Вплив сімейного виховання на особистість школяра
Характеристика результатів психологічних досліджень. Вивчення впливу сиблінгової взаємодії на психосоціальний розвиток особистості. Емпіричне дослідження соціального статусу дитини і стилів сімейного виховання: розважливого, запобігливого, гармонійного.
Рубрика | Психология |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 26.10.2010 |
Размер файла | 68,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Безумовно, оптимальним для практики сімейного виховання вважається авторитетна форма стосунків батьків з дитиною, яка характеризується високим рівнем вербального спілкування, залученням дітей до обговорення сімейних проблем, урахуванням їхньої думки, готовністю батьків у разі потреби прийти на допомогу дітям, одночасно з вірою в їх успішну самостійну діяльність, адекватним батьківським контролем.
Але, на жаль, як показують дослідження, більшість батьків, особливо на ранніх вікових етапах розвитку дитини, реалізують до неї суб'єкт-об'єктне ставлення, яке виявляється в авторитарній формі спілкування. Відхилення від авторитетного стилю в бік авторитаризму, лібералізму чи надмірної центрації на дитині спричинює відповідні деформації її особистості, утруднює можливості її самореалізації, актуалізуючи тим самим необхідність надання сім'ї психологічної допомоги.
Сукупність установок батьків, їх емоційне ставлення до дитини, сприйняття дитини батьками й відповідних способів поводження з нею утворюють стилі сімейного виховання.
Психологічні дослідження дитячо-батьківських стосунків дозволяють визначати різні типи виховання. Так, психолог Е.Шефер розрізняє кілька стилів сімейного виховання: стримування (контроль), терпимість (самостійність, воля), неприйняття (ворожість), прийняття (тепло, любов), що пов'язані, на нашу думку, з авторитарним, ліберальним і демократичним стилями.
Досить деталізована класифікація стилів запропонована в працях Е.Ейдеміллера. Автор виділяє такі типи негармонійного сімейного впливу: гіпопротекція, домінуюча гіперпротекція, гіперпротекція, що спотворює емоційне нехтування, жорсткі взаємини, підвищена моральна відповідальність.
Інтерес викликають праці, в яких дитячо-батьківські стосунки пов'язані з аналізом сімейної структури. У дослідженнях Е.Арутюнянц описані три варіанти сім'ї: традиційні (підкорення), дитиноцентричні (симбіоз) і демократичні (прийняття).
Найбільшою мірою шкодять дитині непослідовний, змішаний стиль виховання, неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання, оскільки постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, породжуючи в неї підвищену тривожність.
Соціальне середовище, у якій народжується дитина, впливає на його розвиток. У поняття "соціальне середовище" входить: стать дитини, його положення в родині, щасті його матері, соціальна. позиція родини, рівень утворення й ін. Мати бачить своєї дитини крізь призму своїх представлень про виховання дітей. Вона по-різному відноситься до дитини в залежності від його статі. У ранньому розвитку дитини виявляється особистість матері, її здатність любити, регулювати всі "можна" і "не можна". Здатності матері зв'язані з її власною самооцінкою, її оцінкою батька, її відношенням до власного життя. Високі показники по кожному з цих факторів корелюють з високим ентузіазмом і теплотою стосовно дитини. Нарешті, соціальний статус матері, її виховання, приналежність до визначеної культури визначають практику виховання. Імовірність здорового розвитку дитини вище, якщо мати задоволена своїм положенням у житті. Таким чином, перша фаза розвитку дитини зв'язує біологічну спадковість немовляти з його соціальною спадщиною, Ця фаза вводить дитину в навколишнє середовище і складає основу для розширення його взаємодії з навколишнім світом.
