Психосексуальний розвиток та статеве виховання підлітків

Діяльна активність і яскрава мотивація поведінки старшокласників дають хорошу можливість для формування особистості. Однак у разі нерозуміння дорослими внутрішньої логіки їхніх інтересів і поведінки виховні можливості можуть бути упущені і позитивні в основі спонукання (до спілкування, активної діяльності, до пізнання і т. д.) можуть набути негативної спрямованості.

Найтиповішими несприятливими для цього віку є моменти, пов'язані з неправильними формами спілкування (насамперед погані компанії), що призводять до запозичення шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), до раннього статевого життя, до антисоціальних вчинків. Слід підкреслити, як правило, виникають саме в зв'язку з втягненням їх у погані компанії. Фактом є те, що в компанії хлопчики і дівчатка можуть інколи дозволити собі те, що вони не дозволили б собі в індивідуальному спілкуванні. Тому, виховуючи старших підлітків, потрібно систематично проводити лінію на диференціювання компанії і колективу й обов'язково роз'яснювати для кожного школяра власної лінії поведінки, яка узгоджується насамперед із загальними вимогами суспільства й моральними принципами, а не з вимогами якоїсь вузької групи людей, будуть це ровесники чи дехто із старших.

Особливості розвитку старших підлітків дають можливість рекомендувати такі форми статевого виховання, як диспути, наукові повідомлення учнів з проблеми, поставленої педагогом перед класом. Матеріал, який подається педагогом або учнем, може мати наукову форму, звучати проблемно («Стан питання…» або «Сучасні проблеми…» і т. ін.). Корисні обговорення художнього твору, твір на тему, близьку до завдань статевого виховання (наприклад, «Моральні якості людини» або «Якою б я хотіла виховати свою дитину» і т. д.). Постановка таких тем дає крім того можливості для виявлення рівня грамотності учнів, вона, певно, корисніша, ніж переказ відомих літературних творів, оскільки спонукає замислитися над серйозними життєвими питаннями.

У цей період необхідно поглибити розглянуті раніше питання сімейних стосунків. Значну увагу слід приділити правильній мотивації поведінки людини у сфері взаємовідносин статей, з акцентом на соціальне їх значення. Потрібно формувати в підлітків переконання про необхідність власного стилю поведінки і наявність внутрішньої постійної мотивації поведінки. Це виховує стійкість проти випадкових несприятливих впливів.

Аналізуючи шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю), педагоги повинні виходити з того, чим саме вони приваблюють підлітків. Практика показує, що запобігання цим звичкам на основі роз'яснення їх шкідливості недостатньо ефективне; необхідно насамперед переконувати підлітків у сумнівності переваг, які в їхній уяві пов'язані з курінням вживанням спиртного. Шкідливість цих звичок потрібно роз'яснювати саме в тому аспекті, який пов'язаний з сумнівними перевагами, що їх вони начебто дають у спілкуванні. Наприклад, хоч дівчина, яка курить, і привертає увагу певної частини представників чоловічої статі, та привертає вона її внаслідок більшої її доступності; привертаючи спочатку увагу, потім вона зазнає втрат, оскільки, крім шкоди здоров'ю, гіршим стає колір обличчя, рано з'являються зморшки, хриплість у голосі й т. д. Це різко знижує її привабливість для чоловічої статі. Знання гігієни тіла взагалі і статевих органів зокрема слід розширювати за рахунок введення медичних, соціальних, правових аспектів венеричних захворювань, відомостей про основні захворювання сечостатевої системи.

Саме в старших класах найчастіше виявляються дефекти минулих років у вихованні і становленні особистості. Це виражається в пасивності, утриманстві, егоїзмі, в завищеній оцінці власної значущості деякими учнями. Педагог має можливості й зобов'язаний допомогти старшокласникам знайти собі гідне місце в суспільстві, причому не лише з погляду професійної орієнтації, а й з точки зору правильних життєвих настанов, моральної спрямованості особистості.

