Глибинне пізнання психіки - основа професійної підготовки практичного психолога

Класична психологія зазвичай спрямована на знакові засоби пізнання, без урахування можливостей образно-символічної і архетипної презентації несвідомого назовні.

Експериментально-дослідницька процедура пізнання свідомого передбачає чіткість прогнозів у форматі їх двозначності: «істинне або хибне», пізнання ж несвідомого передбачає полізначеннєвість: «і те, й те»; «більше-менше».

У пізнанні несвідомого провідними є ті риси і характеристики спонтанної поведінки суб'єкта, які вирізняються інваріантністю окремих, проте взаємопов'язаних характеристик; традиційне ж дослідження зорієнтоване на повторення (відтворення) поведінки згідно плану дослідження, який не бере до уваги її спонтанні вияви.

Глибинне пізнання спирається на такі категорії, як «диспозиція», «тенденція», «установка» тощо, які, окрім смислового навантаження, мають імовірнісний та емотивно-енергетичний складник; в традиційному ж дослідженні, навпаки, домінантне значення має раціональний компонент, що базується на чітких прогнозах результату до початку дослідження.

Пізнання несвідомих аспектів психіки уможливлює подолання психологом академічної центрованості на прямій причинно-наслідковій залежності у процесі імовірнісного прогнозу. Останнє узгоджується з принципом додатковості, який передбачає орієнтацію на обидві сфери (свідоме - несвідоме), в їх взаємозв'язках.

Для розкриття сутності несвідомого потрібне деталізоване узмістовлення категорії «мета досвідне» («поза досвідне»), яке взаємопов'язане з онтологічним несвідомим, що не враховує академічний підхід дослідження психіки.

Класична психологія у процесі експерименту випускає з поля зору рефлексування смислів, які скриті за інформаційними еквівалентами презентантів, натомість глибинне дослідження зосереджується на проблемі інформаційних взаємозв'язків двох сфер.

Традиційні психологи зорієнтовані на підтвердження наперед знаного (відомого), явного, в пошуках ключика пізнання там, куди падає світло академічного ліхтаря; глибинне пізнання завжди відкриває істину вперше в її неповторності в діалогічній взаємодії психолога з респондентом, без обмеження пізнаного «прокрустовим ложем» теоретичного розуміння.

Академічна психологія не прагне (на відміну від глибинної) оволодіти таємницями законів функціонування несвідомого (в єдності та протистоянні свідомому), відсутній інструментарій перетворення прихованих, імпліцитних смислів психічного на явні; відсутність навичок здійснення процесуальної діагностики, яка передбачає каталізувальний діалог психолога з респондентом із подальшою інтерпретацією поведінкового матеріалу; натомість спостерігається обмеженість формалізованою (тестовою) діагностикою при незмінній розведеності в часі з корекцією.

Схильність до каузальної однозначності пізнання заважає академічній психології розуміти суперечливу сутність психічного (в єдності двох сфер), як і шляхи її нейтралізації, що потребує володіння інструментарієм розширення самосвідомості суб'єкта у часопросторі конкретного суспільства.

Класична психологія віддає перевагу вербальним параметрам дослідення, що відсуває в тінь значущість архетипно-чуттєвих аспектів пізнання психіки.

Відмінності традиційного (академічного) і психодинамічного підходів дослідження феномену психічного зумовлюють потребу урахування специфічності сфери несвідомого у її багатофакторності та полімодальності смислових значень і символічних узмістовлень. Стають зрозумілішими причини віднесення академічними науковцями несвідомого до царини психіатрії чи клінічної психології. Несвідоме в контексті здорової психіки згадується в академічній психології лише номінально. Ігнорування самого факту наявності неусвідомлюваної сфери у психічно здорових людей знівельовує перспективи адекватного дослідження та розуміння психіки в її цілісності, що є вкрай важливим для підготовки психологів.

