Особистісні особливості працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій

Мотиви відходу (звільнення) з роботи. Виділяють три групи основних причин звільнення, що указуються в анкетах: об'єктивні, об'єктивно-суб'єктивні і суб'єктивні. До об'єктивних причин відносяться слабке здоров'я і фізичний стан, зміна місця проживання, служба в армії, продовження освіти, народження і догляд за дитиною. До об'єктивно-суб'єктивних відносяться умови праці, неможливість професійного зростання; до суб'єктивних причин -- психологічний клімат в колективі.

Мотивація, як провідний чинник регуляції активності особи, її поведінки і діяльності, представляє винятковий інтерес для розуміння природи людських вчинків. Крім того, ніяка ефективна взаємодія, у тому числі і соціально педагогічна взаємодія з дитиною, підлітком, хлопцем, не неможлива без урахування особливостей мотивації. За об'єктивно абсолютно однаковими вчинками людини можуть стояти здійснено різні причини, тобто спонукальні джерела цих дій, їх мотивація буває абсолютно різною.

Різні аспекти мотивації стали за останній час предметом пильної уваги дослідників. Мотиваційний компонент недавно привернув до себе увагу як зарубіжних психологів (Д. Мак-клелландом, Дж. Аткинсона, До. Лагер, В.С. Мерлін і ін. ) так і вітчизняних психологів (Ст. І. Тіхоновим, Ст. С. Панової, Ю. Туйським ).

Так в психології прийнято виділяти два важливі типи мотивації -- мотивацію успіху і мотивацію боязні невдачі. Мотивація на успіх відноситься до позитивної мотивації. При такій мотивації чоловік, починаючи справу, має на увазі досягнення чогось конструктивного, позитивного. У основі активності особи лежить надія на успіх і потребу в Досягненні успіху. Мотивація на невдачу відноситься до негативної мотивації. При даному типі мотивації активність людини є потребою уникнути зриву, осуду, покарання, невдачі. Взагалі в основі цієї мотивації лежить ідея уникнення і ідея негативних очікувань. Починаючи справу, людина вже заздалегідь боїться можливої невдачі, думає про шляхи уникнення цієї гіпотетичної невдачі, а не про способи досягнення успіху.

Проблема лідерства (неофиционального керівництво) виникає скрізь, де збираються разом декілька людей. В процесі формування групи деякі її члени починають відігравати активнішу роль, ніж останні, їм віддають перевагу, до них прислухаються. Ці люди «займають» головні позиції в групі, тобто стають лідерами. Якщо керівництво створюється в основному на офіційній субординації, офіційні структури колективу, то лідерство знаходитися в системі не офіційних стосунків і упирається в основному на силу особового впливу.

Керівник призначається адміністративним шляхом, і тому, це персона, яка має узаконену владу. У появі лідера головну роль грають стосунки симпатії - антипатії, особливості інтересів і орієнтованості співробітників по роботі. Лідер - це свого роду «не легалізований» керівник, персона, яка користується найбільшим впливи в групі. Як правило, лідер має і більшу кількість контактів в групі. Людина ставати лідером завдяки своїм особовим якостям (особливостям характеру, темпераменту, ерудованості).

Лідер може бути «діловим», якщо отримує найбільше визнання завдяки своєму досвіду і знанням в професійній сфері, «інтелектуальним» - за різносторонність інтересів і світоглядів, «емоційним», - за ініціативність, відчуття гумору, силу емоційного впливу. Лідерство виникає не завжди, а лише через деякі причини. Якщо цілі і завдання, які стоять перед групою, достатньо прості і не вимагають координації загальних зусиль, то кожен член групи вирішує завдання самостійно.

РОЗДІЛ 2. ПРОГРАМА ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ТА МОТИВАЦІЇ НА ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ ТА УНИКНЕННЯ НЕВДАЧІ

2.1 Організація дослідження та характеристика вибірки

Дане дослідження було проведено на базі ГУ ДСНС України у Запорізькій області. Респондентами стали рятувальники АРЗ СП. Дослідження проводилось у оптимальний для них час (навчальну годину). На момент проведення дослідження самопочуття досліджуваних було задовільним, атмосфера під час дослідження була дуже дружньою, легкою та іноді веселою, оскільки деякі питання з методик видавались досліджуваним досить кумедними, всі працівники були у гарному настрою та проявляли інтерес до самого дослідження. В ньому прийняли участь 60 працівників віком від 18 до 25 років. Предметом дослідження виступили індивідуальні якості особистості, а саме лідерські здібності та їх рівень мотивації к досягненню успіху та уникненню невдач.

