Кременчуцька Спасо-Преображенська церква
Дослідження біографії священослужителів та церковнослужителів. Виявлення нових імен священників та фактів з їхнього життя. Зібрано та подано список та короткі біографічні дані про дияконів, дячків та псаломників з паламарями Спасо-Преображенської церкви.
| Рубрика | Религия и мифология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.05.2020 |
| Размер файла | 2,6 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
В 1936 р. будівлю Спасо-Преображенського храму було майже повністю зруйновано. Цеглу використали для парапету навколо скверу Міжнародного юнацького дня, а будівельним сміттям засипали болото на Сінній площі [20, с. 44]. Доля ікон та стародруків і досі залишається невідомою. Не можна виключати, що вони були спалені на площі під час “безбожної п'ятирічки”.
До початку Другої світової війни на місці напіврозібраного храму почали ладнати Будинок офіцерів, але закінчити будівельні роботи не встигли. Під час війни будівля горіла, що підтверджують фотографії (іл. 10). У повоєнний період споруду відновили і дещо перебудували. А в 1953 р. встановили нову огорожу (іл. 11). Тут проводили культурно-масові заходи, влаштовували кіно- покази, а на другому поверсі розташовувалася музична школа. Певний час тут квартирував кінотеатр “Більшовик”. В актовій залі відбувалися партійні збори та антирелігійні лекції [19].
Поступово фінансування на утримання Будинку офіцерів зменшувалося, і в 1990-х рр. він мав жалюгідний вигляд. 10 листопада 1990 р. віруючі написали звернення до Кременчуцького виконкому про передачу релігійній громаді Будинку офіцерів на вул. Леніна, 7 (сучасна вул. Соборна), який практично стояв пусткою, але від керівництва міста отримали відмову [78].
29 січня 1998 р. була зареєстрована нова громада Преображенської церкви за № 45. Богослужіння проводилися в молитовному будинку на вул. Пушкіна, 2, де служив протоієрей Володимир Миронов, а керівником релігійної організації виступала Кивирєва Надія Ларіонівна [74, с. 318].
В 2002 р. голова Кременчуцького будівельного комбінату Григорій Васильович Брижаха оголосив Кременчуцькій православній громаді про бажання закласти тут храм на честь Георгія Побідоносця. На місці майбутнього храму почали служити молебні, замовили аналої та підсвічники, встановили хрест. Але ідея не була втілена у життя [80]. А хрест з місця не збудованого храму встановили на могилі протоієрея Йосипа Односума на Крюківському кладовищі.
Один із величних храмів Кременчука протягом існування завжди привертав увагу своєю зовнішньою та внутрішньою привабливістю та багатством старовинних ікон й дорогоцінних церковних речей. В період “безбожної п'ятирічки” органи НКВС вирішили зруйнувати культову споруду через її розташування в центрі міста й політичні настрої служителів та парафіян. Зараз про храм залишилися окремі згадки серед архівних та періодичних документів, які були зібрані, проаналізовані, доповнені новою на даний час інформацією, проведені глибокі дослідження щодо біографій служителів церкви. Все це подано комплексно в цій роботі. Можливо, громадськість зверне увагу на історичну значимість місця розташування Спасо-Преображенського храму і буде вирішено питання увічнення його історії.
Література
1. Вирський Д “Українне місто”: Кременчук від заснування до року 1764-го. Київ, 2011. 681 с.
2. Бучневич В. Е. Кременчуг и посад Крюков. Полтава, 1891. С. 13-14.
3. Николайчик Ф. Д. Город Кременчук. Санкт-Петербург, 1891. С. 212.
4. Полтавские епархиальные ведомости (далі - ПЕВ). Часть неофициальная. 1893. № 4.
5. Вирський Д. Новоросія Incognita: Кременчук 1764-1796 рр. (матеріали з історії регіональної столиці). Київ: Інститут історії України НАН України, 2019. 214 с.
6. Записки Одесскаго общества истории и древностей. 1853. Т 3.
7. Ширай В. Фаворский свет (К юбилею освящения каменной Спасо-Преображенской церкви города Кременчуга в 1804 году (1 часть) // Вісник Кременчуцької єпархії. 2019. № 8 (68). С. 10-12.
8. ПЕВ. Часть неофициальная. 1893. № 5.
9. ПЕВ. Часть неофициальная. 1866. № 22.
10. ПЕВ. Часть неофициальная. 1892. № 10.
11. ПЕВ. Часть неофициальная. 1892. № 19.
12. Центральний державний історичний архів, м. Київ (далі - ЦДІЛУ, м. Київ). Ф. 127. Оп. 1020. Спр. 1819. Лрк. 21.
