Проблеми порушень поведінки у дітей старшого дошкільного віку

Перспективний план ігрових занять

Як ввідний етап була запланована гра з «мішечком для криків», в якому діти, за пропозицією вихователя, могли залишити свій крик на час проведення занять, і забрати його назад після закінчення. Оскільки залишати і забирати крик було запропоновано дітям добровільно, то після третього заняття необхідність в цьому вводному етапі відпала унаслідок відсутності в ньому потреб дітей.

На першому етапі роботи з агресивними дітьми з 5 ігор, що входять в програму по коригуванню гніву, використовувалося 3 на кожному занятті. Зміна ігор проводилася для ефекту новизни з метою зацікавити дітей і мотивувати їх на ігрову діяльність. Зміст ігор був з урахуванням чергування реакції вербальної і фізичної агресії.

Також були внесені зміни в зміст 2 етапи. Для ознайомлення дітей з різноманіттям емоцій були використані не тільки ігри і демонстраційні матеріали М.І. Чистякової, але і портрети дітей в різних емоційних станах. На підставі портрета дитини з групою проводилася бесіда, в ході якої обговорювалося, яку емоцію відчуває ця дитина, що з ним могло відбутися, по яких ознаках можна вгадати його стан.

Після цього дітям демонстрували листи з схематичними зображеннями 15-ти людей, що відчувають різні емоції. Кожна дитина з групи повинна була ототожнити себе з яким-небудь чоловічком і розказати решті дітей, що з ним відбулося, чому він так виглядає і яка емоція намальована у нього на обличчі.

Коли більшості дітей стало вдаватися безпомилково розпізнавати емоції і складати невеликі розповіді, співпадаючі за змістом із зображеннями, відпрацьована протягом трьох занять процедура по розпізнаванню емоцій на фотографіях дітей була замінена обіграванням дитиною певного емоційного стану. З групи обиралася 2 дитина, і вони по черзі обігравали емоції різної валентності.

Задачею решти дітей був підбір із стимульного матеріалу відповідної фотографії дитини, що відчуває подібну емоцію і її назву.

Другий етап був реалізований так, щоб агресивні діти познайомилися з багатоманітною палітрою людських емоцій і мали приклади виразу як негативних, так і позитивних відчуттів, а також могли по мові тіла, міміці, «прочитувати» емоції.

Метою ігор третього етапу було наступне: навчити агресивних дітей бути менш образливими, дати їм унікальну можливість подивитися на себе очима оточуючих, побути на місці того, кого вони самі кривдять, не замислюючись про це. Починаючи з третім заняттям, програма доповнилася його обговоренням з дітьми у вільній формі.

На підставі процесу групової ігрової терапії була виявлена наступна динаміка поведінки агресивних дітей в групі.

По-перше, протягом п'яти занять був виражений процес легального випліскування гніву: агресивні імпульси виявилися на першому занятті, наростали з подальшими, досягли піку на четвертому і на завершальному пішли на спад.

По-друге, виявлено, що невміння дітей розпізнавати і контролювати негативні емоції пов'язано з вузьким набором їх поведінкового репертуару і незнанням багатьох відтінків емоційних станів. Після курсу з п'яти занять діти розширили свій репертуар реагування на різні ситуації, майже безпомилково навчилися визначати валентність емоції і стали обігравати не тільки негативні, але і позитивні емоції за власною ініціативою.

По-третє, на етапі формування здібності до емпатії, в процесі ролевих ігор діти мали нагоду поставити себе на місце іншого, поспівчувати жертві, тим самим розвиваючи в собі співпереживання і довіру. До кінця занять вони усвідомили поведінку, яка кривдить інших, стали менш різкими по відношенню до членів групи, проте одиничні агресивні тенденції мали місце бути.

Діти, виявлені діагностикою, як агресивні, в процесі занять показали переконливу динаміку. Хлопчик на заняттях першого етапу проявляв підвищену активність, а на 5 занятті продемонстрував помітний спад. До ввідного етапу втратив інтерес разом зі всіма дітьми продемонструвала помітний інтерес до власних емоцій не тільки на заняттях, але і у вільний час. Дівчинка стала описувати свої емоції словами і навіть прагнути описати емоції інших дітей, з якими грала, демонструвала свої уміння розпізнавання емоцій близьким дорослим, хвалитися на заняттях не показував особливих результатів, але в житті і вихователі і батьки помітили зниження агресивних проявів, скарги з боку дітей на поведінку дівчинки знизилися.

Необхідно підкреслити, що програма занять, що містить протягом всього експериментального дослідження відносно стабільний каркас, що складається з трьох етапів роботи з агресивною поведінкою, мала динаміку. Пристосовуючись до потреб дітей, що йдуть по шляху зниження рівня агресивності, що актуалізуються, програма коректувалася, з неї був видалений ввідний етап, запланований бути ритуалом на початку кожного заняття; починаючи з третім заняттям, був введений завершальний етап сумісного обговорення заняття. На кожному з етапів, призначених власне для зменшення рівня агресивності, погоджено із задачами конкретного етапу, по ходу групової роботи, вносилися деякі зміни.

Виходячи з одержаних результатів, можна затверджувати, що методи надання корекцій виявилися достатньо ефективними. Діти змогли прийнятними способами відреагувати накопичений гнів, навчилися розпізнавати свої і чужі емоції, довіряти і співпереживати.

Слід припустити, що збільшення числа занять до 9-12 підвищить результативність консультування в плані зміцнення і закріплення змін в поведінці і сформованих навиків дітей по розпізнаванню і контролю негативних емоцій, співпереживанню і довір'ю.

Размещено на Allbest.ru