Профілактика схильності до суїцидальної поведінки

Співчуваючи і проявляючи тактовність, надихніть підлітка поговорити про рішення цих проблем з людиною, якій ви довіряєте, який, може бути, має на вашу дитину більший вплив, ніж ви. Вживайте всі заходи для того, щоб надихнути і обнадіяти свого сина або дочку.

Поговоріть з дитиною про відомі вам випадки самогубства підлітків.

Говоріть про це відверто і навіть жорстко. Дуже важливо, щоб дитина втратила романтичне уявлення про подібні випадки. Це нікому нічого не доводить. Обговоріть з дитиною детально, які реальні обставини і відчуття могли привести до самогубств в кожному конкретному випадку, які конструктивні дії можна було використовувати. Обов'язково обсудіть те, як сприйняли самогубства, що вже трапилися, друзі, батьки суїцидента і чужі люди. Вживайте заходи, які змогли б упорядкувати життя дитини. Організовуйте життя в сім'ї так, щоб воно стало більш передбаченим, менш напруженим.

Попереджайте бажання вашої дитини, навіть ті, які виражені неявно. Любіть його зі всією доступною вам силою, підтвердіть свою любов, але уникайте істеричних форм її прояву. Головне, що ви можете зробити для запобігання екстремальним ситуаціям в житті своєї дитини - зарядіть її відчуттям внутрішньої гідності, відчуттям не самоти, захищеності, взаєморозуміння.

Особливо яскраво проявляйте любов і підтримку.

Спробуйте відродити ту атмосферу, яка була, коли ваша дитина була молодше, і пристосувати її до реального віку дитини. Наприклад, збільшуйте кількість ніжних дотиків. Беріть на себе ініціативу в розмовах з дитиною. Ви, як емоційніша людина, в силах сприяти тому, щоб дитина розкрилася. Не залишайте його наодинці довгий час, але і не намагайтеся заповнити своєю присутністю весь його вільний час.

Спрямовуйте думки дитини в конструктивне русло.

Запропонуйте їй конструктивну діяльність, яка додасть їй упевненості в собі. Потрібно допомогти дитині побачити яскравіші, позитивніші моменти життя. Всіма силами потрібно розірвати замкнутий круг самоти і відчаю, запропонувати нове заняття, захоплення, поїздку - так хіба мало на світі скромних земних радощів.

Спробуйте викликати у неї інтерес до творчого самовираження. Емоційне переживання можна перенести у вірші, музику, живопис, ремесло.

Ще один шлях звільнення від депресії - допомога іншим. Покажіть дитині людей, яким погано по-іншому (соціально), попросіть його допомогти її.

Учіть дитину релаксації (розслабленню). Існує багато спеціальної техніки і технологій розслаблення: глибоке дихання, зорова уява, медитація або йога.

Не демонстративно, але з явним задоволенням для себе - зробіть йому подарунок, влаштуйте свято, яких би витрат це ні зажадало. Успіх може виявитися дуже нескоро, але головне - не дасть посилитися чорним думкам підлітка.

Перегляньте свої стосунки з дитиною, більше їй довіряйте, сприймайте її як самостійну дорослу особу з її індивідуальним вітоглядом, думкою, цінностями і переконаннями, бажаннями і вимогами. Поставтеся всерйоз до будь-якого натяку на суїцид в його словах, навіть якщо він просто викрикне зопалу: "Я не хочу з вами жити!", "Як ви всі мені набридли!" і т.п. Спробуйте уникнути провокуючих реакцій. Найтиповішими помилками багатьох батьків є сміх і фрази типу "Ну, і будь ласка! Ніхто тебе утримувати не збирається! Може, тобі мотузок з милом подарувати?".

