Вибір професії як самовизначення особистості

І.С.Кон стверджує, що питання “Хто Я?" означає у юнацькому віці здебільшого перспективи і можливості: "ким я стану", "що трапиться зі мною у майбутньому". Тобто, думки про майбутнє стають переважаючими, а плани на майбутнє не вичерпуються питанням "ким бути?", а також тягнуть за собою іншу проблему "яким бути?".

Проблема самовизначення особистості детально розроблена В.Ф.Сафіним, досліджує форми самовизначення i його типи: конвенціонально-рольове, професійне, сімейне i соціальне. На думку В.Ф.Сафіна, кожна з цих форм пов'язана з певною сферою життя людини, а вci разом вони створюють життєве самовизначення особистості, певним чином вступаючи у зв'язки між собою. 3 точки зору В.Ф.Сафіна самовизначення включає два аспекти:

1. Визначення себе стосовно цілей i цінностей, враховуючи вимоги групи, колективу, суспільства, а також свої можливості, здатності, умови середовища;

2. Свідома діяльність особистості спрямована на реалізацію обраних цінностей i самоактуалізацію.

Таким чином, процес самовизначення пов'язується з функціонуванням самосвідомості i "я-образу" i також, з самореалізацією в діяльності, з процесами самопізнання i саморегуляції. Отже, самовизначення особистості -- це "цілеспрямована всебічна творча поведінка, мета якої -- оволодння сферами життя як системою на ocнoвi ідей, що повністю охоплює суб'єкт i є результатом особистісної переробки i особистісного переживания."

Характерне для старшокласників формування образу "я" у юнацькому віці є основою подальших процесів самовизначення. Закономірності формування образу "я" досліджуються І.С.Коном, який наголошує на важливості таких процесів як відкриття особистістю свого внутрішнього світу, усвідомлення своєї неповторності і унікальності та цілеспрямованість процесу самопізнання.

На думку М.Р.Гінзбурга, необхідність самовизначення, як особистісного, так і професійного, певною мірою детермінована вимогами суспільства, але доводить, що самовизначення також детермінується внутрішньою логікою психічного розвитку особистості і пов'язано з потребою у самореалізації, яка загострюється у юнацтві. Саме тому воно включено в систему уявлень особистості щодо перспективи у часі і тісно пов'язано з її життєвими планами. Очевидність зв'язку самовизначення з потребою особистості у самореалізації пов'язана із певною психологічною основою особистісного самовизначення на даному етапі розвитку особистості в усвідомленні та активній реалізації в житті спрямованій у майбутнє.

К.Роджерс у своїх дослідженнях акцентує увагу на такому підході до особистості, в якому особистість є контролюючим центром для прийняття рішень. В основі цього підходу, за його баченням, знаходиться людина, її призначення жити і діяти: сутність природи кожної людини є реалістичною і конструктивною та заслуговує довіри. Пробудження сутності сили розвитку особистості, формування особистісної, індивідуальної суб'єктивності відбувається лише на основі вільного вибору. Згідно цього підходу, вирішальну роль у розвитку людини відіграють її уявлення про себе та самооцінка.

Таким чином, процеси самовизначення в юнацькому віці визначаються потребою у самореалізації. Крім того, відбувається активізація процесів самопізнання та формування свого “я“, визначення власної життєвої позиції та світогляду. Тому, потреба старшокласників у професійному самовизначенні стає основною умовою їх подальшого розвитку.

Отже, особистісне самовизначення старшокласників розглядається як: результат самоусвідомлення і самопізнання та формування на цій основі "я-уявлень", тобто уявлень про свої індивідуальні риси, детермінація планів і перспектив в майбутньому. Крім того, зв'язок між формуванням "я-уявлень" старшокласників і визначенням її професіональних планів здійснюється шляхом самопізнання і з'ясування ними своїх можливостей та перспектив подальшого розвитку. Основою цьому служить характерне старшокласникам спрямування у майбутнє, яке насамперед пов'язане з усвідомленням потреби самореалізації та усвідомленні себе у стосунках з оточуючими, у виборі майбутнього соціального оточення і у визначенні свого місця в системі суспільних відносин.

