Особливості емоційного вигорання в залежності від статі та стажу роботи службовців кримінально-виконавчої системи

Підсумовуючи результати анкетування, можна зробити наступні висновки:

На емоційне вигорання, не залежно від віку, статті та стажу роботи впливають соціальні чинники (розмір заробітної плати), свідомий (несвідомий) вибір професії, достатня інформованість про специфіку майбутньої роботи, рівень втомлюваності під час та після виконання завдання.

Важливим компонентом у формуванні емоційного вигорання є взаємовідношення у колективі. Серед співробітників КВС спостерігається низька згуртованість та підтримка, що сприяє підвищенню напруги, яка є однією з причин емоційного вигорання.

3.2 Аналіз та інтерпретація результатів вивчення емоційного вигорання у службовців КВС

Аналізуючи отримані результати за методикою рівня емоційного вигорання, автором якої є В.В. Бойко, слід відмітити, що найменш сильно виражене середнє арифметичне значення за шкалою «Напруга» - 39,67. Це свідчить про те, що у досліджуваних напруженість та тривожність знаходяться у стадії формування. Найбільш сильно виражене середнє арифметичне значення за шкалою «Резистенція» - 53,13. Даний результат відображає те, що досліджувані мають незначний опір стресовим ситуаціям. Середнє арифметичне значення за шкалою «Виснаження» - 40,38. Це свідчить про те, що в даній вибірці ще не сформувалося, але знаходиться на стадії формування як емоційне, так і фізичне виснаження.

Відсоткове співвідношення параметру «Напруга» у групах досліджуваних за стажем та статтю представлене у таблиці 2.

Таблиця 2 - Результати сформованості показника «Напруга» у трьох групах співробітників КВС

	Перша група	Друга група	Третя група	Заг. показник
	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.
Низький показник	75%	62,5%	75%	50%	37,5%	12,5%	62,5%	41,7%
Середній показник	25%	12,5%	0%	37,5%	12,5%	12,5%	12,5%	20,8%
Високий показник	0%	25%	25%	12,5%	50%	75%	25%	37,5%

Як видно з таблиці низький рівень напруги спостерігається у першій та другій групах досліджуваних. Перша група: чоловіки (75%), жінки (50%). Друга група: чоловіки (75%), жінки (50%). Це свідчить про те, що в даних групах вибірки ще не сформована фаза «Напруга». Надмірна мобілізація фізіологічних функцій організму (в першу чергу, нервової системи), що виникають в умовах вирішення складної задачі чи непередбачуваної ситуації не має достатнього впливу на психічне здоров'я співробітників КВС. Проте в третій групі досліджуваних відзначається високий рівень напруги: чоловіки (50%), жінки (75%). Це може бути зумовлено специфічними умовами праці (рівень складності задач, які виконує працюючий, колектив, взаємовідношення з колегами) та особливостями нервової системи (слабка, сильна нервова система).

Вище описані результати наочно представлені на рисунку 1.

Рисунок 1 - Рівень сформованості показника "Напруга" у 3-х групах досліджуваних.

Відсоткове співвідношення параметру «Резистенція» у групах досліджуваних за стажем та статтю представлене у таблиці 3.

Таблиця 3 - Результати сформованості показника «Резистенція» у трьох групах співробітників КВС

	Перша група	Друга група	Третя група	Заг. показник
	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.
Низький показник	75%	12,5%	25%	12,5%	0%	0%	33,3%	8,3%
Середній показник	25%	75%	37,5%	50%	25%	25%	29,2%	50%
Високий показник	0%	12,5%	37,5%	37,5%	50%	50%	29,2%	33,3%

За шкалою «Резистенція» ми маємо дещо інші показники. Показник резистентності у першій групі розподілився на два значення. У чоловіків низький рівень сформованості резистентності (75%). Це свідчить про те, що чоловіки даної групи мають низький рівень опору, стійкість організму до впливу різноманітних пошкоджуючи факторів. У жінок рівень сформованості резистентності знаходиться на середньому рівні (75%). Це свідчить про те, що жінки біль стійкі до впливу негативних, пошкоджуючи факторів, ніж чоловіки. Слід зазначити, що досліджувані першої групи знаходяться на адаптаційному періоді включення у професійну діяльність, вони мають ще не зіпсовані захисні механізми. Низький та середній показник резистентності є скоріше ситуативним, так як досліджувані даної групи ще не в повній мірі пристосувалися до нових умов праці. Друга група має середній та високий рівень резистентності. У чоловіків спостерігається як середній рівень сформованості резистентності (37,5%), так і високий (37,5%). З цього можна зробити висновок, що чоловіки зі стажем роботи від 8 до 15 років мають різний рівень опору організму до дії стресогених факторів. У жінок явно виражений середній рівень сформованості резистентності (50%). Це свідчить про те, що друга група досліджуваних, а особливо жінки, більш піддана умовам розвитку емоційного вигорання. Вони намагаються виконати якомога більше завдань, щоб отримати бажаний результат (премія, звання), проте ці завдання часто супроводжуються стресовими, екстремальними ситуаціями. Людині дуже важко протистояти стресу. У третій групі досліджуваних спостерігається високий рівень сформованості резистентності: чоловіки (50%), жінки (50%). Високий показник третьої групи також має своє пояснення. Досліджувані даної групи мають досить значний стаж роботи (більше 15 років), тому вони вже звикли до умов роботи і знають, які обставини вимагають значних переживань, а які треба «не брати близько до серця». Чим менше вони понурюються у переживання, тим вище рівень їх стресостійкості.

Вище описані результати наочно представлені на рисунку 2.

Рисунок 2 - Рівень сформованості показника "Резистенція" у 3-х групах досліджуваних

Відсоткове співвідношення параметру «Виснаження» у групах досліджуваних за стажем та статтю представлене у таблиці 4.

