Психосемантична структура етнічної свідомості

Окрім цього констатовано, що предметний континуум давнього русича, подібно до простору, поділяється на речовий світ середини й речовий світ периферії. Останній (чужі речі) для історичного слов'янина виконують то еротичну (подарунок), то агресивну (зброя) функцію, сполучаються в соціально-діяльнісному шарі давньої ментальності із земними предметами, що забезпечують аліментарні потреби суб'єкта в рослинно-землеробському, скотарському й ремісничо-формозмінному коді свідомості, але ніколи не стають сакральними. Як у давнину, так і в сьогоденні у свідомості слов'янина за допомогою речей світ символічно маркується як «свій» або «чужий».

Аналіз аксіологічних та каузальних аспектів слов'янської ментальності показав, що епічний слов'янський герой діє в чітко визначених межах традиції. Як поведінкова норма, так і оцінювання поведінки, вчинку здійснюється за критеріями, винесеними за межі особистості, - критеріями езотеричними, релігійними, родинно-сімейними, визначеними долею або чужою волею, обманом чи людською зрадою. Словесна ритуалістика (прокляття, молитва, замовляння) - також стійка детермінанта сюжетного руху. Узагальнення семантики текстів виявило дві комплексні причини вчинків історичного слов'янина - виклик долі та майбутня винагорода: смертельна загроза на шляху героя спричиняє його агресивні дії, але в кінцевому рахунку ритуально винагороджується дарунком безсмертя (знання, багатство тощо).

Сучасна східнослов'янська ментальність демонструє більшу якісну розмаїтість семантики аналогічних понять. Так, релігія мислиться як категорія безсмертного в ритуально-дублюючій онтології, однак, будучи розглянута як життєва реальність, з'являється в контексті ідеального, рефлексивного й аліментарного. Тобто, з одного боку, релігія виступає ні чим іншим як духовним хлібом, проте з позиції раціонального оцінювання викликає сумніви у її здатності до духовної ортопедії. Подібно до поняття релігія, душа - це категорія безсмертного, що існує в ритуально-дублюючій онтології, але при цьому кодифікована у світоглядній свідомості як категорія еротична. Поняття сильно психологізоване, однак семантика душі в основних рисах зберегла ознаки історичного міфу.

За даними асоціативного експерименту та семантичної диференціації поняття свобода, ця провідна екзистенціальна цінність в сучасній свідомості оточена семантикою життя, соціальної діяльності, еросу, безсмертя та ідеально-рефлексивного. Бажаність і практична недосяжність абсолютної свободи створюють підґрунтя для міфологізації цього поняття. Українська етнічна свідомість не задоволена якістю наявної свободи, проте оцінювання самої категорії ведеться не в емоційному, а в когнітивному плані. Помічено, що виключно раціональний підхід до семантизації поняття у східного слов'янина, як правило, супроводжується тим, що поняттю «відмовляється» в етнічності.

Факторний аналіз сучасної семантики поняття любов свідчить про розуміння любові як сімейно-родового почуття (сема «генезисне»), незважаючи на те, що полісемічне слово «любов» більшістю досліджуваних мислиться у значенні «кохання». Саме воно створює відчуття комфорту, близькості, згуртованості людей, що живуть поруч, тобто тієї життєвої філософії добра, яка здатна осягнути таємницю любові і передбачає мудрість оцінювання. Універсалія повністю розміщується в семіотичному просторі життя, виразно психологізована і, за рідкісним винятком, не містить ознак міфу, тобто десакралізована.

У результаті якісного компаративного семантико-семіотичного аналізу змістових елементів давньої та сучасної східнослов'янської ментальності, отриманих у попередніх експериментальних серіях, доведено, що найбільш продуктивну семантику як в діахронії, так і в синхронії має категорія життя. При цьому у біологічному її контексті мисляться людина та її життєдіяльність у давнину, а також земля, хліб, друг, любов сьогодні.

У знаковому контексті категорії граничних підстав «народження», в його біологічному шарі, розміщується архаїчна універсалія простір та сучасні універсалії дім і життя, а в ритуально-дублюючому шарі свідомості - архаїчна універсалія людина. Це тим більш логічно й очікувано, що саме дім був і залишається осередком просторово-часової організації фізіологічних форм життя. Народження людини, в історичному розрізі виконує ритуально-дублюючу (замінну) функцію як подія духовно-практичного подолання кінцевості людського буття. Цю ж функцію, але в контексті категорії життя виконує емоційна реактивність архаїчного слов'янина. Таке трактування емоції як ритуалізованого (в сенсі культурної прийнятності) способу психологічного захисту від страху смерті знаходить своє підтвердження у спостереженій значній перевазі в емоційному житті наших предків негативних емоцій над позитивними.

Гранично мінімально представлена у слов'янській свідомості категорія смерть: лише чужий, периферійний простір несе в собі пряму загрозу історичній людині. Сучасна ж свідомість трансформує неминучий у будь-які історичні часи природній страх смерті в ті чи інші компоненти новітнього аліментарно-еротичного міфу престижності. На підтвердження цього положення свідчать факти ритуального заміщення (ритуально-дублюючий шар) категорії безсмертя: ритуалістика безсмертя у давнього слов'янина стосувалася простору і причиновості, сучасна ж свідомість убачає безсмертя в поняттях час, душа та річ.

Частково семіотика безсмертя збереглася у контексті патріотичних почуттів до рідної землі. В інших своїх виявах міфологія безсмертя втрачена, зокрема, втрачене розуміння дому як храму, ритуалістика в просторі дому. Формується нова семіотика, характерна ідеалізацією свого, нова міфологія престижності. Сучасний ерос «розчинений» не в просторі, а в людях і речах. У довгому переліку ідилічних у давнину категорій лише поняття мати й дитя зберегли в сучасній етнічній свідомості ознаки ідилічності.

Переважна більшість проаналізованих концептів кодуються в еротичному контексті. В аліментарному коді свідомості містяться архаїчні універсалії простір та людина, а також сучасні земля, річ, релігія. Агресивний свідомісний код спостерігаємо в життєдіяльності, реактивності, причиновості та, частково, у просторі (в частині чужого простору) історичної людини. Агресивність в сучасній свідомості пов'язана з семантикою універсалій людина, друг, народ, чоловік та душа. Модифікації кодів світоглядної свідомості у рослинно-землеробському, скотарському, ремісничо-формозмінному (речовому) їхніх варіантах є актуальними переважно для характеристик історичної, а не сучасної свідомості слов'ян.

Cемантика серединного простору в сучасній свідомості, як і раніше, пов'язана з категоріями народження, соціальної діяльності й аліментарності (спільного споживання). Реактивність сучасного слов'янина пов'язана з семантикою народження (родового), біологічного, соціально-діяльнісного. Ідеалізацію цінностей любові й свободи ми розцінюємо як компонент новітнього міфу про безсмертя.

У семантиці жіночого функції біологічна й генезисна сьогодні частково замінюється соціально-діяльнісною. У семантиці чоловічого виразно виявляється біолого-еротична функція: зберігаючи соціальну агресивність, чоловік стає частиною серединного (домашнього) простору, через що давня язичницька опозиція жіночого й чоловічого втрачає соціальне підґрунтя.

В цілому, семантика, з якою можна було б пов'язати формування сучасного міфу про людину, позначена ідеалізацією всіх проявів життя, еросу й експансією соціально-діяльнісного в ньому. Новизною цього міфу, вплетеного в саму тканину життя, є те, що він рефлексується суб'єктом, і те, що сакральне в ньому сьогодні стає аліментарно-еротичним. Етнічними константами слов'янської свідомості виступають категорії життя, ерос, агресивність, соціально-перетворювальна діяльність та народження.

Третій розділ роботи «Психосемантична репрезентація етнічної свідомості в культурному дискурсі. Візуальний образ світу» присвячено виявленню основних тенденції соціокультурних та етнічних особливостей сприймання візуальних об'єктів, завдяки чому з'ясовується специфіка суб'єктивної семантики певного етносу в зіставленні з таким же іншого.

На підставі аналізу кроскультурних особливостей естетичного сприймання візуальних об'єктів констатовано етнічну специфіку сприймання й оцінювання об'єктів художньої культури представниками різних етно-національних груп. Стимульним матеріалом для суб'єктивного оцінювання послужили десять об'єктів-репродукцій картин, дібраних з урахуванням трьох критеріїв: належності зразка живопису до тієї чи іншої національної культури, його віднесеності до певного культурного напрямку та певного жанру. Це й забезпечило експлікацію соціокультурних або етно-національних детермінант сприймання й трактування реципієнтами художнього об'єкта.

Узагальнення експериментальних даних дозволило констатувати, що етнічний гештальт-контекст представників українського етносу зумовлює переважно використання такої художньої знаковості: заокругленість форм, наявність центрального образу (героя), солярність (яскрава освітленість об'єкта або випромінювання світла самим об'єктом), предметність (конкретність) образу, рослинно-тваринна тематика зображення, жовтогаряча та синя кольорова гама, площинно-об'ємне зображення.

Етнічний гештальт-контекст представників російського етносу полягає в більш частотній актуалізації таких моментів: жанрова та тематична толерантність, віддання переваги іноетнічним культурним об'єктам, рівноцінність конкретних та абстрактних зображень, явна або неявна присутність людини, тенденція до композиційного об'єднання живих істот, прихильність до горизонтального просторового зображення та різноманітна кольорова гама. Слов'янська ментальність, таким чином, демонструє тенденцію вважати об'єкт етнічно своїм незалежно від його належності до тієї чи іншої національної культури, культурного напрямку або жанру.

Візуальні вподобання представників китайського етносу продемонстрували домінування таких елементів: плавність ліній, рослинна тематика зображення, прихильність до перспективного зображення (горизонталь і вертикаль), пастельна кольорова гама, емоційно-захисне реагування на неестетичність зображення.

Представники іранського етносу мають такі перцептивні особливості етнічного контекст-гештальту: предметність (конкретність) образу, тонка лінеарність та контурність, багатокомпонентність зображення, блакитно-зелена кольорова гама, емоційно-захисне реагування на тривожність зображення.

Досліджувані-представники турецького етносу показали таку конфігурацію етнічного контекст-гештальту: багатокомпонентність зображення, тонка лінеарність та контурність, рослинно-тваринна тематика зображення, предметність образу, солярність образу, жовтогаряча кольорова гама, емоційно-захисне реагування на тривожність зображення.

Візуальні вподобання слов'ян здебільшого базуються на тематичних та динамічних ознаках (виразність деталей, лінія, колір), в той час як азіати вбачають красу в «силових» характеристиках картини (об'єм, кількість деталей). Констатовано міжетнічну солідарність у позитивних оцінках українського живописного авангарду та народного примітивного живопису. Показано, що перцептивність українців і росіян відзначається високою корпоративністю (коефіцієнт кореляції склав 0.778), показники кореляції перцептивних оцінок українців і китайців дорівнюють 0.385, українців й іранців 0.510, українців і турок 0.02 (р <0.05).

Виявлення специфіки перцепції та суб'єктивного оцінювання автокультурного та інокультурного живопису представниками одного етносу відбувалося із застосуванням трьох методів: методом вільних асоціацій досліджувалася перцепція авангардного живопису, методами етнічного та художнього семантичних диференціалів - перцептивна семантика автоетнічних, але різнокультурних зразків живопису (традиційного та авангардного). Обробка даних суб'єктивного оцінювання зразків сюрреалістичного живопису показала тенденцію превалювання асоціацій з негативним емоційним навантаженням. В оцінюванні колажних зображень найбільш визначальними є перцептивні й емоційні характеристики; тут порівняно частіше виступає аналітико-зорова семантика, насамперед, спосіб просторової організації, а також наочний зоровий образ. Досліджувані виявили одностайність у конотативних оцінках візуальних об'єктів, які їм сподобалися.

У дослідженні порівняльної психосемантики автокультурного та інокультурного живопису виявлено, що візуальний об'єкт, визнаний більшістю досліджуваних психологічно своїм (зразок народного примітивного живопису), є виразною проекцією етнічної свідомості. Знакове наповнення «свого»: сильне, близьке, рідне, глибоке, щедре, захопливе, динамічне, свідоме, розслаблене, м'яке, свіже, даруюче надію. Психосемантика «чужої» знаковості зводиться до категорій сила, довіра, свідоме, активність, істина, незвичайність.

Висновок методичного характеру полягає в тому, що використання в експерименті даних етнічного семантичного диференціала дало підстави уточнити та правильно інтерпретувати показники художнього семантичного диференціала.

Отримано порівняльну картину психосемантичного дослідження перцептивних оцінок двох кінотворів: монокультурних (обидва християнської тематики), проте різних за етно-національним походженням.

Семантика перцепції іноетнічного фільму виявилася специфічною тим, що виразно негативна оцінка фільму тут сполучається з також негативно сприйнятим змістом його активності та сили. Зміст факторів переважно оцінно-раціональний: фільм викликає інтерес, але кваліфікується як відсторонений, чужорідний об'єкт. Таким чином, семантичне поле іноетнічного фільму не відповідає семантиці «свого» у свідомості респондентів, а дозволяє говорити лише про прихильні оцінки окремих його якостей. Серед перцептивних оцінок респондентами автоетнічного фільму впадає в око стійка дихотомія: навіть високосемантичні фактори сили й оцінки, виступаючи аналогом чоловічих етнохарактеристик, доповнюються фактором активності, здебільшого й переважно жіночого (розслаблено-пасивного) змістового наповнення.

З метою специфікації смислової структури автокультурного кінотвору була використана восьмикомпонентна схема аналізу смислів (Д. О. Леонтьєв), яка експлікує тематику, хроніку, хронотопіку, метафорику, семантику, символіку, архетипіку та архитектоніку твору. Виявлено, що у кінодискурсі, органічно іманентному українській етнокультурній традиції, мусять бути наявними: тематика, типова для українського кінодіалекту, символіка з уживанням автоетнічних символів (переважно універсальних), романтично-символічна семантика твору, хронотопіка раннього модернізму, природа як основа архітектоніки твору, історична основа хроніки подій, язичницько-християнська метафорика, хронотопічні прийоми канонізації героя, ознаки первинного синкретичного ритуалу (архетипіка) - все те, що органічно пов'язує кінотвір з художньою ідеологією неоміфологізму.

Психосемантика етнічного погляду на архітектуру виявила у понятті дім суб'єктивну семантику добра, щастя та гармонії. Дім є серцевиною жіночого світу, середовищем роду і рідного, втіленням стабільності та захищеності. Семантичний простір респондентів демонструє ознаки новітнього «міфу про дім»: він сам є річчю, елементом соціального маркування особистості, соціальним символом, дескриптором сучасного еросу. Семантика універсалії дім у сучасній свідомості десакралізована, щодо нього активно формується новітній міф, засадничі мотиви якого полягають у континуумі індивідуалістичних цінностей - соціальних переваг, престижу володіння, особистого комфорту.

Таким чином, експериментально констатовані відмінності семантичних особливостей перцепції візуальних об'єктів представниками різних етносів свідчать на користь гіпотези про переважну детермінацію етнічного образу світу етнічним контекстом гештальту як сукупністю фізичних і психічних фактів, які забезпечують етнізований характер індивідуального сприймання.

У четвертому розділі дисертації «Психосемантичні та культурні фактори українського дискурсу» порушено проблему етноспецифічних текстів, тобто творів національної літератури та фольклору, які, будучи похідними від культурно-історичного буття народу, несуть у собі етноспецифічні риси дискурсу, що відображують й одночасно визначають етнічний образ світу.

Експериментально констатовані психосемантичні особливості українських, іранських, турецьких та китайських етноспецифічних текстів.

Контент-аналіз емоційно-лексичних параметрів розглянутих текстів із застосуванням комп'ютерної психолінгвістичної експертної системи ВААЛ показав їхні спільні характеристики, які полягають в інтровертованості, залежності та недієвості. Слов'янські тексти лідирують за параметрами доброзичливості, правдивості, недомінантності, недемонстративності, неегоїстичності та витонченості. Тексти тюрко-іранських культур вирізняються відсутністю самоконтролю, практичності та незалежності. Китайські тексти виявилися порівняно найменш доброзичливими та найбільш агресивними. Слов'янські та турецькі тексти корелюють за параметрами емоційно-лексичних оцінок (коефіцієнт 0.700, р<0.05). Виразно незалежними між собою виявилися слов'янські та китайські (-0.680, р<0.05), а також тюрко-іранські та китайські тексти (-0.260, р<0.05).

Далі було проаналізовано типові для етносу цінності, закарбовані в етноспецифічних текстах. Слов'янські тексти демонструють сталість інтересу одночасно до категорій краси та потворності, чого не можна сказати про тексти азійських етносів, в яких потворність заперечується. Категорія добра як цінність є низькостатистичною в усіх текстах, категорія зла (боротьба з ним) фігурує лише у тюрко-іранській групі текстів. Моральність домінує над аморальністю лише у слов'янських текстах. Усі тексти виявились позбавленими тематики практичності, у цьому сенсі слов'янські тексти ще й ведуть перед в описі непрактичності. В цілому констатовано високу подібність семантики цінностей, відображених в етноспецифічних текстах: слов'янських і китайських (0.485, р<0.05), слов'янських і тюрко-іранських (0.429, р<0.05), китайських і тюрко-іранських (0.737, р<0.05).

Ці дані підтримуються й результатами психосемантичного диференціювання. Твори китайської літератури, апелюючи до етнічної свідомості українського читача, активізують в ній семантику мужності, терплячості, тривожності перед лицем можливого обману, твердості, холодності. Тексти іранської та турецької національних літератур відповідають у ментальності українського читача таким її рисам, як жіночність, повільність, слабкість сюжетної динаміки при високій динаміці почуттів, орнаментальність та намагання прикрасити реальність. В цілому, серед запропонованого ряду текстів близькими ментальності українських читачів виявилися тексти української, турецької, іранської та китайської літератур, причому така близькість визначається як етнокультурними, так і соціокультурними параметрами. Етнічно свій текст атрибутується досліджуваними у конструктах сильний, хороший, гарячий, красивий, активний, швидкий, жіночний.

Семантичний диференціальний простір етносу експліковано також знаковими засобами прозових та публіцистичних текстів. Передбачалося, що за умов експериментального підтвердження ідентичності або подібності семіосфери літературного напрямку з етнічною семіосферою українців очікувані розбіжності у психосемантичній оцінці текстів необхідно віднести на рахунок соціокультурних цінностей досліджуваних. У випадку ж однотипного оцінювання різноетнічних текстів спільного естетичного напрямку логічне пояснення такого оцінювання слід було б шукати серед етнопсихологічних чинників. Стимульний матеріал склали тексти двох новел експресіоністичного напрямку української та німецької літератур.

У ході якісного порівняльного аналізу констатовано розбіжність конструктів, які атрибутують етнічні автостереотипи, риси українського етнічного характеру, семіотичні ознаки експресіонізму та фактори отриманих в експерименті групових оцінок. Найбільшою мірою етностереотипи пов'язані з семіотичними концептами експресіонізму, а також, окремо, експериментальні фактори - з об'єктивними атрибутами етнічного характеру. Цілком незалежними виявились площини етнічних самохарактеристик й оцінок читачами як авто- так і іноетнічного текстів. Показники оцінок різноетнічних текстів україномовними та російськомовними читачами лінійно корелюють між собою (0.665; р<0.05). Даний факт, а також наявні суттєві відмінності в перцепції творів читачами з філологічною й нефілологічною освітою промовляють на користь гіпотези про соціокультурну детермінацію перцепції й оцінки естетичного об'єкта, на відміну від етнічно зумовленої перцепції.

Експериментальній перевірці підлягала також гіпотеза про пов'язаність етнічної ідентифікації тексту з його тематичною спрямованістю, змістом. Факторному аналізу піддавалися показники оцінок респондентами п'яти публіцистичних текстів, різних за тематикою. Етнічно «своїми» було визнано тексти, в яких домінують оцінки рідне, близьке, високе, шляхетне, простодушне, істина, суворість, сила. Етнічно чуже визнається життєвим, зухвалим, свідомим і глибоким, при цьому воно викликає напругу й розцінюється як буденне й низьке.

Статистичний матеріал оцінок прозаїчних та публіцистичних текстів у різновікових експериментальних групах продемонстрував неоднорідність перцептивних оцінок текстів молодими реципієнтами з деякою тенденцією віддання переваги автоетнічним текстам. Старші досліджувані виявили цю тенденцію переважання автоетнічного тексту більш виразно. Прямого зв'язку між ідентифікацією тексту як етнічно близького та його тематичною спрямованістю не виявлено. Вік і професія досліджуваних визначають переважання соціокультурної (на відміну від етнічно зумовленої) детермінації перцепції й оцінки прозових та публіцистичних текстів.

Отримані результати дозволили автору запропонувати предмет, форми й методи надання етноспецифічної бібліотерапії - різновиду бібліотерапевтичної допомоги клієнтові-носієві певної етнічної культури в рамках спілкування «бібліотерапевт - читач». Розглянуто окремі форми й методи етнобібліотерапії (проблемна, ситуаційна, ігрова бібліотерапія та бібліотерапія на засадах структурного аналізу) та описано авторську модель первинного бібліотерапевтичного діалогу з урахуванням логіки взаємодії партнерів і часового спрямування бесіди.

На вибірці україномовних читачів (n = 238) проведене опитування стосовно тих з прочитаних респондентами творів української, російської, зарубіжної літератури, які будь-коли справили на них психотерапевтичний вплив. Порівняння отриманого списку творів з аналогічним, рекомендованим для проведення бібліотерапевтичних занять у Російській Федерації (коефіцієнт кореляції склав 0.106, р <0.05), свідчить про слабку залежність статистичного наповнення рядів даних, а отриманий тематичний список джерел може слугувати підставою для рекомендації літератури у бібліотерапевтичній роботі, зокрема, з юнацтвом.

Дослідження форм і методів бібліотерапії поставило питання про семантичні особливості бібліотерапевтичного художнього твору, його образну систему й засоби експресивності. З цією метою було виявлено психосемантичну структуру поетичних творів (потенційно етнобібліотерапевтичного і нейтрального щодо терапевтичного впливу). Методом семантичних універсалій і, окремо, методом семантичного диференціала виявлена висока зв'язаність текстових оцінок у двох експериментальних групах - філологів і психологів (від 0.940 до 0.951 для різних текстів). Експериментально здійснено семантичну реконструкцію тексту (з точністю 85%) й оцінку його бібліотерапевтичного потенціалу. Проведено порівняльний аналіз та оцінено експериментальну ефективність моделювання у психосемантиці на базі двох названих методів.

Результати вимірювань виявили окремі фактори, що здатні пояснити параметри, отримані як першим, так і другим методом. Такими факторами є екзистенціальний за своєю суттю фактор «сила» та когнітивний за змістом фактор «оцінка», при цьому обидва здобували позитивні або негативні значення й поширювалися на оцінки обох текстів. Окреслена явна межа між «своїм» і «чужим» поетичним текстом: семантика першого асоціюється з категоріями смерть, безнадійність, виснаженість, свідомість, недовіра, другого - з категоріями близьке, рідне, життя, довіра, ніжність, захопленість, розслабленість, щедрість, чоловіче, інтуїтивність.

Насамкінець було здійснено спробу описати вікову різницю перцепції всередині українського етносу. Коефіцієнт кореляції показників старшої й молодшої груп щодо перцепції візуальних об'єктів складає 0.925, ті ж показники щодо вербальних об'єктів виявилися низькокорелятивними (коефіцієнт 0.280, р<0.05). Очевидною є тенденція віддавати перевагу автоетнічним творам в обох вікових групах. При цьому амплітуда від прийняття до заперечення у представників старшої групи кількісно виразніша. Сприймання етнічних українців та росіян високою мірою схоже між собою: кореляція показників сприймання візуальних об'єктів сягає 0.957, вербальних 0.736 (р<0.05). Ці факти підтверджують назагал більшу архетиповість візуальної семантики порівняно з вербальною.

Останнім завданням роботи стало узагальнення експериментального матеріалу та моделювання основних досліджених феноменів. З цією метою на основі розкриття структурно-змістових характеристик етнічної свідомості було розроблено психосемантичну модель етнічного образу світу східних слов'ян. Для змістового наповнення моделі весь експериментальний матерал у вигляді дешифровок категорій граничних підстав (КГП) історичного та сучасного світогляду, факторного наповнення семантичного простору двадцяти трьох етнорелевантних понять, факторного наповнення перцепції сорока двох етно- та соціокультурних об'єктів було піддано семантичній компресії. В цілому, зміст моделі утворили 402 семантико-семіотичні одиниці.

Першу ортогональну площину моделювання склало уявлення про актуалізацію етнічної свідомості через етнічний гештальт-контекст та її віддзеркалення у багатоманітних неетнічних (соціокультурних) гештальт-контекстах. Другу - уявлення про суб'єктивний досвіду етносу: його перцептивний шар (просторово-часова модель), семантичний шар (смисли як відношення суб'єкта до об'єктів перцептивного світу) і ядерний шар образу світу (складовими якого є етнічно детерміновані смисли, архетипи).

Ядерний шар свідомості в етнічному гештальт-контексті представлений найпродуктивнішим гіперфактором Етнічність, що увібрав у себе 24 фактори: у східнослов'янській етнічній свідомості він охоплює поняттєву сферу роду, статі, віку та позитивності. Центральну зону тут утворила категорія граничних підстав життя в її ідеальному (рефлексивному) шарі усвідомлення та еротичному свідомісному коді. Етноконстантними у свідомості слов'янства є категорії граничних підстав народження та безсмертя, осмислені у біологічному шарі свідомості за аліментарним свідомісним кодом на рослинно-землеробському рівні його модифікації. До трансформованих у часі належить категорія граничних підстав життя, мислима у соціально-діяльнісному шарі свідомості, еротичному свідомісному коді на ремісничо-формозмінному рівні модифікації. Неоміфологемами виявилися життя та безсмертя в ідеальному шарі КГП (наративний підвид), аліментарно-еротичному свідомісному коді на ремісничо-формозмінному (речовому) рівні модифікації.

Семантичний шар суб'єктивного досвіду в етнічному гештальт-контексті представлено такими гіперфакторами: Безумовно позитивна оцінка. Емоційне прийняття. Сила. Ясність. Стримана активність. Оманливість. Слабкість. Загадковість. Самодостатність. Свобода. Естетичність.

Перцептивний шар суб'єктивного досвіду в етногештальтному контексті містить в собі такі гіперфактори: Довірлива слабкість. Доброзичливість. Невибагливість. Фемінінність. Характерність. Особистісна гідність. Когнітивна складність. Маскулінність. Ювенільність. Емоційність. Естетичність. Стійкість у часі. Здоров'я. Динамізм.

Соціокультурні гештальт-контексти суб'єктивного досвіду етносу показали такий факторний зміст. В ядерному шарі: Заперечення етнічного. Чуже. Страх. Смерть. У семантичному шарі: Простота. Слабкість. Емоційне прийняття. Позитивність. Усвідомленість. Сила. Амбівалентність. Свобода. У перцептивному шарі: Емоційна збудливість. Мудрість. Віковий фактор. Наївність. Інтровертованість. Оптимізм. Жіночність. Енергійність. Грубість.

В цілому, перцептивний шар суб'єктивного досвіду кількісно представлений 186-ма семантико-семіотичними одиницями, семантичний шар - 129-ма одиницями, ядерний шар - 87-ма. При цьому 231 з них актуалізовані етнічним гештальт-контекстом, а 171 - соціокультурними.

Тим самим, дослідження продемонструвало продуктивність підходу до вивчення структури і змісту свідомості через співвіднесеність двох дослідницьких площин: фіксації етнокультурних та соціокультурних компонентів перцепції художнього знака, з одного боку, та структурування свідомості за критеріями архітектоніки суб'єктивного досвіду, з іншого.

ВИСНОВКИ

Основні висновки проведеного дисертаційного дослідження формулюються у таких положеннях:

1. На підставі узагальнення теоретико-методологічних та експериментальних засад вивчення етнічної свідомості розроблено системний концептуальний підхід до вивчення феномену етнічної свідомості, який полягає у поєднанні методолого-методичних можливостей психосемантики та психосеміотики.

2. Проведена психосемантична реконструкція первинних структур свідомості давніх східних слов'ян: досліджена специфіка оцінності, емоційності, реактивності, просторової й часової категоризації світу. Порівняльний аналіз поняттєвого структурування світу давніми і сучасними східними слов'янами показав, що в сучасній свідомості етноконстантними є такі її семантичні утворення як поділ слов'янського топосу на центр (середину) та периферію (де остання втратила ознаки ворожості); телеологічний та аксіологічний аспекти слов'янської ментальності (глибинна семантика причин людських вчинків залишається незмінною). Сучасна свідомість, будучи, як і раніше, пов'язаною з cемантикою серединного простору категоріями народження, соціальної діяльності та аліментарності (спільного споживання), позбавлена ритуально-дублюючого онтологічного шару семантики, натомість містить в собі ознаки демонстративного престижу.

Підтверджено наявність, з одного боку, низки понять-універсалій, кваліфікованих як етнічні константи (39.2% досліджених семантичних одиниць), з іншого - втрату або трансформацію в етногенезі окремих універсалій (21.7% від загального матеріалу). Центральна зона, спільна для етноконстант і трансформантів, охоплює 30.4% всього семантичного матеріалу. Неоміфологічний компонент етнічної свідомості склали 8.7% семантичних одиниць. Ці дані підтверджують гіпотезу про семантичну збереженість українського етносу.

3. Експліковано кроскультурні особливості сприймання та оцінки досліджуваними культурних зразків різномодальної семантики. Особливостями візуальної семантики східних слов'ян виступають: жанрова та тематична толерантність, переважання іноетнічних культурних об'єктів, рівноцінність конкретних та абстрактних зображень, явна або неявна присутність у зображенні людини, тенденція до об'єднання живих істот, прихильність до горизонтального просторового зображення, різноманітна кольорова гама, переважання заокруглених форм, наявність центрального образу або героя, полярність, предметність образу, рослинно-тваринна тематика зображення, жовтогаряча, синя та зелена кольорова гама, площинно-об'ємне зображення.

Особливостю вербальної семантики є те, що тексти високого експресивного навантаження сприймаються й оцінюються слов'янським читачем на засадах соціокультурного прийняття та етнокультурного заперечення. Фактор сила виявляється тісно пов'язаним переважно з екзистенціальною, а фактор оцінка - з когнітивною сферою суб'єктивного світу особистості. Подвоюється оцінність суджень відносно текстів, що відкидаються реципієнтами, зменшується якість сили у відношенні прийнятних текстів.

4. Доведено відмінність семантичних особливостей перцепції тих самих об'єктів представниками різних етносів, що засвідчило наявність етнічного гештальт-контексту сприймання світу, який диференціюється від інших, соціокультурних (ментальнісних) контекстів сприймання. При цьому у східних слов'ян етнічний гештальт-контекст сприймання актуалізує 57,5% змістових одиниць свідомості, а соціокультурні гештальт-контексти - 42,5 %.

Показано, що перцепт, будучи суб'єктивованим утворенням, активізує у свідомості реципієнта властивий йому етнічний гештальт-контекст, крізь який свідомість апелює до етнічної картини (образу) світу, експлуатуючи етнічні константи свідомості. У цьому знайшло своє експериментальне підтвердження положення Р. Арнхейма про те, що цільові об'єкти перцепції доступні лише в їхніх гештальт-контекстах і тому не можуть бути сприйняті як такі, у своїй інваріантості й об'єктивності.

5. Констатовано як етнокультурну, так і соціокультурну детермінованість сприймання об'єктів представниками однієї етнічної спільноти у проекції їхньої свідомості на художні об'єкти, різні за культурним походженням, різної модальності та видових модифікацій, напрямків, жанрів (поезії, прози, публіцистики, кіно, архітектури, живопису), що підтвердило гіпотезу про диференціацію етнічного гештальт-контексту від соціокультурних гештальт-контекстів.

Кроскультурні особливості естетичного сприймання візуальних об'єктів у цілому виявилися пов'язаними з належністю зразка живопису до тієї чи іншої національної культури, з його віднесеністю до певного культурного напрямку, з його жанром і, зрештою, з етнічною належністю самого реципієнта. Водночас слов'яни демонструють тенденцію вважати візуальний об'єкт етнічно своїм незалежно від його належності до тієї чи іншої національної культури, культурного напрямку або жанру, за винятком зразків архітектури та кіно, де поділ на «своє» й «чуже» є радикально етнічним.

Зокрема, психосемантика поезії у свідомості українського читача специфічна порівняно невеликою розмаїтістю оцінних критеріїв та дублювання змісту факторів. Перцептивні оцінки публіцистичних текстів показали тенденцією переважання автоетнічного тексту (виразніше у старших досліджуваних). Динаміка семіозису «своє - чуже» стосовно прозаїчних текстів пролягає вектором «чуттєве - раціональне».

6. Отримані дані дозволяють говорити про виразну психосемантичну схожість перцепції українців та росіян, що підтверджує гіпотезу про зумовленість етнічного образу світу мірою близькості історико-культурного досвіду цих народів. Сприймання автокультурних і гетерокультурних об'єктів українцями та росіянами у високій мірі схоже між собою: кореляція міжетнічних показників сприймання візуальних об'єктів дещо переважає показники вербальних, що свідчить про більшу архетиповість візуальної семантики порівняно з вербальною. Та ж тенденція стосується вікового аспекту сприймання: висока кореляція показників старшої й молодшої груп щодо перцепції візуальних об'єктів контрастує з порівняно невисокою кореляцією показників щодо вербальних об'єктів.

Підтверджено також гіпотезу про онтогенетичну динаміку етнічної семантики від юнацького до зрілого віку в сенсі прийняття етнофором свого етнічного. Зокрема, експериментально констатовано, що провідним критерієм соціокультурного прийняття етнічно чужорідних текстів, як і соціокультурного заперечення автоетнічних текстів, виступає вік досліджуваних: від юнацького до зрілого віку послідовно зростає етнічна компетентність та вимогливість респондентів.

Виявлені етнічні та соціокультурні властивості свідомості східних слов'ян дозволили авторові закласти предметні та методичні основи етнобібліотерапії: розроблено типологію форм етнобібліотерапії та методику індивідуальної етнобібліотерапевтичної бесіди, досліджено жанрово-тематичну структуру бібліотерапевтичного читання українського читача, укладено рекомендований список творів художньої літератури для бібліотерапевтичної роботі з юнацтвом.

7. Розкриття структурно-змістових характеристик етнічної свідомості дозволило укласти її концептуальну структурну модель. Етнічна свідомість у цій моделі репрезентована як цілісність, внутрішньо диференційована структурою етнічної свідомості та структурою суб'єктивного досвіду етнофора. Етнічний образ світу виступає підсистемою, внутрішнім стрижнем цих двох надсистем.

Створення структурної психосемантичної моделі етнічного образу світу продемонструвало продуктивність підходу до вивчення структури і змісту свідомості через співвіднесеність двох дослідницьких площин: фіксації етнокультурних та соціокультурних компонентів перцепції художнього знака, з одного боку, та структурування свідомості за критеріями архітектоніки суб'єктивного досвіду, з іншого. Верифікованість такого підходу знайшла своє підтвердження в отриманні множини семантико-семіотичних одиниць, континуум яких внутрішньо несуперечливо утворює систему з цілісною структурою.

Перспективи подальшого дослідження теми стосуються: специфіки становлення змісту етнічної свідомості в онтогенезі, реконструкції неоміфологічних компонентів сучасної етнічної свідомості, психосемантичних особливостей регіональних ментальностей східних слов'ян.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Лозова О. М. Психосемантика етнічної свідомості / Лозова О. М. - К. : Освіта України, 2007. - 402 с. : іл., табл. - Бібліогр. : с. 359-381.

Методичні посібники:

2. Лозова О. М. Основи психосемантики та психолінгвістики : навч.-метод. матеріали до курсу / Лозова О. М. - К. : Київ. нац. лінгвістичний ун-т, 2002. - 23 с. - Бібліогр.: с. 19-21.

3. Лозова О. М. Основи психосемантичних досліджень етнічної свідомості : навч.-метод. посіб. / Лозова О. М. - Мелітополь : Видавничий будинок ММД, 2007. - 62 с. : 9 іл., 15 табл. - Бібліогр.: с. 60-61.

Статті у наукових фахових виданнях:

4. Лозова О. М. Бібліотерапевтичне спілкування. Бібліотекар чи бібліотерапевт: в межах і за межами компетентності / О. М. Лозова // Практична психологія і соціальна робота. - 2003. - № 7. - С. 64-69.

5. Лозова О. М. Візуальна семантика картини світу східних слов'ян / О. М. Лозова // Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 27. - С. 176-184.

6. Лозова О. М. Етнічна семантика дитинства: болгаро-українські паралелі / О. М. Лозова // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. - Серія 12. Психологічні науки. - 2007. - Вип. 18 (42). - С. 14-20.

7. Лозова О. М. Змістова модель психосемантичної структури етнічної свідомості східних слов'ян / О. М. Лозова // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Г. Сковороди. - 2007. - Вип. 12. - С. 180-184.

8. Лозова О. М. Знакова специфіка етнічної свідомості українців / О. М. Лозова // Проблеми гуманітарних наук : наукові записки Дрогобицького держ. пед. ун-ту ім. Івана Франка. - Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. Івана Франка. - 2007. - Вип. 19. Психологія. - C. 4-14.

9. Лозова О. М. Ідилічний топос та етос української ментальності / О. М. Лозова // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. - 2006. - Вип. 12 (36). - С. 26-32.

10. Лозова О. М. Компаративна психосемантика наївного реалізму та авангардизму / О. М. Лозова // Наук. записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - К. : Главник. - 2005. - Вип. 26. - Т. 3. - С. 13-17.

11. Лозова О. М. Метод вільної семантизації візуальних об'єктів у психосемантичних дослідженнях / О. М. Лозова // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Логос, 2007. - Вип. 10. - Т. 7. - C. 205-214.

12. Лозова О. М. Психосемантика антропоморфності в українській народній казці (за даними контент-аналізу) / О. М. Лозова // Вісник Харківського нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. Психологія. - Харків : Харківський нац. пед. ун-т. - 2007. - Вип. 21. - С. 123-130.

13. Лозова О. М. Психосемантика в освітньому полі України: реалії та перспективи / О. М. Лозова // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО. - 2007. - Вип. 13. - С. 209-213.

14. Лозова О. М. Психосемантика етнічної свідомості: проблеми й тенденції розвитку / О. М. Лозова // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО. - 2006. - Вип. 12. - С. 162-168.

15. Лозова О. М. Психосемантика тексту: кроскультурний підхід / О. М. Лозова // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Г. Сковороди. - 2006. - Вип. 9. - С. 93-96.

16. Лозова О. М. Семантика етнічних автостереотипів українців / О. М. Лозова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. - Серія 12. Психологічні науки. - 2007. - Вип. 16 (40). - С. 18-23.

17. Лозова О. М. Семантика концепту «українське» в етнічній свідомості українців / О. М. Лозова // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Логос, 2007. - Т. 7. - Вип. 11. - С. 162-170.

18. Лозова О. М. Семантика поняття «земля» в етнічній свідомості українців / О. М. Лозова // Наукові студії із соціальної та політичної психології : зб. статей / АПН України, Інститут соціальної та політичної психології. - К. : Міленіум, 2007. - Вип. 17 (20). - C. 267-274.

19. Лозова О. М. Семантика понять «нація» і «народ» в українській етнічній свідомості / О. М. Лозова // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка : зб. наук. праць - К. : Київський міський пед. ун-т ім. Б. Д. Грінченка, 2007. - № 7. - С. 45-50.

20. Лозова О. М. Семантика провідних екзистенціальних цінностей у сучасній свідомості / О. М. Лозова // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Психологія. - 2007. - Вип. 37. - № 759. - С. 156-160.

21. Лозова О. М. Структура й семантика етнічної свідомості / О. М. Лозова // Вісн. Нац. техн. ун-ту України «Київ. політехн. ін-т». Філософія. Психологія. Педагогіка : зб. наук. праць. - К. : Політехніка, 2007. - № 1 (19). - С. 83-87.

22. Лозова О. М. Суб'єктивна семантика вчинку: віковий аспект / О. М. Лозова // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка : зб. наук. праць. - К. : Київський міський пед. ун-т ім. Б. Д. Грінченка, 2006. - С. 43-49.

23. Лозова О. М. Український етнокультурний текст у мультикультурній проекції / О. М. Лозова // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2007. - Т. ІХ. - Ч.3. - С. 199-206.

24. Лозовая О. Н. Информационный тезаурус древнего славянства: опыт психологической реконструкции / О. Н. Лозовая // Журнал практикующего психолога. - 2004. - Вып. 10. - С. 81-105.

25. Лозовая О. Н. Психосемантическая структура поэтического произведения в контексте библиотерапии / О. Н. Лозовая // Журнал практикующего психолога. - 2003. - Вып. 9. - С. 59-72.

26. Лозовая О. Н. Психосемиотика литературного произведения в психосемантическом контексте его восприятия / О. Н. Лозовая // Журнал практикующего психолога. - 2006. - Вып. 12. - С. 122-137.

27. Лозовая О. Н. Содержательная структура этнического сознания: некоторые итоги исследований / О. Н. Лозовая // Журнал практикующего психолога. - 2007. - Вып. 13. - С. 140-156.

Матеріали та тези конференцій:

28. Лозова О. М. Бібліотерапевтичність тексту очима майбутніх психологів (психосемантичний підхід) / О. М. Лозова // Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога в умовах вищої школи : матеріали Всеукр. наук.-пед. конф., 27-28 лют. 2003 р. - Тернопіль : Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка, 2003. - Ч. 2. - С. 103-108.

29. Лозова О. М. Психологічні аспекти бібліотерапевтичної роботи з читачем / О. М. Лозова // Соціально-психологічні проблеми бібліотечної професіології, менеджменту та маркетингу послуг : матеріали наук. семінару, 29 лют. та 29 бер. 1996 р. - К. : Міжнародна академія інформатизації при ООН, 1996. - С. 21-23.

30. Лозова О. М. Психосемантичні особливості атрибуції «свого» та «чужого»: кроскультурний підхід / О. М. Лозова // 60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє : тези доповідей наук. конф. кафедри ЮНЕСКО, 22-23 лют. 2006 р. - К. : Київ. нац. лінгвістичний ун-т. - 2006. - С. 196-198.

31. Лозова О. М. Семантика національного та етнічного у cамосвідомості молодих українців / О. М. Лозова // Тенденції розвитку психології в Україні: історія і сучасність (До 80-річчя від дня народження фундатора вітчизняної історико-психологічної науки академіка В. А. Роменця) : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 22 трав. 2006 р. - К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2006. - С. 387-395.

32. Лозовая О. Н. Динамика эго-состояний собеседника в библиотерапевтическом диалоге / О. Н. Лозовая // Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні : матеріали ІІ з'їзду Товариства психологів України. - К., 1996. - С. 129-131.

33. Лозовая О. Н. Концептуальная вариативность мышления психотерапевта в практике трансакционного анализа / О. Н. Лозовая // Слово лікує, учить, виховує, єднає : матеріали наук.-практ. конф. - К. : Нац. мед. ун-т, 1997. - С. 26-28.

34. Лозовая О. Н. Психосемантика оценочных высказываний в рекламном тексте / О. Н. Лозовая // Маркетинг и реклама в Украине: исследования, имидж, практика : тезисы выступлений участников семинара 24-26 сент. 1997 г. - К. : A & PR Digest, 1997. - С. 93-95.

35. Лозовая О. Н. Психосемантическая структура диалога в библиотерапии / О. Н. Лозовая // Мова і культура. Культурологічний компонент мови : матеріали 5-ї Міжнар. наук. конф. - К. : Collegium, 1997. - Т. 2. - С. 90-91.

36. Лозовая О. Н. Семантическая прагматика рекламных текстов / О. Н. Лозовая // Проблеми комплексного розвитку реклами в Україні в контексті міжнародного досвіду : матеріали наук.-практ. конф. 18-21 вер. 2000 р. - К. : Спілка рекламістів України, 2000. - С. 179-181.

37. Лозовая О. Н. Т. Г. Шевченко и украинский этноформирующий текст / О. Н. Лозовая // Т. Г. Шевченко и мировая культура : материалы 6-го Междунар. семинара (Санкт-Петербург, 19-14 мая 2006 г.) / ред. Т. Н. Лебединская. - СПб. : РАН, Ин-т литературы им. Т.Г. Шевченко, 2007. - С. 161-167.

Размещено на Allbest.ru