Розсіяння радіохвиль морем та виявлення малошвидкісних об'єктів на його фоні

Отримані експериментально середні значення ЕПР малорозмірних надводних об'єктів у міліметровому діапазоні хвиль наведені в табл. 1 із [9].

Таблиця 1. ЕПР надводних об'єктів у міліметровому діапазоні хвиль

Опромінення надводних об'єктів відбувається в умовах впливу відбиттів від моря, тобто багатопроменевості. Установлено, що на хвилях міліметрового діапазону (8 мм, 4 мм) і дальності 0,3...1,3 км інтерференційний множник послаблення поля для точкових надводних об'єктів (кутових відбивачів, сфер), розташованих на поверхні, досягає -14...-22 дБ, у той час як для малорозмірних, типу човна, зменшення сигналу складає -7...-10 дБ. Спектри флуктуацій амплітуд точкових об'єктів мають вузьку смугу. Основна енергія зосереджена на декількох дискретних частотах, що відповідають гармонікам енергонесучої частоти морського хвилювання, причиною появи яких є затінення відбивача гребенями ближче розташованих до РЛС морських хвиль. Внаслідок порізаності спектру флуктуацій амплітуд як міру його ширини запропоновано використати смугу частот, у якій укладено задану частку повної середньої потужності флуктуацій [9]. Для точкових надводних об'єктів половина повної середньої потужності флуктуацій становить частки Гц, а для малорозмірних - одиниці й практично не залежить від довжини хвилі й поляризації опромінюючого поля [9, 12]. Спектри флуктуацій амплітуди сигналу, розсіяного надводними об'єктами, у високочастотній області задовільно описуються залежностями

S(F)F/Fⁿ [9],

аналогічні тим, що раніше застосовувалася для відбиттів від моря, де F - ширина спектру за рівнем половинної потужності.

Закони розподілу квадратур й амплітуд малорозмірних надводних об'єктів (човна, катера) на невеликих дистанціях задовільно описуються стандартними моделями, у той час як для точкових надводних об'єктів (кутових відбивачів, плавців) внаслідок затінювання гребенями морських хвиль вони істотно негауссові й задовільно описуються складовими нормальним для квадратур і релеєвським для амплітуд законами розподілу [9]. Для моделювання розсіяного сигналу може використовуватись підхід, раніше запропонований для відбиттів від моря.

Середнє значення коефіцієнта деполяризації сигналів, відбитих від надводних об'єктів, що рухаються під різними курсовими кутами, практично таке ж, як і у завад від поверхні моря [3, 9]. Тому відсутні переваги будь-якої з поляризацій. Спектри відбиттів надводних об'єктів на ортогональних поляризаціях як доплерівські, так і амплітудні слабко відрізняються. Для об'єктів характерна істотно більша, ніж для моря, кореляція квадратур і амплітуд ортогонально-поляризованих компонентів, що досягає 0,85 [1, 9]. Коефіцієнт кореляції відбиття від об'єктів на хвилях 3 см й 8 мм для квадратур становить менш 0,1, а амплітуд - не перевищує 0,5.

У флуктуаціях кутів приходу в азимутальній площині розсіяних надводними об'єктами сигналів спостерігаються ті ж особливості, що й для амплітуд. Спектр містить гармоніки частоти хвилювання. "Блукання" відбуваються, в основному, у межах кутових розмірів малорозмірного об'єкта, у той час як для моря - в межах плями діаграми антени [11].

Рух об'єктів по поверхні води та пов'язані із цим її збурювання приводять до утворення системи хвиль, названих корабельними й уперше досить докладно вивченими лордом Кельвіном. Рух такого складного відбивача, як об'єкт, і збурені ним на поверхні корабельні хвилі проявляється в спектрах розсіяного сигналу, причому корабельні хвилі сильніше деполяризують відбитий сигнал, ніж об'єкт [39]. Деполяризація спектральної лінії корпуса об'єкта як при вертикальній, так і горизонтальній поляризаціях опромінюючого поля складає -8...-14 дБ. ЕПР об'єкта на цих поляризаціях практично однакова. На виході некогерентних РЛС, поряд з низькочастотними компонентами спектру, обумовленими амплітудним детектуванням сигналу, розсіяного об'єктом і системою корабельних хвиль, у високочастотній області експериментально виявлено компоненти, обумовлені їхнім взаємним перетворенням [4, 9, 35]. ЕПР корабельних хвиль для катера, що рухається зі швидкістю більше 12 вузлів, становить десятки квадратних метрів (10...13 дБ/м ²), а питома ЕПР (ПЕПР) у межах елемента розрізнення порівняна по величині з максимальною ПЕПР морської поверхні (-30 дБ). Частота максимуму спектральної щільності розсіяного сигналу у високочастотній області визначається різницею доплерівських зсувів лінії корпуса й відбиттів від корабельних хвиль. Високочастотні компоненти розсіяного системою корабельних хвиль й об'єктом сигналу можуть використовуватись в некогерентних РЛС для поліпшення спостереження малорозмірних об'єктів на фоні моря та визначення швидкості їхнього руху [4, 9, 35].

Порівняння експериментальних даних, отриманих на хвилях 35, 4, 3, 0,8 й 0,4 см [1, 12], дозволило зробити висновок, що при радіальному переміщенні надводних об'єктів частотна залежність ширини спектру слабка. Ширина лінії корпуса не перевищує десятка Гц. Разом з тим при здійсненні надводним об'єктом циркуляцій спостерігається розширення спектру відбитого сигналу, що пов'язано з ефектом частотної модуляції, яка виникає внаслідок обертання об'єкта навколо своєї осі. Вібрації корпуса при роботі ходової установки приводять до фазової модуляції розсіяного сигналу, що проявляється в появі спектральних складових на частотах, кратних частоті обертання гребного гвинта. Амплітуда цих ліній при малих індексах фазової модуляції D_i визначається як

J_n(D_i)(2R_i /)²ⁿ,

де R_i- амплітуда вібрації i-ї блискучої точки об'єкта, а J_n(D_i) - значення функції Бесселя n-го порядку. Тому амплітуда додаткових спектральних ліній, пов'язаних з вібрацією, зростає з укороченням довжини хвилі опромінюючого поля [12]. Якщо на хвилях 4 см й 3 см для кораблів співвідношення між лінією корпуса й лініями вібрацій становить близько 30 дБ, на хвилі 8 мм - 10...15 дБ, то на 4 мм ці лінії приблизно однакові [12].