Таблиця 4 - Результати сформованості показника «Виснаження» у трьох групах співробітників КВС

	Перша група	Друга група	Третя група	Заг. показник
	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.
Низький показник	100%	75%	62,5%	37,5%	25%	0%	62,5%	37,5%
Середній показник	0%	25%	12,5%	37,5%	25%	25%	12,5%	29,2%
Високий показник	0%	0%	25%	25%	50%	75%	25%	33,3%

У першої групи спостерігається низький показник виснаження. Це стосується як чоловіків - 100%, так і жінок - 75%. Отриманий результат свідчить про те, що співробітники зі стажем роботи від 1 до 7 років мають несформований рівень фази «Виснаження». Не спостерігається падіння загального енергетичного тонусу. Ці працівники є ще молодими, тому вони мають більше можливостей для опору виснаженню та швидше компенсують втрачені сили. У другій групі спостерігається низький та середній показник виснаження. У чоловіків низький рівень виснаження (62,5%), а у жінок у рівній мірі виражений як низький (37,5%), так і середній сформованості виснаження (37,5%). Середній показник пов'язаний з рівнем резистентності. При зниженні рівня опору організму до пошкоджуючи факторів, підвищується рівень виснаження організму. Це відбувається тому, що внаслідок несприятливого розширення стресу на робочому місці знижується енергетичний тонус. Також на формування виснаження серед жінок впливає хатня праця, догляд за дітьми та постійний брак часу на повноцінний відпочинок. У третій групі відзначається високий показник виснаження як серед чоловіків - 50%, так і серед жінок - 75%. Це зумовлено тим, що досліджувані більше виснажуються на роботі, в результаті цього їхній організм стає менш стресостійким. Як у випадку з напругою, це може бути зумовлено специфічними умовами праці та особливостями нервової системи.

Вище описані результати наочно представлені на рисунку 3.

Рисунок 3 - Рівень сформованості показника "Виснаження" у 3-х групах досліджуваних

Підсумовуючи результати методики рівня емоційного вигорання В.В. Бойко можна відмітити, що:

у першій групі досліджуваних (як у чоловіків, так і у жінок) спостерігається низький рівень усіх трьох показників емоційного виснаження (напруга, резистенція, виснаження). Це свідчить про те, що вони є більш стійкими до емоційного вигорання. Проте вони мають знижений рівень стійкості, опору організму до стресу.

у другій групі спостерігається низький рівень напруги, середній рівень резистенція та низький і середній рівні виснаження. Це свідчить про те, що вони є найбільш сприятливою групою для розвитку емоційного виснаження за рахунок зниження енергетичного тонусу, зниження опору стійкості організму до стресових ситуацій.

у третьої групи спостерігається високий рівень резистенції. Це свідчить про те, що під впливом стажу у них сформувалася стійкість організму до стресу. Також вони мають високі показники напруги та виснаження. Цей результат зумовлений специфічними умовами праці досліджуваних.

Аналізуючи отримані дані за опитувальником виявлення емоційного вигорання МВІ, що був запропонований К. Маслачем та С. Джексоном, та адаптований Н.Є. Водоп'яновою, звернемо увагу на відсоткове співвідношення ступеню емоційного вигорання у трьох групах досліджуваних, в залежності від стажу роботи та статі.

Таблиця 5 - Результати сформованості рівня емоційного вигорання у трьох групах співробітників КВС

Рівень емоційного вигорання	Перша група	Друга група	Третя група	Заг. показник
	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.
Висока	0%	0%	12,5%	0%	12,5%	12,5%	8,3%	4,2%
Середня	50%	87,5%	62,5%	100%	87,5%	87,5%	66,7%	91,7%
Низька	50%	12,5%	25%	0%	0%	0%	25%	4,2%

Дані таблиці свідчать про те, що за показниками результатів опитувальника виявлення емоційного вигорання, у всіх трьох групах службовців КВС спостерігається середня ступінь емоційного вигорання. Перша група: чоловіки - 50%, жінки - 87,5%. Друга група: чоловіки - 62,5%, жінки - 100%. Третя група: чоловіки - 87,5%, жінки - 87,5%. Це означає, що у співробітників емоційне вигорання знаходиться в стадії формування.

Також, слід звернути увагу на відсоткове співвідношення компонентів емоційного вигорання за опитувальником виявлення емоційного вигорання МВІ, що був запропонований К. Маслачем та С. Джексоном, та адаптований Н.Є. Водоп'яновою.

Таблиця 6 - Результати сформованості показників емоційного вигорання у трьох групах співробітників КВС

Показники емоційного вигорання	Перша група	Друга група	Третя група	Загальний показник
	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.
Ем. виснаження	0%	25%	12,5%	25%	50%	75%	20,8	41,7%
Деперсоналізація	0%	0%	0%	0%	0%	0%	0%	0%
Ред. особ. досяг.	100%	75%	87,5%	75%	50%	25%	79,7%	58,3%

Дані таблиці дають змогу побачити те, що у жінок спостерігається значне емоційне виснаження у порівнянні з чоловіками, що підтверджує дані результатів по методиці В.В. Бойко. У жінок усіх трьох груп спостерігається зниження загального емоційного фону, байдужість, емоційне пересичення. Це є наслідком виснаження на роботі та вдома. Деперсоналізація - стан, що супроводжується зміною чи втратою почуття власного «Я», не знаходить місця серед даних досліджуваних. Деперсоналізація - 0%. У них не проявляється: відчуття втрати рис власної особистості, втрата почуттів по відношенню до близьких, відсутність емоційного сприйняття природи, притуплення простих почуттів (образа, злість, радість), труднощі образного мислення. Редукція особистісних досягнень найбільш притаманна чоловікам. Чоловіки: перша група - 100%, друга група - 87,5%, третя група - 50%. Редукція особистісних досягнень проявляється у тенденції негативно оцінювати себе, занижувати свої професійні досягнення та успіхи. Також вони схильні проявляти негативізм по відношенню до професійної гідності та можливостей, або в зменшенні власної гідності. Ці співробітники обмежують свої можливості, обов'язки по відношенню до інших. Даний відсоток службовців КВС схильні негативно сприймати себе як професіонала, проявляти байдужість до роботи. Показник редукції особистісних досягнень серед жінок, також має значний відсоток у всіх групах. Перша група - 75%, друга група - 75%, третя група - 25%. Це свідчить про те, що жінки також схильні занижувати свої професійні досягнення, та проявляють тенденцію негативно оцінювати себе як професіонала. Такий показник часто зумовлюється тим, що вдома жінка не знаходить належної підтримки з боку своїх рідних, а першу чергу - свого чоловіка.

Все вище сказане можна побачити на рисунку 4.

