Реагування особистості на конфлікт

6. Які із вправ корекційної програми найбільше вплинули на тебе, на групу?

7. Чи були такі моменти, коли тобі було страшно на заняттях? Якщо так, то коли?

8. Чи жалкуєш ти про щось, що відбувалось під час тренінгу? Якщо так, то про що?

9. Що з того, що ти отримав(ла) у групі під час занять, ти зможеш використовувати у своєму повсякденному житті?

10. Чи легше тобі стало аналізувати особливості поведінки оточуючих людей?

11. Чи став(ла) ти краще розуміти себе?

12. Як ти вважаєш, чи потрібна була тобі дана програма зі зниження конфліктності?

13. Ким в ході занять ти переймався найбільше?

14. Що ти хотів би побажати собі та іншим учасникам тренінгу, можливо ведучому?

15.Найважливіша подія для тебе в ході занять тренінгу. У чому вона полягала?

Обговорення: кожен бажаючий може вголос зачитати питання, яке йому сподобалось найбільше, і самостійно дати на нього відповідь, а також може поставити будь-якому члену групи питання, яке його цікавить.

Заключне слово ведучого.

Шановні учні, ось і підійшли до завершення наші зустрічі. Я особисто хочу подякувати кожному з вас за вашу активну участь, щирість, відвертість та наполегливість протягом всіх занять. Сподіваюсь на те, що на наші зустрічі не пройшли даремно і ви всі будете застосовувати ті знання, навики та уміння, що отримали під час наших зустрічей.

Бажаю вам успіху у вашому майбутньому житті!

3.3 Проведення контрольної діагностики на визначення повторного рівня конфліктності у осіб юнацького віку

Про ефективність будь-якої психологічної корекційної програми можна говорити лише в тому випадку, коли буде проведена повторна діагностика осіб, які приймали у ній участь. Тому з метою визначення ефективності проведення психокорекційної програми зі зниження конфліктності серед юнаків ми вважаємо доречним проведення методики «Самооцінка конфліктності», яка спрямована на визначення рівня конфліктності. Дана методика складається з 11 питань, які передбачають три варіанти відповіді (див. додаток 1).

Інтерпретація результатів: кожна відповідь оцінюється від 2 до 6 балів. Оцінка відповідей проводиться за ключем (див. додаток 2).

0-14 балів - високий рівень конфліктності - дріб'язкова людина, шукає будь-яких зачіпок для суперечки. Любить критикувати все і всіх, проте, не терпить критики у свою адресу. Для створення конфліктної ситуації такій людині вистачає навіть маленького непорозуміння. Нав'язує свою думку іншим, навіть якщо вона є неправильною. Така людина не образиться, якщо її вважатимуть «любителем поконфліктувати» тому що їй це подобається. За такою поведінкою може бути прихований комплекс неповноцінності.

15-29 балів - середній рівень конфліктності - конфліктна особистість, наполеглива у відстоюванні власної думки, але лише в тому випадку, коли вона впевнена у своїй правоті. При з'ясуванні стосунків у конфліктній ситуації не зважає на те, які будуть кінцеві результати і як це вплине на особисті чи службові взаємини з оточуючим суспільством.

30-44 бали - низький рівень конфліктності - тактовна людина, не любить конфліктів. Вміє їх згладжувати, легко уникає критичних ситуацій. Коли все ж таки доводиться вступати у спір, то завжди пам'ятає про наслідки, адже вони можуть відбитися на службовому становищі чи дружніх стосунках. Прагне бути приємною для оточуючих, проте, коли їм потрібна допомога - не завжди наважується надати її. Цим самим може втрачати повагу до себе в очах оточуючого суспільства.

Рівень конфліктності особистості визначається тією мірою, в якій людина прагне задовольнити власні бажання, прагнення, потреби, вдаючись при цьому до пасивної чи агресивної поведінки. В залежності від того на скільки необхідною та важливою для неї є кінцева ціль, залежать і її дії. Відповідно, якщо людині це дуже необхідно, то вона не буде зважати на жодні перешкоди, а навпаки буде докладати всіх зусиль, щоб досягнути цього.

Базою дослідження виступила загальноосвітня школи №1 с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Психокорекційна програма зі зниження конфліктності проводилась з учнями 11-х класів, загальна вибірка становить 28 учнів віком 16-17 років: 15 представників чоловічої статі та 13 представниць жіночої статі.

Контрольна діагностика визначення повторного рівня конфліктності проводилась у кілька етапів:

1 етап - проведення експериментального дослідження на визначення рівня конфліктності;

2етап - проведення психокорекційної програми зі зниження конфліктної поведінки серед юнаків;

3 етап - проведення контрольної діагностики.

