Соціалізація статі як фактор розвитку Я-концепції

Методами дослідження виступали стандартизовані інтерв'ю, спостереження, анкетні опитування, складання наративу, які відрізнялися за змістом у відповідності до віку опитуваних. Питання були побудовані таким чином, щоб відповіді на них могли дати уявлення про мінімум знань дитини щодо її психосексуального розвитку. Обсяг та зміст таких базових уявлень та понять був виокремлений групою експертів, фахово причетних до розробки статевоосвітніх програм для підлітків.

Встановлено, що особливості сексуальної поведінки дитини значною мірою обумовлені характером її гендерних настановлень, набутих знань про своє тіло, сексуально-репродуктивну функцію та взаємини статей. Чим більшою мірою пізнання сексуальної функції, відкриття чуттєвості інтегроване в соціальну поведінку дитини, тим вищою є їхня цінність у структурі образу Я. Чим андрогіннішим виявляється спектр засвоєних нормативів гендерної поведінки, тим ширшим є простір для інтеграції сексуальної функції в концепцію “Я-хлопчик” або “Я-дівчинка”.

Проведено аналіз психологічних новоутворень, характерних для психосексуального розвитку дитини на тому чи іншому етапі вікового розвитку, зафіксована спадкоємність та взаємозв'язок реорганізації образу фізичного Я з гендерними орієнтаціями. Проілюстровано роль дорослих, передовсім батьків, у виробленні позитивного ставлення вихованців до сексуальної сфери людини, поваги до тілесного низу та до функціонування власного організму як статевоозначеного, розроблено рекомендації щодо змісту сексуальної поінформованості дітей. Визначено типові помилки дорослих у ставленні до сексуальної активності дітей, наведено ілюстрації важких психологічних наслідків для розвитку образу Я сексуального невігластва та низької педагогічної культури батьків. Зазначено, що характер догляду дорослим за організмом дитини (призвичаєння її до гігієни статевих органів, їхнє вербальне та інтонаційне означення, пещення тіла, забезпечення приватного простору, автономії поведінки тощо) закладає основи її дбайливого ставлення до репродуктивного здоров'я у майбутньому. Автором дослідження систематизовано дискусійні точки зору на ставлення до аутоеротичної поведінки дітей та підлітків.

Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду запровадження статево-освітніх програм засвідчує тісний взаємозв'язок між рівнем сексуальної поінформованості дітей та культурою їхньої поведінки. Підкреслено, що відповідність сексуальної поведінки дітей та підлітків певним нормативним вимогам знаходиться у прямій залежності від педагогічно-спрямованого впливу на неї, її олюднення в контексті гуманізації всіх сфер життєдіяльності. Людська сексуальність представлена у свідомості дітей та юнацтва, передовсім, через проекцію їхніх вікових потреб та інтересів. Ступінь та широта задоволення останніх в контексті наукових знань розвиває у вихованців здатність до самовизначення в питаннях сексуальної поведінка. Показано, що примітивізація сексуальної “просвіти” шляхом поширення низькопробних комерційних видань, реклами спричиняє розвиток у дітей біологізованих поглядів на людську сексуальність, стимулює ранню сексуальну активність, живить виникнення численних міфів та спотворених уявлень щодо “магії сексу”, способів запобігання вагітності чи зараження ВІЛ-інфекцією та венеричними хворобами.

На основі результатів дослідження робиться висновок про те, що психологічним бар'єром на шляху інтеріоризації культури сексуальної поведінки, дбайливого ставлення до репродуктивного здоров'я виступає низький рівень саморефлексії тілесного Я, неповага до його функцій. Встановлено, що більшість дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку відчуває значні труднощі у вмінні означувати тілесне Я науковими термінами, не має достатніх знань щодо функціонування людського організму, зокрема статевої сфери. Підкреслюємо, що брак належної сексуальної просвіти на фоні розмаїття стихійних впливів соціуму на зміст сексуальних інтересів, дегуманізація сексуальної функції кінематографом, приниження функцій тіла антисанітарією громадських, в тому числі шкільних прибиралень, призводить до широкого застосування дітьми вульгаризмів, брутальних висловів в означенні сексуальної поведінки, до відчуження сексуальної сфери від складових образу Я, прийняття її нижчою, непристойною його частиною.

Встановлено, що хоча за допомогою належної сексуальної просвіти і вдається оперативно скоригувати рівень поінформованості та знань, необхідних для розуміння дитиною власного психосексуального розвитку, все ж відсутність чіткої системи статевого виховання породжує амбівалентне ставлення до сексуальності, яке у більшості дітей зберігається впродовж шкільних років. Дистанційованість між низьким рівнем сексологічних знань гендерних домагань і зростаючою з віком дитини сексуальною активністю призводить до нівелювання цінності репродуктивного здоров'я, утвердження поглядів на сексуальну функцію як на вид дозвілля, не пов'язаного з глибинною сутністю людини - виявом її прихильності, вищих почуттів, планів на майбутнє.

Аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду статевого виховання дозволив визначити концептуальні засади його запровадження, а саме - висвітлення сексуальної функції у єдності біологічного і соціального, у контексті мистецтва любити людину, створювати гармонію Я і не-Я. Особистісно-центрований підхід в доборі дидактичних матеріалів стимулює розширення соціального контексту пізнання дитиною себе й інших, активізує вироблення власної позиції щодо сексуальної поведінки, переводить сексуальну сферу в систему цінностей майбутнього дорослого життя.

У розділі “Нетрадиційні сексуальні стосунки та статеві ролі” наголошується, що вивчення проблеми розвитку образу Я у людей з порушенням статевої ідентифікації та інверсією сексуальних орієнтацій дає змогу глибше пізнати роль біологічних та соціальних факторів в соціалізації статі. Вивчення наслідків сексуальної віктимізації для гендерного і психосексуального розвитку особистості створює передумови для кращого розуміння норми онтогенезу у порівнянні з його патологією.

Явище дисфорії тіла і психіки яскраво проявляється у специфічному розвитку Я-концепції, особливо у таких її параметрах, як Я реальне, Я для інших, ідеальне Я, майбутнє Я. При цьому чинники соціалізації відіграють роль своєрідного стресового механізму, який випробовує особистісне Я на міцність статево-рольового самовизначення і самоприйняття.