У більшості випадків за цими фразами, від яких віє холодною байдужістю, батьки ховають свій страшний страх перед небезпечною ситуацією. Але ваша дитина цього може не знати. І тоді ваш нервовий сміх може бути прийнятий за сумнів в її рішучості і сміливості, і, звичайно ж, вона спробує переконати вас у зворотному, навіть ціною власного життя. А ваші байдужі слова визнає зайвим доказом того, що вона самотня і нікому не потрібна. Тому будьте гранично обережні у своїх промовах і діях. Найголовніше - покажіть своїй дитині, що вона вам небайдужа, дайте їй відчути, що вона улюблена і бажана. Постарайтеся запевнити його, що всі душевні рани з часом заживуть. І що безвихідних ситуацій не буває! Допоможіть їй побачити цей вихід. Однією з важливих задач батьків є попередження спонукання до самогубства і повторних суїцидальних спроб у підлітків "групи ризику". 

Додаток Г

Програма корекційної профілактичної роботи з школярами

групи ризику

1.Виявлення дітей, які мають труднощі в навчанні, проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів як можливої "групи ризику", включає:

- бесіди з класними керівниками;

-тестування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;

-бесіди і консультації для батьків, діти яких мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів.

2.Визначення причин труднощів учнів "групи ризику" можливе через:

-індивідуальне обстеження дітей "групи ризику" (тестування, бесіди, інтерв'ю);

-функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин,

які викликають труднощі;

- визначення типу "групи ризику" і заходів безпеки.

3.Можливі шляхи подолання труднощів:

- переадресація до фахівців - дитячій психоневрології, психотерапевту, в соціальні служби;

- індивідуальна і групова психолого-педагогічна корекція;

- робота психолога з сім'єю: рекомендації щодо перебудови сімейних відносин, зміна стилю виховання;

- рекомендації вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з певною дитиною;

- зниження вимог до виконання навчальної програми;

- тимчасовий перехід на індивідуальну ("домашню") форму навчання;

- зміна дитячого колективу; перехід до іншого вчителя;

- заохочення за позашкільну діяльність, створення "ситуації успіху";

- допомога сім'ї з боку вихователів, соціальних педагогів, служб по охороні дитинства. Принаймні клопотання про позбавлення батьківських прав.

4.Психологічна освіта вчителів і батьків.

5. Корекційні заходи з учнями:

- групи психологічної корекції, тренігові групи залученням дітей, які проявили схильність до емоційних розладів;

- групові й індивідуальні консультації з учнями; окремі елементи соціально-психологічного тренінгу з групою учнів і класом;

- розбір кризових ситуацій в колективі класу.

Форми профілактики підліткового суїциду в школі

- неухильне дотримання педагогічної етики, вимог педагогічної культури в повсякденній роботі кожного фахівця;

- освоєння хоча б мінімуму знань вікової психопатології, а також відповідних прийомів індивідуально-педагогічного підходу, лікувальної педагогіки і психотерапії;

- раннє виявлення контингенту ризику на основі знання його характеристики в цілях динамічного нагляду і своєчасної психолого-педагогічної корекційної роботи;

- активний патронаж сімей, в яких проживають групи, що вчаться ризику, з використанням прийомів сімейної психотерапії, наданням консультативної допомоги батькам і психолого-педагогічної допомоги дітям;

- нерозголошування чинників суїцидальних випадків в шкільних колективах.

Додаток Д

Перелік опитувальників, які можна використовувати на етапі первинної профілактики

Патохарактерологічний опитувальник (Личко)

Тест фрустаційної толерантності (Розенцвейга)

Опитувальник суїцидального ризику (ОСР)

Опитувальник соціально-психологічної адаптації (Роджерса-Даймонда)

Шкала самооцінки рівня тривожності (Спілбергера-Ханіна)

Опитувальник агресивності (Басса - Дарки).

Для підлітків з вираженими ознаками суїциду додатково можна провести тест Сильвера «Намалюй історію», методику незакінчених речень (Подмазин С.І.), які покажуть рівень емоційного напруження й актуальність наміру.

Методики для оцінки ступеня суїцидального ризику

Опитувальник суїцидального ризику (ОСР)

Карта ризику суїцидальності

Шкала оцінки ризику суїциду (Патерсона)

Шкала безнадійності (Бека).

Размещено на Allbest.ru