Друга фаза розвитку дитини триває з другої половини другого року життя до надходження в школу. Первинні потреби залишаються мотивом поводження дитини, однак, поступово вони перебудовуються і перетворюються у вторинні спонукання. Мати продовжує залишатися основним підкріплювальним посередником на ранній стадії цієї фази. Вона спостерігає за поводженням дитини, яке потрібно змінити, і вона ж допомагає засвоїти зразки більш зрілих форм поводження. Вона повинна виховати в дитини бажання поводитися по-дорослому, соціалізуватися.
На цій основі в дитини виникають спонукання до засвоєння соціального поводження. Дитина усвідомлює, що його особисте благополуччя залежить від готовності поводитися так, як від нього очікують інші; тому його дії поступово стають самомотивованими: дитина прагне освоювати дії, що приносять задоволення для нього і задовольняють його батьків.
Коли дитина стає старше, мати починає бачити в емоційній залежності поводження, яке треба змінити (звичайно це збігається з народженням нової дитини або поверненням на роботу). Залежність у відносинах з матір'ю в дитини модифікуються: знаки любові, уваги стають менш вимогливими, більш тонкими і погодяться з можливостями поводження дорослого. У життя дитини входять інші люди. Поступово він починає розуміти, що немає нічого, що може бути його одноособовою монополією; тепер він повинний конкурувати з іншими людьми заради досягнення своїх цілей, конкурувати за увагу своєї матері; тепер і засоби стають для нього настільки ж важливими, як і сама мета.
На третьому році життя дитини з'являється ідентифікація його з батьками. Дитина любить свою матір, емоційно залежить від неї. Коли мати не знаходиться з ним, він відтворює послідовність дій, подібну тієї, котра була б, якби його мати була з ним. Він робить це для того, щоб одержати задоволення, що зв'язує з присутністю матері, вважає Сирс.
На відміну від ранніх форм научання, ідентифікація будується не на основі проб і помилок, а виникає з рольової гри. У ній відтворюється залежне поводження під час відсутності батьків. Таким чином, залежність принципове джерело ідентифікації як процесу, що відбувається без навчання з боку батьків. Узагальнюючи результати своїх дослідженні, Сирс виділив п'ять форм залежного поводження. Усі вони - продукт різного дитячого досвіду.
Розділ ІІ. Емпіричне дослідження стилів сімейного виховання і соціального статусу дитини
2.1 Методи та процедури емпіричного дослідження
Соціометрія - теорія вивчення міжособових відносин, автором якої є австрійсько-американський психолог та соціолог Якоб Морено. Рідше соціометрією називають методику вивчення внутрішніх групових зв'язків та ієрархії в маленьких групах осіб.
Тому часто під соціометрією розуміють методи дослідження структури міжособистісних відносин в малій соціальній групі шляхом вивчення виборів, зроблених членами групи по тих чи інших соціометричних критеріях. Одним з основних соціометричних методів є соціометричне опитування, а соціометричним критерієм - запитання соціометричної анкети (тесту), в якій респондентам пропонується обрати одного або декількох членів досліджуваної групи (найчастіше для спільної діяльності в прожективній ситуації). Таким опитуванням є, наприклад, опитування членів виробничої бригади за допомогою анкети, що включає запитання типу “Кого з членів вашої бригади ви залишили б у ній, якби вона формувалася наново?” У відповідь на кожне таке запитання респонденти повинні вказати номери членів бригади з врученого їм разом з анкетою списку.
Соціометричне опитування істотно відрізняється від інших видів соціологічного опитування за характером вихідних даних, способами їхнього представлення, процедурою опитування та методах аналізу зібраної інформації. На відміну від інших видів опитування результатом виміру тут є не характеристика респондента (тобто значення ознаки, виміряної в тому чи іншому типі шкали), а взаємини між респондентами. Якщо в інших видах опитування відповідь усіх респондентів на будь-яке запитання породжує розподілення опитаних за ознакою, що відповідає даному запитанню, то відповіді всіх членів групи на дане соціометричне запитання породжують структуру відносин. Ця відмінність призводить до виникнення спеціальних способів представлення зібраних даних:отримана структура представляється у вигляді спеціального малюнку (соціограми) або таблиці (соціоматриці).
