Особливості економіки як соціального інституту, її структура та соціальна функція

Формування нових економічних відносин визначає нові особливості надбудовних утворень, взаємодії економіки з соціальними процесами.

У межах економічної соціології існує також прикладна галузь -- соціологія промисловості, яка вивчає діяльність, диференціацію і взаємодію певних соціальних груп, що функціонують у сфері промислового виробництва.

Загалом сучасна економічна соціологія зосереджується на вирішенні таких завдань:

Дослідження соціальних механізмів, що визначають розвиток економічної сфери суспільства_, регулюють економічну діяльність індивідів, спільнот і груп.

Вивчення особливостей мотивації різних форм соціально-економічної поведінки людини (особистості чи соціальної спільноти), її впливу на процеси і результати економічного розвитку.

З'ясування основних тенденцій і ефективності діяльності соціального механізму розвитку економіки.

Вивчення особливостей і ефективності впливу на людину та її економічну діяльність мотиваційних, статусних, культурних, управлінських соціальних регуляторів.

5. Дослідження спрямованості та особливостей впливу на зміну соціально-економічної структури суспільства існуючої в ньому економічної системи (планово-централізованої, ринкової).

6. Визначення раціональних напрямів економічної політики держави.

7. Дослідження конкретних соціально-економічних, соціокультурних і соціально-політичних умов функціонування економічної сфери суспільства.

5. Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками.

Економічна соціологія взаємопов'язана з багатьма науками. Особливо тісний зв'язок її з наукою управління, яка вивчає управлінські кадри, зокрема, склад, мобільність, вертикальні і горизонтальні відносини, різні між колективні взаємодії, а також форми поведінки керівників, проблеми керівництва та лідерства. В науці управління утвердилася теорія соціального управління, де об'єктами виступають соціальні системи. Дослідження організаційної структури керованих об'єктів, людського фактору та його поведінки є базою для розробки наукового положення економічної соціології. Особливе значення для соціології має наука управління виробництвом з дослідженням таких проблем:

- оптимізація співвідношення політичного і господарського управління економікою і науково-технічним прогресом.,

- встановлення ефективного поєднання централізованих і демократичних засад в управлінні.,

- формування інститутів соціального контролю та участі трудівників в управлінні.,

- вироблення кадрової політики: принципів добору, підготовки, розстановки, виховання управлінських кадрів, а також критеріїв оцінки ефективності їх діяльності.

Водночас економічна соціологія розробляє наукові положення, які використовує наука управління, зокрема соціальні аспекти політичної влади, діяльності, поведінки, ціннісні орієнтації, соціальні норми, традиції, колективні інтереси тощо.

У теоретичних дослідженнях економічна соціологія використовує поняття, які розроблені соціальною філософією та соціологією. До них належать політична система, особистість, свідомість, відносини, соціальний прогрес, соціальна сфера і ін.

Узагальнення наукових положень суміжних суспільних наук дозволяють економічній соціології розробити власну теорію.

Дослідження економічної соціології ґрунтується на інтеграції соціологічного й економічного підходів. Необхідність такої інтеграції зумовлюється тим, що економісти, вивчаючи економічну сферу, не охоплюють соціальних відносин, зокрема сімейні відносини і бюджет, а навколишнє середовище, галузі культури, освіти, охорони здоров'я розглядають лише з точки зору фінансування і розвитку. Соціологи досліджують суспільні відносини без глибокого проникнення в економічні процеси. Інтеграція економічного і соціологічного підходів забезпечує визначення соціальної спрямованості у розвитку економіки. Економічний підхід означає, що цілі розвитку економіки визначаються матеріальними потребами суспільства, максимізацією суспільного продукту, національного доходу, фонду споживання тощо. Соціологи розглядають цілі розвитку економіки як похідні від цілей суспільства, а саме економіку як засіб, що дає можливість суспільству досягти розвиненого способу життя, соціальної справедливості та інших соціальних цілей.

Економісти ототожнюють механізм розвитку економіки з господарським механізмом, який регулює відносини економічних інститутів і організацій, але має внутрішньо економічний характер і не охоплює відносини економіки з іншими сферами суспільства.

Соціологи розглядають механізм розвитку економіки значно ширше, включають взаємодії не тільки економічних, а й соціальних інститутів та організацій. Якщо економісти вивчають в основному формалізовані відносини, що ґрунтуються на регламентованих законодавчих нормах, посадових статусах, то соціологи враховують як формалізовані, так і неформалізовані відносини.

В економічному підході людина розглядається як елемент трудових ресурсів, носій робочої сили, що можна використовувати, розподіляти , формувати, і не враховується її поведінка. Людина в соціологічному підході виступає суб'єктом економічних і соціальних процесів з власними цінностями, особистими матеріальними та духовними потребами.

Формулювання економічного і соціологічного підходів пов'язується з розвитком відповідних відносин, їх об'єднання визначило появу і розвиток економічної соціології, але в результаті інтеграції вона одержала якості, яких немає в окремих підходах.

Висновок

Отже, економічна соціологія вивчає широке коло питань соціальної політики, яка стосується діяльності органів влади, спрямованої на регулювання стану, відносин і взаємодії основних елементів соціальної структури суспільства - класів, націй, верств і груп.

Економічна соціологія розглядає соціальну сферу як доцільне оточення, середовище, в якому формуються соціальні відносини сукупностями людей та індивідами.

Економічна сфера є цілісною підсистемою суспільства яка відповідає за виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людей. Вона взаємодіє з політикою, культурою, освітою, побутовими послугами та іншими елементами системи.

Соціальна сфера істотно впливає на функціонування і розвиток економіки, тобто на економічно-соціальні процеси, під якими розуміються зміни у соціальних об'єктах, які відбуваються під впливом людського фактору.

Соціальний механізм зв'язує всі елементи системи в єдине ціле, стає предметом дослідження, який лежить на стику економіки і суспільства.

Основні функції економічної соціології - теоретично-пізнавальна, прогнозуюча, управлінська, соціальна, крім тих, що зазначені у вищесказаному.

Дослідження економічної соціології охоплюють як економічні, так і соціологічні фактори розвитку суспільства, спираються на соціальну й економічну інформацію, визначають економічну і соціальну ефективність.

Список використаної літератури

1. Піча В.М. Соціологія: Загальний курс: Посібник. - Київ. 1999. - 246 с.

2. Попова І.М. Соціологія: введення в спеціальність : Підручник. - Київ, 1998. - 287 с.

3. Якуба О.О. Соціологія: навч. посібник. - Харків, 1996. - 191 с

4. Соціологія. Посібник для студентів ВНЗ/ За ред. Городяненка. -

К.:Видавничий центр «Академія», 1999.-384с.

5. Примуш М.В.Загальна соціологія : Навчальний посібник. - К.: ВД

«Професіонал», 2004.-592с.

Размещено на Allbest.ru