Перед проведення тестування досліджувані отримували чітку та детальну інструкцію щодо заповнення бланків методик. Під час дослідження та після його завершення досліджувані мали змогу ставити питання та з'ясовувати незрозумілі для себе моменти.

У дослідженні використовувалися такі методики як: методика «Мотивація до успіху» (Т. Елерс), методика «Мотивація до уникнення невдач» (Т. Елерс), Діагностика лідерських якостей Є. Жарикова та Є. Крушельницькій.

2.2 Характеристика методик дослідження

Методика «Мотивація до успіху» (Т. Елерс) оцінює силу прагнення до досягнення мети, до успіху. В основі активності особи лежить надія на успіх і потребу в досягненні успіху. Мотивація на успіх відноситься до позитивної мотивації. При такій мотивації чоловік, починаючи справу, має на увазі досягнення чогось конструктивного, позитивного. Люди, які помірно сильно орієнтовані на успіх, віддають перевагу середньому рівню ризику. Ті ж, хто боїться невдач, віддають перевагу малому або, навпаки, дуже великий рівень ризика. Чим вище мотивація людини до успіху - досягнення мети, тим нижче готовність до ризику. При цьому мотивація до успіху впливає я на надію на успіх: при сильній мотивації до успіху, надії на успіх зазвичай скромніше, ніж при слабкій мотивації до успіху.

До того ж, людям, що мотивовані на успіх і мають великі надії на нього, властиво уникати високого ризику

Ті, хто сильно мотивований на успіх і мають високу готовність до ризику, рідше потрапляють в нещасні випадки, ті, які мають високу готовність до ризику, але високу мотивацію до уникнення невдач (захист). І навпаки, коли у людини є висока мотивація до Уникнення невдач (захист), то це перешкоджає мотиву до успіху - досягнення мети.

Методика «Мотивація до уникнення невдач» (Т. Елерс) в основі цій методиці лежить ідея уникнення і ідея негативних чекань. Мотивація на невдачу відноситься до негативної мотивації. При даному типові мотивації активність людини є потребою уникнути зриву, осуду, покарання, невдачі. Починаючи справу, людина вже заздалегідь боїться можливої невдачі, думає про дороги уникнення цієї гіпотетичної невдачі, а не про способи досягнення успіху.

2. Друга Методика-діагностика лідерських здібностей (Е.Жаріков, Е.Крушельніцкий), котра вимірює рівень лідерських якостей. Представлена методика дозволяє оцінити здатність людини бути лідером.

Випробовуваним було запропоновано 50 висловів, на які потрібно було дати відповідь а) або б). Середнього значення у відповідях не передбачено.

При сумнівах необхідно зробити відмітку на користь тієї альтернативної відповіді, до якої випробовуваний більш всього схиляється.

Сума балів за відповіді підраховується за допомогою ключа до опитувальника, за кожну співпадаючу відповідь випробовуваний отримує 1 бал, в іншому випадку-0.

Якщо сума балів виявилася менш 25,то якості лідера виражені слабо. Якщо сума балів в межах від 26 до 35,то якості лідера виражені середньо, а якщо сума балів більше 35-те лідерські якості виражені сильно.

Наступний етап обробки результатів мав на меті перевірку наявності зв'язку між лідерськими якостями особистості та мотивацією досягнення мети та уникнення невдачі. Для цього отримані на попередньому етапі дослідження дані ми піддали математичній обробці. У своїх розрахунках ми користувалися пакетом MS Office, а саме Excel 2003 для підрахунку кореляції за Пірсаном, оскільки цей метод використовується для статистичного вивчення зв'язку між явищами, а якщо бути точнішими то він застосовується для виміру зв'язків між двома перемінними на інтервальних шкалах.

2.3 Рівень мотивації досягнення успіху та уникнення невдач у працівників ДСНС

Для дослідження мотивації уникнення невдач ми використовували методику Т. Елєрса «Мотивація уникнення невдач», отримані результати наведені у (Рис. 2.1).