Результати дослідження розладів статевої ідентичності в дитячі та юнацькі роки засвідчують, що фрустрація реалізації соціогенних потреб у статево-рольовій поведінці призводить до загострення конфлікту між Я біологічно-реальним і Я психічно-реальним, що нерідко призводить до виникнення невротичних станів, розвитку патопсихологічних рис характеру. Становлення образу Я у разі порушення статевої свідомості переконливо ілюструє, що індивід виступає не лише об'єктом, а й суб'єктом статевої соціалізації. Якщо для більшості людей головним спрямовуючим фактором статевої соціалізації виступає належність біологічна, то для транссексульних індивідів - стать як усвідомлювана психічна реальність. Статевотипізована маскулінна поведінка індивідів з порушенням статевої ідентичності (типу жінка-чоловік) та фемінна (за типом чоловік-жінка) у підлітковому та юнацькому віці обумовлені, в першу чергу, механізмами самокатегоризації та само-соціалізації, ніж ідентифікації. При цьому, чим позитивнішою виявляється концепція Я, тим успішнішою відбувається соціальна адаптація у біологічно бажаній статі і навпаки.

Нормативи та приписи гендерної поведінки соціуму виступають своєрідним дороговказом освоєння сімейних та професійних ролей, побудови ідеального Я. Наслідуючи традиційний тип маскулінної поведінки, особистість орієнтується на предметно-інструментальний, діяльнісний тип соціального самоствердження в соціумі. При орієнтаціях на традиційно жіночий тип у вияві індивідуального Я, в освоєнні діапазону бажаних гендерних ролей наслідується експресивно-чуттєве. Андрогінні властивості виявились оптимальними в освоєнні нових моделей гендерної поведінки.

Транссексуалізм як порушення розвитку статевої самосвідомості є, передовсім, психологічною проблемою як для вивчення, так і для психодіагностики. Нами визначено критерії позитивної прогностики гендерної адаптації осіб з розладом статевої ідентичності, серед них: стабільність розвитку позитивної концепції Я, конгруентність самооцінних ставлень, сила та індивідуалізація образу Я, здатність до самовизначення в сфері гендерних ролей, позитивні очікування. Серед психодіагностичних параметрів - інтернальність загального і ситуативного локусу-контролю, сила Его, самоприйняття, повнота реалізації Я у різних соціальних сферах буття, кореляція самооцінок реального та бажаного образу Я.

Оскільки наслідки хірургічної зміни статі для транссексуальної особистості мають незворотний характер, попередня оцінка особливостей розвитку Я-концепції в підліткові та юнацькі роки є вирішальними критеріями прогностики її соціальної адаптованості у бажаній статевій ролі. Дослідження засвідчує, що бажана статева належність виступає внутрішньою віссю, своєрідним стрижнем, який інтегрує і організує гендерну та сексуальну поведінку. Підтверджено, що вплив мікросоціального середовища не впливає на розвиток транссексуалізму і виявляється суттєвим тільки у випадку порушення статевої ідентичності нетранссексуального типу.

Встановлено, що у разі розладу статевої ідентичності жорсткі нормативи та приписи щодо адекватності гендерної поведінки дитини її біологічній статі значною мірою позначаються на її емоційних, психічних станах, що призводить до зростання рівня тривожності, депресивних настроїв, застосування механізмів психологічного захисту. Дослідження показало, що емоційна пам'ять індивідів з розладами статевої ідентичності транссексуального типу, особливо “ядерних” форм, зберігає і в дорослому віці переживання дитинства, пов'язані з невідповідністю власних бажань, потреб та інтересів гендерним очікуванням батьківської сім'ї чи дитячого навчального закладу, які всіляко засуджували статево-нетипові види ігор, занять, манер поведінки, вибір друзів тощо. При цьому потреби дітей у гендерному самоствердженні найчастіше проявляються у місатрибуції фізичного Я (відмові від статевовідповідного одягу, імені, зачіски, видів занять тощо).

Встановлено, що для окремих особистостей із статевою дисфорією їхня педагогічна занедбаність у дитячі роки створює оптимальні умови для самоствердження свого психічного Я в бажаній статі, оскільки дозволяє мінімізувати заборони та обмеження на гендернонеадекватну поведінку. Встановлено, що дисгармонійний розвиток Я-концепції особливо посилюється в підліткові роки через фрустрацію соціогенних потреб, насамперед у групуванні з однолітками, в їхній емоційній підтримці, в їхньому наслідуванні. Самовідчуття “свій серед чужих - чужий серед своїх” найбільш влучно характеризує ставлення підлітка до себе у період завершення статевого дозрівання та досягнення статевої зрілості. Звуження форм гендерної самореалізації у статевоневідповідних видах соціальної активності, дозвілля, в інтимно-референтних стосунках з однолітками, негативно позначається не тільки на образі Я, але й на психіці в цілому.

Нами встановлено, що в юнацькі роки та у молодшому дорослому віці заклопотаність розбіжністю психічної та біологічної статі може приймати різні компенсаторні форми. Чим вужчими виявлялися можливості для освоєння бажаних гендерних ролей, тим вищою була активність в утвердженні образу бажаного фізичного Я шляхом демонстрація зовнішніх атрибутів. Він підкреслювався елементами одягу, зачіски, аксесуарами, самореконструкцією первинних та вторинних статевих ознак. Чим більшою виявляється дистанційованість між рівнем оцінок тілесного Я у реальній і бажаній статі, тим більшою мірою в системі смислотворчих мотивів утверджувались сподівання “щастя й долі”, пов'язані з хірургічною зміною статі. І навпаки, узгодженість самооцінних складових образів Я стимулювала освоєння широкого спектру соціальних ролей. Встановлено пряму залежність між конгруентністю самооцінних ставлень образу Я і набутим досвідом гендерної поведінки у бажаній статі, збалансованістю психічного профілю особистості і успішністю освоєння бажаних статевих ролей.

