Аутоагресивна поведінка у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (причини, механізми, профілактика)
Клініко-психопатологічна структура, механізми і предиктори формування аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України. Розробка системи профілактики та принципів організації суїцидологічної допомоги особовому складу військ.
| Рубрика | Психология |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.08.2013 |
| Размер файла | 79,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Підлеглий тип відношення зустрічався у хворобливо-сором'язливих, інтравертованих, пасивних, невпевнених у собі, схильних звинувачувати себе у всіх негараздах, вразливих, хворобливо зосереджених на своїх недоліках та проблемах військовослужбовців. Зазначені військовослужбовці пасивні. Вони прагнуть знайти підтримку у сильної особи.
У військовослужбовців контрольної групи частіше зустрічався дружелюбний тип. Особи зазначеного типу дружелюбні, прагнуть до мети макро-групи, схильні до співпраці, прагнуть справити приємне враження на оточуючих, орієнтовані на соціальне схвалення.
Психологічна криза у військовослужбовців внутрішніх військ із АП викликається фрустрацією важливіших потреб військовослужбовця та специфічною особистісною реакцією його на цю фрустрацію. Ця реакція завжди породжена, обумовлена ситуацією, що склалася в житті військовослужбовця, та повністю пов'язана з нею.
Методика рисункової фрустрації С. Розенцвейга (1947) дозволила виділити у обстежених осіб груп із АП реакції на невдачу та способи виходу з ситуацій, що перешкоджають діяльності або задоволенню потреб особистості. Дані дослідження свідчать про те, що в групі військовослужбовців із АП переважали (р<0,001) інтропунітивні реакції - у 23 (63,9%) військовослужбовців групи з суїцидальними думками. З них у групі військовослужбовців із незавершеними суїцидами переважав перешкоджально-домінантний тип, який виявлений у 20 (55,6%) військовослужбовців.
У групі військовослужбовців із суїцидальними думками провідним був також перешкоджально-домінантний тип - у 69 (45,4%) військовослужбовців.
Друге місце за частотою займала екстрапунітивна реакція. Вона була виявлена у 13 (36,1%) військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами та у 54 (35,5%) військовослужбовців групи із суїцидальними думками.
У групі військовослужбовців із АП (з незавершеними суїцидами і суїцидальними думками) з екстрапунітивною реакцією частіше зустрічався перешкоджально-домінантний тип - у 10 (27,8%) і у 31 (20,45%) військовослужбовців відповідно. Імпунітивна реакція в групах військовослужбовців із АП (з незавершеними суїцидами і суїцидальними думками) зустрічалась досить рідко - у 1 (2,8%) та у 4 (2,6%) військовослужбовців відповідно.
Даний тип реакції найчастіше зустрічався у військовослужбовців контрольної групи (234 (82,1%) осіб) та цивільних осіб контрольної групи (58 (96,7%) осіб). Отримані результати дослідження свідчать, що екстрапунітивні реакції, спрямовані на живе та неживе оточення, засудження зовнішньої причини фрустрації, частіше зустрічаються в осіб з розладами особистості, інтропунітивні реакції всіх типів - у невротичних особистостей, імпунітивні реакції - у здорового контингенту. Особи з екстрапунітивними та інтропунітивними реакціями не достатньо адаптовані до свого соціального оточення.
В якості зовнішніх умов, що провокують і сприяють формуванню АП у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, виступають конфліктні ситуації, які належать до найрізноманітніших сфер життєдіяльності військовослужбовця: особистої, сімейної, сексуальної, професійної.
У групах військовослужбовців з незавершеними суїцидами і суїцидальними думками провідним (р<0,001) був пристосувальний спосіб регулювання конфліктів (66,7% та 70,4%), що означає принесення у жертву власних інтересів (за результатами тесту діагностики тактики поведінки у конфліктній ситуації К. Томаса у модифікації Н.В. Гришиної (1990)).
Результати тесту К. Леонгарда (1968) свідчать про те, що у обстежених осіб вірогідно частіше (р<0,05) зустрічались наступні типи акцентуацій особистості: у групі військовослужбовців із незавершеним суїцидами - тривожно-боязкий тип (13,9%), педантичний тип (13,9%), збуджуваний тип (11,1%); в групі військовослужбовців із суїцидальними думками - тривожно-боязкий тип (7,9%), збуджуваний тип (7,2%), педантичний тип (7,2%); у контрольній групі військовослужбовців - збуджуваний тип (3,2%), педантичний тип (2,7%).
Проведений системний аналіз клінічних та патопсихологічних порушень у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України із АП дозволив розробити систему профілактики та лікувально-профілактичних заходів із врахуванням провідних механізмів суїцидогенезу.
