Психолого-педагогічна діагностика готовності дітей до навчання в школі

У якому ступені актуальна проблема соціально-психологічної готовності до школи і чи констатується вона в початковій школі? Дослідження М.В. Максимової, М.Е. Зеленової, Р.В. Овчарової свідчать про те, що феномен соціально-психологічної дезадаптації існує в учнів початкової школи і може виявлятися приблизно в 37% випадків. Ступінь дезадаптації різна: від проблемності до конфліктності і соціокультурної занедбаності. Прояви дезадаптації різні - вони можуть бути виділені по об'єктивним і зовні виражених показниках: соціометричним статусам, не бажанню чи не впевненості, агресивної поведінки, а також по суб'єктивних переживаннях: незадоволеності, тривожності і ворожості. З метою профілактики і корекції соціально-психологічної дезадаптації дітей 6-7 років І.Н. Агафоновою була розроблена програма «Я і Ми», що пройшла апробацію в д/с № 37 Санкт-Петербурга [23, с. 25].

Дана програма може впроваджуватися й у початковій школі педагогом чи психологом при відповідних умовах (робота з підгрупами). Основна мета програми конкретизується в наступних задачах:

1. Формування позитивної Я-концеції.

2. Формування позитивної концепції іншої людини.

3. Формування мотивації досягнення успіху.

4. Формування потреби в спілкуванні і комунікативних уміннях[23, с. 26].

Дана програма може бути реалізована у всіх видах діяльності дитини й у спеціальній системі занять тренінгів. Програма включає 15 етапів і розрахована на 25-29 занять.

У школах для визначеної готовності дитини до навчання і профілактики можливих шкільних труднощів, зв'язаних з неготовністю в тому чи іншому шкільному аспекті, проводиться рання діагностика шкільної зрілості.

Визначаючи психологічну готовність до шкільного навчання, дитячий практичний психолог повинен чітко розуміти, для чого він це робить. Можна виділити наступні цілі, яким потрібно виходити при діагностики готовності до школи:

1. Розуміння особливостей психологічного розвитку дітей з метою визначення індивідуального підходу до них у навчально-виховному процесі.

2. Виявлення дітей не готових до шкільного навчання, з метою проведення з ними заходів, спрямованих на профілактику шкільної неуспішності.

3. Розподіл майбутніх першокласників по класах відповідно до їх «зони найближчого розвитку», що дозволяє кожній дитині розвиватися в оптимальному для неї режимі.

4. Відстрочка на 1 рік початку навчання дітей, не готових до шкільного навчання, що можливо тільки дітям шестирічного віку [23, с. 26].

За підсумками діагностичного обстеження можливе створення спецгрупи і класу розвитку, у яких дитина зможе підготуватися до початку систематичного навчання в школі. Так само створюються групи корекції і розвитку по основних параметрах.

Такі заняття можуть проводитися й у період адаптації в школі. Наприклад, курс Г.А. Цукермана «Введення в шкільне життя» проводиться саме в період початку шкільного навчання. Цей курс створений для того, щоб на порозі школи, між дошкільним і шкільним дитинством, допомогти дитині побудувати змістовний образ «дійсного школяра». Це своєрідна десятиденна ініціація в новий вік, у нову систему відносин з дорослими, однолітками, самим собою. Уведення носить проміжний характер, що відповідає самовідчуттю дитини. За формою, по манері спілкування «уведення будується як навчання новачка навчальному співробітництву. Але матеріал, з яким працюють діти - чисто дошкільний: дидактичні ігри на конструювання, класифікацію, серіацію, міркування, запам'ятовування, увага. Пропонуючи ці, по суті розвиваючі завдання, ми не прагнемо навчити їх у досконалості усі виконувати. Зусилля дітей повинні бути зосереджені на підставі відносин: на умінні домовлятися, обмінюватися думками, розуміти й оцінювати один одного і себе так, «як це роблять дійсні школярі» [11, с. 76].

Існує ще одна програма адаптаційних занять для першокласників «Введення в шкільне життя», розроблена кандидатом психологічних наук Санько А.І., психологом МОУ № 26 Челябінська Кафєєвої Ю. Цей курс допомагає дітям усвідомити нові вимоги, формує внутрішню потребу у виконанні встановленого порядку. Особливе місце в курсі займають мотиваційні бесіди, що дозволяють виявити дітей з учбово-пізнавальною мотивацією. Заняття сприяють прискореному знайомству першокласників один з одним і створенню сприятливого психологічного клімату в класі. Курс передбачає ігрові заняття, що припускають зведену форму спілкування. Тут можливі рухливі вправи, не настільки жорстко як на уроці, лімітований час. Заняття проводить психолог протягом перших навчальних днів. Він одержує інформацію про нових учнів [3, с. 29].

У такий спосіб для організації психологічної допомоги дитині на етапі підготовки до шкільного навчання застосовують наступні прийоми: підготовка в д/садку, діагностика в школі з наступними корекційними заняттями.

Розділ 2. Дослідження психологічної готовності дітей до навчання в школі.

2.1 Програми психолого-педагогічної підготовки до шкільного навчання

Мета дослідження: визначити готовність дитини до шкільного навчання; вивчити індивідуальні психологічні особливості дитини, рівень шкільної зрілості; виявити дітей, які потребують особливої уваги до свого розвитку, забезпечити з перших днів їх перебування у школі індивідуальний підхід до них; скласти індивідуально-психологічну картку на кожну дитину; розробити конкретні рекомендації батькам, учителям із розвитку чи активізації окремих психічних процесів.

Індивідуальні особливості дитини, відповідність розвитку психічних процесів її віковим нормам свідчать про «шкільну зрілість» шести- і семирічок.

Дуже довго вважалось, що критерієм готовності дитини до школи є рівень її розумового розвитку. Л. Виготський визначив, що готовністю до шкільного навчання є не стільки кількісний запас уяв, скільки рівень пізнавальних процесів [8, с. 44].

Запропонована програма ґрунтується на ствердженні Д. Ельконіна про те, що при вивченні дітей у перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку «діагностична схема має включати діагностики як новоутворень дошкільного віку, так і початкових форм діяльності наступного періоду» та об'єднує чотири етапи визначення готовності дитини до школи: загальна, інтелектуальна, мотиваційно-вольова, особистісно-психологічна.