У психокорекційній програмі прийняли участь 28 юнаків, серед них 16 осіб з високим рівнем і 12 учнів з середнім рівнем конфліктності (див. рис. у відсотках).



Рис. 4 Експериментальні дані рівнів конфліктності досліджуваних до проведення корекційної програми зі зниження конфліктності

За даним графіком чітко видно, що 57% учасників корекційної програми мають високий рівень конфліктності, тобто значну частину групи складають конфліктні особистості. Це учні, які звикли вирішувати всі питання та задовольняти свої бажання лише за допомогою агресивного поводження із своїми суперниками. Юнаки, які мають високий рівень конфліктності, майже завжди відстоюють власну думку, навіть якщо вона є неправильною, тому що вони вважають, що саме їхня точка зору є вірною. Для створення конфліктної ситуації їм вистачає незначного непорозуміння.

Другу частину групи - 43%, складають юнаки з середнім рівнем конфліктності. Юнаки, які відносяться до даного рівня конфліктності також наполегливі у відстоюванні власної точки зору, проте лише в тому випадку, якщо вони впевнені у своїй правоті. Вступають у конфлікт лише тоді, коли результат для них має важливе значення, проте завжди готові заступитись за того, чия думка співпадає з їхньою.

Після проведення корекційної програми з юнаками на зниження рівня конфліктності, що тривала на протязі 18 днів (через один-два дні), була проведена контрольна діагностика для визначення ефективності програми.

Рис. 5 Контрольна діагностика показників рівнів конфліктності після проведення корекційної програми зі зниження конфліктності

Рис. 6 Показники загального рівня конфліктності до і після проведення колекційної програми

Порівнявши два графіки, можна зробити наступний висновок: корекційна програма зі зниження конфліктності була успішно проведена серед юнаків і принесла хороший результат, адже за рис. чітко видно, що високий рівень конфліктності знизився на 35%, якщо до корекційної програми високий рівень конфліктності спостерігався у 57% юнаків, то після проведення лише у 22%. Також дуже помітною є різниця у осіб з середнім рівнем розвитку (до 43% - після 64%).

3.4 Рекомендації щодо подолання конфліктності

Узагальнення досвіду, на думку дослідників, дозволяє виділити низку прийомів, що ефективно допомагають переборювати труднощі у спілкуванні з конфліктними партнерами:

- установіть контакт з вашим опонентом;

- після того, як ви відчуєте й усвідомите, що дана людина важка в спілкуванні, зіставте її з відомим типом «важких» особистостей;

- врахуйте можливість впливу власних стереотипів;

- зберігайте спокій та нейтралітет, не піддавайтеся під вплив емоційного заряду і світогляду опонента;

- у процесі спілкування виявіть систему аргументації опонента й причини його труднощів, здійсніть перевірку на реалістичність;

- використовуйте прийоми спілкування, що дають вихід емоціям;

- розвивайте контакт, тримайте ситуацію під контролем, поступово створюйте спільне поле діяльності;

- розширюйте спільний підхід до справи і використовуйте його для вироблення угоди.

«Єдине, що залишається у конфліктних ситуаціях з учнями старшого шкільного віку - це розуміння та коректний підхід, - радить психолог школи ЗОШ №1 с. Карпилівка Юлія Миколаївна. -Зрозуміло, що це зовсім нелегкий шлях, але якщо педагог хоче донести до школяра, що той поводиться неправильно, то необхідно буде застосовувати різні психологічні прийоми. Але в будь-якому разі поведінку дітей, якою б вона не була, потрібно поважати. Звичайно, повністю дитину змінити не можна, а ось, так би мовити, підкоректувати, можливо».

Шляхи вирішення конфліктних ситуацій

1. Розв'язання конфлікту на основі його сутності та змісту. Насамперед необхідно встановити безпосередню причину конфліктного зіткнення, що часто не усвідомлюється учасниками конфлікту. Тоді визначити зону поширення конфлікту (та проблеми, які він зачіпає), виявити мотиви, що зумовили його виникнення. Розв'язання конфлікту можливе лише при з'ясуванні реальних причин. Це завдання ускладнюється, якщо його виконує представник однієї з конфліктних сторін.

2. Розв'язання конфлікту з урахуванням його цілей. Нерідко протиставлення цілей зумовлене не їхнім реальним змістом, а недостатнім порозумінням, домінуванням емоційних станів, зниженням пізнавального компонента, різними позиціями, які відстоюють конфліктуючі сторони. Насправді ж цілі можуть бути спільними, у цьому разі необхідно виявити та усвідомити розбіжності у розумінні цілей. У будь-якому випадку потрібно відмежувати цілі, що пов'язані з міжособистісною взаємодією (особисті домагання, стилі поведінки), від цілей соціальної взаємодії (вирішення виробничих завдань, виконання функціональних обов'язків, визначення стратегій управління організацією). В першому випадку ми ставимося до людини як до особистості, в другому -- як до виконавця певних соціальних функцій. А це визначає стратегію розв'язання конфлікту.

