Материнство як індивідуальний феномен вивчене в літературі детальніше, ніж батьківство. Передовсім досліджувалось материнство як забезпечення умов для розвитку дитини (З. Фрейд, К. Хорні, Е. Еріксон та ін). Інший аспект материнства, а саме материнсько-дитяча взаємодія, вивчається в дитячій психології (О. Смирнова, В. Перегуда, Л. Баз, Г. Скобло та ін.). В сучасній психології значне місце відводиться вивченню задоволеності жінки своєю материнською роллю як стадії особистісної і статевої ідентифікації (К. Вітакер, Ф. Хорварт, В. Міллер тощо).

Вивчаючи уявлення учнівської молоді про материнство й батьківство як про комплексний феномен, ми використали відому методику „Незавершене речення”. Було встановлено, що старшокласники, які брали участь у дослідженні, погано диференціюють уявлення про материнство й батьківство взагалі та уявлення про своє майбутнє батьківство зокрема. Порівняння уявлень про уявне та реальне материнство й батьківство дають можливість виділити два узагальнених типи уявлень школярів:

1. Уявлення про батьківство як про процес складний, що вимагає затрат сил, енергії, часу й фінансів.

2. Уявлення про батьківство як про процес, що приносить радість, щастя, задоволення і викликає інтерес.

Уявлення про батьківство й материнство юнаків відрізняються від уявлень дівчат, у котрих на перших позиціях фігурують любов (64 %), відповідальність (71,5 %), увага (51 %) і труднощі у вихованні дітей (82 %). Вони говорять також про більшу альтруїстичність батьків у порівнянні з тими, хто не є батьком чи матір'ю. В уявленнях юнаків на перших місцях знаходяться проблеми забезпечення майбутнього дитини (53 %), затрат часу на виховання (47 %) і батьківського авторитету (73 %) тощо [17; с.76].

Почуття відповідальності стосовно майбутньої чи вже народженої дитини в обох шлюбних партнерів далеко не завжди синхронне. Можна констатувати, що чоловіки і жінки в поняття відповідальності вкладають різний зміст. Для чоловіка відповідальність відносно дитини, сім'ї - це передовсім матеріальне забезпечення, тобто створення матеріальних благ, фізичного комфорту сім'ї. Для жінки відповідальність полягає в створенні сприятливої атмосфери в домі, душевного комфорту. Зазвичай, почуття відповідальності раніше з'являється в жінки, позаяк вона значно більше часу проводить з дитиною, ніж чоловік.

У другій половині ХХ ст. почалась дискусія навколо проблеми материнського й батьківського інстинкту. У зв'язку з цим цікавим є висловлювання К. Леонгарда: „Інстинкту, насправді характерного лише для матері, зазвичай, немає навіть у тварин, позаяк самці часто беруть участь у догляді за потомством. Правильно лише те, що цей інстинкт властивий матері більшою мірою, якщо вона правильно проявляє турботу про дітей. Це і є інстинкт догляду...” [53]. Як турботу про нащадків трактує батьківський інстинкт і К. Судаков (1967).

Праці М. Мід (1988) показали, що соціальні установки можуть придушити материнську турботу і прив'язаність, не дивлячись на те, що вони глибоко закладені в біологічних умовах зачаття і виношування дитини. Разом з тим, батьківський інстинкт, на думку Р. Овчарової (2003), менш стійкий, сексуально детермінований і орієнтований головним чином на захист матері і нащадків.

Біологічні основи батьківського почуття значно слабші від материнського, в ньому немає такої вродженості, і тому виникають спочатку не біологічні, а психологічні потяги - допитливість, інтерес, здивування. Біологічні ноти вступають у батьківське почуття пізніше, коли турботи про малюка породжують у батькові почуття спорідненості.

В. А. Раміх виділяє два різновиди материнства: інстинктивне та усвідомлене. Усвідомлене - коли материнство є для жінки обдуманим вчинком, свідомим актом вибору життєвих пріоритетів. Інстинктивне - коли поява дитини значною мірою результат несподіваний і є швидше прикрим, ніж бажаним варіантом розвитку подій для самої жінки [54].

В останні десятиліття не вщухають дискусії навколо проблеми „материнського інстинкту”. Одні вчені дотримуються думки, що в основі материнства лежать вроджені механізми, які поріднюють людський вид з тваринами (Р. Геллес, Д. Боулбі), інші ж (Е. Бадінтер) заявляють, що „материнський інстинкт” - міф. На її думку, материнська любов - це поняття, яке не просто еволюціонізує, але наповнюється у різні періоди історії різним змістом. Аналіз історичних фактів дає підтвердження думці Е. Бадінтер:

- відсутність індивідуального батьківства у первісних суспільствах;

- наявність інфантициду (вбивство дітей) у багатьох архаїчних суспільствах;

- принесення дітей у жертву богам;

- наявність інституту „виховництва” (годувальниці, кормильця);

- наявний нині материнський терор щодо дітей;

- відмова від новонародженої дитини; абортивна практика тощо.

Усе це дійсно дає підстави припустити, що материнство не є повністю забезпечене вродженими механізмами.

Прагнення до материнства і батьківства не можна зводити ні до біологічного потягу, ні до наслідування соціокультурним нормам. Тут можна говорити про взаємодію цих чинників і психологічно-духовну потребу. К. Обухівський (1972) вважає, що потреба в дітях є невід'ємним атрибутом задоволення потреби в пошуках сенсу життя, що найбільш властиве жінкам.

