Агресивність у підлітків та її вплив на міжособові стосунки

Вплив найближчого оточення і процесів свідомості власної полової приналежності на формування агресивних форм поводження дуже добре можна простежити, якщо порівняти хлопчиків і дівчаток.

Кроскультурні дослідження (Х. Хекхаузен, 1986) показують, що якщо взяти найбільш прості форми дитячої агресивності, які частіше зустрічаються, як реакції образити чи вдарити, то у дітей у віці від 3 до 11 років можна спостерігати в середньому по 9 агресивних актів в годину.29% із них складають безпосередні реакції у відповідь на напад протилежної сторони. Причому ця частка залишається практично постійно, змінюється лише у залежності від статі та складає 33% у хлопчиків та 25% у дівчаток. З віком відбувається також зміна форм агресії: частота простого фізичного нападу зменшується за рахунок росту більш "соціалізованих" форм, таких як образа чи суперництво.

Берковіст К., Лагерспетц К., Канкейнен А. (1992) відмічають існування статево - вікових відмінностей у способах вираження агресивності. Так ними було виявлено, що дівчата старших вікових груп використовують в основному непрямі способи агресивної поведінки (та вербальну агресію), на відміну від хлопців, які використовують прямі способи агресивної поведінки (фізична агресія та негативізм, які домінують протягом усіх вікових етапів розвитку). У віковому аспекті слід відмітити загальний зріст агресивних та негативістських тенденцій, як у хлопчиків, так і у дівчаток. Виявлено, що здатність до використання непрямих способів агресивної поведінки формується у дівчат до 11 років. А в цілому у віковій групі 11 років діти найбільш високо оцінили себе за рівнем агресії.

Викладене вище підтверджується іншими експериментальними дослідженнями. Зокрема, М. Коб та Т. Ліпскомб вивчили вплив соціалізації на співвідношення вербальної (зауваження, звинувачення, критика) та фізичної (напади, бійки) агресії дітей різного віку. Їх результати показують, що у дошкільнят та молодших школярів співвідношення форм вираження агресії прямо протилежно: у хлопчиків переважає фізична агресія, у дівчаток - вербальна. Пізніше у хлопчиків молодшого підліткового віку (11 -13 років) тенденція змінюється: вербальна агресія стає домінуючою, та, крім того, вони частіше удаються до словесного способу виразу негативних почуттів, ніж дівчатка того ж віку. Разом з тим відзначається й одна примітна особливість поведінки дітей: з віком агресивність дітей все більше набирає ворожого забарвлення.

Згодом при переході до юнацького віку (підлітки 14-16 років) співвідношення таких реакцій поведінки, як фізична, вербальна, непряма агресія та негативізм, суттєво змінюється. У хлопців стійко домінує фізична агресія та негативізм, а у дівчат - негативізм та вербальна агресія. У віковому аспекті треба відмітити загальне зростання агресивних та негативних тенденцій як у хлопчиків, так і у дівчаток. Разом з тим помітне тимчасове зниження фізичної та вербальної агресії у хлопчиків до 16 років, а також непрямої агресії та негативізму до 14 та 16 років. У дівчаток - послаблення реакцій фізичної та вербальної агресії помітно у 14 років, а непряма агресія та негативізм мають постійні тенденції до росту.

Традиційні уявлення про чоловічу і жіночу агресивність відображаються і на подальшому поводженні: і хлопчики, і дівчинки в тії чи іншій мірі навчаються придушувати власні агресивні спонукання, однак хлопчики все-таки мають більше можливостей для вільного прояву агресії. Крім того, якщо в процесі розвитку дитина не навчається контролювати свої агресивні імпульси, то надалі це погрожує переважній орієнтації на однолітків - у підлітковому віці і схильністю до розгульного поводження - у юнацькому.

1.4 Формування агресивності в процесі соціалізації

Соціалізацією агресивності можна назвати процес научання контролю власних агресивних прагнень чи вираз їх у формах, прийнятих у певному товаристві, цивілізації.

Природний агресивний потенціал нікуди не зникає в більш зрілому віці. Просто в результаті соціалізації багато хто вчиться регулювати свої агресивні імпульси, адаптуючись до вимог суспільства. Інші залишаються дуже агресивними, але вчаться виявляти свою агресію більш тонко: через словесні образи, схований примус, завуальовані вимоги, вандалізм та інші тактичні прийоми. Треті нічому не навчаються і виявляють свої агресивні імпульси у фізичному насильстві.

Тут важливу роль грає ранній досвід виховання дитини в конкретному культурному середовищі, сімейні традиції й емоційне тло відносин батьків до дитини. У тих співтовариствах, де дитина має негативний досвід, як правило, формуються негативні риси особистості. Виховання достатнє суворо: в основному використовуються часті покарання при відсутності заохочень, ворожість дітей у відношенні один одного не викликає в дорослих осуду. У результаті формуються такі якості, як тривожність, підозрілість, сильна агресивність, егоїзм, жорстокість. У тих співтовариствах, де вся структура життя побудована на взаємодопомозі і кооперації, а ідеалом особистості є людина у спілкуванні, альтруїстичне відношення до інших, спостерігається зовсім інша картина. Ці культурні установки проектуються на вихованні дітей. Їх учать конструктивному поводженню, наприклад, зганяти гнів переважно на неживих предметах.

Опираючись на отримані данні, можна заключити що на соціалізацію агресивності впливають два основних фактора:

1) зразок відношень та поведінка значних осіб, зокрема, батьків. Були отримані дані, що в родинах агресивних дітей виявлена велика розповсюдженість агресивних проявів з боку дорослих у порівнянні з родинами неагресивних дітей. Більш того, відношення батьків до поведінки дитини також різне.

2) підкріплення агресивної поведінки з боку оточуючих. Зокрема, був встановлений зв'язок між батьківським покаранням та агресією у дітей. Припускається, що у підлітковому юнацькому та більш пізньому віці дитина буде відчувати себе спокійніше, виявляючи агресивність лише у відношенні до будь-якої авторитетної людини. Більш того, у неї буде формуватись та укріплюватись почуття провини завжди, коли вона виявляє агресивну поведінку проти старшого, або її однолітків.

Р. Сирс, Е. Маккобі, К. Левін відзначали, що у соціалізації агресії присутні дві важливих миті:

1) поблажливість

2) суворість покарання поведінки.

При цьому поблажливість розглядалась як поведінка одного з батьків до здійснення вчинку, а суворість покарання - після здійснення вчинку.

Формування агресивних тенденцій, які потім можна спостерігати і на більш пізніх ступенях розвитку, відбувається різними шляхами:

1. Батьки заохочують агресивність у своїх дітях безпосередньо, або наводить приклад відповідної поведінки по відношенню до інших та навколишнього середовища. Діти, які спостерігають агресивність дорослих, особливо якщо це значима і авторитетна для них людина, якій вдається добитися успіху агресивними методами, звичайно сприймають цю форму поведінки.

2. Батьки карають дітей за прояви агресивності. У ряді досліджень встановлено, що:

а) батьки, які дуже різко придушують агресивність у своїх дітей, виховують у дитини надмірну агресивність, яка буде виявлятись у більш пізньому віці;

б) батьки, які не карають своїх дітей за прояви агресивності, імовірно виховують у них надмірну агресивність;

в) батьки, які розумно придушують агресивність у своїх дітей, виховують у них вміння володіти собою у ситуаціях, що провокують агресивну поведінку.

До ситуативних передумов агресивності слід віднести такі: оцінка іншими людьми, навмисність агресії, сприйняття агресії та бажання відплати. Розглянемо їх трохи докладніше.

