науковцями-консультантами (супервізорами).

Виховні функції в загальноосвітньому закладі виконують усі педагогічні працівники, проте основна роль забезпечення виховного процесу належить класному керівникові [12, 199 - 210].

Класний керівник як педагог, який має великі можливості для впливу на розвиток особистості дитини, повинен приділяти особливу увагу проблемам гуманістичного, особистісно зорієнтованого виховання, створювати необхідні умови для формування у підлітка вищих духовних цінностей.

Для сучасної школи одним із основних чинників виховання залишається слово, особливо слово вчителя, класного керівника, монолог дорослої людини, яка знає відповіді на всі питання.

Говорячи про особистість учителя, варто зупинитись на найістотніших якостях педагога, що забезпечують ефективне моральне виховання:

повага й довіра до дітей;

професійна майстерність (учитель - джерело знань, інформації);

високий моральний авторитет;

творчий стиль діяльності;

організаторські здібності;

знання специфіки роботи з дітьми й урахування їх вікових особливостей;

широкий культурний кругозір.

Найістотнішою характеристикою вчителя-професіонала є володіння мистецтвом контакту. Його важлива умова - чуйність і душевна відкритість, готовність зрозуміти та прийняти щось нове й незвичне, побачити іншого як себе і себе як його. Не побачивши в учневі чогось цінного та цікавого, властивого тільки йому, учитель не може його виховувати, у нього немає точки опори для простого контакту з дитиною. Учитель повинен стати другом для дитини, знати її інтереси, переживати її радощі та тривоги, забувши про те, що він учитель. І тоді дитина розкриється перед ним. Учитель повинен пройнятися симпатією до вихованця, пам'ятаючи, що перед ним не просто учень, а особистість, яка має свої, притаманні лише їй індивідуальні вікові та психологічні особливості.

Ураховуючи основні компоненти педагогічної діяльності можна окреслити основні функції педагога-вихователя:

- забезпечувати оптимальні умови для всебічного й гармонійного розвитку вихованців;

- проводити цілеспрямовану роботу зі здійснення завдань національного виховання школярів у процесі навчально-виховної роботи у школі та за її межами;

- систематично вивчати індивідуальні анатомо-фізіологічні та соціально-психологічні особливості розвитку учнів свого класу;

- здійснювати організацію й виховання первинного учнівського колективу, усебічно вивчати динаміку його розвитку;

- проводити виховні та організаційні заходи зі створення оптимальних умов, які би сприяли зміцненню та збереженню здоров я учнів;

- здійснювати організаційно-виховну роботу з учнями, учителями та батьками учнів, спрямовану на формування у школярів старанності й дисциплінованості у процесі навчальної діяльності з урахуванням їх індивідуальних потенційних розумових можливостей;

- організовувати позакласну виховну роботу з учнями, сприяти залученню вихованців до діяльності позашкільних дитячих виховних закладів;

- проводити цілеспрямовану організаційно-педагогічну роботу з батьками, забезпечувати системність у формуванні психолого - педігогічної культури батьків;

- домагатись єдності вимог до вихованців з боку школи й сім ї;

Працюючи з важковиховуваними дітьми, учитель дотримується важливих принципів, які випливають із соціально-психологічних особливостей цих дітей. Це такі принципи:

- Організація дитячого колективу, який здійснював би позитивний вплив на вихованця.

- Залучення дитини до цікавої продуктивної праці.

- Опора на позитивні якості й позитивний соціальний досвід важковиховуваних дітей.

- Органічне поєднання поваги до вихованця з прийнятою системою вимог.

- Єдність і систематичність педагогічних впливів на вихованців.

- Індивідуальних підхід до вихованця.

- Гуманне ставлення до дітей з неблагополучних сімей повинно базуватись на такому педагогічному постулаті: ці діти «важкі», бо їм важко подолати ті чи інші соціальні труднощі; з іншого боку, значні відхилення важковиховуваних дітей від моральних норм поведінки - своєрідне моральне захворювання, а тому й ставлення до таких дітей має бути адекватним.

- Об єктиве ставлення до важковиховуваних.

- Педагогічний вплив здійснюється в не афективному стані педагога.

- Випереджаюче виховання позитивних якостей у важковиховуваних дітей.

У подоланні моральної хвороби важковиховуваності окремих дітей, з погляду його складності, багатоаспектності, виділяють кілька етапів.