Сьогодні часто мова йде про так званий чоловічий супровід вагітності. У зв'язку з цим чоловікові-майбутньому батькові необхідно багато чого знати і в своїй поведінці дотримуватись окремих правил, що існували у древніх культурах, справедливість яких сьогодні підтверджена науковими дослідженнями:

1. Не можна відмовляти вагітній у її проханнях, якими б вони не були. Варто задовольняти всі її бажання і забаганки в їжі, підгодовувати її кращими продуктами, а також потурати її фантазіям і забаганкам. Таким чином, створюються оптимальні умови для розвитку майбутньої дитини.

2. Не можна ображати і сварити вагітну, влаштовувати в її присутності сварки. Лише атмосфера доброзичливості і чуйності сприяє розвиткові позитивних рис характеру і міцного здоров'я.

3. Необхідно оберігати вагітну від усього, що могло б її налякати і неприємно вразити. Навколо неї необхідно створити затишну обстановку - важливу умову народження здорового і красивого малюка.

4. Необхідно оберігати вагітну від важкої роботи, пов'язаної з піднесенням вантажів, роботою за комп'ютером, на хімічному виробництві тощо; уникати ситуації, де є ризик падіння, травм тощо.

5. Необхідно охороняти дружину від інфекцій і можливих хвороб, оскільки це не проходить безслідно для дитини.

6. Забороняти, якщо в цьому є потреба, палити вагітній дружині, вживати алкоголь.

Важливе значення для створення комфортного психологічного клімату навколо вагітної має те, як молодий чоловік сприйме саме повідомлення про наступну сімейну подію: зрадіє чи ні, стане враховувати її, складаючи плани на майбутнє (відпустка, дозвілля), чи буде робити вигляд, що нічого й не сталось. Між тим хорошому настрою майбутній матері багато в чому сприяє саме усвідомлення того, що не лише в її житті відбулись дуже серйозні зміни, але і в житті чоловіка, їх сім'ї загалом, що майбутнє народження дитини не роз'єднує, а, навпаки, ще тісніше зміцнює їх союз. Юні чоловіки погано уявляють собі, що жінки переносять вагітність по-різному, окремі - з серйозними хворобливими відчуттями, а втомлюваність, нудота, підвищена нервозність, образливість, сльози через дрібниці, дратівливість - таке трапляється часто. Багатьох чоловіків пригнічує і виводить із себе постійна зміна настроїв вагітної. Плаксивість, невдоволення, меланхолія, безпідставна дратівливість - усе це важко переживається. Але тут важливо проявити терпеливість і доброзичливість, заспокоюючи себе тим, що це не назавжди, а лише на дев'ять місяців. Варто поговорити з нею, „підставити своє плече”, даючи їй виплакатися, заспокоїти, переконати в тому, що все буде добре і для тривоги немає причин.

Цей складний період усі чоловіки переживають по-різному. Хтось перетворюється на буркотливу няньку, постійно нагадуючи, чого не можна їсти, пити, робити. Хтось втрачає сон і апетит у неминучих хвилюваннях: а як усе це пройде, а яким він буде, на що перетвориться подружнє життя. Хтось несподівано відходить від сім'ї, намагаючись з усіх сил не помічати ознак вагітності. А хтось сам перетворюється на „вагітного”, тобто „відчуває” у своєму організмі всі ті ж зміни, які відбуваються з організмом дружини.

Внутрішній дискомфорт чоловіки часто відчувають, в основному не через вагітність своєї дружини, а через ті можливі зміни, які чекають їх сім'ю з появою дитини, особливо зміни в зручному, звичному, розміреному ритмі життя, а також зміни кола спілкування. Безсумнівно, що зміни настануть, а час стане строго регламентованим. Зміняться інтереси, тематика розмов. Доведеться багато що планувати. У думках більшості чоловіків домінують неспокій, переляк і невпевненість у власних силах. Найчастіше це такі думки і питання:

1. А чи справді це моя дитина?

2. Чи знаю я, як діяти у випадку початку перейм?

3. Чи зможу я допомогти, коли почнуться пологи і, якщо пологи будуть спільними, чи зможу я її підтримати?

4. Чи не доведеться мені самому приймати пологи?

5. А раптом щось трапиться з дружиною, дитиною?

6. Чи знаю я, як підготувати квартиру для зустрічі матері і дитини?

7. Тепер дружина належить не лише мені.

8. А чи я справлюсь зі своїми функціями батька?

9. Чи зможу я забезпечити свою сім'ю?

Таким чином, почуття майбутнього батька різноманітні і зовнішньо суперечливі: він розуміє свою нову відповідальність, але його егоїзм при цьому страждає; він вдячний дружині і одночасно відчуває ревнощі; він гордий від усвідомлення того, що утвердився як чоловік, але разом з тим йому здається, що він не потрібний дружині; він піклується про здоров'я дружини, але іноді йому хочеться забути, що вона вагітна; поруч з дружиною він ніяковіє, як юнак, але разом з тим відчуває, що дорослішає.

Однак і майбутній матері варто дослухатись до мудрих порад старших. Ще донедавна вся її увага і турботи були зосереджені на чоловікові, а тепер вона - дратівлива, капризна, до чоловіка неуважна. Заради сімейного благополуччя просто необхідно, не дивлячись на погане самопочуття, намагатись подолати дратівливість. У цей час молодому подружжю важливо не лише зберегти хороші стосунки між собою, але й почати турбуватись про свою майбутню дитину. Створити хороші психологічні передумови для народження здорової і спокійної дитини - основне завдання молодого подружжя.

