Трансформація есхато-хіліастичних концептів протестантської теології

Обґрунтовано апокаліптично-пророчий зміст адвентистського есхато-хіліазму та доведено, що він виник на хвилі так званого духовного пробудження, що пов'язано з рухом міллеритів і дослідницькою діяльністю адвентистської вісниці О.Уайт, яка, застосовуючи пророчий принцип видінь, обумовила необхідність включення в есхатологію положень про дар пророцтва, трьохангельську звістку, суботу, реформу здоров'я, що пізніше отримали доктринальне закріплення в “Основних положеннях віри”. Відображена специфіка адвентистської есхатології: акцент на невидимому приході Христа, знятті проблеми строків видимого приходу та загострення уваги лише на ознаках приближення його повернення; актуалізація положення про буквальне Тисячолітнє Царство воскреслих і живих праведних на небі при повному спустошенні землі; сповідування принципів кондиціоналізму та анігіляціонізму; дуалізм поглядів на позицію Церкви у переддень очікуваного приходу Христа: очікування кінця, але активне включення в соціальні процеси.

Проведено релігієзнавчий аналіз функціональності хронологічного принципу в есхатології свідків Єгови та форм його відображення в їхньому міленіалістському вченні. Зазначено, що основною метою неодноразового призначення пророчих дат Керівною Радою організації була спроба формування апокаліптичних настроїв та підтримання великого рівня релігійності. В дослідженні наводиться концепція розвитку хронологічної есхатології свідків Єгови, з якою пов'язуються основні періоди і засоби актуалізації есхатологічних ідей та формування апокаліптичних настроїв. Наводиться характеристика сучасної інтерпретації основних положень есхатології: а) відстоювання особливої ролі 1914 року як початку кінця світу та існування небесної частини Царства; б) захист положення про нездатність нинішньої цивілізації вирішити глобальні проблеми сучасності і необхідності встановлення теократичного Царства; в) пасивність і нейтралітет організації свідків Єгови у ставленні до державних інституцій та переорієнтація на реальну життєву перспективу: з соціального песимізму й апокаліптичного алармізму на оптимістичне світовідчуття.

У зазначеному розділі відображені ряд специфічних рис пророчих візій п'ятидесятницької есхатології. По-перше, це особлива роль харизматичної ідеї “хрещення Святим Духом” як засобу отримання дарів, що вважається ознакою вибраності та віри у Тисячолітнє Царство в земних умовах. По-друге - претеристичне тлумачення есхатологічних подій та ототожнення першого приходу Христа і Його вознесіння з останнім періодом історії світу; актуалізація вчення про Велику скорботу як випробувального і очисного періоду для Церкви, Ізраїлю, народів. По-третє - специфічна роль тисячолітнього періоду для встановлення раю і Царства вічності. Результати досліджень цього розділу дозволяють відзначити і таку специфіку п'ятидесятницької есхатології як пов'язування кінця світу з доктриною П'ятидесятниці, що актуалізує вчення про “хрещення Святим Духом”; тлумачення есхатологічного майбутнього в претеристичному дусі, де розрізняються поняття “кінець віку” (кінець єврейського віку) та “кінець часів” (прихід Христа); сповідування доктрини “апокатастасісу” та анігіляціонізму і відкидання вчення кондиціоналізму, зняття апокаліптичних елементів есхатології.

Наведене вище дозволяє стверджувати, що для есхатології пізнього протестантизму загалом притаманні наступні тенденції розвитку: 1) актуалізація ранньохристиянських ідей близького приходу Христа та пов'язаних з цим апокаліптичних подій; 2) доктриналізація ранньопротестантської ідеї спасіння через віру; 3) формування дуалістичної програми дій в період міжчасся; 4) відхід від актуального есхатологізму та орієнтація на етико-соціальну спрямованість діяльності.

У п'ятому розділі - “Есхато-хіліастичні ідеї в ліберальній теології, новій ортодоксії та апокаліптичних вченнях сучасного протестантизму” - з'ясовуються причини виникнення та форми прояву теологічного модернізму і соціального оптимізму в есхатологічних концепціях новітнього протестантизму. Розкриваються засоби їх осучаснення та надання привабливості. Доводиться, що для новітньої есхатології, яка історично постала у формі ліберальних і неоортодоксальних ідей, парадигмальними стали спроби її реалізувати, приземлити, зняти з неї апокаліптичні елементи.

