Невербальна комунікація

Всяке письмо, і фонетичне зокрема, є зручним сурогатом мови в тих випадках, коли є необхідність надовго зафіксувати, ніби «законсервувати» сказане. Великі твори літератури і видатні здобутки науки не могли б зберегтися для сучасників і нащадків, якби вони не були переведені у форму рукописного або друкарського тексту. Фігурально висловлюючись, писемність спроможна передавати мовні повідомлення, долаючи найскладнішу перепону - перепону часу.

Мова прапорів

Поки не були винайдені ці технічні засоби зв'язку, людина успішно користувалася і більш простими засобами трансляції повідомлень на відстані. Деякі з них збереглися і досі. Візьмемо хоча б сигналізацію прапорцевим семафором, ще і тепер використовується у флоті. Тут кожне положення рук сигнальника відповідає одній букві або, якщо дивитися глибше,- одній фонемі мови. Таким чином можна транслювати мовне висловлювання, за допомогою елементарних візуальних сигналів. Перед нами повний аналог фонетичного письма.

Проте за швидкістю передачі тексту прапорцевий семафор дуже сильно поступається можливостям живої мови. Цим засобом неможливо передавати більш ніж 60-70 знаків у хвилину. А це приблизно в 25 разів повільніше, ніж швидкість обміну повідомленнями за допомогою мовного спілкування співрозмовників.

Ця обставина недвозначно відбилася на практиці використання ще одного засобу оптичної сигналізації на відстані. Крім прапорцевого семафору, в усіх флотах світу використовується так званий прапорцевий код. Існує і міжнародний код цього типу, в якому, окрім декількох прапорів з особливими спеціальними значеннями, є 26 «літерних» прапорів. Кожній літері латинського алфавіту відповідає прапор певної форми і малюнку. Таким чином, можна скласти комбінацію прапорів, що відповідає будь-якому, найскладнішому висловлюванню. Проте цей засіб є дуже малоефективним, тому що він не забезпечує необхідної швидкості передачі і дешифрування повідомлень. Тому в більшості випадків використовуються одно-, дво- і три прапорцеві сигнали, у котрих кожний прапор або їхня комбінація відповідають цілій фразі.

Для шифровки і розшифровування використовуються спеціальні кодові книги. Наприклад, сполучення літерних прапорів N і C позначає: «У мене складнощі, і я потребую негайної допомоги»; сполучення P, C і I розшифровується так: «Ви стикнетеся з великими труднощами при проході в районі мису такого» (для передачі географічних назв існують особливі кодові комбінації).

Мова свисту

Індіанці мазатеко імітують тональний і ритмічний малюнок своєї звичайної мови за допомогою свистів чотирьох різних тональностей.

Деякі труднощі, природно, виникають у тих випадках, коли декілька слів звичайної розмовної мови мають однакову кількість складів і подібний тональний малюнок. Такими, зокрема, є власні імена, запозичені індіанцями від іспанців (наприклад, Модесто, Густаво, Рикардо і т.п.). Тут правильне розуміння свистового висловлювання багато в чому залежить від того безпосереднього контексту, у якому ведеться розмова.

Ця мова, на відміну від звичайної мови, достатньо ефективна лише в таких контекстах, суть яких цілком очевидна для обох співрозмовників, і де загальні культурні навички і традиції народу значною мірою визначають зміст висловлювань. Тому і сфера застосування свистової мови, як правило, обмежується порівняно небагатьма, достатньо специфічними ситуаціями.

Насамперед, використання мови свисту є в мексиканських індіанців привілеєм чоловіків. Жінки, хоча прекрасно розуміють її (і навіть нерідко відповідають словами на свистову фразу), самі ніколи не пересвистуються з іншими жителями селища. Чоловіки користуються свистовою мовою або для передачі повідомлень на велику відстань, коли звичайна мова не може бути почута, або ж при сторонньому, якщо той не знає мови свистів і не повинний зрозуміти, про що говорять господарі. Хлопчики, що починають свистіти раніше, ніж навчаться говорити, можуть пересвистуватися один з одним при гостях, зайнятих своїми розмовами. При цьому дитячий свистовий діалог не порушує бесіди дорослих.

