Фактори і процес формування дитячого хрещення у християнстві ІІІ століття (за працями Орігена, Іполіта Римського, Тертуліана, Кипріяна)

Застосовувалося дитяче хрещення широко або тільки в критичних чи в екстремальних ситуаціях, сьогодні сказати непросто. Так як цілком очевидно, що Фід не хотів надавати хрещення дитині раніше 8-го дня, а карфагенські служителі наполягали на такій можливості, то виникає питання - чому з'явилася необхідність хрестити немовля в перших кілька днів? Найбільш очевидним є відповідь, що виникла критична ситуація зі здоров'ям новонародженого, і батьки хотіли бути впевненими, що їх дитина успадкує Царство Боже. З огляду на дуже високу дитячу смертність у той час, така ситуація повинна була бути типовою. Ясно також, що не всі діти, які отримали екстремальне хрещення, йшли з життя. Деякі дійсно помирали, а інші залишалися живі і так у громадах з'являлися діти, на яких поширювалися всі правила членів Церкви.

Зокрема, такі діти могли брати участь в євхаристії і бути покараними за участь в ідолослужіння, навіть якщо це відбувалося за наказом батьків. Кипріян побіжно згадує про такі випадки, суворо викриваючи відступників, які брали участь в язичницьких бенкетах: «Притому для досконалої повноти злочину навіть немовлята, принесені або залучені руками батьків, - малолітки, - і вони втратили те, що отримали незабаром після свого народження. Чи не скажуть вони, коли настане День Суду: "Ми не зробили нічого поганого, залишивши їжу і чашу Господню, ми не поспішали добровільно на язичницький бенкет"» [3]. Сучасному досліднику важко відмовитися від середньовічної історичної практики і власної конфесійної позиції в оцінці свідчень Кипріяна про дитяче хрещення і участь дітей в євхаристії, але з богословської точки зору можна зробити однозначний висновок: до середини III ст. на всій території Римської імперії (і на Сході, і на Заході) в християнських громадах утвердилося уявлення про те, що хрещення омиває (або прощає) гріхи, що з неминучістю призводило до все більш широкого розповсюдження дитячого хрещення.

Сучасний дослідник вчення Кипріяна - Рекс Батлер - робить наступні висновки щодо його поглядів на хрещення: «Наполегливе підкреслення того, що благодать спасіння дарується таїнством, відсунула сотеріологічний фокус з віри новонаверненого на супроводжуючі ритуали і в кінцевому рахунку, як у випадку з Кипріяном, на церковну організацію. Він наполягав на тому, що «церква одна» (Єр. 69.2.1) і тому тільки ті, хто хрещений в цій кафоличній церкві, можуть отримати життя і освячення від води хрещення» [16, с. 23].

Висновок

Хрещальне богослов'я в перші три століття проходить кілька етапів свого становлення. У порівнянні з єрусалимським християнством апостольського часу поява громад в греко-римському суспільстві в період апостольських учнів, поставило керівництво церков перед необхідністю широкої і ретельної підготовки колишніх язичників до прийняття християнства. Також атмосфера частих гонінь і богословського сепаратизму змушувала проявляти обережність в прийомі нових членів. Ці та ряд інших факторів вели до поділу цілісного процесу навернення до християнства на його елементи, кожен з яких отримав відносно самостійне життя.

Особливо велика трансформація відбулася з водним хрещенням як видимим знаком процесу ініціації. Як правило, проголошення Євангелія і прийняття його вірою спочатку змінювало серця людей. Вони каялися і проявляли щире бажання стати послідовниками Ісуса, але увійти в маргінальну і досить закриту громаду християн, в якої часто відчувався ще досить сильний вплив іудаїзму, було непросто. Для взаємної адаптації як неофітів, так і самих членів церковної спільноти, був потрібен час. Це призводило до того, що хрещення, яке повинно було, за вказівкою Ісуса, стати нерозривною частиною процесу навчання, поступово відсувалося в часі від покаяння і прийняття Христа вірою. Тому хрещення, яке в апостольський період було хрещенням-ініціацією, і яке зовні відображало процес істинного навернення, стало надаватися зі значним зволіканням.

