Розвиток української етнонаціональної спільноти
Підходи до розуміння етнічної ідентифікації в соцологічному дискурсі. Етнос — різновид природної історичної самоорганізації людства і передумова формування нації. Становлення людини в націотворчому аспекті. Історія етнічності національних культур.
Рубрика | Социология и обществознание |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 26.05.2010 |
Размер файла | 53,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Соціобіологічний підхід описує етнос з еволюційно-генетичних позицій (як «поширену форму родинного відбору та зв'язку»). Його прибічники підкреслюють глибоку емоційність взаємозв'язків у людських групах, а також конче необхідне для людини переживання її належності до певної спільноти. Як соціобіологічне утворення, етнос підкорений природним ритмам життя.
Еволюційно-історичний підхід пов'язує етнос, етнічність не з біологічними аспектами існування, а з певним соціально-історичним контекстом. Етноси відмінні один від одного не стільки біологічно, скільки культурою, мовою, системами ідентичностей тощо. Згідно з еволюційно-історичним підходом, етноси характеризуються певними стійкими ознаками (мова, культура, етнічна самосвідомість, самоназва тощо), які формуються у взаємозв'язку з певними передумовами -- територіальними, природними, соціально-економічними, державно-правовими та ін.
Прихильники інструментального підходу, орієнтуючись на сучасне становище народів, пояснюють збереження етнічної ідентичності людей потребами подолання відчуження, що виникає в сучасному суспільстві у зв'язку з посиленням масової культури, зниженням традиційної системи цінностей, прагматизацією буття. Це засвідчує спробу протиставити асиміляторським поглядам (згідно з якими етнічні аспекти у сучасному суспільстві перестають відігравати визначальну роль) концепцію збереження етнічної ідентичності навіть за техногенного суспільства. Саме через етнічну ідентифікацію у людини сучасного суспільства з'являється можливість реалізувати жагу соціальної справедливості, культурної стратифікації тощо.
В основу конструктивістського підходу покладено тезу, що для етнічного самовизначення замало лише безпосередніх, природних ознак -- расових рис, фізіології, «уписуваності» у ландшафт. Етнічність як почуття спільності зі своїм народом стає цілком сконструйованим поняттям (звідси назва підходу), знаряддям досягнення вузьким колом лідерів здебільшого особистих, інколи навіть сумнівних цілей.
Усі підходи виявляють єдність у тому, що для виокремлення етнічної групи першорядним чинником є етнічна ідентичність. Етнічна ідентичність відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.
Нація -- особлива історична сукупність людей, що характеризується спільністю походження, мови, території, економічного становища, психічного стану та культури, що виявляються в єдиній етнічній свідомості та самосвідомості. Важливою ознакою нації є внутрішній державний устрій та чіткі державні кордони, у межах яких завершується їх формування. Останнім часом стала поширеною точка зору, згідно з якою відмінність між народністю та нацією є досить умовною, а окремі етнічні групи були закріплені за цими поняттями довільно. За іншими підходами нація, на відміну від народності, містить, передусім, не етнічний, а політичний сенс. Та й у світовій практиці вживається термін «нація» саме у значенні політичної чи громадянської спільноти.
Національні відносини завжди пов'язані з вирішенням певних етнічних проблем, які стосуються умов виживання і розвитку етносів (проблеми території, політичної влади, мови, культури, традицій, збереження самобутності тощо). Об'єктивною передумовою виникнення та розвитку національно-етнічних відносин є існування окремих етнічних спільнот, що відрізняються своїми етнокультурними особливостями (народів, націй). До титульних належать нації, що компактно проживають на певних територіях, дають назву існуючому державному утворенню (українці в Україні, естонці в Естонії та ін.). До національних меншин відносять етнонаціональні групи, що не належать до титульних націй (російське населення в Балтії, німці в Поволжі та ін.). Існують і багатонаціональні держави, в яких питома вага нетитульних націй не менша порівняно з основним населенням (Швейцарія). Відносити такгетноси до національних меншин некоректно ні в політичному, ні в культурному сенсі: спільність етнічної долі, культур, навіть національних стереотипів робить усі національні утворення в поліетнічних країнах формально рівноправними.
