Причини вирішення та шляхи подолання конфліктів в класному колективі

№	Конструктивні функції	Деструктивні функції
1	Інтеграція: зняття напруженості, формування нових загальних інтересів	Ослаблення єдності і порушення балансу сформованих стосунків
2	Активізація зв язків: взаємодії надається велика динамічність, мобільність, підсилюється погодженість у досягненні цілей	Погіршує стосунки між людьми, які займаються однією справою; конфлікт заважає розвитку творчості й ентузіазму.
3	Сигнал про осередок напруженості: виявлення нерозв язаних проблем	Різке висловлення невдоволення діями опонента, наростання незадоволеності тим, що відбувається
4	Трансформація стосунків: створення сприятливішого клімату, твердження поважного ставлення, підвищення рівня взаємної довіри	Погіршення морально-психологічної атмосфери; ускладнення процесу відновлення стосунків
5	Профілактика протиборств: врегулювання розбіжностей на взаємній основі, ослаблення конфронтації	Посилення недружньої поведінки; відхилення від співпраці; перешкоди діалогові, обміну думками; відхилення від примирення
6	Особистісний розвиток: конфлікт дає змогу піднятися на новий рівень розвитку, розширити і змінити сферу і способи взаємодії з оточенням	Негативний вплив на особистісний розвиток: формування таких рис характеру, як недовіра людям, невіра в справедливість, занижена самооцінка

Вправа «Емоції в конфлікті»

Мета: усвідомлення своїх почуттів в конфліктній ситуації, формування навичок розпізнання емоцій.

Вправа відбувається в кілька етапів:

1) група ділиться на підгрупи. Кожна підгрупа записує на папері ті почуття, емоції, які вони переживають під час сварки (3-5 хв.)

2) колективно обираються й окремо виписуються на великий аркуш паперу почуття, властиві майже всім людям під час конфлікту. До них учасники добирають антоніми.

3) Кілька охочих виходять у центр і мовчки вибирають пару слів. Далі вони по черзі зображають її за допомогою жестів та міміки. Інші-відгадують.

Обговорення: чи складно точно охарактеризувати свій стан? Чи важливо, щоб твій співрозмовник знав про ті почуття, що ти відчуваєш? Чи однаково у різних людей виявляються ті самі почуття? Для чого треба знати настрій співрозмовника під час конфлікту?

Вправа «Карта конфлікту»

Мета: закріплення й осмислення матеріалу «Схема розвитку конфлікта»

Учасники утворюють 3 міні-групи. Кожній групі дається схема розвитку конфлікту.

Інструкція: « У кожного з вас є схема розвитку конфлікту. Будь ласка, відтворіть цю схему, зробіть її реальною ситуацією. Тобто вам треба придумати будь-яку конфліктну ситуацію і заставити її з цією «Картою».

Обговорення: що дає нам такий ретельний аналіз конфлікту? Чи можна припуститися помилки під час складання «Карти конфлікту»?, і чим це може нам зашкодити?

«Карта конфлікту»

Размещено на http://www.allbest.ru/

Друге заняття

Вправа «Гуффі»

Мета: зняття напруженості, підняття настрою.

Інструкція: Зараз ми з вами пограємо у гру, головний герой якої - Гуффі, мовчун. Усі мають заплющити очі і рухатися по кімнаті у будь-якому напрямку. Якщо хтось з кимось зіштовхнеться, треба запитати: «Ти Гуффі?». Якщо людина - не Гуффі, то у відповідь ставить те саме запитання. Якщо учасник Гуффі - він має мовчати, а той, хто до нього доторкнувся, ніби преклеюється і теж стає мовчазним Гуффі. Ми гратимемо доти, доки ви не утворите «Паровозик Гуффі». Гуффі на початку гри призначає ведучий. Можна також додати 2 етап гри: тренер просить всіх заплющити очі і каже, що він обрав Гуффі, а насправді не робить цього.

Вправа «Причини конфліктів»

Мета: вивчити основні причини виникнення конфліктної ситуації.

Група ділиться на 2 команди.

Інструкція: Що ми знаємо про причини конфліктів? Тепер чимало. Тож систематизуємо наші знання з цієї теми. Перша команда напише, що, на її думку належить до об активних причин виникнення конфліктів, а друга - до суб єктивних. На виконання завдання - 5 хв. Далі ви поділитеся знаннями з усією групою.