Очевидно, розвиток катехізаторської практики відноситься до II ст.. Ця практика включала в себе і навчання неофітів, і перевірку святості їхнього життя, яка проводилася за суто зовнішніми критеріями, зокрема за відсутністю грубих форм гріха. Хрещення в такому випадку ставало точкою входу в громаду і за аналогією з язичницькими містеріальними практиками, які приховано і несвідомо приходили з новонаверненими, набувало значення таїнства, що очищає гріх і підтверджує початок нового життя у Христі.

Трактати Юстина Філософа і Іринея Ліонського показують, що водне хрещення сприймалося в широкому сенсі як хрещення-ініціація, але саме з хрещенням пов'язували відпущення гріхів. Філософське обґрунтування хрещення, яке запропонували грецькі вчителі катахізаторських шкіл, ще більше розшарувало процес спасіння. І хоча в кінці II - на початку III ст. Климент Олександрійський та пізніше Оріген не відокремлювали хрещення від віри і покаяння, проте саме на хрещенні, як на спосіб позбавлення від гріхів, було зосереджено їх увагу. Це вело до ще більшої сакраменталізації акту хрещення, тим більше, що в III ст. християнство значно зросло кількісно, а також цьому періоду характерні досить тривалі періоди спокійного життя між гоніннями (по 20-40 років). Це дозволило сформувати стійку структуру, традицію життя і початки богослов'я. Йшов процес активної інституалізації християнства і одним з найбільш яскравим його проявів було зростання монархічного єпископату.

До середини III ст. такі шановані латинські богослови, як Тертулліан, Кипріян і, можливо, Іполит Римський, вже зовсім однозначно говорять про розроблену процедуру підготовки до хрещення, і про саме хрещення як про спосіб позбутися гріха. І хоча в Апостольському Переданні та в роботах Тертулліана хрещення нерозривно пов'язане з вірою і покаянням, однак вже зустрічаються однозначні вказівки на випадки дитячого хрещення, які, вочевидь, відбувалися тільки в критичних випадках, пов'язаних з хворобою або передсмертною ситуацією. Про це також свідчать надгробні християнські епітафії цього періоду.

Перехід від Тертулліана до Кипріяна демонструє богословський зсув у розумінні водного хрещення. Як зазначає С. МакКініон: «У той час як Тертулліан підкреслював значення хрещення відносно минулих гріхів і менше говорить про майбутнє, Кипріян цілком зосереджений на майбутньому житті віруючого, яке починається з хрещення. Для Тертулліана хрещення надавалося тому, хто каявся в минулих гріхах; для Кипріяна хрещення відкриває переваги майбутнього життя, тому його можна надавати і немовляті» [24, с. 179].У той час, як освічені лідери богослов'я досліджуваного нами періоду продовжували розглядати хрещення в його широкому плані як хрещення-ініціацію та бачити його як важливий елемент, що пов'язує віру і покаяння, в широких масах та в осередку служителів середньої ланки затвердилася думка про сакрально-інструментальну дію хрещення per se, що і призвело до формування ідеї «ex opere operato» (ефект від самої дії). Все це наслідком мало поширення хрещення немовлят. Однак механізми процесу переходу від екстремального хрещення до загальної практики дитячого хрещення потребують додаткового вивчення сучасними богословами.

Список використаних джерел

1. Афанасьев Н. Вступление в Церковь. - М. : Паломникъ, 1993.

2. Жизнь и творения священномученика Киприана [Пер. Д. А. Подгурского]. - Ч. 1, 2. - К.,1891.

3. Карфагенский Киприан. Творения / Киприан Карфагенский. - Режим доступа: https://predanie.ru/kiprian-karfagenskiy-svvaschennomuchenik/book/ 67549-tvoreniya/.

4. Катанский А. Догматическое ученіе о семи церковных таинствах в твореніях древнейших отцев и писателей церкви до оригена включительно: историко-догматическое изслЄдованіею. - Тип. 0Г Елеонскаго, 1877.

5. Мейендорф И. Введение в святоотеческое богословие / Иоанн Мейендорф. - К. : Храм прп. Агапита Печерского, 2002.