Оцінка іншими людьми. Р. Борденом (1975) було встановлено, що присутність інших вже само по собі може або посилювати, або послаблювати агресію. Однак, тут важливу роль грає оцінка ступеня агресивності спостерігача. Він експериментально довів, що якщо за поведінкою дітей спостерігала людина стороння, схильна до агресії, то діти виявляли більше актів агресивного характеру. Якщо спостерігачем був супротивник агресії, то поведінка дітей відрізнялась більшою стриманістю. Причому треба відмітити таку закономірність: як тільки агресивний спостерігач відходив, рівень агресії у дітей значно знижувався чи досягав вихідного рівня.

Намірність агресії. Існує точка зору (Хекхаузен Х., 1936), що початок агресії можна викликати обмежуючись одним тільки знанням, що інша людина має ворожі наміри, хоча безпосереднього акту нападу не було. Часто у таких випадках основним запускним стимулом виступає гнів, що виникає як емоційна реакція на заплановане насильство. Однак, у тих випадках, коли супротивник заздалегідь просить пробачити його за агресивну поведінку, дуже часто гнів не виникає взагалі та відповідної агресії не відбувається.

Сприйняття агресії. У рамках соціального научання існують протилежні дані, які свідчать (на думку Онейл Є. та Тейлора С., 1989) про те, що переживання, які викликає пасивне спостерігання агресії та насильства, що відбуваються як на екрані, так і у реальному житті, призводять не до катастрофічного ефекту, як припускає теорія потягів, а, навпаки, до збуджуючої агресії. Ця думка (Дж. Мейлон, 1992) ґрунтується на даних про те, що спостерігач, особливо якщо він дитина, виявляє тенденцію здійснювати ті ж самі дії, як і людина, за якою він спостерігає. Зокрема відзначається (Блек С., Беван С., 1992, Лейн Дж., 1991), що просто очікування або сам перегляд сцен насильства по телебаченню та у фільмах може збільшувати ступінь агресивності. Було встановлено (Олейр К., Вілсон Ж., 1989), що глядачі з високим рівнем агресивності у більшій мірі цікавляться відеонасильством, в той час, як мало агресивні зверхньо передивляються їх та не концентруються на сценах намовляння та насильства у відповідь.

Бажання відплати. Як вже відзначалося, часто агресія, особливо у підлітковому віці, може виникати як реакція у відповідь на неприйняту поведінку оточуючих, тобто як акт відплати за щось. Так, наприклад, підліток, якого часто карають, засвоює, що людина сама повинна карати, якщо інші здійснюють непристойні вчинки. Заподіювання страждання у відповідь людині, що скривдила (відверте, непряме чи у фантазіях), на думку Х. Хекхаузена (1986), та спостерігання за його стражданнями послаблює у дитини реакцію гніву та задовольняє його потребу в агресії.

Таким чином, облік соціалізації та ситуативних передумов при організації виховання агресивного підлітка, дозволяє педагогам уникнути тих помилок виховання, які ми сьогодні маємо у повній формі.

1.5 Висновки

Теоретичний аналіз літератури по проблемі агресивності та її зв'язку з міжособовими стосунками дозволяє зробити такі висновки:

Існують три теорії виникнення агресивності у підлітків:

1) теорія (З. Фрейд, К. Лоренц, А. Адлер), згідно якої агресивність має генетичні корні. Вона дана кожному як захисна інстинктивна реакція. Агресивність не змінна, генерується спонтанно, безперервно і спрямована на другі об'єкти (у тому числі на людей) з метою їх підкорення чи завоювання.

2) Фрустраційна теорія (Дж. Доллард, Л. Берковітц та ін) розглядає агресивність як ситуаційний, а процес, як один із виходів з фруструючої ситуації. При фрустрації особистість реагує цілим комплексом захисних реакцій, одна з яких грає ведучу роль.

3) Теорія соціального научання (А. Бандура, А. Басс) розглядає агресивність як поведінку, засвоєну в процесі соціалізації через спостерігання відповідного способу дій та соціальне підкріплення. Проаналізувавши їх, ми зробили висновок, що, на нашу думку найбільш повно процес впливу агресивності на особистість розкриває теорія соціального научання. З трьох розглянутих нами теорій походження агресивності ця теорія є однією з найбільш ефективних в плані прогнозування агресивної поведінки, особливо якщо є свідки про агресор та ситуації соціального розвитку.

Існує також декілька моделей виникнення агресивності. Психоаналітики дотримуються психогідравлічної моделі; ортодоксальні біхевіористи пов'язують процес агресивності з моделлю "Стимул - Реакція", з позитивним та негативним (аверсивним) заохоченням. Представники теорії соціального научання розглядають процес виникнення агресивності як результату взаємодії трьох компонентів: заохочення, научання та особистісний досвід. Вітчизняні психологи пов'язують виникнення агресивності з процесом соціалізації та входження у діяльність.

Розглянуті нами вікові особливості агресії свідчать, що вона найбільш має свою прояву у старшому підлітковому віці (14 - 16 років), що пов'язано з переходом від дитинства до дорослості через статеве дозрівання, яке ще більш посилює прояви агресивної поведінки.

В літературі є також існування статево - вікових відмінностей у способу вираження агресивності (Лагерспетц К., Канкейнен А). Виявлено, що дівчата у підлітковому віці використовують непрямі способи агресивної поведінки (негативізм, вербальна агресія), а хлопці - прямі (фізична агресія).

2. Експериментальне дослідження агресивності у підлітків та її впливу на міжособові стосунки

2.1 Мета, задачі та методика експериментального дослідження агессивности і факторів міжособистісних відносин

Наше наукове експериментальне дослідження проводилося на базі ЗОШ № 11 7-9 класів м. Єнакієве. Дослідження проводилося на вибірці чисельністю 60 чоловік учнів трьох вікових груп: молодші підлітки, середні підлітки і старші підлітки, 7-9 класів. У дослідженні брали участь наступні по кількості і складові групи:

Розподіл вибірки випробуваних:

Наша вибірка склала 60 учнів, з них 28 дівчаток й 32 хлопчики.

Молодші підлітки (7 - й клас) - 20 чоловік, з яких 10 дівчаток й 10 хлопчиків.

Середні підлітки (8 - й клас) - 24 учня, з яких 12 дівчаток, 12 хлопчиків.

Старші підлітки (9 - й клас) - 16 учнів, з них 6 дівчаток та 10 хлопчиків.

Мета дослідження: виявлення факторів агресивності у підлітків із загальної чисельності досліджуваних, виявлення соціального статусу в групі і локусу контролю самосвідомості, а також впливу агресивності на міжособистісні відносини.

Досягнення мети даної роботи передбачає на нашу думку вирішення наступних приватних задач:

Зібрати загальні дані о досліджуваних

Виявити індекс агресивності

Дослідити локус контролю самосвідомості

Виявити соціальний статус особистості

Виявити зв'язок індексу агресивності з індексом домінування

Провести математичну обробку результатів.

Нами були використані наступні методи і методики:

метод спостереження й бесіди

методика дослідження агресивності в підлітків (А. Басс, А. Дарки)

методика діагностики міжособистісних стосунків (Т. Лірі)

методика визначення локалізації контролю (С.Р. Пантелєєв, В.В. Столін)

методика соціометрії (Морено)

методи математичної статистики.

1) Великою популярністю, як у закордонній так і у вітчизняній психології, користується опитувальник А. Басса й А. Дарки, що є однією з найбільш популярних методик для дослідження агресивності. Опитувальник має 75 стверджень і два варіанти відповідей на питання - "так" або "ні". Методика містить у собі 8 основних шкал і 2 інтегральні шкали. При складанні автори користувалися наступними принципами:

1) питання можуть відноситися тільки до однієї форми агресії;

2) питання складені таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Опитувальник виявляє наступні прояви й форми агресивних і ворожих реакцій:

Основні шкали:

фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи;

непряма агресія - агресія, непрямим образом спрямована на іншу особу;

роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, брутальність);

негативізм - опозиційна манера в поводженні від пасивного опору до активної боротьби проти стійких звичаїв, традицій, правил;

образа - заздрість і ненависть до навколишніх за дійсні й вигадані дії;

підозрілість - від недовіри й обережності до переконання в тому, що інша особа планує й приносить шкоду;

вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози, лайки);

почуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що надходить зло, а також відчуття ним каяття совісті.