Особливості руху характеризує динаміка зміни в часі спектру, розрахованого по коротких реалізаціях, та поточні амплітуда і доплерівський зсув частоти відбитого об'єктом сигналу [1, 36]. Мінливість спектральних характеристик сигналів, відбитих надводними об'єктами, що рухаються, обумовлено:

- повільним трендом середньої доплерівської частоти, що відбувається внаслідок зміни проекції вектора швидкості на напрямок опромінення;

- властивим деяким класам об'єктів (гребним і вітрильним суднам) флуктуаціям швидкості переміщення при гребках весел, поривах вітру або перекладаннях вітрила. Виділення окремих характерних складових спектру на частотах, кратних частоті обертання гребного гвинта, дозволяє виявити вібрації елементів корпуса, пов'язані з роботою ходової корабельної установки. У відбитому гребними суднами сигналі спостерігаються періодичні зміни середньої частоти, обумовлені нерівномірністю руху човна при гребку. Період флуктуацій визначається темпом гребків.

Експериментально вивчено поляризаційні особливості фазової структури зворотного розсіяння на ортогональних поляризаціях тілами складної форми (людиною, групою людей, транспортними засобами, водною поверхнею й надводними об'єктами), які могли б бути використаними для розпізнавання, а також визначення напрямку їхнього руху [18]. Виявлено наявність фазового зсуву між ортогонально-поляризованими компонентами відбиттів і досить сильну їхню кореляцію. Для всіх об'єктів, у середньому, спостерігається запізнювання розсіяного сигналу ортогональної поляризації відносно сигналу погодженої, тобто фазовий центр розсіювання на ортогональній поляризації розташовується, в середньому, далі, ніж на погодженій поляризації [18]. Зміна напрямку переміщення об'єкта відносно РЛС приводить до зміни знака похідної взаємно кореляційної функції при нульових затримках сигналів ортогонально-поляризованих компонентів. Ця обставина може бути використана для визначення напрямку переміщення об'єкта відносно РЛС [18, 31].

Запропоновано спектральну модель зворотного розсіювання радіохвиль біологічними об'єктами (людини, тварини, птахи) у вигляді багатомаятникової системи й експериментально вивчено поляризаційно-спектральні особливості розсіяних сигналів [17]. Для спектрів сигналів, відбитих від людей, тварин і птахів, характерна наявність спалахів спектральної щільності з темпом руху кінцівок навколо лінії корпуса, які обумовлені частотною модуляцією розсіяного сигналу кінцівками, що рухаються. Отримано оцінки ЕПР людини й різних тварин.

Для опису динаміки змін поточного спектру, викликаних модуляційними ефектами, пов'язаними з махами кінцівок, запропоновано використати моментні характеристики спектру такі, як центр ваги (середнє значення), дисперсія, а також коефіцієнти асиметрії й ексцесу. Експериментально встановлено, що кореляційні функції цих характеристик містять інформацію про темп ходу.

У четвертому розділі розглянуто принципи побудови систем селекції об'єктів на фоні моря, що використовують швидкісні [22, 23, 27, 30] і поляризаційно-спектральні відмінності [24, 31, 38].

Одним зі шляхів підвищення ефективності селекції є керування смугою режекції таким чином, щоб стабілізувати залишки завад на виході системи, забезпечуючи при цьому для корисного сигналу максимально вільну від завад смугу пропускання. Основою для побудови систем селекції з адаптивним керуванням смугою режекції фільтрів СРЦ є експериментально встановлений кореляційний зв'язок між інтенсивністю морської завади, центральним зсувом частоти й шириною спектру [25]. Використовують два контури керування смугою фільтра СРЦ. Один з них здійснює підстроювання середньої смуги режекції так, щоб стабілізувати середній рівень залишків завади, а другий - швидку перебудову смуги в кожному з елементів дальності відповідно до поточного значення інтенсивності завади, перешкоджаючи проходженню її викидів на вихід [27]. Зростання інтенсивності завади вище за середній рівень супроводжується розширенням смуги режекції фільтра СРЦ, а зниження - відповідно її звуженням. Коефіцієнт передачі вхідних неузгодженостей на керування смугою визначається величиною середньоквадратичного значення інтенсивності завади на виході системи. Такий підхід дозволяє стабілізувати як середнє, так і середньоквадратичне значення інтенсивності залишків завад на виході й, в остаточному підсумку, поліпшити спостереження об'єктів [27]. Застосування пристроїв селекції з адаптацією смуги частот режекції дозволяє одержати додаткові виграші в коефіцієнтах заглушення відбиттів від моря від 5...6 дБ до 15…20 дБ, а також додаткові виграші у відношенні сигнал-завада 4...6 дБ (при ймовірності хибної тривоги F=10^-3 і правильного виявлення D=0,9) за рахунок нормалізації статистики завади на виході пристрою селекції. При цьому поліпшення спостереження об'єктів на фоні завад від моря в міліметровому діапазоні хвиль досягає 10…26 дБ для об'єктів, що рухаються зі швидкостями більше 2...3 м/с [22]. Компенсація доплерівського зсуву частоти відбиттів від моря [30] дозволяє одержати додатковий виграш у коефіцієнті заглушення завад 3…6 дБ. Крім того, її застосування приводить до компресії динамічного діапазону залишків завади на виході фільтра СРЦ, що дозволяє одержати додатковий виграш у відношенні сигнал-завада 1,5...3,5 дБ й 3…8,5 дБ для ймовірностей хибної тривоги 10^-2 і правильного виявлення 0,9 й 0,5 відповідно [23].

Морські об'єкти мають істотно вужчий спектр відбитого сигналу [1, 36], ніж завади від моря [3, 25] та гідрометеори [37], і це можна використати для поліпшення їх радіолокаційного спостереження шляхом вузькосмугової доплерівської селекції в сполученні з методами обілення завади або рангової обробки. Експериментально встановлено, що адаптивне обілення завади в умовах значних перепадів її спектральної щільності на 8...10 дБ ефективніше по співвідношенню сигнал-завада, ніж ранговий метод. При вертикальній поляризації випромінювання-прийому для обох методів виявлення поріг ухвалення рішення на 2...5 дБ нижчий, ніж при горизонтальній, при однакових ймовірностях хибної тривоги. Застосування мультиплікативної обробки сигналів ортогональних поляризацій значно знижує ймовірність проходження помилкових відміток на вихід пристрою. При тих же ймовірностях хибної тривоги поріг знижується на 4…7 дБ для алгоритму обілення завади й на 12…13 дБ для рангового алгоритму.