Список використаної літератури
1. Бех В. П. Генезис соціального організму країни. - Запоріжжя: «Просвіта», 2000. - 288 с.
2. Бутковська Н.Ю. Взаємозв'язок етнічної ідентичності та соціального статусу етнічної спільноти // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціологія. Психологія. Педагогіка». - Вип.20-21 - Київ, 2004. - С.14-17.
3. Бутковська Н.Ю. До проблеми формування в Україні поліетнічного суспільства // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціологія. Психологія. Педагогіка». - Вип.19 - Київ, 2003. С.20-23.
4. Гончар Б.М. В пошуках ідентичності етносу і нації //Освіта, 1999. -- №26-27, 12-19 травня. -- С.5.
5. Гордузенко В. Етнонаціональна група як компонент етнонаціональної структури українського суспільства // Соціальна психологія. - 2006. - № 3 (17). - C.173-180
6. Євтух В. Б. Етнічна меншина: поняття, ознаки, функції // Філософська і соціологічна думка. - 1994. - №1 - 2. - С. 159 - 174.
7. Євтух В. Б. Етносоціологія: питання формування поняттєво-термінологічного апарату // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України, М. О. Шульга (наук. ред.) та ін. - К., 2002. - 533 с.
8. Енциклопедія етнокультурознавства. Частина друга. “Українська національна культура у часі і просторі. “А-Е” / Ю. Римаренко, В. Кремень, В. Чернець, Л. Шкляр. -- К., 2002. -- 530 с.
9. 12. Енциклопедія ектнокультурознавства. Частина друга. «Українська національна культура у часі і просторі». «Д-Я! / О. Антонюк, Ю. Римаренко, В. Чернець, М. Ходаківський та ін. -- К., 2002. -- 551 с.
10. Картунов О. В. Етнонаціональна група // Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії / Відп. редактори Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. - Київ, 1993. - 800 с.
11. Картунов О.В. Західні етнонаціональні та етнополітичні концепції: теоретико-методологічний аналіз. -- К., 1996. -- 382 с.
12. Кучер В. Етнос і нація: проблеми ідентичності //Освіта. -- 1998. №64-65, 21-28 жовтня. -- С.3
13. Мала енциклопедія етнодержавознавства.//Відп. ред., кер.авт. колективу Ю.І.Римаренко. -- К.: Генеза, Довіра, 1996. -- 942 с.
14. Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія //За ред. Ю.І.Римаренка. -- К.: Довіра, 1998. -- 912
15. Нагорна Л. Національна ідентичність: український феномен в історичній ретроспективі // Розбудова держави. -- 1997. -- №7-8. -- С.47.
16. Обушний М.І. Етнонаціональна ідентичність: концептуальний аспект. Вісник. Філософія. Політологія. Вип. №30. -- К.: РВЦ «Київський університет». 1999. -- С.53-56.
17. Обушний М.І. Етнонаціональна ідентичність -- феномен самовизначення українців. -- К.: РВЦ «Київський університет», 1999. -- 40 с
18. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності -- К.: Український Центр духовної культури, 1998. -- 204 с.
19. Обушний М.І., Майборода О.М. Етнонаціональна політика Основи політології. За ред. Кирилюка Ф.М. -- К.: Вид-во Здоров`я, -- 1999. С. 184-192.
20. Обушний М.І. Націологія в системі наук про націю //Вісник. Філософія. Політологія. Вип. №29. -- К.: РВЦ «Київський університет». 1999. -- С.72 74.
21. Піча В. М. Предмет, структура, функції соціології. - Львів, 1994.
22. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. посіб. - К., 1999.
23. Ребкало В.А., Обушний М.І., Майборода О.М. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні: досвід, проблеми, перспективи. -- К.: Вид-во УАДУ, 1996. -- 116 с.