Рис. 2.1 Рівень мотивації уникнення не вдач працівників ДСНС

Вони вказують на то, що високий показник мотивованості на уникнення невдачі вказують 38,3% опитуваних тобто ці люди є не впевненими у собі і справи які вони розпочинають на їхню думку вже заздалегідь приречені на невдачі, тому більшість свої справ вони не доводять до логічного кінця. Також слід ще зазначити що дані респонденти не готові проявляти ініціативу у будь якій справі, а готові прийняти рішення справи від будь-кого аби потім, якщо не вдасться виконати справу перевести відповідальність на іншого. Стосовно середнього рівня який вказують 28,3% досліджуваних, ми можемо сказати, що ці люди будуть знаходиться у вижидальній позиції, тобто вони будуть виконувати тільки ті справи які вже виконували неодноразово. Ці люди в більшості справ опираються на особистий досвід. Та не стануть пускатися до авантюрних ідей та поступків, а все тільки через призму свого особистісного досвіду. Та низький рівень мотивація на уникнення невдачі вказують 33,3% опитуваних це свідчить про те, що дані респонденти впевнені у собі, вони мають пасатній рівень знань, умінь та навичок у різних сферах діяльності, та опираючись на свій власний досвід цілком впевнено прямують до цілі.

Стосовно методики Т. Елєрса «Мотивація досягнення успіху, результати якої наведені у (Рис.2.2).

Рис. 2.2 Показники мотивації на досягнення успіху працівників ДСНС

Серед 100% респондентів нашої вибірки, 30% які набрали високі показники, готові ризикнути для того щоб досягти мети та можуть зробити це не задумуючись, о наслідках, але для досягнення позитивного результату готові пожертвувати всім. Так середній показник складає 51,6% респондентів тобто вони не повною мірою орієнтовані на успіх та у випадку невдачі вже не будуть починати це діло, та скоріш за все і інше. Та 18,4% набрали низький показник що свідчить про їх песимістичний настрій, і говорить про те, що вони у будь якій справі бачать тільки негативні моменти.

Зіставляючи отримані дані за двома методиками (Рис.2.3),

Рис. 2.3 Порівняльні дані мотивації працівників ДСНС

Ми можемо констатувати, що серед опитуваних нами працівників переважає середні рівень мотивації на досягнення успіху та уникнення невдач, тому що 89,9% респондентів вказують саме на це, пояснюючий цей факт ми можемо стверджувати про те, що на це впливають наступні фактори такі як: службова діяльність, залежність від формального керівника, неможливість відійти від рамок наказів, статутів та інших керівних документів які регулюють службову діяльність працівників ДСНС, а також недостатньо розвиненою системою заохочень особового складу та рівня заробітної плати працівників ДСНС. Ще як один із основних факторів таких справ на нашу думку є соціальна незахищеність, та не можливість користуватися пільгами, а також не достатньо розвинутий рівень культурних та духовних цінностей працівників ДСНС.

2.4 Рівень вираженості лідерських якостей у працівників ДСНС

Дані результати були отримані за допомогою методики «Оцінки лідерських якостей» (Е.Жаріков, Е. Крушельніцкий). Здатність людини бути лідером багато в чому залежить від розвиненості організаторських і комунікативних здібностей. Провівши дослідження за даною методикою результати якої наведені у (Рис.2.4),

Рис. 2.4 Показники лідерських якостей у працівників ДСНС

Як ми бачимо високий показник лідерських якостей на брало усього 8,3% опитуваних, тобто їх ми можемо охарактеризувати, як людей вольових, здатних долати перешкоди на шляху до мети, наполегливих, уміючи розумно ризикувати, терплячих, ініціативних, незалежних, психічно стійких, добре пристосованих до нових умов і вимог. Самокритичних, вимогливих до себе і до інших. Критичних та надійних. Витривалих, стресостійких, оптимістичних. Рішучих, здатних самостійно і своєчасно приймати рішення, в критичних ситуаціях брати відповідальність на себе. Здатних міняти стиль поведінки залежно від умов.

Середній результати за цією методикою показали 33,3% досліджуваних, що говорить про те, що вони можуть бути керівниками але більш офіційними лідерами, тобто формальними тому, що на нашу думку в них не в повній мірі виражені лідерські якості які можуть надати їм змогу вести за собою людей. Та низькі результати набрали 58,3% опитуваних, тобто ці люди більш відомі ніж лідери, тобто для них характерна стратегія поведінки яка дозволить їм не привертати до себе уваги з боку керівництва.