Істотно більшу кореляцію сигналів об'єктів, ніж завади на ортогональних поляризаціях [1, 25], запропоновано використати для селекції малорозмірних малошвидкісних об'єктів на фоні моря. Оскільки розсіяний об'єктом сигнал на поляризації, ортогональній випромінюваній, частково когерентний сигналу на погодженій поляризації, то останній може використовуватись як опорний сигнал [31, 38]. Взаємно кореляційна обробка сигналів ортогональних поляризацій дозволяє в значній мірі зняти обмеження на час когерентного накопичення корисного сигналу, оскільки зміни швидкості руху надводного об'єкта, наприклад, через вплив морських хвиль, проявляються однаково на обох поляризаціях. При вузькосмуговій доплерівській фільтрації ці зміни призводять до появи втрат внаслідок виходу сигналу зі смуги пропускання фільтра СРЦ. Досліджено поліпшення радіолокаційного спостереження об'єктів. Взаємно кореляційна обробка сигналів ортогонально поляризованих компонентів у сполученні з автоматичним регулюванням посилення, що стабілізує середній рівень завади, дозволяє поліпшити спостереження об'єктів на фоні моря на 3...5 дБ при хвилюваннях 1…2 бали; на 10…20 дБ - при хвилюваннях 4…6 балів для похилої з кутом 45⁰ поляризації випромінювання; на 25...30 дБ - при випромінюванні вертикальної (горизонтальної) поляризації та прийомі двох ортогонально-поляризованих компонентів, а також на 4…10 дБ - в умовах завад від суші, вкритою рослинністю (болотна трава, дерева). Із застосуванням поляризаційно-спектральної обробки на ортогональних поляризаціях показано можливість радіолокаційного виявлення плавців-аквалангістів з ЕПР близько 0,05 м ² при виринанні.

Запропонований метод селекції може бути перспективним не тільки як доповнення до доплерівських методів селекції в когерентних системах, але і як один з основних методів селекції у некогерентних радіолокаційних поляриметрах.

У п'ятому розділі розглянуто можливість використання відмінностей просторової структури по дальності [13, 29] і кутам приходу [2, 11] радіолокаційних відбиттів від морської поверхні й надводних об'єктів для їхньої селекції й виявлення. Експериментальні дослідження [3, 25] дозволили встановити, що для сигналу, відбитого від моря, характерна наявність просторової періодичної структури. У той же час, розміри малорозмірних надводних об'єктів не перевищують елементу розрізнення РЛС, і вони можуть розглядатися як точкові. Це вказує на можливість використання просторової кореляції завади для поліпшення радіолокаційного спостереження малорозмірних об'єктів на фоні моря.

Просторову режекцію морської завади можна реалізувати шляхом віднімання імпульсів, рознесених по дистанції на її просторовий період [13, 29].

Оцінено виграші, які можна одержати за допомогою одноланкових й багатоланкових компенсаторів при настроєних і розстроєних щодо просторового періоду завади частотах режекції ланок компенсатора, а також при використанні нелінійного методу обробки, який полягає в мультиплікативному об'єднанні вихідних ефектів ланок, що реалізують просторові затримки, які співпадають з просторовим періодом морських відбиттів та трохи відрізняються від нього.

Теоретичний аналіз, комп'ютерний і натурний експерименти показали, що застосування одноланкових лінійних просторових компенсаторів дає виграш у відношенні сигнал-завада від 2 дБ до 6…8 дБ при ймовірності хибної тривоги F=10^-2…10^-3 і правильного виявлення D=0,9. Застосування нелінійного методу компенсації дозволяє одержати додатково (у порівнянні з лінійним) виграші до 15 дБ (при F=0,1; D=0,9) і не менш 4 дБ (при F=0,01; D=0,9). Зміна поляризації випромінювання-прийому практично не впливає на ступінь компенсації завад від морської поверхні.

Кутовий шум об'єктів звичайно розглядають як явище, що негативно впливає на роботу радіолокаційних систем, знижуючи точність вимірювання координат [2]. Однак, будучи додатковим джерелом інформації, воно може послужити фактором, що підвищує надійність виявлення, або служити критерієм для розпізнавання об'єктів [11]. Ознакою появи в елементі розрізнення РЛС об'єкта є поява в каналі кутової помилки складової, величина якої змінюється з постійною швидкістю при огляді простору й знаходженні об'єкта в секторі кутів, для яких пеленгаційна характеристика є лінійною. Обнулення другої похідної вихідного сигналу каналу кутової помилки оглядової моноімпульсної РЛС може бути використано як додаткова ознака наявності компактного об'єкта в елементі розрізнення. Розглянуто особливості реалізації запропонованого методу в оглядових РЛС і системах моноімпульсного типу. Експериментально вивчено інформативність критерію - вторинної різниці пеленга, який є дискретним аналогом другої похідної, і досліджено його статистичні характеристики (закони розподілу, спектри). Показано, що у надводних об'єктів він має істотно менший діапазон флуктуацій, ніж для моря й гідрометеорів [11]. Експериментально встановлено, що 85-95% потужності розсіяного об'єктом сигналу припадає на інтервал -0,05...+0,05 по вторинній різниці пеленга ², у той час як для відбиттів від дощу й морської поверхні менш 15%, а максимум близько 30% припадає на інтервал 0,2²0,4. Вилучаючи сигнал сумарного каналу у вузькому секторі вторинних різниць пеленга, можна підвищити контрастність спостереження компактних об'єктів на фоні завад від морської поверхні й гідрометеорів.

При ймовірностях хибної тривоги 10^{-1 -} 10^-3 виграш у співвідношенні сигнал-завада становить 6...2,5 дБ як для точкових (кутові відбивачі, кулі), так і малорозмірних (гумові човни) надводних об'єктів, причому більша ефективність у запропонованому методі має місце в умовах інтенсивних завад від моря.

Запропоновані методи селекції, що використовують високу просторову кореляцію відбиттів від моря і менший для об'єктів, ніж для просторово розподілених завад, діапазон флуктуацій кутів приходу, можуть бути корисні, коли швидкісні відмінності між корисним сигналом і завадою відсутні.

