Соціально-політичні і соціокультурні імплікації пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства
Динаміка і напрями еволюції пізнього протестантизму як об’єкт релігієзнавчого дослідження. Пізній протестантизм в Україні у процесі пострадянських внутрішньоінституційних спільнотних трансформацій суспільства впродовж 90-их років ХХ ст. – початку ХХІ ст.
Рубрика | Религия и мифология |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 29.10.2013 |
Размер файла | 84,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У подальшому викладі доводиться, що з розвитком глобалізаційних процесів нове століття спричинило й деякі зміни у ставленні українських протестантів до римо-католицької та англіканської церков, стосунки з якими завжди були складними хоча б з огляду на те, що їм вказувалося на втрату істинного вчення.
У висновках підводяться підсумки здійсненого дослідження та узагальнюються отримані результати.
Наголошується, що пізній протестантизм посилює свої позиції, а число його прихильників зростає вирішальною мірою за рахунок країн, що розвиваються, і де п'ятидесятницькі, неоп'ятидесятницькі та харизматичні спільноти посідають домінантні позиції, і в сумі складає другий за кількістю контингент людей Землі, що називають себе християнами (після католиків). Пізньопротестантські спільноти є надзвичайно деномінаційно множинними. Водночас, вони є найбільш динамічними в порівнянні з будь-якими іншими християнськими спільнотами взагалі і протестантськими зокрема.
Доводиться, що в низці суспільств найдинамічніші пізньопротестантські рухи зустрічають ентузіастичну підтримку середнього класу, а також освіченої верстви, хоча головним резервом п'ятидесятницьких і харизматичних рухів надалі лишаються маси людей невисокого соціального статусу країн Третього світу, де євангелічні спільноти стають для них формою організації щоденного життя, громадського підкріплення та засобом подолання соціальної відчуженості. Цю ж тенденцію засвідчує досвід пострадянських країн, зокрема й Україна, де вихід з економічного колапсу і політичної невизначеності супроводжувався зменшенням притоку до пізньопротестантських громад.
Обґрунтовується, що еволюцію пізньопротестантських спільнот в Україні останнього двадцятиріччя визначає їх послідовна інституалізація та десектанізація, формування й поглиблення богословської думки, підвищення соціального статусу членів громад, дедалі активніша включеність у суспільно-політичні й соціально-економічні процеси та перетворення протестантизму на помітний фактор суспільно-релігійного життя країни.
Перше десятиліття релігійної свободи суттєво змінило конфігурацію протестантизму в Україні, що з одного боку вивело український протестантизм на магістралі тісних взаємодій з світовою спільнотою, з іншого - привели до зміни або перегляду тих принципів, на яких стояли протестантські церкви в радянський період.
Демократичні процеси і особливо легітимізація свободи слова в Україні спричинили певну корекцію соціально-політичних поглядів традиційних протестантів та кристалізацію власної позиції неопротестантськими церквами. Вирішення питання участі українських протестантів у політичному житті країни є неоднозначним, хоча в деяких конфесіях це питання набрало вже чітко сформованого характеру.
Після зростання протестантських громад в Україні упродовж 90-их років ХХ ст. настав період стабілізації його чисельності, а згодом і навіть деякий спад, що, крім іншого, пояснюється економічним піднесенням, коли минає шок від перетворень у стилі “дикого капіталізму”, а саме суспільство вступає у фазу дорослішання. Відносна економічна і суспільно-політична стабілізація щонайменше збігається у часі з уповільненням зростання пізньопротестантських, і, зокрема, харизматичних громад.
Богословська освіта протестантських деномінацій в Україні пройшла певний шлях, який увібрав у себе і відмову від “позаєвангельського мудрування”, і подальше майже безальтернативне домінування зарубіжного, головно північноамериканської теології, і конфлікт очікувань, і, нарешті, формування власне українських елементів освітнього процесу.
Подолання пострадянської спадщини, різноплановість і масштабність соціального служіння, формування системи освіти і підготовка богословських кадрів, створення загальноосвітніх шкіл та вузу, трансформація розуміння політичної участі, входження в мас-медійний простір і розуміння важливості професійної діяльності в ЗМІ, розширення впливу в сфері міжнародного релігійного життя визначили тенденції розвитку процесів у пізньому протестантизмі України.
Основні положення і висновки дисертації викладені в таких публікаціях
1. Спис О. Соціальна активність сучасних протестантських громад (на прикладі баптистських, п'ятидесятницьких, харизматичних церков) // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Філософія. Наук. зб. - Чернівці, 2003. - Вип. 163-164. - С. 63-65.
2. Спис О. Релігійно-суспільні та соціокультурні зміни в пізньопротестантських громадах (за результатами експертного опитування) // Українське релігієзнавство. - 2005. - № 2. - С. 86-95.