Загальна готовність

Загальний стан здоров'я: ріст, м'язовий тонус, зір, слух; дрібна моторика руки, графічні вміння («Графічний диктант» Д. Ельконіна); нервова система: ступінь збудження та врівноваженості; розвиток ігрової діяльності; зорово-рухова та зорово-моторна координація (тест Керна-Йєрасика) [2, с. 76]

Інтелектуальна готовність

Рівень розвитку арифметичних умінь (тест В. Торосун); рівень розвитку механічної пам'яті (тест Д. Векслера); аналітико-синтетичні вміння («Прогресивні матриці Равена»); фонематичний слух і словниковий розвиток (тест В. Торосун); уміння встановлювати послідовність подій, рівень уваги (тест Д. Векслера); навченість (тест Т. Вітцлака); творча уява (тест Т. Вітцлака); розвиток креативних умінь [11, с. 67.

Мотиваційно-вольова готовність

* рівень мимовільності (методики Керна-Йєрасика та Д. Векслера);

* рівень довільності (ті самі методики);

* бажання відвідувати школу (методика «Так і ні»).

Особистісно-психологічна готовність

* форми мислення (тест Т. Вітцлака);

* основні уявлення про природні та соціальні явища (тест Т. Вітцлака);

* короткочасна пам'ять;

* саморегуляція;

* емоційний стан [2, с. 76].

У залежності від вибору тієї чи іншої концепції готовності дитини до шкільного навчання обираються основні її критерії та підбираються методики для їх діагностування. Але слід пам'ятати, що показниками готовності дитини до шкільного навчання виступає комплекс якостей і характеристик, які свідчать про досягнення в розвитку дитини. Ці показники слід розглядати як діагностичну основу навчальної, розвивальної та виховної діяльності вчителів уже в першому класі. За підсумками визначення готовності дитини до навчання у школі складаються картки, зразок яких дається в додатках до програми.

Результати готовності дитини дозволяють:

* конкретно визначити спрямованість навчання;

* отримати дані для здійснення індивідуального підходу до дитини в навчально-виховному процесі;

* скомплектувати спеціалізовані та диференційовані класи.

Під час прийому дитини до школи необхідно створити оптимальні, затишні, комфортні умови, які би сприяли спілкуванню з дитиною та батьками; варто подумати над розташуванням меблів у приміщенні приймальної комісії.

Модель «коло» є ідеальною формою для бесіди, в якій бере участь ціла група (дитина, члени комісії, батьки).

Співбесіду можна проводити за таким планом:

* Створення психологічної атмосфери.

* Бесіда з дитиною.

* Виконання завдань дитиною.

* Заповнення анкет батьками.

* Спостереження за дитиною.

* Бесіда з батьками.

* Заповнення карток.

Узагальнивши результати діагностики дітей щодо їх готовності до навчання, психолого-педагогічна комісія рекомендує.

Батькам:

* записати дитину до першого класу;

* відкласти початок навчання на рік;

* проконсультуватись у логопеда, невропатолога і т. ін.

Учителям:

* здійснювати індивідуальний підхід до дитини з урахуванням виявлених особливостей її підготовки;

* користуватись корекційними вправами, які розраховані на підвищення рівня володіння дитиною певних умінь.

Адміністрації: записати дитину до спеціалізованого або диференційованого класу. Але найголовніше - провести правильну розмову з батьками, заспокоїти їх, якщо рівень підготовленості дитини не відповідає вимогам школи, дати порад та рекомендації.

Програма комплексного підходу до розв'язування проблем шкільного життя дитини

Програма «Комплексного підходу до розв'язання проблем шкільного життя дитини» розроблена для перших класів і розрахована на збереження психологічного здоров'я дитини (психодіагностика-спостереження-корекція), тому що головною умовою збереження психологічного здоров'я школяра є така організація навчального процесу, яка сприяє розвиткові особистості школяра на кожному етапі.

Як стверджував Д. Ельконін: «Узагалі підхід до окремого періоду розвитку в дитинстві не можна розглядати вузько прагматично - як підготовку до наступного етапу розвитку. Усе відбувається якраз навпаки. Перехід до наступного, вищого етапу розвитку готується та визначається тим, наскільки повно прожитий попередній період, наскільки визріли ті внутрішні суперечності, які можуть розв'язуватися завдяки такому переходу». При цьому слід ураховувати, що всі етапи дитячого розвитку є цінними, і для збереження психічного здоров'я школярів не можна прискорювати перехід дітей з одного ступеня розвитку на інший [10, с. 34].

У нашій програмі це враховується. У програму закладений принцип ампліфікації (збагачення, підсилення, поглиблення) дитячого розвитку. Це значить - не пригнічування природної активності, а наповнення матеріалу змістом, який найбільше сприяє розвиткові.

Оскільки перший клас - це перехід дитини на новий, більш високий рівень життя з більш високими критеріями оцінювання поведінки, відносин та самоорганізації, це нове соціальне середовище, яке відкриває для себе кожна дитина, і пристосування до якого потребує певного адаптаційного періоду.

Поняття «соціальної адаптації» визначається сучасною психологією як процес пристосування людини до умов нового соціального середовища та формування:

* адекватного сприйняття навколишньої дійсності й самого себе;

* здатності до праці й навчання, до організації дозвілля та відпочинку;

* здатності до самоорганізації;

* здатності до зміни поведінки відповідно до рольових очікувань інших.

Діти, які в першому класі успішно адаптуються до нових соціальних умов і без надмірних потрясінь увійдуть у шкільне життя, удало виконуватимуть поставлені перед ними завдання, отримуватимуть задоволення від участі в навчальному процесі, надалі успішно навчатимуться в середній і старшій школі. Тому ми багато уваги приділяємо адаптаційному періоду в житті дитини та подальшому спостереженню за її особистісним розвитком.

Програма для першого класу складається з двох напрямів.

* визначення розумового розвитку дитини, емоційно-вольової сфери, готовності до взаємодії та спілкування з учителями й однокласниками з урахуванням попереднього тестування при прийомі до школи та протягом першого семестру.

* поглиблене вивчення особистісно-соціальної сфери учнів.

Далі більш детально будуть розглянуті ці напрями роботи.

1-й клас. Перший напрям програми - визначення розумового розвитку дитини, емоційно-вольової сфери, готовності до взаємодії та спілкування з учителями й однокласниками (протягом першого семестру). Програма розрахована на індивідуальне та групове обстеження.

Мета: навчити дітей безконфліктно адаптуватись до школи, попередити неврози та дезадаптацію.

Зміст

Визначення рівня адаптації першокласників до школи: методики, що розраховані на індивідуальні обстеження.

