Онтологія релігійно-філософських концептів війни і миру в християнстві та ісламі

Кожна з релігій має реакційну і радикальну течію, яку не слід плутати та ототожнювати з широким загалом, що її представляє, явище фундаменталізму є спільним для християнства та мусульманства, характерне для обох релігій в певні періоди їх розвитку. З'ясовано, що представники фундаменталістських течій розглядуваних релігій, як правило, зосереджуються на вузькому колі питань, які на певний історичний момент видаються ключовими. Внутрішні війни, локальні конфлікти і повстання в державах у сучасному світі часто відбуваються з ініціативи представників тих чи інших радикальних фундаменталістських рухів. Щоб узгодити свої погляди із політичними тенденціями сьогодення, вони проголошують себе автентичними голосами ісламу чи християнства та обіцяють вирішення нагальних політичних та соціальних питань сучасного світу. Фундаменталістські організації часто небезпідставно ототожнюються з терористичними, оскільки трактування ними основ тієї чи іншої релігії відбувається із урахуванням і через призму сучасних для цих організацій політичних і соціальних умов, а засоби, які вони використовують, нерідко є неприйнятними для релігійних традицій, культивуванням основ яких вони опікуються. Загалом саме по собі явище фундаменталізму не слід оцінювати виключно полярно (як негативне чи позитивне), варто відрізняти власне фундаменталізм як повернення до “чистої віри” від того псевдорелігійного нашарування, яке надає цій течії негативних рис - проявів фанатизму, тероризму і політизації тієї чи іншої релігійної традиції.

Підсумовуючи проведений у розділі зіставний і контрастивний аналіз, дисертант відзначає спільне і відмінне в ісламі та християнстві як у тлумаченні концептів “війна” і “мир”, так і в інтерпретації названими релігіями аспектів, що пов'язані з миром і війною. Провівши ретельне дослідження текстової бази ісламу та християнства, дисертант робить висновок, що насправді жодна із розглянутих релігій не закликає до війни, але широкість тлумачень та деяка неконкретність у визначенні принципів справедливої війни дозволяє окремим політикам і представникам фундаменталістських рухів обох релігій використовувати теологічні доктрини в пропагандистських цілях, для виправдання насильства, терору та агресії.

ВИСНОВКИ

Висновки дисертаційного дослідження підводять підсумки здійсненої роботи, узагальнюють і викладають основні її положення, визначають перспективи подальшого розвитку висвітлених проблем.

Логіко-семантичний та структурний аналіз концептів війна і мир в ісламі та християнстві, лінгвістичний аналіз текстів Святого Письма, що є джерелом цих релігійних традицій, дослідження філософсько-релігійних парадигм в питаннях війни і миру упродовж більш, ніж тисячолітньої історії, вивчення історичних фактів, пов'язаних із застосуванням воєнних доктрин та пошуками миру дозволяє відтворити онтологічну сутність релігійно-філософських концептів “війна” та “мир” і їх еволюцію в християнстві та мусульманстві.

Дисертант зазначає, що як іслам, так і християнство мають упередження проти війни як зла. Обидві релігії роблять наголос на необхідності миру як основи для людського існування, розвитку і процвітання. Обидві традиції погоджуються в тому, що не повинно бути примусового навернення до релігії, а також у тому, що повинні бути стримуючі умови для обмеження застосування сили, насильства і ведення війни. Сьогодні обидві релігійні традиції погоджуються, що лише суверенні держави мають право ініціювати війну і засуджують використання зброї масового винищення. Проведений аналіз релігійних доктрин дозволяє стверджувати, що ні християнські, ні мусульманські концепції війни онтологічно не є детермінантою агресії. В залежності від інтерпретаційних варіацій концепти війни і миру як в ісламі, так і в християнстві можуть бути як основою для діалогу між культурами та релігіями, так і вести до конфліктів на релігійному ґрунті.