У шостому розділі розглянуто можливості використання в некогерентних РЛС експериментально виявлених високочастотних компонентів у спектрі розсіяного об'єктом і корабельними хвилями сигналу для поліпшення радіолокаційного спостереження малорозмірних цілей на фоні моря та визначення швидкості їхнього руху [4, 9, 35], а також розсіювання електромагнітних хвиль об'єктами, розміри яких малі в площині поляризації опромінюючого поля, однак порівняні з довжиною хвилі в ортогональній площині [6, 7, 10, 20].

При виявленні некогерентними радарами швидкісних малорозмірних об'єктів на фоні відбиттів від схвильованої водної поверхні традиційний спосіб додавання прийнятого сигналу за декілька періодів огляду є неефективним через те, що швидкісне судно швидко проходить через елемент розрізнення РЛС і необхідного накопичення сигналу не виходить. Однак у спектрах флуктуацій амплітуд сигналів, відбитих від швидкісних судів, крім компонентів у низькочастотній області, пов'язаних з амплітудним детектуванням сигналів від корпусу об'єкта й відбиттів від корабельних хвиль, у високочастотній області виявлені досить інтенсивні компоненти, що є результатом їхнього взаємного перетворення [4]. Для селекції можна вилучати смугу частот поблизу несучої, уражену відбиттями від моря. Одночасно з завадою будуть заглушені й низькочастотні компоненти корисного сигналу. Однак для його виявлення можуть використовуватись високочастотні компоненти. Експериментальне вивчення заглушення завад від моря фільтровою системою СРЦ на виході амплітудного каналу РЛС показало, що коефіцієнт заглушення відбиттів від моря для нижніх граничних частот фільтра СРЦ, що відповідають швидкості 2 м/с, становить 8...11 дБ, а 4 м/с - 12...18 дБ [9]. Втрати корисного сигналу при частотах зрізу, що відповідають швидкостям 2 м/с й 4 м/с, становлять -4...-9 дБ і -5...-10 дБ відповідно й визначаються відношенням ЕПР корпуса й відбиттів від корабельних хвиль у смузі пропускання фільтра СРЦ. При виборі граничної частоти фільтра СРЦ, що відповідає швидкості 4 м/с, підвищення контрасту об'єктів на фоні моря складе 2,5...8,5 дБ для катера, що рухається зі швидкістю близько 12 вузлів, й 6...13 дБ для суден на підводних крилах, що мають швидкість більше 30 вузлів.

Отримано співвідношення, що описують поводження енергетичного центру ваги сигналу, відбитого судном і системою корабельних хвиль на межі клина Кельвіна, на виході некогерентної РЛС в залежності від курсового кута. Показано, що ця характеристика може використовуватись для оцінки швидкості руху об'єкта з похибкою не більше 20% від дійсного значення.

Досліджено можливість зростання ЕПР елементів, колінеарних поляризації падаючої хвилі, за рахунок електричного зв'язку з ортогонально орієнтованими елементами конструкції [6, 7, 10]. Найбільший інтерес ця проблема представляє для декаметрової радіолокації, де донедавна вважалося, що ЕПР повітряних об'єктів для РЛС поверхневої хвилі, що працюють на вертикальній поляризації, є малою. На моделях у діапазоні частот 800...1000 МГц проведено експерименти, в яких досліджено ЕПР різних варіантів пласких (дротових, пластинчастих), а також об'ємних конструкцій, що імітують зчленування корпуса літака та крил з кілем.

Експериментальне дослідження ЕПР дротових конструкцій дозволило зробити наступні висновки [7]:

- для вертикального компонента конструкції, що збігається з вектором поляризації і має розмір біля /4, спостерігається резонансне зростання ЕПР на 17...23 дБ; при цьому розміри горизонтального компонента становили приблизно /2+n для Т - подібної й /4+n/2 для Г- подібної конструкцій, а максимальні значення ЕПР поступались ЕПР півхвильового диполя в незначній мірі;

- для вертикальних конструкцій з розмірами, меншими /4, також спостерігається резонансне зростання ЕПР через електрично пов'язані з ними горизонтально-орієнтовані елементи, однак максимальні значення ЕПР у цьому випадку менші й спостерігаються при горизонтальних розмірах Г - подібної конструкції більших, ніж /4+n/2, причому зсув зростає при зменшенні вертикального розміру, однак загальна довжина конструкції залишається близькою до резонансної. Для пласких Г- подібних конструкцій, на відміну від дротових, мінімум ЕПР спостерігається при трохи менших горизонтальних розмірах - (0,35...0,4). Перепад між максимальним і мінімальним значеннями становить 12,5 дБ при h/ = 0,03, зменшуючись до 9 дБ при h/ = 0,088, у той час, як у дротової конструкції досягає 20 дБ, де h - ширина пластини, а - довжина хвилі. Слід зазначити, що, на відміну від дротових конструкцій, менш різко виражене зниження ЕПР при укороченні горизонтального розміру. Проведене експериментальне вивчення частотних залежностей ЕПР дротових, пласких й об'ємних конструкцій, що моделюють зчленування фюзеляжу літака з кілем, рулями висоти, дозволило встановити істотний вплив горизонтальних елементів конструкції, орієнтація яких ортогональна поляризації опромінюючого поля на ЕПР вертикальних елементів [7, 10]. При виборі довжини хвилі, приблизно в 4...5 разів більшій, ніж вертикальний розмір конструкції, спостерігається резонансне зростання ЕПР, що стає порівняним з ЕПР резонансного диполя. Цей ефект може бути використаним в декаметровому діапазоні при радіолокації поверхневою хвилею для поліпшення спостереження повітряних об'єктів на фоні місцевості. При горизонтальній поляризації випромінювання й прийому, що характерно для декаметрових РЛС іоносферної хвилі, доповнення циліндричного корпуса вертикальними й горизонтальними елементами, що імітують кіль і кермо висоти, слабко впливає на ЕПР конструкції, яка приблизно така ж, як і у резонансного диполя [10]. При горизонтальній поляризації випромінювання й вертикальній - прийому (така ситуація може мати місце в бістатичних РЛС декаметрового діапазону з підсвічуванням через іоносферу) ЕПР конструкції менше на 5…7 дБ, ніж у резонансного півхвильового диполя [10, 20]. Використовуючи як сигнал підсвічування короткохвильові мовні станції, експериментально показано, що ЕПР літака на вертикальній поляризації приблизно така ж, як на горизонтальній [20]. Установлені ефекти резонансного зростання ЕПР складних конструкцій необхідно враховувати при розробці РЛС.

