Метатеоретична реконструкція предметного поля канонічної психології

Перспективи дослідження. За логікою прийнятого метатеоретизування наступним завданням, яке постає перед нами, є здійснити аргументований вибір методологічних засобів пізнання задля впорядкування багатоаспектної картини упредметнення теоре-тичної психології з подальшою можливістю виходу як на ідею вчинку метатеоретизування, так і на концепт теоретичного канону в психології. І це тим більше виправдано, що провідною тенденцією в обґрунтуванні психології, за аналітикою В. А. Роменця, є «логічний взаємоперехід об'єктивного і суб'єктивного як процесна хвиля становлення, визначення й формування психічного у зв'язку з учинковим осередком» і далі - рефлексія історико-психологічного зрушення акцентів у цьому осередку із ситуації на мотивацію, від неї на дію і післядію в розумінні та витлумаченні поведінки людини, в дослідженні психіки в цілому, що вперше уможливлює «культурологічну періодизацію ІВП як базис для історико-психологічної орієнтації» всього гуманітарного пізнання [13, с. 37-38]. У нашому випадку надзавдання буде полягати в рефлексивному визначенні циклічно-вчинкової організації засадничих складників-сегментів предметного поля теоретичної психології, їх досконалого логіко-змістового наповнення та з інтенцією досягнути канон власного метатеоретизування.

Висновки

1. Канонічна психологія - одне із вершинних культурних досягнень-здобутків натхненного людського духу, який отримав реальне уособлення на підсумковому етапі творчого шляху видатного українського психолога-мислителя Володимира Роменця. Як науково-філософський проект перебудови всієї системи психологічного думання, що покликаний здійснити сталий культурно-гуманістичний, світоглядний перехід від ХХ до ХХІ століття, вона становить продукт усіх раніше висловлених та обґрунтованих цим достойником української нації ідей, концептів, постулатів, підходів, методологем і є логічним завершенням його винятково оригінальних пошуків. Об'єктом канонічної пси-хології є людина, для якої основоположним способом буття є вчинок і вчинення: перший уможливлює достеменне пізнання і перетворення нею світу і самої себе, дає змогу мак-симально розвивати свої сутнісні сили (здібності) та реалізувати своє високе признання як свідомої одухотвореної особи, друге характеризує повноту її активної присутності у світі і цього останнього у психічному засвіті як повновагомого суб'єкта життєдіяльності й одночасно як натхненної непересічної особистості, котра здатна піднятися до взірцевих, канонічних вершин самопізнання і самотворення.

2. Відносно предмета канонічної психології В. А. Роменець і П. А. М'ясоїд неодноразово вказувати (звісно, в дещо відмінних формулюваннях), що таким предметом є або життя, взяте у процесі розвитку як реальне вмістилище всіх психічних процесів - від найпростіших до найскладніших (стани, переживання, особистісний смисл, самосвідо-мість тощо); або «людина, котра йде історичним шляхом самопізнання й переображення», нарощуючи розгортання «вчинкових спіралей» і піднімаючись «сходинками буття»; або взірцеві (канонічні) явища у їх подієвій мозаїці та наповненій сенсом людського існування буттєвій повноті й достатній феноменальній вираженості, що охоплюють індивідуальний, соціальний, історичний формати активності і внутрішній план самоактивності особи, які оприявнюються у таких базових формах-здатностях присутності її у світі, як поведінка (ситуаційна домінанта людської екзистенції), спілкування (переважання мотиваційних джерел і тенденцій), діяльність (вактуальнення дієво-перетворювального впливу особи на світ, який відтепер ознаменований учинковим способом її буття), вчинок (післядіяльне, інструментально дореалізовуване й подієво довершуване розкриття особою світу як способу власної буттєвї присутності, набуття цим світом визначеностей, ситуаційна зміна життєвих умов й одночасно самовиявлення її психічного, передусім особистісного, засвіту). У цьому проблемному контексті творчого діалогу учнів, наступників і конструктивно налаштованих прибічників з академіком В. А. Роменцем очевидно, що є підстави говорити про багатосегментне й складно рубриковане предметне поле канонічної психології, що потребує мислерефлексивного опрацювання як новозастосованої українським любомудром методологічної оптики філософсько-психологічного дослідження, так і логічно аргументованого розмежування відповідних сегментів чи інваріантів упредметнення зазначеної версії утвердження постнекласичного психологічного дискурсу.