Рисунок 4 - Рівень емоційного вигорання у 3-ох групах досліджуваних за методикою MBI

У підсумок можна відмітити, що у чоловіків та жінок усіх груп:

деперсоналізація не сформована. У досліджуваних не спостерігається зміна чи втрата власного «Я»;

емоційне виснаження знаходиться на стадії формування, та має низький рівень вираженості;

найбільш повно проявляється редукція особистісних досягнень: під впливом умов праці, службовці втрачають інтерес до роботи.

Отримані нами дані ми не можемо порівняти з результатами інших дослідників, так як результати дослідження особливостей деформації особистості жінок, залучених до служби в силових структурах не є доступними для широкого кола науковців. Проте, спираючись на матеріали круглого столу за темою: « Профілактика професійної деформації персоналу установ виконання покарань» слід зазначити, що перехідні періоди від одного стану професійної кар'єри до іншого вказують на розбіжність деформованої поведінки та потребують застосування різних психокорекцій них прийомів. Круглий стіл проходив у м. Біла Церква Київської області 09 вересня 2010 року [20].

Наступним етапом аналізу та інтерпретації результатів - є використання статистичної обробки даних, яка проводиться у два етапа. На першому етапі, нами був використаний кореляційний аналіз Спірмена, що дозволяє нам виявити, чи існує якийсь зв'язок між двома показниками в одній вибірці або між двома різними вибірками.

Ми порівняли показники двох методик, а саме «Методика рівня емоційного вигорання В.В. Бойко» та «Опитувальник виявлення емоційного вигорання МВІ (К. Маслач та С. Джексон)». Додаток 5.

Дані статистичного аналізу можна побачити у вигляді таблиці.

Таблиця 7 - Результати кореляційного аналізу Спірмена між складовими емоційного вигорання

	Емоційне виснаження	Деперсоналізація	Редукція особистісних досягнень
Напруга	0,344135	0,356522*	-0,160298
Резистенція	0,489682**	0,132474	-0,298315
Виснаження	0,361150*	0,195431	-0,338294

** - р<0,50

* - р<0,01

Значимими є наступні показники: 0,356522; 0,489682; 0,361150. Це вказує на те, що існує статистично значимий зв'язок між наступними складовими емоційного вигорання:

напруга - деперсоналізація

резистенція - емоційне виснаження

виснаження - емоційне виснаження

Це позитивний зв'язок. Тобто, при зростанні одного показника, зростає і інший. Якщо зростає надмірна мобілізація фізіологічних функцій організму (в першу чергу, нервової системи), що виникають в умовах вирішення складної задачі чи небезпечної ситуації (напруга), то деперсоналізація (зміна чи втрата почуття власного «Я») теж буде зростати, і навпаки. При зростанні виснаження, що включає в себе: емоційний дефіцит, емоційне відсторонення, особистісне відсторонення (деперсоналізація), психосоматичні та психовегетативні розлади, зростає і емоційне виснаження (зниження як позитивних, так і негативних проявів емоцій).

Найбільш помітний зв'язок існує між резистентністю та емоційним виснаженням. Чим вищий показник резистентності, тим вищий і показник емоційного виснаження. При зниженні рівня опору, стійкості організму до впливу різноманітних пошкоджуючи факторів, а також стресогених ситуацій, зростає емоційне виснаження. Це є найбільш сприятливий фактор для розвитку емоційного вигорання серед службовців КВС.

Між напругою та емоційним виснаженням, напругою та редукцією особистісних досягнень, резистентністю та деперсоналізацією, резистентністю та редукцією особистісних досягнень, виснаженням та деперсоналізацією, виснаженням та редукцією особистісних досягнень, не залежно від знаку («+» чи «-»)зв'язок - не існує.

Зв'язок існує і між складовими емоційного вигорання, статтю співробітників КВС та стажем роботи. Це видно з результатів кореляційного аналізу Спірмена, між складовими емоційного вигорання, статтю співробітників КВС та стажем роботи, що представлені у таблицях 8 та 9.

Таблиця 8 - Результати кореляційного аналізу Спірмена між складовими емоційного вигорання та стажем роботи у чоловіків

	Valid N	Стаж
Напруга	30	0,148
Резистенція	30	0,331*
Виснаження	30	0,157
Емоц. виснаження	30	0,325*
Деперсоналізація	30	0,222
Ред. особист. досягнень	30	0,192

** - р<0,50

* - р<0,01

Як ми бачимо, найбільш значимими являються наступні показники: 0,331; 0,325. Це вказує на те, що існує статистично значимий зв'язок між такими складовими емоційного вигорання як резистенція та емоційне виснаження та стажем роботи.

Найбільш помітний зв'язок існує між резистентністю та стажем роботи. Стаж роботи впливає на формування резистентності серед службовців КВС чоловічої статі. Чим більший стаж роботи, тим вищий показник резистентності. При зростанні стажу роботи знижується рівень опору, стійкості організму до впливу різноманітних пошкоджуючи факторів, а також стресогених ситуацій. Внаслідок цього зростає емоційне виснаження, яке, як ми бачимо також пов'язане зі стажем роботи.

Зі збільшенням стажу роботи зростає і емоційне виснаження (зниження як позитивних, так і негативних проявів емоцій). Виходячи з вище сказаного, можна відмітити, що стаж роботи впливає на розвиток емоційного дефіциту, емоційного відсторонення, особистісного відсторонення (деперсоналізація), психосоматичних та психовегетативних розладів.

Таблиця 9 - Результати кореляційного аналізу Спірмена між складовими емоційного вигорання та стажем роботи у жінок

	Valid N	Стаж
Напруга	30	0,151
Резистенція	30	0,326*
Виснаження	30	0,375**
Емоц. виснаження	30	0,346*
Деперсоналізація	30	0,186
Ред. особист. досягнень	30	0,274

** - р<0,50

* - р<0,01

Як ми бачимо, найбільш значимими являються наступні показники: 0,326; 0,375; 0,346. Це вказує на те, що існує статистично значимий зв'язок між такими складовими емоційного вигорання як резистенція, виснаження, емоційне виснаження та стажем роботи.

Найбільш помітний зв'язок існує між резистенцією та стажем роботи. Стаж роботи впливає на формування резистенції серед службовців КВС жіночої статі. Чим більший стаж роботи, тим вищий показник резистенції. Зі зростанням стажу роботи у жінок підвищується рівень опору, стійкості організму до впливу різноманітних пошкоджуючи факторів, а також стресогених ситуацій. Вони стають менш емоційними, у них переважає «холодний розум». Також, зі стажем роботи зростає виснаження організму. Спостерігається часта втома, зростає емоційний дефіцит, підвищується рівень психосоматичних та психовегетативних розладів. Чим вище стаж роботи, тим вище і рівень емоційного виснаження. Це проявляється у знижені емоційного фону, байдужості та емоційному пересиченні.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити наступні висновки:

Стаж роботи та стать співробітників пов'язані з розвитком емоційного вигорання серед службовців КВС.