Інтегральні шкали:

індекс агресивності - ФА (фізична агресія) + ВА (вербальна агресія) + Р (дратівливість) / 3

індекс ворожості - О (образа) + П (підозрілість) / 2.

2) Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі (1954). Вона призначена для виявлення переважного типу відносин до оточуючих для оцінки поводження людей, що спостерігається, тобто поводження в оцінці навколишніх (із боку), для самооцінки, оцінки близьких людей, для опису ідеального "Я". Опитувальник містить 128 стверджень, два альтернативних варіанти відповідей - "так" або "ні".

Методика має 8 шкал:

авторитарне відношення

егоїстичне відношення

агресивне відношення

підозрілість

підкорення

залежність

дружелюбність

альтруїстичне відношення.

Для проведення більш ретельного дослідження, ми розробили наступну рівневу шкалу по відсотковому показнику результатів дослідження, яку застосували до таких методик, як методика дослідження агресивності у підлітків А. Басса, А. Дарки, методика діагностики міжособових стосунків Т. Лірі:

0% - 14% дуже низький рівень

15% - 28% низький рівень

29% - 42% рівень нижче середнього

43% - 57% середній рівень

58% - 71% рівень вище середнього

72% - 85% високий рівень

86% - 100% дуже високий рівень.

3) Методика СЛК (суб'єктивного локусу контролю самосвідомості) С.Р. Пантелєєва, В.В. Століна спрямована на вимір локусу контролю як узагальненої генералізованої перемінної. Опитувальник містить 32 пункту (26 працюючих і 6 маскувальних), побудованих за принципом змушеного вибору одного з двох стверджень, і утворює узагальнену одномірну шкалу локусу контролю.

4) Методика соціометрії Морено призначена для визначення соціального статусу у досліджуваній групі. Визначається 4 види соціального статусу: знедолений - 0 виборів, знехтуваний - 1-2 вибори, прийнятий - 3-4 вибори, лідер - більш 5 виборів.

Таким чином, нами складений набір методик, що, на нашу думку, відповідає предметові й задачам дослідження.

2.2 Аналіз результатів констатуючого експерименту

Для того, щоб провести аналіз результатів, ми розділили нашу вибірку на три групи: молодші підлітки, середні підлітки, старші підлітки.

Експеримент уключав декілька серій:

Серія 1.

Мета: Дослідження особистісних характеристик, які визначають віковий тип міжособових відношень у підлітків.

Для того, щоб дослідити рівень агресивності та ворожості у підлітків, ми застосували методику А. Басса й А. Дарки. В результаті були отримані наступні результати, які відображені у зведених таблицях № 1, № 2, № 3. Потім ці результати ми перевели у відсотки і виявлені значення занесли у таблиці № 4, № 5. Для наявності відобразили ці дані на малюнках № 1, № 2.

Зведена таблиця № 1. Результати експериментального дослідження факторів агресивності (молодші підлітки)

№ п/п	Досліджувані	Вік	Фактори агресії
			1	2	3	4	5	6	7	8	Інт.	Рівень	Інт.	Рівень
			ФА	КА	Р	Н	О	П	ВА	ЧВ	Ворож.		Агр.
1	Олеся А.	12	4	4	5	5	3	3	4	5	4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
2	Олена Д.	12	2	4	2	3	2	2	2	4	3	Низький	3	Низький
3	Тетяна К.	12	4	3	4	2	3	2	4	4	3	Низький	3	Низький
4	Олена К.	12	5	4	4	5	4	3	3	4	4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
5	Вікторія К.	12	5	6	6	5	4	3	2	4	3	Низький	5	Середній
6	Христина К.	12	5	5	4	3	4	3	4	5	3	Низький	5	Середній
7	Олена К.	12	2	3	2	3	4	3	3	3	2	Дуже низький	3	Низький
8	Ірина Н.	12	5	7	8	1	4	3	3	4	3	Низький	7	Високий
9	Олександра Р.	12	4	5	5	4	3	4	4	3	3	Низький	3	Низький
10	Катя Р.	12	2	2	2	1	3	3	2	5	2	Дуже низький	3	Низький
11	Олександр В.	12	4	3	2	5	2	3	4	3	3	Низький	4	Нижче середнього
12	Андрій Г.	12	8	6	7	2	5	4	2	2	4	Нижче середнього	7	Високий
13	Денис Д.	12	5	4	4	5	4	3	4	3	4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
14	Денис М.	12	7	6	7	2	5	7	4	3	6	Вище середнього	7	Високий
15	Євгеній Н.	12	6	8	5	5	4	3	3	2	4	Нижче середнього	6	Вище середнього
16	Олександр П.	12	4	3	3	3	3	1	2	4	2	Дуже низький	4	Нижче середнього
17	Анатолій Р.	12	5	3	3	5	4	3	4	3	4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
18	Денис С.	12	4	3	2	3	2	3	3	3	3	Низький	3	Низький
19	Олексій С.	12	5	4	5	4	4	3	4	4	4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
20	Едуард Т.	12	8	5	7	4	5	7	2	3	6	Вище середнього	7	Високий
	По молодшим підліткам	12	5,38	5,08	5,02	4,03	4,15	3,79	3,64	4,13	4,02	Низький	5,12	Низький

Зведена таблиця № 2. Результати експериментального дослідження факторів агресивності (середні підлітки)

№ п/п	Досліджувані	Вік	Фактори агресії
		1	2	3	4	5	6	7	8	Інт.	Рівень	Інт.	Рівень
		ФА	КА	Р	Н	О	П	ВА	ЧВ	Ворож.		Агр.
1	Олена Г.	14	4	4	3	4	3	2	4	4	4	Нижче середнього	3	Низький
2	Вікторія Д.	14	3	4	3	2	3	3	3	5	3	Низький	4	Нижче середнього
3	Оксана Д.	14	4	3	4	3	2	2	5	4	3	Низький	4	Нижче середнього
4	Галина З.	14	4	3	4	5	3	3	3	3	4	Нижче середнього	3	Низький
5	Олена К.	14	4	5	4	5	4	3	4	4	4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
6	Віра К.	14	2	3	2	3	2	3	4	5	2	Дуже низький	4	Нижче середнього
7	Ганна М.	14	2	3	4	2	3	3	4	5	3	Низький	4	Нижче середнього
8	Дар'я П.	14	6	8	7	2	7	6	4	6	6	Вище середнього	7	Високий
9	Інна П.	14	3	4	4	5	2	2	4	3	4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
10	Ганна Р.	14	2	3	4	2	3	3	4	5	3	Низький	4	Нижче середнього
11	Інна С.	14	4	3	2	3	3	2	3	2	3	Низький	3	Низький
12	Олеся С.	14	4	3	3	4	4	3	4	5	3	Низький	4	Нижче середнього
13	Олексій Б.	14	8	6	7	5	3	3	4	4	4	Нижче середнього	7	Високий
14	Сергій Г.	14	7	6	7	3	3	3	3	3	4	Нижче середнього	7	Високий
15	Ігор И.	14	3	4	4	5	3	3	4	3	4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
16	Антон К.	14	8	7	5	4	6	5	3	3	5	Середній	7	Високий
17	Максим К.	14	3	5	3	4	3	3	3	4	4	Нижче середнього	3	Низький
18	Вадим М.	14	4	5	2	4	4	4	4	5	4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
19	Павло М.	14	3	4	3	4	3	3	3	3	3	Низький	3	Низький
20	Олексій М.	14	3	4	3	2	3	2	3	4	3	Низький	3	Низький
21	Максим О.	14	6	5	7	7	6	5	6	2	5	Середній	6	Вище середнього
22	Денис П.	14	4	3	3	4	3	3	4	4	3	Низький	4	Нижче середнього
23	Артур С.	14	4	3	2	4	4	3	3	3	3	Низький	3	Низький
24	Олексій Ф.	14	3	3	2	5	3	3	4	4	3	Низький	4	Нижче середнього
	По середнім підліткам	14	4,5	4,7	4,3	4,2	3,8	3,5	4,2	4,3	4	Середній	4,8	Середній