Жодна із розглядуваних релігій не може похвалитися ні відсутністю кровопролиття в процесі свого становлення, ні практикою абсолютного миру, обидві релігії не завжди слідували власним принципам справедливості у питаннях війни та миру. Як християнські, так і мусульманські теологи часом піддавали ревізії релігійні догмати щодо війни і миру, щоб виправдати загарбницькі за сутністю воєнні конфлікти. Доведено, що помилкове трактування і перекручування істинного змісту релігійних доктрин війни представниками радикальних рухів у ідеологічних цілях може бути причиною загострення конфронтації між мусульманським та немусульманським світом. В умовах ХХІ століття діяльність фундаменталістських терористичних організацій є небезпечною тенденцією в глобальному масштабі. Сучасні ідеологи терористичних ісламістських організацій насправді відходять від основ ісламу, оскільки спрощене вживання релігійної термінології в їх риториці має на меті “освятити” неприйнятні за інших умов методи політичної боротьби, які суперечать фундаментальним основам ісламу.

В сучасних умовах міжнародні організації здебільшого спираються на християнську доктрину справедливої війни, яка визначає критерії легітимності початку бойових дій та обмежує масштаби військового конфлікту. Для ефективнішого співробітництва з мусульманськими державами в рамках цих організацій слід виробити єдину схему вимог для вирішення конфліктів, яка була б прийнятною для представників усіх релігій, ісламу і християнства зокрема. В процесі міжрелігійного діалогу слід наголошувати на спільних для обох релігій аспектах доктрини справедливої війни, визначених в ході цього дослідження. Нові тенденції зближення різних християнських конфесій і як наслідок активізація за ініціативою християнських церков мирного міжрелігійного діалогу (християнство-іслам) ведуть до міжкультурного зближення мусульманського та історично християнського світів. Конструктивний міжрелігійний діалог є фактором не лише суто релігійного, але й всього міжнародного життя, регулятором потенційних та фактичних конфліктів сучасного світу. Єдиною нетолерантністю, припустимою в сучасному світі, може бути нетолерантність по відношенню до тих, хто нетолерантно ставиться до представників іншої статі, нації, раси, культури, релігії.

В умовах сьогодення релігії продовжують відігравати надзвичайно важливу роль у світі взагалі і для особистості зокрема, релігії є невід'ємною складовою і важливим параметром у міжнаціональних стосунках в аспекті перманентного процесу миротворчості. Релігійні спільноти та релігійні організації можуть стати дієвим інструментом в міжнародних відносинах при вирішенні складних конфліктів із релігійним підґрунтям. Діяльність створених на основі релігійних спільнот миротворчих та доброчинних організацій (таких, як Pax Christi, ватиканські місії з міжрелігійного діалогу, Рада з Християнських Підходів до Оборони та Роззброєння - CCADD, тощо) має стати поштовхом для створення відповідних мусульманських організацій, які б об'єднали зусилля мусульман, що прагнуть миру.

В ході дослідження було вироблено елементи моделі мирного співіснування та запропоновано практичні прийоми визначення легітимності застосування зброї, алгоритми улагодження конфліктних ситуацій на релігійному ґрунті щодо уникнення міжнародних і міжрелігійних конфліктів, а також контролю над ними у разі їх виникнення. Серед заходів, які направлені на встановлення і підтримання міжрелігійного діалогу, слід назвати проведення зустрічей на рівні окремих представників, спільні міжнародні, міжрелігійні, міжконфесійні теологічні конференції, культурні обміни, матеріальне стимулювання конструктивних миротворчих рухів. Поширення інформації про мусульман серед християн і навпаки слугує розвінчанню стереотипів та регуманізації образу “ворога”. Дуже важливим аспектом в контексті ефективного міжрелігійного діалогу є концентрація зусиль сторін на спільній меті, що об'єднає людей різних національностей, культур і релігій, а реальним результатом реалізації цієї мети буде збереження миру на землі. Це дослідження має на меті привернути увагу дослідників релігійних традицій, зокрема християнства та ісламу, які є поширеними на території України, вчених-конфліктологів, політологів та широкого загалу до розглядуваної тематики, надзвичайно актуальної для сьогодення в глобальному масштабі.

Результати дослідження знайшли відображення у наступних наукових публікаціях

1. Семчинський К. Мир і рай: пошук ідентичності.// Українське релігієзнавство. - № 25.- С. 48-55.