Метою профілактики АП серед військовослужбовців внутрішніх військ МВС України є адаптація військовослужбовців до умов військової служби, що включає в себе побут, комунікації, вимоги воїнського статуту, а також несення щоденної служби з бойовою зброєю.
Розроблена система профілактики АП у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України базується на низці принципів: етапності психопрофілактики, поступовості психопрофілактичних заходів, єдності психопрофілактичних заходів, методів, індивідуально-особистісного підходу до психопрофілактики. Профілактика виникнення АП у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України включає виконання заходів медичного та немедичного характеру.
Проведені нами дослідження показали, що для профілактики виникнення АП, суїцидальних випадків у частинах та з'єднаннях внутрішніх військ МВС України своєчасною та доцільною була організація позаштатної суїцидологічної служби, яку очолили лікарі частини. До неї входять командири підрозділів, офіцери виховних структур, найбільш підготовлені у питаннях військової педагогіки та психології.
Результати дослідження дозволили сформулювати принципи комплексної вторинної профілактики АП у військовослужбовців в умовах медичних установ з'єднань та частин військ, управлінь територіальних командувань внутрішніх військ МВС України.
Основними принципами вторинної профілактики АП у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України є: комплексність, індивідуальність, динамічність, тривалість, послідовність.
Основними завданнями комплексної терапії АП в умовах медичних установ військ є:
1) купування психопатологічної симптоматики шляхом розв'язання психогенного конфлікту, психогенної ситуації;
2) відновлення компенсаторних можливостей організму військовослужбовця;
3) відновлення мікросоціальних контактів військовослужбовця;
4) відновлення соціального функціонування у військовому колективі.
Запропонована комплексна схема лікування військовослужбовців із АП включає організаційні та лікувально-профілактичні заходи. До організаційних заходів відносяться: раннє виявлення військовослужбовців внутрішніх військ із АП, їх рання госпіталізація, реабілітація, експертне освідчення (прийняття експертного рішення), спостереження.
Запропонованою комплексною системою терапії військовослужбовців внутрішніх військ із АП передбачені медикаментозні та немедикаментозні методи лікування. З немедикаментозних методів лікування нами активно використовувались психотерапія, фізіотерапія, лікувальна фізкультура, спорт.
Основна мета психотерапевтичних заходів - відновлення повного психічного здоров'я, психологічних та психофізіологічних якостей у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України. Нами використовувалась схема психотерапевтичного впливу на військовослужбовця внутрішніх військ з АП. Вона включає: встановлення психотерапевтичного контакту з військовослужбовцем; виявлення психогенії; корекцію відношень та особистісних емоцій; закріплення психопрофілактичного навику.
У дослідженнях нами використовувались наступні види психотерапії: раціональна (Вельвовський І.З., 1984), групова (Карвасарський Б.Д., 1990), а також аутогенне (Лобзин В.С., Решетников М. М., 1987) та емоційно-вольове тренування (Табачников С.І., 1987), метод психічної саморегуляції (тренування аутогіпнозом) (Орне М., 1976).
Як у психопрофілактичній, так і у реабілітаційній системі військовослужбовців із АП активно використовувались психофармакологічні методи корекції. Схема прийому психотропних препаратів базується на принципі максимальної адаптації до них військовослужбовців із АП.
Медикаментозна терапія включає транквілізатори, седативні засоби (фітоседатики), антидепресанти, нейролептики, ноотропи, психостимулятори, адаптогени. Медикаментозна терапія у стаціонарних умовах лікувально-профілактичних закладів триває від 1 до 1,5 місяців. Комплекс лікувальних заходів здійснюється диференційовано, залежно від форми патології, характеру психотравмуючих впливів.
Об'єктивними критеріями повної адаптації, повного видужання військовослужбовця внутрішніх військ з АП, за результатами досліджень, є:
свідоме дотримання вимог воїнської присяги, статутів внутрішньої та караульної служби, наказів та настанов командирів, неухильне дотримання воїнської дисципліни та порядку денного;
систематичне несення служби без порушень;
активна участь у різних формах громадського життя та виховної роботи у підрозділі.
Суб'єктивними критеріями повного видужання військовослужбовця є:
відсутність скарг на стан здоров'я;
задоволеність своєю професією;
задоволеність воїнським колективом;
прагнення до удосконалення в оволодінні бойовою технікою, підвищення військової кваліфікації;
прагнення вирішити свої життєві плани у воїнському колективі та через воїнський колектив.