Відповідальне завдання чоловіка - прагнути створити в домі радісний настрій. Посмішка, тиха музика вечорами, готовність розсіяти поганий настрій своєї вагітної дружини - це просто необхідно в період вагітності. У період вагітності чоловік повинен максимально підтримувати свою дружину: частіше робити їй компліменти, демонструвати ніжність, вгадувати її бажання, давати їй час для відпочинку, брати основні турботи по прибиранню житла і приготуванню їжі тощо. Треба бути поруч, брати участь у житті сім'ї. В жодному випадку не можна жартувати з приводу її ваги. Позитивні емоції, нові враження - корисні речі для майбутньої матері. Від галасливого товариства, де буде душно, людно, суєтно, бажано все ж відмовитися. Жінка значно легше переносить особливості свого стану, якщо чоловік уважний і ласкавий, якщо він зберігає почуття гумору і не дає „розкиснути”.

РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДНОШЕННЯ ДО РОЛІ МАТЕРІ

2.1 Дослідження особливостей у ставленні до майбутньої дитини

Припустимо, що існують відмінності в батьківських позиціях по відношенню до майбутньої дитини у вагітних жінок, готових і не готових до материнства.

Групу склали 30 вагітних жінок у віці від 20 до 30 років.

Перевірка цієї гіпотези проводилася за допомогою методики PARI (методика вивчення батьківських установок).

Методика PARI - це опитувальник відносин, призначений для вивчення відношення батьків (перш за все матерів) до різних сторін сімейного життя (сімейній ролі). Автори - американські психологи Е.С. Шефер і Р.К. Белл.

Вся методика складається з 115 питань. Питання розташовані в певній послідовності, і той, що відповідає повинен виразити до них відношення у вигляді активної або часткової згоди або незгоди (А - активна згода, а - часткова згода, б - часткова незгода, Б - повна незгода).

Результати опитувальника аналізуються по 23 аспектам-ознакам, що стосуються різних сторін відношення батьків до дитини і життя в родині.

З них 8 ознак описують відношення до сімейної ролі і 15 стосуються батьківсько-дитячих відносин. У свою чергу ці 15 ознак діляться на наступні 3 групи:

1 - оптимальний емоційний контакт

2 - зайва емоційна дистанція з дитиною

3 - зайва концентрація на дитині.

Кожна ознака вимірюється за допомогою 5 думок, урівноважених з погляду вимірюючої здатності і смислового змісту. Схема перерахунку відповідей в бали міститься в "ключі" методики. Сума цифрової значущості прямо пропорціонально визначає ступінь вираженості ознаки.

Дослідженим була представлена інструкція:

Перед вами питання, які допоможуть з'ясувати, що батьки думають про виховання дітей. Тут немає відповідей правильних і неправильних, оскільки кожен має рацію по відношенню до власних поглядів. Відповідайте точно і правдиво. Деякі питання можуть здатися Вам однаковими. Проте, це не так. Питання схожі, але не однакові. Зроблено це для того, щоб уловити можливі, навіть невеликі відмінності в поглядах на виховання дітей. На заповнення опитувальника буде потрібно приблизно 20 хвилин. Не обдумуйте відповідь довго, відповідайте швидко, прагнучи дати правильну відповідь, яка прийде до вас в голову. Поряд з кожним положенням знаходяться букви А, а, б, Б, їх потрібно вибрати залежно від свого переконання до правильності даної пропозиції:

А - якщо з даним положенням згоден повністю; а - якщо з даним положенням скоріше згоден, чим не згоден; б - якщо з даним положенням скоріше не згоден, чим згоден; Б - якщо з даним положенням повністю не згоден.

Алгоритм підрахунку отриманих результатів: Результати тестування заносяться в таблицю, в рядках якої розташовуються номери 5 питань, що «вимірюють» той або інший аспект батьківського відношення до дитини. Сума сирих значень з кожного питання складає ступінь вираженої ознаки.

Аспекти - ознаки:

1)Вербализация

2) Надмірна турбота

3) Залежність від сім'ї

4) Придушення волі

5) Відчуття самопожертви

6) Побоювання образити

7) Сімейні конфлікти

8) Дратівливість

9) Зайва суворість

10)Виключення позародинних впливів

11) Надавторитет батьків

12) Придушення агресивності

13)Незадоволеність роллю господині

14) Партнерські відносини

15) Розвиток активності дитини

16) Ухилення від конфлікту

17) Байдужість чоловіка

18) Придушення сексуальності

19) Домінування матері

20) Надзвичайне втручання у світ дитини

21) Зрівняні відносини

22) Прагнення прискорити розвиток дитини

23) Несамостійність матері

Відношення до сімейної ролі:

Описується за допомогою 8 ознак, їх номери 3,5, 7, 11, 13,17, 19,23:

обмеженість інтересів жінки родиною (3);

відчуття самопожертви в ролі матері (5);

родинні конфлікти (7);

надавторитет батьків (11);

незадовільність роллю господині будинку (13);

„байдужість ” і непричетність чоловіка до хатніх справ (17);

домінування матері (19);

залежність і несамостійність матері (23).

Відношення батьків до дитини.

1. Оптимальний емоційний контакт (складається з 4 ознак, їх номери 1,14, 15, 21);

спонукання матір'ю мовних проявів, вербалізацій у дитини (1);

партнерські відношення (14);

розвиток активності дитини (15);

зрівнювальні відносини між батьками і дитиною (21).

2. Зайва емоційна дистанція з дитиною (складається з 3 ознак, їх номери 8,9,16):

дратівливість, вибуховість (8);

суворість, зайва суворість (9);

ухиляння від контакту з дитиною (16).