Подальший розвиток соціометричних методів здійснюється насамперед шляхом уточнення інтерпретації результатів, отримуваних з їхньою допомогою (такі роботи проводилися в рамках так званої "стратометричної” концепції малих груп. По-друге, створюються різні модифікації процедури збору даних, що дозволяють розширити клас відносин, досліджуваних за допомогою соціометрії. Зокрема, нові методи дозволяють вивчати не тільки емоційні міжособові відносини, а й інші відносини між членами групи, а способи отримання інформації включають всі основні способи збору даних, що використовуються в соціології (опитування, спостереження, аналіз документів). До таких модифікацій відноситься, наприклад, “рефренометрія”, що дозволяє визначати для кожного респондента тих членів групи, думка яких його особливо цікавить, методика “вибору в дії” (наприклад, при дослідженні школярів молодших класів або дошколят кожній дитині дають декілька листівок і просять подарувати по одній листівці своїм товаришам) тощо. По-третє, розширюється клас об'єктів, відношення яких вивчаються з допомогою соціометричних методів. Розвиток соціометрії у вказаних напрямках призвів до формування більш широкого її визначення: під соціометричними методами розуміються методи дослідження структури відносин між будь-якими соціальними об'єктами. З цього визначення витікає і основне обмеження області використання соціометрії: досліджувані соціальні об'єкти (це може бути мала група, підприємство чи організація) являють собою певну систему, вивчення якої зовсім не вичерпується описом структури відносин між її елементами. Зокрема очевидно, що вивчення малих груп, окрім вивчення структури міжособистісних відносин, має включати вивчення групових норм та цінностей, соціально-демографічних та інших характеристик групи, а також зв'язків між різними класами характеристик.
Соціограма - це спосіб зображення структури міжособистісних стосунків у малій соціальній групі. Зазвичай використовується для представлення даних, отриманих за допомогою соціометричного опитування. Соціограма, що являє собою дані відповіді всіх членів групи на соціометричне запитання - це малюнок, на якому члени групи зображуються у якості точок, а їхні вибори - стрілками. Соціограмі відповідає соціоматриця: на перетині першого рядка та першого стовпчика стоїть 1, якщо перший член групи обирає 1-го у відповіді на дане запитання, і 0 в протилежному випадку.
З математичної точки зору соціограма являє собою орієнтований граф, тому для її аналізу може використовуватися теорія графів. Існує безліч різновидів соціограм. Це, наприклад, концентрична соціограма або мішень (члени групи розміщуються у вигляді кола, що відповідає їхньому соціометричному статусу - чим вищий статус, тим ближче до центру розміщується відповідна точка), локограма (члени групи розміщуються на кресленні, що являє собою їхнє реальне розміщення у приміщенні - за партами в школі, на робочих місцях тощо), зважена соціограма (на стрілках зображена інтенсивність симпатій) тощо.
Для дослідження стосунків у сім`ї можна використати проективну методику «Намалюй свою сім`ю».
Ідея використання малюнка сім'ї для діагностики сімейних стосунків належить Р.Бернсу, С.Кауфману, О.І.Захарову, Л.Корману, В.Халсу та ін. Специфіку різних варіантів тесту "Малюнок сім'ї" утворюють інструкція до виконання малюнка та діапазон його параметрів, що інтерпретуються. Є.С.Романова і О.Ф.Потьомкіна наводять п'ять варіантів інструкції: "намалюй свою сім'ю"; "намалюй свою сім'ю, коли всі займаються буденними справами"; "намалюй свою сім'ю, як ти її собі уявляєш"; "намалюй свою сім'ю, де кожний член зображений у вигляді неіснуючої істоти"; "намалюй свою сім'ю у вигляді метафори". Ч.Ширн і К.Рассел пропонують більш невизначену інструкцію ("намалюй сім'ю"), виходячи з того, що сама інтерпретація інструкції має важливе діагностичне значення.