Професійне самовизначення старшокласників розглядається як невід'ємна частина цілісного процесу у зв'язку з процесами самовизначення у світогляді, особистісного і соціального самовизначення. Крім того, професійне самовизначення старшокласників пов'язане із вибором ними соціального середовища, "приєднання" до професії як до певної сфери соціальної активності. Однак, професійне самовизначення розглядається у поєднанні із самовизначенням учнів старших класів стосовно світогляду, моральної позиції та життєвого сенсу, які обумовлюють їх зв'язки з оточуючим середовищем, а, отже, і мету, напрямок та зміст їх діяльності.

Саме успішне професійне самовизначення старшокласників в певній мірі залежить від усвідомлення або відчуття ними своєї "реалізаційної спрямованості", головного напрямку індивідуальної особистісної і професійної самореалізації. Реалізаційна спрямованість старшокласників, як аспект життєвого та особистісного самовизначення, має відображення не лише в ієрархічній структурі мотиваційної сфери, а також виявляється в їх цілеспрямованих вчинках і поведінці, переживається на емоційному рівні у формі інтересу, бажання, захоплення, покликання, відчуття перспективи тощо. Значення реалізаційної спрямованості особистості учнів старших класів залежить від усвідомлення своєї потреби в самореалізації, в нашому випадку професійної діяльності і, як наслідок, професійної кар'єри.

Обрання сфери професійної діяльності, складання індивідуального професійного плану та визначення шляхів його реалізації, вимагає від випускника прийняття певних рішень та здійснення певного вибору. Тому, вибір є основою самовизначення старшокласників, їх професійного самовизначення. Проблема вибору і труднощі, які її супроводжують є основними на вирішальних етапах професійного самовизначення, а саме: вибір навчального закладу та напрямку професійної спеціалізації.

3.2 Психологічні аспекти та бар'єри професійного самовизначення

Ряд психологів (М.Р.Гінзбург, І.В.Дубровіна, І.С.Кон, Б.С.Круглов, Г.П.Ніков та ін.), що вивчали питання формування особистості у юнацькому віці, пов'язують перехід від підліткового до юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, коли спрямованість у майбутнє стає основною спрямованістю особистості, і проблема вибору подальшого життєвого шляху знаходиться в центрі інтересів і планів старшокласників. Перед ними постають фундаментальні задачі соціального й особистісного самовизначення: як знайти своє місце в житті, вибрати справу у відповідності зі своїми можливостями й здібностями, як стати справжніми людьми, у чому сенс життя і багато інших. Юнаки і дівчата прагнуть зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити себе членами суспільства, визначити себе у світі, тобто зрозуміти себе і свої можливості поряд з розумінням свого місця й призначення в житті.

Відомий спеціаліст у галузі психології профорієнтації Є.О.Климов, стверджує, що професійне самовизначення є системоутворюючим центром для всієї системи можливих „самовизначень" підростаючої людини як суб'єкта діяльності і громадянина[7, 190].

П.Герстманн указує на принципове розходження в природі елементів уявлення людини про своє майбутнє, із якого випливає і розходження в їхній функції. Він розрізняє в складі життєвого плану два типи цілей: кінцеві (ідеальні) і допоміжні (реальні, конкретні). Кінцеві цілі являють собою ідеали, що розуміються як цінності; ці цілі стабільні. Реальні ж цілі характеризуються конкретністю й досяжністю, вони можуть змінюватися в залежності від успіхів чи невдач. Таким чином, Герстманн прямо вказує на зв'язок життєвого плану з цінностями.

Як ми бачимо, уявлення про власне майбутнє пов'язані з цінностями. Цінності являються засобом залучення індивіда до роду, дозволяючи перебороти тимчасовість людського існування. Цінності тісно пов'язані з уявленнями про сенс життя, що є одночасно і підставою розвитку особистості, і його результатом. Наявність інтересу до сенсу життя і його активне обговорення, на думку М.Гінзбурга, свідчать про активний хід процесу самовизначення; їхня відсутність - про його спотворення.

В.Франкл розглядає прагнення до пошуку і реалізації людиною змісту свого життя як природжену мотиваційну тенденцію, властиву усім людям, що являється основним двигуном поведінки і розвитку дорослої людини .