Обговорення: для чого треба знати причину конфлікту? Чи буває так, що, сварячись, ми забуваємо про те, заради чого ми це робимо?

Причини конфлікту:

-об єктивні (суттєви потреби, розбіжність в цінностях, розбіжність у сприйнятті, соціальні установки, втрата інформації під час передачі - до 80 %, нестача ресурсів).

-суб єктивні (непорядність, несправедливість, нечесність, недоброзичливість, упередженість у ставленні одне до одного, неврівноваженість, різні інтереси).

Вправа «Незручна розмова»

Мета: продемонструвати особливостi спiлкування залежно вiд розташування у просторi тiл спiврозмовникiв; тренування комунiкативних навичок.

Учасники групи утворюють пари. Вправа складаться з 5 етапiв.
Iнструкцiя:

1) станьте обличчям один до одного на вiдстанi 2 м. Нехай один розповiсть iншому про свiй найкольоровiший, найяскравiший сон. Помiняйтеся ролями (По 1 хв);

2) станьте обличчям один до одного дуже близько, майже торкаючись носами. Перший розповiдас другому про те, що вiн зазвичай робить щоранку i що їсть на снiданок. Помiняйтеся (по 1 хв).

Тренер змiнюс пари i дає таку iнструкцiю:

3) станьте спиною до спини (або присядьте). Спробуйте поговорити про свої загальнi iнтереси (1--2 хв);

4) займiть позицiю обличчям один до одного: один сидить, iшлий стоїть. Перший розповiсть про свою найулюбленiшу страву. Мiняються. Другий розповiсть, де вiн був торiк улiтку (по 1 хв);

5) станьте обличчям один до одного на вiдстанi 0,5 м, подякуйте за приємну розмову, похвалiть свого спiврозмовника i закiнчте бесiду дружнiми обiймами.

Обговорення: як було зручно або незручно спiлкуватися? З чим iще це може бути пов'язано? Що заважає нам дiставати насолоду вiд спiлкувания? Якщо ти хочеш уникнути сварки, то як варто поводитися?

Неусвiдомленi причини конфлiкту

Мета: розширити розумiння себе як особистостi; засвоїти, що неусвiдомленими причинами виникнення конфлiктнот ситуацiї є такi, що більшою мірою залежать від особливостей нашої психіки, ніж від свідомості.

Неусвiдомлені причини конфлiкту.

Звертаючись до iншої людини, ми зазвичай неусвiдомлено обирасмо для себе i пропонуємо скiврозмовниковi один iз трьох станiв нашого «Я»: позiщiю Батька, Дорослого чи Дитини. У кожнiй людинi цi «троє» живуть одночасно. Спiлкування в кожнiй з трьох позицiй вiдбувасться за своїми правилами.

Д -- дорослий: тверезо мiркує, ретельно зважус, логiчно аналiзує, вiльний вiд забобонiв, не пiддасться настрою.

Дит --дитина: нестримний, емоцiйний, непередбачений, протестуючий, творчий, нелогiчний, вiльний вiд догм, iмпульсивний.

Б--батько- вчить, скеровує, оцінює, засуджус, усе знає, усе розумiє, не сумнiвається, за всiх вiдповiдає, з усiх вимагає.

В одних ситуацiях переважає одна позицiя, в iнших -- iнша: покарання найкраще вдається з багькiвської позицiї, розвага-- з позицiї дитини. Людина, яка вступила у спiлкування, мимоволi обирас собi вигiдну позицiю i пропонує вигідну для неї позицiю спiврозмовнку. Спiврозмовник або приймає, або не приймає запропонований стан -- також не усвiдомлено. Прийняття запропонованої позицiї ставить людину у визначену психологiчну залежність вiд iншої. Умiння аналiзувати взаємини мiж трьома позицiями допомагає точнiше вловлювати прихований змiст висловленого, швидше визначати справжнього iнiцiатора, краще бачити тактику i стратегiю.

Варто навчитися правильно обирати, швидко розпiзнавати, гнучко змiнювати позицiє Батька, Дорослого i Дитини.