3. Спис О. Протестантські громади в процесі президентських виборів-2004 // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Філософія. Зб. наук. праць. - Чернівці, 2005. - Вип. 240-241.- С. 148-153.
4. Спис О. Релігійна освіта як фундаментальний принцип прав людини: аналіз позиції протестантських лідерів // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди”: Науково-теоретичний зб. - Переяслав-Хмельницький, 2006. - С. 475-481.
5. Спис О. Сучасний протестантизм на шляху інституалізаційного становлення: протиріччя, проблеми, виклики // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Філософія. Зб. наук. праць. - Чернівці, 2006. - Вип. 301-302. - С. 174-178.
6. Спис О. Соціально-економічний розвиток і еволюція пізньо- протестантських громад // Українське релігієзнавство. - 2006. - № 42. - С. 108-113.
7. Спис О. Соціально-психологічні і соціокультурні проблеми організації богословської освіти в сучасному українському протестантизмі // Актуальні питання міжконфесійних взаємовідносин в Україні: Зб. наук. матеріалів/ За заг. ред. В Андрущенка, В Бондаренка, М.Заковича та ін. - К., 2005. - С. 151-157.
Анотація
Спис О.А. Соціально-політичні і соціокультурні імплікації пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України (Відділення релігієзнавства). Київ, 2008.
Дисертацію присвячено дослідженню характеру, напрямів та динаміки змін пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства. Виснувано, що зміст еволюції пізно протестантських спільнот в Україні останнього двадцятиріччя визначає їх послідовна інституалізація та десектанізація, а також уточнення й деталізація ними доктринального мінімуму, підвищення соціального статусу членів громад, дедалі активніша включеність у суспільно-політичні й соціально-економічні процеси та перетворення протестантизму на помітний фактор суспільно-релігійного життя країни.
У дисертації висвітлено еволюцію пізньопротестантських спільнот у структурі глобального соціально-політичного і соціокультурного розвитку сучасного світу, з'ясовано зміни в процесі внутрішньо інституційних трансформацій, а також досліджено специфіку адаптивної здатності пізнього протестантизму до нових соціальних, політичних і культурних реалій українського соціуму.
Ключові слова: пізній протестантизм, еволюція пізньопротестантських спільнот, інституційні трансформації, релігійно-суспільні зміни, десектанізація.
Аннотация
Спис О.А. Социально-политические и социокультурные импликации позднего протестантизма в процессе трансформации украинского общества. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00. 11 - религиоведение. - Институт философии им. Г.С. Сковороды НАН Украины, Киев, 2008.
Диссертация является комплексным философско-религиеведческим исследованием характера, направлений и динамики социально-политических и социокультурных изменений позднего протестантизма в процессе трансформации украинского общества в течение 90-ых гг. ХХ - начала ХХІ веков. В работе анализируются изменения, происходящие в позднепротестантских сообществах Украины под влиянием глобальных геополитических и геокультурных процессов, а также посткоммунистических трансформаций. Раскрывается характер эволюции социальных ориентаций и социальной активности поздних протестантов, институциональных, социально-демографических, коммуникативных процессов, происходящих в их сообществах. Обосновывается, что содержанием эволюции позднепротестантских сообществ в Украине выступает последовательная институализация, десектанизация, плюрализация деноминациональной структуры, уточнение и детализация доктринального минимума, постепенное, разносинхронное для разных деноминаций формирование элементов социальной доктрины, повышения социального статуса членов общин, их все более активное вовлечение в общественно-политические и социально-экономические процессы, а также превращение протестантизма в заметный фактор общественно-религиозной сцены страны. Нелинейное движение от сектантской замкнутости и соиальной пассивности к гражданской включенности сопровождается формированием элементов интеллектуальных богословских оснований этой включенности.
Установлены причины, обусловливающие дифференциацию позднепротестантской среды и кристаллизации в ней радикально-евангельского, умеренного и культурно-христианского движений, а также выявлены корреляции между динамикой изменений численности евангельско-протестантских общин и политическим и социально-экономическим развитием украинского общества мерою достижения относительной экономической стабильности в стране, рост позднепротестантских и, особенно, харизматических общин замедляется.
В результате проведенного анализа доведено, что в течении первого десятилетия была изменена конфигурация украинского протестантизма, обусловленная его тесным взаимодействием с мировым протестантским сообществом. Установлено, что разноплановость и масштабность социального служения, формирование системы образования и подготовка богословских кадров, создание общеобразовательных школ и вуза, трансформация понимания политического участия, вхождения в масс-медийный простор и понимания важности профессональной деятельности в СМИ, расширения влияния в сфере международной религиозной жизни определили тенденции позднего протестантизма Украины.