2.5 Зіставлення результатів дослідження лідерських якостей та мотивації досягнення успіху та уникнення невдач у працівників ДСНС

Підрахувавши усі результати за методиками, яки використовувалися у нашому дослідження, ми зіставили дані які на ведені у таблиці 2.1.

Як ми бачимо з результатів даної таблиці, високий рівень лідерських якостей та мотивації досягнення успіху складає лише 6,7% респондентів, тобто ці люди мають певні цілі стосовно своєї кар'єри, та прагнуть досягти цієї мети ні дивлячись ні нащо.

Таблиця 2.1 Зіставлення лідерських якостей та мотивації досягнення успіху (%)

Середній рівень лідерських якостей та високий рівень мотивації на досягнення успіху виказують 20% досліджуваних, що свідчить про те, що в них також є певні цілі, але трішки не хватає особистісного потенціалу. Низький рівень лідерських якостей та високий рівень мотиваціє досягнення успіху показують 3,3% опитуваних, це навіває на думку, що у даних респондентів крім цієї сфери діяльності можливо є ще інші, або ці респонденти більш інтровертовані особистості та займаю ця такою справою яка не пов'язана з групою. Подивимось наступні наші результати високий рівень лідерських якостей та середній рівень мотивації досягнення успіху набрали усього 1,7%, тобто ці респонденти добіваються цілі, але повільно вони можуть бути лідерами, але не в повній мірі докладають для цього зусиль. Стосовно середнього рівня лідерських якостей та середнього рівня мотивації досягнення успіху, то це виражено у 11,7% опитуваних, про цих респондентів ми можемо сказати наступне що це так би мовити середній клас який не поспішає виділитися серед оточуючих, але і не в аутсайдерах. Що стосується високого рівня лідерських якостей та низького рівня мотивації досягнення успіху то таких респондентів нами виявлено не було. Середній рівень лідерських якостей та низький рівень мотивації досягнення успіху вказують 1,7% досліджуваних що свідчить про те, що вони просто працюють, або так би мовити «допрацьовивають» свій час. Вони могли б бути лідерами, але це їм вже непотрібно, тому що, як ми казали вище вони просто допрацьовивають до закінчення терміна контракта. Низький рівень лідерських якостей та мотивації досягнення мети вказують16,6% досліджуваних тобто ці респонденти більш залежні від лідера, ніж самі їм готові бути, відсутнє прагнення до покращення свого становища у групі, тобто ці люди задоволені тим, що є і не думають щось міняти.

Таким самим чином ми зіставили результати лідерських якостей з мотивації уникнення невдач, результати на ведені у таблиці 2.2.,

Таблиця 2.2 Зіставлення лідерських якостей та мотивації уникнення невдач(%)

Як ми бачимо с таблиці, то високий рівень лідерських якостей та мотивації уникнення невдач не виказує жоден з респондентів, середній рівень лідерських якостей та високий рівень мотивації уникнення невдач вказують 6,7% респондента, що свідчить про те що дані респонденти більш направлені на захист ніж на досягнення успіху, тобто вони менш авантюрні. Стосовно низького рівня лідерських якостей та високого рівня мотивації уникнення невдач який знаходить своє відображення серед 33,3% досліджуваних та говорить нам про те що дані досліджувані не є лідерами та не прагнуть ними бути, тобто вони середньо статистичні робітники, та готові завжди йти на компроміс аби не було скандалу, якихось негативних проявів з боку керівника по відношенню до них. Високий рівень лідерських якостей та середній рівень мотивації уникнення невдач складає 1,7% респондентів і свідчить про те, що цю працівники можуть в деяких випадках узяти відповідальність на себе, але не будуть цього робити тому що переживають за можливу невдачу. Середній рівень лідерських якостей та мотивації уникнення невдач набрали 3,3% опитуваних, що говорить про те, що вони більш мотивовані на комфорт та зручність той посади на якій вони знаходяться, ніж прагнути до чогось іншого, тому що тут вони захищені і так би мовити на своєму місці, а страх перед невизначеністю сковує їх. Низький рівень лідерських якостей та середній рівень мотивації уникнення невдач виказують 21,6% досліджуваних. Високий рівень лідерських якостей та низький рівень мотивації уникнення невдач показують нам 6,7% тобто ці люди більш направлені на досягнення мети любими способами, але у деяких ситуаціях покладаються на більш авторитетних товаришів. Середній рівень лідерських якостей та низький рівень мотивації уникнення невдач виказують 20% респондентів, це так би мовити елітна серединка тому що вони можуть і побути і керівниками і оцінити ситуацію з усіма її ризиками, та прийняти відповідне рішення в той або іншій ситуації. Низький рівень лідерських якостей та мотивації уникнення невдач виказують 6,7% респондентів, тобто ця категорія працівників як ми вже казали раніше скаріж за все чекає закінчення терміну контракта.