3. Розв'язання конфлікту з урахуванням його функцій. Учасників конфлікту потрібно переконати в тому, що стосунки між ними можна владнати шляхом обміну думками, уточнення позицій тощо.

4. Розв'язання конфлікту з урахуванням емоційно-пізнавального стану учасників полягає в тому, щоб показати негативний вплив емоційного напруження на учасників конфлікту. Знижується рівень критичності мислення, що призводить до необґрунтованих дій, емоційний стан негативно впливає на взаємодію, зумовлює неадекватне взаєморозуміння. Під впливом емоцій конфліктна ситуація сприймається як така, що загрожує позиції людини у групі, а це спонукає до крайніх дій з метою збереження свого статусу. Конфлікт починає поширюватися, він поглинає дедалі більше членів організації.

5. Розв'язання конфлікту з урахуванням властивостей його учасників. Конфлікти нерідко виникають унаслідок невмілих дій керівника, неадекватного стилю його діяльності, психологічної некомпетентності. Причинами конфліктних ситуацій можуть бути специфічні риси характеру, особистісні властивості членів групи.

6. Розв'язання конфлікту з урахуванням його можливих наслідків. Знання про можливі варіанти та наслідки завершення конфліктів допомагають вибрати найкращі засоби впливу на конфліктуючі сторони. Наслідки конфліктів залежно від їхнього змісту:

- повна ліквідація конфронтації через взаємне примирення;

- зникнення конфронтації, коли один з учасників перемагає, а інший визнає себе переможеним або коли обидві сторони програють чи задовольняють свої домагання;

- послаблення конфлікту взаємними поступками;

- трансформація конфлікту, перехід його в змінений або принципово новий конфлікт;

- поступове згасання конфлікту;

- механічне знищення конфлікту (ліквідація підрозділу, організації, звільнення учасника та ін.).

7. Розв'язання конфлікту з урахуванням етики стосунків конфліктуючих сторін. Будь-який конфлікт має розв'язуватися відповідно до етичних норм. Діловий конфлікт спирається на обмін думками і пов'язаний з низкою етичних умов. Це взаємне прагнення слухати, адекватно сприймати інформацію. Важливу роль тут відіграють рефлексія та емпатія. Етика доказів змушує спиратися не тільки на логіку думки, а й на поважне ставлення до опонента. Етика критики спрямовує її не на особистість опонента, а на аналіз справи. Етика згоди має на меті досягнення ефективного результату, підкріплення взаємних симпатій.

Отже, існує багато прийомів, що можуть допомогти в роботі з конфліктними особистостями. Проте не варто очікувати магічного впливу ваших прийомів. За словами фахівця з посередництва Д. Картера: «Гарний гравець у бейсбол успішно реалізує дві подачі з десяти, а гравець дуже високого класу - чотири. Висуваючи до себе реалістичні вимоги і приймаючи дійсність такою, якою вона є, ми зможемо уникнути конфлікту із самими собою, що не менш важливо, ніж мир з іншими».



Висновки

Психологічна проблема вивчення конфліктів є однією з найбільш розвинених і досліджених в галузі наук психолого-педагогічного напрямку.

Багаточисленні конфлікти, в яких суб'єкти реалізують домінуючі вікові потреби в досягненні, самореалізації, самовираженні, суперництві, відстоюванні власних цінностей, позицій та пристрастей, характеризують учнів старшого шкільного віку. Це зумовлює актуальність дослідження конфліктності на нинішньому етапі розвитку суспільства як у цілому, так і з позицій власне особистісних аспектів становлення юнака.

Конфлікти - супроводжуватимуть наше життя до того часу, доки існуватиме людство, тому що саме в ньому виявляється неузгодженість дій людей, які дбають про свої інтереси.

Конфліктні ситуації у школі - це особливо важлива проблема, адже школа є дуже важливим суспільством для дитини, і для будь-якого школяра є необхідністю те, щоб його сприймали гідно, на рівні з іншими, щоб він був частиною того суспільства до якого належить.

На сьогоднішній день конфлікти стали невід'ємною складовою для шкільного середовища, якби це прикро не звучало, але при цьому можна відзначити і позитивну сторону конфліктів, вона полягає в тому, що саме з їхньою допомогою школярі певним чином самостверджуються, розвиваються, підвищують свою самооцінку і в майбутньому вони вже виходитимуть з|із| конфліктних ситуацій за допомогою свого шкільного досвіду|досліду|. Чим більше у кожної дитини буде особистих|особових| перемог, тим краще.

