Пізньопротестантські спільноти в Україні (XIX - початок XXI ст.)

Ще одне важливе зрушення у протестантизмі, після проголошення Незалежності пов'язане з появою духовних навчальних закладів та християнської літератури. За часів Радянського Союзу протестанти не мали змоги здобути вищу освіту. Навіть отримати середню спеціальну освіту було великим досягненням. Адже здобуття вищої освіти неодмінно було пов'язане із вступом до комсомолу, вимогою якого було пропагування атеїстичного способу життя. Протестантська молодь відмовлялася вступати до комсомолу. Це означало втрату будь-яких шансів на здобуття освіти. Єдиним способом якимось чином поглибити свої знання про Бога, було відвідування біблійних курсів у Москві, адже в Україні не було жодної протестантської освітньої установи. Ще однією можливістю було пізнати Боже слово самостійно. Проте, у Радянському Союзі існувала лише Біблія російською мовою православного видання, натомість сьогодні протестанти мають змогу не лише ознайомитись але й у вільному доступі придбати Біблію українською мовою [24].

Слід зауважити, що сьогодні функціонує Українська баптистська теологічна семінарія у Львові, Києві та Одесі, а також Київський християнський університет і Таврійський християнський інститут. До 2014 р. діяв Донецький християнський університет [1, с. 420-423]. У Західній Україні провідним духовним вищим навчальним закладом є Львівський біблійний інститут (з 2004 р. Львівська богословська семінарія). Станом на двотисячні роки Львівська богословська семінарія налічує близько 15 філіалів в межах України [25]. Отже, сьогодні протестанти не обмежені у своєму виборі, адже за своїм покликом та бажанням мають змогу обрати як духовний навчальний заклад так і найрізноманітніші біблійні курси та навчальні програми.

На початку XXI ст. діяльність пізньопротестантських спільнот урізноманітнилася та розширилася. Якщо у 90-х рр. XX ст. праця не виходила за рамки церковного середовища та була націлена на вирішення внутрішніх проблем громади, то у двотисячних роках відбулося збільшення зовнішньозорієнтованої форми діяльності. Протестанти активно допомагають реабілітаційним центрам, лікарням, сиротинцям тощо. Серед соціальних напрямів, до яких залучені протестанти варто виділити нещодавно створену всеукраїнську акцію євангельських протестантських Церков “Чисте серце - чисте місто”, яка була приурочена святкуванню 500-річчя Реформації. Основна мета - це прибирання та облаштування територій міста, тим самим покращення не лише свого простору, але й простору інших. Крім цього з'явилися різноманітні форми проведення дозвілля, як у межах Церкви так і поза нею. Сьогодні при протестантських громадах функціонують спортивні, музичні, поетичні, соціальні гуртки для усіх охочих [26].

Внутрішньо-зорієнтована форма діяльності також удосконалилася та набула ширших форм. До прикладу, усталеною є практика проведення всеукраїнських та обласних з'їздів протестантів. Один із найважливіших заходів у цій сфері є щорічний всеукраїнський з'їзд - “Малинфест”. Він відбувається в м. Малин (Житомирська область) та налічує від 5 до 8 тисяч людей. Саме цей фестиваль є місцем зародження нових ідей та поглядів у протестантизмі, адже учасники фестивалю - це найбільш активна та ініціативна молодь з усіх областей України [27]. Слід відзначити, що особливістю таких фестивалів є їхній чіткий розклад та структура, націлена як на об'єднання та спілкування у громадах, так і на поглиблення вивчення Божого слова.

Ще одна характеристика, яка вирізняє сучасний протестантизм у двотисячних роках - це проведення та координування діяльності, що має на меті мотивувати молодь доєднатися до церковного середовища. Одним із таких прикладів є утворення домашніх груп, до яких запрошуються молоді люди, котрі не є частиною протестантського середовища (друзі, однокласники, одногрупники, знайомі тощо). Зібрання у таких групах, як можна зауважити з назви, проходять у домах віруючих. Вони відбуваються щотижня та налічують від 5 до 18 осіб. Особливістю цих груп є відсутність будь-якого контролю щодо формату проведення або ж структури зібрань. Такі домашні групи відбуваються у формах бесіди чи чаювання [26].