2.6 Особливості взаємозв'язку лідерських якостей та рівня мотивації досягнення успіху та уникнення невдач

Починаючи інтерпретацію статистичного аналізу слід відмітити, що були виявлені наступні взаємозв'язки які наведені у таблиці 2.3., як ми бачимо з даної таблиці між лідерськими якостями та мотивацією на уникнення невдачі був виявлений зворотний зв'язок помірної тісноти (rs = -0,539). Тобто можна сказати, що низький та помірний рівень розвитку лідерських якостей особистості є впливовим у виборі стратегії поведінки яка направлена на уникнення невдачі.

Таблиця 2.3 Результати кореляційного дослідження лідерських якостей та мотивації досягнення успіху та уникнення невдач»(бали)

Та зовсім іншу ситуацію можна спостерігати відносно зв'язку між лідерськими якостями особистості та у виборі стратегії поведінки на досягнення успіху, (rs = 0,614) між показниками цих двох явищ. Це свідчить про те, що чим більше у особистості розвинені лідерські якості тим більш вона буде мотивована до успіху у своїх діях, та буде старатися досягнути набагато більшого ніж особистість як мотивована на уникнення невдачі.

З метою виявлення взаємозв'язку лідерських якостей та мотивації досягнення успіху та уникнення невдач працівників МНС, нами використовувались наступні методики: методика Т. Елєрса «Мотивація досягнення успіху», методика Т. Елєрса «Мотивація уникнення невдач», методика діагностики лідерських якостей особистості Е.Жаріков, Е.Крушельніцкий. Методика Т. Елєрса «Мотивація досягнення успіху» направлена на оцінку сил прагнення до досягнення мети та успіху. Методика Т. Елєрса «Мотивація уникнення невдач» направлена на оцінку сили негативної мотивації, яка базується на негативних переживаннях та очікуваннях. Методика діагностики лідерських якостей особистості Е.Жаріков, Е.Крушельніцкий вимірює рівень лідерських якостей, та дозволяє оцінити здатність людини бути лідером. Також ми застосовували таки методи математико-статистичної обробки, де в якості міри взаємозв'язку брався коефіцієнт кореляції Пірсона.

Вході нашого дослідження було встановлено наступне, що: високий рівень мотивованості на уникнення невдачі вказують 38,3%, середній рівень вказують 28,3% досліджуваних, низький рівень за даною методикою показують 33,3% опитуваних. Стосовно методики Т. Елєрса «Мотивація досягнення успіху, були отримані наступні дані: 30% досліджуваних набрали високі показники, середній рівень виказують 51,6% респондентів, та 18,4% опитуваних набрали низький рівень. Результати за методикою «Оцінки лідерських якостей» (Е.Жаріков, Е. Крушельніцкий), отримані наступні:

високий показник лідерських якостей на брало усього 8,3% опитуваних, на середньому рівні вираженості лідерських якостей знаходиться у 33,3% досліджуваних, та низький рівень вираженості лідерських якостей 58,3% опитуваних. Та нами було встановлено прямий взаємозв'язок між лідерськими якостями та мотивацією досягнення успіху - 0,614 бали, та зворотній взаємозв'язок між лідерськими якостями та мотивацією на уникнення невдачі, а саме - -0,539 бали.