У сьомому розділі запропоновано метод оцінки робочих характеристик радіотехнічних систем, заснований на моделі негауссової завади від підстильних поверхонь (море, ділянки суші) і який використовує напівмарківські змішані процеси [21, 40]. Оцінено величину втрат у співвідношенні сигнал-завада, що виникають за рахунок негауссовості завад для різних виявлячів [19].

Для систем ближньої радіолокації характерні малі часи спостереження елемента розрізнення, істотно менші характерних просторово-часових масштабів неоднорідностей на підстильній поверхні або в атмосфері. Це дозволяє вважати імпульси завади в пакеті такими, що належать одному фазовому стану. Робочі характеристики системи виявлення визначаються реалізованими нею ймовірностями правильного виявлення D_i й хибної тривоги F_i в кожному з i- фазових станів завади:

(3)

де P(H_i)=P_i - фінальні ймовірності знаходження завади у i - фазовому стані, при цьому як міру, що відрізняє статистики завали від нормального процесу, можна використати параметр

_i² = _i²/ ₀²,

який є відношенням дисперсій при викидах _i² і паузах ₀² =min _i² завад.

Характеристики виявлення сигналу на фоні нестаціонарних завад від підстильної поверхні або атмосферних утворень є середньозваженими ймовірностями правильного виявлення (хибної тривоги) для кожного з фазових станів з вагами, обумовленими фінальними P_i ймовірностями їх існування.

При рідких сплесках P_i з великою відносною інтенсивністю _i²1 втрати можуть досягати 20 дБ, зменшуючись при зростанні їхньої імовірності P_i й зниженні інтенсивності. Збільшення розміру пакету імпульсів, що накопичуються, не приводить до зниження втрат у співвідношенні сигнал-завада доти, доки час накопичення істотно менший часу існування завади в кожному з фазових станів. Експериментальне дослідження робочих характеристик виявляча Неймана-Пірсона підтвердило, що необхідне для виявлення (D>0,9) співвідношення сигнал-завада перевищує величину, необхідну при виявленні сигналу на фоні завад з гауссівською статистикою, приблизно на 4...9 дБ, що узгоджується з результатами теоретичних оцінок. Зниження цих втрат можливо шляхом адаптації порога ухвалення рішення або смуги режекції фільтра СРЦ при виявленні. При сплесках завади поріг змінюється таким чином, щоб забезпечити стабілізацію ймовірності хибної тривоги на тому рівні, що й при паузах, тобто F₀ = F_i. Для цього поріг необхідно змінювати: z_0i = z_00i, де z_0i, z₀₀- величина порога ухвалення рішення для H_i, H₀ фазових станів завади відповідно. Імовірність правильного виявлення D()для заданого відношення сигнал-шум визначається:

(4)

де D_G()- імовірність правильного виявлення сигналу в гауссівському шумі.

Якщо під час сплесків завади замикати приймальний пристрій, то можна при деякому зниженні ймовірності правильного виявлення істотно зменшити рівень хибних тривог. Подібний алгоритм виявлення із бланкуванням завади є окремим випадком алгоритму з адаптивною зміною порога.

Для зниження втрат можна використати непараметричні виявлячі. Показано, що знаковий і лінійний ранговий виявлячі незначно (до 2 дБ) програють у порівнянні з виявлячем з адаптацією порога ухвалення рішення й істотно ефективніше виявляча Неймана-Пірсона з фіксованим порогом ухвалення рішення. Отримані в розділі результати дозволяють зробити наступні висновки:

1. Нестаціонарність і негауссовість завад від підстильних поверхонь (поверхні моря, ділянок суші) призводить до необхідності збільшення відношення сигнал-завада для досягнення тих же ймовірностей правильного виявлення й хибної тривоги, що й при гауссовому шумі. Найбільш великі втрати (до 10...20 дБ) у виявлячів з фіксованим порогом ухвалення рішення.

2. Зниження втрат у відношенні сигнал-завада можна досягти шляхом адаптивного керування порогом, що приводить до нормалізації статистик завади на вході вирішувального пристрою. Аналогічний результат досягається при використанні непараметричних виявлячів, які по ефективності незначно (на 1...2 дБ) поступаються виявлячам з адаптацією порога ухвалення рішення. Керування смугою режекції фільтра системи СРЦ у відповідності із поточною інтенсивністю завади (розширення смуги режекції при сплесках) дозволяє підвищити коефіцієнт її заглушення й знизити необхідне для виявлення сигналу відношення сигнал-завада.

У Додатку А наведено методику вимірювань, отримані при цьому похибки, та подано описи вимірювальних комплексів і їх основні характеристики.

Висновки

селекція завада малошвидкісний радіотехнічний

У дисертації вирішено проблему виявлення малошвидкісних малорозмірних об'єктів на фоні пасивних завад від морської поверхні. В процесі її вирішення експериментально отримано характеристики зворотного розсіяння радіохвиль морем, надводними об'єктами в сантиметровому й міліметровому діапазонах хвиль, необхідні для розробки перспективних РЛС висвітлення надводної обстановки, аналізу технічних характеристик існуючих систем; запропоновано багатовимірну статистичну модель сигналу розсіяного морем, ділянками суші з рослинністю, "ясним" небом, яка враховує його нестаціонарний характер; установлено особливості зворотного розсіяння морськими хвилями й надводними об'єктами і на їхній основі розроблено методи селекції й виявлення малошвидкісних малорозмірних об'єктів на фоні моря; розвинені статистичні методи оцінки характеристик радіотехнічних систем в умовах впливу на них нестаціонарних негауссових завад.

I. Експериментально установлені поляризаційно-спектральні особливості зворотного розсіяння від морської поверхні й малорозмірних надводних об'єктів у міліметровому діапазоні хвиль.

Уперше експериментально встановлено, що для ковзного середнього інтенсивності й доплерівського зсуву частоти розсіяного на ортогональних поляризаціях сигналу характерна сильна кореляція, обумовлена ефектом модуляції морськими гравітаційними хвилями. Запропоновано використати це для підвищення ефективності селекції малорозмірних об'єктів на фоні хвиль.

Установлено, що для різного класу суден, включаючи малорозмірні об'єкти, енергонесуча частина спектру відбиття знаходиться в смузі декількох Гц і практично не залежить від поляризації й ракурсу руху. Основна енергія зосереджена в смузі, що становить частки Гц для точкових надводних об'єктів і біля десятка Гц для малорозмірних. Швидкість зниження спектральної щільності із частотою приблизно така ж, як й у спектра ухилів морської поверхні.