Стиль поведінки у конкретному конфлікті визначається тією мірою, в якій людина прагне задовольнити власні інтереси, діючи при цьому пасивно чи активно, та інтереси іншої сторони, діючи спільно чи індивідуально.

У науковій роботі ми проаналізували основні підходи до розуміння конфліктів у психологічній науці, зокрема ми розглянули позиції З. Фрейда, Е. Еріксона, М. Дойча, У. Клара та інших вчених, які працювали в даному напрямку.

Було розглянуто основні типології поведінки у конфлікті, зокрема концепцію О. Рапопорта та стилі реагування у конфліктній ситуації за Томасом-Кілменном.

У роботі також вказані можливі причини конфліктних ситуацій у школі та охарактеризовані особливості реагування школярів на конфліктну ситуацію.

За методикою «Твоя конфліктність», яка використовується для визначення стилю поведінки у конфлікті, ми отримали наступні результати: співробітництву віддають перевагу - 27% учнів, суперництву - 23% учнів, компромісу - 22% учнів, пристосуванню - 17% учнів і відхиленню - 11%учнів.

Отже, ми бачимо, що найбільш домінуючим і часто вживаним є саме стиль співробітництва. Не зважаючи на свою конфліктність, учні все ж таки усвідомлюють і те, що саме така поведінка у конфлікті є найбільш ефективною при вирішенні тієї чи іншої проблеми.

Також часто вживаним серед школярів юнацького віку є стиль суперництва або конкуренції - найбільш типовий для поведінки у конфліктній ситуації. Різниця між співробітництвом і суперництвом становить 5%.

Третє місце займає компромісний стиль поведінки - найбільш ефективний, коли дві сторони бажають одного і того ж, але знають, що одночасно бажання нездійсненні.

На четвертому місці пристосування - він є малопопулярним, тому що вимагає використання мінімальних дій, що не є характерним для школярів юнацького віку, на даному віковому етапі вони віддають перевагу активності у суперечках і конфліктах.

Найменш популярним зі всіх стилів поведінки у конфлікті є уникання.

Проведення дослідження за методикою «Діагностика домінуючої стратегії психологічного захисту у конфліктах» підтвердила результати, які були отримані за першою методикою. Також остаточну крапку у достовірності результатів поставили класні керівники досліджуваних учнів та шкільний психолог.

Можна констатувати, що конфліктність учнів старшого шкільного віку є проблемним питанням як для батьків, так і для педагогів. В першу чергу це стосується представників чоловічої статі, адже саме для них найбільш характерний стиль суперництва. Вони віддають перевагу саме цьому стилю поведінки у конфлікті, тому що на даному віковому етапі для них є важливою перемога у задоволенні власних потреб та інтересів.

Беручи до уваги домінуючі стилі поведінки та переважаючі стратегії психологічного захисту під час конфлікту, можна зробити висновок, що сучасним учням старшого шкільного віку притаманна агресивність, яка характеризує їх з негативної сторони і надає їм негативного забарвлення.

Отже, результати дослідження конфліктності учнів старшого шкільного віку свідчать, що реагування на конфліктну ситуацію залежить від індивідуальних особливостей та гендерних відмінностей особистості, а також великої кількості чинників, таких як біологічний, психологічний, генетичний, сімейний, соціальний та інші. Вибір стилю поведінки у конфлікті також пов'язаний зі способом виховання дитини у сім'ї. Сім'я є важливим фактором впливу на дитину, тому батьки повинні пам'ятати, що саме вони формують у ній певний тип поведінки у соціальному середовищі.



Список використаної літератури

1. Бажутина С.Б., Воронина Г.Г., Булах И.П. Практическая психология в ВУЗе и школе. Луганск: Янтарь, 2000. 113 с.

2. Возрастная и педагогическая психология. Учебное пособие для студентов пед. институтов. Под ред. проф. Петровского М. М.: Просвещение, 1973. 288 с.

3. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління: Навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 456 с.

4. Зиґмунд Фрейд. Психология бессознательного. СПб. Призведений / Сост., научн. ред., авт. Вступ. Ст. М.Г. Ярошевский. Москва: Просвещение, 1989. 448 с.

5. Заброцький М. М., Павелків Р. В. Педагогічна психологія (Теоретичні концепції та практикум): Навчальний посібник. Рівне, 2003. 297 с.

6. Загальна психологія. / За редакцією академіка С.Д. Максименка. Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. Вінниця: Нова книга, 2004. 704 с.

7. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. Київ: Наукова думка, 1996. 187 с.

8. Інтерактивні методи корекційного впливу на поведінку дитини. За ред. Корнієнка І.О. Львів: ВНТЛ, 1999. 50 с.