Релігієзнавчий та екзегетичний аналіз праць з новітнього протестантизму дозволив встановити, що оновлення протестантської есхатології початково постало в ліберальній теології як релігійно-філософському русі, що за допомогою модернізації методів тлумачення пророчих текстів провів спробу захистити міфологічні положення християнської есхатології, зорієнтувавши їх на конкретну програму вирішення соціальних і моральних проблем. Основоположним принципом лібералізму, в цьому контексті, є положення, що Царство Боже можна побудувати шляхом морального вдосконалення людей, через них. Тому есхатологія в ліберальній теології етизована, а принцип моралізації особи та суспільства виступає основним засобом встановлення Царства Божого.

Важливим висновком досліджень є те, що ліберали, нівелюючи доктрини першородного гріха, буквального другого приходу Христа і гніву Божого, заступницьких чи викупних страждань і жертви, відкидали тим самим стандартні уявлення про апокаліптичні катаклізми, які передують кінцю світу та встановлення Царства. Разом з тим, у рамках лібералізму отримала свій подальший розвиток концепція висхідного розвитку суспільства, як безперервного сходження людства до вершин досконалості і поступового злиття з Богом (форма реалізації Царства), що стало відходом від традицій ранньої церкви про прийдешній суд над деградуючим світом та ідей про невикорінену порочність і приреченість людського роду. На ґрунті цієї концепції ліберали пов'язували з капіталізмом надії на початок перетворення людства в нове співтовариство, де з допомогою Бога знайдуть втілення величні проекти соціальної перебудови. Такий підхід до есхатології сприяв тому, що принципи соціального оптимізму, побудовані на ідеях моралізації суспільства, отримали свою реалізацію в русі “соціального євангелізму” та в соціальних програмах ряду протестантських деномінацій.

У розділі засвідчено, що подальшою спробою реінтерпретації есхато-хіліастичних ідей, їх актуалізації з урахуванням нових світоглядних орієнтирів західного суспільства в першій половині XX століття став рух неоортодоксії, який поставив перед собою завдання спростувати прогресистські ілюзії щодо соціальних можливостей християнства і підсилити песимістичні ірраціоналістські тенденції. Методологічно рух базувався на діалектичному богослов'ї та богослов'ї парадоксу і кризи, отримавши від Отців Церкви ідею віри у зміни, а від реформаторів - принципи подолання догматизму. Характерною рисою неоортодоксії є спроба “реалізувати” есхатологію, що відобразилося в теоріях “відповідального суспільства”, “теології революції”, “теології надії”, “політичної теології”, які актуалізували ранньохристиянські ідеї справедливості, рівності та відповідального життя на землі в переддень приходу Христа.

Вивчення проблем і тенденцій розвитку есхато-хіліазму сучасної неоортодоксії показує, що її ключовим положенням є принцип “реалізованої есхатології”, як входження людини у Царство вічності через прийняття віри в есхатологічні обітниці Христа. Для захисту цієї позиції використовуються ідеї керигматичної теології та екзистенціальної філософії, теорія “деміфологізації”. Загальними принципами сучасної неоортодоксальної есхатології є реінтерпретація есхатологічних сюжетів Біблії, спроба поєднати біблійну апокаліптику з революційними вченнями, де інструментом змін виступає Церква. Парадигмальна ідея сучасної неоортодоксії - Царство Боже уже встановлене з першим приходом Христа, остаточна ж реалізація всіх Його обітниць бачиться в майбутньому, до якого слід готувати світ, змінюючи його етично і соціально.

Для конфесійної есхатології новітнього протестантизму, як це підтверджують дослідження, традиційними є пошук пророчих ознак близького приходу Христа та кінця світу, де останні обґрунтовуються посиланнями на нерозв'язані глобальні проблеми сучасності, що, у свою чергу, є інструментом апокаліптизації настроїв віруючого населення. До основних глобальних проблем, які вважаються результатом реалізації пророчих ознак, апокаліптична теологія відносить природні лиха та соціальні катаклізми. Відповідно апокаліптичній теології притаманні дуалізм у вирішенні сучасних глобальних проблем людства: а) відсутність віри у можливість вирішення всіх проблем без втручання Бога; б) посильна участь релігійних організації у перебудовчих соціальних процесах на засадах глобальної - Христової етики.