Методика «Графічний диктант» Д. Ельконіна, що дозволяє діагностувати розвиток довільності (уміння слухати, розуміти та точно виконувати вказівки дорослого, використовувати зразок).

Методика «Так і ні» (модифікація відомої дитячої гри «Так» і «ні» не говорити») визначає розвиток довільності в дітей.

Методика «Виключення зайвого предмета» (на картках). Дані, отримані за допомогою цієї методики, дозволяють зробити висновки про володіння дитиною операціями узагальнення й абстрагування, про здатність виділяти суттєві ознаки предметів та явищ.

Методика «Будиночок», яка дозволяє виявити вміння дитини орієнтуватись у своїй роботі на зразок, уміння його скопіювати, виявлення довільної уваги, абстрагування, сенсомоторної координації та тонкої моторики руки.

Вербальний тест Керна-Йєрасика, який визначає рівень інтелектуального розвитку учня.

Методика «Доброзичливість», яка перевіряє довільну увагу, пам'ять.

Анкета на вивчення шкільної мотивації ставлення до школи.

Ці методики використовуються на першому етапі роботи з учнями. Розпочинаючи з вересня поєднуються діагностики вербальних і невербальних здібностей учнів. Також використовують методики, які розраховані на групове обстеження.

Діагностика інтелекту за допомогою тесту Гудінаф-Харріса або тест Керна-Йєрасика - малюнок чоловічої фігури по пам'яті.

Методики Еткіна «Тест відношень між кольорами».

Набір методик дає можливість вивчити особливості структури інтелектуального розвитку як кожного учня, так і класу в цілому.

Другий напрям - вивчення особистісно-соціальної сфери учнів, їх особистісних особливостей, а саме:

Тест особистісної адаптації («Школа тварин»).

Методика Липкіної «Три оцінки», мета якої визначити учнів із заниженою самооцінкою.

Методика визначення типів труднощів у першокласників О. Венгера та М. Гінзбург для визначення учнів із підвищеною тривожністю, несформованістю навчальної діяльності.

За допомогою вказаних методик збагачуються знання про особистість кожної дитини, визначають шляхи для максимального забезпечення її всебічного розвитку. За підсумками діагностичного обстеження після кожного етапу проводяться батьківські збори з питань адаптації (грудень) та педконсиліум з проблеми «Психоемоційний стан першокласника в період адаптації» (грудень).

Профілактична робота.

2-й клас. Обґрунтування проблеми дослідження. 7-8 років - вік панування почуттів і формування власного виміру почуттів (пізнавальних, моральних, особистісних, естетичних). Цей вимір передбачає:

* оцінювання відомого та невідомого;

* відокремлення морального від аморального, прекрасного від бридкого;

* вироблення навичок спілкування.

У школі відбувається перебудова всієї структури спілкування дитини. Дитина усвідомлює себе в різних ролях. Найголовніша з них - роль учня, яка передбачає виникнення та розвиток ділових відносин за типом: учень-учитель, учень-учень, учень-батьки. Тому у Програмі комплексного підходу до розв'язання проблем шкільного життя дитини для 2-го класу пропонуються шляхи для подальшого вивчення особистісно-соціальної сфери учнів і визначаються наступні етапи діагностичної роботи.

Мета: навчити учнів правильній, гармонійній побудові взаємин з ровесниками та дорослими; сприяти розвитку комунікативних умінь, які носять короткочасний характер; запобігання проявам агресивності, пасивності, байдужності по відношенню до потреб і прохань інших людей; формування громадянської позиції, почуття власної гідності.

Перший етап. Осмислення питань «Хто я?», «Які вони?»

Мета цього етапу: мотивація дитини до самопізнання та пізнання інших людей, пробудження зацікавленості до внутрішнього світу людини.

Багатофакторний особистісний питальник Р. Кеттелла та Р. Коана.

Самооцінка. Осмислення своєї гідності та гідності інших людей.

* Методика Айзенка, яка спрямована на вивчення темпераменту.

* Методика А. Липкіної «Три оцінки».

3. Осмислення своїх недоліків. Кольорово-малюнковий тест А. Прохорова та Г. Генінга.

4. Діагностика рівня тривожності.

* Тест шкільної тривожності Філліпса.

* Опитувальник Дж. Тейлора.

Другий етап

Осмислення свого місця в соціумі: взаємовідносини з батьками, однокласниками, учителями

Мета цього етапу: формування вміння виділяти особистісні якості під час спілкування; розвиток навичок спілкування; формування сприятливої атмосфери у класному колективі.

Діагностика родинних стосунків (методика «Кінетичний малюнок сім'ї»).

Вивчення міжособистісних стосунків.

* Методика Р. Хілем.

* Опитувальник для дітей «Наодинці із собою» Л. Маленкової.

* Опитувальник «Ваш стиль виховання» В. Семиченко.

* Тест «Казка» Л. Дюсс.

* Тест «Стосунки між батьками та дітьми» А. Варга, В. Столин.

* Опитувальник «Обличчя батьківської любові» Н. Клюєвої.

* Малюнок «Обличчя».

3. Обстеження та формування сприятливої психологічної атмосфери у класному колективі.

* Метод соціометрії.

* Багатофакторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла та Р. Коана.

4. Створення організаційно-діяльнісних або рольових ігор, що сприяють формуванню класного колективу.

* Розвивально-пізнавальні ігри «Лісова школа», «Сусіде, підніми руку», «Потяг», «Гарячий стілець», «Комплімент» та ін.

5. Корекційно-профілактична робота.

Третій етап. Оволодіння «емоційною грамотністю», розвиток уміння осмислювати свої почуття та почуття іншого

Мета цього етапу: вивчити емоційний стан дитини; навчити дітей розпізнавати емоційний стан за допомогою міміки, жестів, голосу, осмислення двоякості почуттів, уміння приймати до уваги почуття іншої людини під час розв'язання конфліктної ситуації.

Методика «Намалюй людину».

Методика «Дім, дерево, людина».

Діагностика тривожності за допомогою запитань і малюнків

Методика О. Запорожця, яка спрямована на зміст моральних мотивів поведінки.

Методика «Зразок і правило» А. Венгера, яка передбачає виявлення вміння подолати відволікаючі фактори.

За допомогою вказаних методик не тільки збагачуються знання про особистість кожної дитини, а й визначаються шляхи корекційно-профілактичної роботи з поліпшення її емоційного стану, попередження тривожності, дезадаптації, порушень у поведінці, які перешкоджають нормальному емоційному самопочуттю дитини та ускладнюють процес спілкування з однолітками.