9. Конфликтология: Учебник / Под ред. А.С. Кармина. СПб., 1999. 442 с.

10. Конфликтология: Ученик. 4-е узд. Стер. / под ред. А.С. Кармина. СПб.: «Лань». 2001. 448 с.

11. Конфліктологія: [Підручник для студентів вищих навчальних закладів юридичної спеціальності] / П.М. Герасіна, М.І. Панов, Н.П. Осіпова та ін.; За ред. професорів Л.М. Герасіної та М.І. Панова. Харків: Право, 2002. 256 с.

12. Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези III Міжнародної науково-практичної конференції. К. Чернівці, 1995. 476 с.

13. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. К.: МАУП, 2002. 256 с.

14. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. К.: Наукова думка, 1998. 440 с.

15. Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. Основи дитячої патопсихології: Навчальний посібник. Київ: Перун, 1996. 464с.: іл. (Трансформація гуманітарної освіти в Україні).

16. Марасанов Г.И. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего: Практическое пособие / Пер. с нем., 3-е изд., стер. М.: Генезис, 2001. 256 с.

17. Моргун В. Ф. Кваліфікаційні наукові роботи з психології / В. Ф. Моргун, Л. С. Москаленко // Практична психологія та соціальна робота. 2006. №5. 57-61 с.

18. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: навч. посіб. К.: Вища школа, 2000. 479 с.: іл.

19. Нагаєв В.М. Конфліктологія: курс лекцій (модульний варіант): Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 158 с.

20. Нємов Р.С. Психологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. В3 кн. К. 1.Загальні основи психології. Переклад на українську. Р.: Вертекс, 2002. 576 с.

21. П'ятницька -Познякова І. С. Основи наукових досліджень у вищій школі: навч. посіб. / І. С. П'ятницька-Познякова. К., 2003. 116 с.

22. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. К., 2002. 506 с.

23. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. К.: Кондор, 2009. 576 с.

24. Русинка І.І. Конфліктологія. Психотехнології запобігання і управління конфліктами. Навчальний посібник / І.І. Русинка. Київ, 2007. 332 с.

25.Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности. М.: Мир, 1994. 319 с.

26. Рояк А.А. Психологический конфликт и особенности индивидуального развития личности ребенка. М.: Педагогика, 1988. 440 с.

27. Савуляк В. О., Дружиніна І. А. Навчально-методичні матеріали з курсу «Практикум із загальної психології». Модуль 9. Дослідження міжособистісних відносин. Рівне: РДГУ, 2007. 50 с.

28. Скотт Джини Грехем. Конфликты. Пути их преодоления. Киев, 1991. 191 с.

29. Трофімов Ю.Л., Рибалка В.В., Гончарук П.А. та ін. Психологія: Підручник / за ред. Ю. Л. Трофімова. 3-тє видання, стереотип. Київ: «Либідь», 2001. 560 с.

30. Фопель К. Психологические группы: рабочие материалы для ведущего: практическре пособие / Пер. с нем., стер. М.:Генезис. 2001. 256 с.

31. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: в 2-х т. / Х. Хекхаузен. М.: Педагогика, 1986. Т.1. 407 с.

32. Чорненький Ю.П. Вплив стильової сфери на конфліктну поведінку вчителя // Практична психологія та соціальна робота. 1999. №3. с. 5-8.



Додаток 1

Методика «Самооцінка конфліктності»

1. Уявіть, що Ви в громадському транспорті, починається суперечка. Яких заходів Ви будете вживати?

А) уникаю втручань у спір;

Б) можу втрутитися, ставши на сторону потерпілого;

В) завжди втручаюсь і до кінця відстоюю свою точку зору.

2. На зборах Ви критикуєте класного керівника або вчителів за допущені помилки?

А) завжди критикую;

Б) так, але залежно від мого власного ставлення до них;

В) ні.

3. Ваш вчитель пропонує Вам план контрольної роботи, котрий Ви вважаєте нераціональним. Чи запропонуєте Ви свій, на Вашу думку, кращий план?

А) якщо інші мене підтримають, то так;

Б) звичайно запропоную свій план;

В) ні.

4. Чи подобається Вам сперечатися з однокласниками, друзями?

А) тільки з тими, хто не ображається і коли спір не псує Ваших взаємин;

Б) так, але лише з принципово важливих питань;

В) я сперечаюся з усіма і з будь-якого приводу.

5. Хтось пробує пройти перед Вами без черги, Ваші дії:

А) думаю, що я не гірший за нього, також спробую обійти чергу;

Б) обурюсь, але про себе;

В) відкрито висловлю своє незадоволення.