1) -Ти що, годинник забув?- Батько.

-Ні, не забув, але я раніше не міг звільнитися.- Дитина.

2) -Котра година?- Дорослий.

-Ти все ще не купив собі годинника?- Батько.

Вправа «Прогнозування вiдповiдi».

Мета: зняття напруженостi; демонстрацiя важливостi такого умiння, як передбачення.

Усi стають у коло.

Iнструкцiя: «Кожен учасник по колу вiдповiдас на запитання (за свого сусiда праворуч i лiворуч):

1) «Якому виду вiдпочинку надає перевагу твiй сусiд?

Обговорення: Хто вiдгадав? Для чого нам треба вмiти прогнозувати дiї iнших людей?

Можна також продовжити вправу, вiдповiдаючи на запитання: «Як вiн (сусiд) поводитиметься, якщо не найближчий, але все ж таки хороший знайомий, позичив у нього 100 грн, а вiддавати, схоже, не збирається?».

Пiдбиття пiдсумкiв заняття, зворотній зв'язок «Велика валiзка»

Кожний учасник може пiдiйти до великого аркуша паперу i записати вiдповiдь на якесь iз запропонованих запитань (або на всi): що нового я довідався? Як я зможу використовувати набуті знання? Що сподобалося найбільше?

Третє заняття

Вправа «Малюнок на двох»

Мета: зняття напруженостi; вiдновлення в групi позитивного мiкроклiмату, необхiдного для роботи в групi.

Учасники групи об'єднуються в пари. Кожнiй парi дасться аркуш паперу А4, два олiвцi, ручки.

Iнструкцiя: «У вас є один аркуш паперу на двох. На мою команду ви починаєте малювати усе, що заманеться, на вашiй половинцi аркуша. Головна умова -- не можна перемовлятися. Даю вам З хв. Отже, починаємо малювати».

Обговорення цiєї вправи грунтується на iнтерпретацiї малюнкiв: 1) якщо збережена нейтральна смуга --людина уникає контактiв, не бажає пускати на «свою територiю»; 2) якщо наявнi домальовування елементiв у малюнку iншого -- людина перевiряє контакт: з тобою можна поговорити? З) якщо спiльний малюнок -- такi люди отримують насолоду вiд самого процесу взасмодiї; 4) захоплення територiї: той, хто зробив це -- активний, не дуже агресивний, йому властивий авторитарний стиль спiлкування, який може призвести до порушення контактiв, до конфлiкту.

Вправа «Виправдовуємося або заперечуємо»

Мета. усвiдомити рiзницю мiж «виправдовуванням» i «запереченням».

З групи формуються двi команди: «Виправдуни» i «Заперечувальники».

Iнструкцiя: «Командi «Виправдуни» слiд придумати сценку, де хтось один обвинувачуватиме, а другий виправдовуватиметься. Потiм ви її зiграєте. Командi «Заперечувальники» теж слiд прцдумати ситуацiю i програти неї, але у вас «головний герой» задеречуватиме. Працює вся команда.

Продумайте, що треба говорити, як поводитися. Якi особливостi у «виправдовування» i «заперечення». У вас є 10 хв на пiдготовку».

Пiсля програвання обох сценок група пiд керiвництвом тренера має колективно обговорити побачене, виправити помилки, зробити висновки.

Пiдказка для тренера. «Залеречення» у бесiдi має характер стверджения, тобто упевненого висловденвя своєї думки. «Виправдовування» -- це замаскований вiдступ. Той, хто виправдовуеться, не справляє враження упевненої в собi людини. Довести або обстояти свою думку за допомогою виправдовування практично неможливо, бо коли людина виявляє слабкiсть, вона нiби провокує iншого на «напад».

Способом прояснення непорозумiнь у розмовi може стати визначення рiзницi мiж «удаваним» i «щирим» запереченнями. Можна також використовувати уточнювальнi фрази, що починатимуться словами: «Припустимо, що ... (такої-то проблеми) не iснує. Як у цьому разi може розвиватися наша розмова? Заперечення спiврозмовника в конфлiктi варто сприймати позитивно, намагатися поставитися iз розумiнням до його позицiї.