Зведена таблиця № 3. Результати експериментального дослідження факторів агресивності (старші підлітки)

№ п/п	Досліджувані	Вік	Фактори агресії
			1	2	3	4	5	6	7	8	Інт.	Рівень	Інт.	Рівень
			ФА	НА	Р	Н	О	П	ВА	ЧВ	Ворож.		Агр.
1	Тетяна Б.	16	4	7	6	7	8	7	6	4	6	Вище середнього	5	Середній
2	Ірина З.	16	7	6	4	4	3	4	4	6	4	Нижче середнього	5	Середній
3	Наталя С.	16	6	8	6	7	5	6	6	4	5	Середній	6	Вище середнього
4	Настя Т.	16	7	8	7	8	8	7	6	7	7	Високий	7	Високий
5	Ліна Ф.	16	6	6	5	4	7	5	5	3	7	Високий	5	Середній
6	Наталя Ш.	16	6	7	6	7	6	4	6	3	5	Середній	6	Вище середнього
7	Сергій З.	16	7	6	7	4	5	4	4	6	5	Середній	7	Високий
8	Максим М.	16	7	7	6	6	5	7	7	4	6	Вище середнього	7	Високий
9	Роман Н.	16	4	5	5	3	4	4	3	9	4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
10	Олексій Н.	16	7	3	4	4	3	4	3	4	4	Нижче середнього	5	Середній
11	Миколай Р.	16	7	6	7	7	5	6	6	3	5	Середній	6	Вище середнього
12	Євген С.	16	5	7	5	5	4	6	4	4	5	Середній	5	Середній
13	Михайло Х.	16	6	8	7	2	3	6	7	4	6	Вище середнього	7	Високий
14	Роман Ч.	16	7	8	6	1	2	4	6	6	5	Середній	7	Високий
15	Ільдар Ш.	16	4	6	4	5	7	7	6	2	7	Високий	5	Середній
16	Максим Ш.	16	8	7	6	9	8	7	9	2	7	Високий	8	Дуже високий
	По старшим Підліткам	16	7,1	7,7	6,6	6,1	6,1	6,4	6,4	5,1	6,4	Середній	7	Високий

Таблиця № 4. Відсоткові значення індексу агресивності

Рівні	Дуже низький	Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий	Дуже високий
Молодші підлітки	0%	30%	35%	10%	5%	15%	0%
Середні Підлітки	0%	29%	50%	0%	4%	16%	0%
Старші підлітки	0%	0%	6%	31%	18%	37%	6%

В результаті аналізу показників агресивності виявлено, що в першій групі досліджуваних (тобто у молодших підлітків) домінує рівень агресивності нижче середнього (35%); у другій групі (середні підлітки) досліджуваних також домінуючим виступає рівень агресивності нижче середнього (50%); у третій групі (старші підлітки) виявився високий рівень агресивності (37%). Таким чином, можемо стверджувати, що найбільше проявлення агресивності у підлітків наступає у віці 16 років. При цьому найнижчий рівень агресивності спостерігається у молодшому підлітковому віці.

Малюнок № 1

Таблиця № 5. Відсоткові значення індексу ворожості

Рівні	Дуже низький	Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий	Дуже високий
Молодші підлітки	15%	40%	35%	10%	10%	0%	0%
Середні підлітки	4%	45%	37%	8%	4%	0%	0%
Старші підлітки	0%	11%	18%	22%	18%	25%	4%

Проаналізувавши показники ворожості, ми отримали такі дані: у групі молодших підлітків домінуючим виявлений низький рівень ворожості (40%); у другій групі теж домінує низький рівень ворожості (45%); у третій групі (старші підлітки) найбільш виражений високий рівень ворожості (25%). Таким чином, ми можемо казати, що у більшій мірі ворожість є вираженою у старшому підлітковому віці, в той час як у молодших підлітків спостерігається низький рівень ворожості.

Малюнок № 2

Для дослідження переважного типу міжособових стосунків у підлітків ми використали методику Т. Лірі. Отримані результати, які занесені у зведені таблиці № 6, № 7, № 8, ми перевели у відсотки і показали у таблицях № 9, № 10. Для наочності відобразили їх на малюнках № 3, № 4.

Зведена таблиця № 6. Результати експериментального дослідження

факторів міжособових стосунків (молодші підлітки)

№ п/п	Досліджувані	Вік	Фактори міжособових відносин
			Типи відношення особистості до оточуючих
			1	2	3	4	5	6	7	8	Інт.	Рівень	Інт.	Рівень
			Авт.	Его.	Агр.	Під.	Підк.	Зав.	Дру.	Аль.	Дом.		Дру.
1	Олеся А.	12	13	9	12	11	11	9	10	13	6,4	Вище середньо-го	5,6	Середній
2	Олена Д.	12	7	6	5	4	4	4	8	7	9,5	Високий	6,7	Вище середнього
3	Тетяна К.	12	5	8	8	11	13	3	8	10	3,2	Нижче середнього	3,2	Нижче середнього
4	Олена К.	12	9	10	11	7	8	9	10	11	6,5	Вище середньо-го	5,1	Середній
5	Вікторія К.	12	10	7	7	6	5	6	9	11	9,5	Високий	6,8	Вище середнього
6	Христина К.	12	3	5	11	6	8	7	7	11	5,2	Середній	4,9	Середній
7	Олена К.	12	2	8	4	7	7	8	7	7	3,3	Нижче середнього	4,7	Середній
8	Ірина Н.	12	10	7	9	4	8	6	12	11	9,6	Високий	8,2	Високий
9	Олексій Р.	12	9	7	8	7	9	3	8	11	5,6	Вище середнього	0	Середній
10	Катя Р.	12	6	5	6	11	10	11	8	9	0,6	Дуже низький	6,8	Вище середнього
11	Олек-сандр В.	12	10	7	5	5	3	4	9	10	5,6	Середній	3,4	Нижче середнього
12	Андрій Г.	12	7	5	7	5	4	4	3	6	3,4	Нижче середнього	4	Нижче середнього
13	Денис Д.	12	14	10	8	4	5	11	9	12	11,9	Дуже високий	9,3	Високий
14	Денис М.	12	4	6	4	9	9	4	4	3	9,8	Високий	3,6	Нижче середнього
15	Євген Н.	12	5	8	9	12	10	3	7	7	6,8	Вище середнього	0,4	Дуже низький
16	Олек-сандр П.	12	13	12	9	9	5	7	9	9	11,5	Дуже високий	3,5	Нижче середнього
17	Анатолій Р.	12	3	6	4	5	4	7	4	5	5,7	Середній	5,7	Середній
18	Денис С.	12	11	10	13	11	3	8	8	6	3,9	Нижче середнього	0,9	Дуже низький
19	Олексій С.	12	11	10	7	8	6	8	10	11	9,5	Високий	6,7	Вище середнього
20	Едуард Т.	12	4	4	4	3	1	4	3	4	6,7	Вище середнього	5,7	Середній
	По молод-шим підліткам	12	7,8	7,6	7,6	7,3	6,7	6,3	7,7	8,7	5,4	Середній	5,5	Середній

Зведена таблиця № 7. Результати експериментального дослідження

факторів міжособових відношень (середні підлітки)