3. Канонічна психологія - це також ще й відмінна від усіх існуючих у психологічній науці дослідницько-світоглядна стратегія пізнання джерел, сутності і безкрайої феноме-нології людського способу екзистенційно повного життя в реальному світі з орієнтирами на суб'єктність і вчинково-подієву продуктивність змісту буття. Заперечуючи неканонічні системи психології (у тому числі психоаналіз і гуманістичну течію), загальною вадою яких є намагання звести надскладне психічне і все багатство його феноменальних проявів до нижчого, простого, елементарного, В. А. Роменець обстоює й утілює у власній пізнавальній творчості альтернативну методологічну позицію - вивчає психічні явища у їх якомога більш довершеній цілісності, у канонічних формах, буттєвій повноті, феноменальній викінченості й у неподільному зв'язку і збалансуванні з іншими психологічними канонами. Воднораз сьогодні існує нагальна потреба не тільки деталізувати і конкретизувати концепти, принципи і постулати канонічної психології, а й надати їй чіткої дисциплінарної побудови, що уможливило б включення цього змістовно збагаченого академічного курсу до навчальних планів другого (магістерського) освітнього рівня підготовки професійних психологів.

4. Для збагаченого відновлення епістемної сфери канонічної психології потрібно зреалізувати щонайменше чотири методологічних настановлення: а) миследіяльно розробляти її як новітній інтеграційний напрям розвитку людинознавства й наук про свідомість, як комплекну дослідницьку програму культурно-гуманістичного спрямування й одночасно як надважливий сегмент чи вектор становлення сучасної теоретичної психології, предметне поле якої також пов'язане із самопізнанням і саморефлексією принципів і закономірностей психологічного пізнання, базових проблем, основоположень і підходів, системи понять і категорійного ладу психологічної науки [23]; б) мислекомунікаційно освоювати основні умови зреалізування як методологічної процедури типологізації, так і найважливіших характеристик типологічного методу [19] стосовно багатосегментного предметного поля канонічної психології, виділивши окремі таксони, тобто групи певним чином пов'язаних категорій, і побудувавши у підсумку проведеного вчинково-типологічного дослідження її категорійну матрицю; в) мислевчинково опрацьовувати авторський циклічно-вчинковий підхід як адекватний багатомодульний інструмент рефлексивного методологування, що уможливлює на засадах поєднання переваг учинкового і типологічного підходів виокремлення четвертинного оптимуму головних сегментів упредметнення канонічної психології з перспективою отримання метасистемної єдності знань психософійних, проблемно-дискурсивних, особистісних (явних і неявних), категорійних; г) зважаючи на реконструйовану логічну структуру психологічного канону, обґрунтовану В. А. Роменцем, мислерефлексивно висвітлювати рух-поступ кожного психодуховного феномену до канону як оприявненої у взаємодії людини і світу живої, екзистенційно вичерпної та особистісно зреалізованої досконалості й відтак здійснювати поступове структурно-зміс-тове наповнення канонічної психології як теоретичної метасистеми.

5. Запропонована нами методологічна схема відновлення предметного поля каноніч-ної психології охоплює чотири головних сегменти, у яких знаходить відображення вчинково-канічна структурна логіка поступального розвитку і систематизації фундаментальих психологічних знань. Так, ситуаційний сегмент упредметнення презентує вказану версію психології як постнекласичну, а саме як філософсько-психологічний напрям роз-витку сучасного людинознавства, що вивчає сенс, зміст і спосіб людського життя у його взірцево подієвих, канонічно-вчинкових формах, збагачуючись психософією як методо-логією пізнання джерел і сутності людського буття; мотиваційний - становить проблемно-дискурсний за формою миследіяльного напруження і науково-світоглядний за інтенційним горизонтом свідомісних ідеалізацій етап або «перехід від ХХ до ХХІ століття у психологічному думанні» (В. А. Роменець), що ознаменований якісно іншою за складністю завдань і за гносеологічною спроможністю психології - тієї, що «здолала однобічність попередніх психологій і вказала на синтез індивідуального і всезагального, неповторного та універсального у буттєвій мозаїці людського повсякдення»; діяльний - являє собою відкриту для значеннєво-смислових конотацій і полісемантичних визначень систему фундаментальних раціогуманітарних знань, які здобуті В. А. Роменцем на різному культурно-історичному матеріалі й об'єктивовані ним як відрефлексоване психологічне метазнания стосовно генези, закономірностей і вчинкових канонів людського життя у його буттєвій невичерпності, феноменальній повноті, свідомісний функціональній здатності і довершеній особистісній подієвості; післядіяльний - ковітально втілений як самобутня наукова школа В. А. Роменця (П. А. М'ясоїд, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко та ін.), дослідницька програма якої становить одну із головних течій розвитку постнекласично зорієнтованої теоретичної психології з її інтелектуальними засобами метатеоретичного аналізу, вчинкового принципу, канонічного підходу, категорійного ладу, ґрунтовної саморефлексії та у центруванні на повноцінності циклу виникнення, розгортання і вищого усистемнення вчинкового осередку теоретичного канону психології, що виходить за свої дисциплінарні межі і повертається в індивідуальних, групових та колективних актах рефлексування до самої себе.