3. Надмірна концентрація на дитині (описується 8 ознаками, їх номери 2,4, 6, 10, 12, 18, 20,22):

надмірне піклування, встановлення відносин залежності (2);

подолання опору, придушення волі (4);

створення безпеки, побоювання скривдити (6);

виключення позародинних впливів (10);

придушення агресивності (12);

придушення сексуальності (18);

надмірне втручання у світ дитини (20);

прагнення прискорити розвиток дитини (20).

Ключ:

А - 4 бали; а - 3 бали; 6-2 бали; Б - 1 бал.

№п/п	АабБ		АабБ		АабБ		АабБ		АабБ	Значення ознака
1		24		47		70		93
2		25		48		71		94
3		26		49		72		95
4		27		50		73		96
5		28		51		74		97
6		29		52		75		98
7		30		53		76		99
8		31		54		77		100
9		32		55		78		101
10		33		56		79		102
11		34		57		80		103
12		35		58		81		104
13		36		59		82		105
14		37		60		83		106
15		38		61		84		107
16		39		62		85		108
17		40		63		86		109
18		41		64		87		110
19		42		65		88		111
20		43		66		89		112
21		44		67		90		113
22		45		68		91		114
23		46		69		92		115

В результаті загальна вибірка була розділена на групу 1 - низький рівень психологічної готовності до материнства (ПГМ) (4 жінки), групу 2 - середній рівень ПГМ (16 чоловік) і групу 3 - високий рівень ПГМ (10 чоловік).

Відповідно до поставлених завдань і на підставі отриманих результатів можна зробити наступні висновки.

1. Для дівчат з різними рівнями ПГМ характерна різниця в організації психосемантичного простору жіночих статевих ролей. У дівчат з низьким рівнем ПГМ спостерігається феномен «дитячої статеворольової ідентичності», який виявляється в злитті конструктів «я», «дівчинка», «дівчина» і «жінка». Материнство взагалі не входить в структуру такої ідентичності. Ймовірно, це відображає порушення статеворольової структури батьківської сім'ї, а саме симбіозу у відносинах “дочка-мати” і нездатність дівчат розірвати цей зв'язок і самим стати матерями.

У дівчат з середнім рівнем ПГМ спостерігається феномен «ділової статеворольової ідентичності». Для нього характерне віддалення в психосемантичному просторі конструктів «сімейних жіночих ролей» («дружина», «мати», «дочка») від конструкта «я» і зв'язок з конструктами «дівчинка», «дівчина», «ідеальна жінка», а так само «начальник», «ділова жінка» і т.д. Така психосемантична організація відображає існуючу у цих дівчат тенденцію до реалізації в соціальній сфері («бути сильною, незалежною жінкою»). У дівчат з високим рівнем ПГМ в психосемантичному просторі виявляється феномен «сімейної статеворольової ідентичності». Це проявляється в семантичній близькості конструкта «я» з конструктами сімейних ролей («дочка», «дівчина», «ідеальна жінка», «дружина», «мати», «бабуся»), що відображає структуру статеворольової ідентичності, характерну для процесу нормальної статеворольової соціалізації. У дівчат з різними рівнями ПГМ спостерігається в психосемантичному просторі дистанціювання конструкта «я» від таких конструктів як «домогосподарка», «підлегла» і «коханка», що свідчить про соціальну небажаність даних ролей для дівчат цього віку.

2. Зі збільшенням рівня ПГМ спостерігається феномен наростаючої диференціації елементів життєвого сценарію дівчат. Тільки у дівчат з високим рівнем ПГМ материнство виділяється в окрему, самостійну групу, тоді як у дівчат з низьким і середнім рівнем ПГМ материнство скріплене як елемент сценарію з іншими елементами («побудова кар'єри», «дівочі ігри» і т.п.). Такі важливі елементи життєвого сценарію як менструації, клімакс і огляд гінеколога об'єднуються в одну групу по семантичній позначці страху і тривоги і дистанціюються від інших елементів. Це призводить до ігнорування в життєвих сценаріях дівчат питань, пов'язаних з репродуктивним здоров'ям, що може служити однією з психологічних причин збільшення і пізнього виявлення захворювань репродуктивної сфери.

3. Виявлена різниця в психосемантичній організації тілесної ідентичності у дівчат з різними рівнями ПГМ. У дівчат з низьким рівнем ПГМ суб'єктивне сприйняття свого тіла пов'язано з його розподілом на три зони: зона, що ідеалізується (зв'язок конструкта «ідеальне тіло» з конструктами «сідниці», «ноги», «спина»), зону соціальної репрезентації («обличчя», «груди», «нігті») і зону сексуальності («шкіра», «зуби», «стегна», «геніталії»). В цьому значенні материнство пов'язане і може виступати як причина порушення частин тіла, що ідеалізуються і соціально репрезентативних. У дівчат з середнім рівнем ПГМ тілесна ідентичність також психосемантично поділена на дві зони: “ідеальна”, з точки зору соціальних еталонів краси («зріст», «волосся», «декольте» і т.п.) і реальну (зв'язок конструкта «моє тіло» з конструктами «нігті», «шкіра», «живіт», зуби»). Психосемантична організація тілесної ідентичності дівчат з високим рівнем ПГМ пов'язана з виключенням геніталій, що, ймовірно, свідчить про психологічний відхід цих дівчат від власної сексуальності. В цьому значенні високий рівень ПГМ може відображати феномен передчасного материнства, коли дівчина в своєму психосоціальному розвитку зупиняється на ролі матері і «закриває» для себе всю решту сфер життя (сексуальність, кар'єру і т.п.).