ВИСНОВКИ

1. Мотивація, як провідний чинник регуляції активності особи, її поведінки і діяльності, представляє винятковий інтерес для розуміння природи людських вчинків. Крім того, ніяка ефективна взаємодія, у тому числі і соціальна не неможлива без урахування особливостей мотивації. За об'єктивно абсолютно однаковими вчинками людини можуть стояти здійснено різні причини, тобто спонукальні джерела цих дій, їх мотивація буває абсолютно різною. Різні аспекти мотивації стали за останній час предметом пильної уваги дослідників. Так в психології прийнято виділяти два важливі типи мотивації -- мотивацію успіху і мотивацію боязні невдачі. Мотивація на успіх відноситься до позитивної мотивації. При такій мотивації чоловік, починаючи справу, має на увазі досягнення чогось конструктивного, позитивного. У основі активності особи лежить надія на успіх і потребу в Досягненні успіху. Мотивація на невдачу відноситься до негативної мотивації. При даному типі мотивації активність людини є потребою уникнути зриву, осуду, покарання, невдачі. Взагалі в основі цієї мотивації лежить ідея уникнення і ідея негативних очікувань. Починаючи справу, людина вже заздалегідь боїться можливої невдачі, думає про шляхи уникнення цієї гіпотетичної невдачі, а не про способи досягнення успіху.

Проблема лідерства виникає скрізь, де збираються разом декілька людей. В процесі формування групи деякі її члени починають відігравати активнішу роль, ніж останні, їм віддають перевагу, до них прислухаються. Ці люди «займають» головні позиції в групі, тобто стають лідерами. Якщо керівництво створюється в основному на офіційній субординації, офіційні структури колективу, то лідерство знаходитися в системі не офіційних стосунків і упирається в основному на силу особового впливу. Лідер - це свого роду «не легалізований» керівник, персона, яка користується найбільшим впливи в групі. Як правило, лідер має і більшу кількість контактів в групі. Людина становиться лідером завдяки своїм особовим якостям (особливостям характеру, темпераменту, ерудованості). Лідерство виникає не завжди, а лише через деякі причини. Якщо цілі і завдання, які стоять перед групою, достатньо прості і не вимагають координації загальних зусиль, то кожен член групи вирішує завдання самостійно.

2. З метою виявлення взаємозв'язку лідерських якостей та мотивації досягнення успіху та уникнення невдач працівників ДСНС, нами використовувались наступні методики: методика Т. Елєрса «Мотивація досягнення успіху», методика Т. Елєрса «Мотивація уникнення невдач», методика діагностики лідерських якостей особистості Е.Жаріков, Е.Крушельніцкий. Методика Т. Елєрса «Мотивація досягнення успіху» направлена на оцінку сил прагнення до досягнення мети та успіху. Методика Т. Елєрса «Мотивація уникнення невдач» направлена на оцінку сили негативної мотивації, яка базується на негативних переживаннях та очікуваннях. Методика діагностики лідерських якостей особистості Е.Жаріков, Е.Крушельніцкий вимірює рівень лідерських якостей, та дозволяє оцінити здатність людини бути лідером. Також ми застосовували таки методи математико-статистичної обробки, де в якості міри взаємозв'язку брався коефіцієнт кореляції Пірсона.

3. Вході нашого дослідження було встановлено наступне, що найбільш розповсюджений рівень мотивації серед працівників ДСНС, є середні рівень мотивації на досягнення успіху та уникнення невдач - тобто вижидальний, пояснюючий цей факт ми можемо стверджувати про те, що на це впливають наступні фактори такі як: службова діяльність, залежність від формального керівника, неможливість відійти від рамок наказів, статутів та інших керівних документів які регулюють службову діяльність працівників МНС, а також недостатньо розвиненою системою заохочень особового складу та рівня заробітної плати працівників ДСНС. Ще як один із основних факторів таких справ на нашу думку є соціальна незахищеність, та не можливість користуватися пільгами, а також не достатньо розвинутий рівень культурних та духовних цінностей працівників ДСНС.

4. Провівши дослідження стосовно визначення лідерських якостей працівників ДСНС, ми отримали наступні результати що серед працівників переважає низький рівень вираженості лідерських якостей, на нашу думку це пов'язано з тим, що непотрібність проявляти самостійність у роботі, та постійна підлеглість працівників наказам та розпорядженням командирів призводить саме до того що людина становиться несамостійною та безпорадною і усьому покладається на керівника.

5. Вході кореляційного дослідження нами було встановлено прямий взаємозв'язок між лідерськими якостями та мотивацією досягнення успіху, та зворотній взаємозв'язок між лідерськими якостями та мотивацією на уникнення невдачі, що говорить про те, що чим більше у особистості розвинені лідерські якості тим більш вона буде мотивована до успіху у своїх діях, та буде старатися досягнути набагато більшого ніж особистість як мотивована на уникнення невдачі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1) Абулъханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности. -- М.: Наука, 1980. --334 с.