Література

1. Андрущенко, В. П., Михальченко, М. І. (1996). Сучасна соціальна філософія: курс лекцій. Київ: вид. Ґенеза».

2. Гусельцева, М. С. (2017). Методологічна оптика як інструмент пізнання. Психологія і суспільство, 4, 39-55. DOI: https://doi.org/10.35774/pis2017.04.039.

3. Карпенко, З. С. (2018). Аксіологічна психологіі'я особистості: монографія. (2-е вид., переробл., доповн.). Івано-Франківськ : ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».

4. Карпенко, З. С. (1998). Аксіопсихологія особистості: монографія. Київ: ТОВ «Міжнародна фінансова агенція».

5. Карпенко, З. С. (2008). Предмет і метод аксіопсихології особистості. Психологія і суспільство, 1, 36-62.

6. М'ясоїд, П. А. (2011, 2013). Курс загальної психології: підручник: у 2 т. Київ: Алетра.

7. М'ясоїд, П. А. (2016). Психологічне пізнання: історія, логіка, психологія. Київ: Либідь.

8. М'ясоїд, П. А. (Упоряд.), Шатирко, Л. О. (Ред.) (2016). Академік В. А. Роменець: творчість праці:

зб. ст. Київ: Либідь.

9. М'ясоїд, П. А. (Упоряд.), Фурман, А.В. (Ред.) (2012). Психологія вчинку : Шляхами творчості В. А. Роменця: зб. ст. Київ: Либідь.

10. Роменець, В. А. (2007). Історія психологіїХІХ- початкуХХстоліття: навч. посіб. Київ: Либідь.

11. Роменець, В. А. (1995). Постання канонічної психології. Киричук О. В., Роменець В. А. (Заг. ред.). Основи психології: підручник, 605-621. Київ: Либідь.

12. Роменець, В. А., Маноха, І. П. (2017). Історія психології ХХ століття: навч. посіб. (3-є вид.). Київ: Либідь.

13. Роменець, В. А. (2013). Предмет і принципи історико-психологічного дослідження. Психологія і суспільство, 2, 6-27.

14. Фурман, А. А. (2017). Психологія смисложиттєвого розвитку особистості: монографія. Тернопіль: ТНЕУ.

15. Фурман, А. В. (2014). Вступ до теорії освітньої діяльності: курс лекцій. (Вид. 2-е). Тернопіль, НДІ МЕВО.

16. Фурман, А. В. (2013). Ґенеза науки як глобальна дослідницька програма: циклічно-вчинкова перспектива. Психологія і суспільство, 4, 18-36.

17. Фурман, А. В., Гірняк, Г. С., Гірняк, А. Н. (2012). Психодидактика проектування навчально- книжкових комплексів для студентів ВНЗ: монографія. Тернопіль: ТНЕУ.

18. Фурман, А. В., Гірняк, А. Н. (2009). Психодидактична експертиза модульно-розвивальних підручників: монографія. Тернопіль: ТНЕУ.

19. Фурман, А. В. (2016). Ідея і зміст професійного методологування: монографія. Тернопіль: ТНЕУ.

20. Фурман, А. В. (2018). Метатеоретична мозаїка життя свідомості. Психологія і суспільство, 3-4, 13-50. DOI: https://doi.org/10.35774/pis2018.03.013.

21. Фурман, А.В. (2019). Методологічна схема відновлення предметного поля канонічної психології. Вітакультурний млин, модуль 21, 4-27.