4. Статеворольова соціалізація дівчат з високим рівнем ПГМ характеризується суб'єктивним сприйняттям власних ранніх батьківсько-дитячих відносин як позитивних і ресурсних, пов'язаних з достатньою підтримкою з боку чоловічих фігур (батько, дідусь) і ідентифікацією з матір'ю. Це підтверджується і їх фантазіями з приводу спілкування з майбутньою дитиною: вони уявляють його як близький і емоційно наповнений контакт, що не викликає хвилювання. Для дівчат з низьким рівнем ПГМ досвід раннього дитинства більш травмуючий і пов'язаний з фіксацією на матері, яка здатна захистити від «страшного зовнішнього світу». Тому їх фантазії носять характер опосередкованої взаємодії з дитиною (через сумісні ігри, подарунки і т.п.).

2.2 Визначення психологічної готовності до материнства

Огляд досліджень психології вагітних жінок показав, що під час вагітності у батьків формується уявлення про свою дитину і про роль матері.

Припустимо, що існують відмінності в уявленнях про материнство у вагітних жінок, готових і не готових до материнства.

Нашу вибірку склали 35 вагітних жінок.

Щоб визначити уявлення щодо ролі матері, ми використали опитувальником «Психологічна готовність до материнства» та проводили бесіди з вагітними.

Це дозволило провести змістовний аналіз слова «мати» для вагітних жінок, готових і не готових до материнства.

Був проведений аналіз і розраховані процентні дані за результатами проведених методик. У вибірці жінок, готових до материнства, були отримані наступні групи асоціацій:

* що любить -- 95% (наприклад, що «любить», «любов»);

* що розуміє -- 79% (що «розуміє», «справедлива»);

* добра, ніжна, ласкава -- 58% («усмішка», «ласкаві руки», «пухнаста, як кішка», «доброта», «ласка»);

* вчитель, вихователь, помічник -- 53% (що «знає», «мудра», «наставник», «вчитель», «рада»);

* дбайлива -- 47% (що «оберігає», «дбайлива»);

* хранителька домівки -- 37% («будинок», «родина», «затишок»).

Для досліджених цієї вибірки характерне позитивне відношення до материнської ролі і функцій жінки в сім'ї, у них яскраво виражені такі якості матері, як ухвалення (76%), чуйність (63%). У їх асоціаціях можна прослідкувати самостійну цінність дитини як об'єкта материнської сфери (потреба в контакті, в турботі про нього).

У вибірці жінок, не готових до материнства, асоціації наступні:

* що любить -- 43%;

* що живе ради дитини -- 36% (що «живе ради дитини», «найважливіше -- це дитина», «готова віддати все для своєї дитини»);

* що надмірно опікає -- 29% («постійна опіка», «величезна відповідальність»);

* що ігнорує дитину -- 29% («не повинна втручатися в справи

дитини»);

* вчитель, радник -- 7% («готова дати раду», «навчити самостійності»).

Слід зазначити, що жінки цієї вибірки насилу знаходили асоціації, їх кількість була менша, ніж у жінок з вибірки готових до материнства. Аналіз їх асоціацій свідчить про невираженість таких якостей матері, як ухвалення і чуйність, уявлення про те, що треба виховувати дитину з перших місяців життя.

У здорових вагітних емоційно близькі відносини з матір'ю та батьком у дитинстві формують моделі успішної материнської та батьківської поведінки, які є чинником розвитку мотивації та готовності до материнства, а також впливають на формування власного материнського образу. Так, образ успішної матері у здорових вагітних охоплює такі риси, як “привабливість”, “безпека” та “передбачуваність”, а образ успішного батька - “силу”, “надійність” та “безпеку”. Обидві моделі - як успішної матері, так і успішного батька - мають риси безпеки та стабільності. Крім того, вони мають і гендерні особливості: модель успішної матері пов'язується з привабливістю, успішного батька - з силою. Обидві моделі практично без змін відтворюються в уявленні дочки про себя як про матір. Отже, в результаті у здорових жінок власний образ себе як матері включає такі риси, як “надійність”, “безпека”, “передбачуваність”, “краса”, “швидкість” та “рухливість”. Тобто, батьківська діада, гармонійна з точки зору фемінності та маскулінності, створює безпечне та стабільне середовище, і це відображається у Я-концепції вагітної: вона вбирає в себе характеристики безпеки та стабільності і поєднує фемінні та маскулінні риси. Отримані нами дані узгоджуються з літературними даними щодо того, що у жінок з нормальним перебігом вагітності образ себе як матері не має ознак конфліктності, він диференційований та наповнений позитивними емоціями, а образ власної матері є адекватним, відносини з нею є теплими.

ВИСНОВКИ

Народження дитини - одна з найважливіших життєвих подій кожної людини, незалежно від її статі. Але, безумовно, відрізняється у ставленні батьківське і материнське розуміння і вагітності і сприйняття дитини.

Материнська любов - безумовна, глобальна й постійна. Безумовна, бо мати любить свою дитину незважаючи ні на що, любить вже тому, що це її дитина. Глобальна, бо вона виявляється в кожній ситуації, незалежно від обставин. Постійна, бо триває впродовж усього життя.

Вивчення готовності до материнства останніми роками відбувається в різних аспектах: у плані соціологічних досліджень пізнього материнства і материнства неповнолітніх; при дослідженні чинників ризику психічної патології дитини у зв'язку з соціальними і психічними аномаліями матерів; у філогенетичному аспекті. Вчені розглядають вагітність як час емоційної кризи, стресу, поворотного пункту.

У роботі ми дослідили значущі особові характеристики майбутньої матері, вивчили чинники, що впливають на материнську поведінку.