Основними параметрами інтерпретації малюнка сім'ї є структура малюнка, особливості намальованих членів сім'ї та процес малювання. Значимі для інтерпретації малюнка сім'ї характеристики одним з перших виділив В.Вольф. Дослідник аналізує склад намальованої сім'ї порівняно з реальною (наприклад, відсутність члена сім'ї може виражати негативне ставлення автора до нього); послідовність малювання членів сім'ї, яка пов'язана з їх значущістю для автора малюнка; просторове розташування членів сім'ї, що є показником їх емоційної близькості; форму, розміри, пропорції образів малюнка та їх співвідношення з реальністю (наприклад, неадекватно великі образи окремих членів сім'ї пов'язуються зі сприйманням їх домінантності).
Дуже багато може «розказати» про дитину її малюнок. Тест-малюнок цікавий і простий у виконанні. Коли ваш син або донька виявлять бажання помалювати, запропонуйте їм зобразити вашу сім'ю.
При аналізі малюнка важливо пам'ятати, що дрібниць тут немає. Тому необхідні звертати увагу на всі деталі. Як правило, хороші відносини в родині передаються у вигляді зображеннь веселих облич; при поганих взаємовідносинах у сім'ї малюнок відрізняється схематичністю, незавершеністю. Коли діти, старші п'яти років (нормального розвитку), у малюнку пропускають якісь частини обличчя (очі, рот) - це може свідчити про якісь порушення в сфері спілкування. Зверніть особливу увагу на зображення частин тіла. Символіка тут така: голова - розум і контроль; шия - можливість здійснення контролю розуму над емоціями; руки - встановлення контактів із людьми; ноги - опора в житті й свобода пересування.
Зверніть також увагу на обличчя тих, кого намалювала ваша дитина: очі -- радість або смуток, тривога і контроль; вуха -- можливість слухати й чути, сприймати інформацію; рот -- можливість спілкуватися, їсти, кричати (чим агресивніша зображувана людина, тим більший в неї рот).
Тривожні, невпевнені в собі-діти по кілька разів можуть перемальовувати свій малюнок, стирати окремі його елементи. Крім того, зображення, як правило, займає не увесь простір аркуша, а лише його частину.
Існують характерні особливості малюнка, що відбивають психологічний клімат у родині. Ось деякі з них.
Дитині добре вдома. Зображується спільна діяльність усіх членів родини. Ніхто не забутий, не зображений окремо. Лінії малюнка рівномірні, з середнім натиском; малюнок всередині контура не заштрихований.
Дитина відчуває обстановку вдома як ворожу щодо себе. Пози фігур виражають агресивність. Постаті деформовані або закреслені. Руки зображених людей розкинуті в сторони, пальці довгі, підкреслені.
Дитина стривожена через домашні конфлікти. Зображені фігури поділені лініями (бар'єрами). Деякі з них стерті, у деяких немає якихось частин тіла. Спостерігається ізольованість окремих членів сім'ї, деяких або зовсім немає, або вони повернені спиною. На малюнку можуть співіснувати занадто великі й занадто малі фігури.
Дитині приділяється мало уваги. Малюк зображений поверненим спиною або дуже маленького зросту. Фігури розміщені в нижній частині аркуша. Дитина на малюнку ізольована від інших членів родини або зовсім відсутня. Лінія малюнка слабка, переривчаста.
Дитина відчуває тривожність. Малюнок всередині контуру заштрихований, видно сліди стирання. Відмічається сильний натиск олівця, зроблено подвійні або переривчасті лінії. Малюнок обмежений лініями зверху (стеля) і знизу (підлога). Підвищену увагу спрямовано на деталі, спостерігається переважання намальованих речей.