22. Фурман, А. В. (2018). Метатеоретичні концепти пізнання свідомості. Психологія особистості, 9, 5-11. DOI: https://10.15330/ps.9.1.5-11.

23. Фурман, А. В. (2019). Методологічне обґрунтування предметного поля теоретичної психології. Психологія і суспільство, 3-4, 5-29.

24. Фурман, А. В. (2013). Парадигма як предмет методологічної рефлексії. Психологія і суспільство, 3, 72-85.

25. Фурман, А. В. (2005). Система інноваційної освітньої діяльності модульно-розвивальної школи та її комплексна експертиза. Психологія і суспільство, 2, 29-75.

26. Фурман, А. В., Фурман, О. Є., Шандрук, С. К., Гірняк, А. Н. та ін. (2019). Вітакультурна методологія: антологія. До 25-річчя наукової школи професора А. В. Фурмана: колективна монографія. Тернопіль: ТНЕУ.

27. Фурман, А. В., Фурман, О. Є., Шандрук, С. К., Фурман, А. А. та ін. (2019). Методологія і психологія гуманітарного пізнання: колективна монографія. До 25-річчя наукової школи професора А. В. Фурмана. Тернопіль: ТНЕУ.

28. Фурман, А. В., Шандрук, С. К., (2014). Організаційно-діяльнісні ігри у вищій школі: монографія. Тернопіль: ТНЕУ.

29. Фурман А. В., Шандрук С. К. (2013). Соціема як евристичний концепт загальної соціальної теорії. Психологія і суспільство, 1, 57-74.

30. Фурман, А. В., Шандрук, С. К. (2014). Сутність гри як учинення: монографія. Тернопіль: ТНЕУ.

31. Фурман (Гуменюк), О. Є. (2012). Методологія пізнання освітнього вчинку в контексті інноваційно-психологічного клімату. Психологія і суспільство, 1, 47-81.

32. Фурман (Гуменюк), О. Є. (2008). Теорія і методологія інноваційно-психологічного клімату загальноосвітнього закладу: монографія. Ялта-Тернопіль: Підручники і посібники.

33. Фурман, О. Є. (2015). Психологічні параметри інноваційно-психологічного клімату загальноосвітнього навчального закладу. (Автореферат доктора психологічних наук). ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». Одеса.

34. Фурман, О. Є. (2018). Я-концепція як предмет багатоаспектного теоретизування. Психологія і суспільство, 1-2, 38-67. DOI: https://doi.org/10.35774/pis2018.01.038.

35. Щедровицький, Г. П. (2005). Схема миследіяльності - системно-структурна будова, значення і зміст. Психологія і суспільство, 4, 29-39.

36. Петровский, А. В., Ярошевский, М. Г. (2001). Теоретическая психология: уч. пос. Москва: Изд. центр «Академия».

37. Щедровицкий, П. Г., Данилова, В. Л. (Ред.) (2010). Георгий Петрович Щедровицкий. Москва: РОССПЕН.

38. Щедровицкий, П. Г. (1995). Избранные труды. Москва: Шк. культ. политики.

39. Hayek, F. A. (2017). The Sensory Order and Othen Writings the Foundations of Theoretical Psychology. Universitу of Chicago Press.

40. Teo, T. (2018). Outline of Theoretical Psychology (Critical Investigations). McMillan.

References

1. Andrushchenko, V. P. & Mykhalchenko, M. I. (1996). Suchasna sotsialna filosofiia: kurs lektsii [Modern social philosophy: a course of lectures]. Kyiv: «Heneza». (ukr.).

2. Huseltseva, M. S. (2017). Metodolohichna optyka yak instrument piznannia [Methodological optics as a tool of cognition]. Psykholohiya i suspilstvo [Psychology and society], 4, 39-55. (ukr.).

3. Karpenko, Z. S. (2018). Aksiolohichna psykholohiiia osobystosti [Axiological psychology of personality]. Ivano-Frankivsk: DVNZ «Prykarpatskyi natsionalnyi universytet imeni Vasylia Stefanyka». (ukr.).

4. Karpenko, Z. S. (1998). Aksiopsykholohiia osobystosti [Personality axiopsychology]. Kyiv: TOV «Mizhnarodna finansova ahentsiia». (ukr.).

5. Karpenko, Z. S. (2008). Predmet i metod aksiopsykholohii osobystosti [Subject and method of

personality axiopsychology]. Psykholohiya i suspilstvo [ Psychology and society], 1, 36-62. (ukr.).