Разв'язання конфлiкту

Мета: вивчити ступенi розв'язання конфлiктної ситуацiї. Кожному учасниковi дають iнформацiйний лист, у якому розписанi ступени розв'язання конфлiктiв.

Пiдказка для тренера. Спочатку можна ставити групi такi запитання: Як, на вашу думку, можна розв'язати конфлiкт? Як двое людей можуть дiйти згоди?. Вислухавши охочих i похваливши їх за активнiсть, далi можна дати запропоновану далi iнформацiю (у виглядi лекцй) i перiодично стимулювати групу на зворотний зв'язок.

Огже, найголовнiше пiд час розв'язання конфлiкту:

1. Вiдповiсти собi на запитання: Заради чого я це роблю? Навiщо менi це?

2. Взаемне бажання сторiн розв'язати конфлiкт.

Ступенi розв`язання конфлiктiв:

1. Розпiзнати конфлікт, прийняти його наявнiсть.

2. Фаза м `яко конфронтацiї складається з:

* опису сутi проблеми;

* питання «Якi почуття я вiдчуваю?»;

* питання «Чого я хочу? Що для мене головне?

* пропозицiї варiантiв розв'язання конфлiкту;

* опису можливих наслiдкiв. Питания собi: «Чим я можу поступитися?»

* вияву мирної iнiцiативи: «Не будемо доводити справу до...»

* у разi вiдмови можна пiдбити пiдсумок першої фази: «Отже, ти категорично вiдмовляєшся ...».

З. Фаза твердої конфронтації. Якщо конфлiкг наростає, то можна/треба:

* вимагати виконання своїх законних iнтересiв;

* описати наслiдки (бiльш настiйливо, нiж на першiй фазi);

* виявити мирну iнiцiативу;

* знайти новi альтернативи i запропонувати неординарнi ідеї розв'язання;

* виявити готовнiсть до вiдновлення взаємин у майбутньому.

4. Фаза дозволу конфлiкту i налагодження взаємин.

Варто також пояснити, що пiд час конфлiктної ситуацiї вирiшальну роль вiдiграють люди з їх індивідуальними особливостями: емоціями, інтересами, переконаннями, цiлями тощо. Отже, схема розв'язання конфлiкту може змiнюватися дуже швидко залежно вiд нових можливостей, змiни настрою учасникiв конфлiкту, втрати iнтересу, втоми тощо.

Порада: пiсля вивчення групою роздаткового матерiалу бажано обговорити нову iнформацiю з групою за допомогою зворотнього зв'язку. Що не зрозумiло? Хто що хоче додати? Для чого знати «класичну» схему розв'язання конфлiктiв?

Вправа «Апельсин»

Мета: програвання конфлiктної ситуацiї, тренування ефективнвх навичок спiлкування в складній ситуацiї.

Iнструкцiя: «Кожнiй командi я дам iнформацiйний лист. Уважно ознайомивши з ним, нам треба обрати лiдера, що захищатиме iнтереси всiє команди -- вести переговори. Допоможiть вашому лiдеровi продумати промову, пiдготуйте iї як слiд. За З хв ми розпочнемо нашi перемовини. Всi iншi учасники будуть дивитися, спостерiгати й оцiнювати ситуацiю загалом. Ви будете нiмими спостерiгачами, якi не мають права втрутитися в перемовини i, як би цього не кортiло, допомогти своему лiдеровi. Я, залежно вiд ситуацiї, можу зупинити вашу дискусiю, якщо вважатиму за потрiбне, от таким жестом (показати яким)».

За З хв, коли лiдер кожної команди обраний i пiдготовлений його командою, тренер має допомогти гравцям «увiйти» у роль. Пiсля завершення дискусiї i рефлексiї тренер мае обов'язково вивести гравцiв з ролей (налриклад, поставити будь-яке питания, що стосується саме учасника).

Обговорення: що вiдчували учасники? Чому було так складно дiйти згоди? Якi методи впливу використовували або могли б використовувати гравцi? Ступенi розв'язання конфлiкту -- чи були вони в цiй ситуацiї?

Порада: важливо пiдбити пiдсумки гри (можна записати ключові моменти на великому аркушi паперу); уточнити, чи досягнуто мети; учасники мають усвiдомити користь цiєї вправи.