Якщо ми покинемо Мексику і перенесемося на 8 тис. км до сходу, то опинимося на острові Ля Гомера. Люди, що населяють цей невеличкий острівець Канарського архіпелагу, також користуються свистовою мовою «сільбо», що за своїм характером принципово відрізняється від мови свистів у мексиканських індіанців. Щоб зрозуміти сутність цієї різниці, необхідно пригадати, що людське вухо відрізняє один від одного значимі звуки мови, або фонеми, орієнтуючись на спектральний склад декількох резонансних частот (формант), характер яких унікальний для кожної фонеми.

Для надійного розпізнавання голосних слуховому аналізатору, очевидно, бажана інформація про частоти трьох перших (найбільш низькочастотних) формант, але в деяких випадках розпізнавання може йти і по двох формантах. Що ж стосується мови свисту «сільбо», то тут кожний стиль звичайної розмовної мови кодується свистом, що відповідає по частоті єдиній, першій форманті тієї голосної, що міститься в цьому складі. Зрозуміло, надійність розпізнавання при цьому сильно знижується. Але від цього засобу комунікації і не потрібно занадто багато. У результаті такий засіб кодування мови виявляється цілком порівнюваним із тим, що виробили індіанці.

Мова музичних інструментів

Принципи перекодування мовних висловлювань у звуки іншої природи можуть бути, як виявилося, ще простішими.

У негрів банту з триби оломбо, що живуть у Центральної Африці, існує своєрідна гра. Гостя, що приїхав здалеку і незнайомого зі звичаями оломбо, запрошують у велику хатину або на галявину і просять його надійно заховати який-небудь предмет у будь-яке, ним самим обране місце. При цьому присутніми є декілька членів племені, один із яких тримає в руках незвичну двострунну гітару.

Потім усі присутні розсідаються по своїх місцях, а хтось із них запрошує ще одного чоловіка, що до цього не брав участі у грі. Він, природно, не знає, що саме сховав гість і де захована ця річ, але повинен проте розшукати її. У своїх пошуках ця людина орієнтується винятково на звуки, що один з учасників гри творить зі своєї двострунної гітари.

Музикант використовує не всі можливості свого інструмента - доторкаючись лише до однієї струни гітари, він відтворює тільки дві контрастні ноти, які складуються в короткі музичні фрази. І протягом двох-трьох хвилин запрошена з іншого кінця села людина без усякої праці знаходить захований предмет.

Принцип перекодування мови в звук, відтворений гітарною струною, виявляється тим самим, що й у свистовій мові мазатеко, з тієї лише різницею, що в оломбо для цієї мети використовуються не чотири тони, а усього лише два. Ці прості музичні фрази перекладаються на мову оломбо в такий спосіб: «Йди назад»; «Це (шукана річ) залишилася за тобою»; «Не зроби помилки!» і т.д.

У народів оломбо, топоке, келе, комо, мба й інших, що населяють ліси Конго, основним засобом передачі повідомлень на відстань служать різноманітні гонги. Такий гонг має дуже мало спільного з барабаном. На відміну від барабана, що дає звуки однакової висоти, гонг влаштований таким чином, що з нього можна легко отримати звуки двох або більше тонів.

Які ж повідомлення можуть передаватися за допомогою гонгу, і чи є межа їхній розмаїтості і складності? У колекції висловлювань мовою гонгу нараховується близько 170 фраз. Всі ці висловлювання можна поділити на шість основних тем: назви предметів і тварин; сповіщення про важливі події в житті села (скликання на танці, на спортивні змагання, повідомлення про народження дитини - зокрема, про народження двійні, про одруження, смерть, загрозу епідемії і т.д.); спеціальні сигнали, що потребують уваги і пильності; назви сіл; імена людей; менш важливі сигнали, приурочені до таких ситуацій, як скликання людей у село при загрозі сильної зливи.

