Оcобливості прояву та корекції агресивності у молодших школярів

Після проведення корекційних занять із метою перевірки їх ефективності було проведено вторинну діагностику, що включала в себе, переважно, спостереження за дітьми під час навчання, прогулянок, проведення розмов із вихователями - урахування їх думки щодо змін, які відбулися з дітьми. У процесі розмови ми отримали досить важливу інформацію, яка допомогла нам зробити остаточні висновки про ефективність нашої роботи.

Що стосується власних спостережень, то можна зазначити, що остаточно агресивність не зникла, тому ми не можемо сказати, що ці діти стали спокійні, слухняні. Ні, вони залишились самі собою, але в ситуаціях, у яких вони раніше безповоротно робили те, що хотіли, почали значно стримувались й інколи задумувались, перш ніж щось зробити. Також під час виконання якоїсь колективної роботи були помітні менш бурхливі прояви лідерства, хоча й залишались прояви гніву. Наприклад, ми спостерігали картину, коли одній із досліджуваних - Тетяні - вчителька на уроці зробила зауваження, що вона поспішає виконувати письмове завдання, не звертаючи уваги на якість виконання. Раніше на таке зауваження Тетяна закривала зошит або зі злістю вирвала б аркуш і відмовилась працювати до кінця уроку. Цього разу ми були свідками іншої реакції: після зауваження дівчинка усе ж таки закрила зошит і перестала працювати, але коли вчителька сказала, що наступне цікаве заняття виконуватимуть лише ті діти, хто виконає правильно й акуратно попереднє, Тетянка усе ж таки відкрила зошит і продовжила працювати.

Отже, ми бачимо, що дівчинка через силу, але змусила себе вирішити свій внутрішній конфлікт. Раніше жодне цікаве завдання не змусило б її продовжити роботу, вона не працювала б сама і заважала б іншим. із розмови з вихователем ми з'ясували, що дівчинка все ж прагне до лідерства, вступає у конфлікти, але в деяких ситуаціях стримує себе й прислухається до зауважень.

інший досліджуваний - Олег, хлопчик фізично розвинутий, який усі свої конфлікти розв'язує силоміць. Сказати, що хлопчик остаточно змінився, ми не можемо, він продовжує командувати, іноді може когось ударити. Але певні зміни все ж відбулися, і ці зміни ми помітили, коли одного разу на прогулянці діти гралися в одну гру, яку ми використовували на корекційних заняттях («Дракон кусає свій хвіст»). Цю гру запропонував Олег. Деякі діти правила знали, оскільки брали участь у корекційних заняттях. Коли вони вирішували, хто буде головою, Олег теж запропонував свою кандидатуру, й тут ми мали нагоду спостерігати за такою картиною: одна з учениць попросилась бути попереду, оскільки ще ніколи не грала у цю гру. Після довгих вагань першим, хто запропонував своє місце, був Олег.

Висновки

Подібні ситуації ми спостерігали й у інших досліджуваних і можна сказати, що проведені корекційні заняття призвели до часткового зниження рівня агресивності у молодших школярів. Крім того, діти поступово вчилися контролювати свій гнів, стримувати бурю негативних емоцій, прислухатися до зауважень дорослих і ровесників та менш бурхливо на них реагувати, виходити з конфліктних ситуацій. Це, в свою чергу, дає змогу зробити висновок, що розроблені нами корекційні заняття виявилися ефективними для роботи з агресивними дітьми, які навчаються у школі-інтернаті.

Список використаних джерел

1. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард. СПб.: Питер, 1999. 270 с.

2. Креч Д. Нравственность, агрессия, справедливость / Д. Креч // Элементы психологии. 1992. № 5. 64 с.

3. Энциклопедия психологических тєстов для детей. М.: Класс, 1998. 256 с.

Размещено на Allbest.ru