6. Уявіть, що Ви розглядаєте проект, в якому є сміливі ідеї, але і помилки також. Ви знаєте, що від Вашої думки залежить доля цієї роботи. Що Ви зробите?

А) висловлюсь як про позитивні, так і про негативні сторони цього проекту;

Б) виділю позитивні сторони проекту і запропоную надати автору можливість продовжити його розробку;

В) стану критикувати, щоб бути новатором, мовляв, не можна допускати помилок.

7. Уявіть, що мама говорить Вам про необхідність економії і бережливості, про Вашу марнотратність, а сама купує дорогі речі. Що Ви їй скажете?

А) схвалю її вибір, якщо покупка принесе їй задоволення;

Б) скажу, що та річ, яку вона купила, мені не подобається.

В) постійно сперечаюсь, сварюся з нею про це.

8. В парку Ви зустріли однолітків, які нецензурно виражаються. Як Ви відреагуєте?

А) зроблю їм зауваження;

Б) навіщо мені псувати настрій через них;

В) мене це не стосується.

9. В кафе Ви помітили, що офіціант обрахував Вас. Що Ви зробите?

А) я не дам йому на чай, хоча збирався це зробити;

Б) попрошу, щоб він склав рахунок при мені;

В) скажу все, що про нього думаю.

10. Ви в таборі відпочинку. Ваш вожатий не виконує своїх обов'язків, розважається. Чи обурює це Вас?

А) я поскаржуся, нехай його покарають або звільнять з роботи;

Б) якщо я і висловлю своє незадоволення, то навряд чи щось зміниться;

В) чіплятимуся до обслуговуючого персоналу або зірву злість на комусь іншому.

11. Ви сперечаєтесь з другом і переконуєтесь, що він правий. Чи визнаєте Ви свою помилку?

А) ні;

Б) звісно, визнаю;

В) намагатимусь примирити наші точки зору.



Додаток 2

Таблиця 2

Інтерпретація результатів за методикою «Самооцінка конфліктності»

Ключ

Відповідь	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
А	4	6	2	4	2	4	6	4	0	0	0
Б	2	2	0	2	4	4	2	4	2	4	4
В	0	4	4	0	2	0	0	2	0	2	2



Додаток 3

Методика «Твоя конфліктність»

1. А) Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе можливість за вирішення спірного питання.

Б) Коли у мене виникають розбіжності з кимось, то я намагаюся знайти щось спільне, в чому наші думки співпадають.

2. А) Я завжди намагаюся знаходити з людьми компромісне рішення.

Б) Я завжди намагаюся владнати справу, враховуючи свої інтереси та інтереси співбесідника.

3. А) Зазвичай, я наполегливо намагаюся добитись свого.

Б) Я завжди намагаюся заспокоїти свого співрозмовника і зберегти наші стосунки.

4. А) У конфлікті я завжди намагаюся знайти компромісне рішення.

Б) Іноді я жертвую власними інтересами заради інтересів іншої людини.

5. А)Влагоджуючи конфлікт, я завжди намагаюся знайти підтримку у іншої людини.

Б) Я намагаюся зробити все, щоб уникнути напруженості у стосунках.

6. А) Я завжди намагаюся уникати неприємностей.

Б) Я завжди намагаюся домагатися свого.

7. А)Я намагаюся відкладати вирішення конфлікту на пізніший час, щоб потім вирішити його остаточно.

Б)Я відкладаю вирішення конфлікту на пізніше, щоб потім досягти свого.

8. А)Зазвичай, я наполегливо намагаюся добитися свого.

Б) В першу чергу, я намагаюся з'ясувати і визначити для себе з чого почався конфлікт.

9. А) Думаю, що не варто хвилюватися через виникнення розбіжностей думок.

Б) Я докладаю всі зусилля, щоб досягнути свого.

10. А) Я завжди твердо і наполегливо досягаю свого.

Б) Я намагаюся знайти компромісне рішення при виникненні конфліктної ситуації.

11. А) В першу чергу я намагаюся з'ясувати, що являють собою всі інтереси та питання співрозмовника.

Б) Я намагаюся заспокоїти співрозмовника і зберегти наші стосунки.

12. А) Я «не краду» чужі ідеї, через які може виникнути конфлікт.

Б) Коли співрозмовник іде мені на зустріч, то я також даю йому можливість залишитися при своїх інтересах.

13. А) Я, як правило, пропоную компромісне рішення у конфліктах.

Б) Я завжди наполягаю, щоб було по-моєму.

14. А) Я часто повідомляю інших про свою точку зору і запитую про їхню думку.

Б) Я намагаюся показати опонентові логіку і переваги своїх поглядів.

15. А) Я намагаюся заспокоїти опонента для того, щоб зберегти хороші стосунки.