На основі вищеозначеного у розділі висновується, що по-перше, новітній протестантизм через оновлення термінологічного апарату та осучасненого тлумачення доктрин робить спробу запропонувати есхатологію в привабливому вигляді, нівелюючи її апокаліптичні елементи; по-друге, для есхатології новітнього протестантизму парадигмальними на майбутнє залишаться такі тенденції: 1) апологія ідей входження в Царство Боже через прийняття Христа, злиття з Богом при знятті проблеми другого приходу Христа в позавіросповідних концепціях; 2) дотримання принципу дуалізму в конфесійній теології: а) відсутність віри у можливість розв'язання всіх проблем без втручання Бога; б) розробка соціальних програм та помірна участь релігійних організацій у перебудовчих соціальних процесах на засадах християнської системи цінностей.

ВИСНОВКИ

Дослідження феномену протестантського есхато-хіліазму в його еволюційно-трансформаційних формах дозволило концептуально обґрунтувати його сутнісні характеристики та розкрити з системно-комплексних позицій витоки, історичну типологію, класифікацію, а також довело, що цей феномен змінював функціонально своє призначення в залежності від сенсобуттєвих і соціальних виявів відповідної епохи, що підтверджено наступними висновками:

- витоки протестантського есхато-хіліазму слід шукати в есхатологічних системах зороастризму, мітраїзму, ессеїзму (кумранізму), іудейській та ранньохристиянській апокаліптиці. До його сутнісних характеристик можна віднести орієнтацію на лінійний тип розвитку історії та дуалізм тлумачення майбутнього: апокаліптичний кінець світу або встановлення ідеального виміру існування при Божественному втручанні. Особливості функціонування та трансформування цього феномену пов'язані із змінами світоглядних парадигм та соціальних викликів епох, що дозволяє умовно виокремити в розвитку есхатологічних поглядів два етапи: протоесхатологію та всесвітню есхатологію, парадигмальними тенденціями еволюції яких виступало два комплекси ідей - вчення про Тисячолітнє Царство (хіліазм/міленіалізм) чи апокаліпсис;

- в контексті трансформаційних концептів есхато-хіліастична система ідей класифікується за об'єктом реалізації (індивідуальна та загальна есхатологія); за методами тлумачення подій та фактів (міфологічна і історична); формою застосування методологічних підходів щодо тлумачення пророчих й апокаліптичних текстів (футуристичний, претеристичний, історичний, символічний чи ідеалістичний) та видом основних теорій есхатології (ліберальна, модернізована, демодернізована, реалізована, екзистенціалізована, політизована);

- базовими концептами протестантського есхато-хіліазму є положення ранньохристиянської апокаліптики, викладені в пророчій і апокаліптичній літературі з двох позицій: позитивного (відкуплення гріха) та негативного (судному дні), наріжним каменем якої є христологія, як есхатологічна передумова екзистенції людини у вічності. Засадничими ж есхатологічними доктринами концепції кінця світу є майбутній другий прихід Христа, воскресіння мертвих, встановлення Царства Божого, які виступають системоутворюючими елементами есхатології і центральним ядром механізму трансформації апокаліптичних уявлень у світоглядні орієнтації особи віруючого;

- історичною формою есхатології, що актуалізувала ідеї Тисячолітнього Царства, виступав хіліазм/міленіалізм, який у своєму трансформаційному розвитку пройшов три етапи: ранній, період середньовіччя та Реформації, прогресивний. Сучасні теорії Тисячолітнього Царства представлені трьома напрямками: аміленіалізмом, постміленіалізмом і преміленіалізмом, різниця між якими полягає в різному тлумаченні доктрин другого приходу Христа, воскресіння мертвих та межового стану;