Слід відзначити, що дівчат рідше підстерігає небезпека бути спокушеними, ніж старших підлітків. Однак з'являється інша небезпека - захоплення недостойною людиною, оскільки остаточної зрілості в оцінці й умінні правильно розібратися в об'єкті своїх почуттів ще немає. Небезпека підстерігає не тільки романтично настроєних дівчат, а й дівчат, вихованих у міщанському уявленні про щастя. Вони несвідомо прагнуть до швидкого заміжжя, обов'язково вигідного, і на цьому ґрунті нерідко зазнають життєвої невдачі.

У цей період статеве виховання повинно бути насамперед спрямоване на адаптацію дівчат до нових соціальних умов, що полягають у визнанні їхньої дорослості людьми, які їх оточують, у дедалі більшій свободі їхньої поведінки і спілкування з іншою статтю, організації їхнього дозвілля. Для цього необхідно розглянути широке коло питань і застосувати в статевому вихованні різні форми педагогічного впливу. При цьому слід враховувати, що ефективність виховної роботи можлива лише за умови обов'язкового врахування педагогами нового становища старшокласників у «світі дорослих». Це дає можливість сподіватися на встановлення довірчих і рівноправних відносин між підлітками.

У зв'язку з тим, що юнаки і дівчата в основному відповідально ставляться до свого майбутнього, практично немає недозволених меж, в яких можуть обговорюватися основні питання. Важливо лише, щоб пізнання законів і норм взаємовідносин статей здійснювалося в коректній формі і було суворо науковим по суті.

Основними темами для серйозної розмови зі старшокласниками повинні бути такі проблеми, як основні життєві цінності людини, особиста відповідальність людини перед суспільством та ін. Раніше одержані гігієнічні дані необхідно доповнити фізіологією вагітності і родів, про методи запобігання вагітностей й т.д. Велику увагу слід приділити фізіологічним аспектам народження дітей, питанням догляду за дитиною, відповідальність батьків за виховання дітей.

Розглядаючи питання сім`ї і сімейних стосунків, перевагу слід віддати темам, що пов'язані з плануванням дітородіння й демографічною політикою держави. Водночас велику увагу треба приділити питанням надійності сім`ї, психологічної сумісності подружжя, питанням сімейного щастя. Потрібно також розглянути питання законодавства України про сім`ю і шлюб, про характер правових стосунків між подружжям. Необхідно також дати дівчатам основні відомості про сексуальні взаємовідносини між подружжям і основну небезпеку, яка їх підстерігає, особливо на перших етапах спільного життя.

Ефективність статевого виховання забезпечується усвідомленістю вихователем мети виховання, здатності оцінювати та застосувати певні методи впливу до кожної особистості.

Важливим елементом діяльності вихователя є діагностика рівнів сформованості статевої культури у вихованців за допомогою певних характеристик. Такими характеристиками на нашу думку, є когнітивний, емоційно-мотиваційний і діяльнісний критерії.

Завдання когнітивного критерію полягає у наявності і свідомому засвоєнні анатомо-фізіологічних знань про людину, розумінні різних понять, системи стосунків «людина-людина»; визначення своїх обов'язків і ролі у міжстатевому спілкуванні; можливості робити узагальнення і власні висновки; застосуванні різноманітних методів пізнання самостійного дорослого життя і навколишньої реальності; визначенні рівня логічного і абстрактного мислення у міжстатевому спілкуванні. Когнітивний критерій характеризує рівень знань про такі моральні цінності, як доброта, товариськість, дружба, кохання, відповідальність; розуміння ознак статевої вихованості. Завдяки застосуванню даного критерію можна простежити зв'язки між сформованістю знань про взаємини між представниками різних статей та реальним їх втіленням у взаємодії суб'єкта з власним «Я» і оточуючими людьми; встановити ступінь об'єктивності сприйняття, розуміння і оцінювання суті статевого виховання.