Спроби психологів наблизитися до дослідження несвідомого, зокрема теорія установки та проективні методи, не забезпечили бажаного результату. У проективних методах спостерігалась неузгодженість колориту стимульного матеріалу (тест Люшера, плями Роршаха, ілюстрації Розенцвейга) з формалізованістю інтерпретації емпіричних результатів, що порушує адекватність глибинного пізнання з огляду на універсальність законів психіки. Психодинамічний ракурс бере до уваги асимілювання суб'єктом вхідної інформації, яка репрезентує не готовий висновок (що спирається на математично-формалізовану процедуру), а процес наближення до логічної впорядкованості та неповторності індивідуалізованості внутрішнього світу. Унаслідок цього спроба проективних методів, як і теорії установки Д. М. Узнадзе, прокласти місток між академічним і глибинним підходом до пізнання психіки, сама по собі заслуговує на увагу та схвалення, проте не дає бажаного результату через невідповідність процедури формалізації симультанної сутності психічного. Саме глибинна психологія, що розвивається на фундаменталіях психодинамічної парадигми, відкриває горизонти зняття традиційних бар'єрів у пізнанні психічного в єдності взаємозв'язків свідомого й несвідомого у їх взаємодоповнювальній місії.

Підсумовуючи, згадаємо взятий нами з порівняльною метою досвід С. Грофа з використанням психоделічних засобів ЛСД для зняття дисгармонії, породжуваної «натисками реальності, що вступає в конфлікт із внутрішнім світом людини». Такого роду актуалізація нижчих прошарків психіки з метою відтягування із свідомого чинників її деструктування ніяк не оптимізує розв'язання особистісних проблем суб'єкта в напрямі підвищення його адаптаційних можливостей, що є необхідним у професії майбутній практичний психолог. Ми категорично проти використання штучних засобів впливу на суб'єкта не лише тому, що така дія психоделічних речовин темпорально обмежена в часі, а й тому, що за таких обставин вилучається активність свідомості суб'єкта як провідного чинника прогресивних, психокорекційних змін, що є важливим в контексті завдань фахової підготовки практичних психологів, що спирається на саморефлексію.

Психічне єдине в своїй суперечливій сутності та у внутрішній впорядкованості, і саме це покладено в основу науково-дослідних пошуків шляхів оптимізації професійної підготовки психологів у форматі психодинамічної парадигми.

Література

1. Гроф С. За пределами мозга / Пер. с англ. - 2-е изд. - М. : Изд-во Трансперсонального Института, 1993. - 504 с.

2. Гроф С. Путешествие в поисках себя. - М. : Аст, 2004. - 352 с.

3. Левин К. Теория поля в социальных науках // Динамическая психология: избранные труды. - М. : Смысл, 2001. - С. 251 - 270.

4. Максименко С. Д. Психологія учіння людини: генетико-моделюючий підхід : монографія / К. : Видавничий Дім “Слово”, 2013. - 592 с.

5. Носков В. І. Проблеми підготовки психологів у системі вищої освіти, // Зб. наук. пр. - Психологія. - Вип. 4 (7). - К., 1999. - С. 210 - 219.

6. Пиаже Ж. Психология интеллекта // Пер. с англ.и фр. / Жан Пиаже. - СПб. : Питер, 2003. - 192 с.

7. Пов'якель Н. І. Професійна рефлексія психолога-практика / Н. І. Пов'якель // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - № 6/7. - С. 3 - 6.

8. Прибрам К. Языки мозга /Перевод с англ. Н. Н. Даниловой и Е.Д. Хомской под ред. и с предисловием действительного члена АПН СССР А. Р. Лурия. - М. : Прогресс, 1975. -463 с.

9. Пригожин И. Порядок из хаоса: новый диалог человека с природой / Илья Романович Пригожин, И. Стенгерс; пер. с англ. Ю. А. Данилова; общ. ред. и послесл.: В.И. Аршинова, Ю.Л. Климон-товича, Ю. В. Сачкова. - Изд. 5-е. - М. : КомКнига, 2005. - 294 с.

10. Стасько О. Г. Психологічна значущість умовних цінностей та їх вплив на формування ідеалізованого “Я” особистості : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / Стасько Олена Григорівна. - Черкаси, 2006. - 369 с.

11. Фрейд З. Я и Оно / З. Фрейд. - М. : Моттэм, 1990. - 55 с.