Вправа «Стилi поведінки у конфлiктах»

Мета: вивчити найпоширенiшi способи поведiнки в конфлiктнiй ситуації

Учасники групи мають об'єднатися у п'ять пiдгруп (Раки, Коали, Лисицi, Сови й Акули).

Iнструкцiя: «Кожна пiдгрупа мае назву тiєї тварини, що найточнiше вiдображає один зi стилiв поведiнки в складних ситуацiях. Це Рак, Лисиця, Сова, Коала й Акула. Ознайомившись з тiєю iнформацiєю, що вам роздано, ви маєте описати тi риси особистостi, що, на ваш погляд, властивi людинi, у якої переважас цей стиль поведiнки. Так, наприклад, группа Акул зазначає риси, характернi людинi-акулi. Зрозумiло? Починайте. Вам даеться 7 хв».

За 7 хв кожна команда по черзi презентує своі напрацювання. Уся група активно обговорює.

Пiдказка для тренера.

Способи поведiнки в конфлiктi

-Вiдхилення (прагненкя ухилитися ід конфлiкту, нiчого не робити i не мати проблем) = Рак - ухилення вiд конфлiкту, але не розв`язання його. Девiз: «Моя хата скраю, нiчого не знаю»

-Пристосування (пасивнi дiї, бажання задовольнити iнтереси iнших) = Коала -- висить, а конфлiкту не роэїзв`язує. Девiз: «Давайте жити дружно».

-Ком проміс (розташування до врегулювання розбiжностi на основi взаємних поступок, досягнення часткового задоволення свох iнтересiв) = Лисиця. Девiз: «Ти -- менi, я -- тобi», або «Ми дiлили апельсин».

-Конфронтація (задоволення власних iнтересiв навiть на шкоду iншим, активнi iндивiдуальнi дiї, прагнення нав`язати iншим свое розв`язання проблеми) = Акула. Девіз: «Усе тільки мені, а ви обійдетеся!», або «Стій, буду стріляти!»

-Співпраця (загальні активні дії) = Мудра Сова - слухає, аналізує діє. Девіз: «Одна голова добре, а дві - ще краще!»

Простi секрети безконфліктностi

-- Увiмкнiть щиросердечний зір: пiд час розмови «увiмкнiть» свiй внутрiшнiй зiр, спостерiгайте за тим, як м'якi, нiжнi слова знiмають напруженiсть, свiтлi й теплi -- наближають нас одне до одного, а грубi i колючi -- створюють атмосферу дискомфорту.

-- Створiть теплу атмосферу: запам'ятайте правило: «Найголовнiша людина на свiтi --той, хто перед вами». Ваш спiврозмовник може бути невихований i неохайний, але що менше це вас стосуватиметься, то талановитiший ти, як спiврозмовник. Постарайтеся, щоб спiврозмовник вам сподобався, а коли це сталося, не приховуйте цього -- симпатизуйте i поважайте його.

Шукайте те, що васзэближує.

Налаштовуйтеся на хвилю спiврозмовника: вiдчуйте те, що турбуе вашого спiврозмовника, подiлiться його переживаннями, приймiть їх, навiть якщо вони для вас неприйнятнi, а вже потiм налаштуйте спiврозмовника на потрiбну вам хвилю.. Не нагнiтайте напруженостi. Намагайтеся не говорити про когось погано.

Не кидайте в спiврозмовника камiнь: намагайтеся уникати образливих перебiлъшень, навiшування ярликiв i крайнощiв. Не обвинувачуйте i не ображайте.

-- Без потреби не зачiпайте: будуйте спiлкування на рiвних, а не в позицiї зверху. Не зачiпайте того, що людинi дороге: людей її кола, її захоплення, iдеалiв, цiнностей.

Побиття пiд знаком гумору. Без гумору життя прiсне й одноколiрне. Але гумор може бути рiзним: 1) абстрактний гумор; 2) гумор «на себе»; 3) гумор «ми смiшнi»; 4) «ти смiшний». Саме з останнiм гумором варто бути обережними, бо вколоти безкарно дуже приємно, але безкарно це буває дуже рiдко.

--Дипломатiя --мистецтво домовлятгiся:

* Не сперечайтеся!

* Суперечки-сперечання -- безглузда i навiть шкiдлива рiч. А от обговорения -- доброзичливi i конструктивнi -- це приємнi умови для появи iстини.