Частина військовослужбовців внутрішніх військ (69,0%) зі стійкою психопатологічною симптоматикою госпіталізувалася у військові госпіталі внутрішніх військ МВС України з подальшим проходженням військово-лікарської експертизи. Інша частина військовослужбовців з АП (31,0%) госпіталізувались у об'єднані медичні пункти управлінь територіальних командувань, медичні пункти з'єднань та частин внутрішніх військ МВС України.
Комплекс лікувально-профілактичних заходів щодо військовослужбовців із АП включає й динамічне лікарське спостереження після стаціонарного лікування. Метою такого спостереження є вивчення та підтримка психічного здоров'я цих військовослужбовців, створення тимчасових умов, що полегшують проходження ними військової служби.
Лікувально-профілактичні заходи щодо зазначених вище осіб включали також призначення військовослужбовця внутрішніх військ з АП на службу без зброї, використання на різних господарських роботах.
З такими військовослужбовцями проводилась індивідуально-виховна робота з боку командирів підрозділу, а також офіцерів виховних структур.
Військовослужбовці даної групи призначались на посади з полегшеним режимом військової праці, з поступовим збільшення навантаження та достатнім режимом відпочинку.
Оцінка ефективності лікування військовослужбовців із АП здійснювалась на основі комплексного підходу. При цьому використовувались клінічний, психологічний критерії. Для оцінки ефективності лікування використовувались наступні градації: видужання, покращання, відсутність динаміки.
Отримані в ході дослідження результати свідчать, що після проведеного комплексного лікування військовослужбовців із АП на тлі розладу особистості (F 60) видужання реєструвалося у 11 (68,8%) військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами, у 7 (70,0%) військовослужбовців групи з суїцидальними думками, у 9 (81,8%) військовослужбовців контрольної групи. Покращання самопочуття після проведеного лікування настало у 4 (25,0%) військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами, у 3 (30,0%) військовослужбовців групи з суїцидальними думками, у 2 (18,2%) військовослужбовців контрольної групи. Відсутність динаміки після проведеного курсу лікування відзначалась лише у 1 (6,3%) військовослужбовця групи з незавершеними суїцидами.
Повне видужання після проведеного комплексного лікування у військовослужбовців із АП на тлі розладу адаптації (F 43.2) настало у 3 (75,0%) військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами, у 31 (93,9%) військовослужбовця групи з суїцидальними думками та у 26 (89,7%) військовослужбовців контрольної групи.
Покращання самопочуття відмічалось максимально в групі з суїцидальними думками у 2 (6,1%) військовослужбовців, а також у 3 (10,3%) військовослужбовців контрольної групи та у 1 (25,0%) військовослужбовця з незавершеними суїцидами.
Результати ефективності лікування військовослужбовців із АП на тлі органічних емоційно-лабільних (астенічних) розладів (F 06.6) були наступними: повне видужання настало у 1 (50,0%) військовослужбовця групи с незавершеними суїцидами, у 1 (50,0%) військовослужбовця групи с завершеними суїцидами, у 1 (100,0%) військовослужбовця контрольної групи. Значне покращення після курсу лікування відмічалось у 1 (50,0%) військовослужбовця групи з незавершеними суїцидами та у 1 (50,0%) військовослужбовця групи з суїцидальними думками.
Після проведеного лікування військовослужбовців груп із АП на тлі гострої реакції на стрес (F 43.0) видужання настало у 3 (60,0%) військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами, у 17 (77,3%) військовослужбовців групи з суїцидальними думками, у 6 (75,0%) військовослужбовців контрольної групи.
Покращення самопочуття відмічалось у 5 (22,7%) військовослужбовців групи з суїцидальними думками, у 2 (25,0%) військовослужбовців контрольної групи, у 2 (40,0%) військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами.
Результати ефективності лікування груп військовослужбовців із АП на тлі неврастенії (F 48.0) розподілені наступним чином: повне видужання настало у 49 (87,5%) військовослужбовців групи з суїцидальними думками, у 7 (77,8%) військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами, у 2 (100,0%) військовослужбовців контрольної групи, покращання самопочуття відмічалось у 6 (10,7%) військовослужбовців групи з суїцидальними думками, у 2 (22,2%) військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами. У 1 (1,8%) військовослужбовця групи з суїцидальними думками не настало ефекту від проведеного лікування.
При аналізі ефективності лікувально-профілактичних заходів особлива увага приділялась військовослужбовцям із АП на тлі психічних захворювань, резистентних до проведеного лікування. Зазначені військовослужбовці направлялись на огляд військово-лікарською комісією та були звільнені за хворобою з лав внутрішніх військ МВС України згідно статей наказу МО України №2 від 4 січня 1994 року.