Чудова властивість мови гонгу саме в тому і полягає, що трансляція слова в ньому практично завжди замінюється трансляцією цілої фрази. Використання таких стійких зворотів мови дозволяє мові гонгу вирішити дуже важливе завдання, що виникає завжди, коли необхідно передати деяке важливе повідомлення на велику відстань. Щоб необхідна інформація десь не загубилась (за рахунок втрат, неминучих у будь-якому каналі зв'язку), повідомлення повинно мати певну частку надлишковості. У розмовній мові ця надлишковість забезпечується тим, що слова, як правило, відрізняються один від одного не за одним, а за декількома звуками. Декількома літерами різняться вони й у рукописному або друкарському тексті.

У мові гонгу використовуються й інші засоби підвищення надлишковості тексту і, отже, надійності їхнього дешифрування. Найбільш звичайний шлях для цього - подвоєння назв за рахунок використання різних синонімів того самого поняття. Наприклад, звістка «новини» передається в келе двома словами: «мболи санго», що означає попросту «новини, новини». У мові гонгу народу оломбо слово «олія» транслюється так: «соко майна» («пальмова олія, пальмова олія»). Щоб повідомити слово «риба», сигнальник вистукує підряд назви двох різних видів риб.

Подібно до писемності, яка в історії мови виявляється більш консервативною, ніж розмовна мова, мови гонгу можуть зберігати в собі висловлювання, що зникнули з повсякденного лексикону племені. Ця обставина важлива тим, що через свою безсумнівну старожитність і дуже жорстку традиційність мова гонгу може дати при своєму ретельному вивченні багато чого для розуміння історичних шляхів розвитку і перетворення розмовної мови африканських народів, що не мають писемності.

Схожі музичні і сигнальні інструменти існують також у багатьох інших районах земної кулі. Етнографи знаходять їх у жителів багатьох архіпелагів Океанії (Фіджі, Нові Гібриди, Соломонові острови, острови Кука), на Новій Гвінеї, в Ассамі, в індіанців Еквадору і Перу. Мабуть, такі ж гонги існували й в ацтеків Мексики. Подібно до африканських гонгів, ці інструменти можуть використовуватися і для танців, і з метою сигналізації.

Мова вигуків

Перекодування розмовної мови в послідовності звуків різного тону може бути досягнуто не лише за допомогою свисту або музичних інструментів. Виявляється, існує набагато простіший засіб. Мова йде про так звану «мову вигуків», дуже поширену в уже згадуваних племен банту. Ця мова, по суті, не відрізняється принципово від мови гонгу. Послідовність звуків двох різних тонів передається в «мові вигуків» просто двома різними складами, які людина відтворює за допомогою вокальних засобів, використовуваних нею у звичайній розмовній мові. Основою для передачі повідомлень тут слугують ті самі звороти і висловлювання, з яких побудована мова гонгу.

Невербальні канали передачі інформації в мережі Інтернет.

Транснаціоналізація та глобалізація телекомунікації, а також поява нового ЗМК (Інтернет вважається першим новим засобом масової комунікації, що виник після телебачення) ставить перед теорією і практикою перекладу нові задачі. Оскільки процес глобалізації телекомунікаційних мереж, а особливо, Інтернету, поширюється на дедалі більше країн, обсяг інформації, що її доводиться перекладати, відповідно, дедалі більше зростає. Тому переклад матеріалів, що передаються через Інтернет, стає складовою масової комунікації в глобальному масштабі.

Інформація, що зберігається й презентується у Всесвітній комп'ютерній мережі (World Wide Web), розміщується на веб-сайтах, які на своїх сторінках містять як текст, так і графіку, анімацію, відео, аудіо і т.д., тобто є мультимедійними. Крім того, веб-сайти характеризуються такою рисою, як інтерактивність, яку можна визначити як технологічно опосередковане двостороннє спілкування, і яку дедалі частіше розглядають як головну відмінну рису технологій, впроваджуваних на разі в засоби масової комунікації. Іншими словами, користувач має можливість взаємодіяти в реальному часі з інформацією, що її містить веб-сайт, вибирати, що саме дивитися, проводити пошук потрібної інформації, а також самому передавати свою інформацію на сайт.