Маючи справу з такими тестами, пам'ятайте, що професійне тлумачення малюнка може дати лише спеціалісті Тому коли вас хвилює поведінка вашої дитини, краще звернутися до психолога. Однак не варто забувати, що такого роду малюнки є індикатором вашої родини, а, отже, й вашої дитини, її душевного стану.
2.2 Характеристика вибірки
Чернігівська ЗОШ № 29, яка знаходиться за адресою вул. Доценка, 9а.
Основу класного колективу - 60% складають учні які були разом в дитячому садку і навчалися разом з 1-го класу, 40 % учнів добавлено з інших класів. До складу другого класу входять діти віком 10-11 років, другорічників немає, всього в класі налічується 29 учнів, з них:хлопців-18, дівчат-8. Вчителька Данильченко Олена Миколаївна. Розвиток учнів класу відповідає віковим психологічним нормам, але не всі учні мають високу працездатність, в цілому рівень пізнавальних інтересів високий. Взаємини між хлопчиками і дівчатами дружні Діти активні у спілкуванні, щирі, інтереси їх різноманітні:
3 - навчаються у музичній школі,
6 - займаються танцями,
3 - займаються гімнастикою, інші відвідують спортивні секції.
В класному колективі іноді помічається негативні соціально-психологічні явища такі як: списуванні, підказки, замовчування негативних вчинків. Більшій частині учнів подобаються свої однокласники.
Основна частина класу має міцні знання за попередній курс, але вчаться без особливого бажання.. Загальний рівень успішності вище середнього, 16 учнів мають оцінки 7-12, деякі учні, мають низький рівень успішності. Діти мають улюблені предмети:українська мова, фізкультура, трудове навчання, музика, малювання, не улюблені предмети:англійська, математика. У більшій частини дітей мотивації до навчання немає.
Поведінка класу зразкова і добра, діти вміють вести себе на уроках та позакласний час, більшість учнів з повагою ставляться до вимог вчителів і відразу реагують на зауваження, але один учень Симонок Ярослав має задовільну поведінку, він порушує дисципліну уроку не відразу реагує на зауваження вчителів, класного керівника.
Загалом діти виявляють широку зацікавленість стосовно змістовного проведення часу на дозвіллі, вони виявляють активність, щодо проведення різних творчих виховних заходів.
2.3 Обробка та аналіз результатів
Експериментальне дослідження статусу учнів у класі ми проводили за допомогою “Методу соціометричних досліджень” (соціометрії). Так як наша тема визначає залежність стилю виховання від його статусу в сім`ї. В результаті проведеного нами експериментального дослідження статусу учнів, отримали дані, наведені у таблиці 1. В цих таблицях наведені результати дослідження статусу учнів в сім`ї. З таблиці 1 бачимо, що у 2 - А класі є 3 лідери, 21 бажаний, 4 відторгнутих і 1 ізольований учень (усього 29 учнів).