* Уникайте категоричностi, особливо заперечуючи.

* Уникайте монологу -- дiалог продуктивнiший, особливо якщо ви умiєте використовувати метод Сократа. (Метод Сократа полягас в тому, що свою думку ви розчленовуєте на маленькi ланки, i кожну подаєте у формi питания, яке передбачає коротку, просту i заздалегiдь передбачувану вiдповiдь. Власне це скорочений, добре органiзований дiалог з перехопленням iнiцiативи).

* Намагайтеся не перемогти, а знайти iстину.

* Намагайтеся зрозумiти те, що хоче сказати спiврозмовник.

* Шукайте те, в чому спiврозмовник мае рацiю, а не помиляється, намагайтеся погодитися, а не заперечити.

*Визнайте можливiсть своєї неправоти i просiть критичного обговорення.

Анкетування. Зворотній зв'язок.

конфлікт класний колектив діти профілактичний

ДОДАТОК 2

ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЕВІ по профілактиці конфліктів

Пам'ятайте, що конфлікти набагато легше попередити, ніж завершити. Чим гостріше і довше конфлікт, тим важче його закінчити. Вчіть школярів захищати свої законні інтереси без конфліктів.

Ніколи не перетворюйте учнів на інструмент боротьби з адміністрацією школи, іншими вчителями, батьками школярів. Таким чином, ви і своїх цілей не доб'єтеся, і думку про себе колег і учнів зіпсуєте.

Постійно вчіться контролювати свої негативні емоції, вчіть цьому школярів. В процесі спілкування такі емоції виконують негативні функції. Донесіть до дітей, що негативні емоції:

- роблять руйнівний вплив на здоров'ї того, хто злиться;

- погіршують якість мислення;

- знижують об'єктивність оцінки тих, що оточують;

- за законом емоційного зараження викликають у відповідь неприязнь у партнера по спілкуванню.

Ніколи не з'ясовуйте відношення з дітьми, батьками школярів, колегами в присутності учнів.

Не прагніть радикально, швидко, лобовими методами переробляти учнів. Перевиховання і виховання школярів - процес тривалий, що вимагає від вчителя терпіння, розуму, такту і обережності.

Оцінюючи результати навчання і поведінку школяра, завжди спочатку звертайте увагу на те, що йому вдалося зробити і чого досягти. Лише після цього доречно і менш конфліктно сказати про недоліки учня. Опора на позитивне в навчанні і вихованні учнів, по-перше, дозволяє підвищити ефективність роботи вчителя, по-друге, сприяє профілактиці конфліктів між педагогами і школярами.

Ніколи на своїх уроках не давайте негативних оцінок діяльності і особи інших вчителів, адміністрації школи, батьків.

Пам'ятка

«Конструктивні способи подолання агресивності»

1. Виконувати фізичні вправи(біг, гімнастика, аеробіка).

2. Займатися силовими видами спорту(бокс, боротьба).

3. Тяжка фізична праця.

4. Виливати злість на не живі об'єкти (побити подушку, диван, боксерську грушу).

5. Масажувати спину, особливо верхню її частину, для зняття напруження

6. Викричатися, не спрямовуючи свій крик на об'єкт роздратування.

7. Поговорити про ситуацію, яка спричиняє роздратування, з близькою для вас людиною.

8. Висловити уявному об'єкту своє невдоволення.

9. Написати листа об'єкту роздратування, але не відсилати його.

10. Зміна виду діяльності на ту, яка допоможе відволіктися від проблеми.

11. Релаксація - метод, за допомогою якого можна частково чи повністю позбутися фізичного або психічного навантаження.

Шляхи вирішення конфлікту

Правильна діагностика стадій перебігу конфлікту та чинників, що його загострюють чи пом'якшують, дозволяє зацікавленій стороні вирішити питання про вибір найбільш доцільного способу розв'язання конфлікту, профілактики його можливих деструктивних наслідків, чим значно зменшує негативні наслідки протиборства.