Когнітивний критерій набуває більшої значущості при визначенні проявів ознак статевої вихованості підлітків, коли до оцінювання знань особистості додається аналіз її емоційних станів. Емоції є зовнішнім виявом оцінювання отриманої інформації, вони підкріплюють значущі для особистості знання і відкидають непотрібні, також є мотивуючим фактором. Сильні емоції можуть активізувати весь організм. Емоції стабілізують психічний стан, актуалізують у пам'яті людини позитивний досвід, що сприяє успішному діагностуванню життєвих ситуацій при взаємодії з самим собою, іншими людьми.

При застосуванні емоційно-мотиваційного критерію маємо можливість визначити, наскільки усвідомлено підлітки ставляться до протилежної статі, до ситуацій і явищ, що відбуваються у повсякденному житті; їх ставлення до питань міжстатевих взаємин; соціальну компетентність, ціннісні орієнтації, мотиви, ідеали, переконання.

Даний критерій дозволяє встановити місце емоцій у процесі статевого виховання, мотиви вчинків особистості.

Знання та мотиви реалізуються в її поведінці. Діяльнісно-поведінковий критерій характеризує практичний аспект статевого виховання підлітків. З його допомогою можна оцінити готовність особистості до реалізації власних переконань у міжстатевому спілкуванні, визначити життєву позицію підлітка, наявність елементів статевої культури, уміння спілкуватися з протилежною статтю. Крім того, даний критерій розкриває ступінь сформованості навичок статевої вихованості при взаємодії з людьми, показує, як у процесі діяльності, спрямованої на себе і оточуючих, реалізуються основні завдання статевого виховання. Діяльнісно-поведінковий критерій дозволяє зіставити рівень знань зі статевої культури з практичними навичками, виявити уміння та звички, сформовані у процесі статевого виховання, у конкретній ситуації. Він є основним у процесі статевого виховання школярів.

Когнітивний, емоційно-мотиваційний та діяльнісно-поведінковий критерії гармонійно доповнюють один одного, виступають індикаторами сформованості рівня статевої вихованості. Завдяки їх поєднанню можливий аналіз кількісних і якісних показників сформованості статевої культури у школярів.

На основі даних критеріїв встановлюємо рівневі характеристики статевої вихованості учнів: низький, середній, високий.

Низький рівень - недостатнє розуміння морально-етичних норм спілкування з особами протилежної статі. Зовнішні мотиви домінують над внутрішніми. Поверхневі знання з анатомії, фізіології, гігієни людини. Нерозуміння цінності понять «товаришування», «дружба», «кохання» у житті людини.

Середній рівень - учні з таким рівнем мають слаборозвинену потребу у міжстатевому спілкуванні. Мають місце епізодичні прояви хибної дорослості, проте досить добре володіють анатомо-фізіологічними знаннями про людину. Характерне ситуативне сприймання ними цінності іншої людини як представника протилежної статі.

Високий рівень - відмінні анатомо-фізіологічні та гігієнічні знання про людину мають умотивовану потребу у спілкуванні, товаришуванні, дружбі, пізнанні нового; супроводжується ініціативністю та самостійністю. Характерні моральність поведінки, активність у міжстатевому спілкуванні, попередження і вирішення конфліктних ситуацій, самовдосконалення, самостійне отримання знань з художньої і спеціальної літератури про дружбу, кохання.

Отже, кожен наступний рівень доповнює позитивні ознаки попереднього на більш високому рівні має сформовані ознаки, що відрізняють його від іншого рівня.

Висновки

Статеве виховання - одна із складових морального, тому, відповідно, за його відсутності, неможливо вважати особистість всебічнорозвиненою, високодуховною, гармонійною. Тривалий час існувала хибна думка, що питання інтимних стосунків між чоловіком і жінкою вирішується приватно, індивідуально. Тому активне, відкрите обговорення цієї теми і пропагування знань, навіть із науковим підґрунтям, неетичне, непристойне, до того ж - сприяє породженню хворобливої цікавості до статевих стосунків, психічних відхилень і вад. На сучасному етапі розвитку суспільства одним із серйозних і першочергових завдань школи є формування в учнів правильних духовних установок, прищеплення толерантного ставлення до однолітків, зокрема і протилежної статі, виховання культури чистих і справжніх взаємин між статями. Причому, здійснювати ці нелегкі завдання необхідно органічно вплітаючи в навчально - виховний процес. Шляхом правильного статевого виховання необхідно закласти основи майбутніх гармонійних подружніх відносин. В кожного підлітка повинний бути сформований моральний ідеал родини, розуміння її цінності і необхідності для людини. Родина є основою життєвого благополуччя, тому що вона сприяє збереженню здоров'я, полегшує перенесення життєвих труднощів.