Оскільки отримання доступу до веб-сайтів не залежить від територіальних кордонів, їх потенційна аудиторія розширюється до величезних масштабів, будучи при цьому різноманітною з мовної, етнічної, культурної і т.д. точок зору.

Таким чином, основні риси веб-сайтів - можливість доступу до них через Інтернет (тобто, засіб масової комунікації) незалежно від часових поясів та територіальних кордонів, мультимедійне середовище й інтерактивність, визначають основні напрямки вивчення їх як матеріалів, що перекладаються.

Як оригінальні веб-сайти, створювані англійською або будь-якою мовою, так і їх локалізовані версії (або варіанти на різних мовах) залучені до різних площин комунікації. Якщо зупинитися на визначенні комунікації як “спілкування, обміну думками, відомостями, ідеями і т.д. - специфічної форми взаємодії людей”, яка, до того ж “будучи соціальним процесом, … слугує формуванню суспільства у цілому, виконуючи в ньому зв'язкову функцію”, бачимо, що визначення ці повною мірою можна віднести до комунікації масової. А оскільки Інтернет є засобом масової комунікації, до того ж, у глобальному масштабі, то можемо сказати, що матеріали, представлені на веб-сайтах доцільно вивчати саме в аспекті масової комунікації. Говорячи ж про “зв'язкову функцію”, слід зауважити, що Інтернет діє не лише у межах одного суспільства: він за природою своєю є транснаціональним, і функція зв'язку, що він її виконує є спрямованою на формування суспільства глобального, такого, що не знає територіальних кордонів.

Таким чином, всі веб-сайти (а також, їх переклад) можна розглядати в площині глобальної масової комунікації, оскільки ми отримуємо доступ до них через Інтернет, та вони є направленими на масову глобальну аудиторію.

Окрім того, говорячи, що “до комунікації при безпосередньому спілкуванні комунікантів входять і невербальні компоненти, наприклад, жести, міміка і т. ін.”, ми тим самим стверджуємо, що веб-сайти можуть вивчатися в плані змішаної форми комунікації - вербальної плюс невербальної, оскільки містять невербальні медіа (не мовленнєвий звук, графіку, анімацію, відео тощо).

Веб-сайти з використанням кількох мов (як багатомовні веб-сайти, так і їх локалізовані версії) можна розглядати в контексті міжмовної і міжкультурної комунікації. При цьому треба брати до уваги інтегрованість у веб-сайт невербальних медіа. Колір, жести, міміка, об'єкти, що презентуються в невербальній формі, можуть містити культурно-специфічну інформацію, і тому, провокувати різні, навіть неадекватні реакції та асоціації у представників різних культур. Те ж саме стосується й специфічних символів, метафор, імплікацій, а також екстралінгвістичних факторів, що обумовлюють комунікацію - пресупозицій, національно-культурних традицій і т.ін. Значною мірою це відноситься до реклами, що розміщується на веб-сайтах. Слід зауважити, що в рекламних лозунгах досить часто використовуються імплікації та концепції, зрозумілі в основному членам даного національного та мовного колективу, представникам тільки цієї культури. Тому, аби зберегти функцію впливу на реципієнта, в локалізованих веб-сайтах використовуються вже інші імплікації, зрозумілі представнику місцевої культури. Як-от, речення на англомовному американському сайті компанії Apple “ Honey, I shrunk our supercomputer. ”, використане по відношенню до рекламованої моделі комп'ютера, де особливо підкреслювалась його компактність, викликає у американського реципієнта асоціацію з відомим комедійним фільмом “ Honey, I shrunk our kids ”. Оскільки ж цей фільм не настільки відомий в Росії та на Україні, то в російській та українській (до речі, російськомовній) локалізованих версіях перекладачі зовсім відмовились від використання цього речення і обмежилися іншими, більш нейтральними засобами.