Слід відзначити, що динаміка конфлікту значною мірою визначається тим, яка стратегія поведінки в конфліктній ситуації раніше сформувалась у його учасників. Ця стратегія визначається двома параметрами: 1) наступальність, 2) кооперативність. Перший -- це наполегливість у реалізації власних інтересів, другий -- здатність враховувати інтереси іншого. Сполучення цих параметрів дає п'ять тактик поведінки:

1) співробітництво (висока наступальність і висока кооперативність) -- дії спрямовані на пошук рішення, що задовольняє обидві сторони, спільне обговорення розбіжностей;

2) протиборство (висока наступальність і слабка кооперативність) -- прагнення наполягти на своєму шляхом відкритої боротьби, застосування примусу та інших засобів тиску;

3) поступливість (слабка наступальність і висока кооперативність) -- орієнтованість на повне задоволення вимог партнера;

4) уникнення (слабка наступальність і слабка кооперативність) -- прагнення вийти з ситуації, не поступаючись, але й не наполягаючи на своєму, утримуючись від суперечок, від викладення своєї позиції, уникаючи відповідальності за прийняте рішення;

5) компроміс (середні значення наступальності і кооперативності) -- прагнення врегулювати розбіжності, поступаючись у чомусь в обмін на поступки іншої сторони, прийняття «середніх» рішень, що задовольняють обидві сторони повною мірою.

Правильною може бути кожна зі стратегій, усе залежить від ситуації розвитку конфлікту. На жаль, люди мають тенденцію користуватися однією стратегією у всіх випадках життя, причому часто вважаючи протиборство єдиним засобом розв'язання конфліктної ситуації.

Слід відзначити, що конфлікти можуть розв'язуватись як у результаті прийняття та реалізації системи заходів цілеспрямованого впливу на обидві протиборствуючі сторони, так і шляхом самоплинного перебігу, коли учасники чи треті особи не вживають для регулювання процесу ніяких зусиль. «Мимовільне затухання» конфлікту може статись через виникнення нової напруженої ситуації, внаслідок чого попередні переживання мовби відсуваються на другий план. Окремим випадком трансформації конфлікту є «механічне» розведення сторін у просторі. Але позиція «ще трохи, і все вирішиться само собою» -- непродуктивна, бо втрати (об'єктивні та суб'єктивні) від конфлікту надто великі, а інколи й непоправні.

При вирішенні конфліктів найбільш психологічно ефективними є такі напрями:

1) попередження розвитку і накопичення відмінностей у оцінках, поглядах, цілях членів колективу -- доцільне на ранніх стадіях розвитку конфлікту, коли протиборство виявляється ще не відкрито, а в непрямій, потайній формі (наприклад, «Чому я повинен працювати за інших?», «Нащо нам ці додаткові проблеми?» та ін.);

2) досягнення взаєморозуміння -- передбачає в основному вплив на розум учасників, коли протиборство вже є очевидним, а кожна сторона прагне навести аргументи на свій захист, вибірково трактуючи ті чи інші факти. Учасників слід спонукати до «стратегії переговорів»: розкласти конфлікт на складові, що дозволить знайти елементи збігу оцінок чи перспективної мети. Спочатку згода досягається лише у найбільш загальних чи навіть зовсім часткових моментах, що не є принциповими та болючими для учасників конфлікту, а потім поширюється на інші питання;

3) переведення конфлікту з емоційного на інтелектуальний рівень -- виявляється у забороні нетактовних нападок, образ, погроз із метою подолання надмірного збудження сторін та регулювання їх взаємовідносин. Це має здійснюватися спокійним голосом, без упередженості: підкреслюється незначність приводу, через який виник конфлікт, та необхідність його вирішення, робиться спроба переключити увагу учасників на інші аспекти діяльності, не пов'язані з предметом загострення стосунків між ними;

4) трансформація мотивів конфронтації (протиборства) у мотиви пошуку згоди -- здійснюється за допомогою роз'яснення небажаних наслідків конфлікту для його учасників та оточення (родичів, близьких, колективу тощо), аморальності боротьби заради задоволення власних егоїстичних інтересів. Зміна позиції та пошук згоди не є проявом слабкості, поразки, це нормальний шлях регулювання взаємостосунків між людьми.

Конкретними засобами вирішення конфлікту можуть бути:

1) вирішення проблеми, що стала причиною його виникнення;

2) компроміс, що базується на взаємних розумних поступках;

3) поступове згладжування протиріч;

4) відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілкування на певний час, повне припинення стосунків між ними.