В то же время анализ социокультурных импликаций позднего протестантизма в процессе трансформации украинского общества дает все основания считать позднепротестантские деноминации Украины синтетическим образованиям, в котором сложно взаимодействуют элементы северноамериканского евангелизма, традиционно восточнословянских евангельско-христианских и новых, специфически украинских евангелических культурных форм.
Ключевые слова: поздний протестантизм, эволюция позднепротестантских общин, институционные трансформации, религиозно-общественные перемены, десектанизация.
Summary
Spys Olga. Social-Political and Sociocultural Implications of Late Protestantism in the Processes of Ukrainian Society's Transformation. - Manuscript. The dissertation on the competition of a scientific degree of the Candidate of Philosophical Science by Specialty 09.00.11 - Religious Studies. Hryhoryi Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences, Department of Religious Studies, Kyiv, 2008.
Dissertation is a complex philosophical research of meaning, dynamics and discourse of socio-political and socio-cultural changes within Ukrainian latter Protestantism in the process of political, societal and cultural transformation in 1990-th-2000-th. During these years Protestant denomination in Ukraine went through the processes of institutional consolidation, diversification of the denominational structure, de-sectanization, specification and refinement of doctrinal minimum, forging of the core elements of social teaching, gradual growth of the social status of Churches' members, their involvement into political and cultural life. Author has proved that global and local cultural transformation lead to the changing connotation in forging Protestant social teaching and, at the same time, to deeper differentiation between radical evangelical, moderate and liberal movements within Protestant bodies. The correlation between the dynamic of changes in community members' numbers and economics and political stability in Ukraine was revealed.
Key words: Late Protestantism, socio-religious transformation, post-communist changes, de-sectanization.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Характеристика епохи Реформації - епохи виникнення протестантизму, його подальше розповсюдження. Релігійний зміст протестантизму. Напрями сучасного протестантизму: лютеранин, кальвінізм, англіканство, їх представники. Тенденції в сучасному протестантизмі.
реферат [32,6 K], добавлен 21.06.2009Визначення протестантизму як одного з головних напрямків християнства. Характеристика основних напрямків у протестантизмі: лютеранства, англіканства, баптизму, п'ятидесятництва, Свідків Ієгови та мормонізму. Обряди і таїнства богослов'я та його теологія.
реферат [41,9 K], добавлен 22.11.2011Динаміка і тенденції розвитку сучасного протестантизму. Роль церков у душпастирській опіці в Збройних Силах України. Місіонерська діяльність протестантських церков в період незалежності держави. Роль протестантів у освітньому та культурному житті.
дипломная работа [1,9 M], добавлен 14.11.2010Виникнення та характерні риси християнства, його розкіл. Православ'я як основна конфесія слов'янських народів, основи віросповідання, обряди та свята. Відмінності католіцизму, формування протестантизму, християнські секти. Уніатська церква в Україні.
реферат [23,8 K], добавлен 25.06.2010Історія і сучасний стан релігійних вірувань і конфесій в Україні. Демократизація українського суспільства та відродження релігійно-церковного життя за роки незалежності. Специфіка та різноманітність суспільної свідомості як духовної сторони життя.
контрольная работа [28,5 K], добавлен 01.02.2012Креативно-антропологічні можливості осягнення відношення "людина-Бог" в процесі становлення святоотцівської думки. Особливості трансформації ідеї "внутрішньої" людини у філософії Сковороди. "Вчуття" як засіб дослідження релігії у філософії Шлейєрмаха.
дипломная работа [69,7 K], добавлен 27.09.2010Феномен Берестейської унії 1596 р. та її місце у національно-культурній та релігійній історії українського народу. Проблема стосунків між церквою та державою в Україні: теоретичний метедологічний аналіз.
диссертация [205,5 K], добавлен 08.08.2007Сущность реформации, причины появления. Протестантизм как особая христианская конфессия. Историческое значение деятельности М. Лютера. Взгляды деятелей Реформации. Особенность реформаторского движения в Англии. Критика основных положений католицизма.
презентация [1,1 M], добавлен 23.03.2015Характеристика соціальних функцій релігії: компенсаційної, світоглядної, інтегративної, регулятивної, апологетичної. Розгляд гносеологічних (свідомість) та соціально-економічних (низький розвиток первісного суспільства) причин походження вірування.
реферат [35,1 K], добавлен 07.04.2010Прояви сакралізації та секуляризації як тенденції розвитку суспільства. Функціонування та формування різних соціальних систем, періодична зміна їх з однієї на іншу. Аналіз структури і функцій релігії та науки. Проблема об'єктивної оцінки ролі церкви.
контрольная работа [23,1 K], добавлен 01.05.2011