У дослідженні розроблено та апробовано диференційно-діагностичні критерії порушень статевої ідентичності з метою прогностики ефективності функціонування особистості після хірургічної зміни статі. Встановлено, що такі характеристики образу Я як константність самооцінних ставлень у віковій динаміці, андрогінність гендерних характеристик Я-концепції дають змогу успішно адаптуватись до соціуму в новій паспортній статі.

Практичний досвід психотерапевтичної роботи з підлітками та дорослими з розладами статевої ідентичності, вивчення їхнього життєвого шляху дозволили дійти висновку про важливість дезактуалізації ідеї зміни статі у особистостей із дисгармонійним розвитком образу Я за рахунок посилення його привабливості у власній статі.

Як свідчать результати дослідження, інверсія статевого потягу у період формування платонічного та еротичного лібідо визначає специфіку розвитку Я-концепції особистостей з інверсією статевого потягу. В підліткові та юнацькі роки їхній психосексуальний розвиток вступає у протиріччя із сформованими уявленнями про гендерне Я, орієнтоване соціумом переважно на гетеросексуальні моделі поведінки. Відсутність у навколишньому середовищі належної моделі для ідентифікації призводить до емоційного напруження, аутоагресивних самооцінних ставлень, прагнення позбутися “негативної” частини власного Я за рахунок активізації сексуальної поведінки. Реалізація сексуальної функції у статево-небажаній, гетеросексуальній ролі призводить, як показало дослідження, до подальшої фрустрації афіліативних потреб, зростання невдоволення собою, пошуку сфер самореалізації.

Дослідження зафіксувало, що найбільше загострення конфлікту сексуального і соціального відбувається на етапі “виходу із сутінок”. Характер реструктуризації Я-концепції та ступінь інтеграції в її архітектуру нетрадиційних орієнтацій є необхідною умовою гармонізації психосексуального розвитку, відновлення цілісності, позитивності самооцінних ставлень.

Визначено особливості змін в образі Я гомосексуальних особистостей в процесі розвитку та поглиблення інтимно-референтних зв'язків, показано залежність стосунків від спрямованості Я-концепції на такі сфери, як навчання, робота, хобі, родинні зв'язки тощо. Встановлено, що чим більшою мірою статеворольова поведінка орієнтована на андрогінні моделі, тим стабільнішим виявляється статус особистості в соціальній та інтимно-референтних сферах.

Встановлено, що становлення нетрадиційних сексуальних орієнтацій не завжди відбувається паралельно статевому дозріванню підлітків та юнацтва і може остаточно визначитися на віковому етапі молодшого дорослого віку. Досвід гомосексуальної активності учнівської молоді часто набувається під впливом закритого соціального середовища дитячого освітнього чи спортивного закладу і зумовлений, переважно, віковим етапом розвитку генітальної сексуальності.

На етапі самовизначення в нетрадиційних сексуальних орієнтаціях молода людина переживає значні зрушення в образі Я. Прояви власної та очікуваної з боку інших гомофобії виступають головним чинником зміни самооцінних ставлень. Нездатність відновити позитивний образ себе стає основою внутрішнього конфлікту, перепоною на шляху освоєння гендерних ролей. В залежності від ступеня інтернальності поведінки та здатності до самовизначення по-різному відбувається інтеграція особистості в соціальну спільноту, виконання нею гендерних ролей. Зміна статеворольової поведінки, як-то: гіперболізація статевої ролі, її трансформація у маскулінний чи фемінний тип, виявилася залежною не стільки від нетрадиційних сексуальних орієнтацій, скільки від невпевненості в собі, амбівалентності складових Я-образу. Зазначимо, що ставлення до гомосексуалізму, як до антисоціального явища та девіантної поведінки, тобто гомофобія є досить поширеною серед учнівської молоді та має значний вплив на зміст соціонормативних вимог сексуальної поведінки в її середовищі.

Показано, що сексуальне насильство у будь-якій формі - від сексуально- небажаних дотиків, упосліджень до інцестних стосунків та зґвалтування - має особливо негативний вплив на психіку, оскільки зачіпає глибинні основи образу Я-відчуття самості, самоцінності, самототожності, уявлення про безперервність існування свого Я. При цьому тимчасовий, навіть нетривалий період дисбалансу складових Я-образу, зокрема тілесного і сексуального, призводить до підвищення тривожності, депресивних станів, соціальних фобій, зміни смислотворчих мотивів життєдіяльності в цілому.

На основі результатів соціолого-психологічного дослідження, проведеного Київським міським центром сімейного консультування, сексології і андрології, проаналізовано прояви сексуального насилля щодо дітей та юнацтва, їхня поширеність в різних дитячих освітніх закладах. Виявлено залежність частоти проявів сексуальних зловживань щодо дітей від типу навчального закладу, місця проживання дітей (місто, село) та їхнього віку. Показано, що ризик підпадання під сексуальне насилля зростає також в регіонах, де знижена частка віруючого населення та підвищений рівень його маргіналізації.

Доведено необхідність розробки превентивних програм, зорієнтованих як на попередження делінквентних форм сексуальної поведінки, так і на надання реабілітаційно-психотерапевтичної допомоги потерпілим. Дослідження особливостей психосексуального розвитку індивідів, потерпілих від сексуального насилля, засвідчує значні зрушення в цілісності та динаміці складових Я-образу. Підкреслюється нагальна необхідність розробки статево-освітніх програм, націлених на розвиток вмінь дітей різного шкільного віку розпізнавати сексуально-неадекватну поведінку оточуючих, як дорослих так і однолітків, та застосовувати запобіжні засоби її попередження як у сім'ї, так і в школі.

Зазначається, що гуманізація суспільного життя і масової свідомості, демократизація устрою буття людини у сім'ї та суспільстві є єдиною альтернативою сексуальній віктимізації Я у будь-яких її проявах.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми соціалізації статі, що виявляється в розробці її функціональної моделі. В ній знайшли своє відображення такі блоки психологічних знань, як суб'єкт та об'єкт виховання, провідні чинники соціалізуючого впливу, виховні технології. Аналіз процесу набуття гендерної ідентичності через призму Я-концепції дає змогу проаналізувати динаміку оволодіння дітьми статевими ролями, інтеграцію суспільно-очікуваного та особистісно-значущого в ціннісно-смислову сферу особистості.