У пошуках змісту свого існування, у найбільш загальній формі виявляється ціннісно-смислова природа особистісного самовизначення. Потреба в сенсі життя характеризує дорослі форми поведінки і тому не може не враховуватись, коли ми маємо справу з процесом формування особистості, становлення людського „Я".

У зарубіжній психології як аналог поняття „особистісне самовизначення" виступає категорія „психосоціальна ідентичність", розроблена й введена американським ученим Е.Еріксоном. Центральним моментом, крізь призму якого розглядається все становлення особистості в перехідному віці, включаючи і його юнацький етап, є „нормативна криза ідентичності". Термін „криза" уживається тут у значенні поворотної, критичної точки розвитку, коли в однаковій мірі загострюються як вразливість, так і зростаючий потенціал особистості, яка знаходиться перед вибором між двома альтернативними можливостями, одна з яких веде в позитивному, а інша в негативному напрямку. Слово „нормативний" має той відтінок, що життєвий цикл людини розглядається як ряд послідовних стадій, кожна з який характеризується специфічною кризою у відносинах особистості з навколишнім світом, а усі разом визначають розвиток почуття ідентичності.

Головною задачею, що постає перед індивідом у ранній юності, по Еріксону, є формування почуття ідентичності в противагу рольової невизначеності особистісного „Я". Юнак повинний відповісти на питання: „Хто я?" і „Який мій подальший шлях?". У пошуках особистої ідентичності людина вирішує, які дії є для неї важливими, і виробляє певні норми для оцінки своєї поведінки й поведінки інших людей. Цей процес пов'язаний також з усвідомленням власної цінності й компетентності.

Внутрішні, суб'єктивні труднощі, що знижують активність особистості та роблять її пасивною не адекватно до ситуації називаються психологічними бар'єрами. Проблема психологічних бар'єрів виявляє себе, насамперед, через негативні емоційно-вольові риси характеру особистості, що знижують ефективність її діяльності, у тому числі й у процесі професійного самовизначення. Емоційний механізм психологічного бар'єра полягає в посиленні негативних переживань і установок - сорому, почуття провини, страху, тривоги, низької самооцінки, асоційованих із задачею.

Тому вирішення проблеми психологічних бар'єрів є суттєвою умовою оптимізації процесу професійного самовизначення особистості у ранньому юнацькому віці. Ситуація вибору професії є актуальною починаючи з ранньої юності, отже і виникнення психологічних бар'єрів у цьому процесі можливе не раніше цього віку. Труднощі професійного самовизначення, а також і психологічні бар'єри у підлітків та молодших школярів, не спостерігаються. Це пояснюється тим, що вирішення питань пов'язаних з вибором професії вони можуть відкласти на більш пізній час.

Вивчаючи питання щодо причин виникнення психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні особистості звернемося до аналізу особливостей даного процесу, що наводиться провідними фахівцями в галузі психології і психології профорієнтації. Так, С.Л.Рубінштейн підкреслював роль „вірності собі" при вирішенні питань професійного самовизначення і певного протистояння зовнішньому. Потреба у вияві саме такої позиції може не узгоджуватися з індивідуально-типологічними особливостями особистості. Це призводить до виникнення психологічних бар'єрів особистості[10, 195].

З аналізу поглядів різних учених, які намагалися теоретично вирішити проблему професійного вибору, випливає, що професійне самовизначення - це не лише процес прийняття рішень щодо вибору професійної діяльності, але й одна з форм активності особистості, за якої вона виступає суб'єктом власної життєдіяльності. І тому сміливість, сила волі, розум, професійна спрямованість для неї є особистісною цінністю. Як наслідок цього, професійне самовизначення є засобом реалізації суб'єктивних властивостей особистості, стилю її життя. Таким чином, успіх професійного самовизначення багато в чому залежить від власної активності суб'єкта, від його життєвої позиції, що дозволяє молодій людині цілеспрямовано, усвідомлено, активно, докладаючи вольових зусиль, здійснювати вибір професійної діяльності та підготовку до неї.