24. Римаренко Ю.І. Етнос і особа //Мала енциклопедія етнодержавознавства. -- К.: Генеза, Довіра, 1996. -- С.70.
25. Римаренко С. Ю. Самовизначення особи, нації, держави. -- К.: Видавничий дім «Юридична книга», 1999. -- 543 с.
26. Римаренко Ю., Шкляр Л., Римаренко С. Етнодержавознавство. Теоретико-методологічні засади -- К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. -- 254 с.
27. Сміт Е. Національна ідентичність. -- К., Основи, 1996. -- С.23.
28. Соціологія: Пос. для студ. вузів (За ред. В.Городаненка). - К., 2003.
29. Україна: етнонаціональна палітра суспільного розвитку. Словник довідник / Ю. Римаренко, О. Картунов, І. Курас, С. Римаренко та ін. К.: Вид-во УАДУ, 1997. -- 272 с.
30. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. -- Львів: Кальварія, 1996. Вип. 3.
31. Шульга Н.А. Этническая самоидентификация личности. -- К., 1996. -- 200 с.
Подобные документы
Підходи до розуміння етнічності та етнічної ідентифікації в соціологічному дискурсі. Становлення людини в націотворчому аспекті. Особливості та характерні риси українськї етнонаціональної спільноти. Історія та еволюція етнічності національних культур.
курсовая работа [53,0 K], добавлен 14.01.2010Соціалізація особистості та її вплив на формування соціально-активної позиції. Сутність етнічної самосвідомості та її характеристика. Національна самосвідомість як чинник розвитку духовності українського суспільства. Формування етнічної ідентифікації.
реферат [43,5 K], добавлен 24.10.2013Природність первинності процесу етногенезу як одного з процесів самоорганізації, підпорядкованого фундаментальним законам творення. Ознаки, що виокремлюють етнос з інших можливих людських спільнот. Перехід етносу до вищої форми існування - нації.
реферат [21,7 K], добавлен 25.05.2010Визначення терміну "етносоціологія", історія виникнення та специфіка її як науки. Етнос як основна категорія етносоціології. Концепція Ю. Бромлея та теорія етногенезу Л. Гумільова. Концепції походження і часу існування націй: прімордіалізм і модернізм.
реферат [36,4 K], добавлен 03.02.2009Дослідження історії розвитку соціального проектування. Розбудова незалежної української держави. Формування соціального проектування в ХХ-ХХІ століть. Реформування всіх сфер життєдіяльності суспільства, підвищення стандартів та рівня добробуту населення.
статья [639,5 K], добавлен 19.09.2017Принципи та підходи до розробки моделі соціально-психологічного процесу формування корпоративної культури із застосуванням спеціального методу інваріантного моделювання. Головні етапи та аналіз необхідних умов щодо самоорганізації системи, що вивчається.
статья [25,1 K], добавлен 22.02.2015Соціологічний підхід до вивчення референтних груп. Соціальні групи — інгрупи та аутгрупи. Поняття референтних груп у науковому дискурсі, огляд основних концепцій. Референтність як умова формування і головний чинник соціальної ідентифікації особистості.
курсовая работа [83,1 K], добавлен 26.05.2010Трансформація тоталітарного суспільства в Україні. Проблеми громадянського виховання підростаючого покоління. Формування громадянськості як одна з умов становлення людей, що спроможні відновити суспільство і дух нації та розвинути ідею державності.
дипломная работа [152,1 K], добавлен 05.11.2013Поняття "рушійні сили розвитку суспільства". Суб'єкти суспільного розвитку. Соціально-етнічні спільноти людей: тенденції їхнього розвитку та діалектика процесів. Етносоціальна культура як чинник гармонізації національних і міжнаціональних відносин.
реферат [93,5 K], добавлен 25.02.2015Аналіз витоків та історичної ґенези "національної ідеї". Характеристика формування особливої української національної символічної системи. Огляд причин, що затримали перехід від стадії поширення національної ідеї до формування теорії національної ідеї.
статья [23,2 K], добавлен 14.08.2013