Гендерна ідентичність як онтогенетичне утворення формується в процесі взаємодії з соціумом. Гендерна соціалізація особистості як багатоаспектне явище є процесом, який реалізується в свідомості та образі Я на основі інтеріоризації статевовідповідних приписів. Розвиток Я-концепції відбиває характер освоєння особистістю певного діапазону гендерних ролей та набуття відповідних смисло-життєвих цінностей, характерних для етнокультурної звичаєвості народу.

Провідними чинниками гендерної соціалізації дітей та юнацтва виступають сім'я, школа та засоби масової інформації, які сповідують переважно гіпергендерну ідеологію, орієнтуючи підростаюче покоління на засвоєння статевотипізованих моделей поведінки, сімейних та соціальних ролей, диференціюючи психологію статей та розвиток Я-концепцій. До цього часу сексистські настановлення та гендерні стереотипи залишаються поширеними в змісті навчального матеріалу, педагогічних вимогах, в організації виховного процесу.

Соціальні конструкти гендеру, а саме - превалююча орієнтація на традиційний розподіл статевих ролей в сім'ї та суспільстві та відповідні їм особистісні властивості з одного боку та тенденція до андрогінності з іншого, знаходять своє відображення в ціннісних диспозиціях юнацтва - учнівської та студентської молоді стосовно власного Я. Змістовні компоненти образу Я-ідеального мають суперечливий характер і тісно пов'язані як з андроцентричними гендерними експектаціями, представленими в стереотипах масової свідомості, так і з егалітарними, що базуються на ідеї рівності та взаємозамінності соціальних ролей чоловіків та жінок.

Сексуальність у розвитку образу Я дитини на будь-якому віковому етапі онтогенезу є важливим засобом пізнання і самоусвідомлення себе. Психосексуальний розвиток відбувається в системі дитина - соціум, покликаній олюднити людське. Брак статевого виховання та примітивізація “основного інстинкту” не сприяють оволодінню дитиною сексуальністю як власною суб'єктністю, самоцінністю, а навпаки - породжують та поглиблюють дихотомію тілесного і духовного.

Виходячи з того, що найбільшої стійкості той чи інший норматив поведінки набуває тоді, коли оволодіння ним входить в систему цінностей суб'єкта діяльності, опосередковується найвищими мотивами, для розробки концептуальних засад статевого виховання запропоновано опору на базисні складові образу Я дитини на тому чи іншому віковому щаблі її розвитку. Статеве виховання, зорієнтоване на біологію та фізіологію статевого розвитку, гігієну та профілактику і тому подібні питання, дає формальний ефект на рівні розширення знань та поінформованості, закріплення вмінь та навичок. Засвоєння сексолого-психологічних знань в контексті вікових новоутворень та активізації потреб дитини в самовизначенні у значущих для її віку питаннях та проблемах є більш продуктивними чинником формування у вихованців індивідуальної системи цінностей, в тому числі сексуального і репродуктивного здоров'я. По мірі дорослішання учнів подальша виховна робота з ними пов'язується з розвитком здатності рефлексувати цінності та вимоги, повагою до індивідуального вибору.

Змістовні характеристики самоставлень транссексуальних особистостей засвідчують вплив гендерних нормативів соціуму на диференціацію розвитку психічної статі (хлопчиків та дівчаток, чоловіків та жінок), підкреслюють значущість в становленні особистості переживання тотожності своїй біологічній статі. Прояви розладів статевої ідентичності в дитячі, підліткові та юнацькі роки переконливо демонструють, що розвиток Я-образу відбувається в доволі розлогому соціальному контексті, який зумовлює його ціннісно-смислове наповнення - від оцінки свого фізичного Я до виконання сімейних та соціальних ролей.

Нетрадиційні сексуальні орієнтації мають значний вплив на позитивний чи негативний розвиток Я-концепції в залежності від ступеня інтеграції в її структурі нової складової образу Я. Ступінь самоідентифікації спрямованості сексуальних інтересів на тотожну стать значною мірою визначає стабільність гендерної поведінки та розвитку емоційно-референтних стосунків. Цілісність та позитивність Я-концепції на етапі “виходу із сутінок” та подальшої життєдіяльності, виступає запорукою успішної соціальної адаптації та самореалізації у виконанні гендерних ролей. Зміна статево-рольової поведінки відбувається, як правило, під дією зниження самоцінності Я та посилення внутрішнього конфлікту.

Агресивні тенденції в сексуальній поведінці, яка завжди має індивідуальні, глибинні причини, значною мірою культивуються та поширюються самим середовищем дітей. Сексуально-образлива поведінка більш поширена в тих дитячих спільнотах, де є нижчим рівень освіти та виховання. Психокорекція поведінки традиційно фокусується на жертві та винуватцеві сексуальної віктимізації, в той час як культура міжстатевого спілкування дітей залишається без змін. Тому головні зусилля мають покладатися як на те, щоб навчити дітей знаходити необразливі форми для вияву своїх емоцій, так і на розвиток здатності кожного вихованця мінімізувати підпадання під ризик сексуального насилля, вміти його розпізнавати у зловживаннях з боку однолітків та дорослих та запобігати їм.

Висновки не охоплюють проблему соціалізації статі у всій її багатовимірності. Серед перспективних напрямків подальших досліджень - особливості психосексуального та гендерного розвитку депривованих дітей, дітей з вадами психічного розвитку і особливими потребами, а також вивчення психологічних відмінностей дівчаток та хлопчиків в процесі соціалізації та деякі інші.

Перелік основних наукових праць, опублікованих на тему дисертації:

Монографії:

Психологические особенности самосознания подростка / Под ред. М.И.Боришевского. - К.: Вища шк., 1980. - 168 с. (Доробок здобувача - 13 %).

Боришевський М.И., Дригус М.Т., Пилипенко Л.И., Хоружий С.Н., Сапожникова Л.С., Иванова З.В., Говорун Т.В. Развитие нравственных убеждений школьников / Под. ред. М.И.Боришевского. - К.: Рад. шк., 1986. - 181с. (Доробок здобувача - 8%).

Говорун Т.В. Час нашого дозвілля (серія “Сім'я і суспільство”). - К.: Політвидав України, 1986. - 88 с.

Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дитини. - К.: Рад. шк.., 1990. - 160с. (Доробок здобувача - 60%).

Govorun T., Vornik B. The International Encyclopedia of Sexuality. Vol. 3. Spain to the United States. - New York: Continuum, 1997. - Р. 1267-1308 (Доробок здобувача - 60 %).

Говорун Т.В. Соціалізація статі та сексуальності. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 240с.

Посібники та підручники:

Білоусова В.О., Говорун Т.В., Кисельова Н.Й. Виховання культури поведінки учнів. - К.: Рад. шк., 1986. - 160с. (Доробок здобувача - 40%).

Арцишевський Р.А, Говорун Т.В., Журавльов А.А., Кондратик Л.Й., Лагутін В.Д., Півницький М.Д. Людина і суспільство : Експерим. підручн. для 11 кл. Т.1. - Розділ I. Людина; - Розділ ІІ. Суспільство. - К.: Компас, 1992. - 256с. (Доробок здобувача - 13%).

Безпалько О.В., Трухін І.О., Говорун Т.В. та ін. / Відп. ред. А.Й.Капська. Зміст і методика позакласної виховної роботи за інтересами. Методичний посібник. - К.: КДПІ, 1993. - 120с. (Доробок здобувача - 10%).

Сексопатология и андрология. Методическое пособие для врачей. Вып. 1. / Под ред. Б.М.Ворника. - К.: Городской научн. и организ. - метод. центр сексологии и андрологии, 1994. - 124с. (Доробок здобувача - 5%).

Сексопатология и андрология: Лекции для врачей. Вып.2. - К.: Нац. комитет борьбы с заболеванием СПИД при Президенте Украины, 1995. - 124с. (Доробок здобувача - 5%).

Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник. -Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 384 с. ( Доробок здобувача - 60%).

Волинець Л.С., Говорун Т.В., Пєша І.В., Бевз Т.М., Юрченко В.І., Яременко О.О. Як навчитися поважати себе й інших. Поради психолога (Випускникові школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування). Сер. “На порозі самостійного життя”: У 4 кн. ; Кн.3. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - 79с. (Доробок здобувача - 25%).

Волинець Л.С., Говорун Т.В., Пєша І.В., Берліна Л.І., Карпенко О.І., Афендулова М.Т., Філіпішина А.А., Яременко О.О. Законодавство, яке тебе захищає (Випускникові школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування). Сер. “На порозі самостійного життя”: У 4кн.; Кн.2. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - 78с. (Доробок здобувача - 10%).

Волинець Л.С., Балим Л.В., Глущенко В.М., Говорун Т.В., Голік Л.П., Шерибор Т.В., Іванова І.Б., Капська А.Й., Комарова Н.В. Державна доповідь “Про становище дітей в Україні за підсумками 1998 року”. - К.: Український ін-т соціальних досліджень. - 120с. (Доробок здобувача - 8%).

Навчальні програми:

Білоусова В.О., Говорун Т.В. Програма виховання моральних основ культури поведінки учнів 4 - 6 класів. - К.: Рад. шк., 1981. - 71с. (Доробок здобувача - 50%).

Білоусова В.О., Говорун Т.В. Програма виховання моральних основ культури поведінки учнів 5 - 6 класів. - К.: Рад. шк., 1986. - 81 с. (Доробок здобувача - 50%).

Говорун Т., Куєвда В., Мацейків М. Програма курсу “Етнопсихологія” (для спеціальності “Народознавство”). - К.: ІСДОУ, 1994. - 28с. (Доробок здобувача - 33%).

Говорун Т.В., Кікінежді О.М., Кравець В.П. Навчальна програма курсу “Психологія статі” для спеціальностей “Психологія” та “Соціальна педагогіка” освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та спеціаліста. - Тернопіль: ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2001. - 36с. (Доробок здобувача - 50%).

Статті у наукових виданнях:

Боришевский М.И., Говорун Т.В. Социально-психологические ожидания как фактор взаимодействия личности и коллектива // Взаимодействие коллектива и личности в коммунистическом воспитании. - Таллин: Таллинский пединститут им. Вильде, 1979. - С.142 - 148. (Доробок здобувача - 50%).

Говорун Т.В. Психологічні аспекти морального виховання школярів у піонерському таборі // Рад. шк. - 1980. - №5. - С.46 - 50.

Кулініч В.О., Говорун Т.В., Шарган О.М. Якими бути урокам етики і психології сімейного життя // Рад. шк. - 1988. - №6. - С.47-53. (Доробок здобувача - 33%).

Говорун Т.В., Шарган О.М. Особливості статевого виховання школярів // Актуальні проблеми виховання учнівської молоді. Науково-методичний збірник. Вип. I - Тернополь: ТГПИ, 1989. - С. 376-381. (Доробок здобувача - 50%).

Говорун Т.В. И нужно, и интересно // Профессионально-техническое образование. - 1984. - №8. - С.63.

Говорун Т.В., Кисельова Н.Й. Психологічна характеристика дозвілля учнівської молоді // Зб.: Психологія. Вип. 24 - К.: Рад. шк., 1985. - С.51-58. (Доробок здобувача - 50%).

Говорун Т.В. Виховання громадянської свідомості в концепції національної школи // Куди йдемо? Матеріали науково-практичної конференції: - К.: Укр.-фінськ. ін-т менеджменту і бізнесу, 1993. - С. 137-139.

Говорун Т.В., Ворник Б.М. Социально-психологические аспекты развития украинской семьи // Сексология и андрология. Вып.2. - К.: Ин-т урологии и нефрологии АМН Украины, 1994. - С. 7-12. (Доробок здобувача - 50%).

Говорун Т.В. Соціально-психологічне самовизначення жіноцтва як умова подолання сексизму // Жінка і демократія: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції - К.: Жіноча громада, 1995. - С. 78-82.

Говорун Т.В. Проблеми людської сексуальності у полі уваги родинного лікаря // Сімейна медицина. Вип.1. - К.: Конгрес укр. інтелігенції, 1996. - С.37-57.