Незалежно від статі співробітників спостерігається помітний зв'язок між резистентністю та емоційним виснаженням. Чим вищий показник резистентності, тим вищий і показник емоційного виснаження. При зниженні рівня опору, стійкості організму до впливу різноманітних пошкоджуючи факторів, а також стресогених ситуацій, зростає емоційне виснаження.

Найбільш сприятливим фактором для розвитку емоційного вигорання серед службовців КВС є знижений рівень опору, стійкості організму до дії стресогенних факторів.

У чоловіків рівень резистентності вищий, ніж у жінок (хоча у них, він також є високим). Це свідчить про те, що чоловіків більш розвинений рівень стійкості організму до дії негативних факторів.

У жінок загальний рівень емоційного вигорання є вищим, ніж у чоловіків. Особливо, це стосується виснаження та емоційного виснаження.

3.3 Аналіз та інтерпретація результатів вивчення відмінностей емоційного вигорання у службовців КВС в залежності від стажу роботи та статі

Для аналізу та інтерпретації результатів вивчення відмінностей емоційного вигорання у службовців КВС в залежності від стажу роботи та статі ми використали метод Уілкоксона-Манна-Уітні.

Ми порівнювали емоційне вигорання у трьох групах досліджуваних, в залежності від статі та стажу роботи. Це нам було необхідно для того, щоб дізнатися яка група досліджуваних має найбільш виражене емоційне вигорання. Даний аналіз відмінностей ми проводили у два етапи.

Результати дослідження відмінностей емоційного вигорання у чоловіків в залежності від стажу роботи.

На першому етапі ми порівняли показники емоційного вигорання групи професійної адаптації та первинної групи досліджуваних чоловіків. Стаж роботи службовців, що відносяться до групи професійної адаптації складає від 1 до 7 років, а у первинній групі стаж роботи складає від 8 до 15 років.

Дані статистичного аналізу можна побачити у вигляді таблиці 10.

Таблиця 10 - Відмінності в показниках емоційного вигорання серед чоловіків, які відносяться до групи професійної адаптації та групи первинної професіоналізації (за критерієм Манна-Уітні)

	Сум.ранг	Сум.ранг	U	p-рівень	N спост.	N спост.
Напруга	468,0000	522,0000	215,0000	0,526237	8	8
Резистенція	376,5000	613,5000	123,5000	0,005411	8	8
Виснаження	402,0000	588,0000	149,0000	0,029040	8	8
Емоц.виснаж.	414,0000	576,0000	161,0000	0,057266	8	8
Деперсоналіз.	438,5000	551,5000	185,5000	0,184773	8	8
Ред.особ.досяг	436,0000	554,0000	183,0000	0,166089	8	8

Як ми бачимо з таблиці, значущими являються показники: резистенція та виснаження. Це свідчить про те, що група професійної адаптації та первинна групи мають розбіжності в падінні загального енергетичного тонусу. Також вони відрізняються рівнем опору, стійкість організму до впливу різноманітних пошкоджуючих факторів. Показник резистентності у первинній групі вищий, ніж у вторинній. Даний результат означає, що співробітники КВС зі стажем роботи від 1 до 7 років мають деякі проблеми з опором організму до дії пошкоджуючих факторів. Вони в недостатній мірі стресостійкі. Це пов'язано з тим, що вони щойно потрапили у нові умови праці. Група професійної адаптації знаходиться в адаптаційному періоді до нової обстановки, нового колективу. Вони ще не звикли один до одного, тому у них можуть часто виникати спірні ситуації, які в більшій, чи меншій мірі провокують розвиток стресової ситуації. Первинна група досліджуваних є більш стресостійкою. Проте, зниження рівня опору організму до пошкоджуючих факторів має достатньо сильне значення. Також наближеним до значущого є показник виснаження р=0,057266, це доволі близько до необхідного і достатнього рівня достовірності р?0,05. Виходячи з цього можна відмітити, що стаж роботи впливає на виснаження, яке є наслідком постійної взаємодії з іншими людьми. У групі професійної адаптації спостерігається більше падіння загального енергетичного тонусу, ніж у первинній групі. Це є наслідком адаптації до нових умов роботи. У перші роки вислуги співробітники намагаються швидше освоїти свої обов'язки, налагодити відношення з колективом. Усе це потребує значних зусиль від досліджуваних. Далі ми порівняли показники емоційного вигорання групи професійної адаптації та вторинної групи досліджуваних чоловіків. Стаж роботи службовців, що відносяться до групи професійної адаптації складає від 1 до 7 років, а у вторинній групі стаж роботи складає більше 15 років. Дані статистичного аналізу можна побачити у вигляді таблиці 11.

Таблиця 11 - Відмінності в показниках емоційного вигорання серед чоловіків, які відносяться до групи професійної адаптації та групи вторинної професіоналізації (за критерієм Манна-Уітні)

	Сум.ранг	Сум.ранг	U	p-рівень	N спост.	N спост.
Напруга	369,5000	36,50000	15,50000	0,004692	8	8
Резистенція	385,0000	21,00000	0,00000	0,000220	8	8
Виснаження	338,0000	13,00000	3,00000	0,003571	8	8
Ем.виснаження	359,0000	19,00000	4,00000	0,001456	8	8
Деперсоналіз.	293,0000	7,00000	4,00000	0,060104	8	8
Ред.особ.досяг.	385,0000	21,00000	0,00000	0,000220	8	8

Аналізуючи результати розбіжностей емоційного вигорання між групою професійної адаптації та вторинною групами досліджуваних, слід відмітити, що значимими являються показники: резистенція, емоційне виснаження та редукція особистісних досягнень. Отримані дані вказують на те, що у досліджуваних вторинної групи, стаж роботи яких у КВС більше 15 років, у порівнянні з досліджуваними групи професійної адаптації (стаж роботи від 1 до 7 років) у значній мірі виражені такі складові емоційного вигорання як: резистенція, емоційне виснаження, редукція особистісних досягнень. Спираючись на ці дані можна зробити висновок, що у співробітників КВС, стаж роботи яких перевищує 15 років, знижується рівень опору організму до дії пошкоджуючи факторів. Разом зі зниженням порогу чутливості до стресу, зростає рівень емоційного виснаження. Стресові ситуації серед співробітників КВС часто супроводжуються конфліктами, які вимагають значних емоційних затрат. Високе емоційне виснаження може бути пов'язане з тим, що досліджувані постійно перебувають серед людей, взаємодіють з ними. Також, не слід забувати, що вони часто спілкуються з важким контингентом людей (засуджені; люди, що знаходяться під слідством та ін.). Вік досліджуваних, які відносяться до третинної групи, складає більше 30-35 років. Їм достатньо важко відновити свій емоційний баланс після робочого дня. Це пов'язано з тим, що вони починають переоцінювати своє життя, цінності, у деяких починається криза середнього віку. Усе це також супроводжується емоціями.