Якщо йдеться про втручання працівників правоохоронних органів у сімейно-побутовий конфлікт, доцільна така послідовність дій:

1) роз'єднати конфліктуючих, ізолювати їх один від одного;

2) вислухати конфліктуючих поодиниці, щоб дати їм змогу виговоритися, знизити емоційну напруженість, а самому зробити попередні висновки. Слід пам'ятати, що одержана таким чином інформація надто експресивна та досить упереджена;

3) з'ясувати думку свідків та інших зацікавлених осіб, зібрати додаткову інформацію про особливості особистості конфліктуючих, мотивацію їх поведінки та причини виникнення конфлікту;

4) прийняти попереднє рішення про можливі шляхи вирішення конфлікту, пам'ятаючи при цьому, що не буває абсолютно правої та винуватої сторони;

5) вислухати конфліктуючих уже в присутності один одного, скоректувати їх висловлювання та оголосити своє рішення;

6) організувати спостереження за конфліктуючими протягом певного часу. Це необхідно, бо "їх поведінка у вашій присутності відрізняються від звичайної побутової, а негативні емоції та почуття інерційні і можуть зберігатися протягом тривалого часу. Особливу увагу слід приділити при цьому конфліктуючій стороні, яка більш неправа, і після стороннього втручання відчуває значний дискомфорт.

Не менш важливим є питання про попередження конфліктів. Попередити конфлікт -- означає завчасно збагнути можливість його виникнення та усунути причину. Для цього потрібно пам'ятати, що людина, як правило, конфліктує в суб'єктивно значимій для себе ситуації, з якої не бачить іншого виходу. Щоб запобігти цьому, спробуйте зрозуміти, чому дана ситуація така важлива для вашого партнера, чому вона викликає такі переживання.

Причина не завжди «в сьогоднішньому», конфлікт може бути відстроченим у часі. Людину образили, повелися з нею несправедливо, але вона чомусь не змогла належним чином (у власному розумінні) відповісти; напруженість у стосунках поступово накопичується, і врешті-решт конфлікт спалахує з незначного, зовні неадекватного приводу, причому суперечка, яка виникла у сфері ділових стосунків, може трансформуватись на особисті відносини і навпаки. Метою стає боротьба сама по собі, психологічний зміст якої -- довести свою вищість над суперником.

Існують досить прості, але ефективні правила поведінки, щоб не провокувати конфлікт:

-- при поганому настрої чи в момент роздратування обмежте спілкування;

-- якщо відчуваєте, що зустріч із людиною чи ситуація можуть викликати у вас роздратування, завчасно підготуйтесь до такого контакту;

-- керуйтеся здоровим глуздом і завжди обирайте розумну лінію поведінки;

-- ваші слова та дії мають бути правомірними і зрозумілими для оточуючих;

-- не прагніть принизити співбесідника, бо в цьому випадку дуже велика ймовірність отримати зворотну реакцію;

-- не наполягайте на тому, чого людина безсумнівно не може виконати.

Найбільш типова форма ексцесів, що сигналізують про конфлікт, -- взаємна лайка, яка сама себе живить: різке слово викликає грубість у відповідь, докір -- стимулює відповідну реакцію, але вже на іншому рівні, більш експресивно. Щоб не втягнутись у конфліктну ситуацію, будьте підкреслено спокійні: тримайтесь упевнено, говоріть стримано і владно, уникайте багатослів'я, дивіться співбесіднику в очі. Витримка не принижує вашого авторитету, а надто емоційна реакція -- є демонстрацією слабкості та невпевненості у своїй правоті.

Таким чином, конфлікт -- складне психологічне явище, що може мати багато різновидів залежно від причин виникнення, кількості і складу учасників, форми вияву, результатів та ін. Кожен конфлікт розвивається і має певну послідовність стадій. Під час конфлікту його учасники займають різні (часто -- протилежні) позиції, по-різному усвідомлюють та переживають ситуацію, що виникла. Для попередження і вирішення конфліктів доцільно дотримуватись певної послідовності психологічно оптимальних дій з урахуванням конкретної ситуації.

Размещено на Allbest.ru