У школах нерідко спостерігається застарілий авторитарний підхід у вихованні, вимушена лінія поведінки вчителя, учень розглядається нерідко як об'єкт виховної системи, основними формами спілкування є настанови, роз'яснення, нотації, погрози, покарання, заборони, вимоги тощо. Як наслідок - відчуження учня і вчителя. Вихованець залишається наодинці зі своїми проблемами.

Усі зазначені негативні явища і зумовлюють низький рівень статевої свідомості підлітків, негативно відображаються на їх статевій культурі, нівелюють цінність власного життя та інших людей. Аналіз нинішніх соціально-педагогічних процесів дозволяє зробити висновок, що досліджувана проблема статевого виховання у позаурочній діяльності потребує постановки нової мети, оновлення змісту і технологій, які б ґрунтувалися на філософії виховання, в основі якої перебувають погляди на людину як на найвищу цінність, як суб'єкт сучасного історичного розвитку, як творця власного життя.

Завдання педагога полягає у створенні таких умов для учня, які б оптимально забезпечували процес виховання особистості, яка б оволоділа методами життєвого пізнання, була здатною до саморозвитку та самореалізації.

Отже, є всі підстави стверджувати, що виховання - це створення соціально-психологічних умов для цілеспрямованого розвитку особистості, завдяки яким у неї формуються певні позитивні якості, система поглядів і переконань. Це конкретно-історичний процес, що тісно пов'язаний з соціально-економічним, культурним розвитком та політичним устроєм суспільства, з його етносоціальними та соціально-психологічними особливостями. Іншими словами, це соціально-контрольований розвиток особистості в процесі її соціалізації.

Виходячи із зазначеного, під статевим вихованням ми розуміємо виховання культури статевих взаємин, що тісно пов'язане з формуванням духовності, моральних норм поведінки, морально здорових взаємин між хлопцем і дівчиною. Одночасно це формування таких цінностей, як добро, терпимість, доброзичливість, повага один до одного, що є складовою загальної культури особливості. Крім того, статеве виховання - це і здобуття інформації з питань медико-біологічного характеру, отримання систематизованих, адаптованих до відповідного віку юридичних знань з питань шлюбно-сімейних відносин, особистої гігієни дівчини і хлопця, формування відповідальності за свої вчинки, відповідального батьківства.

На нинішньому етапу розвитку вітчизняної педагогічної науки, системи освіти здійснюється утвердження нової суб'єкт-субєктної парадигми виховання, в якій реалізуються ідеї гуманізму й толерантності. Це етап антропоцентризму, який передбачає особистісно зорієнтований підхід до виховання, глибоку повагу до емпатію до особистості, врахування її індивідуальності. Така спрямованість виховання створює сприятливі умови для розвитку особистості, її самоусвідомлення, самовизначення, самовираження (розвиток задатків, здібностей, реалізації потенційних можливостей при активній діяльності та спілкуванні), успішної соціалізації. Особистісно зорієнтоване виховання - це утвердження людини як найвищої цінності, на основі якої ґрунтуються всі інші суспільні пріоритети. Метою такого виховання є формування і розвиток у індивіда особистісних цінностей, які і становлять внутрішній стержень особистості.

Список використаної літератури

1. Бабич В. Батькам про особливості морально-статевого виховання дітей підліткового віку // Директор школи - 2005.- №2.- с. 21-24

2. Бех І. Д. Особистісно-зорієетоване виховання : Науково-методичний посібник - К.: ІЗМИ, 1998. - 204с.

