Вольова активність особистості
Характеристика актуальності проблеми волі у сучасній психології, визначення важливих положень, що стосуються цього феномена. Історія розвитку уявлень про волю. Воля як вища психічна функція. Вольове регулювання поведінки. Фази складної вольової дії.
Рубрика | Психология |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 19.10.2015 |
Размер файла | 49,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Протилежними до наполегливості проявами є впертість і негативізм, які свідчать про недоліки волі. Вперта людина відстоює свої хибні позиції, незважаючи на розумні докази.
Принциповість - це вміння особистості керуватись у своїх вчинках стійкими принципами, переконаннями в доцільності певних моральних норм поведінки, які регулюють взаємини між людьми. Принциповість виявляється в стійкій дисциплінованості поведінки, в правдивих, чуйних вчинках. Протилежні до цих якості має людина безпринципна.
Сила волі
До вольових якостей, які найбільш характеризують силу волі особистості, належать самостійність та ініціативність.
Самостійність - це вміння обходитись у своїх діях без чужої допомоги, а також уміння критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх відповідно до своїх поглядів і переконань. Самостійність особистості виявляється в здатності за власним почином організовувати діяльність, ставити мету, в разі необхідності вносити в поведінку зміни. Самостійна особистість не чекає підказок, вказівок від інших людей, активно відстоює власні погляди, може бути організатором, повести за собою до реалізації мети.
Ініціативність - це вміння знаходити нові, нешаблонні рішення і засоби їхнього здійснення. Протилежними якостями є безініціативність та залежність. Безініціативна людина легко піддається впливу інших людей, їхніх дій, вчинків, власні рішення ставить під сумнів, не впевнена в їхній правильності та необхідності. Особливо виразно ці якості проявляються у формі навіювання.
Однією з важливих вольових якостей людини є її рішучість. Рішучість - це вміння приймати обдумані рішення, послідовно втілювати їх у життя. Нерішучість є проявом слабкості волі. Нерішуча людина схильна або відкидати остаточне прийняття рішення, або без кінця його переглядати.
Воля особистості характеризується також її організованістю, яка полягає в умінні людини керуватись у своїй поведінці твердо наміченим планом. Ця якість вимагає вміння не тільки неухильно втілювати в життя свій план, а й виявляти необхідну гнучкість при зміні обставин дійсності.
Отже, сукупність проявів позитивних (базальних і системних) вольових якостей утворює силу волі особистості. Встановлено, що людям із сильною волею властивий високий рівень мотивації досягнення. Мотивація досягнення - це наполегливість у досягненні своєї мети, прагнення до поліпшення результатів, незадоволеність досягнутим, намагання добитися успіху. Так, люди з високою потребою в досягненні завжди в пошуках ситуацій, де вони могли б перевірити свої можливості, впевнені в успішному завершенні справи, готові взяти на себе відповідальність, рішучі в екстремальних ситуаціях, не втрачають рівноваги в умовах змагання, виявляють велику наполегливість при подоланні зовнішніх чи внутрішніх перешкод.
Розлади складної вольової дії
Висвітлені негативні якості характеризують вольову слабкість людини. Крайній ступінь слабовілля людини перебуває за межами норм. До вагомих розладів складної вольової дії призводять абулія та апраксія.
Абулія пов'язана з нездатністю прийняти необхідне рішення, діяти. Причини полягають у порушенні динамічного співвідношення між корою великих півкуль і підкіркою. Нормальний вольовий акт передбачає оптимальну (не слабку і не сильну) імпульсивність. Якщо інтенсивність імпульсів низька, то вольовий акт неможливий. Так само і при завищеній імпульсивності, коли бажання дає миттєву розрядку в дію (як у стані афекту), тобто немає свідомого врахування наслідків, обмірковування мети, унеможливлюється врівноваження мотивів - дія втрачає характер свідомої, вибіркової, вольової. Розуміючи необхідність виконувати розпорядження, хворий на абулію не може примусити себе це зробити. Для нього характерне підпорядкування в поведінці випадковим стимулам, що з'являються в полі його зору. Наприклад, така людина, побачивши клумбу квітів, починає їх зривати, хоча ніяких намірів щодо створення букета в неї не було і вона не знає, що робити з цими квітами.