Запропоновано новий підхід до опису поляризаційно-спектральної структури відбиттів у вигляді матриць кореляції спектральних компонентів на ортогональних поляризаціях і коефіцієнтів деполяризації окремих спектральних компонентів. Установлено, що для відбиттів від гідрометеорів і надводних об'єктів рівень кореляції на ортогональних поляризаціях істотно вищий, ніж для морської поверхні. Показано, що квадратури, доплерівські частоти й співпадаючі по частоті спектральні компоненти відбиттів від гідрометеорів (дощу, снігу) і рухомих об'єктів на ортогональних поляризаціях сильно корельовані.

Уперше експериментально встановлено особливості флуктуацій доплерівської частоти й амплітуди розсіяного надводними об'єктами сигналу, пов'язані з роботою ходової установки, рухами весел при гребку, перекладаннями вітрила, які можуть використовуватися для розпізнавання типу об'єкту.

Запропоновано спектральну модель розсіяння від біологічних об'єктів (людин, птахів, тварин), що пояснює експериментально спостережувані особливості спектру відбиттів, а також статистичну модель точкового надводного об'єкта, що враховує його затінення гребенями морських хвиль. Запропоновано використовувати кореляційні функції моментних характеристик спектрів відбиттів від біологічних об'єктів для визначення параметрів руху.

II. Виявлено раніше невідомі фізичні ефекти, які можуть бути використані при розробці методів селекції та виявлення об'єктів.

1. Фазове запізнювання, у середньому, сигналу, розсіяного рухомими об'єктами на поляризації, ортогональній по відношенню до погодженої, і істотно більша кореляція, ніж для відбиттів від моря. Цей ефект можна використати для поліпшення радіолокаційного спостереження об'єктів на фоні завад від місцевих предметів та визначення напрямку їхнього руху.

2. Наявність у високочастотній області спектра флуктуацій амплітуд відбиттів від рухомого надводного об'єкту компонент, обумовлених взаємним перетворенням відбиттів від корпуса об'єкта й корабельних хвиль на поверхні моря. Цей ефект дозволяє поліпшити радіолокаційне спостереження малорозмірних швидкісних об'єктів у некогерентних РЛС.

3. Резонансне розсіювання опромінюючого сигналу, обумовлене взаємним впливом металевих елементів конструкції об'єкту, ортогональних і колінеарних поляризації поля, при певних співвідношеннях їхніх розмірів, що потрібно враховувати при розробці РЛС.

III. Вирішено проблему селекції малорозмірних малошвидкісних об'єктів на фоні пасивних завад, створюваних відбиттями від схвильованої поверхні моря.

Запропоновано нові методи просторової селекції об'єктів, які використовують для компенсації відбиттів від моря їхню просторову періодичність та істотно більший, ніж для об'єктів, діапазон флуктуацій кутів приходу.

Уперше запропоновано метод поляризаційно-спектральної селекції, що використовує експериментально виявлену значно більш сильну кореляцію на ортогональних поляризаціях відбиттів від об'єктів, ніж завад від моря.

З використанням експериментально виявленої кореляції інтенсивності з доплерівським зсувом частоти сигналу, розсіяного морем, запропоновано метод доплерівської селекції з адаптивним управлінням смуги частот режекції, що дозволяє поліпшити спостереження надводних об'єктів, які рухаються з малими швидкостями.

IV. Розвинено статистичні методи оцінки характеристик радіотехнічних систем в умовах впливу на них негауссових нестаціонарних завад, утворених відбиттями від морської поверхні.

Отримала подальший розвиток теорія опису негауссових шумів: у класі напівмарківських вкладених процесів запропоновано багатовимірну статистичну модель негауссового сигналу, розсіяного морською поверхнею; з використанням експериментальних даних визначені середні часи сплесків і пауз сигналу, фінальні ймовірності їхнього існування і їхня залежність від хвилювання (швидкості вітру) при різних поляризаціях і довжинах хвиль опромінюючого сигналу. Показано можливість використання запропонованої моделі для опису нестаціонарних відбиттів від ділянок суші, вкритих рослинністю, відбиттів від "ясного" неба. Для відбиттів від "ясного" неба з використанням запропонованої моделі вперше визначено характерні просторові розміри зон відбиття, проведено класифікацію їх по конфігураціях (кільцеві, еліпсоїдальні, як із суцільним відбиваючим шаром, так і в вигляді межі), а також визначено ймовірності існування кожного з видів відбиттів.

Запропоновано метод оцінки робочих характеристик радіотехнічних систем, заснований на використанні розробленої моделі. Теоретично показано та експериментально підтверджено, що нестаціонарність і негауссовість завад від схвильованої поверхні моря приводить до необхідності збільшення відношення сигнал-завада для досягнення тих же ймовірностей правильного виявлення й хибної тривоги, що і при гауссовому шумі. Величина втрат у відношенні сигнал-завада зростає, якщо інтенсивність завад у різних фазових станах істотно відрізняється. Найбільш великі втрати (до 10...20 дБ) спостерігаються у виявляча з фіксованим порогом ухвалення рішення. Запропоновано шляхи їхнього зниження за рахунок адаптивного керування порогом, що приводить до нормалізації статистик завади на вході вирішального пристрою й зниженню втрат у співвідношенні сигнал-завада при виявленні.

Показано, що аналогічні результати дають непараметричні виявлячі, які по ефективності незначно (на 1...2 дБ) поступаються виявлячам з адаптацією порога ухвалення рішення.

Оцінено ефективність запропонованих методів керування смугою режекції фільтра системи СРЦ у відповідності із поточною інтенсивністю завади, вузькосмугової доплерівської селекції в сполученні з адаптивним управлінням порога, компенсації доплерівського зсуву частоти, які дозволяють підвищити коефіцієнт заглушення завади й знизити необхідне для виявлення сигналу співвідношення сигнал-завада.

Практична цінність результатів досліджень, включених у дисертацію, полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробках перспективних радіотехнічних систем висвітлення надводної обстановки й уже знайшли застосування при розробці РЛС міліметрового і сантиметрового діапазонів хвиль.

Матеріали дисертації можуть бути використаними при розробці спецкурсів з дистанційного зондування.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Кириченко В.А. Экспериментальное определение информативных признаков для радиолокационного распознавания наземных и надводных объектов / В.А. Кириченко, В.И. Луценко // Техника миллиметрового и субмиллиметрового диапазонов радиоволн: Сборник научных трудов / АН Украины. Ин-т радиофизики и электроники. - Харьков, 1993. - С. 5-18.