За підсумками діагностичного обстеження після кожного етапу проводяться батьківські збори. Орієнтовні теми для батьківських зборів: «Емоційна дезадаптація дітей молодшого шкільного віку», «Здібності школярів та шляхи їх розвитку», «Тривожність та її вплив на дитину», «Стилі сімейного виховання та їх вплив на розвиток особистості дитини», «Роль батька та матері у вихованні дитини».

4-й клас. Мета: визначення рівня готовності учнів до переходу в середню школу (школу ІІ ступеня). Проблема дослідження: наступність у роботі 4-5-х класів на основі вивчення класних колективів та індивідуальних психофізіологічних особливостей учнів.

Обґрунтування проблеми дослідження

Складові готовності учнів 4-х класів до навчання у школі ІІ ступеня:

* успішне засвоєння програмного матеріалу та сформованість основних компонентів навчальної діяльності;

* наявність новоутворень молодшого шкільного віку - довільності, рефлексії, мислення через поняття тощо;

* сформованість уміння вчитися;

* достатній розвиток пізнавальних здібностей, психічних процесів (сприймання, запам'ятовування та осмислення навчальної інформації);

* якісно новий тип взаємовідносин із дорослими та однолітками.

Предмет дослідження: психологічна готовність дитини (мотиваційна, емоційна, інтелектуальна, соціальна) до переходу у школу ІІ ступеня.

Об'єкт дослідження: учні 4-х класів.

Методи дослідження: діагностика, спостереження, метод незалежних характеристик, тестування.

Дослідження складається з 11-ти методик, призначених для учнів 4-х класів, включає вербальні та невербальні завдання.

Зміст

Виявлення особистісно-соціальної готовності

* Діагностика рівня інтелектуального розвитку (методика Кеттелла). Призначена для вимірювання рівня інтелектуального розвитку, незалежно від впливу чинників довкілля (культури, освіти тощо), так званого чистого інтелекту.

* Вивчення рівня сформованості елементарних операцій мислення: аналізу, порівняння, виділення істотних особливостей, абстрагування, класифікації конкретизації (методика Векслера, методика «Кількісні відносини», методика «Складні аналогії», методика «Виділення суттєвих ознак»).

* Виключення понять. Дозволяє вивчити рівень процесів узагальнення й абстрагування, здатність виділяти істотні ознаки предметів та явищ.

* Аналіз відношень понять. Виявляє вміння встановлювати й узагальнювати відношення між поняттями.

* Узагальнення. Виявляє вміння узагальнювати (дитина має дати поняття, що назване двома словами).

* Поінформованість (методика Векслера). Досліджує запас відомостей і знань.

Вивчення рівня особливостей пам'яті: короткочасної, слухової, зорової (методика А. Матюшкіна; методика «Оперативна пам'ять», методика «Пам'ять на числа», методика «Пам'ять та образи»); особливо одного з різновидів короткочасної пам'яті, так звана безпосередня пам'ять. Виявляє запам'ятовування відразу після подання матеріалу.

Вивчення рівня креативного (творчого) мислення (методика Ю. Гільбуха). Застосування двох завдань:

а) нетрадиційне дослідження предмета (вербальна методика);

б) «Що це?» (невербальна методика).

Оцінка уваги: стійкості, динамічності та переключення (методика «Коректурна проба», методика «Червоно-чорна таблиця», методика «Розстановка чисел»).

Визначення шкільної мотивації

* Вивчення рівнів процесів узагальнення й абстрагування, здатність виділяти істотні ознаки предметів та явищ (методика М. Матюхіної).

* Виявлення вміння встановлювати й узагальнювати відношення між поняттями (методика Дусавицького).

* Виявлення вміння узагальнювати (методика Ю. Гільбуха).

Вивчення самооцінки

Запас слів. Добір до слів синонімів

Вивчення міжособистісних стосунків у класі. Вивчення ставлення учня до класного колективу, бажання вчитися (методика «Незакінчені речення» Ю. Гільбуха).

Проведення психолого-педагогічного консиліуму з учителями та батьками із проблеми готовності учнів до переходу у школу ІІ ступеня.

Корекційно-профілактична робота

5-й клас. Проблема: адаптаційні, навчальні, поведінкові труднощі в період переходу з початкової до середньої школи. Об'єкт: учні 5-х класів.

Обґрунтування проблеми дослідження. Термін «шкільна адаптація» використовується для опису різних проблем і труднощів, що виникають у школі при переході з одного ступеня навчання на інший.

У психологічному плані це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб. Цей процес полягає в пошуку й використанні засобів і способів задоволення потреб: потреби в безпеці, фізіологічних потреб, потреби у прийнятті та любові, у визначенні та повазі, потреби в самоствердженні, самовираженні й у розвитку. Якщо цього немає - виникає дезадаптація.

Шкільна дезадаптація - це сукупність ознак, що вказують на порушення процесу й результату пристосування дитини до вимог шкільного життя, конфлікти з однокласниками, неадекватна поведінка, нервово-психічне напруження, занижена самооцінка. Вона негативно впливає на успішність, поведінку, мотиваційну й емоційну сферу школяра, виражається через тривогу. Стан тривоги - це індикатор незадоволення потреби. Для учнів із високим рівнем тривоги характерні:

* відчуття власної неповноцінності;

* відчуття несправедливого, недоброзичливого ставлення до себе оточуючих;

* емоційна неадекватність;

* схильність утягувати оточуючих до своїх конфліктів;

* труднощі при засвоєнні прийнятих норм поведінки;

* погіршення фізичного здоров'я.

Об'єктивні причини дезадаптації п'ятикласників:

* поява значної кількості нових дисциплін;

* збільшення кількості уроків щодня;

* розширення обсягу необхідної інформації;

* прискорення внутрішнього ритму уроків;

* проведення уроків різними вчителями;

* кабінетна система навчання;

* зміна ситуації особистісного розвитку, внутрішньої позиції школяра (чергова фізіологічна та психологічна криза);

* відчуття браку любові та уваги до кожної особистості (на відміну від початкової школи).

Основні форми психогенної шкільної дезадаптації:

* низький рівень розвитку загальних здібностей;

* недостатня сформованість елементів і навичок навчальної діяльності;

* високий ступінь емоціональної нестійкості;

* несформованість мотиваційної сфери;

* високий рівень домагань при низьких можливостях;

* нездатність довільної регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності, що проявляється в неорганізованості, неуважності;

* особливості сімейного виховання;

* стиль роботи вчителя.