Апраксія - складне порушення цілеспрямованості дій, викликане локальними розладами лобних ділянок мозку. Вона виявляється в порушенні довільного регулювання рухів, дій і поведінки в цілому. Дії не підпорядковуються заданій програмі (програмі, яка йде від лікаря до хворого), хоч у звичній, конкретній ситуації такі дії можливі. Так, хворий міг висунути язика, щоб змочити губи, коли вони в нього пересохли, але не міг виконати такої дії на прохання лікаря, інший хворий міг користуватися ложкою та склянкою під час їжі, але без конкретної ситуації він ці дії не здатний виконувати, не може заплющити очі на прохання лікаря, хоча коли йому пропонують лягти спати, він це робить. Усі дії хворих на апраксію прикуті до конкретних, ситуацій, з яких вони не в змозі звільнитися.
7. Розвиток та виховання вольової активності людини
Воля, як і весь психічний світ, не є надприродною силою, а виникає і розвивається в процесі життя та виховання. Розвиток вольового регулювання поведінки нерозривно пов'язаний з розвитком спонукань. Для дітей характерні нестійкість спонукань, залежність їх від безпосередньої ситуації, чим зумовлюються імпульсивність і безсистемність дій. На наступних вікових етапах ситуативні спонукання об'єднуються у більш стійкі утворення з поступовим переходом в єдину мотиваційну систему, що визначає спрямованість поведінки.
Разом з тим відбувається розвиток свідомої вольової регуляції поведінки і в цілому активності особистості. Людина набуває здатності оцінювати себе, щоб керуватись у своїй поведінці не випадковими потягами, а системою засвоєних і прийнятих для себе правил і норм моральної поведінки.
Активність вольового самоствердження розпочинається в підлітковому віці. Для підлітків виховання сильної волі часто є самоціллю. Це період складного і суперечливого становлення вольових якостей особистості. Цілеспрямованість, самостійність, рішучість, з якими підліток долає труднощі на шляху до здійснення мети, свідчать, що він з об'єкта волі інших людей поступово перетворюється на суб'єкт власної волі. Але те, чи набере цей процес позитивних форм або ж почнуть виникати збочення, залежить від виховання.
Для юнацького віку характерні подальший інтенсивний розвиток вольових якостей і відповідно відносна завершеність їхнього формування.
Вольові якості стають компонентами й рисами характеру особистості. В поведінці старшокласників виявляється стійкість у розподілі вольових зусиль відповідно до провідних інтересів. Вольова активність уже відповідає суспільним вимогам. Але які вольові якості і на якій стадії завершеності включаються в структуру характеру особистості - це залежить від багатьох обставин, зокрема й від перебігу процесу підліткового самоствердження, від соціального вибору та самовизначення в юності, від самовиховання кожної особистості.
Виховання волі - це, власне, процес виховання особистості загалом, а не певної якості. Вихідними положеннями виховання волі підростаючого покоління є: 1) правильне поєднання свідомого переконування з вимогливістю до поведінки людини; 2) забезпечення реального впливу вимог на життєві взаємини особистості з усіма навколо, а також на її ставлення до самої себе; 3) поєднання свідомого переконування з організацією практичного досвіду здійснення особистістю вольових дій і вчинків.
Позитивне значення для виховання волі мають цілеспрямовані вправи, пов'язані зі свідомим прагненням особистості навчитися володіти собою, опанувати вольовий спосіб поведінки. Важливою умовою розвитку волі є інтерес до самовиховання волі. Є чимало способів виховання вольового регулювання поведінки особистості в ситуаціях повсякденного життя. Кожну дію можна перетворити у вправу, якщо здійснювати її свідомо, а не за звичкою чи з почуття обов'язку. Призначення волі полягає в тому, щоб спрямовувати, а не в тому, щоб примушувати до чогось. Наведемо деякі прийоми вправляння і виховання волі (за Р. Ассаджолі):
o Зробіть що-небудь, чого ніколи раніше не робили.
o Заплануйте що-небудь, а потім здійсніть свій план.
o Продовжуйте робити те, що робили, ще п'ять хвилин, навіть коли Ви стомилися і Вас почало приваблювати щось інше.
o Зробіть що-небудь досить повільно.
o Коли легше сказати "так", але правильніше сказати "ні", говоріть "ні"
o Робіть те, що, як Ви вважаєте, зараз найголовніше.
o У найнезначніших ситуаціях вибору робіть його без вагань.
o Чиніть усупереч усім очікуванням.
o Утримуйтеся говорити те, що Вас підштовхують сказати.
o Відкладіть те, виконанню чого Ви віддаєте перевагу саме зараз.
o Спочатку виконайте те, що Ви хотіли відкласти.
o Виконуйте кожного дня одну вправу впродовж місяця, навіть якщо це видається Вам невигідним.
Контрольні запитання та завдання
1. Як розуміють поняття воля?