13. ЦДІЛУ, м. Київ. Ф. 127. Оп. 1017. Спр. 1. Лрк. 46-47.
14. Макидонов Л. В. Днепровская пограничная линия в документах середины 1770-х - начала 1780-х гг. Запорожье: Кругозор, 2016. 516 с.
15. Кухар-Онышко Н. Л. Савурский Евфимий Тимофеевич // Николаевцы: энциклопед. слов. Николаев: Возможности Киммерии, 1999. С. 293.
16. Об учреждении Протопопии в Кременчуге, как в главном городе Новороссийской губернии // Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринос- лавской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. Вып. 1. 585 с.
17. История Елисаветградского печатного дела. URL: http://old.uc.kr.ua/fresh486/.
18. Славны бубны за горами или путешествие мое кое-куда 1810 года. соч. князя И. М. Долгорукого. Москва: Издание Императорского общества истории и древностей российских при Московском университете, 1870. 355 с.
19. Ширай В. Фаворский свет (К юбилею освящения каменной Спасо-Преображенской церкви города Кременчуга в 1804 году (1 часть) // Вісник Кременчуцької єпархії. 2019. № 10 (70). С. 9-12.
20. Лушакова Л. М., Евселевский Л. И. Улицами старого Кременчуга. Кременчук: Кременчук, 2001. С. 44.
21. ПЕВ. Часть официальная. 1875. № 8.
22. ПЕВ. Часть официальная. 1881. № 1.
23. Лдрес-календарь: Справочная книжка Полтавской губернии на 1890 год. / сост. Д. Л. Иваненко. Полтава: Типография Л. Фришберга, 1890.
198
24. ПЕВ. Часть официальная. 1865. № 2.
25. Памятная книжка Киевского учебного округа на 1890 учебный год. Полтавская губерния. Киев: Типография Т-ва И. Н. Кушнерев, 1890.
26. ПЕВ. Часть официальная. 1873. № 20.
27. ПЕВ. Часть официальная. 1878. № 22.
28. ПЕВ. Часть официальная. 1880. № 10.
29. ПЕВ. Часть официальная. 1887. № 11.
30. Адрес-календарь: Справочная книжка Полтавской губернии на 1904 год. / Издание Полтавского Губернского статистического комитета. Полтава: Типо-литография Губернского Правления, 1904. С. 26.
31. ПЕВ. Часть официальная. 1911. № 3.
32. ПЕВ. Часть официальная. 1877. № 17.
33. ПЕВ. Часть официальная. 1879. № 13.
34. ПЕВ. Часть официальная. 1874. № 22.
35. ПЕВ. Часть официальная. 1878. № 4.
36. ПЕВ. Часть официальная. 1877. № 9.
37. ПЕВ. Часть официальная. 1864. № 10.
38. Адрес-календарь: Справочная книжка Полтавской губернии на 1907 год. / Издание Полтавского Губернского статистического комитета. Полтава: Типо-литография Губернского Правления 1907. С. 18.
39. ПЕВ. Часть официальная. 1873. № 20.
40. ПЕВ. Часть официальная. 1876. № 20.
41. ПЕВ. Часть официальная. 1878. № 4.
42. ПЕВ. Часть официальная. 1881. № 12.
43. ПЕВ. Часть официальная. 1887. № 8.
44. Адрес-календарь: Справочная книжка Полтавской губернии на 1898 год. / сост Д. А. Иваненко. Полтава: Типо-литография Губернского Правления, 1898.
45. Кременчугский градской Успенский собор // ПЕВ. Часть неофициальная. 1871. № 13.
46. ПЕВ. Часть официальная. 1887. № 15-16.
47. ПЕВ. Часть официальная. 1885. № 8.
48. ПЕВ. Часть официальная. 1874. № 21.
49. ПЕВ. Часть неофициальная. 1893. № 3.
50. ПЕВ. Часть официальная. 1888. № 2.
51. ПЕВ. Часть официальная. 1909. № 32.
52. ПЕВ. Часть официальная. 1890. № 4.
53. ПЕВ. Часть официальная. 1899. № 34.
54. ПЕВ. Часть официальная. 1906. № 15.
55. ПЕВ. Часть официальная. 1863. № 18.
56. ПЕВ. Часть официальная. 1863. № 13.
57. ПЕВ. Часть официальная. 1873. № 14.
58. ПЕВ. Часть официальная. 1875. № 10.
59. ПЕВ. Часть официальная. 1894. № 15.
60. ПЕВ. Часть официальная. 1867. № 17.
199
61. ПЕВ. Часть официальная. 1870. № 22.