Govorun T., Vornik B., Korol' N. The assessment of cross-gender identification // Civilization, sexuality and social life in historical context . The hidden face of Urban life. International conference. Budapest, 1995.- Budapest: Semmelweis University of medicine, 1996. - Р.200-204. (Доробок здобувача - 45%).

Ворник Б.М., Говорун Т.В., Король Н.С. Особенности полоролевого и сексуального поведения транссексуалов // Сексология и андрология. Вып. 3.-К.: НИИ урологии и нефрологии АМН Украины, 1996. - С. 67-72. (Доробок здобувача-45%).

Govorun T., Vornyk B. Challenges in the Ukraine // Choises: Sexual health and family planning in Europe.-Sexual health today, vol.25, N1, 1996. - Р.13-15. (Доробок здобувача-50%).

Говорун Т.В. Сексуальність у фокусі проблем статевої соціалізації особистості // Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник. / За ред. Т.В.Говорун. - К.: Інститут змісту і методів навчання, 1996. -С.27-35.

Говорун Т.В., Шарган О.М. Сексуальна просвіта у розвитку статевої свідомості юнацтва // Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник. / За ред. Т.В.Говорун. - К.: Інститут змісту і методів навчання, 1996.-С.110-124. (Доробок здобувача-50%).

Govorun T., Vornik B. Sexuality victimized teenagers in the focus of sociological study // Child Sexual Violence. Supplement from the East-West Conference. Prague 1996 - Prague, 1997. - Р. 47-51. (Доробок здобувача - 50%).

Говорун Т.В. Мета-аналіз у прикладних психологічних дослідженнях // Практична психологія: теорія, методи, технології: Матеріали наукового семінару. - К.: Інститут психології ім. Г.Костюка АПН України, 1997. - С. 168 -175 .

Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Психологічні аспекти гендерної дискримінації // Психологія. Збірник наукових праць. Вип.3.-К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 1999. - С.3-8. (Доробок здобувача-50%).

Говорун Т.В. Сучасне юнацтво і проблеми статевої самоідентифікації // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип. 5. - К.: РВЦ “Київський Університет”, 1998. - С.68-72.

Говорун Т.В. Психологія статі: жіночий аспект проблеми // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П'ятих Костюківських читань: В 3 т. - К.: Гнозис, 1998. - Т. 1. - С. 289-296.

Говорун Т.В. Психологія статі у вихованні дитини // Духовність як основа консолідації суспільства. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. Том 16. - К.: НДІ “Проблеми людини”, 1999. - С.248-251.

Говорун Т.В. Стать та сексуальність у розвитку психологічних знань // Психологія. Збірник наукових праць. Вип.3 (10). - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. - С.77-82.

Говорун Т.В., Кікінежді О.М. До проблеми статевої соціаліалізації дітей // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: педагогіка, №4. - Тернопіль: ТПУ ім. В.Гнатюка, 2000. - С. 16-22. (Доробок здобувача-50%).

Говорун Т.В. Проблеми ресоціалізації прийомних дітей з досвідом сексуальної травматизації // Психологія. Збірник наукових праць. Вип.11.- К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. - С.121-128.

Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Гомосексуальність: міфи та реальність // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Т.2, Ч.3.- Рівне: Волинські обереги, 2000. - С.62-80. (Доробок здобувача-50%).

Говорун Т.В. Еротика та порнографія у ставленні до людини // Психологія. Збірник наукових праць. Вип.13. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. - С.437-444.

Говорун Т.В. Соціалізація статі як психологічна проблема // Педагогіка і психологія. Інформаційний бюлетень АПН України. Вип.2.- К., 2001. - С. 5-13.

Говорун Т.В. Статева соціалізація: концептуальні підходи // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: “НЕВТЕС”, 2001. - Т.III, Ч.6. - С. 121-128.

Говорун Т.В. Гендерний розвиток дитини // Психологія. Збірник наукових праць. Вип. 14. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. - С. 132-138.

Говорун Т.В. Шлюбно-сімейна звичаєвість українців // Вісник прикарпатського університету ім. В.Стефаника. Серія “Педагогіка”, вип.6.- Івано-Франківськ: Плай, 2001. - С.92-100.

Говорун Т.В. “Межова” особистість: особливості гендерної поведінки // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К.: “НЕВТЕС”, 2001. - Т. IІI, Ч. 7. - С. 51-59.

Говорун Т.В. Соціум і гендерна культура // Психологія. Збірник наукових праць. Вип. 15. - К.: НПІ ім. М. П. Драгоманова, 2002. - С. 124-131.

Говорун Т.В. Фемінність-маскулінність в особистісному та соціальному вимірі // Проблеми загальної та педагогічної психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К.: “Гнозис”, 2002. - Т.IV, Ч.1. - С. 30-39.

Брошури:

Говорун Т.В., Кленевская Л.К., Рыбинский Е.М. Подросток в пионерском лагере (Организация и формы воспитательной работы в пионерлагере “Артек”). - К.: “Знание” УССР, 1980. - 48 с. (Серия “Педагогическая”). (Доробок здобувача - 40%).

Говорун Т.В., Ворник Б.М. Сексуальність та статева поведінка в Україні (Проблеми сьогодення та перспективи). - К.: Нац. комітет боротьби з захворюванням на СНІД при Президенті України, 1995. - 51с. (Доробок здобувача - 60%).

Методичні рекомендації:

Боришевський М.Й., Говорун Т.В., Шарган О.М. Методичні рекомендації до курсу “Етика і психологія сімейного життя” (9-10 класи загальноосвітньої школи). - К.: Рад. шк., 1985. - 48с. (Доробок здобувача - 33%).

Говорун Т.В., Киселёва Н.И. Педагогические основы формирования культуры поведения подростков. (Методические рекомендации в помощь классным руководителям 4-6 классов). - К.: ГИУУ, 1985. - 52с. (Доробок здобувача - 50%).

Алексеева М.И., Говорун Т.В. Усиление роли семьи в воспитании детей. - К.: Об-во “Знание” УССР, 1987. - 15с. (Доробок здобувача - 50%).

Говорун Т.В., Шарган О.М. Методичні рекомендації з питань практичної психології міжособистісного спілкування (на допомогу керівникам курсу “Етика і психологія сімейного життя”). - Тернопіль: ТОУУВ, 1990. - 47с. (Доробок здобувача - 50%).