- структурні компоненти есхатологічного комплексу ідей постійно трансформувалися в контексті світоглядно-ціннісних систем епох чи суспільних співтовариств, системи ідеалів і основоположних імперативів буття релігійного середовища, отримуючи ту чи іншу форму: есхатологія періоду Реформації сформувалася як комплекс ідей доктринального рівня з термінологічним апаратом та спробами реалізації есхатологічних уявлень, що були препаровані і трансформовані до умов формування капіталістичних відносин; характерним для періоду пізнього протестантизму є формування комплексу есхатологічних ідей на ґрунті апокаліптичних уявлень: встановлення строків кінця світу, пов'язаних з другим приходом Христа (адвентисти і Свідки Єгови), відновлення ідеї боговибраного народу (п'ятидесятники) і її реінтерпретація (особлива роль “залишку” у адвентистів і свідків Єгови). Характерною тенденцією трансформації есхато-хіліастичного концепту цього періоду є його конфесіалізація та деталізація окремих структурних компонентів есхатологічного комплексу: ознаки приходу Христа (ототожнення з глобальними проблемами сучасності), Армагеддон (знищення системи зла), Тисячолітнє Царство (актуалізація ідей про відновлення втраченого раю та гармонійного суспільного буття), суду (невідворотність покарання або нагорода), сотеріологічної завершеності (проблема безсмертя і вічного життя);

- для функціонування комплексу есхато-хіліастичних ідей в новітній час характерним є його суперечливий характер: з одного боку, актуалізація апокаліптичних ідей в конфесійній теології, якій притаманна розробка доктрин, що відстрочують кінець людської історії, з іншого - адаптація цих ідей до умов буття людини, їх поміркована соціалізація та включення в соціальні доктрини церков, як і актуалізація соціального служіння релігійних співтовариств у контексті реформування суспільства. Разом з тим, це й реінтерпретація есхатологічних ідей, апокаліптичних біблійних сюжетів і образів та надання їм привабливого вигляду через оновлений термінологічний апарат у ліберальній теології і неоортодоксії;

- парадигмальною тенденцією розвитку сучасної протестантської есхатології є більш доктринально-приземлений, ніж апокаліптично-футуристичний характер. На найближчу перспективу, враховуючи загострення соціальних протиріч та духовних криз, малоефективні заходи по покращенню соціальних відносин і пагубні для оточуючого середовища наслідки НТР і НТП, в сучасній есхатології буде спостерігатися декілька тенденцій розвитку. З одного боку, неоортодоксальні течії та напрямки новітнього протестантизму будуть актуалізувати ідеї входження в Царство Боже за рахунок навернення у віру і моралізацію суспільних відносин; з іншого - конфесійна есхатологія буде підсилювати апокаліптичні настрої, звертаючись до низки проблем, які породило урбанізоване, техногенне суспільство, не відмовляючись від поміркованої участі у перебудовчих процесах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Індивідуальна монографія:

1. Докаш В.І. Кінець світу: еволюція протестантської інтерпретації. - Київ-Чернівці: Книги-XXI, 2007. - 544 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Докаш В. Адвентистська апокаліптика: витоки, пророчий контекст //Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - Випуск 9/22. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006. - С. 42-50.

2. Докаш В. Актуальна есхатологія в контексті новозавітніх пророцтв (протестантська інтерпретація) //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 64. Філософія. - Чернівці: Рута, 1999. - С. 20-23.

3. Докаш В. Вчення про воскресіння в контексті протестантської есхатології: компаративний аналіз //Українське релігієзнавство. - 2005. - № 18. - С. 49-65.

4. Докаш В. Глобальні проблеми сучасності в контексті протестантської теології //Матеріали V Конгресу Міжнародної асоціації україністів: Соціально-гуманітарні науки /Упоряд. і відповід. ред. В.Балух. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 145-150.

5. Докаш В. Громадянське суспільство чи єговістське теократичне царство: проблеми ідеалу //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 203-204. Філософія. - Чернівці: Золоті литаври, 2004. - С. 261-267.

6. Докаш В. Езотеризм як форма реалізації світоглядних уявлень про надприродне в есхатології пізнього протестантизму (на прикладі вчення есхато-месіанських течій) //Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 209-310. Філософія. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 184-187.

7. Докаш В.І. Есхатологічні пророцтва Свідків Єгови: історія становлення віровчення та його сучасна інтерпретація //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 198. Філософія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 104-107.

8. Докаш В. Есхатологічна футурологія в контексті “ліберальної” філософії протестантизму та нової ортодоксії //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 242-243. Філософія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 78-85.