2. Семчинський К. “Структура та ідейна спрямованість енцикліки папи Іоанна ХХІІІ “Pacem in Terris” // Науковий вісник Національного аграрного університету. - №65. - 2003 р. - С. 123-127.

3. Семчинський К. Порівняльний аналіз концепцій війни і миру в християнській і мусульманській традиціях. // Українське релігієзнавство. - 2003. - №27-28. - С.32- 40.

4. Семчинський К. Єдність та протистояння християнства та мусульманства. Релігійний вимір. // Вісник Національного університету імені Т.Шевченка. Філософія, політологія. Випуски 56-57.- С. 43-44.

5. Семчинський К. Контроверса теорії справедливої війни в працях філософів та християнських теологів (Аристотель, Св. Августин, Фома Аквінський та ін.) // Українське релігієзнавство. - 2004. - № 29. - С. 95-103.

6. Семчинський К. Проблеми війни у працях ісламських мислителів ХХ століття. // Українське релігієзнавство. - 2004. - № 3-4 (31-32). - С. 43-49.

АНОТАЦІЯ

У дисертації здійснюється релігієзнавчо-філософський аналіз основних положень християнства та ісламу щодо війни і миру. Особлива увага приділяється розкриттю генезису і трансформації концептів “війна” і “мир” у їх розвитку - від першоджерел християнства і мусульманства - Книг Старого і Нового завіту, Корану, Сунни, праць християнських та мусульманських мислителів до сучасного трактування. Досліджуються тенденції та особливості еволюції поняття “війна” в християнській традиції, розкривається суперечність християнської доктрини “справедливої війни”, аналізується явище пацифізму; досліджується багатоаспектна комплексна модель релігійно-філософського поняття “мир” у християнстві, розкривається його структура, в якій розрізняється мир зовнішній і внутрішній. Розкривається комплексність поняття “джихад” в першоджерелах ісламу, а також його еволюція і розвиток. Визначаються типи джихаду, етичні постулати, обмеження і умови для його проголошення. Специфіка мусульманського концепту “мир” полягає в тому, що справжній мир на землі неможливий, поки на всій планеті не запанує іслам. Проведено логіко-семантичний, зіставний і компаративний аналіз концепцій війни та миру в християнській і мусульманській традиціях, досліджуються витоки, тенденції і течії ісламського фундаменталізму. Дослідження виконане із залученням широкого діапазону бібліографічних джерел.

Ключові слова: війна, мир, християнство, іслам, фундаменталізм, джихад, справедлива війна, пацифізм.

АННОТАЦИЯ

Семчинский К.В. Онтология религиозно-философских концептов войны и мира в христианстве и исламе. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11. - религиоведение. - Институт философии им. Г.С. Сковороды НАН Украины, Киев, 2005.

Диссертация содержит религиеведческо-философский анализ основных положений христианства и ислама о войне и мире. Особенное внимание уделяется раскрытию генезиса и трансформации концептов “война” и “мир” в их развитии - от первоисточников христианства и мусульманства - Книг Ветхого и Нового завета, Корана, Сунны, трудов христианских и мусульманских мыслителей до современной трактовки.

Исследуются тенденции и особенности эволюции понятия “война” в христианской традиции, раскрывается противоречивость христианской доктрины “справедливой войны”, анализируется явление пацифизма; исследуется многоаспектная комплексная модель религиозно-философского понятия “мир” в христианстве, раскрывается его структура, в которой различается мир внешний и внутренний. Автор раскрывает комплексность понятия “джихад” в первоисточниках ислама, а также его эволюция и развитие. Определяются типы джихада, его этические постулаты, ограничения и условия для его провозглашения. Специфика мусульманского концепта “мир” состоит в том, что настоящий мир на земле невозможен, пока на всей планете не утвердится ислам. Проведен логико-семантический, составной и компаративный анализ концепций войны и мира в христианской и мусульманской традициях, исследуются истоки, тенденции и течения в исламском фундаментализме. Исследование выполнено с использованием широкого диапазона библиографических источников.

Ключевые слова: война, мир, христианство, ислам, фундаментализм, джихад, справедливая война, пацифизм.

SUMMARY

Semchynskyy K.V. Ontology of religious and philosophical concepts of war and peace in Christianity and Islam. - Manuscript.