Також, поняття комунікації застосовується до задачі створення діалогових систем “людина - комп'ютер”, що є не менш актуальним у площині взаємодії “користувач - веб-сайт”, яка вимагає при перекладі й локалізації веб-сайтів особливої уваги до діалогічного параметру мови і до відмінностей цих параметрів в мовах оригіналу та перекладу. Адекватна адаптація засобів інтерактивності є одним з найкритичніших факторів, особливо в світлі зростаючого потенціалу інтерактивності Інтернет-ресурсів.

Висновок

Отже, невербальні засоби комунікації - невід'ємна частина нашого життя. Чи можемо ми, наприклад, розмовляти, не жестикулюючи? Напевне, ні. Спілкування стане ускладненим, адже міміка, інтонація та жестикуляція посилюють, доповнюють зміст мовлення та дають додаткову інформацію. Ще дві тисячі років тому Цицерон учив ораторів: “Усі рухи душі повинні супроводжуватися жестами, здатними пояснити справи душі і думки: жести кисті руки, пальців, усієї руки, простягнутої уперед, ноги, що вдаряє об землю, особливо міміка очей; жести подібні до мови тіла, яку розуміють навіть дикуни та варвари”.

Невербальна комунікація є культурно-історичним і психологічним феноменом внутрішньо особистісної природи, тісно пов'язаним з розвитком і становленням особистості, її психічним станом і властивостями. Вона слугує засобом об'єктивізації, одним із шляхів пізнання людини.

Сучасні люди, вступаючи у взаємодію з іншими, спираються багато в чому на невербальні засоби комунікації. Наприклад, коли одна людина дає своє судження про істинність висловлювання іншої, основним для неї буде саме невербальна поведінка останньої. Чи люди, які вперше зустрілися, завжди звертають увагу насамперед на зовнішність, манери, інтонацію та жестикуляцію один одного; іноді більшою мірою, ніж на те, що обговорюється. У деяких випадках можна навіть казати про вербальний компонент невербального спілкування. Так, іноді людина навмисно повідомляє іншій деяку вербальну інформацію з метою побачити її безпосередню реакцію.

Сучасна лінгвістична наука не визнає автономії невербальних засобів комунікації, називаючи їх паралінгвістикою. У той же час, лінгвісти визнають пріоритет невербальних засобів комунікації у становленні людини мовної, зазначаючи, що в культурно-історичному розвитку, під натиском досконаліших засобів вербального спілкування вони втратили свою першість і перетворилися у додаток до мовлення. Жестова мова знаків розвивається і вдосконалюється всередині суспільства, переважна більшість членів якого володіє найефективнішим засобом пізнання світу та комунікації, яким є наша звукова мова. І хоча, жестова мова відіграє надзвичайно велику роль у людському спілкуванні, нема жодних сумнівів у тому, що без впливу уже існуючої високорозвиненої культури і тісно пов'язаної з нею звукової мови, жестова мова знаків не змогла б стати тим, чим вона є зараз.

Отже, система невербальних засобів комунікації є найпростішою і найбільш економічною системою, що усуває зайві формальні засоби та дозволяє досягти однозначності комунікації за умов узагальненого та полісемантичного характеру власне мовних засобів.

Використана література

1. Аленикова С. Язык жестов // Наука и жизнь. - 1985. - №7.

2. Андрианов М. С. Анализ процессов невербальной коммуникации как паралингвистики // Психологический журнал. - 2005. - №5.

3. Білецький А. О. Про мову і мовознавство: Навч. посібник для студентів філол. спец. вищ. навч. закладів. - К.: “АртЕк”, 1997. - 224 с.

4. Большая Советская Энциклопедия. - Т. 20. - Москва, ОГИЗ РСФСР, 1982.

5. Кодухов В. И. Введение в языкознание: Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. №2101 ”Рус. яз. и лит.”. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1987. - 288 с.: ил.

6. Колшанский Г. В. Паралингвистика. - М.: Наука, 1974.

7. Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. - К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. - 288 с.

8. Панов Е. Н. Знаки, символы, языки. - М.: Знание, 2000. - 191 с.

9. Русская разговорная речь. Отв. ред. Е. А. Земская. - М.: Наука, 1973.

10. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - М., 1988;

11. Матеріали з глобальної мережі Інтернет (World Wide Web).

Размещено на Allbest.ru