№ п/п	Досліджувані	Вік	Фактори між особових відносин
			Типи відношення до оточуючих
			1	2	3	4	5	6	7	8	Інт.	Рівень	Інт.	Рівень
			Авт.	Его.	Агр.	Під.	Підк.	Зав.	Дру.	Аль.	Дом.		Дру.
1	Олена Г.	14	7	9	7	5	5	10	11	6	5,7	Вище середнього	6,4	Вище середнього
2	Вікторія Д.	14	2	8	7	10	9	7	6	4	10,5	Дуже високий	5,9	Вище середнього
3	Оксана Д.	14	15	13	12	9	2	6	9	7	16,5	Дуже високий	0,3	Дуже низький
4	Галина З.	14	5	6	4	9	2	5	4	4	5,2	Середній	4,2	Нижче середнього
5	Олена И.	14	12	11	11	13	11	9	7	10	5,3	Середній	1,5	Низький
6	Вєра К.	14	6	5	4	9	6	7	6	7	5,8	Вище середнього	5,4	Середній
7	Ганна М.	14	3	5	4	8	5	3	2	8	5,6	Середній	4,4	Нижче середнього
8	Дар'я П.	14	13	8	7	8	6	5	11	12	11,9	Дуже високий	5,7	Вище середнього
9	Інна П.	14	11	8	12	10	3	5	8	4	6,6	Вище середнього	0,6	Дуже низький
10	Ганна Р.	14	2	4	5	7	5	3	4	9	5,9	Вище середнього	5,5	Середній
11	Інна С.	14	11	7	8	8	5	5	10	6	6	Вище середнього	5,3	Середній
12	Олеся С.	14	8	6	4	9	12	10	8	8	2,5	Низький	6,1	Вище середнього
13	Олексій Б.	14	9	11	10	11	8	3	7	5	2,4	Середній	0,8	Дуже низький
14	Сергій Б.	14	12	8	5	6	5	5	8	7	9,8	Дуже високий	5,6	Середній
15	Ігор И.	14	9	14	11	9	10	12	10	7	5,4	Середній	3,8	Нижче середнього
16	Антон К.	14	13	8	8	9	1	8	6	3	7,8	Високий	1,2	Низький
17	Максим К.	14	12	8	5	8	6	6	9	8	7,4	Високий	5,6	Середній
18	Вадим М.	14	13	8	4	9	5	4	7	6	7,3	Високий	5,5	Середній
19	Павло М.	14	8	5	7	5	7	6	13	5	5,3	Середній	6,7	Високий
20	Олексій М.	14	11	8	5	8	5	6	8	9	8,1	Високий	5,3	Середній
21	Максим О.	14	15	2	15	2	9	0	12	0	6	Вище середнього	3	Нижче середнього
22	Денис П.	14	6	9	10	10	8	8	7	7	3,4	Нижче середнього	5,8	Середній
23	Артур С.	14	12	9	9	7	8	8	7	11	7,5	Високий	5,1	Середній
24	Олексій Ф.	14	6	4	3	8	3	4	7	6	5,6	Середній	5,6	Середній
	По середнім Підліт-кам	14	9,2	7,7	7,4	8,2	6,1	6,1	7,8	6,7	6,4	Вище середнього	5,4	Середній

Зведена таблиця № 8. Результати експериментального дослідження

факторів міжособових відносин (старші підлітки)

№ п/п	Досліджувані	В ік	Фактори міжособових відносин
			1	2	3	4	5	6	7	8	Інт.	Рівень	Інт.	Рівень
			Авт.	Его.	Агр.	Під.	Підк.	Зал.	Дру.	Аль.	Дом.		Дру.
1	Тетяна Б.	16	8	7	6	8	6	4	6	7	5,6	Середній	4,1	Середній
2	Ірина З.	16	12	3	4	3	5	6	9	8	8,3	Високий	2,5	Середній
3	Наталя С.	16	14	8	6	5	3	4	7	6	12,5	Дуже високий	1,1	Низький
4	Настя Т.	16	4	7	6	8	10	7	9	9	4,3	Середній	3,7	Середній
5	Ліна Ф.	16	9	6	5	7	7	3	7	9	5,5	Середній	1,3	Низький
6	Наталя Ш.	16	9	7	6	6	6	3	7	9	7,9	Високий	0,3	Низький
7	Сергій З.	16	10	8	1	2	5	5	10	6	9,9	Високий	9,7	Високий
8	Максим М.	16	9	8	7	3	8	5	7	5	4,5	Середній	0,7	Низький
9	Роман Н.	16	11	6	5	7	8	9	10	8	1,6	Низький	7,8	Високий
10	Олексій Н.	16	7	12	7	9	7	5	4	8	4,2	Середній	8,6	Високий
11	Миколай Р.	16	9	10	7	5	7	5	10	8	7,6	Високий	11,4	Дуже високий
12	Євген С.	16	8	7	7	6	2	4	9	10	10,9	Дуже високий	2,7	Низький
13	Михайло Х.	16	3	7	7	8	1	3	4	1	0,1	Низький	4,7	Середній
14	Роман Ч.	16	4	12	9	10	7	3	1	2	2,7	Низький	3,9	Середній
15	Ільдар Ш.	16	11	10	4	4	6	7	9	10	11,3	Дуже високий	7,1	Високий
16	Максим Ш.	16	2	4	8	8	11	5	4	0	15,3	Дуже низький	3,3	Низький
	По старшим підліткам	16	7,9	7,6	6,0	6,2	6,2	4,8	7,2	5,9	5,6	Середній	5,4	Середній

Таблиця № 9. Відсоткові значення домінуючого типу міжособових стосунків

Рівні	Дуже низький	Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий	Дуже високий
Молодші підлітки	5%	25%	21%	15%	13%	12%	10%
Середні підлітки	2%	4%	8%	41%	12%	25%	10%
Старші підлітки	0%	6%	12%	13%	19%	26%	24%

Малюнок № 3

В результаті аналізу дослідження типів міжособових стосунків ми встановили, що тип домінування є найбільш вираженим у старшому підлітковому віці, де він знаходиться на високому рівні (26%); у середніх підлітків більш виражений середній рівень типу домінування (41%); у молодших підлітків цей тип розвинений на низькому рівні (25%). Це свідчить про те, що в молодшому підлітковому віці ще не виражені навички домінуючого типу поведінки. Цей тип міжособових стосунків починає проявлятися в середньому підлітковому віці, коли виникає почуття незалежності від оточуючих, зростає прагнення звернути увагу на свою індивідуальність. Більш чітко позиція домінування виражена у старшому підлітковому віці. Прагнення до почуття дорослості досягає своєї вершини й підлітки намагаються проявити себе шляхом домінування, маючи при цьому свій індивідуальний стиль (імідж) поведінки.

Таблиця № 10. Відсоткові значення дружелюбного типу міжособових стосунків

Рівні	Дуже низький	Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий	Дуже високий
Молодші підлітки	0%	10%	25%	10%	20%	35%	0%
Середні підлітки	8%	12%	21%	8%	37%	12%	2%
Старші підлітки	4%	31%	25%	17%	10%	7%	6%

Малюнок № 4

В результаті аналізу дослідження типів міжособових стосунків у підлітків ми можемо зробити такі висновки: в першій групі (молодші підлітки) домінує високий рівень дружелюбності (35%); у середніх підлітків більш виражений рівень дружелюбного типу стосунків вище середнього (37%); і у старшому підлітковому віці домінуючим є низький рівень дружелюбності (31%). Таким чином, можна казати, що чим старше підлітки, тим більш дружелюбність стає егоїстичною та корисною, що, звичайно, не дає розвиватися позитивним стосункам.

Серія 2.

Мета: дослідження особливостей міжособових стосунків в умовах класу у залежності від екстернальності учня.