Перший етап - діагностичний: вивчаються й аналізуються позитивні та негативні властивості виховання, умови, що сприяли появі та формуванню негативних властивостей; визначаються шляхи та засоби нейтралізації негативних проявів та актуалізація позитивних. Вихователь складає детальну характеристику педагогічно занедбаного вихованця.

Другий етап - планування та визначення напрямів роботи.

Третій етап - цілеспрямована педагогічна діяльність: реалізуються визначені плани перевиховання конкретної особистості із залученням усіх, хто може позитивно вплинути на дитину. Координує цю роботу передусім класний керівник. Здійснюється аналіз соціально-психологічних змін у поведінці вихованця, визначаються нові перспективні лінії.

Для підвищення ефективності діяльності вчителя початкових класів з дітьми з неблагополучних сімей та їхніми батьками використовуються такі форми роботи:

- масові (батьківські конференції, дні відкритих дверей, сімейні вечори та сімейні естафети, педагогічні лекторії);

- індивідуально-групові (бесіди, тренінги, рольові ігри, батьківські дні у школі, організація консультацій для батьків із запрошенням соціальних педагогів, психологів, спеціалістів з питань медицини, юристів);

- індивідуальні (педагогічні консультації, обговорення педагогічних ситуацій, індивідуальні бесіди, тренінги);

- взаємодія школи із соціальними службами.

Робота з неблагополучними сім'ями повинна передбачати психологічну підготовку вчителя, усвідомлення ним необхідності організації педагогічного керівництва сімейним вихованням; дійове керівництво вихованням дітей з неблагополучних сімей, створення цілеспрямованої системи роботи з неблагополучними сім'ями; спонукання вчителів до творчого пошуку, критичного аналізу роботи з неблагополучною сім'єю, вивчення кращого досвіду сімейного виховання.

Незважаючи на складність роботи з важковиховуваними дітьми, педагоги мають вірити в силу виховного впливу на особистість, намагатись будь-що допомогти дитині стати повноцінною людиною. Наслідки впливу виховного середовища залежать від уміння педагога спиратись на наявний позитивний фонд особистості, уміння залучати її до активної співпраці у своєму виправленні. Успіх виховного впливу на важковиховуваних дітей залежить від їх залучення до корисної діяльності, забезпечення високого темпу їх життя, зміст виховної роботи з важковиховуваними учнями має відповідати їх індивідуальним і віковим особливостям, мати високу емоційну насиченість [10, 352-360].

Для роботи з дітьми з проблемних сімей доречно застосовувати дискусії, рольові ігри, ігри на інтенсивну фізичну взаємодію, тобто такі методи в яких дитина може поділитися своїми почуттями, відчуттями, може навчитися взаємодіяти з однолітками. Так під час проведення групової дискусії проблемні підлітки мають можливість висловити свою думку з обговорюваної проблеми, вони вчаться формулювати свої думки, аргументувати своє бачення поставленої проблеми, сперечатися, не ображаючи опонентів, критикувати точку зору інших, не переходячи на особистості.

Після кожної рольової гри необхідно провести обговорення. Проблемні підлітки діляться враженнями стосовно того, як вони почувалися в тій чи іншій ролі, намагаючись мотивувати свої вчинки. Це дає можливість розвивати у них спостережливість, навчитися пояснювати поведінку інших, дивитись на міжособистісну ситуацію очима партнерів по тренінгу.

Ігри на інтенсивну фізичну взаємодію слугують для посилення інтересу у проблемних підлітків, підвищення працездатності, зняття напруги, відпочинку, покращання взаємостосунків у групі [12, 45].

Таким чином, діти з неблагополучних сімей потребують особливої уваги з боку суспільства, оточуючих, а особливо зі сторони людей які можуть запропонувати реальну допомогу. Таким дітям дуже важко адаптуватися до навколишнього середовища, і пройти безболісно процес соціалізації. Саме тому соціальний педагог повинен приділяти підвищену увагу таким дітям, допомогти в реабілітації цієї дитини, та нормальному функціонуванню в суспільстві.