Б) Я намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруження у стосунках зі співрозмовником.

16. А) Я намагаюся не зачіпати почуттів іншої людини.

Б) Я намагаюся переконати іншого у правильності своїх позицій.

17. А) Зазвичай, я наполегливо намагаюся досягти свого.

Б) Я намагаюся зробити все, щоб уникнути безкорисливої напруги.

18. А) Якщо це зробить опонента щасливим, то я дам йому можливість наполягти на своєму.

Б) Коля співрозмовник іде мені на зустріч, я також даю йому можливість залишитися при своїх інтересах.

19. А) В першу чергу, я намагаюся з'ясувати, що являють собою всі інтереси та питання співрозмовника.

Б) Я намагаюся відкласти вирішення питання на потім, щоб вирішити його остаточно.

20. А) Я завжди намагаюся швидко подолати розбіжності.

Б) Я, як правило, прагну кращого виходу із ситуації з користю для обох сторін.

21. А) При переговорах, я намагаюся бути уважним до бажань іншої сторони.

Б) Я завжди прагну до прямого обговорення проблеми.

22. А) Я намагаюся знайти позицію, яка знаходиться по середині між моєю позицією та позицією співрозмовника.

Б) Я відстоюю свої позиції.

23. А) Я хочу, щоб опонент був задоволений результатом нашої дискусії.

Б) Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання.

24. А) Якщо для іншої людини його позиція здається йому дуже важливою, то я можу піти йому на зустріч.

Б) Я намагаюся переконати опонента знайти компромісне рішення.

25. А) Я намагаюся показати опонентові логіку і переваги своїх поглядів.

Б) При переговорах я намагаюся бути уважним до бажань іншої сторони.

26. А) Я завжди іду на компромісне рішення.

Б) Я хочу, щоб всі були задоволенні.

27. А) Я уникаю конфліктних ситуацій.

Б) У особливо бурхливих справах я не можу себе стримати.

28. А) Зазвичай, я наполегливо прагну досягнути свого.

Б) Влагоджуючи ситуацію, я намагаюся знайти підтримку іншої людини.

29. А) Я, як правило, пропоную обговорити рішення, яке задовольнить обидві сторони.

Б) Думаю, не варто завжди хвилюватися через виникнення розбіжностей думок.

30. А) У спорі я намагаюся не зачіпати почуттів іншої людини.

Б) У конфліктній ситуації я намагаюся займати таку позицію, щоб нікого не задіти і не образити.



Додаток 4

Таблиця 3

Інтерпретація результатів за методикою «Твоя конфліктність»

Ключ

№	СУПЕРНИЦТВО	СПІВРОБІТНИЦТВО	КОМПРОМІС	УНИКАННЯ	ПРИСТОСУВАННЯ
1				А	Б
2		Б	А
3	А				Б
4			А		Б
5				Б	А
6	Б			А
7			Б	А
8	А	Б
9	Б			А
10	А		Б
11		А			Б
12			Б		А
13	Б		А
14	Б	А
15				Б	А
16	Б				А
17	А			Б
18			Б		А
19		А		Б
20		А	Б
21		Б			А
22	Б		А
23		А		Б
24			Б		А
25	А				Б
26		Б	А
27				А	Б
28	А	Б
29			А	Б
30		Б			А



Додаток 5

Методика «Діагностика домінуючої стратегії психологічного захисту у конфліктах»

1. Знаючи себе, Ви можете сказати:

а) я людина миролюбна і поступлива;

б) я швидше гнучкий, здатний обходити гострі ситуації, уникати конфліктів;

в) я швидше людина, що йде навпростець, безкомпромісна, категорична.

2. Коли Ви подумки з'ясовуєте взаємини з людиною, що Вас образила, то найчастіше:

а) шукаєте способів примирення;

б) обмірковуєте спосіб не мати з нею спільних справ;

в) роздумуєте про те, як його покарати і поставити на місце.

3. У суперечливій ситуації, коли партнер явно не намагається чи не хоче Вас зрозуміти, Ви:

а) будете спокійно добиватися, щоб він Вас зрозумів;

б) спробуєте припинити спілкування з ним;

в) будете гарячкувати, ображатися чи злитися.

4. Якщо, захищаючи свої інтереси, Ви відчуваєте, що можете сперечатися з хорошою людиною, то:

а) підете на значні поступки;

б) відійдете від своїх претензій;

в) будете відстоювати свої інтереси.

5. В ситуації, де Вас намагатимуться образити чи принизити, Ви:

а) постараєтеся запастися терпінням і довести справу до завершення;

б) дипломатично уникаєте конфліктів;

в) даєте належну відсіч.