Для того, щоб виявити соціальний статус у групі підлітків ми використали методику соціометрії Морено. Отримані результати ми внесли до таблиць № 11, № 12, № 13. Ці результати ми перевели у відсотки і дані представили у таблиці № 14. Для наявності відобразили ці дані на малюнку № 5.

Зведена таблиця № 11. Результати експериментального дослідження

особистісних та соціального фактора (молодші підлітки)

№ п/п	Досліджувані	Вік	Соціальний фактор	Особистісні фактори
			Соціальний статус в групі	Локус контролю самосвідомості
			Кількість виборів	Найменування соціального статусу в групі	Інтернальність	Екстернальність	Тип локусу контролю самосвідомості
1	Олеся А.	12	2	Знехтуваний	5	5	Екстернал
2	Олена Д.	12	3	Прийнятий	4	6	Екстернал
3	Тетяна К.	12	0	Пригноблений	2	8	Екстернал
4	Олена К.	12	2	Знехтуваний	5	5	Екстернал
5	Вікторія К.	12	6	Лідер	6	4	Інтернал
6	Христина К.	12	2	Знехтуваний	4	6	Екстернал
7	Олена К.	12	3	Прийнятий	4	6	Екстернал
8	Ірина Н.	12	8	Лідер	8	2	Інтернал
9	Олексій Р.	12	4	Прийнятий	3	7	Екстернал
10	Катя Р.	12	3	Прийнятий	6	4	Інтернал
11	Олександр В.	12	0	Пригноблений	3	7	Екстернал
12	Андрій Г.	12	2	Знехтуваний	5	5	Екстернал
13	Денис Д.	12	9	Лідер	7	3	Інтернал
14	Денис М.	12	3	Прийнятий	5	5	Екстернал
15	Євген Н.	12	0	Пригноблений	6	4	Інтернал
16	Олександр П.	12	7	Лідер	2	8	Екстернал
17	Анатолій Р.	12	4	Прийнятий	6	4	Інтернал
18	Денис С.	12	0	Пригноблений	3	7	Екстернал
19	Олексій С.	12	2	Знехтуваний	3	7	Екстернал
20	Едуард Т.	12	3	Прийнятий	6	4	Інтернал
	По молодшим підліткам	12	3,2	Прийнятий	4,7	5,3	Екстернал

Зведена таблиця № 12. Результати експериментального дослідження

особистісного та соціального фактора (середні підлітки)

№ п/п	Досліджувані	Вік	Соціальний фактор	Особистісні фактори
			Соціальний статус в групі	Локус контролю самосвідомості
			Кількість виборів	Найменування соціального статусу в групі	Інтерна-льність	Екстер-наль-ність	Тип локусу
1	Олена Г.	14	3	Прийнятий	6	4	Інтернал
2	Вікторія Д.	14	2	Знехтуваний	4	6	Екстернал
3	Оксана Д.	14	9	Лідер	3	7	Екстернал
4	Галина З.	14	2	Знехтуваний	7	3	Інтернал
5	Олена К.	14	2	Знехтуваний	3	7	Екстернал
6	Вєра К.	14	3	Прийнятий	6	4	Інтернал
7	Ганна М.	14	0	Пригноблений	7	3	Інтернал
8	Дар'я П.	14	9	Лідер	8	2	Інтернал
9	Інна П.	14	2	Пригноблений	4	6	Екстернал
10	Ганна Р.	14	4	Прийнятий	3	7	Екстернал
11	Інна С.	14	3	Прийнятий	5	5	Екстернал
12	Олеся С.	14	3	Прийнятий	6	4	Інтернал
13	Олексій Б.	14	2	Пригноблений	6	4	Інтернал
14	Сергій Г.	14	4	Прийнятий	6	4	Інтернал
15	Игор И.	14	2	Пригноблений	6	4	Інтернал
16	Антон К.	14	0	Знехтуваний	4	6	Екстернал
17	Максим К.	14	12	Лідер	8	2	Інтернал
18	Вадим М.	14	3	Прийнятий	5	5	Екстернал
19	Павло М.	14	4	Прийнятий	2	8	Екстернал
20	Олексій М.	14	6	Лідер	8	2	Інтернал
21	Максим О.	14	6	Лідер	1	9	Екстернал
22	Денис П.	14	0	Знехтуваний	4	6	Екстернал
23	Артур С.	14	2	Пригноблений	3	7	Екстернал
24	Олексій Ф.	14	3	Прийнятий	7	3	Інтернал
	По середнім підліткам	14	3,6	Прийнятий	5,2	4,8	Інтернал

Зведена таблиця № 13. Результати експериментального дослідження

особистісних та соціального фактора (старші підлітки)

№ п/п	Досліджувані	Вік	Соціальний фактор	Особистісні фактори
			Соціальний статус в групі	Локус контролю самосвідомості
			Кількість виборів	Найменування соціального статусу в групі	Інтернал	Екстернал	Тип локусу контролю самосвідомості
1	Тетяна Б.	16	7	Лідер	8	2	Інтернал
2	Ірина З.	16	3	Пригноблений	3	7	Екстернал
3	Наталя С.	16	3	Пригноблений	2	8	Екстернал
4	Настя Т.	16	5	Прийнятий	7	3	Інтернал
5	Ліна Ф.	16	4	Прийнятий	6	4	Інтернал
6	Наталя Ш.	16	5	Прийнятий	6	4	Інтернал
	По дівчатам	16	4,5	Прийнятий	5,3	4,7	Інтернал
7	Сергій З.	16	5	Прийнятий	5	6	Екстернал
8	Максим М.	16	4	Прийнятий	4	6	Екстернал
9	Роман Н.	16	7	Лідер	9	1	Інтернал
10	Олексій Н.	16	1	Пригноблений	1	9	Екстернал
11	Миколай Р.	16	3	Пригноблений	4	6	Екстернал
12	Євген С.	16	8	Лідер	6	4	Інтернал
13	Михайло Х.	16	3	Пригноблений	4	6	Екстернал
14	Роман Ч.	16	0	Знехтуваний	6	4	Інтернал
15	Ільдар Ш.	16	1	Пригноблений	3	7	Екстернал
16	Максим Ш.	16	5	Прийнятий	6	4	Інтернал
	По хлопчикам	16	3,7	Прийнятий	4,8	5,2	Екстернал
	По старшим Підліткам	16	4,1	Прийнятий	5,0	5,0	Екстернал

Таблиця № 14 Відсоткові значення показників соціального статусу.

Вибори	Позитивні	Негативні
Молодші підлітки	55%	45%
Середні підлітки	47%	53%
Старші підлітки	56%	44%

Малюнок № 5

Проаналізувавши дані, ми можемо зробити висновок, що соціальний статус підлітка не залежить від рівня агресивності. Благополуччя взаємин між молодшими підлітками можна пояснити ще низькою потребою у лідерстві. На середньому підлітковому етапі відбувається процес самоствердження: від почуття єдності підлітки прагнуть до самореалізації. При цьому процес погіршується факторами пубертатного періоду розвитку. А також цей процес можна пояснити за допомогою такого поняття, як максималізм при оцінюванні однолітків (підвищена критичність). У старшій віковій групі вже пройшли всі основні етапи формування колективу. Тому соціальна ситуація стає більш благополучною.

Для виявлення переважного типу локусу контролю самосвідомості нами була застосована методика СЛК Пантелєєва С.Р., Століна В.В. У процесі дослідження опрацьовані результати ми внесли до таблиць № 11, №12, № 13. Переклавши дані у відсоткові показники, ми вписали їх у таблицю № 15 і для наочності відобразили на малюнку № 6.