Вище описані фактори, можуть сприяти прояву редукції особистісних досягнень. Стаж роботи у КВС складає 25 років, тому після 15 років праці у співробітників проявляється тенденція негативно оцінювати себе, занижувати свої професійні досягнення та успіхи. Також можливий прояв негативізму по відношенню до професійної гідності та можливостей, або у зменшенні власної гідності. Даний відсоток досліджуваних обмежує свої можливості, обов'язки по відношенню до інших. Вони схильні негативно оцінювати себе як професіонала, проявляти байдужість до роботи. На розвиток редукції особистісних досягнень крім фізіологічних, психологічних факторів, впливають специфічні особливості умов праці.

Наостанок ми порівняли показники емоційного вигорання первинної та вторинної групи досліджуваних чоловіків. Стаж роботи службовців, що відносяться до первинної групи складає від 8 до 15 років, а у вторинній групі стаж роботи складає більше 15 років.

Дані статистичного аналізу можна побачити у вигляді таблиці 12.

Таблиця 12 - Відмінності в показниках емоційного вигорання серед чоловіків, які відносяться до групи первинної професіоналізації та групи вторинної професіоналізації (за критерієм Манна-Уітні)

	Сум.ранг	Сум.ранг	U	p-рівень	N спост.	N спост.
Напруга	380,0000	26,00000	5,000000	0,000637	8	8
Резистенція	384,0000	22,00000	1,000000	0,000273	8	8
Виснаження	341,0000	10,00000	0,000000	0,001766	8	8
Ем.виснаження	363,0000	15,00000	0,000000	0,000597	8	8
Деперсоналіз.	297,0000	3,00000	0,000000	0,021572	8	8
Ред.особ.досяг.	385,0000	21,00000	0,000000	0,000220	8	8

Як видно з таблиці, значущі розбіжності існують майже між усіма складовими емоційного вигорання: напруга, резистенція, виснаження, емоційне виснаження, редукція особистісних досягнень. Також спостерігається розбіжність і по деперсоналізації, але вона виражена не так сильно, як інші.

Отримані результати свідчать про те, що у вторинної групи досліджуваних, у порівнянні з первнною групою, в значній мірі виражена напруга. Надмірна мобілізація фізіологічних функцій організму (в першу чергу, нервової системи), що виникають в умовах вирішення складної задачі чи непередбачуваної ситуації. Їхня нервова система є достатньо виснаженою. Це підтверджується високими показниками виснаження та емоційного виснаження. Також значущим являється і той факт, що у третинній групі досліджуваних переважає значно знижений рівень опору організму до дії пошкоджуючих факторів. У співробітників зі стажем роботи від 8 до 15 років не так сильно проявляється тенденція занижувати свої професійні досягнення та негативно оцінювати себе, як у досліджуваних зі стажем - більше 15 років.

Підсумовуючи отримані результати між групами чоловіків, можна зробити наступні висновки:

Досліджувані групи професійної адаптації знаходяться на адаптаційному періоді до нових умов праці.

Досліджувані групи первинної професіоналізації є групою ризику розвитку емоційного вигорання. Під час психологічної роботи зі співробітниками КВС слід звернути увагу на осіб, стаж роботи яких складає від 8 до 15 років. На них у першу чергу повинні бути направлені усі методики з психокорекційної роботи та профілактичні методи, щодо попередження розвитку емоційного вигорання.

Співробітники, які відносяться до групи вторинної професіоналізації мають найбільш виражене емоційне вигорання майже за усіма показниками.

Результати дослідження відмінностей емоційного вигорання у жінок в залежності від стажу роботи.

На другому етапі ми порівняли показники емоційного вигорання групи професійної адаптації та первинної групи досліджуваних жінок. Стаж роботи службовців, що відносяться до групи професійної адаптації складає від 1 до 7 років, а у первинній групі стаж роботи складає від 8 до 15 років.

Дані статистичного аналізу можна побачити у вигляді таблиці 13.

Таблиця 13 - Відмінності в показниках емоційного вигорання серед жінок, які відносяться до групи професійної адаптації та групи первинної професіоналізації (за критерієм Манна-Уітні)

	Сум.ранг	Сум.ранг	U	p-рівень	N спост.	N спост.
Напруга	496,0000	550,0000	169,0000	0,036227	8	8
Резистенція	377,5000	614,5000	141,5000	0,005298	8	8
Виснаження	424,0000	610,0000	149,0000	0,028131	8	8
Емоц.виснаж.	429,0000	591,0000	223,0000	0,075269	8	8
Деперсоналіз.	431,5000	544,5000	285,5000	0,194463	8	8
Ред.особ.досяг	414,0000	532,0000	264,0000	0,168783	8	8

Як ми бачимо з таблиці, значущими являються показники: напруга, резистенція та виснаження. Це свідчить про те, що група професійної адаптації та первинна групи мають розбіжності у переживанні психотравмуючих обставин, незадоволенні собою, «загнаності у клітку», тривозі та депресії, падінні загального енергетичного тонусу. Співробітники КВС зі стажем роботи від 8 до 15 років є більш схильні до переживання напруги. Показник резистентності у групі професійної адаптації нижчий, ніж у первинній. Даний результат означає, що співробітники КВС зі стажем роботи від 1 до 7 років мають знижений рівень опору організму до дії пошкоджуючих факторів. Вони є менш стресостійкими, ніж співробітники вторинної групи. Це пов'язано з тим, що досліджувані знаходяться в адаптаційному періоді до нової обстановки, нового колективу. Рівень виснаження у групі професійної адаптації є вищим, ніж у первинній. Це також пов'язано з періодом адаптації до нових, незвичних умов праці з високим рівнем стресових ситуацій. У групі досліджуваних зі стажем від 1 до 7 років спостерігається значне падіння загального енергетичного тонусу.