Наведені дані переконливо свідчать про те, що розроблена в процесі дослідження й апробована у повсякденній діяльності військових лікарів управлінь територіальних командувань, з'єднань та частин внутрішніх військ МВС України система лікувально-профілактичних заходів серед військовослужбовців внутрішніх військ МВС України із АП на тлі психічних розладів має високу ефективність.
Висновки
1. У дисертаційній роботі на основі проведеного комплексного дослідження представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми аналізу клініко-психопатологічної структури, механізмів, закономірностей формування та розвитку аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, що дозволило розробити та впровадити комплекс лікувально-профілактичних заходів, а також систему профілактики аутоагресивних проявів серед військовослужбовців внутрішніх військ МВС України.
2. Встановлено, що для військовослужбовців внутрішніх військ групи з завершеними суїцидами є характерним вогнепальний спосіб здійснення суїциду (62,5%), на службі зі зброєю (78,4%), у зимову пору року (31,8%), у будній день (53,4%), у часовий проміжок доби від 18.00 до 24.00 (44,3%); для військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами є характерним спосіб здійснення суїциду шляхом нанесення самопорізів (самопошкодження гострим предметом) (61,1%), на службі (83,3%), у зимову пору року (41,7%), у будній день (86,3%), у часовий проміжок доби від 00.00 до 06.00 (41,7%).
3. Розвитку аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України сприяє низка чинників: соціальні (конфлікти у сім'ї (у 64,8% військовослужбовців групи з завершеними суїцидами, у 77,8% військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами, у 40,1% військовослужбовців групи з суїцидальними думками)), конституціонально-біологічні (аномалії характеру у батьків, близьких родичів (у 64,8% військовослужбовців групи з завершеними суїцидами, у 72,2% військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами)), екзогенно-органічні (травми голови та нейроінфекції в анамнезі (у 30,6% військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами), патологія вагітності та пологів у матері (у 64,8% військовослужбовців групи з завершеними суїцидами, у 44,4% військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами)), соматичні (наявність супутнього соматичного захворювання (нервової системи, органів дихання, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи та ін. (у 33,0% військовослужбовців групи з завершеними суїцидами, у 33,3% військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами)).
4. Проведені дослідження дозволили встановити, що у формуванні аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України приймають участь специфічні (армійські) та неспецифічні (домашні) психогенії.
Специфічні психогенії найчастіше реєструвалися у групі військовослужбовців із незавершеними суїцидами (необхідність засвоєння нових обов'язків, освоєння спеціальностей (у 30,6% осіб), матеріально-побутові незручності (у 30,6% осіб), інший (армійський) ритм життя, що регламентується воїнським статутом (у 52,8% осіб), втрата особистої свободи (у 52,8% осіб).
Неспецифічні психогенії найчастіше зустрічались у групах військовослужбовців із завершеними та незавершеними суїцидами (переживання про матеріальне неблагополуччя сім'ї (у 81,8% та у 80,6% осіб), переживання розлуки, розрив стосунків з рідними та близькими (у 30,7% та у 52,8% осіб)).
5. Основними формами психічної патології серед обстежених груп військовослужбовців внутрішніх військ, на тлі якої розвивалась аутоагресивна поведінка, були: гострі реакції на стрес (F 43.0), розлади адаптації (F 43.2), неврастенія (F 48.0), специфічні розлади особистості (F 60.).
У структурі клінічних проявів у військовослужбовців груп із аутоагресивною поведінкою провідними симптомами були: головний біль (41,3%), зниження працездатності (47,5%), порушення сну (61,2%), понижений настрій (50,5%), втомлюваність (50,0%), тривога (49,1%), страх (39,1%), внутрішня напруга (42,3%).
6. Для військовослужбовців внутрішніх військ МВС України характерні наступні основні форми аутоагресивної поведінки: несуїцидальні (безпричинні та необґрунтовані самодокори, самозвинувачення, самозасудження, невдоволеність собою) (5,1%), пре - та постсуїцидальні (несуїцидальні прояви аутоагресій) (9,1%), парасуїцидальні явища (симуляція та шантаж суїциду) (25,4%), власне суїцидальні прояви (пасивні та активні суїцидальні думки, рішення, наміри, істинні спроби суїциду) (60,5%).
7. Наведені результати досліджень свідчать про те, що у патопсихологічних механізмах формування аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України значна роль належить особистим особливостям (емоційній в'язкості, дратівливості, вразливості, високій конфліктності, схильності до аутоагресії, слабкому особистісному психічному захисту, неадекватній самооцінці, низькій активності, схильності до самозвинувачень, особистісній незрілості, утрудненості вольових зусиль при прийнятті рішень, несамостійності), типу поведінки у конфліктній ситуації (залежному та підлеглому типу відношення з оточуючими), пристосувальному типу врегулювання конфлікту, інтропунітивним реакціям (перешкоджально-домінантному типу).