Наступний приклад - створення “Асоціації євангельских студентів” у 2016 р. за ініціативи молодіжного відділу християн віри євангельської у Львівській області. Вона об'єднує молодь з різноманітних вищих навчальних закладів України. Зібрання відбуваються у закладах вищої освіти, де студенти мають змогу озвучити запитання та висловити міркування щодо різноманітних питань, які стосуються релігії в цілому. Мета асоціації - не лише допомогти молодим людям адаптуватися до нового статусу, місця проживання, оточення, але й сприяти утвердженню та поширенню християнських цінностей серед студентів [28].

Отже, функціонування та розвиток пізньопротестантських спільнот на теренах України було нерозривно поєднане з суспільно-політичними подіями, які розгорталися наприкінці 80 - початку 90-х рр. XX ст. Розпад Радянського Союзу та проголошення незалежності України стали поштовхом для волевиявлення та релігійного піднесення серед усіх вікових груп. Саме цей час вирізняється найбільш масовим приєднанням до протестантизму, адже люди намагалися заповнити духовну порожнечу, що утворилася на тлі атеїстичної пропаганди радянської влади. Також, протестантизм уособлював щось нове, щось цілковито інше та відмінне, від того, що пропонували Українська греко-католицька та Православна церкви. Музика, танці та форма проведення богослужінь були своєрідним магнітом, які притягували людей. Якщо у перші роки незалежності України пізньопротестантські спільноти характеризувалися своєю імпульсивною та подекуди хаотичною діяльністю, то у перші десятиліття XXI ст. функціонування спільнот вирізняється осмисленістю, організованістю та цілеспрямованістю. У 90-ті рр. XX ст. пізньопротестантські спільноти працювали для блага вузького кола людей, яке складали в основному віруючі Церкви. Тоді як сьогодні функціонування спільнот вийшло на цілковито новий рівень, де важливе місце посідає соціальна та просвітницька діяльність. Насамперед, активність протестантів зосереджується не лише в межах церковної спільноти, але й поза нею. Проте, щонайважливіше, члени протестантських груп особистим прикладом поширюють у молодіжному середовищі християнський спосіб життя.

Незважаючи на прогресивні зміни, впровадження та інновації, сучасний пізньопротестантський рух характеризується замкнутістю та подекуди консервативністю. Якщо молоде покоління протестантів намагається не відставати від тенденцій та викликів XXI ст., то старше покоління виявляє обережність щодо змін та пропозицій. Це свідчить, що протестантські спільноти перебувають на ідейному та ціннісному перехресті, де ще цілковито не відкинуті старі, проте й не прийняті нові бачення та стратегії розвитку, основна ціль яких - утвердження та поширення християнського світогляду серед усього населення. Зазначене ціннісне перехрестя можна вважати спадком політики радянської влади щодо протестантських віруючих, які перебуваючи у підпіллі були вимушені приховувати свою діяльність від ворожого зовнішнього світу. Період виходу за рамки спільноти у пізньопротестантських середовищах тривав значно довше, аніж видавалося спочатку.

Література

1. Історія релігії в Україні: у 10 т. / за ред. П. Яроцького. Київ: Світ знань, 2002. Т 5: Протестантизм в Україні. 424 с.

2. Історія релігії в Україні: у 10 т. / за ред. П. Яроцького. Київ-Дорогобич: Сурма, 2008. Т 6: Пізній протестантизм в Україні. 632 с.

3. Яроцький П. Л. Різноаспектний характер Європейської Реформації та особливості її сприйняття в Україні. URL: https://uars.info/prints/ur/83/12.pdf (дата звернення - 27.07. 2018).

4. Любащенко В. І. Зародження Реформації. Віросповідна сутність протестантизму. Матеріали з сайту Релігійно-інформаційної служби України. URL: https://risu.org.ua/ua/library/ books/autors/liubaschenko/history_of_protestantism_in_UA/vlub_history_1/65777/ (дата звернення - 25.07. 2018).

5. Любащенко В. І. Історія протестантизму в Україні. Матеріали з сайту Релігійноінформаційної служби України. URL: https://risu.org.ua/ua/library/books/autors/liubaschenko/ history_of_protestantism_in_UA/vlub_history_n/65788/ (дата звернення - 26.07. 2018).

6. Мокієнко М. М. Пізній протестантизм в Україні: інституційний та суспільно-політичний аспекти (1991-2004 рр.): автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / Запорізький національний університет. Запоріжжя, 2007. 20 с.