Далі ми порівняли показники емоційного вигорання групи професійної адаптації та вторинної групи досліджуваних жінок. Стаж роботи службовців, що відносяться до групи професійної адаптації складає від 1 до 7 років, а у вторинній групі стаж роботи складає більше 15 років.

Дані статистичного аналізу можна побачити у вигляді таблиці 14.

Таблиця 14 - Відмінності в показниках емоційного вигорання серед жінок, які відносяться до групи професійної адаптації та групи вторинної професіоналізації (за критерієм Манна-Уітні)

	Сум.ранг	Сум.ранг	U	p-рівень	N спост.	N спост.
Напруга	358,5000	25,50000	15,50000	0,004571	8	8
Резистенція	375,0000	11,00000	0,00000	0,000195	8	8
Виснаження	346,0000	18,00000	3,00000	0,002968	8	8
Ем.виснаження	363,0000	23,00000	4,00000	0,001657	8	8
Деперсоналіз.	286,0000	6,00000	4,00000	0,063106	8	8
Ред.особ.досяг.	374,0000	22,00000	0,00000	0,000195	8	8

Аналізуючи результати розбіжностей емоційного вигорання між групою професійної адаптації та вторинною групами досліджуваних, слід відмітити, що значимими являються показники: резистенція, виснаження, емоційне виснаження та редукція особистісних досягнень. Отримані дані вказують на те, що у досліджуваних вторинної групи, стаж роботи яких у КВС більше 15 років, у порівнянні з досліджуваними групи професійної адаптації (стаж роботи від 1 до 7 років) у значній мірі виражені такі складові емоційного вигорання як: резистенція, виснаження, емоційне виснаження та редукція особистісних досягнень. Аналізуючи ці дані можна зробити висновок, що у співробітників КВС, стаж роботи яких перевищує 15 років, знижується рівень опору організму до дії пошкоджуючи факторів. Разом зі зниженням порогу чутливості до стресу, зростає рівень емоційного виснаження. Стресові ситуації серед співробітників КВС часто супроводжуються конфліктами, які вимагають значних емоційних затрат. Високе емоційне виснаження може бути пов'язане з тим, що досліджувані постійно перебувають серед людей, взаємодіють з ними. Вони часто спілкуються з важким контингентом людей. Жінкам цієї категорії важко відновити свій емоційний баланс після робочого дня. Це пов'язано з тим, що вони емоційно виснажуються не лише на роботі, а й вдома. Їм потрібно дбати про сімейний затишок, дітей та чоловіка. Усе це сприяє розвитку редукції особистісних досягнень. Після 15 років праці проявляється тенденція негативно оцінювати себе, занижувати свої професійні досягнення та успіхи. Також можливий прояв негативізму по відношенню до професійної гідності та можливостей, або у зменшенні власної гідності. Даний відсоток досліджуваних обмежує свої можливості, обов'язки по відношенню до інших. Вони схильні негативно оцінювати себе як професіонала, проявляти байдужість до роботи. На розвиток редукції особистісних досягнень крім фізіологічних, психологічних факторів, впливають специфічні особливості умов праці.

Наостанок ми порівняли показники емоційного вигорання первинної та вторинної групи досліджуваних жінок. Стаж роботи службовців, що відносяться до первинної групи складає від 8 до 15 років, а у вторинній групі стаж роботи складає більше 15 років.

Дані статистичного аналізу можна побачити у вигляді таблиці 15.

Таблиця 15 - Відмінності в показниках емоційного вигорання серед жінок, які відносяться до групи первинної професіоналізації та групи вторинної професіоналізації (за критерієм Манна-Уітні)

	Сум.ранг	Сум.ранг	U	p-рівень	N спост.	N спост.
Напруга	383,0000	29,00000	6,000000	0,000649	8	8

Відмінності в показниках емоційного вигорання серед жінок, які відносяться до групи первинної професіоналізації та групи вторинної професіоналізації (за критерієм Манна-Уітні)

	Сум.ранг	Сум.ранг	U	p-рівень	N спост.	N спост.
Резистенція	389,0000	27,00000	3,000000	0,000301	8	8
Виснаження	343,0000	12,00000	0,000001	0,001896	8	8
Ем.виснаження	366,0000	18,00000	0,000000	0,000648	8	8
Деперсоналіз.	300,0000	5,00000	0,000000	0,056776	8	8
Ред.особ.досяг.	390,0000	24,00000	0,000000	0,000227	8	8

Як видно з таблиці, значущі розбіжності існують майже між усіма складовими емоційного вигорання: напруга, резистенція, виснаження, емоційне виснаження та редукція особистісних досягнень. Також наближеним до значущого є показник деперсоналізації р=0,056776, це доволі близько до необхідного і достатнього рівня достовірності р?0,05. Виходячи з цього можна відмітити, що стаж роботи впливає на розвиток деперсоналізації, яка проявляється у зміні почуття власного «Я». Отримані результати свідчать про те, що у вторинної групи досліджуваних, у порівнянні з первинною групою, в значній мірі виражена напруга. Надмірна мобілізація фізіологічних функцій організму (в першу чергу, нервової системи), що виникають в умовах вирішення складної задачі чи непередбачуваної ситуації. Їхня нервова система є достатньо виснаженою. Це підтверджується високими показниками виснаження та емоційного виснаження. Також значущим являється і той факт, що у вторинній групі досліджуваних переважає значно знижений рівень опору організму до дії пошкоджуючих факторів. У співробітників зі стажем роботи від 8 до 15 років не так сильно проявляється тенденція занижувати свої професійні досягнення та негативно оцінювати себе, як у досліджуваних зі стажем - більше 15 років.

Підсумовуючи отримані результати у групах жінок, слід зробити наступні висновки:

Досліджувані групи професійної адаптації знаходяться на адаптаційному періоді до нових умов праці.

Досліджувані групи первинної професіоналізації є групою ризику розвитку емоційного вигорання. Під час психологічної роботи зі співробітниками КВС слід звернути увагу на осіб, стаж роботи яких складає від 8 до 15 років. На них у першу чергу повинні бути направлені усі методики з психокорекційної роботи та профілактичні методи, щодо попередження розвитку емоційного вигорання.