Отже, вибір молоддю своєї майбутньої професії дуже відповідальний крок, сполучений із певними об'єктивними і суб'єктивними труднощами. Об'єктивні це, наявність вакантних місць у різних галузях народного господарства, умови праці тощо. До суб'єктивних труднощів відносяться психологічні бар'єри особистості, що знижують ефективність дій суб'єкта у процесі професійного самовизначення. Тому важливо, з метою їх попередження та усунення, досліджувати особливості виникнення і перебігу психологічних бар'єрів особистості у професійному самовизначенні молоді. Вирішення даної проблеми буде сприяти свідомому і самостійному професійному самовизначенню особистості.

Теоретичний аналіз проблеми професійного самовизначення і пов'язаної з нею проблемою психологічних бар'єрів особистості дозволив нам визначити психологічні складові даного процесу і виявити їхній взаємозв'язок. Так, у професійному самовизначенні особистості мають місце наступні прояви особистості: покликання; психологічна готовність; психологічні бар'єри; процес прийняття рішення; особистісне самовизначення; потреби; а також індивідуально-типологічні особливості індивіда.

Базисними в цій системі є потреби й індивідуально-типологічні особливості індивіда. Своє вираження вони знаходять у покликанні особистості. Індивідуальні особливості індивідуума обумовлюють появу в нього цілей особистісного і професійного самовизначення та актуалізацію відповідних психологічних бар'єрів на шляху до досягнення визначених цілей. Досягнення намічених цілей починається з формування готовності особистості до відповідних дій. В процесі цього здійснюється й підготовка особистості до прийняття рішення щодо вибору професії. Загалом, професійне самовизначення опирається на особистісне і є його наслідком[21, 112].

Таким чином, професійне самовизначення, у взаємозв'язку всіх проявів особистості, можна представити в такому вигляді. Об'єктивна ситуація, що вимагає від випускника середньої школи вибрати свою майбутню професію, взаємодіє із суб'єктивними умовами вибору професії, актуалізує цілі та психологічні бар'єри на шляху до їх досягнення. Починається формування готовності особистості до вибору професії. Важливо, що, чим вищою є ступінь усвідомлення особистістю свого покликання, тим ефективніше відбувається формування готовності. Найбільш відповідальний момент самовизначення поєднується із ситуацією ухвалення рішення про вибір професії. Кожний із названих проявів особистості, у свою чергу, має складну структуру і взаємодіє з багатьма іншими психологічними явищами. Очевидно, що гармонізація взаємозв'язку усіх проявів особистості, що стосуються вибору професії, є важливою умовою досягнення успіху в підготовці молодої людини до вибору професійної трудової діяльності[9, 17 - 26].

Отже, говорячи про структуру професійного самовизначення виходячи з аналізу теоретичних положень проблеми професійного самовизначення (Л.О.Йовайша, Е.О.Климов, В.Ф.Сафін, Б.О.Федоришин та ін.) можна стверджувати, що це досить складне системне утворення, до якого входять взаємоподоповнюючі елементи. Узагальнення тлумачень феномена професійного самовизначення дозволяє виділити основні його компоненти: „Я-концепція", життєва позиція, ціле покладання, мотивація, цінності.

Висновки

На підставі проведеного комплексного дослідження зроблені наступні загальні висновки:

1. «Професія» - це стійкий і відносно широкий спектр трудової діяльності, що є джерелом доходу, передбачає певну сукупність теоретичних знань, практичного досвіду і трудових навиків і визначається розподілом праці, а також його функціональним змістом;

2. Під свідомим ставленням до вибору професії необхідно розуміти мотивовану діяльність учнівської молоді, спрямовану на ознайомлення із змістом професії, практичну апробацію своїх можливостей, оволодіння активними способами підготовки до майбутньої праці, самовиховання професійноважливих якостей;

3. Професійне самовизначення доцільно розглядати у поєднанні із самовизначенням учнів старших класів стосовно світогляду, моральної позиції та життєвого сенсу, які обумовлюють їх зв'язки з оточуючим середовищем, а, отже, і мету, напрямок та зміст їх діяльності.