Найголовніша педагогічна проблема дезадаптації молодших школярів у середній школі полягає у відсутності органічної спадкоємності між початковою та середньою ланками школи. Для зняття цієї проблеми необхідні:

* знайомство класних керівників майбутніх 5-х класів з індивідуальними особливостями дітей, з методами та формами викладацької діяльності попереднього вчителя, із системою організації виховної роботи та вимогами до оцінювання знань;

* багаж цих знань дає змогу вчителям середньої ланки ефективніше застосовувати особистісний підхід і проявляти свою педагогічну майстерність;

* наслідками цієї спільної роботи мають стати і збагачення досвіду, і налагодження стосунків у педколективі, і встановлення взаємодовіри та взаєморозуміння.

Тому на першому організаційному етапі важливо створити умови для ефективної адаптації учнів і розробити програму психолого-педагогічного дослідження.

Мета дослідження: вивчення основних психологічних проблем переходу з початкової школи в середню; допомога в адаптації у школі ІІ ступеня навчання; вивчення емоційного ставлення до школи; виявлення індивідуальних особливостей школярів (самооцінка, рівень тривожності, мотиваційна сфера); вивчення особливостей інтелектуального розвитку;

Предмет: адаптація п'ятикласників до нових умов навчання. Причини дезадаптації, порушення мотивації навчання.

Методи дослідження: діагностика, спостереження, метод незалежних характеристик, анкетування.

Зміст:

Обстеження розвитку саморегуляції емоційного стану та поведінки.

Вивчення взаємостосунків у класі (соціометрія) (методика Морено).

Вивчення індивідуальних особливостей учнів:

* Самооцінка та шкільна мотивація. Формування позитивної мотивації (методика Будасі);

* Вивчення емоційного ставлення до школи (анкетування);

* Вивчення стану тривожності;

* Вивчення почуття власної неадекватності.

Профілактична робота. Формування позиції «Я можу» (проведення корекційних занять). Педконсиліум «Причини дезадаптації учнів та їх усунення» (розробка рекомендацій).

Отже, дезадаптація п'ятикласників - об'єктивно існуюча індивідуально-психологічна проблема, дослідження й корекція якої необхідні для нормального самопочуття та успішного навчання учнів у школі.

2.2 Діагностичні методики психологічної готовності до шкільного навчання

Функції сучасної практичної діагностики психологічної готовності до шкільного навчання:

- інформаційна (виявлення за допомогою сучасних діагностичних систем та окремих методик відомостей про стан, особливості, рівні, властивості досліджуваного об'єкта - ПГ дітей 5-6-річного віку до навчання в школі);

- комунікативна (дотримування правил безоцінного, розвивального спілкування з дитиною в процесі діагностики, коли створюються умови для вільного прояву та розвитку її особистості);

- пропедевтична (грец. propaideuo - попередньо навчаю; визначення під час діагностики не лише актуального розвитку дитини, але й "зони найближчого розвитку". Адже навчання починається не в той момент, коли психологічні функції, що лежать в основі тієї чи іншої діяльності, виявляються вже зрілими, а тоді, коли відповідні функції починають перший і основний цикли свого розвитку - за Л.С.Виготським, "Мислення і мовлення");

- експресивна (можливість безпосереднього емоційного відреагування дитиною певних афективних комплексів, "заторів", розв'язати деякі особистісні проблеми, що потребує високої професійної психологічної підготовки діагноста та обґрунтованого вибору певного методичного арсеналу з урахуванням власних можливостей);

- функція індивідуалізації (дозволяє, по-перше, дорослим побачити унікальний портрет кожної дитини, а не просто традиційну статистичну норму, що відповідає певному віковому нормативу чи стандарту; по-друге, й сама дитина в процесі діагностики усвідомлює ступінь власної готовності до навчання та свою неповторність [7, с. 21].

Лише за умови впровадження всіх розглянутих принципів психодіагностика готовності дитини до навчання у школі спрацьовуватиме на розвиток самосвідомості дитини, її особистості, на розкриття її потенціальних можливостей.

Діагностичний етап дослідження є передумовою подальшої розвивальної та, в разі потреби, спеціальної корекційної роботи . З іншого боку, завдання корекції можуть бути правильно поставлені лише на основі повної діагностики та оцінки найближчого ймовірного прогнозу розвитку, який визначається виходячи з поняття "зона найближчого розвитку".

Певний рівень пізнавальної та соціальної зрілості дитини, необхідний для успішного засвоєння програмного матеріалу й гармонійного розвитку особистості, визначають як психологічну готовність до навчання. Саме така готовність і визначається при першій співбесіді з дитиною, яка приходить з батьками до школи

Першою необхідною умовою прийому до будь-якої школи, є відсутність медичних протипоказань, що відповідно виражена в індивідуальній карті дитини (форма № 26/у). Під час співбесіди, що проводиться з дитиною у присутності батьків, виявляється уявлення дитини про оточуючий світ, словниковий запас, ставлення до школи, рівень розвитку мислення та мови, образних уявлень, дрібних і великих рухів. Особлива увага у зв'язку з вивченням східних мов у нашому навчальному закладі приділяється фонематичному слуху, сприйняттю, аналізу й синтезу, слуховій та зоровій пам'яті дитини. [12, с. 33]

З початком навчального року постає завдання психологічного супроводу першокласників до нових навчальних умов, а для його здійснення - кращого вивчення підготовленості дітей до навчання - з'ясування тих проблем, які існують і потребують свого вирішення. Така діагностична робота проводиться за допомогою методики, розробленої бувшим НДІ теорії та історії педагогіки АПН СРСР, лабораторією корекційної педагогіки в 1990 році. Цей метод зручний тим, що є методом фронтального вивчення (адже саме в групі - класі - тепер працюють малюки), займає порівняно невелику кількість часу (один урок), крім того, дає матеріал для подальшої роботи з учнями, батьками, учителями, вихователями [13, с. 46].

Призначення завдань:

«Візерунок» - комплексна діагностика психофізіологічних та інтелектуальних функцій, сформованості передумов навчальних дій: розвиток функцій, необхідних для оволодіння письмом (як розвинені в дитини дрібні м'язи рук, кінестетична чутливість), здібність до зорового аналізу; чи може дитина утримувати зоровий образ, сприйнятий з дошки, переносити його на робочий аркуш, чи достатній для цього досягнений рівень координації в системі «око-рука»; виявлення, у певній мірі, і розумового розвитку дитини - її здатність до аналізу, порівняння, узагальнення (взаємне розташування відрізків і кольорів), до усвідомлення закономірностей, що визначається під час проведення другої частини завдання - самостійного продовження візерунка.