9. Докаш В. Загальнохристиянські аспекти есхатології: наукова інтерпретація //Філософські обрії. Науково-тереотичний часопис Інституту філософії ім.Г.С.Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка. - Випуск 14. - Київ - Полтава, 2005. - С. 143-160.

10. Докаш В. История Церкви Адвентистов седьмого дня в Украине (XIX-XXI вв.) //Свобода совести в России: исторический и современный аспекты. Выпуск № 3. Сб. статей. - Москва: Российское объединение исследователей религии, 2006. - С. 277-300.

11. Докаш В. Концепція другого пришестя Ісуса Христа в контексті протестантської есхатології //Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 249-250. Філософія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 112-117.

12. Докаш В. Ознаки часу кінця світу в контексті протестантської есхатології //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 69. Філософія. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 81-84.

13. Докаш В. Принципи взаємовідносин держави і церкви в соціальних доктринах протестантів: правовий аспект //Релігійна свобода. Взаємини держави і релігійних організацій: правові та політичні аспекти. Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного (гол. ред.), д.філос.н. Л.Филипович, к.філос.н. М.Бабія. - Київ, 2006. - С. 122-126.

14. Докаш В. Проблеми смислу життя в контексті протестантської есхатології //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 264-265. Філософія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 182-188.

15. Докаш В. Проблеми хіліазму у протестантській теології //Українське релігієзнавство. - 2001. - № 18. - С. 12-21.

16. Докаш В. Протестантизм в релігієтворчому процесі України //Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні //За заг. ред. А.Колодного, П.Яроцького, О.Сагана. - К.: Гнозіс, 2001. - С. 213-229.

17. Докаш В. Протестантська пророча есхатологія як форма пояснення цивілізаційного розвитку //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 163-164. Філософія. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 12-16.

18. Докаш В., Загарія Н. Принципи здорового способу життя в контексті морального богослов'я Церкви АСД //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 198. Філософія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 100-103.

19. Докаш В. П'ятидесятницька есхатологія: етапи становлення, сутнісні характеристики //Українське релігієзнавство. - 2006. - № 41. - С. 52-62.

20. Докаш В. Радикальний контекст есхатологічних поглядів Ульріха Цвінглі //Філософія, Культура, Життя. Міжвузівський збірник наук. праць. Вип. 27. - Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2006. - С. 192-199.

21. Докаш В. Соціальна доктрина церкви АСД та форми її реалізації в сучасному світі //Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів /За заг. ред. А.Колодного, М.Новиченко, В.Любчика. - Київ, 2004. - С. 47-50.

22. Докаш В. Сотеріологічний контекст есхатології Мартіна Лютера //Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Збірник наук. праць. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2006. - № 8 (21). - С. 24-37.

23. Докаш В. Соціальні ідеї в есхатологічних доктринах представників раннього протестантизму: елементи модернізму та фундаменталізму //Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 291-292. Філософія. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 106-114.

24. Докаш В.Теологічний модернізм та соціальний оптимізм в есхатологічних вченнях представників ліберальної теології //Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - Випуск 12 (25). - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - С. 3-14.

25. Докаш В. Теоретичні та практичні аспекти соціального есхатологізму Томаса Мюнцера //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 301-302. Філософія. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 168-173.

26. Докаш В.І. Тисячолітнє Царство як прототип суспільного ідеалу (протестантська інтерпретація) //Наука. Релігія. Суспільство. - ІПШІ, 2003. - №3. - С. 17-20.

27. Докаш В. Трансформація хіліастичних настанов у систему моральних цінностей у сучасній протестантській есхатології //Збірник матеріалів другої міжнародної наукової конференції циклу наукових конференцій “Християнство: історія і сучасність”. - Київ: Знання, 1998. - С. 212-214.

28. Докаш В. Хіліастичні теорії в контексті протестантської есхатології (екзегетично-компаративний аналіз) //Українське релігієзнавство. - 2006. - № 38. - С. 70-89.

29. Докаш В. Ціннісно-смисловий потенціал протестантських апокаліпсичних вчень //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 148 - 149. Філософія. - Чернівці: Золоті литаври, 2003. - С. 74-80.

Статті в інших виданнях:

1. Докаш В. Глобальні проблеми сучасності в есхатологічно-хіліастській інтерпретації протестантської есхатології //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 43. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 1999. - С. 157-163.