N |
Прізвище |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|
1 |
Гончарова |
+1+1 |
-1+2 |
+2-1 |
-2 |
-2 |
||||||
2 |
Джура |
+1+1 |
-2-2 |
-1-1 |
+2+2 |
|||||||
3 |
Доценко |
+1 |
+2 |
-2-1 |
+1 |
-2 |
-1 |
+2 |
||||
4 |
Кошмар |
+2+1 |
-1-1 |
+1+2 |
-2-2 |
|||||||
5 |
Мерахлиева |
+1+1 |
+2 |
+2 |
-2-1 |
-1-2 |
||||||
6 |
Кривицкая |
+2 |
-1 |
+1+1 |
-2 |
-2 |
-1+2 |
|||||
7 |
Кривицкий |
+2 |
-1-1 |
+1 |
+1 |
+2 |
-2-2 |
|||||
8 |
Винниченко |
+1 |
+2 |
-2-2 |
-1-1 |
+1 |
+2 |
|||||
9 |
Гудзий |
+1+1 |
+2 |
-2 |
-1-1 |
+2 |
-2 |
|||||
10 |
Городецкая |
+1 |
+1 |
-2-1 |
-1-2 |
+2+2 |
||||||
11 |
Симонок |
+1+1 |
-1+2 |
+2-1 |
-2 |
-2 |
||||||
12 |
Дирова |
+1+1 |
-2-2 |
-1-1 |
+2+2 |
|||||||
13 |
Данько |
+1 |
+2 |
-2-1 |
+1 |
-2 |
-1 |
+2 |
||||
14 |
Кот |
+2+1 |
-1-1 |
+1+2 |
-2-2 |
|||||||
15 |
Моринець |
+1+1 |
+2 |
+2 |
-2-1 |
-1-2 |
||||||
16 |
Каравай |
+2 |
-1 |
+1+1 |
-2 |
-2 |
-1+2 |
|||||
17 |
Кравенко |
+2 |
-1-1 |
+1 |
+1 |
+2 |
-2-2 |
|||||
18 |
Василенко |
+1 |
+2 |
-2-2 |
-1-1 |
+1 |
+2 |
|||||
19 |
Гудзий |
+1+1 |
+2 |
-2 |
-1-1 |
+2 |
-2 |
|||||
20 |
Городенко |
+1 |
+1 |
-2-1 |
-1-2 |
+2+2 |
||||||
21 |
Гончаров |
+1+1 |
-1+2 |
+2-1 |
-2 |
-2 |
||||||
22 |
Журба |
+1+1 |
-2-2 |
-1-1 |
+2+2 |
|||||||
23 |
Дороненко |
+1 |
+2 |
-2-1 |
+1 |
-2 |
-1 |
+2 |
||||
24 |
Комар |
+2+1 |
-1-1 |
+1+2 |
-2-2 |
|||||||
25 |
Алиева |
+1+1 |
+2 |
+2 |
-2-1 |
-1-2 |
||||||
26 |
Карась |
+2 |
-1 |
+1+1 |
-2 |
-2 |
-1+2 |
|||||
27 |
Коненко |
+2 |
-1-1 |
+1 |
+1 |
+2 |
-2-2 |
|||||
28 |
Будко |
+1 |
+2 |
-2-2 |
-1-1 |
+1 |
+2 |
|||||
29 |
Гарбуз |
+1+1 |
+2 |
-2 |
-1-1 |
+2 |
-2 |
|||||
Сумма выборов |
39 |
5 |
11 |
13 |
10 |
7 |
9 |
2 |
4 |
6 |
||
Сумма баллов(Статус) |
37 |
12 |
-4 |
-29 |
-11 |
17 |
-2 |
0 |
4 |
1 |
Висновки
Кожен період в історії характеризувався певними стилями виховання: залежно від того, в якому типі особистості було зацікавлене суспільство. Стилі виховання в різні історичні епохи вивчали багато вчених, серед яких Я. А. Коменський, Й. Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо та ін.
Отже, під стилем сімейного виховання слід розуміти характерне ставлення батьків до дитини, які застосовують певні засоби й методи педагогічного впливу, що полягають у своєрідній манері словесного звертання та взаємодії.
У психологічній літературі виокремлюють такі стилі сімейного виховання: потуральний, змагальний, розважливий, запобігливий, контролюючий, співчутливий, гармонійний.
На формування стилів сімейного виховання впливають об'єктивні та суб'єктивні фактори, а також генетичні особливості батьків і дитини. На вибір стилю сімейного виховання впливають:
типи темпераменту батьків, їхня сумісність;
традиції родин, у яких виховувалися самі батьки;
науково-педагогічна література, яку читають батьки;
рівень освіти батьків.
Ставлення батьків до дитини має особливе значення під час вікових криз розвитку, зокрема, і протягом молодшого шкільного віку. Слід зауважити, що характер дитячо-батьківських взаємин обумовлює розвиток емоційної сфери дитини.
Батьківське ставлення, стиль виховання, характер поводження батьків з дитиною суттєво впливають на особливості розвитку дитини, формування її особистості, рис характеру протягом усіх років дитинства.