«Трикутники» - визначення рівня сформованості вміння класифікувати наочний матеріал за самостійно знайденою ознакою.«Намисто» - завдання виявляє кількість правил, що може сприйняти на слух дитина (короткочасова пам'ять). «Сніговий диктант» - виявляє готовність психофізіологічних функцій, що забезпечують сприйняття мови на слух, рівень розвитку фонематичного аналізу, а також здатності до переводу звукового коду в іншу знакову систему (перекодування). «Будиночок» - виявляє здатність дитини до розгляду ситуації з різних сторін, уміння переключатися з одного знайденого рішення на інше. «Розмітка» - діагностує особливості зорового аналізу, уміння планування й контролю в практичній діяльності.

Підсумки фронтального вивчення дітей 1-х класів у кожному конкретному випадку знаходять відображення у підсумковій таблиці, де ми бачимо результати діагностики кожного учня, а також середній показник готовності до навчання та середній бал (по класу) з кожного тесту.

Крім того, дані, отримані в результаті роботи в перших класах, знайшли відображення в діаграмах, де у відсотках показано кількість дітей, які мають різні показники рівнів готовності до навчання, а також окремі показники результатів тестування в кожному класі

У кожній наведеній таблиці можна прослідкувати, яка кількість дітей і наскільки якісно виконала запропоновані завдання. Можна проаналізувати, які вміння дітей потребують особливої уваги. Ці результати є дуже інформативними для вчителів перших класів.

За результатами діагностики проводиться корекційна робота. Її структура включає:

Педагогічна частина

Розробка напрямів роботи за результатами діагностичного дослідження.

Ознайомлення батьків першокласників з результатами діагностики на батьківських зборах.

Консультування вчителів, вихователів.

Консультування батьків.

Психологічна частина

Індивідуальне консультування.

Групова корекційна робота.

Проведена на початку навчального року фронтальна діагностика першокласників створює певні умови для психологічного супроводу адаптації дітей до умов навчання в гімназії, контролю психічного розвитку з метою допомоги тим дітям, які цього потребують.

Діагностичні методики для дітей старшого дошкільного віку

Комплексна програма діагностики ПГ. Додаткові методики для визначення передумов ПГ до шкільного навчання:

- схема спостереження за дошкільником для складання характеристики його ПГ;

- діагностика уявлень про школу, адекватних майбутній навчальній діяльності;

- діагностика орієнтування в навколишньому, запасу знань, ставлення до школи.

3. Орієнтований тест Керна-Йирасека на визначення функціональної готовності дітей.

4. Комплексна діагностична програма визначення рівня ПГ ( Кумарина Г.Ф. та ін).

5. Дослідження мотивації до шкільного навчання (методика М.Р.Гінзбурга).

6. Діагностика та розвиток довільності психічних процесів дитини: методики "Графічний диктант"(Ельконін Д.Б.), "Будиночок" (Гуткіна Н.Й.), "Візерунок"(Цеханська Л.І.), "Так" і "ні" (Гуткіна Н.Й.), "Ввічливість", "Луна", "Зразок і правило"(Венгер А.Л.)

7. Дослідження особливостей моторики (рухової координації).

8. Вивчення індивідуальних особливостей дітей 6-7-річного віку:

- діагностика типу темпераменту;

- бліц-тест визначення способу пізнання дітей від 5 до 7 років.

9. Діагностика властивостей уваги дітей (концентрованості, перемикання, розподілу, стійкості, обсягу, рівня продуктивності, довільності).

10. Діагностика дислексії у дітей як профілактика порушень при навчанні читанню [7, с. 36].



2.3 Програми занять для підготовки дітей до успішного шкільного навчання

Психологічна готовність до шкільного навчання - одна з найважливіших проблем дитячої і педагогічної психології. Від її рішення залежить, як побудова оптимальної програми виховання і навчання дошкільників, так і формування повноцінної навчальної діяльності в початкових класів.

Можна запропонувати програму занять, спрямованих на підготовку дітей до успішного шкільного навчання. Ціль: формування готовності до шкільного навчання.

Задачі:

1. Формування позитивного відношення до школи, мотиви навчання;

2. Розвиток пізнавальних процесів;

3. Формування навичок спілкування і спільної діяльності.

Мета і задачі дозволили нам визначити зміст програми:

Для формування позитивного відношення до школи ми вибрали наступні вправи: «Біг асоціацій», «Зображення предметів». Для розвитку пам'яті, уваги, мислення, уяви: «Пари слів», «Шалтай-болтай», «Збери картинку», «Шукай неспинно», «Чарівне яйце», «Маленькі мавпочки», «Буває - не буває». Навички спілкування і спільної діяльності передбачається формувати через наступні вправи: «Біп», «Маленькі мавпочки», «Плутанина», «Дзеркало».

За формою організації всі ігри і вправи можна розділити на:

- групові («Біг асоціацій»)

- у парах («Дзеркало»)

- індивідуальні («Збери картинку», «Чарівне яйце»)

Інші ігри і вправи за формою організації є фронтальні.

Основний прийом - гра. Ігрова форма була обрана в зв'язку з обліком особливостей віку. На цьому етапі дошкільного дитинства гра є ведучою діяльністю дитини, крім того, у грі, у звичній обстановці діти легше засвоюють навички і знання. Робота в групі дозволяє крім розвитку необхідних пізнавальних процесів, мотивації приділяти увагу формуванню психологічній-соціально-психологічної зрілості; розвивати навички спілкування, спільної діяльності і т.д. Заняття в групі проводиться після діагностики. Склад групи 6-8 чоловік. Тривалість заняття 25-30 хвилин. Якщо заняття організуються в дитячому саду, вони проводяться 2-3 рази в тиждень. Якщо заняття проводяться на базі школи - то по суботах, 1 раз у тиждень.

ЗАНЯТТЯ 1. Ціль: Знайомство психолога з дітьми, дітей із психологом, дітей один з одним. Розвиток навички роботи в парах. Розвиток пам'яті, уваги.

Хід заняття:

1. Ритуал вітання:

Ціль: знайомство, розвиток уміння слухати один одного.