8. Проведений системний аналіз клінічних та патопсихологічних порушень у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України із аутоагресивною поведінкою на тлі психічних розладів, а також чинників, що сприяють розвитку зазначеної поведінки, дозволив розробити та впровадити сучасну систему лікувально-профілактичних заходів та профілактики з урахуванням провідних механізмів суїцидогенезу даного стану.
Результати розробленої та впровадженої у внутрішні війська МВС України системи лікувально-профілактичних заходів та профілактики формування аутоагресивної поведінки у військовослужбовців свідчать про її високу ефективність. У групах військовослужбовців внутрішніх військ із аутоагресивною поведінкою на тлі різної психічної патології видужання зареєстровано у 74,9% військовослужбовців, покращання самопочуття відмічалось у 23,3% військовослужбовців, відсутність динаміки після проведеного комплексу лікувально-профілактичних заходів - у 1,8% військовослужбовців.
9. На підставі комплексного дослідження у внутрішніх військах МВС України створена позаштатна суїцидологічна служба, основні завдання якої полягають у своєчасному ранньому виявленні та ліквідації умов та чинників, що сприяють розвитку аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, у вирішенні діагностичних питань та застосуванні комплексу необхідних лікувально-профілактичних заходів, у лікуванні передсуїцидальних станів у військовослужбовців військ, у експертизі, у соціально-трудовій реабілітації військовослужбовців з незавершеними суїцидами, у проведенні психопрофілактичних та психогігієнічних заходів серед особового складу внутрішніх військ МВС України.
Список праць, опублікованих за темою дисертації
1. Гичун В.С. Профилактика самоубийств среди военнослужащих войск МВД Украины // Український вісник психоневрології.
2. - Харків, 1999. - Т.7. - Вип.2 (20). - С.101-102.
3. Гичун В.С. Психопатологические предикторы суицидального поведения у военнослужащих внутренних войск МВД Украины // Український вісник психоневрології. - Харків, 1999. - Т.7. - Вип.3 (21). - С.71-73.
4. Гичун В.С. К вопросу о суицидальном поведении практически здоровых военнослужащих срочной службы // Український вісник психоневрології. - Харків, 1999. - Т.7. - Вип.4 (22). - С.61-62.
5. Гичун В.С. Особенности профилактической работы среди военнослужащих внутренних войск МВД Украины по формированию у них антисуицидальных мотивов // Український вісник психоневрології. - Харків, 2000. - Т.8. - Вип.1 (23). - С.42-44.
6. Гичун В.С. Особенности факторов психической травматизации, вызывающих развитие аутоагрессивного поведения среди военнослужащих срочной службы // Архів психіатрії. - К., 2000. - Т.6, № 1-2 (20-21). - С.17-18.
7. Гичун В.С. Социально-психологические предпосылки аутоагрессивного поведения у военнослужащих срочной службы // Таврический журнал психиатрии. - Симферополь, 2000. - Т.4, №3 (14). - С.106-107.
8. Гичун В.С. Проблема самоубийств в обществе и воинских формированиях // Таврический журнал психиатрии. - Симферополь, 2000. - Т.4, №4 (15). - С. 19-21.
9. Гичун В.С. Условия и факторы развития аутоагрессивного поведения у военнослужащих срочной службы // Український медичний альманах. - Луганськ, 2000. - Т.3, №2 (додаток). - С.23-24.
10. Гичун В.С. Особенности структуры незавершенных суицидов среди военнослужащих срочной службы внутренних войск МВД Украины // Український медичний альманах. - Луганськ, 2000. - Т.3, №6. - С.57-59.
11. Гичун В.С. Аналіз повторних суїцидальних дій практично здорових військовослужбовців // Таврический журнал психиатрии. - Симферополь, 2001. - Т.5, №1 (16). - С.51.
12. Гичун В.С. К вопросу о роли социально-психологических факторов в формировании аутоагрессивного поведения у военнослужащих срочной службы внутренних войск МВД Украины // Архів психіатрії. - К., 2001. - Т.7, №3 (26). - С.163-165.
13. Гичун В.С. Аналіз передсмертних записок суїцидентів - військовослужбовців строкової служби // Таврический журнал психиатрии. - Симферополь, 2001. - Т.5, №2 (17). - С.75-76.
14. Гичун В.С. Социологические аспекты суицидального поведения среди военнослужащих срочной службы // Український вісник психоневрології. - Харків, 2001. - Т.9. - Вип.4 (29). - С.51-53.