6. Ориген. Комментарии на Послание к Римлянам / Ориген. - Режим доступа : https://ekzeget.ru/glava tolk.php?kn=rim&gl=6&tolk=% CE%F0%E8%E3%E5%ED.

7. Ориген. Против Цельса / Ориген. - Режим доступа : http://azbyka.rU/otechnik/Origen/protiv_celsa/3

8. Православная энциклопедия. Том III: «Анфимий Афанасий». - М.: Церковнонаучный центр «Православная энциклопедия», 2001. - 752 с. - Режим доступа : http://www.pravenc.ru/text/75758.html.

9. Римский Ипполит. Апостольское предание [пер. Петр Бубуруза] / Ипполит Римский // Богословские труды. - № 5. - 1970.

10. Тертуллиан Квинт Септимий Флорент. Избранные сочинения / Тертуллиан Квинт Септимий Флорент. - Режим доступа : https://unotices.com/book.php?id=134282

11. Тертуллиан. О покаянии / Тертуллиан. - Режим доступа : http://www.tertullian.org/russian/de_paenitentia_rus.htm.

12. Тертуллиан. Против Маркиона / Тертуллиан. - Режим доступа : https://azbyka.ru/otechnik/Tertullian/protiv-markiona-v-pjati-knigakh/1.

13. Шмеман А. Водой и Духом. О таинстве крещения.-М.: Паломникъ, 2001.

14. Botte B. La Tradition Apostolique / B. Botte. - Editions du Cerf, 1946.

15. Bradshaw P. F. et al. The Apostolic Tradition: A Commentary / P. F. Bradshaw. - Augsburg Fortress Publishers, 2002.

16. Butler R. Sacramentum: Baptismal Practice and Theology of Tertullian and Cyprian / R. Butler // The Journal for Baptist Theology and Ministry. - Vol. 1. - No. 6. - 2009.

17. Crouzel H. Origen : The Life and Thought of the First Great Theologian / H. Crouzel. - Trans. AS Worrall, Edinburgh : T &T Clark, 1989.

18. Diehl E., Moreau J., Marrou H. I. Inscriptiones Latinae Christianae Veteres / E. Diehl, J. Moreau, H. I. Marrou. - Vol. 1. - Apud Weidmannos, 1967. - Режим доступа : http://drc.ohiolink.edu/handle/2374.OX/170465.

19. Dix G., Chadwick H. The Treatise on the Apostolic Tradition of St. Hippolytus of Rome, Bishop and Martyr / G. Dix, H. Chadwick- Routledge, 1968.

20. Ferguson E. Baptism According to Origen / E. Ferguson // The Evangelical Quarterly. - 41Vol. 78. - No. 2. - 2006.

21. Ferguson E. Baptism in the Early Church : History, Theology, and Liturgy in the First Five Centuries / E. Ferguson. - Wm. B. Eerdmans Publishing, 2009.

22. Heiser L. Die Taufe in Der Orthodoxen Kirche : Geschichte, Spendung Und Symbolik Nach Der Lehre Der Vater / L. Heiser. - Vol. 25. - Paulinus-Verlag, 1987.

23. Johnson M. E. The Rites of Christian Initiation : Their Evolution and Interpretation / M. E. Johnson. - Liturgical Press, 2007.

24. McKinion S. A. Baptism in the Patristic Writings / S. A. McKinion // Believer's Baptism: Sign of the New Covenant in Christ, 2006.

25. Metzger M. La Theologie Des Constitutions Apostoliques Par Clement / M. Metzger // Revue Des Sciences Religieuses. - Vol. 57. - No. 1. - 1983.

26. Origen. Homilies on Luke, ed. Joseph Lienhard / Origen // Fathers of the Church Series. - Catholic University of America Press, 1996.

27. Scheck T. P. Origen : Commentary on the Epistle to the Romans / T. P. Scheck // Fathers of the Church, 2000.

28. Wall W. The History of Infant Baptism / W. Wall. - 2 Vols. - London: For R. Bonwick et Al, 1720.

29. Wright D. F. The Origins of Infant Baptism - Child Believers' Baptism? / D. F. Wright // Scottish Journal of Theology. - Vol. 40. - No. 1. - 1987.

Размещено на Allbest.ru