Ми проаналізували шість стилів переживання вагітності: адекватний, тривожний, ейфорійний, ігноруючий, амбівалентний, відкидаючий.

Практично ми проаналізували особливості у ставленні до майбутньої дитини. Ми виділили особливості у ставленні до вагітності, майбутньої дитини у жінок з низьким рівнем психологічної готовності до материнства, середнім та високим. Більшість із досліджуваних жінок мали середній рівень психологічної готовності до материнства.

Дані жінки мають найвищі показники за всіма базовими компонентами, що складають психологічну готовність до материнства: соціально-особову, когнітивно-операційну, мотіваційно-споживну. Для цих жінок, на відміну від респондентів інших груп, дитина і материнство в цілому мають найбільше значення серед життєвих цінностей. Вони повною мірою усвідомлюють відповідальність, яку бере на себе жінка, що зважилася на народження малюка.

Знання ступеня готовності жінки можуть дозволити своєчасно діагностувати порушення материнської поведінки, спроектувати способи його корекції і профілактики. Останнє особливо важливе в сучасних умовах, коли актуальні проблеми, пов'язані не тільки з матерями, що відмовляються від своїх дітей і проявляють по відношенню до ним відкриту зневагу і насильство, але і проблеми порушення материнсько-дитячих відносин, які служать причинами зниження емоційного благополуччя дитини і відхилень в її психічному розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бангерськая Т. Важке щастя материнства//Сім'я і школа. - 2001.- №3.-92с.

2. Батуев А.С. Психофізіологічні домінанти материнства. //Психологія сьогодні.-1998.-№4.-170 с.

3. Вагітність і пологи у первородящих жінок старшого віку. - М.:Пр.2005-123 с .

4. Бойко В.В. Якщо ти дружина і мати. -М.:Пр.2005.-36 с.

5. Брусиловський А.И. Життя до народження. -М.:Пр.2001.-155 с.

6. Варга Д. Радість батьківських турбот. - М.:Пр.2003.-46 с.

7. Венгер А.Л. Психологічні проективні тести: ілюстроване керівництво. - М.:Владос-Пресс,2002.-238 с.

8. Винникот Д.В. Розмова з батьками. - М.:«Клас»,1999.-243 с.

9. Винникот Д.В. Маленькі діти і їх матері. -М.:Пр.1999.-52 с.

10. Долбик-Воробей Т.А. Студентська молодь про проблеми браку і народженості //Cоціс.-2003.-№11.-78-83 с.

11. Ісупова О.Г. Соціальний сенс материнства в сучасній Росії//Соціс.-2000.-№11.-34 с.

12. Караханова Т.М. Ціннісні орієнтації працюючих жінок і використання часу//Соціс.-2003.-№3.-197 с..

13. Клемантовіч І. Сучасна сім'я: структура, специфіка, виховні можливості //Виховання школярів.-1999.-№4.-с.18-22.

14. Матвєєва Е.В. Аналіз материнства з позиції теорії діяльності. До.:ВГГУ,2004.-356 с.

15. Шмурак Ю.И. Пренатальна общність//Людина.-2003.-№6.-89 с.

16. Методика PARI (Е.С.Шефер, Р.К.Белл; адаптація Т.В.Нещерет) / Психологічні тести. Ред. А.А.Карелин - М., 2001.- т.2- 563 с.

17. Авдеева Н.Н. Вы и младенец: у истоков общения. - М.:Пр.2001.-198 с.

18. Анна де Карвасдуэ. Девочка. Девушка. Женщина. Мир книги.-М., 2004.-234 с.

19. Бурменская Г.В., Захарова Е.И. Возрастно-психологический подход в консультировании детей и подростков: учебное пособие для ВУЗов. -М.:Академия,2002.-244 с.

20. Брутман В.И. Родионова М.С. Формирование привязанности матери к ребёнку в период беременности//Вопросы психологии.-2001.- №7.-144 с.

21. Брутман В.И., Филиппова Г.Г., Хамитова И.Ю. Динамика психического состояния женщины во время беременности и после родов//Вопросы психологии.-2002.-№1.-с.59-69, №3.-267 с.

22. Мещерякова С.Ю. Психологическая готовность к материнству// Вопросы психологии.-2002.-№5.-34 с.

23. Минюрова С.А. Тетерлева Е.А Диалогический подход к анализу смыслового переживания материнства//Психологический журнал.-2002.-№5.-67 с.

24. Ожегов С.И. Словарь русского языка. -М.:1994.-345 с.

25. Самоукина Н.В. Симбиотические аспекты отношений между матерью и ребёнком//Вопросы психологии.-2000.-№3.-112 с.

26. Смирнова Е.О. Генезис общения ребёнка от рождения до семи лет//Вопросы психологии.-2004.-№2.-43 с.

27. Спок Б. Ребёнок и уход за ним.-М.: «Политехника»,2001.-346 с.

28. Филиппова Г.Г. Девять месяцев, меняющих жизнь//Семья и школа.-2001.-№3.-45 с.

29. Филиппова Г.Г. Развитие материнского поведения в онтогенезе//Психология сегодня. - Вып.3.-2001.-56с.

30. Филиппова Г.Г. Психология материнства. М.,2002.-324 с.

31. Филиппова Г.Г. Материнство и основные аспекты его исследования в психологии//Вопросы психологии.-2001.-№2.-213 с.

32. Филиппова Г.Г. Трудная радость материнства//Семья и школа.-2001.-№1-2.

33. Филиппова Г.Г. Ребёнок для родителей и родители для ребенка//Семья и школа.-2003.-№2.-33с.