6. Miasoid, P. A. (2011). Kurs do zahalnoi psykholohii [Course in General Psychology]. Vol. 1. Kyiv: Alerta. (ukr.).

7. Miasoid, P. A. (2016). Psykholohichne piznannia: istoriia, lohika, psykholohiia [Psychological knowledge: history, logic, psychology]. Kyiv: Lybid. (ukr.).

8. Miasoid, P. A. & Shatyrko, L. O. (Eds.). (2016). Akademik V. A. Romenets: tvorchist i pratsi [Akademk V. A. Romenets: creativity and work]. Kyiv: Lybid. (ukr.).

9. Myasoid, P. A. & Furman, A. V. (Eds.). (2012). Psykholohiia vchynku: Shliakhamy tvorchosti V. A. Ro- mentsia [Psychology act: the way of creativity, of Romenets V. A.]. Kyiv: Lybid. (ukr.).

10. Romenets,V. A. (2007). Istoriya psikhologn XIX-pochanku ХХstohttia [History of Psychology XIX - early XX century]. Kyiv: LyNd. (ukr.).

11. Romenets,V. A. & Kyrychuk, O. V. (Eds.). (2006). Osnovy psykholohii [Principles of psychology]. Kyiv: Lybid. (ukr.).

12. Romenets, V. A. & Manokha, P. I. (2017). Istoriia psykholohii XX stolittia [History of psychology of the twentieth century]. Kyiv: Lybid. (ukr.).

13. Romenets, V. A. (2013). Predmet i pryntsypy istoryko-psykholohichnoho doslidzhennia. Psykholohiya i suspilstvo [Psychology and society], 2, 6-27. (ukr.).

14. Furman, A. A. (2017). Psykholohiia smylozhyttievoho rozvytku osobystosti [Psychology of the meaning-life personality development]. Ternopil: TNEU. (ukr.).

15. Furman, A. V. (2014). Vstup do teorii osvitnoi diialnosti: kurs lektsii [Introduction to the theory of educational activity: a course of lectures]. Ternopil. (ukr.).

16. Furman, A. V. (2013). Geneza nauky yak hlobalna doslidnytska prohrama: tsyklichno-vchynkova perspektyva [The genesis of science as a global research program: a cyclical-actual perspective]. Psykholohiya i suspilstvo [Psychology and society], 4, 18-36. (ukr.).

17. Furman, A. V. & Hirniak, H. S. & Hirniak, A. N. (2012). Psykhodiahnostykaproektuvannia navchalno- knyzhkovykh kompleksiv dlia studentiv VNZ [Psychodiagnostics of designing educational and book complexes for university students]. Ternopil: TNEU. (ukr.).

18. Furman, A. V. & Hirniak, A. N. (2009). Psykhodydaktychna ekspertyza modulno-rozvyvalnykh pidruch- nykiv [Psychodidactic examination of module-development textbooks]. Ternopil: TNEU. (ukr.).

19. Furman, A. V. (2016). Ideia i zmist profesiinoho metodolohuvannia [The idea and content of professional methodologization]. Ternopil: TNEU. (ukr.).

20. Furman, A. V. (2018). Metateoretychna mozaika zhyttia svidomosti [A meta-theoretical mosaic of the life of consciousness]. Psykholohiia i suspilstvo [Psychology and society], 3-4, 13-50. (ukr.).

21. Furman, A. V. (2019). Metodolohichna skhema vidnovlennia predmetnoho polia kanonichnoi psykholohii [Methodological scheme of restoration of the subject field of canonical psychology]. Vitakulturnyi mlyn [Viticultural mill], 21, 4-27. (ukr.).

22. Furman, A. V. (2018). Metateoretychni kontsepty piznannia svidomosti [Metatheoretical concepts of cognition of consciousness]. Psykholohiia osobystosti [Psychology of personality], 1 (9), 5-11. (ukr.).

23. Furman, A. V. (2019). Metodolohichne obgruntuvannia predmetnoho polia teoretychnoi psykholohii [Methodological substantiation of the subject field of theoretical psychology]. Psykholohiia i suspilstvo [Psychology and society], 3-4, 5-29. (ukr.).

24. Furman, A. V. (2013). Paradyhma yak predmet metodolohichnoi refleksii [Paradigm as a subject of methodological reflection]. Psykholohiia i suspilstvo [Psychology and society], 3, 72-85. (ukr.).