12. Чепелева Н. В. Личностная подготовка психолога в условиях ВУЗа. Психологопедагогические основы личностно-ориентиро-ванного образования: сб. научн. трудов / Н. В. Чепелева. - Ялта : Артек; ГИА, 2001. - С. 34 - 41.

13. Штепа О.С. Особистісна зрілість: Модель. Опитувальник. Тренінг : Монографія. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - 232 с.

14. Яценко Т. С. Арт-терапевтичні технології в роботі психолога / Т.С. Яценко (та інші). - К. : Марич, 2009. - 68 с. - Серія: Психологічний інструментарій.

15. Яценко Т. С. Психокорекція засобами малюнку / Т. С. Яценко (та інші). - К. : Марич, 2009. - 59 с. - Серія: Бібліотечка соціального працівника.

16. Яценко Т. С. Релігійна віра в світлі глибинної психокорекції / Т. С. Яценко (та інші).- К. :Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2013. - 305 с.

17. Яценко Т.С. Активне соціально-психологічне навчання у системі освіти / Т.С. Яценко (та інші): монографія.- Черкаси : Видавець Чабаненко Ю.А., 2010. - 292 с.

18. Яценко Т.С. Прикладні аспекти застосування активного соціально-психологічного навчання у школі: Навчальний посібник / Т. С. Яценко (та інші). - Черкаси, 2006. - 112 с.

19. Яценко Т.С. Методика глибинної психокорекції: підготовка психолога-практика. Навчально-методичний посібник / Т. С. Яценко (та інші). - Ялта : РВВ КГУ, 2008. - 342 с.

20. Lashley K.S. Brain mechanisms and Intelligence. - Chicago : University of Chicago Press, 1929.

Аннотация

В статье поставлена проблема профессионально-личностной подготовки будущего психолога на основе интеграции основных положений психологической службы в Украине. В основу положен целостный взгляд на психику (холистический подход) в единстве сфер сознательного и бессознательного. Содержание статьи соответствует существующему стандарту «Практической психологии». Тема актуальна, учитывая традиционное игнорирование классическо-экспериментальными исследованиями сферы бессознательного, является не только тормозным (артефактным) моментом, но также мешает осуществлению практическим психологом адекватной диагностики и коррекции.

Раскрыта динамика познания, центрированного на выявлении нарушений взаимосвязей между сферой сознательного и бессознательного и пути их восстановления. Вводится принцип дополнения, который универсально сочетает функционально асимметричные сферы, которыми являются сознательное и бессознательное. С последним связана категория «информационных эквивалентов» и понимания психики как функциональной системы, вписывается в методологию познания психического в его целостности.

Статья позволяет сделать выводы по оптимизации профессиональной подготовки психолога, а именно: понимание опосредованности познания психического; использование метафорически-опосредованных средств познания для проникновения в сущность глубинных детерминант поведения субъекта. Будущий психолог знакомится с основами ведения диалога с респондентом, встраиваемый во внутренней импликативных порядок психики. Раскрываются базовые законы другой сферы (бессознательного) из-за введения принципа «из другого» и др.

Annotatіon

The article posed the problem of professional and personal training of the future psychologist based on the integration of basic provisions of the psychological service in Ukraine. It is based on a holistic view of the psyche (holistic approach) in the unity of conscious and unconscious spheres. The content of the article complies with the existing standard of "practical psychology". Topic is relevant, given the traditional neglect of classical and experimental study of the unconscious, is not only the brake (artifact) torque, but also hinders the implementation of a practical psychologist adequate diagnosis and correction.

Revealed the dynamics of knowledge centered on identifying violations of the relationship between the sphere of conscious and unconscious, and the ways of their recovery. Introduces the principle of complementarity, which universally combines functionally asymmetric areas that are conscious and unconscious. With the latter category is related "information equivalent" and understanding of the psyche as a functional system fits into the methodology of mental cognition in its entirety.

Article permit conclusions to optimize training psychologist, namely: understanding of mediation mental cognition; use of metaphor-mediated cognitive means to penetrate into the essence of the underlying determinants of behavior of the subject. Future psychologist familiar with the basics of dialogue with the respondent, embedded in the inner psyche of implicative order. Reveals the basic laws of another sphere (the unconscious) due to the introduction of the principle of "from another" and others.

Размещено на Allbest.ru