3. Бех І. Д. Проблеми методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. - 1996. №4. - с.136 -144

4. Василенко О. Від теорії до практики статевого виховання школярів // Рідна школа. - 2005. №4. - с. 32 - 36

5. Гаубас С.М. Особливості статевого виховання дітей різного віку в сучасних умовах // Все для вчителя. -2006.-№ 1-2. - с. 22-25

6. Гончаренко С.І. Гуманізація освіти як першооснова розбудови освітньої системи України // Освіта. - 1994. - 30 листопада

7. Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учебное пособие для студентов пед. институтов - М.:Просвещение, 1991. - 158с.

8. Ковалёв С.В. Психология современной семьи: Информационно-методические материалы к курсу «Этика и психология семейной жизни»:Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1998. - 208с.

9. Ковалёв С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни: тесты, опрісники, ролеве игры: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 143с.

10. Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы психологии. - 1981. - №2. - С. 47-57

11. Кон И.С. Психология старшеклассника. - М., 1982.- 124с.

12. Козлов Н.И. Как относиться к себе и людям, или Практическая психология на каждый день. - М.: АСТ-ПРЕСС, 1998. - 320с.

13. Кочетов А.И. Половое воспитание школьников // Педагогіка. - Минск : Народная асвета. - 1998. - №29. - с. 3 - 18

14. Кравець В. П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя / Тернопільський державний педагогічний університет. - Тернопіль : Богдан. - 1997. - 180с.

15. Кузнецова Л. Воспитание девочки : Для бесед с родителями // Воспитание школьников. - 1995. - №1. - с. 27 - 29

16. Культура семейных отношений. Сборник статей. - М.: Знание, 1980. - 112с.

17. Либин А.В. Половые различия: Биологическая эволюция и социальные традиции // Дифференциальная психология. М.: Смысл, 1999. - 96с.

18. Макаренко С. Психологічні особливості статево-рольової ідентифікації учнівської молоді //Педагогічна думка. -2004. - №4. - с. 23-31

19. Марковская И. М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. - С.Пб.: Речь, 2000. - 150с.

20. Маэр Д. Пол, гены и культура //социальная психология. - С.-Пб: Питер Ком, 1998. - С. 225-267.

21. Мудрик А.В. О воспитании старшеклассников. - М., 1981. - 85с.

22. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології : Навчальний посібник. - К.: Просвіта; Пошуково-видавниче агентство «Книга пам'яті України», 2000. - 286с.

23. Палій А. Росте майбутня жінка, мати: Статеве виховання в сім`ї // Дошкільне виховання. - 1996. - №3. - с. 18 - 19

24. Проблеми і перспективи становлення 12-річної середньої школи: Наук.-метод. Посібник / За ред.. В. Ф. Паламарчук, Л. І. Даниленко. - К.: Логос, - 2003. 480с.

25. Репина Т. А. Особенности общения мальчиков и девочек в детском саду // Вопросы психологии. - 1997. №4.

26. Семиченков П., Заслуженюк В. Практикум із сімейного спілкування // Шкільний світ. - 2002. - №1. - вкладка

27. Сечейко О. До проблеми сексуального виховання // Рідна школа. - 1999. - №1. - с. 25 - 26

28. Сечейко О.В. Статеве виховання підлітків у сучасних умовах: Проблеми виховання // Педагогіка і психологія. - 2000. №4. - с.93-98

29. Статеве виховання підлітків батьківський лекторій // Все для вчителя. - 2000. №26. - с. 4 - 13

30. Стельмахович М. Виховний потенціал української родини // Учитель. - 1998. - №6. - с. 52 - 55

31. Трутнев И. А., Ходаков Н. М. О семье, браке. - М.: Медицина, 1969. -140с.

32. Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. Дівчинка. Підліток. Дівчина. - К.: Радянська школа, 1985. - 164с.

33. Шикирава Н. Формування статевої моралі учнівської молоді // Психолог. - 2004 № 23-24 с. 45-48

34. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. - М.: Апрель-Пресс, ЭКСМО-ПРЕСС, 2000.-512с.

Размещено на Allbest.ru