Співробітники, які відносяться до групи вторинної професіоналізації мають найбільш виражене емоційне вигорання.

Підсумовуючи результати за методом Уілкоксона-Манна-Уітні, слід зазначити, що жінки вторинної групи є більш піддані емоційному вигоранню, ніж чоловіки тієї ж групи професіоналізації. У них спостерігається більш знижений рівень опору організму до дії стресогенних факторів, високий рівень загального емоційного виснаження та напруги. Їхня нервова система є більш виснаженою.

3.4 Аналіз емоційного вигорання за даними малюнкового проективного методу

На заключному етапі аналізу та інтерпретації результатів нами був використаний малюнковий проективний метод «Я на роботі та я вдома». Аналізуючи результати цього методу слід зазначити, що незалежно від стажу роботи, віку та статі, досліджувані зобразили малюнки, що виражають різний емоційний стан на роботі та вдома. Усі малюнки умовно можна поділити на три групи:

малюнки, що виражають емоції;

абстрактні малюнки;

кінетичні малюнки (зображення дії).

Вираження емоцій зобразили 19 досліджуваних, абстракцію - 10. Найбільше було кінетичних зображень - 31. Виділені нами групи за стажем роботи та статтю просто «розчинилися» у малюнках. Усі досліджувані на роботі себе зображували дуже втомленими, з поганим настроєм, заклопотаними. Проте вдома, вони відзначали більш позитивні емоції, розслаблення. Велика кількість співробітників КВС малювали себе вдома лежачи на дивані (особливо чоловіки), в оточенні родини або друзів. Слід зазначити, що жінки часто малювали свою працю вдома (готують обід, прибирають у домі і т.д.). Але, не дивлячись на це, вони відображали більш позитивні емоції на малюнку себе вдома, ніж на малюнку себе на роботі. На роботі зображувалась доволі напружена ситуація, що є безпосереднім проявом специфіки роботи у КВС. Велику кількість малюнків себе на роботі, складали зображення некомфортних умов праці (лише стіл та стілець). Малюнки себе вдома, інформували про комфортні умови, які сприяють повному відпочинку (диван, телевізор, книги, вікна з квітами). Дехто з досліджуваних спочатку відмовлялися малювати. Після пояснення, що якість зображення не має значення, більша кількість зобразила абстрактні малюнки. Значну увагу до себе привернув малюнок одного зі співробітників КВС, який зобразив себе на роботі у вигляді закрученої спіралі, а вдома - плавні, розслаблені лінії (наче хвилі води). Цей малюнок у значній мірі відображає наявність емоційного вигорання. На роботі людина постійно перебуває у вихорі подій, постійній заклопотаності, а вдома - може повністю відпочити, заспокоїтися. Серед зображень емоцій переважали: на роботі - засмучене обличчя, а вдома - усміхнене.

Малюнковий проективний метод «Я на роботі та я вдома» дозволив нам підтвердити наявність емоційного вигорання серед службовців КВС. У підсумок результатів слід відмітити, що серед досліджуваних переважили кінетичні малюнки, абстрактні та малюнки з вираженням емоцій. На малюнках відзначається тенденція, що на роботі люди постійно перебувають у виснаженому, напруженому стані. Робота забирає багато сил та емоцій. Зображення себе вдома передають більш позитивні емоції, спокійний стан досліджуваних.

Підсумовуючи результати емпіричного дослідження, можна зробити наступні висновки:

За результатами анкетування, не залежно від віку, стажу роботи та статі на емоційне вигорання впливають соціальні чинники, свідомість вибору професії, інформованість про специфіку роботи, рівень втомлюваності під час та після виконання завдання.

В цілому, як чоловікам так і жінкам притаманні наступні складові емоційного вигорання: переживання психотравмуючих обставин, тривога і депресія, «загнаність у клітку», емоційна дезорієнтація, емоційний дефіцит, емоційне виснаження, знижений рівень стійкості організму до впливу стресогенних факторів.

Емоційне вигорання проявляється в залежності від стажу роботи та статі. Досліджувані чоловіки та жінки розподіляються на три групи: група професійної адаптації, група первинної професіоналізації та група вторинної професіоналізації.

Виявлено відмінності в особливостях емоційного вигорання в залежності від стажу роботи. Найбільш емоційне вигорання притаманне групі вторинної професіоналізації. Група первинної професіоналізації є групою ризику розвитку емоційного вигорання. Група професійної адаптації знаходиться на етапі адаптації до нових умов праці.

Зафіксовано відмінності в особливостях емоційного вигорання чоловіків та жінок. У жінок виявлений значно вищий рівень емоційного вигорання на вторинному етапі професіоналізації, ніж у чоловіків.

Група первинної професіоналізації є найбільш уразливою, щодо розвитку емоційного вигорання: вона потребує особливої уваги при профілактиці професійної деформації.

Висновки

Проведений нами теоретичний аналіз проблеми емоційного вигорання та результати емпіричного дослідження дають нам можливість сформулювати наступні висновки:

У психологічній літературі емоційне вигорання у пенітенціарних службовців розглядається як форма професійної деформації суб'єкта професійної діяльності, що проявляє себе у зниженні емоційної віддачі, у прагненні скоротити професійні обов'язки, які вимагають емоційних витрат, а також у прагненні виправити це шляхом знецінювання діяльності і її предмета.

Виявлено середній та високий рівень емоційного вигорання груп службовців КВС за наступними складовими емоційного вигорання: переживання психотравмуючих обставин, тривога і депресія, «загнаність у клітку», емоційна дезорієнтація, емоційний дефіцит, емоційне виснаження, знижений рівень стійкості організму до впливу стресогенних факторів.

Зафіксовано зв'язок емоційного вигорання зі стажем роботи службовців КВС та їх статтю.

У чоловіків та жінок групи професійної адаптації виявлено відмінності в особливостях емоційного вигорання в залежності від стажу роботи. Серед осіб групи професійної адаптації (стаж роботи від 1 до 7 років) зафіксовано значне падіння загального енергетичного тонусу та зниження рівня опору, стійкості організму до дії подразнюючих факторів: вони знаходяться в періоді пристосування до нових умов праці.