7. Черенков М. М. Соціокультурний вплив ідей реформації на соціально-богословську ідентифікацію українського євангельського протестантизму. URL: http://www.filosof.com.ua/ Jornel/M_67/Cherenkov.pdf (дата звернення - 27.07. 2018).

8. Черенков М. М. Від ізоляціонізму до “входження у світ”: соціально-філософські рефлексії трансформаційних процесів в українських євангельських церквах // Мультиверсум: філософський альманах. 2008. № 70. С. 237-242.

9. Черенков М. М. Європейська Реформація та український євангельський протестантизм: монографія. Київ: Християнська просвіта, 2008. 566 с.

10. Буга Є. В. Протестантизм в українському суспільстві: історія виникнення та специфіка функціонування // Релігія та Соціум. 2012. № 2(8). С. 159-164.

11. Буга Є. В. Соціальні доктрини протестантизму в контексті соціокультурних перетворень українського суспільства // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Серія: Соціологія. 2013. Т 225. Вип. 213. С. 35-40.

12. Докаш В. І. Протестантський модернізм: історія, форми вияву в умовах глобалізації та інкультурації українського суспільства // Українське релігієзнавство. 2015. № 73. С. 301-311.

13. Докаш В. І. Форми реалізації особистості в контексті соціальних доктрин протестантських церков // Релігія та соціум. 2010. № 1. С. 104-109.

14. Докаш В. І. Основні складові протестантської есхатології: структурно-функціональний аналіз // Релігія та соціум. 2014. № 3-4. С. 91-98.

15. Шевченко В. М. Словник-довідник з релігієзнавства. Київ: Наукова думка, 2004. 558 с.

16. Религиоведение: словарь / под ред. Е. С. Элбакян. Москва: Академический Проект, 2007. 638 с.

17. Религиоведение: энциклоп. слов. / под ред.: А. П. Забияко, А. Н. Красникова, Е. С. Элбакян и др. Москва: Академический проект, 2006. 1255 с.

18. Історія релігії в Україні: у 10 т. / за ред. А. Колодного. Київ: Український видавничий консорціум, 2011. Т 7: Релігійні меншини України. 600 с.

19. П'ятидесятництво. Довідник релігій. Матеріали з сайту Релігійно-інформаційної служби України. URL: https://risu.org.ua/ua/mdex/reference/major_religions/~%D0%9F%27% D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B 8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE/33652/ (дата звернення - 26.07.2018).

20. Дані Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2018 р. URL: https://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr_2018/70440/ (дата звернення - 25.07. 2018).

21. Рєшетніков Ю., Санніков С. Огляд історії Євангельсько-баптистського братства в Україні. Одеса: Богомисліє, 2000. 230 с.

22. Поширення і розвиток баптистського руху у Східній Галичині у 20-30-х роках ХХ ст. Матеріали з сайту Львівського музею історії релігії. URL: http://www.museum.lviv.ua/ virtualni-vystavky/516-poshyrennia-i-rozvytok-baptystskoho-rukhu-u-skhidnii-halychyni-u-20-30kh-rokakh-khkh-st (дата звернення - 26.07. 2018).

23. Історія релігії в Україні: навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів / за ред.: А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. Київ: Знання, 1999. 735 с.

24. Інтерв'ю з М. Мокієнком, 1981 р. н., записане у м. Львові 26 лютого 2018 р. // Архів О. Ю. Луців.

25. Інтерв'ю з Я. Назаркевичем, 1971 р. н., записане у м. Львові 7 лютого 2018 р. // Архів О. Ю. Луців.

26. Інтерв'ю з В. Салайдяком, 1975 р. н., записане у м. Львові 9 лютого 2018 р. // Архів О. Ю. Луців.

27. Інтерв'ю з Б. Луцем, 1980 р. н., записане у м. Львові 14 лютого 2018 р. // Архів О. Ю. Луців.

28. Інтерв'ю з І. Біликом, 1983 р. н., записане у м. Львові 1 лютого 2018 р. // Архів О. Ю. Луців.

29. Інтерв'ю з М. Хром'яком, 1988 р. н., записане у м. Львові 13 лютого 2018 р. // Архів О. Ю. Луців.

Размещено на Allbest.ru