Таблиця № 15. Відсоткові значення типів локусу контролю самосвідомості

Тип локусу контролю самосвідомості	Інтернальний	Екстернальний
Молодші підлітки	65%	35%
Середні підлітки	45%	50%
Старші підлітки	31%	68%

Малюнок № 6

Отже, по результатам дослідження ми можемо зробити наступні висновки: соціальний статус у групі не залежить від екстернального типу локусу контролю, так як тенденція до низької екстернальності помічається у молодших підлітків (65%), а у старших спостерігається тенденція до переваги екстернального типу локусу контролю (68%) над інтернальним (31%).

Таким чином, рівень агресивності цілком може бути пов'язаний з тенденцією до екстернальності в залежності від вікової групи, так як високий рівень й агресивності й вираження екстернального типу локусу контролю притаманний старшому підлітковому віку. А для молодших підлітків характерні низький рівень агресивності та домінування інтернального локусу контролю. Представлена закономірність потребує ретельного подібного аналізу і може бути пропонована для подальшого дослідження.

Математична обробка даних дослідження. Кореляційний аналіз.

Для підтвердження нашого гіпотетичного припущення, що рівень агресивності та рівень прагнення до соціального домінування над партнером взаємопов'язані між собою, ми застосували кореляційний аналіз даних дослідження. агресивність міжособовий підліток соціалізація

Для того, щоб його здійснити ми провели певні математичні перетворення даних. Так, ми перевели рівневі показники у цифрові значення:

1 - дуже низький рівень

2 - низький рівень

3 - рівень нижче середнього

4 - середній рівень

5 - рівень вище середнього

6 - високий рівень

7 - дуже високий рівень.

З метою виявлення цієї залежності, ми визначили коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона за допомогою комп'ютерної програми.

Дані, які вносилися у програму, представлені в таблиці № 16 (див. додаток 1).

В результаті дослідження ми отримали достовірну на 0,95 кореляційну залежність між рівнем агресивності та рівнем прагнення до соціального домінування.

Результати кореляційного аналізу показують, що між досліджуваними параметрами виявлений значний сильний прямий зв'язок, який означає, що чим вище показники агресивності, тим більш підлітки схильні до прагнення домінувати.

Між низькими показниками (дуже низький, низький, нижче середнього) спостерігається більш помірний зв'язок (відповідно r (xy) = 0,52; (xy) = 0,56; r (xy) = 0,54).

Між середнім (0,71) та високим рівнями (відповідно рівень вище середнього - 0,63; високий - 0,85; дуже високий - 0,73) спостерігається більш сильний значимий зв'язок. Тобто, високий прояв рівня агресивності буде приводити до високого рівня прагнення у підлітків домінувати.

Кореляційний аналіз, проведений між агресивністю та підлеглим типом міжособових стосунків показує, що є значний сильний прямий зв'язок r (xy) = 0,67. Це вказує на те, що чим більше виражений підлеглий тип стосунків в групі, тим вище рівень прояву агресивності, яка присутня у людини і не має змоги виражатися.

Між типом локусу контролю (екстернальність - інтернальність) та агресивністю виявлений дуже слабий зв'язок (0,26), який дає нам підставу стверджувати, що соціальний локусу контролю істотного впливу на прояв агресивності не має. Для прояву агресивної поведінки необхідні додаткові фактори.

2.3 Формуючий експеримент

Ми вважаємо, що корекція агресивної поведінки підлітків повинна бути спрямована, насамперед, на усунення причини, яка викликала таку поведінку. Поки не буде з'ясована причина, не можна прогнозувати наслідок. Тому планування корекційної роботи з агресивними підлітками, на нашу думку, обов'язково повинно включати такий етап, як з'ясування так званого "соціального анамнезу" - вивчення соціального оточення підлітка, взаємовідносин його із членами сім'ї, з однолітками, з учителями, із вуличними референтними групами, тощо.

"Програма психокорекційного тренінгу невілювання агресивної поведінки у підлітків".

Метою тренінгу є пошук альтернативних (соціально прийнятних) способів задоволення власних потреб і взаємодії з навколишніми. У ході тренінгу вирішуються наступні задачі: усвідомлення власних потреб; відреагування негативних емоцій і навчання прийомам регулювання свого емоційного стану; формування адекватної самооцінки; навчання способам цілеспрямованого поводження, внутрішнього самоконтролю й стримування негативних імпульсів; формування позитивної моральної позиції, життєвих перспектив і планування майбутнього. Техніки, використовувані в тренінгу, в основному спрямовані на навчання підлітків використання прямого відмовлення від небажаного поводження, замість звичних для них способів агресивного реагування; навчання оцінці соціальних ситуацій; посилення й розширення продуктивних поведінкових реакцій; мінімізацію тривожності. У програмі тренінгу застосована модель покрокової зміни агресивного поводження.

Характер і функції занять.

Заняття являють собою змодельовані ситуації - гри, вправи, розваги, спрямовані бесіди, інсценівки. Заняття укладаються в створенні навчальних ситуацій, одночасно покликаних коректувати агресивне поводження учасників. Необхідна організація попереднього досвіду дитини, що дозволяє задовольнити його емоційні потреби й забезпечити введення нових форм поводження і нових видів пізнавальної діяльності. Тривалість заняття - 1,5-2 години, два рази в тиждень.

Принципи проведення занять.

Весь цикл виховувально-корекційних занять регулюється декількома основними правилами, дотримання яких забезпечує досягнення мети на кожнім етапі програмованої активності. Пропоновані правила спрямовані, насамперед, на усунення факторів, що впливають особливо негативно на хід навчального процесу. До них відносяться ситуації погрози, небезпеки, а так само відношення до вихованця, як до об'єкта. Використання у своєї виховувально-корекційної діяльності таких принципів, як принцип схвалення, партнерства, існування норм, сприяє формуванню відчуття безпеки, того, що учасник заняття є суб'єктом активності.

Принцип схвалення - підкреслення позитивних рис характеру людини. Цей принцип передбачає також схвалення почуттів. Ведучий не повинний ні засуджувати почуття й мотиви поводження учасників занять, ні вказувати, якими вони повинні бути. Дана програма виходить із цього принципу. Вона спрямована не на корекцію емоційного досвіду, а на виправлення і вірну орієнтацію прийнятих рішень і зв'язаного з ним поводження. Ведучий повинний виявляти доброзичливість до учасників занять і формувати відповідний тип поводження в них. Цей принцип можна інакше назвати принципом міжособистісної доброзичливості. Створенню атмосфери доброзичливості будуть сприяти також деякі ігри і вправи, спрямовані на виявлення, передачу й сприйняття позитивної інформації.

Принцип партнерства - елементи близького контакту й рівноправності партнерів у процесі взаємодії. Ведучий повинний установити близький контакт із дітьми. Цей контакт означає скорочення як фізичної (на це спрямовані деякі ігри), так і психологічної дистанції, яка проявляється в особистій і щирій зацікавленості ведучим проблемами учасників занять. Ведучий повинен виявляти активність, дотримуючи при цьому встановлені правила поведінки, особливо для досягнення взаєморозуміння. Він повинен стежити за ходом обміну інформацією, активно беручи участь у її сприйнятті й передачі нарівні з іншими учасниками.

Основні положення програми.

Цикл занять складається з трьох частин у залежності від поставлених цілей.

Перша частина. Головна мета - формування в дітей бажання активно впливати на власну поведінку. Цій загальній цілі підлеглі конкретно цілі на кожному з трьох етапів. Вступний цикл виховувально-корекційних занять спрямований на створення мотивації для участі в заняттях. Це цілком відповідає принципові добровільності участі. Перші зустрічі в групі присвячені встановленню контактів, зняттю психологічної напруги, створенню атмосфери взаємної довіри. Другий етап занять повинний допомогти дітям в оволодінні основними навичками контактів з іншими учасниками тренінгу. На третьому етапі чітко формулюється мета даного циклу - уміння модифікувати власну поведінку в ситуаціях, що викликають агресію.