15. Гичун В.С. Аутоагресивна поведінка у військовослужбовців строкової служби з невротичними розладами // Український вісник психоневрології. - Харків, 2002. - Т.10. - Вип.1 (30). - С.107-109.
16. Гичун В.С. Психологические особенности военнослужащих срочной службы с аутоагрессивным поведением // Архів психіатрії. - К., 2002. - Т.8, №1 (28). - С.38-40.
17. Гичун В.С. Клинико-анамнестические особенности у военнослужащих с аутоагрессивным поведением // Архів психіатрії. - К., 2002. - Т.8, №2 (29). - С.18-20.
18. Гичун В.С. Социально-эпидемиологические аспекты аутоагрессивного поведения у военнослужащих внутренних войск МВД Украины // Архів психіатрії. - К., 2002. - Т.8, №4 (31). - С.18-21.
19. Гичун В.С. Непсихотические психические расстройства у военнослужащих внутренних войск МВД Украины // Архів психіатрії. - К., 2003. - Т.9, №3 (34). - С.33-36.
20. Гичун В.С. Анализ мотивов, причин, способствующих возникновению и развитию аутоагрессивного поведения у военнослужащих // Архів психіатрії. - К., 2003. - Т.9, №2 (33). - С.23-26.
21. Гичун В.С. Акцентуации характера у военнослужащих войск МВД Украины с аутоагрессивным поведением // Архів психіатрії. - К., 2003. - Т.9, №4 (35). - С.27-29.
22. Гичун В.С. Социологические особенности мотивации суицидального поведения военнослужащих МВД Украины // Український вісник психоневрології. - Харків, 2003. - Т.11. - Вип.1 (34). - С.24-26.
23. Гичун В.С. Типология аутоагрессивных проявлений у военнослужащих войск МВД Украины и меры их профилактики // Український вісник психоневрології. - Харків, 2003. - Т.11. - Вип.4 (37). - С.57-59.
24. Гичун В.С. Принципы терапии аутоагрессивного поведения у военнослужащих внутренних войск МВД Украины // Архів психіатрії. - К., 2004. - Т.10, №1 (36). - С.55-59.
25. Гичун В.С. Актуальные проблемы аутоагрессивного поведения // Архів психіатрії. - К., 2004. - Т.10, №3 (38). - С.58-62.
26. Гичун В.С. Непатологические ситуационные реакции при суицидальном поведении у практически здоровых военнослужащих внутренних войск МВД Украины // Український вісник психоневрології. - Харків, 2004. - Т.12. - Вип.1 (38). - С.15-18.
27. Гичун В.С. Особенности развития, течения аутоагрессивного поведения у военнослужащих внутренних войск МВД Украины на фоне неврастении // Український вісник психоневрології. - Харків, 2004. - Т.12. - Вип.2 (39). - С.62-66.
28. Гичун В.С. Социально-медицинские аспекты аутоагрессивного поведения у военнослужащих срочной службы внутренних войск МВД Украины // Архів психіатрії. - К., 2004. - Т.10, №4 (39). - С. 19-22.
29. Гичун В.С. Феноменология аутоагрессивного поведения у военнослужащих // Архів психіатрії. - К., 2005. - Т.11, №1 (40). - С.30-32.
30. Гичун В.С. Состояние диагностики и военно-врачебной экспертизы военнослужащих внутренних войск МВД Украины с аутоагрессивным поведением // Архів психіатрії. - К., 2005. - Т.11, №2 (41). - С.18-23.
31. Гичун В.С. Оценка эффективности лечения и профилактики развития аутоагрессивного поведения у военнослужащих войск МВД Украины // Архів психіатрії. - К., 2005. - Т.11, №3 (42). - С.33-38.
32. Maruta N. A., Gichun V. S. Prophylaxis of the autoagressive behavior among military men of the forces of the ministry of internal affaires of Ukraine // 10th Congress of Association of European Psychiatrists (28 October - 1 November. 2000, Prague, Czech Republic). - Prague (Czech Republic), 2000. - P.03.427.
Анотації
Гічун В.С. Аутоагресивна поведінка у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (причини, механізми, профілактика).
- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.06 - психіатрія. - Державна установа "Інститут неврології, психіатрії і наркології АМН України”. - Харків, 2007.
Дисертація присвячена проблемам АП у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України. В ході проведеного дослідження обстежено 3460 військовослужбовців, із них 188 військовослужбовців із АП, вивчені матеріали 88 випадків завершених суїцидів серед військовослужбовців. На основі комплексного клініко-психологічного, експериментально-психологічного, соціально-демографічного, статистичних методів досліджені чинники ризику, мотивації та предиктори АП у військовослужбовців. аналіз клініко-психопатологічної структури АП у військовослужбовців дозволили визначити критерії діагностики даної поведінки. формування АП відображає взаємозв'язок між особистісними особливостями військовослужбовця, змістом психотравмуючих чинників, характером психічних порушень.