Thesis for achieving Ph.D. (Candidate of Philosophy) degree (specialization 09.00.11 - religious studies).

G.S. Skovoroda Philosophy institute of Ukrainian National Academy of Science, Kyiv, 2005.

Dissertation studies important issues of war and peace in Christianity and Islam. Research is based on a wide range of bibliographical sources. Special attention is given to the development of the concepts in time, starting from Biblical conceptualizations in Old and New Testament, as well as in Koran and Sunnah. Christian concept of war exists in dichotomy of just and unjust wars. Christian just-war theory first was introduced by Saint Augustine, though certain ideas of limiting violence during hostile offence were not presented as a theory and some were known since Aristotle and Cicero. Augustinian criteria for a just war are 1) proper authority; 2) just cause or waging out of “charity”; 3) only for the purpose of keeping peace. Augustine condemned atrocities in the war. St. Thomas Aquinas changed some of these principles, suggested a double effect principle and systematized the theory giving it a shape of a doctrine. During the Counter-Reformation F.de Vittoria and F.de Suarez added two new criteria: 1) war must be fought as a last resort; 2) actions of soldiers should be controlled. Vatican II Documents and John Paul II encyclicals unconditionally condemned total war, denied the justice of any war of aggression, and emphasized the primacy of negotiated settlements. Research of Christian attitude to war includes the influence of Emperor Constantine on Christian ethics, Christian (later Catholic) Ecumenical Councils, Crusades, Reformation, emergence of pacifism, influence of Leo Tolstoy and M. Gandhi ideas. The study represents conceptual war models through semantics of languages used to spread Christianity (Hebrew, Aramaic, old Greek, and Latin). Similar analysis was applied to the concept of peace in Christianity which partly has lost its Biblical complexity but obtained a new dimension in expression King of Peace and in understanding peace as a state of mind. Christian concept of peace differentiates inner and outer peace and allows the idea of perpetual peace.

Similar approach was undertaken in analysis of different aspects of war and peace concepts in Islam with strong support from text of Koran, hadiths, theological studies conducted by Muslim theologians of different schools from Middle Ages (Abu Hanif, Malik, Al Shafii, Ibn Rushd, Ibn Tamiyah) to modern times (Muhammad Abduh, Mahmud Shaltut, Al-Gunaimi) as well as ideologists of fundamentalism (Said Al Kutb, Mawdudi, Sheikh Omar Abdul Rahman). Semantic analysis of concepts' structures in Arabic is presented in format analogous to Christian one. The concept “jihad” was clarified as “effort”, and different types of jihad (of heart, of tongue, of hand, of sword) were examined. Similar rules to those of Christian just war exist in Shari'ah (Islamic law): the war should be announced by kalif (authority), it can not be started before certain criteria are met (first enemy should be told about and invited to Islam; if they do not agree they should be taxed, and only if they still do not agree a war of spreading Islam could be started), it should not be fought against the country with which agreements are signed, against civilians, and people of the Book (Jews and Christians), it should be waged proportionally in matter of gains and losses. At the same time Koran carries many ambiguous statements, which can be interpreted differently. Islam does not interpret time without wars as peace but as a temporal truce; eternal peace can't be achieved on the Earth but is anticipated by Muslims in paradise.

Comparative analysis of Christian and Islamic concepts of war and peace shows some similarities as well as some differences. Christian formulations of just war had influenced modern international law but Islamic tradition generally does not contain issues, which would contradict it. Main differences in traditions lie in the treatment of prisoners of war and attitude to pacifism. Pacifism is not completely approved but accepted by Christianity after Vatican II under certain stipulations (such as alternative service) while it is not acceptable in Islam though Islam does not have conscription. The study concludes that ontology of religious and philosophical concepts of war and peace in Islam and Christianity is a result of their long-term evolution. Both religions value peace but history shows that both waged bloody wars. At the same time textual analysis of religious doctrines confirms that none of religions calls to war. Interpretations of Koran by some modern fundamentalists' ideologists contradict Islamic tradition. Study suggests models of peaceful coexistence and algorithms of solving religious conflicts.

Key words: war, peace, Christianity, Islam, jihad, fundamentalism, just war, pacifism.

Размещено на Allbest.ur