У групі осіб первинної професіоналізації (стаж роботи від 8 до 15 років) зафіксовано значно вищий рівень емоційного виснаження, напруги, зниження опору організму до стресових ситуацій та наявність тенденції занижувати свої професійні досягнення.

Службовцям групи вторинної професіоналізації (стаж роботи більше 15 років), у порівнянні з означеними групами, притаманний значно вищий рівень емоційного вигорання за всіма складовими: окрім деперсоналізації - втрати відчуття власного «Я».

Зафіксовано відмінності в особливостях емоційного вигорання чоловіків та жінок. У жінок виявлений значно вищий рівень емоційного вигорання на вторинному етапі професіоналізації, ніж у чоловіків.

У перспективі подальшого вивчення особливостей і механізмів розвитку емоційного вигорання у пенітенціарних службовців, вважаємо доцільним виконання наступних завдань:

По-перше - визначення тренінгових занять, які б включали: відновлення або знаходження смисложиттєвих орієнтацій, підвищення мотивації професійної діяльності, підвищення стресостійкості співробітників, навчання прийомам саморегуляції, конструктивним прийомам поводження, умінню вирішувати конфлікти, розширення Я-концепції, усвідомлення особистої відповідальності за успішність власного життя.

По-друге - проведення профілактичних та корекційних заходів з питання емоційного вигорання.

Література

1. Бахарев В.Д. Аутотренінг. - М.: Знание, 1992. - 62 с.

2. Безсонов С.П. Профессиональная деформация личности. - СПб.: Речь, 2004. - 270 с.

3. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. - М., 1996. - 256 с.

4. Большой толковый психологический словар (Ребер Артур (Penjuin). В 2Т.: Пер. с англ. - М.: Вече, АСТ, 2000.

5. Борисов С.Е. Профессиональная деформация сотрудников милиции и ее личностные детерминанты.: Дис… канд. психол. наук: 19.01.06. - М. - 1998. - 204 с.

6. Водопьянова Н.Е. Синдром «психического выгорания» в коммуникативных профессиях // Психология здоров'я / Под ред. Г.С. Никифорова. - СПб.: Изд-во Спб ГУ, 2000. - 498 с.

7. Дёмина Л.Д., Ральникова И.А. Психическое здоровье и защитные механизмы личности. - М., 2002. - 215 с.

8. Державні санітарні норми та правила (ДСанПіН).

9. Закон України про охорону праці.

10. Залевский Г.В., Моргун В.Г. К вопросу о причинах возникновения личностных деформаций у субъектов пенитенциарных отношений// Опыт и актуальные проблемы совершенствования психологической службы уголовно-исполнительной системы. Материалы научно-практического семинара: ГУИН Минюста России. - М., 1999. - с. 64-69.

11. Зарипова Г.А. Психологические проблемы у следователей в период первого года работы // Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. В 8 Т. - СПб.: Изд-во С.-етерб. Ун-та, 2003. Т.3. - 378-382 с.

12. Захарова Г.И. Ценностно-мотивационная сфера в профессиональном становлении личности // Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. В 8Т. - СПб.: - Петерб. Ун-та. 2003, Т3. - 391-393 с.

13. Иванюшкин А.Я., Капцов В.А. Труд и здоровье врача // Сов. Здравоохранение. - 1989, №10. - 33-38 с.

14. Лебедкин А.М. Клиническая психология // Под ред. М. Перре, У. Бауманна. - Спб.: Питер, 2002. - 312 с.

15. Лебедев В.В., Тимошенко С.Э. Преступные посягательства осужденных на жизнь и здоровье сотрудников ИТК//Проблемы профилактики дезадаптации и профессиональной деформации у сотрудников органов внутренних дел: Сборник научных трудов. - М.: НИИ МВД России, 1993. - с. 26-34.

16. Лешуков Е.Г. Синдром сгорания. Защитные механизмы. - Меры профилактики // Вестник РАТЭПП №1, 1995. - 36-47 с.

17. Лунина Е.Г. Социально-спихологическая поддержка как фактор минимизации профессиональной деформации сотрудников правоохранительных органов: Дис. … канд. пед.наук. - М., 1997. - 229 с.

18. Макарова А.К. Психология профессионализма. - М., 1996. - 308 с.

19. Макарова А.К. Психология труда учителя. - М., 1993. - 190 с.

20. Матеріали круглого столу за темою: «Профілактика професійної деформації персоналу установ виконання покарань». - Б.Церква 2011.

21. Митина Л.М. Психология профессионального развития учителя. М., 1998.

22. Медведев В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти). Монографія. - К. Національна академія внутрішніх справ України, 1996 - 192 с.

23. Новиков Б.Д. Психологические особенности возникновения профессиональных деформаций сотрудников ИТУ: Дис. канд.пед.наук.- Тверь, 1993. - 211 с.

24. Пряжников Н.С., Пряжникова Е.Ю. Психология труда и человеческого достоинства. - М.: Изд-во Академия, 2005.

25. Психологический словарь / Под. ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Педагогика - Пресс. 1999. - 440 с.

26. Психология, словар / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

27. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. - 672 с.

28. Рогинская Т.И. Синдром выгорания в социальных профессиях // Психологический журнал. - Т.23, №3, 2002. - с. 85-95.

29. Результати соціологічного дослідження за темою: «Професійна деформація персоналу установ виконання покарань». - Б.Церква 2011.

30. Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов н/д. Изд-во «Феникс», 1997. - 736с.

31. Стрижак В.И. Особенности профессиональной деятельности сотрудников уголовно-исполнительной системы // Опыт и актуальные проблемы совершенствования психологической службы уголовно-исполнительной системы. Материалы научно-практического семинара: ГУИН Минюста России. - М., 1999. - с. 86-131.

32. Ушатиков А.М. Основы пенитенциарной психологии: Учебник. - Рязань: Академия права и управления, 2001. - 536с.

33. Черепенникова О.А. Особенности мотивационной сферы младших инспекторов. // Опыт и актуальные проблемы совершенствования психологической службы уголовно-исполнительной системы. Материалы научно-практического семинара: ГУИН Минюста России. - М., 1999. - с. 131-133.

34. Freudenberg H.G. The problem of diagnosing burnout. - N.Y., 1974.

35. Maslach C., Jackson S.E. Maslach Burnout Inventory (MBI). Manual, Palo Alto: Consulting Psychologists press, 1986.

Размещено на Allbest.ru