Хід: Психолог вибирає предмет (іграшка), показує його дітям і говорить, що цей предмет буде символом нашої групи, він буде нам в усьому допомагати. Сьогодні він допоможе нам познайомитися один з одним. Бажано щоб діти сиділи в колі. Психолог тримає предмет і розповідає дітям про себе, потім передає символ поруч сидячій дитині, вона теж розповідає усе, що вважає потрібним, про себе і так далі по колу. Коли знайомство закінчиться, діти разом із психологом вибирають місце, де буде знаходитися їхній символ.

Потім усі домовляються, що перш, ніж почати заняття, вони будуть брати один одного за руки в колі, а в центрі коштує символ. І кожний по черзі бажає усім що-небудь гарне. Це і буде ритуалом вітання у всіх заняттях.

2. «Чотири стихії»

Ціль: розвити увага, зв'язана з координацією слухового апарата і рухового анамуатора.

Хід: Граючі сидять у колі, що веде домовляється з ними, якщо він скаже слово «земля», усі повинні опустити руки вниз, якщо слово «вода» - руки вперед, «повітря» - руки нагору, «вогонь» - обертання руками в ліктьових суглобах. Хто помиляється, виходить з кола. Переможцю всі діти аплодують.

3. «Запам'ятовуй порядок»

Ціль: розвиток пам'яті.

Хід: Психолог показує в руці 6-7 кольорових олівців. Через 20 секунд, забравши їх, запитує послідовність їхнього розташування.

4. «Папуга»

Ціль: розвиток навички роботи в парах, уміння працювати за зразком, розвиток уваги, пам'яті, учити розуміти іншої людини.

Хід: Психолог демонструє вправу з кимсь із хлопців. Він просить дитину, наприклад, назвати будь-як час доби, розповісти про події літа, про себе. Психолог відіграє роль папуги, намагаючись підхопити интоннацию дитини, повторити його голос. Діти розбиваються по парах, грають, відбиваючи міміку, жести, уважно спостерігаючи за партнером.

5. Підсумок заняття:

- Чим ми сьогодні займалися?

- Що сподобалося більше всього?

6. «Ритуал прощання»

Діти, разом із психологом сідають у колі і, передаючи символ один одному, прощаються з усіма.

ЗАНЯТТЯ 2. Ціль: формування позитивного відношення до школи. Розвиток навички роботи в парах, групах. Виховання спостережливості.

Хід заняття:

1. «Ритуал вітання»

2. «Настрій у кольорі»

Ціль: розвиток уяви, емоційний настрой дитини на роботу.

Хід: Дітям пропонується фарбами намалювати свій настрій на листі папера. Потім психолог пропонує підтримати тих, у кого настрій погане. Діти роблять це із символом у руках.

3. «Біг асоціацій»

Ціль: формування позитивного відношення до школи»

Хід: Діти поділяються на 2 групи. Психолог ставить запитання: «Які слова приходять на розум, коли я говорю слово «школа»?

Кожна група відповідає. Потім діти розмовляють. В обговоренні йде пошук цікавих, приємних не тільки ігрових, але і навчальних моментів у понятті «школа».

4. «Зображення предметів»

Ціль: виховання спостережливості, розвиток уяви, уміння бачити іншого.

Хід: Дитина мімікою, жестами зображує предмет, інші діти його відгадують. Хто відгадав - стає ведучим.

5. Физхвилинка «Ванька-встанька»

Ціль: Дати можливість дітям відпочити. Навчання умінню діяти по інструкціях.

Хід: Відпочинок наш фізхвилинка

Займайте свої місця:

Раз - присіли, два - підвелися.

Руки до верху усі підняли.

Сіли, встали, сіли, встали

Ванькою-встанькою немов стали,

А потім пустилися навскач,

Начебто мій пружний м'яч.

6. «Дзеркало»

Ціль: розвиток навички роботи в парах

Хід: Діти розбиваються по парах. Устають віч-на-віч, дивляться один на одного і повторюють руху.

7. «Настрій у кольорі»

Ціль: відстеження емоційного стану дітей. Психологічна підтримка.

8. Підсумок заняття.

9. Ритуал прощання.

Заняття 3.

Ціль: розвиток пам'яті, мислення, навички спільної діяльності.

Хід заняття:

1. «Ритуал вітання»

2. Настрій у кольорі»

3. «Пари слів»

Ціль розвиток пам'яті. Навчання запам'ятовуванню по асоціації.

Хід: Дітям потрібно запам'ятати другі слова з пари слів: кішка - молоко, булка - олія, хлопчик - машина, зима - гора, стіл - пірог, зуби - щітка, ріка - міст.

Потім психолог говорить перше слово з пари, а діти друге слово. Психолог пояснює, якнайлегше запам'ятати, якщо установити взаємозв'язок між словами.

4. Физкультхвилинка «Шалтай-болтай»

Ціль: розвиток пам'яті, навички роботи зі зразка.

Хід: Діти повертають тулуб вправо, уліво, руки вільно бовтаються як у тряпочною ляльки на слова «звалився в сні» різко нахиляють корпус тіла вниз.

Психолог показує приклад, діти повторюють.

«Шалтай-болтай

сидів на стіні

Шалтай-болтай

Звалився в сні»

5. «Збери картинку»

Ціль: розвиток мислення.

Хід: Кожній дитині видаються деталі від розрізаної картинки. Діти збирають, психолог при необхідності допомагає.

Друге завдання ускладнюється. Можна внести елемент змагання. Можливо спільне збирання картинки.

6. «Плутанина»

Ціль: розвиток навички спільної діяльності.

Хід: Вибирається що водить. Він виходить з кімнати. Інші діти беруться за руки в колі, не розтискаючи рук починають заплутуватися - хто як уміє. Коли утворилася плутанина, що водить «розплутує», не розтискаючи дітей.

7. «Настрій у кольорі».

8. Підсумок заняття.

9. Ритуал прощання.

Заняття 4.

Ціль: Розвиток навичок спілкування, уяви, уваги.

Хід заняття:

1. «Ритуал вітання».

2. «Настрій у кольорі».

3. «Шукай неспинно».

Ціль: розвиток уваги.

Хід: Протягом 10-15 сек. Побачити навколо себе якнайбільше предметів того самого кольору (розміру, форми).

4. «Чарівне яйце».

Ціль: розвиток уяви.

Хід: кожній дитині дається шаблон у виді яйця, що обводиться на листі папера. Потім дітям пропонується домалювати овал, так, щоб вийшов новий предмет. Наприкінці заняття можна організувати виставку малюнків.