34. Филиппова Г.Г. Сравнительно-психологический подход //Психологический журнал.-1999.-№5.-146 с.

35. Фэнвик Э. Настольная книга для родителей. Л.,2000.-214 с.

36. Перну Л. Я жду ребёнка. М.:Медицина,1999.-57 с.

37. Хоментаускас Г.Т. Семья глазами ребёнка.- М.:«Педагогика»,1989.-56с.

Додаток

Питання

1. Якщо діти вважають за правильне свої погляди, вони можуть не погоджуватися з поглядами батьків.

2. Хороша мати повинна оберігати своїх дітей навіть від маленьких труднощів і образ.

3. Для хорошої матері будинок і сім'я - найважливіше в житті.

4. Деякі діти настільки погані, що ради їх блага потрібно навчити їх боятися дорослих.

5. Діти повинні усвідомлювати те, що батьки роблять для них дуже багато.

6. Маленьку дитину завжди слід міцно тримати під час миття, щоб вона не впала.

7. Люди, які думають, що в хорошій сім'ї не може бути непорозумінь, не знають життя.

8. Дитина, коли подорослішає, дякуватиме батькам за строге виховання.

9. Перебування з дитиною цілий день може довести до нервового виснаження.

10. Краще, якщо дитина не замислюється над тим, чи правильні погляди його батьків.

11. Батьки повинні виховувати в дітях повну довіру до себе.

12. Дитину слід учити уникати бійок, незалежно від обставин.

13. Найгірше для матері, що займається господарством, відчуття, що їй нелегко звільнитися від своїх обов'язків.

14. Батькам легше пристосуватися до дітей, ніж навпаки.

15. Дитина повинна навчитися в житті багатьом потрібним речам, і тому їй не можна дозволяти втрачати цінний час.

16. Якщо один раз погодитися з тим, що дитина ябедничала, вона буде це робити постійно.

17. Якби батько не заважал у вихованні дітей, матері б краще справлялися з дітьми.

18. У присутності дитини не треба розмовляти про питання статевих відносин.

19. Якби мати не керувала будинком, чоловіком і дітьми все відбувалося б менш організовано.

20. Мати повинна робити все, щоб знати, про що думають діти.

21. Якби батьки більше цікавилися справами своїх дітей, діти були б кращі і щасливіше.

22. Більшість дітей повинна самостійно справлятися з фізіологічними потребами вже з 15 місяців.

23. Найважче для молодої матері - залишатися одній в перші роки виховання дитини.

24. Треба сприяти тому, щоб діти висловлювали свою думку про життя в сім'ї, навіть якщо вони вважають, що життя в сім'ї неправильне.

25. Мати повинна робити все, щоб уберегти свою дитину від розчарувань, які несе життя.

26. Жінки, які ведуть безтурботне життя, не дуже хороші матері.

27. Треба обов'язково викорінювати у дітей прояви єхидності, що народжується.

28. Мати повинна жертвувати своїм щастям ради щастя дитини.

29. Всі молоді матері бояться своєї недосвідченості в поводженні з дитиною.

30. Подружжя повинне час від часу лаятися, щоб довести свої права.

31. Строга дисципліна по відношенню до дитини розвиває в нім сильний характер.

32. Матері часто настільки бувають замучені присутністю своїх дітей, що їм здається, ніби вони не можуть з ними бути ні хвилини більше.

33. Батьки не повинні представати перед дітьми в поганому світлі.

34. Дитина повинна поважати своїх батьків більше інших.

35. Дитина повинна завжди звертатися по допомогу до батьків або вчителів замість того, щоб вирішувати свої непорозуміння в бійці.

36. Постійне перебування з дітьми переконує матір в тому, що її виховні можливості менше умінь і здібностей (могла б, але.)

37. Батьки своїми вчинками повинні завоювати розташування дітей.

38. Діти, які не пробують своїх сил в досягненні успіхів, повинні знати, що потім в житті можуть зустрітися з невдачами.

39. Батьки, які розмовляють з дитиною про його проблеми, повинні знати, що краще за дитину дати спокою і не вникати в його справи.

40. Чоловіки, якщо не хочуть бути егоїстами, повинні брати участь в сімейному житті.

41. Не можна допускати, щоб дівчатка і хлопчики бачили один одного голими.

42Якщо дружина достатьньо підготовлена к самостійному вирішенню проблем, то це набагато краще і для дитини, і для чоловіка.

43. У дитини не повинно бути ніяких таємниць від своїх батьків.

44. Якщо у Вас прийнято, що діти розповідають Вам анекдоти, а Ви -- їм, то багато питань можна вирішити спокійно і без конфліктів.

45. Якщо рано навчити дитину ходити, це благотворно впливає на його розвиток.

46. Недобре, коли мати одна долає всі труднощі, пов'язані з доглядом за дитиною і його вихованням.

47. У дитини повинні бути свої погляди і можливість їх вільно висловлювати.

48. Треба берегти дитину від важкої роботи.

49. Жінка повинна вибирати між домашнім господарством і розвагами.

50. Розумний батько повинен навчити дитину поважати начальство.

51. Дуже мало жінок отримує подяка дітей за працю, витрачену на їх виховання.

52. Якщо дитина потрапила в біду, у будь-якому випадку мати завжди відчуває себе винуватою.

53. У молодого подружжя, не дивлячись на силу відчуттів, завжди є розбіжності, які викликають роздратування.

54. Діти, яким вселили пошану до норм поведінки, стають хорошими і поважаними людьми.