Взаємини батьків та дітей, характер родинного спілкування, типи батьківського ставлення виступають потужнім фактором розвитку дитини. Даний фактор набуває особливої ваги під час критичних періодів життя, зокрема в період кризи молодшого шкільного віку (6-11 років). Найбільш розповсюдженим механізмом формування характерологічних рис дитини, які відповідають за самоконтроль та соціальну компетентність, виступає інтеріоризація засобів та навичок контролю, що використовуються батьками. При цьому адекватний контроль передбачає поєднання емоційного прийняття з високим об'ємом вимог, їх ясністю, несуперечністю та послідовністю в пред'явленні дитині. Діти з адекватною практикою батьківського ставлення характеризуються гарною адаптованістю до шкільного середовища та спілкуванню з однолітками, вони активні, незалежні, ініціативні, доброзичливі, емпатичні.
Вивчення батьківського ставлення до дітей свідчить, що майже у половини батьків високі значення має складова "інфантилізація", що відображає проблеми у когнітивному компоненті ставлення. Високі значення складових "симбіоз" (порушення діагностується у половини батьків), та "авторитарна гіперсоціалізація" (виявлено майже у третини батьків) вказують на проблеми у поведінковому компоненті батьківського ставлення.
Список літератури
1. Бобнева М.И. Общение и его влияние на развитие психики дошкольника / Под. ред. Лисиной М.И. - М.: Педагогика , 1974. - 204 с.
2. Бочарова В.Г. Педагогіка соціальної роботи. -- М., 1990.
3. Василькова Ю.В. Лекції по соціальній педагогіці. -- М., 1998.
4. Виноградова М.Д., Гордин Л.Ю., Фролов А.А. Про педагогічну спадщину А.С. Макаренко: Передмова // Пед. твір: У 8 т. -- М., 1985. -- Т. 8.
5. Вопросы психологии ребенка дошкольного возраста: Сборник статей / Под ред. А.Н.Леонтьева. - М., 1995. - 144 с.
6. Выготский Л. С. Собрание сочинений: в 6-ти томах. - М., 1984. - Т.2: Психология. - 397 с.
7. Жураковський Г.Е. Педагогічні ідеї З. Макаренко. -- М., 1963.
8. Кларин М.В. Педагогічна технологія в навчальному процесі. -- М., 1990.
9. Кононко Е.Л. Чтобы личность состоялась. - К.: Рад. школа, 1991. - 221 с.
10. Котирло В.К. Виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку. - К., 1963. - 103 с.
11. Котирло В.К. Вплив взаємин у сім'ї на виховання емпатії у дітей. - К.: Рад. школа, 1985. - 140 с.
12. Котирло В.К., Ладывир С.А. Детский сад и семья. - К.: Рад. школа, 1984. - 119 с.
13. Лисина М.И. Воспитание детей раннего возраста в семье. - К.: 3нание, 1983. - 48 с.
14. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Твір: У 7 т.-М., 1951.-Т. 5.
15. Макаренко А.С. Педагогічні твори: У 8 т. -- М., 1983--1986.
16. Максакова В.І. Диференційований підхід у вихованні // Магістр. -- 1992.-- Лютий.
17. Маслова Н.Ф. Робоча книга соціального педагога. -- Орел, 1995.
18. Мудрік А. В. Особистість школяра і його виховання в колективі. -- М., 1983.
19. Мудрік А.В. Введення в соціальну педагогіку. -- М., 1997.
20. Новікова Л.І. Педагогіка колективу. -- М., 1977.
21. Педагогіка / Під ред. П.І.Підкасистого -- М., 1995.
22. Проблемы онтогенеза общения / Науч.-исслед. ин-т общей и педагогич. Психологии Акад. пед. наук СССР. - М.: Педагогика, 1986. - 144 с.