Якщо запропонувати дитині домалювати кілька овалів, так щоб вийшли різні предмети, то це буде сприяти розвитку гнучкості і швидкості мислення.

5. «Маленькі мавпочки»

Ціль: розвиток уваги, навичок спілкування.

Хід: кожний з дітей, що коштують у ряді, (3-6 чіл.) приймає якусь позу. Один із граючих, подивившись на них 40-50 сек., копіює позу кожного, а інші коштують спокійно.

6. Физхвилинка «Шалтай-болтай»

7. «Буває - не буває»

Ціль: розвиток уяви, уваги.

Хід: Психолог говорить пропозиції. Якщо це буває - діти ляскають у долоні, не буває - тупотять ногами.

«Вовк бродить по лісі. Вовк сидить на дереві. У каструлі чашка вариться. Кішка по даху гуляє. Собака по небу пливе. Дівчинка пестить собаку. Будиночок дівчинку малює».

8. «Біп».

Ціль: розкриття групових відносин, навичок спілкування.

Хід: Діти сидять на стільцях. Вхідний із закритими очима ходить по колу, сідає на коліна до дітей і угадує на кому сидить. Якщо угадав правильно, то кого назвали, говорить «Біп».

9. «Настрій у кольорі».

10. Підсумок заняття.

11. «Ритуал вітання».

діагностика психологічний дитина школа



ВИСНОВКИ

Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідність і достатній рівень психологічного розвитку дитини для освоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

Психологічна готовність до шкільного навчання визначається насамперед для виявлення дітей, не готових до шкільного навчання, з метою проведення з ними розвиваючої роботи, спрямованої на профілактику шкільної неуспішності і дезадаптації.

Під психофізичною готовністю розуміється фізичне дозрівання дитини, а також дозрівання структур мозку, що забезпечує відповідних віковій нормі рівня розвитку психічних процесів.

Під інтелектуальною готовністю розуміється розвиток розумових процесів - здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. У дитини повинна бути визначена широта представлень, у тому числі образних і моральних, відповідний мовний розвиток, пізнавальний активність.

Під особистісною готовністю розуміється наявність розвитої навчальної мотивації, навичок спілкування і спільної діяльності. У дитини повинна бути досягнута порівняно гарна емоційна і вольова стійкість, на тлі якої можливе розвиток і протікання навчальної діяльності.

Несформованість одного з компонентів шкільної готовності є не сприятливим варіантом розвитку і веде до утруднень в адаптації до школи: у навчальній і соціально-психологічній сфері.

Для підготовки дитини до успішного шкільного навчання існують різні підходи: спеціальні заняття в д/садку на етапі адаптації до школи, діагностика шкільної готовності і підготовка до школи.

Останнім часом у літературі приділялося багато уваги питанню про виділення дітей, не готових до шкільного навчання і труднощі, які має, шкільна адаптація в 1 класі. І проблема ця як і раніше актуальна.

Дитина, надходячи в школу, повинна бути зрілою у фізіологічному і соціальному відношенні, успішність навчання дитини в школі також залежить від її психологічної зрілості.

Психологічна готовність до навчання - поняття багатоаспектне. Вона передбачає не окремі знання й уміння, а визначений набір, у якому повинні бути присутнім всі основні елементи. Які ж складові водять у цей набір «шкільної готовності»? Основними компонентами шкільної зрілості є: інтелектуальна, особистісна, вольова, моральна готовності.

Усі перераховані складові шкільної готовності важливі в розвитку дитини. У випадку, якщо є недостатня розвиненість якого-небудь одного компонента виникає потреба в психологічній допомозі дитині. Розроблена з цією метою програма може бути використана й у дитячому саду.

Проаналізувавши дану літературу, ми припускаємо, що вправи в нашій програмі будуть сприяти успішному навчанню учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология - М.: 1997.

2. Авраменко Н.К. Підготовка дитини до школи. М., 1992 - 48 с.

3. Агафонова И.Н. Психологічна готовність до школи в контексті проблеми адаптації// Початкова школа - 1999 № 1 61-63 с.

4. Бугрименко Е.А., Цукерман Г.А. Шкільні труднощі благополучних дітей - М. 1994 - 189 с.

5. Будницкая И.И., Катаева А.А. Ребенок идет в школу. - М.: Педагогика, 1985.

6. Бура Р.С. Готуємо дітей до школи - М., 1997 - 93с.

7. Вархотова Е.К., Дятко Н.В.,Сазонова Е.В. Экспресс-диагностика готовности к школе. - Москва, 1999

8. Венгер Л.А. Психологічні питання підготовки дітей до навчання в школі/ «Дошкільне виховання» 1990 - 289 с.

9. Венгер Л.А. Венгер Л.А. Чи готова ваша дитина до школи? - М. 1994 - 189 с.

10. Вікова психологія. / Під ред. Г.С. Костюка. - К.: Радянська школа, 1976.

11. Готовність до школи / За редакцією Дубровиної. - М. 1995 - 289 с.

12. Гуткина Н.Н. Діагностична програма по визначенню психологічної готовності дітей 6-7 років до шкільного навчання «Психологічне утворення» 1997 - 235 с.

13. Діагностична і корекційна робота шкільного психолога /За редакцією Дубровиной М. 1997 - 235 с.

14. Єфімова С.П. Як готувати дитини до школи. Ради лікаря М. 1992 - 16с.

15. Запорожець А.В. Підготовка дітей до школи. Основи дошкільної педагогіки /За редакцією А.В. Запорожця, Г.А. Маркової М. 1990 - с. 250-257

16. Захаров А.И. Подготовка к школе. - М.: 1998.

17. Козлов Н. А. Кращі психологічні ігри і вправи, - Екатеринбург, 1998 - 136 с.

18. Кравцов Е.Е. Психологічні проблеми, готовності дітей до навчання в школі- М., 1991 - 145 с.

19. Кравцова Е.Е. Психологические проблемы готовности детей к школе. - М.: Педагогика, 1991.

20. Нікітін Б.П. Розвиваючі ігри - М. 1994 - 189 с.

21. Обухина Л.Ф. Детская психология: теории, факторы, проблемы. - М.: 1995.

22. Овчарова Р.В. Практична психологія в початковій школі, - М. 1999 - 261 с.

23. Петроченко Г.Г. Розвиток дітей 6 - 7 літнього віку і підготовка їх до школи, - М. 1978 - 291 с.

Размещено на Allbest.ru