2. Луценко В.И. Повышение точности измерения угла места маловысотных объектов пеленгаторами суммарно-разностного типа / В.И. Луценко, В.Б. Разсказовский, С.И. Хоменко // Распространение радиоволн в миллиметровом и субмиллиметровом диапазонах: Сборник научных трудов / НАН Украины. Ин-т радиофизики и электроники. - Харьков, 1995. - С. 44-57.

3. Кулемин Г.П. Обратное рассеяние радиоволн морской поверхностью / Г.П. Кулемин, В.И. Луценко // Зарубежная радиоэлектроника. - 1996. - № 7. - С. 16-28.

4. Kirichenko V.A. Vessel-Velocity Evaluation by Vessel-Wave Backscattering Spectrum Characteristics with Noncoherent Radar / V.A. Kirichenko and V.I. Lutsenko // Microwave and Optical Technology Letters. - 1996. - V. 13, № 6. - P. 369-372.

5. Belov E.N. Application of Ground-Based and Air/Spaceborne Radars for Oil Spill Detection in Sea Areas / E.N. Belov, V.B. Efimov, A.I. Kalmykov, I.A. Kalmykov, A.S. Kurekin, V.I. Lutsenko, I.S. Turgenev, S.I. Khomenko // Telecommunications and Radio Engineering. - 1997. - V. 51, № 1. - P. 1-8.

6. Луценко В.И. Об эффектах, которые могут приводить к возрастанию ЭПР малоразмерных объектов в декаметровом диапазоне / В.И. Луценко, И.С. Тургенев, С.И. Хоменко // Радиофизика и электроника: Сборник научных трудов / НАН Украины. Ин-т радиофизики и электроники им. А.Я. Усикова. - Харьков. - 1997. - T. 2, № 1. - С. 60-63.

7. Луценко В.И. Частотные зависимости ЭПР объектов в декаметровом диапазоне / В.И. Луценко, С.И. Хоменко // Радиофизика и электроника: Сборник научных трудов / НАН Украины. Ин-т радиофизики и электроники им. А.Я. Усикова. - Харьков, 1998. - T. 3, № 2. - С. 33-37.

8. Когут А.Е. Генератор КВЧ с экранированным квазиоптическим диэлектрическим резонатором / А.Е. Когут, В.К. Корнеенков, В.И. Луценко, С.Н. Харьковский // Радиофизика и электроника: Сборник научных трудов / НАН Украины. Ин-т радиофизики и электроники им. А.Я. Усикова. - Харьков, 1999. - Т. 4, № 1. - С. 106-109.

9. Кириченко В.А. Повышение эффективности обнаружения надводных объектов в некогерентных РЛС / В.А. Кириченко, В.И. Луценко // Радиофизика и электроника: Сборник научных трудов / НАН Украины. Ин-т радиофизики и электроники им. А.Я. Усикова. - Харьков, 2000. - Т. 5, № 1. - С. 83-91.

10. Lutsenko V.I. Frequency Dependences of Scattering Matrices in the Resonance Domain / V.I. Lutsenko, S.Y. Tolstel. // Telecommunication and Radio Engineering. - 2001. - V. 55, № 4. - Р. 33-39.

11. Луценко В.И. Повышение эффективности обнаружения малоразмерных надводных объектов с использованием критерия углового шума / В.И. Луценко // Радиофизика и электроника: Сборник научных трудов / НАН Украины. Ин-т радиофизики и электроники им. А.Я. Усикова. - Харьков, 2004. - Т. 9, № 3. - С. 520-534.

12. Khomenko S.I. Experimental Study of Informative Indications of Echo-Signals from Surface Targets / S.I. Khomenko and V.I. Lutsenko // Telecommunications and Radio Engineering. - 2004. - V. 61, № 6. - P. 517-528.

13. Луценко В.И. Пространственная селекция малоразмерных надводных объектов на фоне отражений от моря / В.И. Луценко // Радиофизика и радиоастрономия. - 2005. - Т. 10, № 2. - С. 189-201.

14. Lutsenko V.I. Simulation Statistical Model of Reflection from the "Clear-Sky" / V.I. Lutsenko, S.I. Khomenko, A. Ye. Zatserklyany, I.V. Lutsenko // Telecommunications and Radio Engineering. - 2005. - V. 63, № 5. - P. 371-380.

15. Khomenko S.I. The Atmospheric Refraction Influence upon the "Clear-Sky" Reflections / S.I. Khomenko, A. Ye. Zatserklyany, and V.I. Lutsenko // Telecommunications and Radio Engineering. - 2005. - V. 63, № 12. - P. 1041-1052.

16. Узленков А.В. Влияние поверхностно-активного вещества на угловые свойства спектров сигналов сантиметрового и миллиметрового диапазонов, рассеянных водной поверхностью / А.В. Узленков, В.И. Луценко, В.Ф. Павленко // Радиофизика и электроника: Сборник научных трудов / НАН Украины. Ин-т радиофизики и электроники им. А.Я. Усикова. - Харьков, 2005. - Т. 10, № 3. - С. 413-421.

17. Луценко В.И. Спектральная модель обратного рассеяния радиоволн СВЧ- и КВЧ-диапазонов биологическими объектами / В.И. Луценко, И.В. Луценко, Г.И. Хлопов // Электромагнитные волны и электронные системы. - 2007. - Т. 12, № 3. - С. 9-21.

18. Луценко В.И. О фазовых центрах рассеяния радиоволн КВЧ - диапазона телами сложной формы / В.И. Луценко // Успехи современной радиоэлектроники. - 2007. - № 9. - С. 64-75.

19. Луценко В.И. Обнаружение сигналов на фоне негауссовых помех от подстилающей поверхности / В.И. Луценко // Электромагнитные волны и электронные системы. - 2007. - Т. 12, № 12. - С. 41-57.

20. Луценко И.В. Бистатические РЛС с подсветкой ионосферными сигналами связных станций коротковолнового диапазона / И.В. Луценко, И.В. Попов, В.И. Луценко // Радиофизика и электроника: Сборник научных трудов / НАН Украины. Ин-т радиофизики и электроники им. А.Я. Усикова. - Харьков, 2007. - Т. 12, № 1. - С. 193 - 203.