2. Докаш В. Майбутнє цивілізаційного розвитку в контексті протестантського есхато-хіліазму //Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції /Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Ч.3. - Чернівці: Рута, 1998. - С. 85-92.

3. Докаш В. Проблеми глобалізації в есхатологічній інтерпретації Свідків Єгови //Буковинський журнал. - 2003. - №3. - С. 255-263.

4. Докаш В. Проблеми спасіння в контексті християнської есхатології //Буковинський Журнал. - Чернівці, 2005. - № 4. - С. 218-230.

5. Докаш В. Соціальний радикалізм есхато-хіліастичних поглядів анабаптистів //Буковинський журнал. - 2006. - № 2. - С. 200-207.

АНОТАЦІЯ

Докаш В.І. Трансформація есхато-хіліастичного концепту протестантської теології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Інститут філософії ім.Г.С.Сковороди НАН України (Відділення релігієзнавства). - Київ, 2007.

Дисертація є цілісним релігієзнавчим, філософсько-соціологічним, культурологічним та історіософським дослідженням сутності, витоків, типології, структурних компонентів і трансформаційних концептів протестантського есхато-хіліазму.

У дисертації на підставі системно-комплексного релігієзнавчого та екзегетично-герменевтичного аналізу досліджено генезис, специфіку становлення та змін еволюційних форм протестантського есхато-хіліазму, основоположні парадигми його розвитку. Визначено провідні складові есхато-хіліастичних вчень, здійснено їх структурно-функціональний аналіз. З'ясовано специфіку протестантського хіліазму/міленіалізму, проведено класифікацію його основних теорій.

Доведено, що в розвитку системи есхато-хіліастичних ідей прослідковуються певні закономірності, взаємозв'язки та логічна послідовність. У результаті цього зроблено висновок, що засадничі принципи ранньохристиянських есхато-хіліастичних уявлень отримали своє обґрунтування і певну реалізацію в епоху Реформації, знайшли доктринальне оформлення в пізньопротестантських віровченнях та реінтерпретацію в дусі часу в ліберальній теології, неоортодоксії і апокаліптичних теоріях сучасного протестантизму.

Робиться прогноз щодо парадигмальних тенденцій розвитку есхато-хіліазму в умовах глобалізації та загострення соціальних протиріч і духовних криз сучасного суспільства, називаються можливі форми участі релігійних організацій в соціальних проектах.

Ключові слова: есхатологія, пророцтва, апокаліптика, апокатастасіс, сотеріологія, кінець часів, другий прихід Христа, воскресіння мертвих, суд, Армагеддон, Царство, хіліазм/міленіалізм, глобальні проблеми сучасності.

АННОТАЦИЯ

Докаш В.И. Трансформация эсхато-хилиастического концепта протестантской теологии. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Институт философии им. Г.С.Сковороды НАН Украины (Отделение религиоведения). - Киев, 2007.

Диссертация является целостным религиоведческим, философско-социологическим, культурологическим, историософским исследованием сущности, истоков, типологии, структурных компонентов и трансформационных концептов протестантского эсхато-хилиазма.

В диссертации на основании системно-комплексного религиоведческого и экзегетически-герменевтического анализа исследован генезис, специфика становления, изменения эволюционных форм протестантского эсхато-хилиазма, парадигмальные тенденции его развития. Установлено, что истоки эсхатологии следует искать в дуализме народных религий, концептуально же она была определена в монотеизме, где противопоставлялась циклизму и политеизму.

Обосновано, что в своём развитии эсхатология прошла два этапа - протоэсхатологию и всемирную эсхатологию, типологически же она выступает в форме индивидуальной или всеобщей и рассматривает будущее человечества в двух системах течения времени: линейном или циклическом. Определено, что за методами толкования эсхатологических событий и фактов эсхатологию классифицируют как мифологическую и историческую, а к основным тенденциям развития эсхатологических взглядов можно отнести два комплекса идей: апокалипсис и учение о Тысячелетнем Царстве (хилиазм/милениализм).

За счёт использования результатов религиоведческо-экзегетической интерпретации раннехристианской эсхатологии, текстов апокалиптической и пророческой литературы, определены ведущие составные эсхато-хилиазма, сделано их структурно-функциональный анализ. Исследовано специфику протестантского хилиазма/миллениализма, разработано классификацию его основных теорий и форм толкования ими будущей истории человечества.