Проведений аналіз клінічних порушень дозволив розробити та впровадити систему профілактики та лікувально-профілактичних заходів з урахуванням етіопатогенезу даного стану.
Ключові слова: військовослужбовці, аутоагресивна поведінка, суїцид, клініко-психопатологічні особливості, патопсихологічні механізми, система профілактики.
Гичун В.С. Аутоагрессивное поведение у военнослужащих внутренних войск МВД Украины (причины, механизмы, профилактика). - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. - Государственное учреждение "Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины”. - Харьков, 2007.
Диссертация посвящена проблемам аутоагрессивного поведения (АП) у военнослужащих внутренних войск МВД Украины. Настоящее исследование заключалось в комплексном анализе, изучении клинико-психопатологической структуры механизмов и закономерностей возникновения и развития АП у личного состава внутренних войск.
В ходе исследования проведен эпидемиологический анализ АП у военнослужащих внутренних войск за последние 10 лет, изучены факторы суицидального риска среди личного состава, индивидуальные суицидогенные, соматические, психопатологические факторы.
Выделены основные типы АП у военнослужащих внутренних войск с присущими им факторами суицидального риска. Разработана и обоснована комплексная система профилактики суицидов среди личного состава войск, а также организована суицидологическая служба (помощь).
В ходе проведенного исследования обследовано 3460 военнослужащих внутренних войск, из них 188 - с АП, изучены материалы 88 случаев завершенных суицидов среди военнослужащих войск. Контрольную группу военнослужащих составили 285 человек, контрольную группу гражданских лиц - 60 человек. Результаты проведенного исследования позволили совершенствовать критерии диагностики данного поведения.
Анализ клинической феноменологии аутоагрессивных проявлений в группах военнослужащих подтвердил наличие качественных отличий в патогенетических механизмах развития АП.
Результаты исследований показали, что формирование АП отражает взаимосвязь между личностными особенностями военнослужащего внутренних войск, содержанием психотравмирующих факторов, характером психических нарушений.
В клинической картине военнослужащих внутренних войск с АП преобладали специфические расстройства личности (F 60), реакции на стресс и нарушение адаптации (F 43), другие невротические расстройства (F 48).
Ведущими симптомами в структуре психопатологических проявлений у военнослужащих с АП были: тревога, страх, внутреннее напряжение, снижение работоспособности, утомляемость, пониженное настроение.
Для военнослужащих внутренних войск МВД Украины были характерны следующие формы АП: несуицидальные (беспричинные и необоснованные самоукоры, самообвинения, самоосуждения, неудовлетворенность собой), пре - и постсуицидальные (несуицидальные проявления аутоагрессий), парасуицидальные явления (симуляция и шантаж суицида), собственно суицидальные проявления (пассивные и активные суицидальные мысли, решения, намерения, истинные попытки суицида).
Проведенные психологические исследования выявили существенные различия в психопатологической картине у военнослужащих внутренних войск с АП. В патопсихологических механизмах формирования АП у военнослужащих внутренних войск МВД Украины закономерная роль принадлежит личностным особенностям, характеру психогении (специфической (армейской) или неспецифической (домашней)), типу поведения в конфликтной ситуации (зависимому или подчиняемому типу отношения к окружающим, приспособительному типу урегулирования конфликта, интропунитивным реакциям). При этом у обследованных военнослужащих с АП отмечено преобладание личностных особенностей (повышенный самоконтроль, неудовлетворенность внешними условиями, стремление избежать ответственности и переложить решение проблем на других людей, эмоциональная вязкость, склонность к аутоагрессии, низкая активность, личностная незрелость, склонность к самообвинениям, и т.д.).
Проведенный системный анализ клинических нарушений у военнослужащих внутренних войск МВД Украины с АП позволил разработать эффективную систему профилактики и лечебно-профилактических мероприятий с учетом этиопатогенеза данного состояния. Систематика психотравм и других факторов, приводящих к развитию АП у военнослужащих внутренних войск МВД Украины, легла в основу разработки принципов комплексной терапии данной патологии.
Результаты исследования в виде методических рекомендаций внедрены в практику медицинских служб, медицинских подразделений, социально-психологических служб управлений территориальных командований, соединений и воинских частей внутренних войск МВД Украины. Проведенные исследования позволили организовать внештатную суицидологическую службу, которую возглавили врачи соединений, воинских частей. В нее входят командиры подразделений, офицеры воспитательных структур, психологи соединений и воинских частей.