Кравець В.П., Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Він та вона: різні від природи чи від виховання? - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 27с. (Доробок здобувача - 40%).

Кравець В.П., Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Стратегія статевого виховання школярів. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 31с. (Доробок здобувача - 40%).

Говорун Т.В., Кікінежді О.М., Кухаренко С.П. Українсько-російсько-англійський термінологічний словник. Психологія статі та сексуальності. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 40с. (Доробок здобувача - 33%).

Тези доповідей:

Говорун Т.В., Чепелева Н.В. Свободное время как фактор социализации юношества // Личность в системе общественных отношений. Ч.2. Тезисы научных сообщений к VІ Всесоюзному съезду общества психологов СССР. - М., 1983. - С. 418-420. (Доробок здобувача - 50%).

Govorun T. Sex education in Ukraine // Sexual Science, 1994. - Miami: The Sociеty for the Scientifie Study of Sex, 1994. - P. 21.

Vornik B., Govorun T. Differential diagnostic criterion of gender identity disorders // Civilization, sexuality and social life in historical context-hidden face of urban life. SOTE international conference, Budapest, 1995. - P. 26. (Доробок здобувача - 50 %).

Говорун Т.В., Ворник Б.М., Король Н.С. Теоретические предпосылки оказания помощи лицам с гомосексуальной ориентацией // Актуальные вопросы сексологии и андрологии. - К., 1995. - С. 20-22. (Доробок здобувача - 45%).

Ворник Б.М., Говорун Т.В. Характеристика партнёрских отношений в семьях транссексуалов // ХІІ съезд психиатров России (материалы съезда). - М., 1995. - С. 581-582. (Доробок здобувача - 50%).

Ворник Б.М., Говорун Т.В., Король Н.С. Полоролевое и сексуальное поведение транссексуалов // Проблемы современной сексологи и сексопатологи. - М., 1996. - С. 28-30. (Доробок здобувача - 33%).

Ворник Б.М., Говорун Т.В. Роль стереотипов полоролевого поведения в возникновении сексуально-психологических дисгармоний // Проблемы современной сексологи и сексопатологи. - М., 1996. - С. 32-33. (Доробок здобувача - 50%).

Ворник Б.М., Говорун Т.В., Король Н.С. Медико-психологические критерии коррекции пола при транссексуализме // Сексология и андрология. Вып. 3. - 1996. - С. 59-61. (Доробок здобувача - 33 %).

Govorun T., Vornik B. The self-concept development of transsexual persons. Counseling service for person with gender dysphoria // XV Harry Benjamin International Gender Dysphoria Association Symposium: The State of Our Art and the State of Our Science. - Vancouver B.C. - Canada, 1997. - P. 73.

Vornik B., Govorun T. Counseling service for persons with gender dysphoria // XV Harry Benjamin Symposium: The State of Our Art and the State of Our Science. - Vancouver В.С. - Canada, 1997. - P. 122.

Govorun T., Vornik B. The self-concept development of transsexual persons // 13th World Congress of Sexology: Sexuality and Human Rights. - Valencia, Spain, 1997. - P. 152.

Vornik B., Govorun T. Factors contributing to teenagers sexual abuse // 13 World Congress of Sexology: Sexuality and Human Rights. - Valencia, Spain, 1997. - P. 101.

Govorun T. Sexuality in the concept of the self // 14th world Congress of Sexology. - Hong Kong, 1999. - P. 13.

Говорун Т.В. Феміністична проблематика у психології статевої свідомості // Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. - К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 1999. - С. 32-33.

Kukharenko S., Govorun T. The resocialization of sexually abused children in foster families // 15th world Congress of Sexology. - Paris, 2001. - Р.126. (Доробок здобувача 60 %).

Govorun T. Sexual values in Ukrainian ethnicity // 15th world Congress of Sexology. - Paris, 2001. - Р. 91.

Анотації

Говорун Тамара Василівна. Соціалізація статі як фактор розвитку Я-концепції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна і вікова психологія. - Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2002.

Досліджено психологічні закономірності становлення особистості як статевої істоти, особливості її гендерного та психосексуального розвитку під впливом факторів соціалізації. На основі теоретичних засад генетичної психології розглянуто процес засвоєння дитиною статевих ролей та їхню диференціацію, взаємозв'язок соціостатевих та сексуальних настановлень у формуванні образу Я, вплив статевих стереотипів на розвиток статево- типізованої поведінки. Розкрито соціально-психологічні чинники, які детермінують процес набуття індивідом статевої ідентичності в нормі та патології, і орієнтацію на традиційний чи паритетний розподіл сімейних та соціальних ролей. Обґрунтовано необхідність спрямування змісту виховного процесу на розвиток андрогінних властивостей особистості, переборення статевих упереджень, усунення гендерної комплементарності та підлеглості. Визначено роль вчителів, батьків та ЗМІ у попередженні дисгармонійних міжстатевих стосунків, профілактиці проявів сексизму щодо жіночої та чоловічої статі та у звуженні діапазону гендерних ролей.

Висвітлено теоретичні та практичні положення щодо інтеграції сексуальної сфери в ціннісно-смислову структуру свідомості людини, прослідковано роль статевого виховання у варіативності сексуальної поведінки, у здатності дітей та юнацтва до самовизначення у сфері збереження сексуального та репродуктивного здоров'я. Поглиблено існуючі уявлення про розвиток концепції Я у людей з порушенням сексуальних орієнтацій та досвідом сексуальної віктимізації. Запропоновано концептуальну модель надання практичної психологічної допомоги дітям та учнівській молоді у вирішенні проблем сексологічного характеру, попередженні сексуальних зловживань.

Ключові слова: соціалізація, концепція Я, статева свідомість, гендерний та психосексуальний розвиток, сексуальність, статеві стереотипи, статева ідентичність, маскулінність, фемінність, андрогінність, традиційні та паритетні гендерні ролі, інверсія статевого потягу, сексуальна просвіта, статеве виховання.