6. У взаємодії з владним і водночас несправедливим керівником, Ви:

а) зможете співпрацювати заради інтересів справи;

б) постараєтеся якомога менше контактувати з ним;

в) будете пручатися його стилю, активно захищаючи свої інтереси.

7. Якщо вирішення питання залежить тільки від Вас, але партнер зачепив Ваше самолюбство, то Ви:

а) підете йому на зустріч;

б) ухилитесь від конкретного рішення;

в) вирішите питання на користь партнера.

8. Якщо хто-небудь з друзів час від часу дозволить собі образливі слова на Вашу адресу, то Ви:

а) не станете надавати цьому особливого значення;

б) постараєтесь обмежити чи припинити контакти;

в) щоразу даватимете достойний опір.

9. Якщо у партнера є претензії до Вас і при цьому він роздратований, то Ви:

а) насамперед заспокоїте його, а потім будете реагувати на претензії;

б) уникнете з'ясування взаємин з партнером у такому стані;

в) поставите його на місце.

10. Якщо хто-небудь з колег стане розповідати Вам про те погане, що кажуть про Вас інші, то Ви:

а) тактовно вислухаєте все до кінця;

б) пропустите повз вуха;

в) припините розповідь на півслова.

11. Якщо партнер занадто напористий і хоче отримати вигоду за Ваш рахунок, то Ви:

а) підете на поступки заради миру;

б) ухилитесь від кінцевого рішення, розраховуючи, що партнер заспокоїться і тоді Ви повернетеся до питання:

в) одночасно дасте зрозуміти партнеру, що він не отримає вигоди за Ваш рахунок.

12. Коли Ви маєте справу з партнером, який діє за принципом «урвати більше», то Ви:

а) терпляче добиваєтеся свого;

б) обмежуєте співпрацю з ним;

в) дієте за його методами.

13. Маючи справу із нахабою, Ви:

а) знаходите підхід за допомогою терпіння;

б) суттєво обмежуєте Ваше спілкування;

в) дієте за його методами.

14. Коли опонент налаштований до Вас вороже, то Ви переважно:

а) спокійно і терпляче долаєте його упередженість;

б) уникаєте спілкування;

в) відповідаєте йому тим же.

15. Коли Вам задають неприємні, з іронією питання, Ви найчастіше:

а) спокійно відповідаєте на них;

б) уникаєте прямих відповідей;

в) «заводитеся», втрачаєте самовладання.

16. Коли виникають гострі розбіжності між Вами і партнером, то це найчастіше:

а) примушуєте себе шукати вихід із становища, знаходити компроміси, іти на поступки;

б) спонукаєте до згладжування протиріч і не підкреслення розбіжностей у позиціях;

в) активізуєте бажання довести свою правоту.

17. Якщо партнер виграє у спорі, Ви переважно:

а) вітаєте його з перемогою;

б) ведете себе так, наче нічого особливого не відбувається;

в) «боретесь до останнього».

18. Якщо взаємини з партнером набули конфліктного характеру, Ви взяли за правило:

а) мир за будь-яку ціну - визнати свою поразку, вибачитися, піти на зустріч побажанням партнера;

б) пас на сторону - обмежити контакти, уникнути суперечки;

в) поставити всі крапки над «і» - вияснити всі розбіжності, обов'язково знайти вихід із ситуації.

19. Коли конфлікт стосується Ваших інтересів, Вам найчастіше вдається його виграти:

а) завдяки дипломатії і гнучкості розуму;

б) за рахунок витримки і терпіння;

в) за рахунок темпераменту емоцій.

20. Якщо хтось із колег, навмисне зачепить Ваше самолюбство, то Ви:

а) м'яко і коректно зробите йому зауваження;

б) не будете загострювати ситуацію, зробите вигляд, що нічого не трапилося;

в) дасте достойну відсіч.

21. Коли близькі люди критикують Вас, то Ви:

а) приймаєте їхні зауваження з вдячністю;

б) намагаєтеся не звертати увагу на критику;

в) дратуєтеся, пручаєтеся або злитесь.

22. Якщо хто-небудь з рідних чи близьких каже Вам неправду, то переважно:

а) спокійно і тактовно добиваєтеся істини;

б) робите вигляд, що не помічаєте брехні;

в) рішуче виведете брехуна на «чисту воду».

23. Коли Ви роздратовані, нервуєте, то переважно:

а) шукаєте співчуття;

б) усамітнюютесь, щоб не показати свого стану при партнерах;

в) на комусь відіграєтесь.

24. Коли будь-хто з колег, менш достойний і здібний, ніж Ви, отримує заохочення від начальства, то Ви переважно:

а) радієте за колегу;

б) не надаєте цьому факту особливого значення;

в) пригнічуютесь і злитесь.

Размещено на Allbest.ru