Вибір професії для кожної молодої людини - це вибір свого місця в житті, подальшого шляху навчання і праці. Без перебільшення можна сказати, що для випускників загальноосвітньої національної школи - це завжди проблема номер один. Профільне навчання дає можливість учню познайомитись зі своєю майбутньою професією за рахунок предметів до яких в них є здібності та які їм подобаються.Профорієнтаційна робота повинна здійснюватися на всіх вікових етапах, але саме період ранньої юності є найбільш сензитивним для формування готовності учня до професійного самовизначення. Згідно з системою управління профорієнтаційної роботи в школі учнів 7-9 класів поступово готують до вибору профілю навчання, при цьому враховують їх пізнавальні інтереси, здібності, нахили. Спираючись на класифікацію професій Є. Клімова можна розподілити учнів за відповідними профілями. В свою чергу, профільні класи з поглибленим вивченням окремих предметів дають можливість вчителю-предметнику більш ретельно знайомити учнів з професіями, основою яких виступають дані предмети навчально-виховного циклу.Велике значення в організації профорієнтаційної роботи в умовах профільного навчання відводиться вчителю-предметнику, а також висувається деякі вимоги до старшокласників.Профорієнтаційна робота повинна служити одній меті - активізувати учня, сформувати у нього прагнення до самостійного вибору професії з урахуванням отриманих знань про себе, своїх здібностях і перспективах їх розвитку. В цьому йому повинні допомогти батьки, вчителя та шкільний психолог.

Враховуючи важливість досліджених явищ та процесів, необхідно орієнтуватися на надання якісних профконсультаційних послуг на базі профільних шкіл, формуючи надійну платформу для життєвого та професійного старту молоді. Крім того, у виборі цільової аудиторії профконсультаційний кабінет не має обмежуватися виключно старшокласниками та їх батьками, двері мають бути відкриті для всіх школярів, що бажають самовизначитись у світі професій.

Список використаних джерел

1. Бабанський Ю. К. Методи навчання в сучасній загальноосвітній школі. - М.: Просвіта, 1985. - с. 344

2. Божович Л.І. Психологічні особливості особистості старшокласника// Комсомол в школі. - М., 1972. - с. 64

3. Головаха Е.И. Жизненные перспективы и профессиональное самоопределение молодежи.- К.: Наукова думка, 1988.-с. 142.

4. Дьяченко М.И., Кандибович Л.А. Психологія вищої школи. - Мінськ: Вид-во БГУ, 1981. - с. 462

5. Захарова А.В. Психологічне навчання старшокласників. - М., 1976.- с.127

6. Климов Е.А. Человек и профессия.- Л.,1984.-141с.

7. Климов Е.А. Шлях до професії. - Л., 1974. - с. 190

8. Кон И. С. Психологія ранньої юності. М.: Освіта, 1989. - с. 335

9. Костюк Г.С. Роль професійного самовизначення в формуванні особистості // Проф. орієнтація учнів/ Упор. З.С. Нечипорук. - Київ, 1971. - с. 17-26

10. Крягжде С.П. Психологія формування професійних інтересів. - Вільнюс, 1981. - 195 с.

11. Мудрик А.В. Современный старшеклассник: проблемы самоопределения.- М.: Знание, 1977.-с. 64

12. Нові дослідження у психології та віковій фізіології. - М., „Педагогіка", 1990. - с. 146

13. Основи педагогіки і психології вищої школи/Під ред. А.В.Петровского. - М., 1986. - с. 422

14. Павлютенков Е.М. Профорієнтація учнів. - К., 1983. - с. 152

15. Педагогічна і вікова психологія. - М., 1988. - с. 442

16. Психологія.: Респб. наук.-метод. зб./ Ред.кол.: Л.М. Проколієнко та ін. - Київ, „Радянська школа", Вип. 35. - 1990. - с. 119

17. Психологія професійної підготовки. СПБ, 1993. - с. 324

18. Самоукіна Н.В. Активне професійне орієнтування школярів., М., 1988. - с. 33

19. Сучасні психолого-педагогічні проблеми вищої школи. - Л.: Вид-во БРЕШУ, 1985. - с. 143

20. Чистякова С.Н. Основи профорієнтації школярів. - М., 1983. - с. 112

21. Ярошенко В.В. Школа і професійне самовизначення учнів. - К., 1983. - с. 112