2. Які уявлення існують про природу волі у межах різних напрямів сучасної психології?
3. Які функції притаманні волі?
4. Розкрийте зміст волі як вищої психічної функції.
5. У чому полягає вольове регулювання поведінки?
6. Опишіть структуру волі.
7. Що являють собою вольові якості особистості?
8. Як можна визначити силу і слабкість волі людини?
9. Які особливості розвитку та виховання вольової активності людини?
Література
1. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. От душевного кризиса к высшему "Я". - М.: Рефл - бук, 1994.
2. Бех І.Д. Від волі до особистості. - К.: Україна-Віта, 1995.
3. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. -М.: Изд-во МГУ, 1990.
4. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. - Т. 3. Проблемы развития психики - М.: Педагогика, 1983.
5. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991.
6. Ильин Е.П. Мотивы человека: теория и методы изучения. - К.: Вища шк., 1998.
7. Калин В.К. Классификация волевых качеств. Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности. - Симферополь, 1983.
8. Котырло В.К. Развитие волевого поведения у дошкольников. - К.: Вища шк., 1971.
9. Мей Р. Любовь и воля. - К.: Маклер; М.: Рефл - бук, 1997.
10. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление. - Душанбе, 1983.
11. Селиванов В.Й. Психология волевой активности. - Рязань, 1974.
12. Фейдимен Д., Фрейгер Р. Теория и практика личностно-ориенти-рованной психологии. - Т. 1, Т. 2. - М.: Три Л, 1996.
13. Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. - М.: Республика, 1992.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Визначення волі в психології. Вольове регулювання поведінки. Аналіз впливу біологічних факторів на розвиток особистісних якостей людини. Дослідження психологічного впливу вольової організації і саморегуляції на досягнення студентами успіхів у навчанні.
курсовая работа [99,8 K], добавлен 22.11.2014Загальне уявлення про волю у вітчизняній і зарубіжній психології. Воля як свідома організація і саморегуляція діяльності. Тренінг як метод розвитку волі. Робота вчителя по виявленню волі у учнів в позаурочній діяльності. Вимоги до тренінгів на уроках.
реферат [22,9 K], добавлен 26.03.2012Історія розвитку вчення про темперамент, як динамічної характеристики психічних процесів і поведінки людини. Загальна психічна активність індивіда, моторика та емоційність, як основні компоненти темпераменту. Взаємозв'язок темпераменту та особистості.
курсовая работа [525,9 K], добавлен 10.03.2016Поняття волі, її зв'язок зі спонукальною та мотиваційною сферою. Признаки вольової активності у людини. Психопатологія волі як порушення в емоційно-вольовій сфері, характеристика її форм та проявів. Імпульсивні потяги та основні види їх порушення.
реферат [17,9 K], добавлен 25.01.2011Значення волі в діяльності та спілкування людини. Методологія дослідження вольових якостей особистості. Ключові категорії волі як психологічного феномену. Огляд методик експериментального дослідження. Рекомендації щодо формування сили волі особистості.
курсовая работа [58,9 K], добавлен 04.06.2015Механізм та структура вольової дії. Розвиток волі у дошкільному віці. Формування довільності, як важливий фактор психологічної готовності до шкільного навчання. Експериментальне дослідження особливостей розвиненості довільної поведінки у дошкільників.
курсовая работа [431,3 K], добавлен 14.12.2014Пам'ять як вища психічна функція: визначення, види, процеси пам'яті, психологічні теорії. Проблема розвитку пам'яті у дітей дошкільного віку в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів. Діагностика рівня розвитку зорової пам'яті у дітей.
дипломная работа [874,6 K], добавлен 14.10.2014Природа волі. Одна з істотних ознак вольового акта полягає в тому, що він завжди зв'язаний з додатком зусиль, прийняттям рішень та їх реалізацією. Воля припускає боротьбу мотивів. Вольовий процес регуляціі психічної активності. Реалізація вольової дії.
реферат [67,5 K], добавлен 04.02.2011Особистість як об'єкт дослідження в психології, спроби її визначення, структура та елементи. Етапи формування та розвитку особистості людини як багатогранного процесу, фактори, що чинять вплив на нього. Проблеми, що негативно відбиваються на особистості.
курсовая работа [31,9 K], добавлен 16.03.2010У сучасній етиці та психології моральна мудрість розглядається як складна комплексна якість свідомості та поведінки особистості, що характеризує вищий ступінь її моральної культури. Специфічні труднощі та особливості морального самопізнання особистості.
реферат [29,3 K], добавлен 15.10.2010