Исследование позволяет сделать вывод, что в развитии системы эсхато-хилиастических идей прослеживаются определенные закономерности, взаимосвязи и логическая последовательность. На основании этого сделаны умозаключения, что базовые принципы раннехристианских эсхато-хилиастических представлений постоянно трансформировались в контексте мировоззренчески-ценностной системы эпохи или общественного строя, основопологающих императивов бытия религиозной среды.

Парадигмальными тенденциями исторического развития учения о конце мира можно считать то, что оно получало своё обоснование и определённую реализацию в трансформационных моделях: эсхатология периода Реформации сформировалась как комплекс идей доктринального уровня с терминологическим аппаратом и попытками социализации эсхатологических представлений; для периода позднего протестантизма характерно формирование двух комплексов эсхатологических идей на почве апокалиптических представлений - установление сроков конца мира и возрождение идеи богоизбранного народа в контексте их конфессионального толкования.

Для функционирования эсхато-хилиастических учений конца XX - начала XXI века основопологающей тенденцией является её противоречивый характер: с одной стороны, актуализация апокалиптических идей в конфессиональной теологии (эсхато-месианские течения), которой присуща разработка доктрин, отстрачивающих конец человеческой истории; с другой - адаптация этих идей к условиям экзистенциального бытия людей, их умеренная социализация и включение в социальные доктрины церквей, как и актуализация социального служения религиозных организаций в контексте реформирования общества. Вместе с тем, это и реинтерпретация эсхатологических идей, придание им привлекательности через обновлённый терминологический аппарат в либеральной теологии и неоортодоксии.

В исследовании делается вывод, что эсхато-хилиазм не следует сводить лишь к учению о конце мира и рассматривать его как догматически-конфессиональный элемент, а нужно видеть в нём исторический феномен специфической духовной культуры, включённый в общий процесс цивилизационного развития, который выступал в форме критики существующих порядков, апелляции к изменениям и желанием воплотить в жизнь извечные мечты человечества об идеальной общественной системе.

Делается прогноз относительно парадигмальных тенденций развития эсхато-хилиазма в условиях глобализации и обострения социальных противоречий, духовных кризисов современного общества, называются возможные формы участия религиозных организаций в социальных проектах.

Ключевые слова: эсхатология, пророчества, апокалиптика, апокатастасис, сотериология, конец времен, второе пришествие Христа, воскресение мёртвых, суд, Армагеддон, Царство, хилиазм/миллениализм, глобальные проблемы современности.

SUMMARY

Dokash V.I. Transformation of Eschato-chiliastic Concept in Protestant Theology. - Manuscript

The dissertation to obtain a scientific doctor's degree in philosophy, speciality 09.00.11 - Religious Studies. The G.S. Skovoroda Philosophy Institute of NSA of Ukraine (Religious studies department). - Kyiv 2007.

The thesis is an integrative philosophically-sociological, culturestuding, and historiosophical research of essence, sources, typology, structural components, and transformative concepts of the Protestant eschato-chiliasm.

Based on the complex and systematic religious studies and exegetically-hermeneutic analysis, the thesis studies genesis, particularity of establishment and alteration of evolutional forms of Protestant eschato-chiliasm, and basic paradigm of its development. Leading components of eschato-chiliastic doctrines are determined and functionally analyzed. Particularity of chiliasm/millennialism of Protestant doctrine is made clear and its main theories are classified.

It is proved that natural processes, interrelations, and logical sequence in development of the system of eschato-chiliastic ideas were observed. As a result the basic principles of early Christian eschato-chiliastic beliefs were explained and released into the epoch of Reformation, found its doctrinal framework in late Protestant creeds and reinterpretation in update liberal theology, neoorthodoxy, and apocalyptic theories of modern Protestantism.

Prognostication regarding paradigmatic trends of development of eschato-chiliasm in context of globalization, social contradictions, and spiritual crisis is being made, and the possible forms of participation of religious organizations in social projects are notified.

The key words: eschatology, prophesies, study of apocalypse, apochatastasis, soteriology, the end of ages, the Apparition of Christ, resurrection of dead, the Judgment Day, Armageddon, kingdom, chiliasm/millennialism, modern global problems.

Размещено на Allbest.ru