Висновок

Сім'я - соціальне утворення, що має в кожному конкретно - історичному типі суспільства свою специфіку, свої традиції в національній культурі. Сучасна сім'я визначається як соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально - психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Існують такі категорії сімей: бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті; сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів, студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульман; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів; неповні, прості нуклеарні, складні, великі; бездітні, одно дітні, малодітні, багатодітні; однорідні; різнорідні сім'ї; міські, сільські; сім'ї молодожонів (до 1 року); сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років; рівноправні, демократичні, авторитарні; побудовані на шлюбних стосунках, позашлюбні, оформлені юридично, але проживають окремо та багато інших.

В нашому суспільстві існує проблема неблагополучних сімей.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних. Тому підлітки, вихідці з проблемних сімей потребують ретельної уваги зі сторони соціальних працівників.

Багато соціальних інститутів надають допомогу членам проблемних сімей, так наприклад центр соціальних служб для молоді. При ЦССМ діють служби соціальної підтримки сімей «Родинний дім», служби психологічної допомоги «Телефон довіри», кризові центри соціально-психологічної допомоги, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеження ми, мобільні консультативні пункти соціальної роботи у сільській та гірській місцевості, консультативні пункти для ін'єкційних споживачів наркотиків «Довіра», служби соціального супроводу неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі та поверну лися з них, служби вторинної зайнятості молоді тощо.

Напрямки роботи соціального педагога з різними типами неблагополучних сімей різноманітні і дуже важкі. Але кожна окрема сім'я потребує особистого підходу від соціального працівника, тому що кожен випадок є унікальним. Соціально - педагогічна робота має бути водночас комплексна і спрямована на особливо вразливі риси проблемної сім'ї.

Важливим напрямком соціальної роботи з дітьми з неблагополучних сімей це є їх реабілітація і повернення дітей до нормального суспільного життя, допомога в засвоєнні всіх соціальних функцій і нормального їх застосування в суспільному житті.

Список використаних джерел

1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посібник. - К., 2003. - 134 с.

2. Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога: Навч. посібник. - К., 2008. - 233 с.

3. Калашников С. муниципальная система выявления семейного неблагополучия. - 2008. - №3. - С. 44 - 51.

4. Как работать с проблемной семьей // Социальная педагогика. - 2004. - №2. - С. 60 - 78

5. Назарова С. Центр социальной и психологической поддержки: работа с неблагополучными семьями // Социальная педагогика. - 2007. - №1. - С. 51 - 57.

6. Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними сім'ями // Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. А. Й. Капської. - 2-е вид., перероб. і доп. - К., 2003. - С. 200 - 214.

7. Особливості роботи з молодими сім'ями, та дітьми з проблемних сімей // Технології соціально-педагогічної роботи. - К.,2000. - С. 168 - 245.

8. Работа с кризисными семьями: Проект «Возвращение домой» // Социальная педагогика. - 2006. - №1 - С. 51 - 57.

9. Соціальна робота. Кн. 2.: Навч. посібник., кн.2. / За ред. Андрущенко В. П. та інші. - К., ДЦССМ, 2002. - 440 с.

10. Социальная работа.: Учеб. пособие для студ. вузов / Ред. Курбатов В. Н. и др. 3-е изд., - Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. - 480 с.

11. Соціальна робота.: Навч. посібник, ч. 1. Основи соціальної роботи. / Ред. Т. Семигіна. - К.: Києво - Могилянська академія, 2004. - 178 с.

12. Соціальна робота в Україні.: Навч. посібник для студ. вузів. / За ред. І. Д. Звєрєвої, Локтіонової Г. М. - К.: Вид-во «Науковий світ», 2003. - 233 с.

13. Социальная педагогика: Курс лекций. Учеб. пособие для студ. вузов / М. А. Галагузова, Ю. Н. Галагузова, Г. Н. Штинова и др. - М.: Гуманит - издат. центр ВЛАДОС, 2000. - 416 с.

14. Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Україні.: За ред.. І. М. Григи, Т. В. Семигіної. - К.,2003. - 128 с.

15. Трубавіна І. Технології соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю // Полтавский державний педагогічний університет ім. В. П. Короленка., зб. наук. праць. - Полтава - 2001. - Вип. 6/7(20-21). - С. 49 - 59.

16. Холостова Е. И. Теоретические основы социальной дезадаптации детей // Социальная работа с дезадаптированными детьми: Учеб. пособие. - М., 2007. - С. 7 - 26.

Размещено на Allbest.ru