55. Рідко буває, що мати, яка цілий день займається дитиною, зуміла бути ласкавою і спокійною.

56. Діти не повинні зовні удома вчитися тому, що суперечить поглядам їх батьків.

57. Діти повинні знати, що немає людей мудріших, ніж їх батьки.

58. Немає ніякого виправдання дитині, яка б'є іншу дитину.

59. Молоді матері страждають з приводу свого висновку будинку більше, ніж з якої-небудь іншої причини.

60. Примушувати дітей відмовлятися і пристосовуватися -- поганий метод виховання.

61. Батьки повинні навчити дітей знайти заняття і не втрачати вільного часу.

62. Діти мучать своїх батьків дрібними проблемами, якщо із самого початку до цього звикнуть.

63. Коли мати погано виконує свої обов'язки по відношенню до дітей, це, мабуть, значить, що батько не виконує своїх обов'язків по утриманню сім'ї.

64. Дитячі ігри з сексуальним змістом можуть привести дітей до сексуальних злочинів.

65. Планувати повинна тільки мати, оскільки тільки вона знає, як потрібно вести господарство.

66. Уважна мати знає, про що думає її дитина.

67. Батьки, які вислуховують з схваленням відверті вислови дітей про їх переживання на побаченнях, товариських зустрічах, танцях і т.п., допомагають їм в швидшому соціальному розвитку.

68. Чим швидше слабіє зв'язок дітей з сім'єю, тим швидше діти навчаться вирішувати свої проблеми.

69. Розумна мати робить все можливе, щоб дитина до і після народження знаходилася в хороших умовах.

70. Діти повинні брати участь в рішенні важливих сімейних питань.

71. Батьки повинні знати, як потрібно поступати, щоб діти не потрапили у важкі ситуації.

72. Дуже багато жінок забувають про те, що їх відповідним місцем є будинок.

73. Діти потребують материнської турботи, якої їм іноді не вистачає.

74. Діти повинні бути дбайливішими і вдячнішими своїй матері за працю, вкладену в них.

75. Більшість матерів побоюються мучити дитини, даючи йому дрібні доручення.

76. У сімейному житті існує багато питань, які не можна вирішити шляхом спокійного обговорення.

77. Більшість дітей повинна виховуватися строгіше, ніж відбувається насправді.

78. Виховання дітей -- важка, нервова робота.

79. Діти не повинні сумніватися в розумності батьків.

80. Більше за всіх інших діти повинні поважати батьків.

81. Не треба сприяти заняттям дітей боксом або боротьбою, оскільки це може привести до серйозних проблем.

82. Одне з поганих явищ полягає в тому, що у матері немає вільного часу для улюблених занять.

83. Батьки повинні вважати дітей рівноправними у всіх питаннях життя.

84. Коли дитина робить те, що зобов'язана, вона знаходиться на правильному шляху і буде щасливою.

85. Треба залишити дитину, якій сумно, у спокої і не займатися єю.

86. Найбільше бажання будь-якої матері -- бути понятою чоловіком.

87. Одним з найскладніших моментів у вихованні дітей є сексуальні проблеми.

88. Якщо мати керує будинком і піклується про все, вся сім'я відчуває себе добре.

89. Оскільки дитина -- частина матері, вона має право знати все про її життя.

90. Діти, яким дозволяється жартувати і сміятися разом з батьками, легше приймають їх ради.

91. Батьки повинні прикласти всі зусилля, щоб якомога раніше справлятися з фізіологічними потребами.

92. Більшість жінок потребують більшої кількості часу для відпочинку після народження дитини, чим їм дається насправді.

93. У дитини повинна бути упевненість в тому, що її не покарають, якщо вона довірить батькам свої проблеми.

94. Дитину не потрібно привчати до важкої роботи у будинку, щоб вона не втратила охоту до будь-якої роботи.

95. Для хорошої матері достатньо спілкування з сім'єю.

96. Інколи батьки вимушені поступати проти волі дитини.

97. Матері жертвують всім ради блага власних дітей.

98. Найголовніша турбота матері -- благополуччя і безпека дитини.

99. Природно, що двоє людей з протилежними поглядами в шлюбі сваряться.

100. Виховання дітей в суровій дисципліні робить їх щасливішими.

101. Природно, що мати "божеволіє", якщо у неї діти егоїсти і дуже вимогливі.

102. Дитина ніколи не повинна слухати критичні зауваження про своїх батьків.

103. Прямий обов'язок дітей -- довіра по відношенню до батьків.

104. Батьки, як правило, віддають перевагу спокійним дітям над забіяками.

105. Молода мати нещасна, тому що багато речей, які їй хотілося б мати, для неї недоступні.

106. Немає ніяких підстав, щоб у батьків було більше прав і привілеїв, чим у дітей.

107. Чим раніше дитина зрозуміє, що немає сенсу втрачати час, тим краще для нього.

108. Діти роблять все можливе, щоб зацікавити батьків своїми проблемами.

109. Небагато чоловіків розуміють, що матері їх дитини теж потрібна радість життя.

110. З дитиною щось не в порядку, якщо він багато розпитує про сексуальні питання.

111. Виходячи заміж, жінка повинна усвідомлювати те, що буде вимушена керувати сімейними справами.

112. Обов'язком матері є знання таємних думок дитини.

113. Якщо включати дитину в домашні турботи, він легше довіряє їм свої проблеми.

114. Треба якомога раніше припинити годувати дитину грудьми і з пляшки (привчити самостійно харчуватися).

Не можна вимагати від матері дуже великого відчуття відповідальності по відношенню до дітей.

Размещено на Allbest.ru