Разработанная в ходе исследования и внедрения в практическую деятельность система мероприятий, направленных на профилактику АП среди личного состава внутренних войск МВД Украины обладает высокой эффективностью.
Ключевые слова: военнослужащие, аутоагрессивное поведение, суицид, клинико-психопатологические особенности, патопсихологические механизмы, система профилактики.
Gichun V. S. The autoagressive behaviors by the termed service in the inner troops of Ministry of internal affairs of Ukraine (reason, mechanisms, preventive maintenance). - Manuscript.
Dissertation for the doctor of medical science degree in specialty 14.01.16 - psychiatry. - State authority "Institute neurology, psychiatry and narcology AMN of Ukraine”. - Kharkov, 2007.
The dissertation is devoted to problems autoagressive behaviour (AB) at the military men of internal armies Ministry of internal affairs (MIA) of Ukraine. During the carried out research 3460 military men, from them 188 military men with AB are surveyed, the materials 88 cases completed suicide among the military men are investigated. On the basis of complex clinic-psychological, experimental-psychological, social-demographic, statistical methods, the risk factors, motivation predictors AB are investigate. The complex analysis, study of clinic-psychological of structure of mechanisms both laws of occurrence and development AB at the military men have allowed to improve criteria of diagnostics of the given behaviour. The results of research as the methodical recommendations are introduced into practice of medical services, medical divisions, social-psychological services of managements territorial commands, connections and parts.
Key words: the military men, autoagressive behaviour, suicide personal structure, clinical-psychopatological peculiarities, pathopsychological mechanisms, modern prophylaxis.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Визначення ефективних способів та заходів оптимізації існуючої системи морально-психологічної підготовки військовослужбовців з метою мінімалізації наслідків негативних інформаційно-психологічних впливів протидіючих сил під час проведення Євро-2012.
магистерская работа [347,4 K], добавлен 02.05.2012Методологічні підходи дослідження проблем девіантної поведінки. Основні причини, що приводять підлітків до девіантної поведінки. Девіація як процес. Основні вияви девіантної поведінки. Передумови формування девіантної поведінки у родині та у школі.
курсовая работа [42,7 K], добавлен 13.10.2012Поняття "норми" і його зв'язок з девіантною поведінкою. Аддіктивні форми поведінки. Особливості прояву схильності до девіантної поведінки у чоловіків та жінок, працівників органів внутрішніх справ. Проблема девіантної поведінки в сучасних умовах.
дипломная работа [94,6 K], добавлен 26.12.2012Теоретичні основи адиктивної поведінки, засоби профілактики. Причини виникнення у підлітків та молодих людей схильності до алкоголізму. Психологічна класифікація комп’ютерних і азартних ігор. Причини, симптоми, ознаки та шляхи подолання ігроманії.
курсовая работа [68,3 K], добавлен 13.03.2014Психологічна діагностика схильності особи до ненормативної поведінки та розробка комплексу заходів щодо її психологічної корекції. Профілактика та подолання відхилень від норм поведінки в підлітковому віці. Педагогічні особливості девіантної поведінки.
дипломная работа [139,9 K], добавлен 02.06.2019Сутність особистості - системи психологічних характеристик, що забезпечують індивідуальну своєрідність, тимчасову і ситуативну стійкість поведінки людини. Вивчення теорій особистості - сукупності гіпотез про природу і механізми розвитку особистості.
реферат [31,0 K], добавлен 20.09.2010Проблема схильності дітей до девіантної поведінки. Засоби роботи з дітьми для профілактики і запобігання проявів у них девіантної поведінки. Вплив біологічних та соціально-психологічних факторів на формування неадекватної поведінки дітей дошкільного віку.
статья [18,6 K], добавлен 22.04.2015Дослідження суїцидальної поведінки як соціально-психологічного явища. Умови формування і вікові особливості суїцидальної поведінки. Аналіз взаємозв'язку сімейного виховання та суїцидальної поведінки підлітків. Профілактична робота з дітьми групи ризику.
курсовая работа [82,5 K], добавлен 14.06.2015Прогресивні соціологи та психологи про причини відхилень у моральному розвитку особистості. Вікові й індивідуальні особливості дисгармонійного розвитку особистості учнів. Профілактика проявів девіантної поведінки, вплив виховання на запобігання порушення.
курсовая работа [73,6 K], добавлен 11.03.2011Історичні типи родини та шлюбу. Девіантна поведінка як прояв дисфункцій родини. Конфлікти в сім’ї як фактор стимуляції девіантної поведінки, їх характеристики та причини. Профілактика і вирішення конфліктів як засіб оптимізації сімейних відносин.
курсовая работа [175,4 K], добавлен 02.06.2011