Говорун Тамара Васильевна. Социализация пола как фактор развития Я-концепции. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора психологических наук по специальности 19.00.07. - педагогическая и возрастная психология. Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2002.

Диссертация посвящена психологическим закономерностям становления личности как представителя определённого пола, особенностям её гердерного и психосексуального развития под влиянием разных социализирующих факторов. На основе теоретических принципов генетической психологии, системного анализа рассматривается процесс усвоения ребёнком половых ролей и их дифференциация, взаимосвязь социополовых и сексуальных установок в формировании образа Я, влияние половых стереотипов на развитие полотипизованного поведения. Раскрываются те социально-психологические воздействия, которые детерминируют процесс приобретения индивидом половой идентичности в норме и патологии, развитие его ориентаций на традиционное или партнёрское распределение семейных и социальных ролей. Традиционный взгляд на семью, дихотомия маскулинности-феминности расценивается как главный фактор, дифференцирующий психологию пола.

Анализируются теоретические подходы к проблеме гендерного становления личности и возникновения половых различий, раскрываются характерные особенности поведения мальчиков и девочек, представленные в возрастной и педагогической психологии. Дискутируется проблема достоверности экспериментальных данных по дифференциации пола, а также влияния социального окружения, в частности гендерных стереотипов, на развитие образа Я в детском возрасте.

Половые различия в развитии личности и поведении анализируются через призму сравнительных результатов, полученных методом мета-анализа экспериментальных данных исследований, касающихся вербальных, математических, лидерских способностей, тревожности, агрессивности, территориального поведения полов. Подчёркивается, что вариабельность различий в индивидуальных чертах, способностях, ролевом поведении, социабельности в рамках одного пола превосходит различия между полами. Рассматриваются механизмы приобретения традиционных гендерных ориентаций в школьном образовании и воспитании в процессе ассимиляции моделей полоролевого поведения, навязываемых масс-медиа, способствующих развитию дихотомии социальных и семейных ролей мужчины и женщины.

Обосновывается необходимость ориентации содержания воспитательного процесса на развитие андрогинных свойств личности, преодоление половых предубеждений, ликвидацию гендерной комплементарности и подчинения. Определена роль учителей, родителей, средств массовой информации в предупреждении дисгармоничных отношений полов, а также в сужении диапазона гендерных ролей, профилактике проявлений сексизма относительно женского и мужского пола.

Освещены теоретические и практические аспекты интеграции сексуальной сферы в ценностно-смысловую структуру сознания человека, прослежена роль полового воспитания в вариативности сексуального поведения, в способности детей и юношества к самоопределению в сфере сохранения сексуального и репродуктивного здоровья.

Прослежена роль взаимодействия биологического и психического пола в развитии образа Я людей с расстройствами половой идентичности. Установлено, что в случае расстройств половой идентичности жесткие нормативы, касающиеся адекватности гендерного поведения ребенка его биологическому полу, в значительной степени отражаются на его эмоциональных, психических состояниях - это приводит к возрастанию уровня тревожности, депрессивных настроений, использованию механизмов психологической защиты. Показано, что эмоциональная память индивидов с расстройствами половой идентичности транссексуального типа, особенно ее “ядерных” форм, сохраняет и в более позднем возрасте переживания детства, связанные с несоответствием собственных желаний, потребностей и интересов гендерным ожиданиям родительской семьи или детского воспитательного учреждения, которые осуждали нетипичные для того или иного пола виды игр, занятий, манер поведения, выбор друзей и т.п. При этом потребности детей в гендерном самоутверждении чаще всего проявляются как мисатрибуция физического Я.

Проявления расстройств половой идентичности в детские, подростковые и юношеские годы убедительно демонстрируют, что развитие Я-образа формируется в довольно широком социальном контексте, обуславливающем его ценностно-смысловое содержание, - от оценки своего физического Я до выполнения семейных и социальных ролей.

Углублены существующие представления о развитии концепции Я у людей с нарушением сексуальных ориентаций и опытом сексуальной виктимизации. Предложена концептуальная модель оказания практической психологической помощи детям и учащейся молодёжи в решении проблем сексологического характера, упреждении сексуальных злоупотреблений.

Ключевые слова: социализация, концепция Я, половое сознание, гендерное и психосексуальное развитие, сексуальность, половые стереотипы, половая идентичность, маскулинность, феминность, андрогинность, традиционные и паритетные гендерные роли, инверсия полового влечения, сексуальное просвещение, половое воспитание.

Hovorun Tamara Vasylivna. Gender socialization as factor in the development of self-concept. - Manuscript.

Doctoral dissertation in psychological sciences, specialization 19.00.07 - Pedagogical and Developmental Psychology. - Mykhaylo Drahomanov National Pedagogical University, Kyїv, 2002.

The dissertation deals with psychological aspects of self-concept development regarding gender identity and with the influence of various socialization processes on the gender and psychosexual development of individuals. Based on the theory of genetic psychology, the dissertation addresses the process of gender role adoption and differentiation by children, the interplay of cultural, gender, and sexual directives in the self-concept development, and the influence of gender stereotypes on the development of gender-typified behavior. The dissertation discusses social-psychological factors influencing the adoption of normal and inverted gender identity by individuals, their orientation at traditional or egalitarian division of family and social roles. The author argues for the necessity of directing the educational process at the development of the androgynous characteristics of personality, at the overcoming of gender stereotypes and inequality of sexes. The dissertation sheds light on the role of teachers, parents, and mass media in the prevention of dysfunctional relations between sexes, of sexism toward either sex and narrowing of gender roles.

The dissertation discusses theoretical and practical notions of the integration of sexual sphere into the value system of individuals. Additionally, it addresses the role of gender education in the variability of sexual behaviour and in the abitity of children and youth to define tremselves regarding sexual and reproductive health. The dissertation sheds light on the self-concept development among people with untraditional sexual orientations and among sexually abused. The author proposes the conceptual model of practical psychological aid to children and students directed toward solving sexual problems and prevention of sexual abuse.

Key words: socialization, self-concept, gender-awareness, gender and psychosexual development, sexuality, gender stereotypes, gender identity, masculinity, feminity, androgynity, traditional and egalitarian gender roles, invesion of sex drive, sexual education.

Размещено на Allbest.ru