25. Furman, A. V. (2005). Systema innovatsiinoi osvitnoi diialnosti modulno-rozvyvalnoi shkoly ta yii kompleksna ekspertyza [The system of innovative educational activity of a modular-development school and its complex expertise]. Psykholohiia i suspilstvo [Psychology and society], 2, 29-75/ (ukr.).

26. Furman, A. V. & Furman, O. Y. & Shandruk, S. K. & Co (2019). Vitakulturna metodolohiia: anto- lohiia. Do 25-richchia naukovoi shkoly profesora A. V. Furmana [Viticultural methodology: an anthology. To the 25th anniversary of professor A. V. Furman's Scientific School]. Ternopil: TNEU. (ukr.).

27. Furman, A. V. & Furman, O. Y. & Shandruk, S. K. & Co (2019). Metodolohiia i psykholohiia humanitarnoho piznannia: kolektyvna monohrafiia. Do 25-richchia naukovoi shkoly profesora A. V. Furmana [Methodology and psychology of humanitarian cognition: a collective monograph. To the 25th anniversary of professor A. V. Furman's scientific school]. Ternopil: TNEU. (ukr.).

28. Furman, A. V. & Shandruk, S. K. (2014a). Orhanizatsiyno-diyalnisni ihry u vyshchiy shkoli [Organizational-activity games in high school]. Ternopil: TNEU. (ukr.).

29. Furman, A. V. & Shandruk, S. K. (2013). Sotsiema yak evrystychnyi kontsept zahalnoi sotsialnoi teorii [Sotsiema as a heuristic concept of general social theory]. Psykholohiia i suspilstvo [Psychology and society], 1, 5774. (ukr.).

30. Furman, A. V. & Shandruk, S. K. (2014). Sutnist hryyak uchynennya [The essence of the game as commit]. Ternopil: TNEU. (ukr.).

31. Furman (Humeniuk), O. Y. (2012). Metodolohiia piznannia osvitnoho vchynku v konteksti inno- vatsiino-psykholohichnoho klimatu [Methodology of cognition of educational activity in the context of innovation- psychological climate]. Psykholohiia i suspilstvo [Psychology and society], 1, 47-81. (ukr.).

32. Furman (Humeniuk), O. Y. (2008). Teoriia i metodolohiia innovatsiino-psykholohichnoho klimatu zahalnoosvitnoho zakladu [Theory and methodology of innovation-psychological climate of secondary school]. Yalta-Ternopil: Pidruchnyky i posibnyky. (ukr.).

33. Furman, O. Y. (2015). Psykholohichniparametry innovatsiino-psykholohichnoho klimatu zahalnoosvitnoho navchalnoho zakladu [Psychological parameters of innovation-psychological climate of a comprehensive educational institution]. Odesa: DZ «Pivdennoukrainskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni K. D. Ushyns- koho». (ukr.).

34. Furman, O. Y. (2018). Ia-kontseptsiia yak predmet bahatoaspektnoho teoretyzuvannia [Self-concept as the subject of multidimensional theorizing]. Psykholohiia i suspilstvo [Psychology and society], 1-2, 38-67. (ukr.).

35. Shchedrovytskyi, H. P. (2005). Skhema myslediialnosti - systemno-strukturna budova, znachennia i zmist [The scheme of mentality - the system-structural structure, meaning and content]. Psykholohiia i suspilstvo [Psychology and society], 4, 29-39. (ukr.).

36. Petrovskiy, A. V. & Yaroshevskiy, M. G. (2001). Teoreticheskaya psihologiya [Theoretical psychology]. Moscow: Izd. centr «Akademiya». (rus.).

37. Shchedrovitskiy, P. H. & Danylova, V. L. (Eds.). (2010). Georgiy Petrovich Shchedrovitskiy. Moscow: ROSSPEN. (rus.).

38. Shchedrovitskiy, G. P. (1995). Izbrannye trudy [Selected Works]; Piskoppel, A. A. & Shchedrovitskiy, L. P. (Eds.) Moscow: Shk. kult. Politiki. (rus.).

39. Hayek, F. A. (2017). The Sensory Order and Othen Writings the Foundations of Theoretical Psychology. University of Chicago Press.

40. Teo, T. (2018). Outline of Theoretical Psychology (Critical Investigations). McMillan.

Размещено на Allbest.ru