Вітчизняні визначення особистості та персонологічне мислення психолога і педагога як чинники соціалізації молоді

3. Здійснення цілеформувального етапу, як етапу формування мети і завдання персонологічної мисленнєвої (точніше - інтелектуальної) діяльності, який утворюють найбільш актуальні специфічні (відповідно до профілю, професії, віку, гендерних проявів) антиномії конкретної особистості, відповідно до яких визначаються її суперечності як основа формулювання проблеми і завдань роботи психолога в тій чи іншій сфері теоретичної та практичної діяльності, зокрема соціалізуючої, в ході якої має вста-новлюватись певна відповідність наявної індивідуальної бажаної моделі особистості її соціально науково визначеній у дефініціях формулі та шляхи встановлення такої відповідності між ними, що має на меті гармонізацію сталого існування та життєтворчості особистості.

4. Операційно-результативний етап, який складається з підбору та використання адекватних психологічних та евристичних мисленнєвих (інтелектуальних) операцій, стратегіальних способів розв'язання, зняття суперечностей-антиномій в людській особистості на шляху формування більш високого ступеня відповідності клієнта можливостям гармонійного соціального та особистісного самовизначення у суспільстві та у власній самосвідомості.

5. Емоційно-почуттєвий етап, в ході якого закріплюються засобами емоційного інтелекту позитивні результати і відкидається негативний досвід здійснення персонологічної мисленнєвої діяльності психолога.

Отже, проведений ортономічний, контентно-частотний та антиномічний аналіз вітчизняних визначень особистості та запропонована характеристика виявленого при цьому персонологічного мислення філософів, психологів і педагогів, свідчать про необхідність врахування результатів даного дослідження у роботі по соціалізації молоді на засадах суспільно-особистісного підходу. При цьому, зрозуміло, слід повніше враховувати в межах даного підходу взаємовідповідність, взаємозумовленість, складну взаємозв'язаність змістовних і динамічних характеристик як суспільства, так і особистостей, з яких воно складається.

Зазначене вище намічає шляхи формування персонологічного мислення сучасних спеціалістів, яке має сполучатися з мисленням попередніх і наступних поколінь вітчизняних персонологів і, набуваючи величезного сукупного творчого потенціалу, отримувати неабиякі перспективи. Сучасним філософам, психологам, педагогам, соціологам слід розвивати в собі специфічні мотиваційні, змістовні, цілеутворюючі, операційно-продуктивні та емоційно-почуттєві якості соціалізуючого персонологічного мислення, в цілому - інтелекту, що допоможе їм у суспільно-особистісно орієнтованому виявленні, розвитку і самореалізації соціального потенціалу особистості учнівської молоді і дорослих. Разом з тим, необхідно продовжити дослідження даної проблеми, враховуючи попередній характер отриманих даних і необхідність їх подальшої верифікації.

Список використаних джерел

1. Асмолов А. Г. Психология личности: Культурно-историческое понимание развития человека / Александр Асмолов. - 3-е изд., испр. и доп. - М. : Смысл : Издательский центр "Академия", 2007. - 528 с.

2. Балей С. Особистість / С. Балей // Бібліотека ліцейна філософічна. - Т. 5. - Львів, 1939. - 36 с. (Польською мовою).

3. Васянович Г. П. Ноологія особистості : Навчальний посібник для студентів і викладачів / Г. П. Васянович, В. Д. Онищенко. - Львів : Сполом, 2007

4. Горностай П. П. Личность и роль: Ролевой подход в социальной психологи личности / П. П. Горностай. - К. : Интерпресс : ЛТД, 2007. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru