Психологічні основи становлення саморегуляції у навчально-професійній діяльності майбутніх рятівників

Факторне моделювання було продовжене на інших «суб'єктивних просторах» - спрямованості самосвідомості та ієрархічної структури системи регуляції діяльності (30 показників).

За показниками основних шкал тест-опитувальника у першій та другій серіях вимірів був проведений факторний аналіз (за принципом «варімакс»), зокрема, отримана 5-факторна модель, де представлений сенс мотивів-обгрунтувань вибору мети саморегуляції курсантів. Вибірка складала 176 осіб і була однорідною. Крім того, наступним факторним аналізом з'ясовано сенс показників шкали рівня суб'єктивного контролю, які виявляють багатовимірний профіль обраного суб'єктом стилю регуляції діяльності. Отримані виразні психологічні прояви. Так, оцінка курсантами 5-го року сенсу навчання позбавлена «ідеалізму» - для «просування по службі» (1-й фактор проти 5-го на початку навчання; 0,646). Їх не лякає перспектива залишитись без підтримки інших (на початку навчання - 2-ий фактор); вони не бачать сенсу «сподобатись іншим» (2-й фактор проти 4-го на початку навчання; 0,287). Випускники більше прагнуть до того, щоб мати вплив на перебіг подій, які з ними відбуваються (2-й фактор проти 5-го на початку навчання; 0,285), наростити власні зусилля (1-й фактор проти 5-го на 1-му курсі; 0,304), проте менше вірять, що зможуть здійснити свої плани (5-й фактор проти 3-го на початку навчання; 0,398) та не сподіваються на допомогу інших людей (3-й фактор проти 5-го на початку навчання; 0,456). Роки навчання підвищують суб'єктивну цінність бажання вести правильний спосіб життя, знижують внутрішній рейтинг бажання змінити щось в керівництві та відповідальності перед собою за погане управління в організації, допускають повний контроль власних дій як підлеглого та бажання у складних обставинах краще почекати, доки проблеми розв'яжуться самі собою. Для випускника дещо більш актуальним уявляється перспектива тривалих цілеспрямованих власних зусиль, наполегливої праці та щасливої сім'ї.

З'ясовано, що, по-перше, логіка побудови факторних структур містить протилежні мотиваційно-смислові атрибути. По-друге, факторні структури складаються інколи всупереч кількісним тенденціям, відміченим під час розгляду відповідних середніх значень, що свідчить про суб'єктивну значущість, яку вони набули для «середньостатистичного» курсанта. По-третє, показники інтернальності виміряних мотиваційно-смислових утворень саморегуляції посідають, як правило, більш високі місця у факторній ієрархії, ніж тенденція до екстернальності. Разом із показниками здатності курсанта усвідомити напружені, екстремальні моменти професійної діяльності, вмінням регулювати їх під час розв'язання завдань інтерпретації сенсу конкретної ситуації, вони характерні для випускників, які психологічно більш «прагматичні» та «пластичні».

Таким чином, аналіз мотивів та сенсу дозволяє залучити до кола чинників, які забезпечують успішність процесу становлення саморегуляції майбутніх рятівників у навчальній професійній діяльності, широкий діапазон як об'єктивних, так і суб'єктивних обставин й передумов, що досі залишались поза межами їх теоретико-експериментального дослідження та впровадження у педагогічну практику.

У шостому розділі «Духовні цінності у професійному становленні рятівників» подані результати експерименту, проведеного із експериментальною (n=30) та контрольною (n=30) групами курсантів ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля МНС України. Дослідження проводилось впродовж 2003-2004 навчального року під час підготовки курсантів за програмою освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Були проведені три зрізи показників: у I серії констатувального експерименту; через півроку, у II серії - перед початком формувального експерименту та у III констатувальній серії, як контрольний зріз після його завершення. Досліджувалась взаємозалежність між духовними ціннісними орієнтаціями рятівників та особливостями їх діяльності й саморегуляції поведінки в екстремальних ситуаціях. Зазначена послідовність проведення дослідження дозволила з'ясувати рівні духовності, динаміку цього процесу та його вплив на навчально-професійну діяльність майбутніх рятівників.

Була застосована система методичних засобів, зокрема: метод включеного спостереження, метод виявлення ціннісних орієнтацій, анкетування, бесіди з курсантами, самозвіти досліджуваних, контент-аналіз творів на задані теми, визначення локусу контролю, соціометрична методика, аналіз даних, біографічний метод.

В ході формувального експерименту були використані наступні засоби впливу на розвиток духовних ціннісних орієнтацій курсантів: 26-годинний спецкурс «Психологія особистості рятівника», соціально-психологічні тренінги з метою вироблення у досліджуваних здатності до рефлексії та самосуб'єктної дії; круглі столи, на яких обговорювались події в житті курсантів, питання, які їх хвилювали; написання творчих робіт за темою спецкурсу з їх наступним обговоренням на круглих столах; індивідуальні та групові консультації з питань самовиховання; самозвіти.

Розкрито зміст критеріїв, на основі яких були визначені рівні розвитку духовних цінностей курсантів: високий, середній, низький, кожен з яких базувався на властивій досліджуваному констеляції описаних в дисертації критеріїв.

Як показав аналіз духовних цінностей курсантів, зокрема їх структурно-функціональних особливостей як утворень у свідомості та самосвідомості особистості, вони відзначаються багатоаспектністю, відносною стійкістю, багатогранними зв'язками та взаємозалежностями з іншими структурами та підструктурами особистості.

Аналіз емпіричних даних засвідчив, що сформованість сфери духовності, належний рівень її розвитку є важливою умовою, що забезпечує широту та гармонійність утворення й функціонування мотивації діяльності курсантів, успішного розвитку здатності до саморегуляції. Завдяки духовності особистість майбутнього рятівника стає значною мірою незалежною від зовнішніх санкцій, зовнішнього контролю за її поведінкою та діяльністю. Така особистість виступає як самодостатній суб'єкт, відповідальний за власні вчинки.

Підтвердженням сказаного є емпіричні дані, отримані на констатувальному етапі дослідження стосовно частини курсантів, у яких було виявлено достатньо високі показники розвитку сфери їх духовності.

Кількість таких досліджуваних становила на констатувальному етапі близько 17% експериментальної групи та 20% - контрольної, що показано у таблиці 1.

Таблиця 1. Рівні розвитку духовних цінностей курсантів на констатувальному етапі дослідження

Внаслідок формувальних впливів зміни сталися в усвідомленні досліджуваними експериментальної групи сутності та значення ціннісних орієнтацій духовної сфери особистості, а також відповідних їм якостей. Це стосується таких якостей як: доброта, справедливість, готовність допомагати людям, відповідальне й турботливе ставлення до людей (t-критерій Ст'юдента дорівнює 3,982 при р < 0,05), здатність мислити критично, приймати адекватні рішення в екстремальних ситуаціях (t = 3,241; р < 0,05), сила волі, самовладання, витривалість, самоконтроль, прагнення до самовдосконалення, здоровий спосіб життя (t = 2,623; р < 0,05). Підвищився рівень здатності курсантів в оцінці себе як носіїв, суб'єктів духовних цінностей, перш за все тих, що стосуються сфери моральності, а також тих, котрі пов'язані з практичною діяльністю рятівника (t = 2,241; р < 0,05). Знизилась кількість досліджуваних, у яких до експерименту спостерігалися значні розходження між усвідомленням значущості духовних цінностей і їх дотриманням у поведінці та діяльності (t = 1,865; р < 0,05). Зміни мали місце у самоідентифікації досліджуваних з громадянськими, зокрема національними цінностями. (t = 1,012; р < 0,05). Отримані дані стосовно зростання у досліджуваних рівня готовності до самосуб'єктної дії. Більшість курсантів достатньо повно оволоділи технологіями самосуб'єктної дії, планування, визначення цілей, прогнозування оптимальних варіантів дій, поведінки загалом як у реальних, так і в уявлюваних екстремальних ситуаціях. Позитивні зміни у цьому плані були суттєвими, досягнувши статистичної значущості (t = 3,631; р < 0,05).

Позитивні, у переважній більшості випадків статистично достовірні зміни, що відбулися у сфері духовності курсантів стосовно динаміки розвитку у них духовних ціннісних орієнтацій завдяки застосованій системі формувальних впливів показані у таблиці 2.

Таблиця 2. Рівні розвитку духовних цінностей курсантів на формувальному етапі дослідження

Порівняння даних високого рівня розвитку духовних ціннісних орієнтацій до і після формувального експерименту в основній групі досліджуваних і їх статистична обробка (за ц* - критерієм Фішера) засвідчили виразну тенденцію до зростання (ц =1,505; p < 0,06); щодо середнього рівня статистично значущих показників не зафіксовано. Отримано зниження кількості досліджуваних з низьким рівнем розвитку духовних ціннісних орієнтацій на високому рівні статистичної значущості (ц = 3,072; p < 0,01). У контрольній групі суттєвих змін не сталося.

Враховуючи аналіз кількісних показників, що відображають процес оволодіння досліджуваними експериментальної групи духовними ціннісними орієнтаціями, маємо підстави зробити висновок про ефективність впровадженої у формувальному експерименті системи заходів.

Висновки

Підбиваючи загальні підсумки проведеного дослідження, можна сформулювати такі основні висновки, які засвідчать розв'язання поставлених завдань:

1. Саморегуляція є невід'ємною складовою професіогенезу особистості. Процес становлення й розвитку саморегуляції охоплює всі етапи професійного життя людини і вирішальним чином зумовлює результативність виконання професійних функцій. Формування здатності до саморегуляції є одним з найважливіших завдань підготовки сучасного фахівця-рятівника, оскільки забезпечує можливість виховання особистості, здатної самостійно приймати рішення, формувати й довизначати завдання у відповідності до вимог складних, мінливих ситуацій й завдяки цьому досягати поставлених цілей. Чинна у нашій державі система підготовки фахівців реалізується, як правило, у контексті традиційної предметно-інформаційної парадигми, а тому, зрозуміло, не може відповідати сучасним вимогам професійної підготовки. Основний недолік чинної системи полягає в тому, що в ній недостатньо реалізується суб'єктний підхід до виховання особистості як самодостатнього професіонала.

Зазначене найбільшою мірою стосується професійної підготовки особистості до діяльності, яка здійснюється в екстремальних умовах і передбачає сформованість у людини системи специфічних особистісно-професійних якостей, властивостей, здатностей, знань, умінь та навичок. Особлива роль належить при цьому новоутворенням, котрі заломлюються крізь призму самосвідомості. Лише через самосвідомість, завдяки їй можливе опредметнення, об'єктивація однієї із найактуальніших соціально-психологічних потреб людини як особистості - потреби у самовизначенні, самореалізації та самоствердженні.

2. Рушійною силою становлення саморегуляції в екстремальних умовах діяльності є смислотворення, спрямоване на формування й актуалізацію готовності мотиваційно-смислової сфери суб'єкта, до того, щоб особистісний смисл (засіб самоствердження) екстраполювався у контекст соціальної значущості, внаслідок чого уможливлюється оптимальна редукція суперечності між егоїстичними цілями людини та суспільною цінністю її діяльності. Така залежність, в свою чергу, актуалізує потребу у самосуб'єктній дії як інструменті, за допомогою якого вдається значною мірою здолати внутрішні завади на шляху до успішного досягнення мети діяльності.

3. На особливу увагу заслуговують отримані у дослідженні дані стосовно розвитку мотивації процесу саморегулювання. Це стосується, зокрема, визнання множинності мотивів саморегуляції як факту, доведеного результатами наших теоретико-емпіричних пошуків. Таке визнання зумовлює необхідність спрямованого розвитку множинності мотивів саморегуляції: внаслідок цього мотив стає власне особистісним утворенням, а не плинним, випадковим стимулом, що підтримується переважно зовнішніми спонуками. Завдяки цьому мотиваційно-смислові утворення не просто беруть участь у спонуканні, спрямовуванні, оцінюванні, регулюванні, плануванні саморегулятивних дій, операцій рятівника. Вони (мотиваційно-смислові утворення) фактично роблять відображений (віртуальний) світ діяльності в екстремальних умовах «живим» (реальним), задаючи психічному образу конкретно-індивідні, суб'єктно-пристрастні параметри. Зазначене вельми виразно виявляється у процесах розвитку та саморозвитку мотивації малої професійної групи, де особлива, контролююча роль належить прийнятим у групі нормативним еталонам.

4. Як засвідчив аналіз результатів професіографічного дослідження, екстремальні умови діяльності диктують специфічні вимоги до змісту та форм проявів спроможності суб'єкта до саморегуляції таких характеристик особистості, як готовність прийти на допомогу, розвинуте почуття відповідальності, ініціатива, винахідливість, доброзичливість, статус у колективі, сміливість та рішучість. Отримані результати професіографічного вивчення підтвердили думку про те, що успішність діяльності в екстремальних умовах визначається: загальною спроможністю індивіда до саморегуляції моральної та мисленнєвої активності, станом здоров'я, мотивацією до діяльності.

5. Завдяки професіографуванню діяльності рятівників вдалося дослідити праксеологічний план саморегуляції у межах якого розв'язано загальні та окремі прикладні завдання: розроблено зміст необхідного методичного забезпечення професіографічного опитування, з'ясовано вимоги, які ставлять умови діяльності рятівників до самосуб'єктної дії за такими параметрами як обсяг, інтенсивність, тривалість саморегуляційних дій, відповідність міри напруженості саморегуляційних впливів специфіці розгортання останніх у звичних і екстремальних умовах. Моделювання предметно-практичного плану діяльності працівників-практиків, визначення її успішності за результатами входження у посади випускників пожежно-технічних навчальних закладів дозволило привести до оптимального рівня готовність до самосуб'єктної дії у сферах моральної та мисленнєвої діяльності. За характеристиками мотивації вдалося проаналізувати параметри становлення саморегуляції та розробити класифікацію професій працівників оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за психологічним критерієм.

6. Результати вивчення онтологічного плану становлення саморегуляції упродовж п'ятирічної підготовки майбутніх рятівників поглибили наукові знання про специфіку та особливості саморегуляції фахівця у площині аксіології, вияву готовності її складових до забезпечення самосуб'єктної дії через дослідження функціонування цілісної реальної мотиваційної сфери.

7. Як підтвердило дослідження, важливу роль у становленні фахівців-рятівників відіграє їх духовність. Процес розвитку духовних цінностей є необхідною умовою визначення провідних характеристик та напрямів життєвого шляху особистості рятівника загалом та у сфері його професійної діяльності, зокрема, як іманентного, внутрішнього утворення в структурі особистості. Духовне начало є тією внутрішньою інстанцією, завдяки якій особистість збагачується характеристиками самодостатнього суб'єкта активності, здатного до творчого, концептуального переосмислення та трансформації як зовнішніх умов діяльності, так і власних потенційних можливостей.

Духовні цінності, репрезентуючись у свідомості та самосвідомості суб'єкта діяльності, наповнюють гуманістичним сенсом мотиваційну сферу його особистості і сприяють професійній ідентифікації та самореалізації.

8. За даними формувального експерименту, досягнення позитивних зрушень у сфері духовності рятівників передбачає створення та неухильне дотримання низки умов, таких як: орієнтація на суб'єкт-суб'єктну взаємодію; підтримання та реалізація ініціативи вихованців щодо форм та способів оволодіння сутністю духовних ціннісних орієнтацій як основи розгортання здатності до саморегуляції в екстремальних ситуаціях; забезпечення тісного взаємозв'язку між теорією та практикою, завдяки чому курсанти спроможні не лише усвідомити значущість духовних ціннісних орієнтацій у структурі особистості, але й збагнути, переконатися у їх інструментально-функціональній ролі в успішному перебігу професійної діяльності; широке застосування діалогічних способів оволодіння духовними ціннісними орієнтаціями, передусім, у складі малої професійної групи, що сприяє активізації мислительних процесів, включенню емоційно-вольової сфери, забезпечує виникнення та утримання на достатньо високому рівні інтересу досліджуваних до проблеми духовних цінностей особистості.

Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуються: поглибленого вивчення психолого-педагогічних умов та чинників, що забезпечують ефективне формування саморегуляції особистості у професійному становленні фахівців різних спеціальностей; з виокремленням професійної специфіки функціонування механізмів саморегуляції та її адекватної поняттєвої інтерпретації, зокрема, у моделі самосуб'єктних дій у тестових завданнях. Дослідження саморегуляції у згаданих аспектах допоможе розробити програми, методичні посібники, рекомендації для викладачів вищих навчальних закладів різних типів, так само, як закладів післядипломної освіти.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Грибенюк Г.С. Розвиток саморегуляції у професійній діяльності майбутніх рятівників. - Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України, 2006. - 539 с.

2. Грибенюк Г.С. Психологічна підготовка. - Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України, 2005. - 232 с.

3. Грибенюк Г.С. Розд. 1 Теорія управління: сутність, система - С. 11-58; розд. 3 Поняття системного підходу в управлінні - С. 81-122; розд. 8 Формалізація управлінських відносин. Управлінські рішення: поняття, види, етапи прийняття - С. 298 - 315; розд. 9 Евристичні методи розв'язання завдань - С. 315 - 344 // Основи управління: посібник для курсантів (слухачів), студентів вищих навчальних закладів МНС України / Авт. кол. - Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України, 2005. - 410 с. (Внесок здобувача - 50%)

4. Грибенюк Г.С. Основи практичної психології рятівника: посібник для курсантів (слухачів), студентів вищих навчальних закладів МНС України Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України, 2005. - 290 с.

5. Грибенюк Г.С. Дидактичні матеріали для самостійної роботи курсантів: посібник для курсантів (слухачів), студентів вищих навчальних закладів МНС України Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України, 2005. - 57 с.

Размещено на Allbest.ru