2) Андреева Г. М. Актуальные проблемы советской социальной психологии // Социол. исслед. 1977. № 4. -- С. 91--101.

3) Андреева Г. М. К построению теоретической схемы исследования социальной перцепции // Вопр. Психологии 1977. № 2. С. 3-14.

4) Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: МГУ, 1980

5) Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирования личности. - М., 1976. - 184 с.

Асеев В. Г. Формирование личности и структурный уровень мотивов // Проблемы личности: Материалы симпоз. М.: Всесоюз. о-во невропатологов и психиатров, 1970. С. 334-343.

6) Бадоев Т.Л. Динамика структуры мотивов трудовой деятельности: автореф. дис. канд. - Ярославль, 1988.

7) Бандурка А. М., Бочаров С. П., Землянская Е. В. - Основы психологии управления учебник. - Х.: Ун-т внутр. дел, -1999г. - 528 с.

8) Берн Эрик. Лидер и группа О структуре и динамике орг. групп. Пер. с англ. А.А.Грузберга Екатеринбург ЛИТУР, 2000. - 317 с.

9) Вайсман Р. С. Развитие мотивационной сферы человека в старшем возрасте: автореф. дис. канд. - М., 1973.

10) Вечер Л.С. Поведение руководителя: Практ. Пособие. - Мн.: Новое знание, 2000. - 208 с.

11) Войтонис Н. Ю. Проблема «мотивов» поведения и ее изучение // Психология. --М.; Л., Соцэкгиз, 1929. Вып. 2. Т. 2. --С. 227-253.

12) Войтонис Н. Ю., Крекнина А. В. Экспериментальное изучение генетически первичных форм мотивации поведения // Инстинкты и навыки. -- М.: Соцэкгиз, 1935. -- С. 100-122.

13) Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. - СПб: Издательство ''Питер''. 2000.- 321 с.

14) Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. - СПб.: Питер, 2004. - 701 с.

15) Исследование психологии: методы и планирование / Дж. Гудвин. - 3-е изд. - СПб.: Питер, 2004. - 588 с.

16) Либин А. Дифференциальная психология. - М., Смысл, 2004.- 147 с.

17) Лучше психологические тесты для профотбора и профориентации под ред. А. Ф. Кудряшова, 1992 г. -539 с.

18) Мадди Сальваторе Р. Теории личности: сравнительный анализ / Пер. с анг. - СПб.: Изд.: «Речь», 2002г. - 539 с.

19) Майерс Д. Социальная психология / Прев. с англ. - СПб.: Питер, 1997. - 688 с.

20) Моргулец Л. Методы социально-психологической диагностики личности. - Л., 1990

21) Мороз А. В. Деловая психология. Курс лекций; Уч. Для высших и средних уч. зав-й. - СПб.: Изд. Союз, 2000 - 576 с.

22) Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед. учебн. Заведений: В 3 кн.: Кн. 3: Эксперементальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. - 512 с.

23) Общая психология / Под. ред. Богословского В. В., Ковалева А. Г., Степанова А. А., - М., Просвещение, 1981. - 349 с.

24) Общая психология / Под. ред. Петровского А. В. - М., Просвещение, 1977. - 315 с.

25) Петровский А.В., М. Г. Ярошевский. Психология. Словарь. -М.: Политиздат, 1990 г.

26) Практикум по психологии / Под. ред. Крылова А.А., Маничева С.А. - С-Пб., Питер, 2003.- 295 с.

27) Психология / Под. ред. Крылова А. А. - М., Проспект,1998.-168 с.

28) Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии В. 2-х. т. Т-2 - М., -254 с.

29) Симонов П. В. Высшая нервная деятельность человека: мотивационно- эмоциональные аспекты. - М., Наука. 1975. - 212 с.

30) Слободчиков В. И., Исаев Е. И. Психология человека. - М., Школа - Пресс, 1995. -182 с

31) Словарь практического психолога / В. Б. Шапарь - М.: ООО «Изд-во АСТ»; - Х. «Торсинг», 2004г. - 734 с.

32) Эфендиев А.Г. Основы социологии. Курс лекций. - М.: О-во «Знания» России, 1994 г.

Размещено на Аllbest.ru