23. Робоча книга соціального педагога. -- М.; Орел, 1995.
24. Семенов В.Д. Соціальна педагогіка. -- Єкатеринбург, 1995.
25. Семья в психологической консультации / Под. ред. А.А.Бодалева, В.В.Столина. - М.: Педагогика, 1989. - 144 с.
26. Сорока - Росинський В.Н. Педагогічні твори. -- М., 1991.
27. Соціальна педагогіка: теорія, методика, досвід дослідження. -- Свердловськ, 1989.
28. Теорія і практика виховних систем. -- М., 1993. -- Кн. 2.
29. Шацький С.Т. Обрані педагогічні твори: У 2 т. -- М., 1960.
30. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений: Курс лекций. - М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 512 с.
31. Шуркова Н.Є. Нові технології виховного процесу. -- М., 1994.
Подобные документы
Дослідження поняття про соціальний інтелект як психічну якість особистості. З'ясування впливу порушень у процесі виховання молодшого школяра на формування структурних компонентів соціального інтелекту. Характеристика основних стилів сімейного виховання.
дипломная работа [124,7 K], добавлен 22.06.2012Фактори, що впливають на психічне здоров’я дитини. Стилі та типи батьківського виховання. Характеристика особливостей психічного розвитку підлітка залежно від сімейного виховання. Аналіз взаємовідносин між батьками і їх вплив на емоційний стан дитини.
курсовая работа [245,9 K], добавлен 05.12.2014Концепції психологічних основ виховання в сучасній педагогічній психології. Роль дитинства в становленні особистості. Поняття виховного впливу. Ефективність психогімнастики як засобу емоційного впливу на формування особистості дитини дошкільного вiку.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 09.02.2011Аналіз підходів до поняття нарцисизму, причини та передумови для його формування. Вплив особливостей сімейного виховання на розвиток нарцисичної та психічно стійкої особистості. Вивчення нарцисичного розладу як порушення процесу самоідентифікації.
статья [25,4 K], добавлен 06.09.2017Психологія сімейного виховання. Характеристика сім’ї як інституту соціалізації. Соціально-психологічні особливості сімейного виховного впливу. Методи сімейної діагностики. Загальне сімейно-діагностичне інтерв’ю. Психокорекційні заняття на певні теми.
реферат [37,6 K], добавлен 29.04.2009Планування дитини, як фактор благополучного розвитку особистості. Роль матері та батька у розвитку особистості, сімейні фактори (типи ставлення батьків до дитини), що впливають на цей процес. Педагогічно-психологічні дослідження відхилень небажаних дітей.
реферат [31,6 K], добавлен 04.02.2011Медіа-освіта у сучасних школах. Соціально-педагогічні проблеми впливу ЗМІ на молодь. Дослідження актів насилля, демонстрованих глядачеві телебачення. Інтернет-залежність та її вплив на виховання підлітків та юнацтва. Вплив мульфільмів на психіку дитини.
курсовая работа [294,0 K], добавлен 17.05.2015Характеристика сучасних сімейних стосунків. Психологія сімейного виховного впливу на розвиток особистості. Сутність конфліктів: їх причини, наслідки та вплив на характер і особливості розвитку дитини. Особливості корекції дитячо-батьківських відносин.
дипломная работа [109,7 K], добавлен 19.10.2011Самооцінка як центральне утворення особистості. Становлення самосвідомості підлітка: почуття дорослості, самоствердження, самооцінка. Психологічна проблема батьківського сімейного виховання. Соціальна ситуація особистісного зростання сучасного підлітка.
курсовая работа [62,8 K], добавлен 11.01.2016Союз чоловіка і жінки, об'єднаних почуттям любові і дружби, взаємної поваги, що ведуть загальне господарство й оказують один одному моральну і матеріальну підтримку називається родиною. Задача родини виховання дітей, розвиток їх фізичних і духовних сил.
курсовая работа [37,2 K], добавлен 11.06.2008