21. Луценко В.И. Имитационная модель сигнала обратного рассеяния от морской поверхности / В.И. Луценко // Успехи современной радиоэлектроники. - 2008. - № 4. - С. 59-73.

22. Lutsenko V.I. Efficiency of Apparatuses with Adaptive Rejection of the Interference from the Sea Surface / V.I. Lutsenko, V.G. Sugak // Telecommunications and radio engineering. - 2008. - V. 67, № 12. - P. 1073-1079.

23. Lutsenko V.I. Efficiency of Doppler Frequency Compensation Systems under Conditions of Sea and Precipitation Interferences / V.I. Lutsenko and V.G. Sugak // Telecommunications and Radio Engineering. - 2009. - V. 68, № 9. - P. 789-796.

24 Zuikov V.A. Radar Detection of Swimmers / V.A. Zuikov, V.I. Lutsenko, Yu.A. Pedenko, V.B. Razskazovskii, V.G. Sugak, S.L. Sanzharevskii, S.A. Kukla, and N.N. Savenko // Telecommunications and Radio Engineering. - 2009. -V. 68, №2. - 127-135.

25. Луценко В.И. Пространственно-временные и поляризационные характеристики обратного рассеяния сантиметровых и миллиметровых радиоволн поверхностью моря / В.И. Луценко // Успехи современной радиоэлектроники. - 2009. - № 5, - С. 41-59.

26. А. с. 1337942 СССР, МКИ ⁴ H 01 P 1/161 Поляризационный селектор / И.И. Дейнека, В.И. Луценко, М.С. Яновский (СССР).- №3921181/24-09; заявл. 02.07.85; опубл. 15.09.87, Бюл. №34.

27. А. с. 1429760 СССР, МКИ ⁴ G 01 S 7/36 Устройство подавления пассивных помех / В.И. Луценко, В.Г. Сергеев, В.Г. Сугак (СССР).- №4063136/24-09; заявл. 28.04.86; опубл. 08.06.88.

28. А. с. 14550016 СССР, МКИ ⁴ H 01 P 1/161 Разделитель поляризации / И.И. Дейнека, В.И. Луценко, М.С. Яновский (СССР).- №4182804/24-09; заявл. 16.01.87; опубл. 07.01.89, Бюл. №1.

29. А. с. 1500114 СССР, МКИ ⁴ G 01 S 7/36 Устройство подавления помех / В.И. Луценко (СССР).- №4317889/24-09; заявл. 19.10.87; опубл. 08.04.89.

30. А. с. 1619889 СССР, МКИ ⁴ G 01 S 7/36 Устройство подавления пассивных помех / В.И. Луценко, В.Г. Сергеев, В.Г. Сугак (СССР).- №4476301/24-09; заявл. 18.08.88; опубл. 08.09.90.

31. А. с. 1718655 СССР, МКИ ⁴ G 01 S 9/42 Способ селекции движущейся цели / В.И. Луценко, Н.Н. Савенко, В.Г. Сугак, А.В. Бондаренко (СССР).- №4764662/24-09; заявл. 30.11.89; опубл. 08.11.91.

32. А. с. 1735944 СССР, МКИ ⁴ H 01 P 1/161 Разделитель поляризации / И.И. Дейнека, В.И. Луценко, В.С. Мухин, В.Г. Сугак, М.С. Яновский (СССР).- №4478346/09; заявл. 18.08.88; опубл. 23.05.92, Бюл. №19.

33. Пат. 2109398 Российская Федерация, МПК ⁶ H 03 B 7/14. Открытая излучающая система / Гоц В.Я., Корнеенков В.К., Луценко В.И., Мирошниченко В.С.; заявители и патентообладатели Гоц В.Я., Корнеенков В.К., Луценко В.И., Мирошниченко В.С..- №95118513; заявл. 27.10.95; опубл. 20.04.98, Бюл. №11.

34. Пат. 78383 Україна, МПК G 01 S 13/02 (2007/01) Спосіб виміру дальності до об'єкта, що рухається, і пристрій для його здійснення / Величко А.Ф., Величко Д.А. Луценко В.І.; власник Інститут радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України.- №а 2005 04171; заявл. 29.04.05; опубл. заявка 15.12.06, Бюл. №12; опубл. патент 15.03.07, Бюл. №3.

35. Lutsenko V. Utilization of the Radar Echo of the Vessel Wave for the Improvement of the Efficiency of Detection of the Radar Target on Sea Surface by the Non-Coherent Radar / V. Lutsenko, V. Kirichenko, // Millennium Conference on Antennas & Propagation AP2000, 9-14 April 2000: conf. abstracts. - Davos, 2000. - V. 2, P. 317.

36. Lutsenko V.I. Polarization - Spectrum Signatures of Above - Water and Surface Targets / V.I. Lutsenko, I.V. Popov, G.I. Khlopov, S.I. Khomenko // 16^th International Conference on Microwaves, Radar and Wireless Communications, May 22-24, 2006: conf. proceedings. - Krakow, 2006. - P. 1192-1195.

37. Lutsenko V.I. Study of Polarization-Spectral Characteristics of Signals Scattered from Hydrometeors in Millimeter Waves / V.I. Lutsenko, I.V. Lutsenko, G.I. Khlopov // International Symposium of Rainfall Rate and Radio Wave Propagation (ISRR'2007), 29 -30 January, 2007: conf. proceedings. - Salem, 2007.- P. 155 - 163.

38. Lutsenko V.I. Polarization - Spectral Indication of the Objects / V.I. Lutsenko, I.V. Popov // The Sixth International Kharkov Symposium on Physics and Engineering of Microwaves Millimeter and Submillimeter Waves and Workshop on Terahertz Technologies, Kharkov, Ukraine June 25-30, 2007: symposium proceedings.- Kharkov, 2007. - V. 1. - Р. 461-463.

39. Луценко В.И. Поляризационно-угловые зависимости обратного рассеяния от корабельных волн / В.И. Луценко, И.В. Луценко // 17-я Международная Крымская Конференция "СВЧ-техника и телекоммуникационные технологии" (КрыМиКо'2007), 10-14 сентября, 2007: материалы конф. - Севастополь, 2007.- С. 853-854.

40. Lutsenko I.V. Statistical Model of the Signal Scattered from Ground Surface at the Grazing Feed Angles / Lutsenko I.V., Lutsenko V.I., Popov I.V. // 38th European Microwave Conference, 27-31 October 2008: conf. proceedings.- Amsterdam, 2008.- Р. 1141-1144.

Размещено на Allbest.ru