62. ПЕВ. Часть официальная. 1870. № 1.
63. ПЕВ. Часть официальная. 1867. № 21.
64. ПЕВ. Часть официальная. 1887. № 11.
65. ПЕВ. Часть официальная. 1868. № 3.
66. ПЕВ. Часть официальная. 1873. № 14.
67. ПЕВ. Часть официальная. 1876. № 20.
68. ПЕВ. Часть официальная. 1878. № 23.
69. ПЕВ. Часть официальная. 1884. № 12.
70. ПЕВ. Часть официальная. 1888. № 1.
71. ПЕВ. Часть официальная. 1893. № 1.
72. ПЕВ. Часть официальная. 1895. № 24.
73. ПЕВ. Часть официальная. 1896. № 7-8
74. Полтавіка: Полтавська Енциклопедія: у 12 т. Полтава: Вид-во “Полтавський літератор”, 2009. Т. 12: Релігія і церква / гол. ред. О. А. Білоусько; редкол.: Ю. М. Варченко, А. М. Кири- дон, В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт, В. М. Ханко, С. В. Хорєв.
75. Архів УСБУ Полтавської обл. Спр. 1539-с.
76. Архів Кременчуцького краєзнавчого музею (далі - КрКМ). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 661.
77. Архів УСБУ Полтавської обл. Спр. 13320-с.
78. КрКМ. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 662.
79. Гришко Л. В. Хотілося б усіх поіменно назвати... Кременчук, 2017. С. 339.
80. КрКм. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 345.
Подобные документы
Состав и характер материалов при паспортизации надгробий и кладбища. Список погребённых в Спасо-Андрониковом монастыре и его настоятели. Судьбы монастырских кладбищ Москвы (1920–30-е гг.). Общество "Старая Москва" и его борьба за московский некрополь.
дипломная работа [142,6 K], добавлен 26.10.2013Основные этапы развития Спасо-Яковлевского монастыря. Значение назначения митрополита Димитрия на Ростовскую кафедру и присоединения монастыря к ней. Формирование архитектурного ансамбля Спасо-Яковлевского монастыря. Вклад Екатерины II в его развитие.
реферат [94,2 K], добавлен 15.07.2009Реформаторський рух у XVI столітті в середньовічній Європі. Біографічні дані Мартіна Лютера. Перший публічний успіх Лютера і його боротьба за правильну форму церкви. Основні риси вчення про два царства як складова частина правової теології Лютера.
реферат [41,6 K], добавлен 29.11.2009Взлеты и падения, чудеса Хутынского монастыря, происходившими при мощах его основателя, преподобного Варлаама. Возрождение обители в самом конце XX века. Возвышение Хутынского монастыря как общерусской святыни. Новый Спасо-Преображенский собор.
реферат [31,2 K], добавлен 15.07.2009Визначення поняття слова "церква" в Старому та Новому Заповітах, в англійській та інших мовах. Групи людей, до яких застосовувалась слово "церква". Призначення Церкви Христової. Метафоричні уподібнення Церкви Христової в науці Ісуса Христа і апостолів.
реферат [30,0 K], добавлен 29.12.2015Церковне право як наука. Вимоги до кандидата священства. Священне писання як джерело церковного права. Права й обов'язки кліриків. Хіротесія церковнослужителів. Автокефальні й автономні церкви. Влада вчення та священнодійства. Церковний суд та покарання.
курс лекций [260,7 K], добавлен 02.04.2009Російська церква: від хрещення Русі до середини XVII ст. Розкол російської православної церкви. Помилкові реформи патріарха Никона. Протопоп Авакум, позбавлення старообрядної церкви єпископів. Введення троєперстія на вічні часи як великого догмату.
реферат [29,2 K], добавлен 20.06.2009Життя монастирів та християнського чернецтва в епоху Середньовіччя. Деградація початкової ідеї чернецтва. Формування орденів католицької церкви. Причини виникнення та особливості діяльності військово-чернечих орденів, їх вплив на свідомість широких мас.
дипломная работа [69,5 K], добавлен 06.07.2012Вивчення розвитку української православної церкви. Аналіз деструктивних процесів в українському православ’ї XVI ст., його розвитку після Берестейського розколу. Православна церква в умовах панування імперської влади. Осередки культури та освіти в України.
дипломная работа [180,6 K], добавлен 09.06.2010Характерні ознаки "релігійного ренесансу" 1990-х рр., виникнення значної кількості нових релігійних громад. Найсильніші позиції Української православної церкви Київського патріархату. Відродження та активізація діяльності церков національних меншин.
контрольная работа [26,1 K], добавлен 24.09.2010