Друга частина програми охоплює визначення, вербалізацію й активізацію особистих стандартів. Необхідно визначити норми, що передбачають доброзичливість і стримування агресії, незважаючи на негативні переживання і суб'єктивне виправдання агресії, з іншого боку - зіставити ці норми з власною поведінкою. Така побудова цієї частини циклу повинна сприяти виникненню в учасників прагнення працювати над собою.

Третя частина - навчання обраним технікам самоконтролю і неагресивного реагування в ситуаціях, що викликають агресію.

В результаті проведеного формуючого експерименту було досягнуто основної мети нашої дослідницької діяльності - розробити програму тренінгових занять, спрямованих на зниження рівня агресивності, на поліпшення міжособових стосунків у підлітків. Отже, ми можемо казати, що для зниження рівня агресивності особливо потрібно застосовувати такі методи впливу, як:

групові корекційні заняття;

індивідуальні заняття - бесіди, консультації;

необхідно використання цих методів у комплексі.

2.4 Результати контрольного експерименту

Через деякий час після проведення нашої корекційної програми, спрямованої на зниження рівня агресивності, нами був проведений контрольний експеримент із метою відстеження динаміки зміни рівня агресивності та домінування. Для цього нами були використані методика А. Басса, А. Дарки та методика Т. Лірі. Отримані результати динаміки зміни в поведінці досліджуваних занесені до таблиць № 18, № 19, № 20, № 21 та відображені у малюнках № 7, № 8, № 9, № 10.

Таблиця № 17. Порівняльний аналіз відсоткових показників індексу агресивності

Рівні	Констатуючий експеримент	Контрольний експеримент
Дуже низький	0%	13%
Низький	19%	22%
Нижче середнього	30%	28%
Середній	13%	10%
Вище середнього	11%	8%
Високий	23%	17%
Дуже високий	4%	2%

Малюнок № 7

Таблиця № 18. Порівняльний аналіз відсоткових показників індексу ворожості

Рівні	Констатуючий експеримент	Контрольний експеримент
Дуже низький	6%	15%
Низький	25%	31%
Нижче середнього	21%	27%
Середній	19%	14%
Вище середнього	11%	7%
Високий	13%	5%
Дуже високий	5%	1%

Малюнок № 8

Так, ми бачимо загальну зміну усіх рівнів агресивності й ворожості. Тобто, низькі рівні підвищуються, в той же час високі знижуються.

Загальні результати динаміки зміни високих рівнів агресивності та ворожості наступні: рівень вище середнього зменшився на 3%, високий - на 6%, дуже високий на 2%. Високі рівні ворожості зменшились: рівні вище середнього та дуже високий - на 4%, високий рівень змінився на 8%.

Таблиця № 19. Порівняльний аналіз відсоткових показників домінуючого типу міжособових стосунків

Рівні	Констатуючий експеримент	Контрольний експеримент
Дуже низький	3%	10%
Низький	11%	19%
Нижче середнього	10%	33%
Середній	23%	12%
Вище середнього	16%	8%
Високий	23%	11%
Дуже високий	14%	7%

Малюнок № 9

Таблиця № 20. Порівняльний аналіз відсоткових показників дружелюбного типу міжособових стосунків

Рівні	Констатуючий експеримент	Контрольний експеримент
Дуже низький	4%	1%
Низький	19%	7%
Нижче середнього	23%	8%
Середній	12%	20%
Вище середнього	22%	31%
Високий	18%	25%
Дуже високий	2%	8%

Малюнок № 10

Проаналізувавши дані ми можемо казати, що при загальній зміні рівнів, низькі рівні домінування збільшуються, а високі - зменшуються. Стосовно дружелюбного типу міжособових стосунків навпаки - при зменшенні низьких рівнів високі збільшуються.

Домінуючий тип міжособових стосунків змінився наступним чином: рівень домінування вище середнього зменшився на 8%, високий - на 12%, а дуже високий - на 7%. Згідно цього рівень дружелюбного типу міжособових стосунків має такі дані: рівень вище середнього збільшився з 22% до 31%, високий рівень - з 18% до 25% і дуже високий рівень збільшився з 2% до 8%.

В результаті проведеного контрольного експерименту нами були отримані позитивні дані стосовно зниження рівню агресивності, ворожості, домінування та підвищення рівня дружелюбності.

Таким чином, наша корекційна програма допомогла нам знизити рівень агресивності та поліпшити стосунки у підлітковій групі.

Отже, представлена програма невілювання агресивності у підлітків дозволяє практичному психологу дослідити та коректувати агресивну поведінку школярів, поліпшувати благополуччя міжособових стосунків. Але необхідно зазначити, що все ж таки формування особистості підлітка починається в сім'ї. І перш за все батьки повинні закріплювати у дитини ті якості особистості, які розвивались на тренінгових заняттях.

По результатам проведеної корекційної роботи ми бачимо підтвердження нашого гіпотетичного припущення, що між рівнем агресивності та прагненням домінувати є значний сильний прямий зв'язок. Тобто, при зниженні рівня агресивності знижується й рівень домінування і навпаки.

2.5 Висновки

В результаті проведеної теоретичної й практичної роботи, нами був отриманий грунтовий та багатоплановий матеріал, який дозволив зробити наступні висновки:

В результаті теоретичного аналізу літератури по проблемі агресивності та її зв'язку з міжособовими стосунками ми можемо казати, що:

Існують три теорії виникнення агресивності у підлітків:

1) теорія (З. Фрейд, К. Лоренц, А. Адлер), згідно якої агресивність має генетичні корні. Вона дана кожному як захисна інстинктивна реакція. Агресивність не змінна, генерується спонтанно, безперервно і спрямована на другі об'єкти (у тому числі на людей) з метою їх підкорення чи завоювання.

2) Фрустраційна теорія (Дж. Доллард, Л. Берковітц та ін) розглядає агресивність як ситуаційний, а процес, як один із виходів з фруструючої ситуації. При фрустрації особистість реагує цілим комплексом захисних реакцій, одна з яких грає ведучу роль.

3) Теорія соціального научання (А. Бандура, А. Басс) розглядає агресивність як поведінку, засвоєну в процесі соціалізації через спостерігання відповідного способу дій та соціальне підкріплення. Проаналізувавши ці психологічні теорії, ми зробили висновок, що, на нашу думку найбільш повно процес впливу агресивності на особистість розкриває теорія соціального научання. З трьох розглянутих нами теорій походження агресивності ця теорія є однією з найбільш ефективних в плані прогнозування агресивної поведінки, особливо якщо є свідки про агресор та ситуації соціального розвитку.

Існує також декілька моделей виникнення агресивності. Психоаналітики дотримуються психогідравлічної моделі; ортодоксальні біхевіористи пов'язують процес агресивності з моделлю "Стимул - Реакція", з позитивним та негативним (аверсивним) заохоченням. Представники теорії соціального научання розглядають процес виникнення агресивності як результату взаємодії трьох компонентів: заохочення, научання та особистісний досвід. Вітчизняні психологи пов'язують виникнення агресивності з процесом соціалізації та входження у діяльність.

Розглянуті нами вікові особливості агресії свідчать, що вона найбільш має свою прояву у старшому підлітковому віці (14 - 16 років), що пов'язано з переходом від дитинства до дорослості через статеве дозрівання, яке ще більш посилює прояви агресивної поведінки.

В літературі є також існування статево - вікових відмінностей у способу вираження агресивності (Лагерспетц К., Канкейнен А). Виявлено, що дівчата у підлітковому віці використовують непрямі способи агресивної поведінки (негативізм та вербальна агресія), а хлопці - прямі (фізична агресія та негативізм).

В результаті проведеного експериментального дослідження нами були отримані такі дані:

Найбільше вираження агресивності й ворожості у досліджуваних наступає у віці 16 років, тобто у старших підлітків. При цьому найнижчий рівень агресивності й ворожості спостерігається у молодшому підлітковому віці.